Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39
| Вид материала | Документы |
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Декретами Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 р. N 6-92 від 11 січня 1993, 786.74kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
- У зв’язку з набуттям чинності з 1 січня 2011 року Закону України „Про збір та облік, 90.08kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39
КОРТЕКСИН®
ліофілізат для розчину для ін'єкцій по 5 мг та по 10 мг у флаконах № 10
UA/4470/01/02 UA/4470/01/01
ТОВ "ГЕРОФАРМ"
Російська Федерація
Побічна дія.
Можливі алергічні реакції в поодиноких випадках (тільки в осіб з підвищеною чутливістю).
Протипоказання.
Індивідуальна чутливість до препарату, вагітність, лактація.
Передозування.
Випадки передозування не описані.
Особливості застосування.
Не описані.
Не впливає на здатність працювати з механізмами та керувати транспортом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Сумісний з усіма групами лікарських засобів.
Протипоказання.
Індивідуальна підвищена чутливість до препарату.
Період вагітності або годування груддю.
Побічні реакції.
У поодиноких випадках можливі алергічні реакції (у осіб з підвищеною чутливістю): прояви у місці ін’єкції у вигляді незначного почервоніння, які самостійно зникають протягом нетривалого часу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування препарату у період вагітності протипоказане.
У разі необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.
Діти.
Препарат застосовують у педіатричній практиці.
Особливості застосування.
Не застосовувати Кортексин® разом з іншими лікарськими засобами пептидної структури.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Не впливає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Не застосовувати з лікарськими засобами пептидної структури.
Несумісність.
Не рекомендується вводити в одному шприці з іншими лікарськими засобами.
Не рекомендується застосовувати в якості розчинника новокаїн.
Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39
ЛОКОЇД®
мазь, 1 мг/г по 30 г у тубах № 1
Астеллас Фарма Юроп Б.В. Нідерланди Теммлер Італіа С.р.л. Італія UA/4471/01/01
Побічна дія. Атрофія шкіри, сповільнене загоювання ран, депігментація, гіпертрихоз, алергія, підвищений внутрішньоочний тиск. При тривалому застосуванні та/або нанесенні препарату на великі поверхні можливі системні побічні ефекти, характерні для кортикостероїдів (атрофічні ураження шкіри, стриї, періоральний дерматит і т.д.). Ризик місцевих і системних побічних ефектів збільшується при тривалому застосуванні препарату на великих поверхнях ураженої шкіри, при використанні оклюзійних пов`язок.
Протипоказання.
- Дерматити, ускладнені бактеріальною (наприклад, піодермія, сифілітичний та туберкульозний процес), вірусною (наприклад Herpes simplex, Herpes zoster, вітряна віспа, кондилома, бородавка, контагіозний молюск), грибковими та паразитарними інфекціями;
- виразкові захворювання шкіри, рани;
- новоутворення шкіри;
- дерматит, що локалізується у ділянці рота; атрофічні ураження шкіри;
- рожеві вугри, які локалізуються на обличчі; acne vulgaris; іхтіоз, підлітковий підошовний дерматоз, минущі відчуття жару на шкірі;
- підвищена чутливість до компонентів препарату або до кортикостероїдів.
Особливості застосування. Не наносити препарат на повіки з метою запобігання подразненню кон’юнктиви з подальшим ризиком виникнення глаукоми або катаракти.
Шкіра обличчя та геніталій надто чутливі до кортикостероїдів, тому у таких випадках мають застосовуватись препарати слабких концентрацій. Застосування препарату на великих поверхнях шкіри, в її складках, особливо при використанні оклюзійних пов’язок, призводить до підвищення абсорбції препарату та інгібування функції кори надниркових залоз. У дітей пригнічення функціі кори надниркових залоз розвивається швидше.
Крім того, може спостерігатися зниження екскреції гормону росту. Застосовуючи препарат тривалий час, необхідно спостерігати за масою тіла, ростом, рівнем кортизолу плазми. У контрольних дослідженнях у дітей, які щотижня одержували по 30-60 г Локоїду®, не було виявлено порушень функції кори надниркових залоз.
Дітям призначається з 6 місячного віку.
Застосування препарату в періоди вагітності та лактації. Глюкокортикоїди проникають крізь плаценту. Дія на плід може бути особливо вираженою при нанесенні препарату на великі поверхні. Немає даних про кількість гідрокортизону, який виділяється з грудним молоком, тому рекомендується дотримуватись особливої обережності при призначенні препарату в період лактації.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Дані про лікарську взаємодію Локоїду® відсутні.
Протипоказання.
- Пошкодження шкіри, викликані бактеріальними інфекціями (наприклад, піодермія, сифілітичні або туберкульозні ураження), вірусними інфекціями (наприклад, вітряна віспа, простий герпес, оперізувальий герпес, бородавка звичайна, бородавка плоска, кондилома, контагіозний молюск); інфекції, спричинені грибками та дріжджами; паразитарні інфекції (наприклад, короста);
- виразкові ураження шкіри;
- побічні реакції, викликані кортикостероїдами (наприклад, періоральний дерматит, стриї);
- іхтіоз, ювенільний підошовний дерматоз, вульгарні вугри, розацеа, ламкість судин шкіри, атрофія шкіри;
- алергічні реакції гіперчутливості на компоненти препарату або кортикостероїди (останні виникають рідко);
- новоутворення шкіри.
Побічні реакції.
Рідко (>1/10 000, <1/1000)
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини:
- дерматит, екзема, контактний дерматит;
- атрофія шкіри, часто незворотна, що супроводжується потоншенням епідермісу, телеангіектазіями, пурпурою та стриями;
- депігментація, гіпертрихоз;
- розацеаподібний та періоральний дерматит, що супроводжується або не супроводжується атрофією шкіри;
- «ефект рикошету», що може привести до стероїдної залежності;
- сповільнене загоювання ран.
Ендокринні порушення: адренокортикальна супресія.
Дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення)
Порушення з боку органа зору: підвищення внутрішньоочного тиску, підвищений ризик виникнення катаракти (при систематичному попаданні препарату на кон’юнктиву).
Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Кортикостероїди проникають через плаценту. На сьогодні відсутні чіткі відомості щодо розвитку тератогенних ефектів у людини, подібні до тих, що спостерігалися у дослідах на тваринах. При системному застосуванні великих доз кортикостероїдів повідомлялося про вплив на плід або новонароджену дитину (затримка росту у матці, адренокортикальна супресія).
Незважаючи на малу кількість інформації щодо застосування кортикостероїдів у вигляді мазі на шкірі людини під час вагітності, з огляду на їх обмежену системну абсорбцію можливе застосування кортикостероїдів слабкої та помірної дії (клас 1 та клас 2), таких як гідрокортизон, протягом коротких періодів часу та на обмежених ділянках шкіри. Вищезгадані ефекти не можна виключати при довготривалому застосуванні або нанесенні на великі ділянки шкіри. Це можна робити лише при наявності особливих показань.
Годування груддю. Локоїд® мазь можна застосовувати жінкам, які годують груддю, лише за умов короткочасного лікування і нанесення на невеликі ділянки шкіри. При довгостроковому лікуванні або нанесенні на великі ділянки ураженої шкіри слід припинити годування груддю.
Діти. Застосовують дітям з 3-місячного віку.
Особливості застосування.
Системні побічні реакції при місцевому застосуванні кортикостероїдів у дорослих виникають надзвичайно рідко, але можуть бути серйозними. Особливо це стосується адренокортикальної супресії при тривалому застосуванні препарату.
Ризик системних ефектів підвищується у наступних випадках:
- застосування з використанням пов’язки (целофанова пов’язка або в ділянках шкірних складок);
- застосування на великих ділянках шкіри;
- довготривале лікування;
- застосування дітям (діти надзвичайно чутливі через тонку шкіру та відносно велику площу її поверхні);
- наявність компонентів або допоміжних речовин, що посилюють проникнення через роговий шар та/або посилюють ефект діючої речовини (пропіленгліколь).
Ризик розвитку місцевих побічних реакцій збільшується зі зростанням сили дії препарату та тривалості лікування. Застосування із використанням пов’язки (целофанова пов’язка або нанесення у ділянках шкірних складок) підвищує цей ризик. Шкіра обличчя та волосистої ділянки голови, а також геніталій особливо чутлива щодо виникнення побічних реакцій. При невідповідному застосуванні, а також при наявності бактеріальних, паразитарних, грибкових або вірусних інфекцій прояви цих захворювань можуть маскуватися та/або посилюватися.
Не наносити мазь на повіки через можливість потрапляння на кон’юнктиву і підвищений ризик розвитку звичайної глаукоми або субкапсулярної катаракти.
З обережністю слід наносити препарат на шкіру обличчя, геніталій та волосисту частину голови, шкіра яких найбільш чутлива до кортикостероїдів.
Слід враховувати, що при застосуванні кортикостероїдів на великих ділянках шкіри, особливо з використанням (целофанової) пов’язки або в ділянці складок, існує можливість збільшення всмоктування препарату, що може призводити до пригнічення адренокортикальної функції.
Пригнічення кори надниркових залоз може швидко розвинутись у дітей. Може також пригнічуватись продукція гормона росту. У разі, якщо необхідне довгострокове лікування, бажано регулярно контролювати зріст та масу тіла дитини, а також визначати рівні кортизолу у плазмі крові.
При проведенні порівняльних досліджень не відзначалося суттєвих відмінностей адренокортикальної функції у дітей, у яких протягом 4 тижнів застосовувалася мазь Локоїд® або гідрокортизон 1 % у кількості 30-60 грам на тиждень.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Відсутні дані стосовно впливу Локоїд® мазі на здатність керувати автотранспортом або механізмами. Виникнення впливу не передбачається.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дані про лікарську взаємодію Локоїд® мазі відсутні.
Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39
МАДОПАР
таблетки, 250 мг/50 мг г № 100 у флаконах
Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд. Швейцарія Рош С.п.А., Італія для Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд., Швейцарія;
пакування:
Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія Італія/
Швейцарія
Побічна дія. При лікуванні Мадопаром рідко спостерігаються анорексія, нудота і блювання. Ці побічні явища, які можуть бути на початковій стадії лікування, можна значною мірою зменшити, якщо приймати Мадопар під час їжі або з достатньою кількістю їжі або рідини, а також, якщо підвищувати дозу повільно. В окремих випадках можуть спостерігатися серцево-судинні порушення (аритмії або ортостатична гіпотензія).
На пізніших стадіях лікування іноді виникають мимовільні рухи (наприклад, хореїчного або атетозного типу). Ці явища звичайно можна зняти або знизити до прийнятного рівня за допомогою зменшення дози. Надалі для посилення терапевтичного ефекту можна спробувати підвищувати дозу, оскільки ці побічні явища поновлюються не завжди. Іноді відзначалося підвищення (звичайно помірне, що не виходило за верхню межу норми) рівнів амінотрансфераз і лужної фосфатази. Повідомлялося про поодинокі випадки гемолітичної анемії, а також про помірні і минущі лейкопенії і тромбоцитопенії. З цієї причини, як і при будь-якому іншому тривалому лікуванні, слід періодично контролювати картину крові і функцію печінки і нирок.
Можуть спостерігатися психічні розлади (безсоння, ажитація, рідше - депресія, і особливо у літніх хворих – психотичні реакції).
Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату. Хворі, які приймають Мадопар, не повинні одержувати ніяких інгібіторів МАО, крім селегіліну. Мадопар не можна призначати при наявності сильно декомпенсованих ендокринних, ниркових, печінкових або серцевих захворювань, а також психозів або тяжких психоневрозів.
Мадопар не можна призначати хворим молодше 25 років (ріст кісток повинен бути закінчений) або вагітним жінкам. Якщо під час лікування Мадопаром настає вагітність, препарат слід негайно відмінити. Якщо мати, яка годує груддю, потребує лікування Мадопаром, вона повинна припинити годувати груддю. Мадопар протипоказаний хворим із закритокутовою глаукомою. Хворим з відкритокутовою глаукомою рекомендується регулярно проводити контроль внутрішньоочного тиску.
У хворих, які мають в анамнезі інфаркт міокарда, коронарну недостатність або аритмію, потрібно періодично контролювати параметри серцево-судинної системи (включаючи ЕКГ). Слід бути обережними при лікуванні хворих, які мають в анамнезі виразку шлунка або остеомаляцію. Перед хірургічними втручаннями, які вимагають наркозу (за винятком невідкладних випадків), прийом Мадопару слід припинити за 12 – 48 год. Після операції лікування відновлюють, поступово підвищуючи дозу до попереднього рівня. При хірургічних втручаннях у хворих, у яких Мадопар не був відмінений (наприклад, у разі невідкладних випадків), слід уникати застосування циклопропану і галотану для наркозу.
Особливості застосування. Дозу слід ретельно підбирати в кожному окремому випадку, особливо у літніх хворих.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Мадопар може посилювати дію застосовуваних спільно симпатоміметичних засобів. З цієї причини слід регулярно контролювати стан серцево-судинної системи і при необхідності знижувати дозу симпатоміметиків. Через можливу адитивну дію Мадопару, при одночасному застосуванні гіпотензивних засобів слід регулярно контролювати артеріальний тиск (АТ).
Нейролептики є антагоністами Мадопару. Вітамін В6 може нейтралізувати дію леводопи. Даний антагонізм не має місця при спільному застосуванні леводопи з інгібітором декарбоксилази. Тому Мадопар можна призначати разом з полівітамінними препаратами, які містять вітамін В6. Допускається комбіноване застосування препарату з іншими протипаркінсонічними засобами (антихолінергічними засобами, амантадином, агоністами дофаміну), однак це може посилити не тільки бажані, а, й небажані ефекти.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до леводопи, бенсеразиду або до будь-якого з компонентів препарату.
Хворим, які приймають Мадопар, не можна застосовувати одночасно ніякі інгібітори МАО та поєднання інгібіторів МАО-А та МАО-В. Призначення Мадопару можливе лише через 2 тижні (14 днів) після прийому інгібіторів МАО та поєднання інгібіторів МАО-А та МАО-В. Можливе одночасне застосування з Мадопаром інгібіторів МАО-В селегіліну та разагаліну, інгібітору МАО-А моклобеміду.
Мадопар не можна призначати при наявності сильно декомпенсованих ендокринних, ниркових, печінкових або серцевих захворювань, а також психічних захворювань з психотичним компонентом, закритокутовою глаукомою.
Мадопар не можна призначати хворим віком молодше 25 років (ріст кісток має завершитися).
Мадопар протипоказаний вагітним жінкам та жінкам репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції. Якщо під час лікування Мадопаром настає вагітність, препарат слід негайно відмінити за рекомендацією лікаря (див. розділ «Особливості застосування»).
Мадопар не можна призначати хворим зі злоякісною меланомою або пацієнтам зі злоякісною меланомою в анамнезі.
Побічні реакції.
Інфекції та інвазії: фебрильна інфекція, риніт, бронхіт. Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: рідко – гемолітична анемія, помірна і транзиторна лейкопенія, тромбоцитопенія; зменшення тривалості протромбінового часу. У пацієнтів, які тривало отримують леводопу, рекомендується періодично контролювати формулу крові, функцію печінки і нирок.
Порушення обміну речовин, метаболізму: непоширені: анорексія. Транзиторне і незначне підвищення рівнів амінотрансфераз і лужної фосфатази. Повідомлялося про підвищення рівня гама-глутамілтрансферази.
Психічні порушення: ажитація, тривога, безсоння, галюцинації, манія, зміни поведінки, агресивність: рідко: кошмарні сновидіння і часова дезорієнтація (особливо у пацієнтів літнього віку і у пацієнтів, в яких спостерігалися вказані симптоми в анамнезі). Депресія/депресія з суїцидальними думками, однак вказані симптоми можуть бути проявом основного захворювання. Неконтрольована імпульсивність і адиктивна чи компульсивна поведінка можуть виникати під час лікування Мадопаром. Зокрема, повідомлялося про випадки компульсивності до патологічних азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальності (див. розділ «Особливості застосування»). Ейфорія, демаскування психозу.
Порушення з боку нервової системи: непоширені: головний біль, запаморочення. Застосування Мадопару асоціюється з безсонням, епізодами раптової сонливості і в окремих випадках – із вираженою сонливістю вдень з раптовим початком (див. розділ «Особливості застосування»). На пізніших стадіях лікування або при застосуванні високих доз інколи – мимовільні рухи (наприклад, на зразок хореї або атетозу), які загалом можна усунути або досягти переносимості шляхом зниження дози препарату. При довготривалому застосуванні можуть спостерігатися коливання терапевтичної відповіді (епізоди завмирання, ослаблення ефекту (акінезія) до кінця періоду дії дози, феномен включення-виключення), які загалом можна усунути або досягти переносимості шляхом зниження дози або призначення менших доз зі збільшенням проміжку між прийомами препарату, після чого необхідно спробувати підвищити дозу до початкового рівня з метою посилення терапевтичного ефекту. Одиничні випадки втрати чи зміни смаку.
Кардіальні порушення та судинні розлади: в окремих випадках можуть спостерігатися серцево-судинні порушення (аритмії, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпертензія). Розлади кровообігу внаслідок ортостатичної гіпотензії загалом можна усунути шляхом зниження дози препарату.
Порушення з боку травного тракту: непоширені: втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, сухість у роті. Ці побічні явища, які можуть бути на початковій стадії лікування, можна значною мірою зменшити, якщо приймати Мадопар під час їди або з достатньою кількістю їжі чи рідини, а також, якщо підвищувати дозу повільно. Зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч.
Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: рідко виникали алергічні реакції з боку шкіри, такі як свербіж і висипання.
Порушення з боку сечовидільної системи: зміна кольору сечі до червоного, який темнішає при відстоюванні.
Лабораторні обстеження: іноді – транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази. Також повідомлялося про підвищення рівня гама-глутамілтрансферази, підвищення рівня азоту сечовини крові.
Інші розлади: припливи і підвищене потовиділення при застосуванні леводопи.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Мадопар протипоказаний у період вагітності та жінкам репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції (через можливе порушення розвитку скелету у плода). Якщо у період лікування настає вагітність, препарат необхідно відмінити відповідно до рекомендації лікаря.
Леводопа може пригнічувати лактацію. У разі необхідності прийому препарату слід припинити годування груддю у зв’язку з відсутністю достовірних даних щодо проникнення бенсеразиду у грудне молоко. Не можна виключити небезпеку неправильного розвитку скелету у новонароджених.
Діти. Препарат не застосовують дітям.
Особливості застосування.
У пацієнтів із підвищеною чутливістю до препарату можливий розвиток відповідних реакцій.
Хворим із відкритокутовою глаукомою рекомендується регулярно проводити контроль внутрішньоочного тиску, оскільки теоретично леводопа може підвищити внутрішньоочний тиск.
Депресія може бути як клінічним проявом основного захворювання (паркінсонізм), так і може виникати на фоні лікування Мадопаром. Пацієнтів необхідно ретельно спостерігати на предмет можливого розвитку психічних побічних реакцій.
Мадопар не можна застосовувати пацієнтам зі злоякісною меланомою (при припущенні на вказаний діагноз, при недіагностованих пошкодженнях та злоякісній меланомі в анамнезі).
При необхідності проведення хірургічного втручання із загальною анестезією терапію Мадопаром необхідно продовжувати до операції, за винятком загальної анестезії з галотаном. Оскільки у пацієнтів, які отримують Мадопар, під час галотанового наркозу можуть виникати коливання артеріального тиску та аритмії, прийом Мадопару слід відмінити за 12-48 годин перед оперативним втручанням. Після операції лікування відновлюють, поступово підвищуючи дозу до попереднього рівня.
Слід уникати анестезії циклопропаном та галотаном у хворих, у яких неможлива відміна Мадопару (наприклад, при екстрених хірургічних втручаннях).
У хворих, які мають в анамнезі інфаркт міокарда, коронарну недостатність або аритмію, слід регулярно контролювати параметри серцево-судинної системи (включаючи ЕКГ). Слід бути обережними при лікуванні хворих, які мають в анамнезі виразку шлунка або остеомаляцію.
Мадопар не можна відміняти різко. Різка відміна препарату може призвести до «злоякісного нейролептичного синдрому» (підвищення температури, ригідність м’язів, а також можливі психічні зміни та підвищення рівня креатинфосфокінази у сироватці крові), який може прийняти форму, що загрожує життю. При виникненні таких симптомів пацієнт має знаходитися під спостереженням лікаря (при необхідності має бути госпіталізований) та отримувати відповідну симптоматичну терапію. Вона може включати повторне призначення Мадопару після відповідної оцінки стану пацієнта.
Леводопа може викликати виникнення сонливості та раптових епізодів сонливості. Про раптові епізоди сонливості під час денної активності, у деяких випадках без усвідомлення та попереджувальних ознак, повідомлялося дуже рідко. Пацієнтів необхідно проінформувати про можливість виникнення сонливості та раптових епізодів сонливості. При появі цих симптомів необхідно розглянути можливість зниження дози чи відміни лікування.
Побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту можна значною мірою усунути, якщо приймати Мадопар з невеликою кількістю їжі чи рідини, а також якщо підвищувати дозу повільно.
Допамінергічні лікарські засоби
Випадки неконтрольованої імпульсивності (неспроможність протистояти раптовим імпульсам), таким як компульсивність до патологічних азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальності і поведінки, що виявляє схильність до вживання наркотиків, та компульсивної поведінки, повідомлені у пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримували лікування допамінергічними засобами, у тому числі Мадопаром. Вказані симптоми в основному спостерігалися при застосуванні високих доз і в цілому відповідали на зниження дози або відміну лікування.
Причинний зв'язок між прийомом Мадопару та вказаними симптомами не встановлений, оскільки препарат не є агоністом допаміну. Однак рекомендується виявляти обережність, оскільки Мадопар є допамінергічним лікарським засобом.
Можливість лікарської залежності та зловживання
У деяких пацієнтів із хворобою Паркінсона спостерігалася поява поведінкових і когнітивних розладів у результаті неконтрольованого прийому зростаючих доз препарату, незважаючи на рекомендації лікаря і значне перевищення терапевтичних доз препарату.
Лабораторні тести
Під час лікування необхідно контролювати функцію печінки і нирок, формулу крові. Хворим цукровим діабетом необхідно часто контролювати рівень глюкози у крові і коригувати дозу гіпоглікемічних препаратів.
Леводопа може спотворювати результати лабораторних тестів при визначенні катехоламінів, креатиніну, сечової кислоти, глюкози. Результати проби Кумбса можуть бути хибнопозитивними.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
При виникненні сонливості, раптових епізодів сонливості слід відмовитися від керування автомобілем чи роботи з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакокінетичні взаємодії
Тригексифеніділ (антихолінергічний препарат) зменшує швидкість, але не ступінь всмоктування леводопи.
Антациди знижують ступінь всмоктування леводопи на 32 % при призначенні з Мадопаром.
Сульфат заліза знижує максимальні концентрації та AUC леводопи у плазмі крові на 30-50 %, що є клінічно значущою зміною у деяких, але не в усіх пацієнтів.
Метоклопрамід збільшує швидкість всмоктування та максимальну концентрацію леводопи.
Леводопа не вступає у фармакокінетичні взаємодії з бромкриптином, амантадином, селегіліном і домперидоном.
Фармакодинамічні взаємодії
Нейролептики, опіати і антигіпертензивні препарати, що містять резерпін, пригнічують дію Мадопару.
Вітамін В6 у добовій дозі 50-100 мг може нейтралізувати дію леводопи. Даний антагонізм не має місця при сумісному застосуванні леводопи з інгібіторами декарбоксилази. Тому Мадопар можна призначати разом із полівітамінними препаратами, які містять низьку дозу вітаміну В6.
Якщо Мадопар призначають пацієнтам, які отримують необоротні неселективні інгібітори МАО, то від припинення прийому інгібіторів МАО до початку прийому Мадопару має пройти не менше 2-х тижнів (див. розділ «Протипоказання»). Інакше існує ризик виникнення гіпертонічного кризу. Однак, селективні інгібітори МАО-В (такі як селегілін і разагілін) і селективні інгібітори МАО-А (такі як моклобемід) можна призначити пацієнтам, які отримують Мадопар. При цьому рекомендується коригувати дозу леводопи залежно від потреби пацієнта в ефективності і переносимості. Поєднання інгібіторів МАО-А і МАО-В еквівалентне прийому неселективного інгібітору МАО, тому подібну комбінацію не слід призначати одночасно з Мадопаром.
Мадопар не слід призначати одночасно з симпатоміметиками (адреналін, норадреналін, ізопротеренол, амфетамін), оскільки леводопа може потенціювати їх дію. З цієї причини слід регулярно контролювати стан серцево-судинної системи і при необхідності знижувати дозу симпатоміметиків.
Через можливу адитивну дію Мадопару, при одночасному застосуванні гіпотензивних засобів слід регулярно контролювати артеріальний тиск.
Допускається комбіноване застосування препарату з іншими протипаркінсонічними засобами (антихолінергічними засобами, амантадином, агоністами дофаміну), однак це може посилити не тільки бажані, а й небажані ефекти. Може виникнути необхідність зниження дози Мадопару чи іншого препарату. Якщо для лікування додають інгібітор катехол-о-метилтрансферазу (КОМТ), може виникнути потреба зниження дози Мадопару. Такий досвід є при одночасному застосуванні Мадопару і толкапону. На початку терапії Мадопаром антихолінергічні препарати не слід відміняти різко, оскільки леводопа розпочинає діяти не одразу.
Леводопа може впливати на результати лабораторного визначення катехоламінів, креатиніну, сечової кислоти і глюкози, можливий хибнопозитивний результат проби Кумбса.
У пацієнтів, які отримують Мадопар, прийом препарату одночасно з багатою білками їжею може порушити всмоктування леводопи зі шлунково-кишкового тракту.
Загальна анестезія з галотаном: прийом Мадопару слід відмінити за 12-48 годин перед оперативним втручанням, оскільки у пацієнта, який отримує Мадопар, під час галотанового наркозу можуть виникнути коливання артеріального тиску і аритмії.