Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39
| Вид материала | Документы |
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Декретами Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 р. N 6-92 від 11 січня 1993, 786.74kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
- У зв’язку з набуттям чинності з 1 січня 2011 року Закону України „Про збір та облік, 90.08kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
Протипоказання.
- Гіперчутливість до активного компонента або до інших складових препарату.
- Лікування серцевими глікозидами.
- Дитячий вік до 1 року.
Особливості застосування.
З обережністю призначають препарат хворим з порушеннями провідної системи серця.
В основі лікування дітей від 1 до 6 років повинно бути відновлення водного балансу організму (регідратація).
З обережністю призначають при порушеннях прохідності кишечнику та при внутрішньовенному введенні кальцію, тому що глікозиди узари мають структурну схожість із серцевими глікозидами.
Вагітність і лактація. Лікарське використання коренів узари (висушений корінь Xysmalobium undulatum) не спричинювало ризику під час вагітності та лактації. Однак для загальної безпеки препарат Узара® сироп краще не застосовувати в період вагітності і лактації.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Одночасне застосовування препарату з гуанідином, салуретиками, серцевими глікозидами, кальцієм або попереднє лікування препаратами, які містять у своєму складі кортизон, може призвести до виникнення побічних реакцій з боку серцевої діяльності, таких як підсилене серцебиття та аритмія.
Протипоказання.
- Гіперчутливість до активного компонента або до інших складових препарату.
- Супутнє лікування серцевими глікозидами.
- Гіпомагніємія.
- Гіпокаліємія.
- Шлуночкова пароксизмальна тахікардія.
- Спадкова непереносимість галактози, вроджені порушення всмоктування лактози, порушення всмоктування глюкози і галактози (оскільки препарат містить глюкозу).
- Дитячий вік до 2 років.
- Період вагітності або годування груддю.
Належні заходи з безпеки при застосуванні.
З обережністю призначають препарат хворим із порушеннями нервової провідності та провідної системи серця; розладами шлунково-кишкового тракту, непрохідністю кишечнику та при внутрішньовенному введенні кальцію, тому що глікозиди узари мають структурну подібність з серцевими глікозидами.
Не слід перевищувати рекомендовані дози для запобігання розвитку ефектів типових для серцевих глікозидів!
Cлід проконсультуватися з лікарем, якщо діарея триває більше 2 днів, у випорожненнях є домішки крові або діарея супроводжується підвищеною температурою тіла.
1 мірна ложка (10 мл) Узари® містить 5,25 г глюкози, що треба брати до уваги при застосуванні хворим на цукровий діабет.
Особливі застереження.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Не рекомендовано застосовувати препарат Узара® у період вагітності або годування груддю через недостатнє вивчення впливу препарату на плід/немовля.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами, оскільки іноді застосування препарату може викликати судоми, порушення серцевого ритму. Також при керуванні транспортними засобами і роботі з іншими механізмами треба враховувати, що Узара® містить пропіленгліколь і може спричинити стан, подібний до дії алкоголю.
Діти. Препарат застосовують дітям віком старше 2 років.
Побічні ефекти.
Частота випадків побічної дії визначається так:
дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (≥1/10 000); невідомо (неможливо визначити за даними проведених досліджень).
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Нечасто: нудота, блювання.
Порушення з боку імунної системи
Рідко: алергічні реакції.
Дуже рідко: реакції гіперчутливості (еритема шкіри, свербіж, набряк обличчя).
Порушення з боку серцево-судинної системи
Порушення серцевого ритму, судоми.
Інші
Препарат містить поліетиленгліколю гідроксистеарат, який може спричинити появу неприємних відчуттів у шлунку та діарею.
Узара® містить пропіленгліколь і може спричинити стан, подібний до дії алкоголю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосовування препарату з гуанідином, салуретиками, серцевими глікозидами, кальцієм або попереднє лікування препаратами, які містять у своєму складі кортизон, може призвести до виникнення побічних реакцій з боку серцевої діяльності, таких як підсилене серцебиття та аритмія.
Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39
ФЛУКОНАЗОЛ-100
ФЛУКОНАЗОЛ-50
капсули по 100 мг № 7 у блістерах
(фасування із "in bulk" фірми-виробника R.H. Laboratories, Індія)
UA/3569/01/01 капсули по 50 мг № 7 у блістерах
(фасування із "in bulk" фірми-виробника R.H. Laboratories, Індія)
UA/3569/01/03
ВАТ "Хімфармзавод "Червона зірка"
Україна, м. Харків
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату або до триазольних сполук, вагітність, лактація. Дана лікарська форма не застосовується у дітей до 6 років.
Застереження при застосуванні. Препарат з обережністю слід застосовувати хворим з вираженими порушеннями функції печінки, з нирковою недостатністю.
Взаємодія з лікарськими засобами. Якщо Ви приймаєте будь-які інші лікарські препарати, обов'язково проконсультуйтеся з лікарем відносно застосування даного препарату. Одночасний прийом варфарину та флуконазолу збільшує протромбіновий час; флуконазолу і пероральних гіпоглікемізуючих препаратів групи похідних сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду і толбутаміду) – збільшує період їх напіввиведення (слід враховувати можливість розвитку гіпоглікемії); Флуконазолу і фенітоїну – клінічно значущо підвищує концентрацію фенітоїну в сироватці крові (необхідний моніторинг концентрації і підбір дози).
Багаторазове застосування гідрохлортіазиду підвищує концентрацію флуконазолу в плазмі крові, однак зміна режиму дозування флуконазолу, як правило, не потрібна.
Флуконазол у дозі 50-200 мг не має істотного впливу на ефективність комбінованих пероральних протизаплідних засобів.
Одночасне застосування флуконазолу і рифампіцину призводить до зменшення періоду напіввиведення флуконазолу – на 20 %. відносно хворих, які приймають дану комбінацію препаратів, лікар повинен визначити доцільність підвищення дози флуконазолу.
Під час застосування флуконазолу рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в крові.
З огляду на виникнення вираженої аритмії, зумовленої подовженням інтервалу Q-Т, хворим, які одержували азольні протигрибкові засоби в комбінації з терфенадином, одночасний прийом флуконазолу в дозі 400 мг на добу і вище з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозі нижче 400 мг на добу у комбінації з терфенадином необхідно проводити під суворим контролем лікаря.
При одночасному застосуванні флуконазолу і цизаприду можливі побічні ефекти з боку серцево-судинної системи, включаючи пароксизми шлункової тахікардії.
Стан хворих, яким призначають комбінацію флуконазолу і зидовудину, потребує спостереження з метою раннього виявлення побічних симптомів зидовудину, період напіввиведення якого в цьому випадку значно збільшується.
Застосування флуконазолу хворими, які одночасно одержують цизаприд, астемізол, рифабутин, такролімус або інші лікарські засоби, що метаболізуються системою цитохрому Р450, може супроводжуватися підвищенням концентрації цих препаратів у сироватці крові.
Одночасний прийом циметидину або антацидів не має клінічно значущого впливу на всмоктування флуконазолу.
Побічні ефекти. Нудота, біль у животі, діарея, метеоризм, шкірний висип, анафілактичні реакції, гепатотоксичні ефекти, лейкопенія, тромбоцитопенія, судоми, головний біль. У випадку появи будь-яких небажаних ефектів обов'язково зверніться за консультацією до лікаря.
Протипоказання.
Флуконазол не слід призначати при індивідуальній підвищеній чутливості до флуконазолу та допоміжних речовин або до інших азольних речовин, близьких за своєю хімічною структурою.
Одночасне призначення терфенадину протипоказане хворим, які лікуються флуконазолом. Пацієнтам, які отримують флуконазол, протипоказане призначення цизаприду.
Період вагітності або годування груддю: адекватні та добре контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводились.
Побічні реакції.
Зазначені нижче небажані реакції під час клінічних досліджень зустрічалися найчастіше і їх виникнення було пов’язане із застосуванням препарату.
З боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, порушення смаку.
з боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання.
з боку печінки/жовчовивідних шляхів: токсичні ураження печінки, включаючи поодинокі летальні випадки, підвищення рівнів лужної фосфатази, білірубіну, аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ), печінкова недостатність, гепатит, гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця.
з боку шкіри та її придатків: висип, алопеція, ексфоліативні шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
У деяких хворих, особливо в осіб з тяжкими захворюваннями (СНІД або рак), при лікуванні флуконазолом спостерігалися зміни показників крові, функції нирок та печінки, однак клінічне значення цих змін та їх зв'язок із застосуванням флуконазолу не встановлені.
Крім того, після запровадження препарату у широку медичну практику були отримані повідомлення щодо наступних небажаних явищ:
з боку кровотворної та лімфатичної системи: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
з боку імунної системи: анафілаксія, включаючи ангіоневротичний набряк, набряк обличчя та свербіж шкіри, кропив’янка.
метаболічні процеси/особливості харчування: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія.
з боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу Q-T, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует».
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Адекватні та добре контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводились. Були описані випадки багатьох уроджених вад у новонароджених дітей, матері яких протягом 3 місяців і більше приймали флуконазол у високих дозах (400-800 мг на добу) з приводу кокцидіомікозу. Зв'язок між цими порушеннями та застосуванням флуконазолу не встановлений.
Слід уникати застосування флуконазолу вагітним за винятком грибкових інфекцій, які потенційно загрожують життю (коли очікувана користь від лікування перевищує можливий ризик для плода). При застосуванні у період годування груддю флуконазол виявляють у молоці у тих самих концентраціях, що й у крові, тому призначати препарат жінкам, які годують груддю, не рекомендується.
Діти.
пероральне застосування препарату у вигляді капсул можливе дітям віком від 5 років.
Особливості застосування.
У поодиноких випадках застосування флуконазолу супроводжувалось токсичними ураженнями печінки, у тому числі з фатальними наслідками, (головним чином, вони спостерігались у хворих із тяжкими супутніми захворюваннями). У разі виникнення гепатотоксичних ефектів, пов’язаних із застосуванням флуконазолу, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу, як правило, була оборотною, ознаки її зникали після припинення терапії. Необхідно спостерігати за хворими, в яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки з метою виявлення більш тяжкого ураження печінки. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов’язані з флуконазолом, препарат необхідно відмінити.
При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями за ними необхідно спостерігати і відмінити флуконазол при появі бульозних уражень або мультиформної еритеми.
При сумісному застосуванні флуконазолу в дозі менше 400 мг на добу і терфенадину за пацієнтами слід ретельно спостерігати.
У поодиноких випадках, як і для інших азолів, були зареєстровані анафілактичні реакції.
Окремі азоли, включаючи флуконазол, впливають на подовження інтервалу Q-T на ЕКГ. Під час післяреєстраційних клінічних випробувань флуконазолу були зареєстровані поодинокі випадки подовження Q-T та випадки пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» у пацієнтів, які застосовували флуконазол.
Пацієнтам з потенційною схильністю до аритмії флуконазол слід призначати з обережністю.
Терапію можна розпочати до отримання результатів культуралього або інших лабораторних досліджень, а при їх отриманні додаються й антимікробні препарати.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Досвід застосування флуконазолу свідчить про те, що погіршення здатності керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами, пов’язане з прийомом препарату, малоймовірне.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Антикоагулянти
У здорових чоловіків-добровольців, які застосовували варфарин, флуконазол збільшував протромбіновий час на 12 %. У постреєстраційних дослідженнях були повідомлення про кровотечі (утворення гематом, кровотеча з носа, шлунково-кишкові кровотечі, гематурія та мелена), пов’язані зі збільшенням протромбінового часу у пацієнтів, які отримували флуконазол одночасно з варфарином. Потрібен пильний контроль за протромбіновим часом у хворих, які застосовують кумаринові антикоагулянти.
Азитроміцин
Сумісне разове пероральне застосування азитроміцину у дозі 1200 мг внутрішньо та флуконазолу у дозі 800 мг внутрішньо не призвело ні до яких виражених фармакокінетичних взаємодій між флуконазолом та азитроміцином.
Бензодіазепіни (короткої дії)
При призначенні мідазоламу внутрішньо сумісно із застосуванням флуконазолу призводить до значного підвищення концентрації першого і до виникнення психомоторних реакцій. Якщо пацієнту, який отримує терапію флуконазолом, необхідно призначити препарат бензодіазепінового ряду, дозу останнього слід зменшити, а за пацієнтом встановити пильне спостереження лікаря.
Цизаприд
При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду описані поодинокі випадки побічних реакцій з боку серця, включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует». Одночасне призначення 200 мг флуконазолу 1 раз на добу і 20 мг цизаприду 4 рази на добу призводило до значимого зростання концентрації цизаприду у плазмі крові і подовження інтервалу Q-T. Пацієнтам, які застосовуть флуконазол, призначення цизаприду протипоказане.
Циклоспорин
За даними кінетичного дослідження, у пацієнтів після трансплантації нирок флуконазол у дозі
200 мг/добу повільно збільшував концентрацію циклоспорину у сироватці крові. Однак у ході іншого дослідження при багаторазовому прийомі флуконазолу по 100 мг/добу змін рівня циклоспорину у пацієнтів після трансплантації кісткового мозку не відзначали. При лікуванні флуконазолом рекомендується визначати концентрацію циклоспорину у сироватці крові.
Гідрохлоротіазид
При дослідженні кінетики взаємодії у здорових добровольців, які застосовували флуконазол, багаторазове застосування гідрохлоротіазиду призводило до підвищення концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Результати цих досліджень не дають підстав коригувати дозовий режим застосування флуконазолу у пацієнтів, які супутньо застосовують діуретики, але лікарі не повинні забувати про можливу взаємодію.
Пероральні контрацептиви
вивчення фармакокінетики комбінованого перорального контрацептива сумісно з багаторазовим прийомом флуконазолу проводили на двох випробуваннях. При прийомі флуконазолу у дозі
50 мг/добу не було помічено ніякого суттєвого впливу на рівні гормонів, тоді як при прийомі
200 мг/добу спостерігалося збільшення площі під кривою концентрація-час (АUС) етинілестрадіолу на 40 % і левоноргестролу на 24 %. У дослідженні при прийомі флуконазолу у дозі 300 мг 1 раз на тиждень площа під кривою концентрація-час (АUС) етинілестрадіолу і норетиндрону була більшою відповідно на 24 % і на 13 %. Малоймовірно, що багаторазовий прийом флуконазолу у наведених дозах мав негативний вплив на ефективність комбінованих пероральних контрацептивів.
Фенітоїн
Одночасне призначення Флуконазолу і фенітоїну може супроводжуватися підвищенням концентрації фенітоїну у плазмі крові до клінічно значущого ступеня. Якщо необхідне сумісне застосування двох препаратів, потрібен моніторинг рівня фенітоїну та підбір його дози для забезпечення терапевтичної концентрації у сироватці крові.
Рифабутин
Повідомлялося про взаємодію флуконазолу та рифабутину, результатом якого було підвищення сироваткових концентрацій останнього.
При одночасному призначенні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Слід пильно наглядати за хворими, які отримують рифабутин та флуконазол одночасно.
Рифампіцин
Одночасне призначення флуконазолу і рифампіцину призвело до зменшення АUС на 25 % і тривалості періоду напіввиведення флуконазолу на 20 %.
У хворих, які отримують одночасно рифампіцин і флуконазол, необхідно розглянути доцільність збільшення дози останнього.
Препарати сульфонілсечовини
Флуконазол при одночасному прийомі подовжував період напіввиведення пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду) у здорових добровольців. Флуконазол і пероральні препарати сульфонілсечовини можна призначати сумісно хворим на цукровий діабет, але при цьому треба зважати на можливий розвиток гіпоглікемії.
Такролімус
Надходили повідомлення про взаємодію флуконазолу і такролімусу, внаслідок якої відбувалося підвищення сироваткових рівнів останнього. При одночасному призначенні флуконазолу і такролімусу описано випадки підвищення нефротоксичності.
Слід ретельно наглядати за хворими, котрі отримують такролімус і флуконазол одночасно.
Терфенадин
Враховуючи виникнення виражених аритмій, обумовлених подовженням інтервалу Q-T у пацієнтів, які отримували протигрибкові засоби групи азолів сумісно з терфенадином, були проведені клінічні випробування. В одному випробуванні, у якому флуконазол призначили у дозі 200 мг/добу, подовження інтервалу Q-T не спостерігалося. В іншому випробуванні при застосуванні флуконазолу у добових дозах 400 та 800 мг було встановлено, що препарат значно підвищує концентрацію терфенадину у плазмі крові. Одночасне призначення флуконазола у дозах
400 мг/добу і вище з терфенадином протипоказано. Лікування флуконазолом у дозах нижче
400 мг/добу у сумісності з терфенадином необхідно проводити під пильним контролем.
Теофілін
Прийом флуконазолу у добовій дозі по 200 мг протягом 14 днів призвів до зниження середньої швидкості загального кліренсу теофіліну з плазми крові на 18 %.
При лікуванні флуконазолом хворих, які застосовують теофілін у високих дозах, або хворих із підвищеним ризиком токсичної дії теофіліну, необхідно спостерігати за симптомами передозування теофіліну; при їх появі терапію потрібно змінити належним чином.
Зидовудин
Кінетичні дослідження показали підвищення рівнів зидовудину, пов’язані зі зниженням перетворення останнього на його основний метаболіт.
За хворими, які застосовують таку комбінацію, необхідно спостерігати з метою виявлення побічної дії зидовудину.
Астемізол
Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом чи іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється ізоферментами системи цитохрому Р450 може супроводжуватися підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. У разі відсутності достовірної інформації слід діяти обережно під час одночасного призначення флуконазолу. За пацієнтами слід пильно спостерігати.
Дослідження взаємодії показали, що для флуконазолу, який приймається разом з їжею, циметидином, антацидами та застосовується одночасно з тотальним опроміненням всього організму після трансплантації кісткового мозку, практично не змінюються абсорбційні властивості. Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводились, тому взаємодія є потенційно можливою.
Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39
ФЛУКОНАЗОЛ-150
капсули по 150 мг № 1 у блістерах
(фасування із "in bulk" фірми-виробника R.H. Laboratories, Індія)
UA/3569/01/02
ВАТ "Хімфармзавод "Червона зірка"
Україна, м. Харків
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату або до триазольних сполук, вагітність, лактація. Дана лікарська форма не застосовується у дітей до 6 років.
Застереження при застосуванні. Препарат з обережністю слід застосовувати хворим з вираженими порушеннями функції печінки, з нирковою недостатністю.
Взаємодія з лікарськими засобами. Якщо Ви приймаєте будь-які інші лікарські препарати, обов'язково проконсультуйтеся з лікарем відносно застосування даного препарату. Одночасний прийом варфарину та флуконазолу збільшує протромбіновий час; флуконазолу і пероральних гіпоглікемізуючих препаратів групи похідних сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду і толбутаміду) – збільшує період їх напіввиведення (слід враховувати можливість розвитку гіпоглікемії); Флуконазолу і фенітоїну – клінічно значущо підвищує концентрацію фенітоїну в сироватці крові (необхідний моніторинг концентрації і підбір дози).
Багаторазове застосування гідрохлортіазиду підвищує концентрацію флуконазолу в плазмі крові, однак зміна режиму дозування флуконазолу, як правило, не потрібна.
Флуконазол у дозі 50-200 мг не має істотного впливу на ефективність комбінованих пероральних протизаплідних засобів.
Одночасне застосування флуконазолу і рифампіцину призводить до зменшення періоду напіввиведення флуконазолу – на 20 %. відносно хворих, які приймають дану комбінацію препаратів, лікар повинен визначити доцільність підвищення дози флуконазолу.
Під час застосування флуконазолу рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в крові.
З огляду на виникнення вираженої аритмії, зумовленої подовженням інтервалу Q-Т, хворим, які одержували азольні протигрибкові засоби в комбінації з терфенадином, одночасний прийом флуконазолу в дозі 400 мг на добу і вище з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозі нижче 400 мг на добу у комбінації з терфенадином необхідно проводити під суворим контролем лікаря.
При одночасному застосуванні флуконазолу і цизаприду можливі побічні ефекти з боку серцево-судинної системи, включаючи пароксизми шлункової тахікардії.
Стан хворих, яким призначають комбінацію флуконазолу і зидовудину, потребує спостереження з метою раннього виявлення побічних симптомів зидовудину, період напіввиведення якого в цьому випадку значно збільшується.
Застосування флуконазолу хворими, які одночасно одержують цизаприд, астемізол, рифабутин, такролімус або інші лікарські засоби, що метаболізуються системою цитохрому Р450, може супроводжуватися підвищенням концентрації цих препаратів у сироватці крові.
Одночасний прийом циметидину або антацидів не має клінічно значущого впливу на всмоктування флуконазолу.
Побічні ефекти. Нудота, біль у животі, діарея, метеоризм, шкірний висип, анафілактичні реакції, гепатотоксичні ефекти, лейкопенія, тромбоцитопенія, судоми, головний біль. У випадку появи будь-яких небажаних ефектів обов'язково зверніться за консультацією до лікаря.
Протипоказання.
Флуконазол не слід призначати при індивідуальній підвищеній чутливості до флуконазолу або до інших речовин, подібних за своєю хімічною структурою до азольних сполук.
Одночасне призначення терфенадину протипоказане хворим, які застосовують флуконазол. Пацієнтам, які отримують флуконазол, протипоказане призначення цизаприду.
Належні заходи безпеки при застосуванні.
У поодиноких випадках застосування флуконазолу супроводжувалось токсичними ураженнями печінки, у тому числі з фатальними наслідками (головним чином, вони спостерігались у хворих із тяжкими супутніми захворюваннями). У разі виникнення гепатотоксичних ефектів, пов’язаних із застосуванням флуконазолу, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу, як правило, була оборотною, ознаки її зникали після припинення терапії. Необхідно спостерігати за хворими, в яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки з метою виявлення більш тяжкого ураження печінки. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов’язані з флуконазолом, препарат необхідно відмінити.
Під час лікування флуконазолом у хворих дуже рідко зустрічались ексфоліативні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. Якщо у хворого з поверхневою грибковою інфекцією з’являються висипання, які можна пов’язати з флуконазолом, препарат слід відмінити. У поодиноких випадках, як і для інших азолів, були зареєстровані анафілактичні реакції.
Окремі азоли, включаючи флуконазол, впливають на подовження інтервалу Q-T на ЕКГ. Під час післяреєстраційних клінічних випробувань флуконазолу були зареєстровані поодинокі випадки подовження Q-T та випадки пароксизмальної шлуночкової тахікардії типа «пірует» у пацієнтів, які застосовували флуконазол. Ці повідомлення містили дані про серйозні ускладнення у пацієнтів за наявності сукупності факторів ризику, включаючи органічні захворювання серця, порушення електролітного обміну та необхідність супутньої терапії ускладнень, що виникли.
Пацієнтам з потенційною схильністю до аритмії флуконазол слід призначати з обережністю.
Пацієнтам із захворюванням печінки, серця та нирок необхідно проконсультуватися з лікарем перед початком лікування флуконазолом.
Пацієнтам має бути повідомлено, що позитивна динаміка симптомів зазвичай розпочинається через 24 години. Однак повне їх зникнення може відбутися за кілька днів. Якщо протягом декількох днів у пацієнта не відбулось покращення, слід звернутися до лікаря.
Особливі застереження.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Адекватні та добре контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводились. Були описані випадки множинних уроджених вад у новонароджених дітей, матері яких протягом 3 місяців і більше приймали флуконазол у високих дозах (400-800 мг на добу) з приводу кокцидіомікозу. Зв'язок між цими порушеннями та застосуванням флуконазолу не встановлений.
Слід уникати застосування флуконазолу у вагітних та жінок репродуктивного віку без застосування контрацепції. При застосуванні під час годування груддю флуконазол виявляють у грудному молоці у тих самих концентраціях, що й у крові, тому призначати препарат жінкам, які годують груддю, не рекомендується.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Досвід застосування флуконазолу свідчить про те, що погіршення здатності керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами, пов'язане з прийомом препарату, малоймовірне.
Діти.
Лікування із застосуванням разової дози 150 мг флуконазолу дітям без нагляду лікаря не рекомендується.
Побічні реакції.
Зазвичай флуконазол добре переноситься пацієнтами.
Більшість пов’язаних із застосуванням флуконазолу розповсюджених небажаних ефектів були зареєстровані під час клінічних досліджень, лікування вагінальних кандидозів становили приблизно > 1 %.
З боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, порушення смаку.
з боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання.
Крім того, після впровадження препарату у широку медичну практику були отримані повідомлення щодо наступних небажаних явищ:
з боку кровотворної та лімфатичної системи: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
з боку імунної системи: анафілаксія, включаючи ангіоневротичний набряк, набряк обличчя та свербіж шкіри, кропив’янка.
метаболічні процеси/особливості харчування: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія.
з боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу Q-T, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует».
з боку печінки/жовчовивідних шляхів: печінкова недостатність, гепатит, гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця.
з боку шкіри та її придатків: алопеція, ексфоліативні шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Наведені нижче взаємодії виникають при багаторазовому прийомі препарату і не були відзначені при одноразовому застосуванні.
Пацієнти, які одночасно застосовують інші лікарські засоби, повинні проконсультуватися з лікарем перед початком лікування флуконазолом.
Антикоагулянти
У здорових чоловіків-добровольців, які застосовували варфарин, флуконазол збільшував протромбіновий час на 12 %. У постреєстраційних дослідженнях були повідомлення про кровотечі (утворення гематом, кровотеча з носа, шлунково-кишкові кровотечі, гематурія та мелена), пов’язані зі збільшенням протромбінового часу у пацієнтів, які отримували флуконазол одночасно з варфарином. Потрібен пильний контроль за протромбіновим часом у хворих, які застосовують кумаринові антикоагулянти.
Азитроміцин
Не було зареєстровано значущих фармакокінетичних взаємодій між флуконазолом та азитроміцином (дослідження на 18 здорових добровольцях, які одночасно застосовували азитроміцин у дозі 1200 мг та флуконазол у дозі 800 мг перорально).
Бензодіазепіни (короткої дії)
При призначенні мідазоламу внутрішньо сумісно із застосуванням флуконазолу призводить до значного підвищення концентрації першого і до виникнення психомоторних реакцій. Якщо пацієнту, який отримує терапію флуконазолом, необхідно призначити препарат бензодіазепінового ряду, дозу останнього слід зменшити, а за пацієнтом встановити пильне спостереження лікаря.
Цизаприд
При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду описані поодинокі випадки побічних реакцій з боку серця, включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует». Одночасне призначення 200 мг флуконазолу 1 раз на добу і 20 мг цизаприду 4 рази на добу призводило до значного зростання концентрації цизаприду у плазмі крові і подовження інтервалу Q-T. Пацієнтам, які застосовуть флуконазол, призначення цизаприду протипоказане.
Циклоспорин
За даними кінетичного дослідження, у пацієнтів після трансплантації нирок флуконазол у дозі
200 мг/добу повільно збільшував концентрацію циклоспорину у сироватці крові. Однак у ході іншого дослідження при багаторазовому прийомі флуконазолу у дозі 100 мг/добу змін рівня циклоспорину у пацієнтів після трансплантації кісткового мозку не відзначали. При лікуванні флуконазолом рекомендується проводити моніторинг концентрації циклоспорину у сироватці крові.
Гідрохлортіазид
При дослідженні кінетики взаємодії у здорових добровольців, які застосовували флуконазол, багаторазове застосування гідрохлортіазиду призводило до підвищення концентрації флуконазолу у плазмі на 40 %. Результати цих досліджень не дають підстав коригувати дозовий режим застосування флуконазолу у пацієнтів, які супутньо застосовують діуретики, але лікарі не повинні забувати про можливу взаємодію.
Пероральні контрацептиви
Флуконазол у дозах 50 та 200 мг/добу не впливає на ефективність комбінованих оральних контрацептивів, площа під кривою «концентрація-час» (АUС) етинілестрадіолу і норетиндрону зростає на 40 % та 24 % відповідно. При застосуванні флуконазолу у дозі 300 мг 1 раз на тиждень АUС етинілестрадіолу і норетиндрону зростає на 24 % 13 % відповідно. Малоймовірно, що багаторазовий прийом флуконазолу у наведених дозах мав негативний вплив на ефективність комбінованих пероральних контрацептивів.
Фенітоїн
Одночасне призначення Флуконазолу і фенітоїну може супроводжуватися підвищенням концентрації фенітоїну у плазмі крові до клінічно значущого ступеня. Якщо необхідне сумісне застосування двох препаратів, потрібен моніторинг рівня фенітоїну та підбір його дози для забезпечення терапевтичної концентрації у сироватці крові.
Рифабутин
Повідомлялося про взаємодію флуконазолу та рифабутину, результатом якого було підвищення сироваткових концентрацій останнього.
При одночасному призначенні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту.
Слід пильно наглядати за хворими, які отримують рифабутин та флуконазол одночасно.
Рифампіцин
Одночасне призначення флуконазолу і рифампіцину призвело до зменшення АUС (площа під кривою «концентрація-час») на 25 % і тривалості періоду напіввиведення флуконазолу на 20 %. У хворих, які отримують одночасно рифампіцин і флуконазол, необхідно розглянути доцільність збільшення дози останнього.
Препарати сульфонілсечовини
Флуконазол при одночасному прийомі подовжував період напіввиведення пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду) у здорових добровольців. Флуконазол і пероральні препарати сульфонілсечовини можна призначати сумісно хворим на цукровий діабет, але при цьому треба зважати на можливий розвиток гіпоглікемії.
Такролімус
Надходили повідомлення про взаємодію флуконазолу і такролімусу, внаслідок якої відбувалося підвищення сироваткових рівнів останнього. При одночасному призначенні флуконазолу і такролімусу описано випадки підвищення нефротоксичності.
Слід ретельно наглядати за хворими, котрі отримують такролімус і флуконазол одночасно.
Терфенадин
У клінічних дослідженнях доза 200 мг флуконазолу була недостатньою для подовження інтервалу Q-T. Інше дослідження продемонструвало, що флуконазол у дозі 400 мг на добу або більше збільшує концентрацію терфенадину в плазмі крові при одночасному застосуванні.
Виходячи з потенційної можливої серйозної взаємодії, прийом терфенадину протипоказаний пацієнтам, які приймають флуконазол. Пацієнтам, котрі застосовують флуконазол, призначення терфенадину протипоказане.
Теофілін
Прийом флуконазолу у добовій дозі по 200 мг протягом 14 днів призвів до зниження середньої швидкості загального кліренсу теофіліну із плазми на 18 %. При лікуванні флуконазолом хворих, які застосовують теофілін у високих дозах, або хворих із підвищеним ризиком токсичної дії теофіліну, необхідно спостерігати за симптомами передозування теофіліну; при їх появі терапію потрібно змінити належним чином.
Зидовудин
AUC (площа під кривою «концентрація-час») зидовудину значно зростає у разі одночасного застосування із флуконазолом. За хворими, які застосовують таку комбінацію, необхідно спостерігати з метою виявлення побічної дії зидовудину.
Астемізол
Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється системою ізоферментів цитохрому Р450, може супроводжуватися підвищенням концентрацій даних препаратів у сироватці крові. У разі відсутності достовірної інформації слід діяти обережно під час одночасного призначення флуконазолу. Пацієнти повинні перебувати під пильним спостереженням.
Дослідження взаємодії показали, що для флуконазолу, який приймається разом з їжею, циметидином, антацидами та застосовується одночасно з тотальним опроміненням всього організму після трансплантації кісткового мозку, практично не змінюється абсорбційні властивості. Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводились, тому взаємодія є потенційно можливою.
Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39
ФЛУТАМІД-АПО
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг № 30 (10х3) у блістерах (фасування із форми in bulk фірми-виробника Апотекс Інк., Канада)
UA/3982/01/01
ЗАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" Україна, м. Київ
Кіпр
Побічна дія. Найбільш частими небажаними побічними реакціями при монотерапії флутамідом є гінекомастія і/або болісність грудних залоз, іноді у поєднанні з галактореєю. Ці явища зникають при припиненні лікування або зниженні дози. Частота випадків гінекомастії значно знижується при супутньому застосуванні агоністів ЛГРГ.
При терапії флутамідом у поєднанні з агоністами ЛГРГ найчастіше відзначаються такі побічні ефекти, як припливи жару (61%), втрата лібідо (36%) й імпотенція (33%). Відомо, що вони асоціюються з низькими рівнями андрогенів у сироватці крові і відзначаються при монотерапії агоністами ЛГРГ.
Нижче зазначені різні небажані побічні ефекти, які відзначалися при комбінованій терапії флутамідом і агоністами ЛГРГ. Їх причинний зв'язок з терапією флутамідом не встановлений, деякі з перелічених ефектів часто відзначаються у літніх пацієнтів.