Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39

Вид материала

Документы

Содержание Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39 Побiчна дiя. Особливості застосування. Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами.

Подобный материал:

• Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
• Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
• Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
• Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
• Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
• Декретами Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 р. N 6-92 від 11 січня 1993, 786.74kb.
• Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
• Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
• У зв’язку з набуттям чинності з 1 січня 2011 року Закону України „Про збір та облік, 90.08kb.
• Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.

Протипоказання.

• Підвищена індивідуальна чутливість до етинілестрадіолу;
  
• естрогензалежні неопластичні процеси у жінок віком до 60 років (карцинома ендометрія);
  
• мастопатія;
  
• ендометрит;
  
• недіагностовані маткові кровотечі;
  
• хронічні захворювання печінки, ускладнені гіпербілірубінемією (синдроми Жильбера, Дрюк-Джонсона і Ротора);
  
• тромбоемболічні порушення;
  
• жовчокам’яна хвороба;
  
• холецистит;
  
• хлоазма;
  
• холестатична жовтуха;
  
• цереброваскулярні зміни;
  
• тяжкі серцево-судинні захворювання;
  
• отосклероз;
  
• виражена артеріальна гіпертензія та порушення ліпідного обміну;
  
• ідіопатична жовтуха та тяжкий шкірний свербіж або герпес вагітних в анамнезі;
  
• імпотенція (у чоловіків);
  
• порушення сперматогенезу;
  
• вагітність;
  
• лактація (етинілестрадіол пригнічує лактацію, проникає у грудне молоко);
  
• дитячий вік до 12 років.
  

Особливості застосування.

Перед початком приймання Естерлану варто пройти ретельне загальне і гінекологічне обстеження (насамперед вимір артеріального тиску, визначення рівня цукру в крові, дослідження функції печінки, включаючи обстеження молочних залоз і цитологічний аналіз мазка із шийки матки) і скласти докладний сімейний анамнез для виключення пов’язаних з ризиком захворювань і вагітності. Оскільки препарат містить високу кількість естрогену, опитування пацієнтки при медичному обстеженні вимагає особливої уваги з урахуванням захворювань в анамнезі.

При довготривалому лікуванні повторні обстеження необхідно проводити через 6 місяців, у подальшому – один раз на рік. Естрогени можуть спричиняти затримку іонів натрію та води в організмі, тому їх слід призначати з посиленою обережністю при серцево-судинних

захворюваннях, порушеннях функції нирок, гіпертензії, епілепсії, бронхіальній астмі. При закритокутовій глаукомі може збільшуватися внутрішньоочний тиск. У зв’язку з можливою появою проривних кровотеч препарат слід призначати циклічно.

Потрібно негайно відмінити приймання препарату при появі мігренеподібного головного болю, при гострому порушенні зору, при появі перших ознак тромбофлебіту або тромбоемболії, при підвищенні артеріального тиску, при появі жовтухи (холестатичної), при довготривалій іммобілізації (наприклад, після травм).

Оскільки неможливо точно оцінити ризик ускладнень естрогенної терапії, такі препарати потрібно з великою обережністю призначати жінкам з постменопаузними симптомами. І лікар, і пацієнт мають усвідомлювати небезпеку розвитку тромбофлебіту, а також ретинального або церебрального тромбозу. Якщо виникли підозри або підтверджені подібні порушення, прийом естрогенів варто припинити. Також Естерлан варто застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які страждають на епілепсію, мігрень, астму, часті депресії, а також на порушення функції печінки або нирок. Естрогени можуть спричинити загострення симптомів порфірії і ендометріозу.

Естрогени можуть впливати на результати аналізів ендокринної і печінкової функцій. Незалежні дослідження довели підвищення ризику виникнення раку ендометрія у жінок у постменопаузі, які одержують некомпенсовану (без прогестинів) естрогенну терапію протягом тривалого часу. Ризик виникнення раку ендометрія у жінок, які одержують естрогенну терапію, залежить від доз і тривалості лікування й у 5 – 10 разів вище порівнянно з жінками, котрі не приймають естрогени. Крім того, дослідження показали, що застосування прогестинів протягом щонайменше 10 – 14 днів кожного естрогенного циклу дає достовірне зниження випадків гіперплазії або карциноми ендометрія в порівнянні з монотерапією естрогенами.

Серед пацієнток, які перенесли гістеректомію, ризик ендометріального раку нульовий, призначення супутньої прогестинової терапії непотрібно.

Оскільки використання системної естрогенної терапії, пов’язаної з підвищенням ризику раку грудних залоз, у жінок у постменопаузальному періоді вона протипоказана. Деякі дослідження свідчать про підвищення відносного ризику розвитку раку молочних залоз серед пацієнток, які одержували високі дози естрогенів тривалий час, особливо понад 10 років. Нині більшість даних не підтверджують високий ризик раку молочних залоз у жінок, які застосовували коли-небудь препарати оваріальних гормонів.

Вагітність.

Вагітним жінкам, а також жінкам у післяпологовому періоді прийом Естерлану не рекомендується. Дослідження демонструють зв’язок естрогенної терапії з виникненням пороків розвитку статевої системи у ембріонів обох статей.

Пацієнток, які одержували естрогени під час вагітності, необхідно проінформувати про можливий ризик стосовно повноцінності плода.

Геріатрія.

Наявні дані не показали виникнення специфічних для літнього віку проблем, пов’язаних із застосуванням препарату.

Стоматологія.

Призначення естрогенів може призводити до кровотеч ясен. Крім того, у ході естрогенної терапії може відзначатися гіперплазія ясен, що зазвичай починається, як гінгівіт.

Враховуючи можливість запаморочення, слід бути обережним під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Естерлан варто застосовувати з обережністю у поєднанні з індукторами печінкового метаболізму, такими як рифампіцин, похідні фенобарбіталу, протисудомні препарати (фенітоїн, карбамазепін), фенілбутазон, кетоконазол; антибіотиками широкого спектра дії (тетрацикліни, ампіцилін, хлорамфенкол, неоміцин) можуть пригнічувати ефект Естерлану. Препарат може знижувати ефективність гіпотензивних препаратів та непрямих антикоагулянтів. Із застосуванням гепатотоксичних препаратів, насамперед з дантроленом, збільшується ризик уражень печінки, особливо у жінок старше 35 років.


Протипоказання.

• Підвищена індивідуальна чутливість до етинілестрадіолу;
  
• естрогензалежні неопластичні процеси у жінок віком до 60 років (карцинома ендометрія);
  
• мастопатія;
  
• ендометрит;
  
• недіагностовані маткові кровотечі;
  
• хронічні захворювання печінки, ускладнені гіпербілірубінемією (синдроми Жильбера, Дрюк-Джонсона і Ротора);
  
• жовчокам’яна хвороба;
  
• холецистит;
  
• хлоазма;
  
• холестатична жовтяниця;
  
• цереброваскулярні зміни;
  
• тяжкі серцево-судинні захворювання;
  
• остеосклероз;
  
• виражена артеріальна гіпертензія та гиперліпопротеїнемія;
  
• ідіопатична жовтяниця та тяжкий шкірний свербіж або герпес вагітних в анамнезі;
  
• наявність нелікованої гіперплазії ендометрія;
  
• активні тромбофлебіти або тромбоемболічні ускладнення;
  
• в анамнезі тромбофлебіт, тромбоз або тромбоемболічні ускладнення, пов’язані з попереднім застосуванням естрогенів (окрім лікування злоякісної пухлини грудей або простати);
  
• імпотенція (у чоловіків);
  
• порушення сперматогенезу;
  
• вагітність;
  
• годування груддю;
  
• дитячий вік;
  
• тромбоемболія артеріальна (у гострій стадії або нещодавно перенесена артеріальна тромбоемболія, наприклад стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт) та венозна (нез’ясованої етіології в анамнезі або наявна, наприклад тромбоз глибоких вен, легенева емболія);
  
• цукровий діабет із судинними ускладненнями;
  
• наявний рак молочної залози або рак молочної залози в анамнезі чи підозра на нього;
  
• системний червоний вовчак;
  
• порфірія;
  
• тяжкі хвороби нирок;
  
• хронічні та гострі захворювання печінки або їх наявність у анамнезі, якщо лабораторні тести, що характеризують функцію печінки, не нормалізувалися.
  

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Естерлан протипоказаний під час вагітності та у період годування груддю.

Якщо пацієнтка завагітніла під час прийому Естерлану, слід негайно припинити лікування.

Пацієнток, які одержували естрогени під час вагітності, необхідно проінформувати про можливий ризик стосовно повноцінності плода.

Діти.

Препарат не застосовують у педіатричній практиці. Проведення гормонального гемостазу тільки эстрогенами у підлітковому віці небажано, тому що кровотечі «відміни» мають виражений характер і призводять до вторинної анемії та пригнічення центральних механізмів регуляції менструальної функції.

Особливості застосування.

Перед початком прийому Естерлану необхідно пройти ретельне загальне і гінекологічне обстеження (насамперед вимір артеріального тиску, визначення рівня цукру в крові, дослідження функції печінки, включаючи обстеження молочних залоз і цитологічний аналіз мазка із шийки матки) і скласти докладний сімейний анамнез для виключення пов’язаних із ризиком захворювань і вагітності. Оскільки препарат містить високу кількість естрогену, опитування пацієнтки при медичному обстеженні вимагає особливої уваги з урахуванням захворювань в анамнезі.

Рекомендується періодично повторювати подібні обстеження. Частота і характер цих обстежень залежать від індивідуальних особливостей кожної пацієнтки. Необхідно проводити обстеження молочних залоз, включаючи мамографію, згідно з існуючими нормами медичної практики з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнтки.

Динамічний контроль на фоні замісної гормонотерапії (УЗД органів малого таза, гемостазіограма, кольпоскопія, цитологічні дослідження та біохімічний аналіз крові – за показаннями) проводять 1 раз у 6 місяців. Мамографію жінкам до 50 років проводять 1 раз на 2 роки, а згодом – 1 раз на рік.

Особливого спостереження потребують хворі, які мають високий ризик розвитку естрогензалежних пухлин; з лейоміомою або ендометріозом, гіперплазією ендометрія, з цукровим діабетом без судинних ускладнень, астомою, мігренню, тяжкими головними болями в анамнезі, епілепсією.

При закритокутовій глаукомі може збільшуватися внутрішньоочний тиск.

Естрогени можуть спричиняти затримку іонів натрію та рідини в організмі, тому їх слід призначати з посиленою обережністю при серцево-судинних захворюваннях, порушеннях функції нирок, артеріальній гіпертензії, епілепсії, бронхіальній астмі. Пацієнтки з функціональним порушенням серцевої або ниркової діяльності мають перебувати під ретельним спостереженням. Необхідно пильно стежити за станом пацієнток із термінальною нирковою недостатністю, оскільки очікується, що у цих випадках підвищується рівень циркулюючої діючої речовини Естерлану.

При закритокутовій глаукомі може збільшуватися внутрішньоочний тиск. У зв’язку з можливою появою проривних кровотеч препарат слід призначати циклічно.

Необхідно негайно відмінити прийом препарату при появі мігренеподібного головного болю, при гострому порушенні зору, при появі перших ознак тромбофлебіту або тромбоемболії, при підвищенні артеріального тиску, при жовтяниці (холестатичній), при довготривалій імобілізації (наприклад, після травм).

Оскільки неможливо точно оцінити ризик ускладнень естрогенної терапії, такі препарати потрібно з великою обережністю призначати жінкам із постменопаузними симптомами.

Замісна гормонотерапія пов’язується зі зростанням відносного ризику розвитку венозної тромбоемболії, тобто тромбозу глибоких вен або легеневої емболії.

І лікар, і пацієнт мають усвідомлювати небезпеку розвитку тромбофлебіту, а також ретинального або церебрального тромбозу. Якщо виникли підозри або підтверджені подібні порушення, прийом естрогенів слід припинити.

До загальновизнаних факторів ризику розвитку венозної тромбоемболії належать: особистий анамнез, сімейний анамнез, ожиріння тяжкого ступеня (ІМТ> 30 кг/м²) та системний червоний вовчак. Питання про можливу роль варикозного розширення вен у розвитку венозної тромбоемболії залишається суперечливим.

Пацієнти з венозною тромбоемболією в анамнезі або наявністю тромбофілітичних станів мають підвищений ризик розвитку венозної тромбоемболії. Замісна гормонотерапія може дещо підвищувати цей ризик. Для виключення схильності до тромбофілії необхідно докладно вивчити особистий або сімейний анамнез випадків тромбоемболії або повторних мимовільних абортів. Застосування замісної гормонотерапії таким пацієнткам протипоказане до повної оцінки факторів розвитку тромбофілії та початку лікування антикоагулянтами. Жінки, які проходять лікування антикоагулянтами, потребують ретельного аналізу співвідношення користі та ризику застосування замісної гормонотерапії.

Ризик виникнення венозної тромбоемболії може тимчасово зростати при тривалій іммобілізації, після серйозної операції або тяжкої травми. При тривалій іммобілізації після планової операції, особливо при абдомінальному хірургічному втручанні або операції на нижніх кінцівках, слід розглянути питання про припинення замісної гормонотерапії за 4-6 тижнів до операції, якщо це можливо. Лікування не варто поновлювати до повного одужання. Якщо венозна тромбоемболія розвивається після початку терапії, лікування слід негайно припинити.

Застосування естрогенів може призводити до затримки рідини. Зважаючи на це, пацієнти з функціональними порушеннями серцевої або ниркової діяльності мають перебувати під ретельним спостереження. Необхідно пильно стежити за станом пацієнток із термінальною нирковою недостатністю, оскільки очікується, що у цих випадках підвищується рівень циркулюючої діючої речовини Естерлану.

Жінки із гіпертригліцеридемією в анамнезі потребують особливого спостереження під час монотерапії естрогенами або замісної гормонотерапії із застосуванням комбінації естроген/прогестоген, оскільки при монотерапії естрогенами при наявності цього стану були зареєстровані окремі випадки значного зростання рівня тригліцеридів у плазмі крові, що призводить до розвитку панкреатиту.

І лікар, і пацієнт мають усвідомлювати небезпеку розвитку тромбофлебіту, а також ретинального або церебрального тромбозу. Якщо виникли підозри або підтверджені подібні порушення, прийом естрогенів слід припинити. Також Естерлан слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які страждають на епілепсію, мігрень, астму, часті депресії, а також із порушеннями функції печінки або нирок.

Естрогени можуть спричинити загострення симптомів порфірії і ендометріозу.

Довготривала (не менше 5-10 років) монотерапія естрогенами у жінок із видаленою маткою пов’язувалася за результатами кількох епідеміологічних досліджень із підвищенням ризику розвитку раку яєчників. Точно невідомо, чи тривала комбінована замісна гормонотерапія надає відмінні від монотерапії естрогенами дані щодо цього ризику. Серед пацієнток, які перенесли гістеректомію, ризик ендометріального раку нульовий, призначати супутню прогестинову терапію не потрібно.

Під час деяких досліджень повідомлялося про збільшення частоти випадків раку шийки матки та молочних залоз серед жінок, які тривалий час приймали пероральні протизаплідні засоби.

Є поодинокі повідомлення про розвиток раку печінки та підшлункової залози у жінок, які тривалий час приймали гормональні протизаплідні засоби.

Після застосування замісної гормонотерапії у поодиноких випадках спостерігався розвиток доброякісних, а ще рідше – злоякісних пухлин печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до внутрішньочеревних кровотеч, що ставили під загрозу життя. При болях у верхній частині живота, збільшенні печінки або ознаках внутрішньочеревної кровотечі при диференційній діагностиці варто врахувати ймовірність наявності пухлини печінки.

Естрогени можуть впливати на результати аналізів ендокринної і печінкової функцій.

Ризик виникнення гіперплазії і раку ендометрія підвищується при тривалій монотерапії естрогенами. Цей ризик збільшується разом з тривалістю лікування. Ризик виникнення раку ендометрія у жінок, які одержують естрогенну терапію, у 5-10 разів вищий порівняно з жінками, котрі не приймають естрогени. Крім того, дослідження показали, що застосування прогестинів протягом щонайменше 10-14 днів кожного естрогенного циклу дає достовірне зниження випадків гіперплазії або карциноми ендометрія у порівнянні з монотерапією естрогенами.

Протягом перших місяців лікування можуть спостерігатися проривні кровотечі або кровомазання. У разі, якщо проривні кровотечі або кровомазання відзначаються після певного часу проведення терапії або продовжуються після припинення лікування, слід визначити їх етіологію, що може включати біопсію ендометрія для виключення наявності злоякісних пухлин ендометрія.

Серед пацієнток, які перенесли гістеректомію, ризик виникнення ендометріального раку нульовий. Призначати супутню прогестинову терапію не потрібно.

Оскільки застосування системної естрогенної терапії, пов’язаної з підвищенням ризику раку молочних залоз, у жінок у постменопаузальному періоді вона протипоказана. Деякі дослідження свідчать про підвищення відносного ризику розвитку раку молочних залоз серед пацієнток, які одержували високі дози естрогенів тривалий час, особливо понад 10 років.

Для усіх видів замісної гормонотерапії цей підвищений ризик стає очевидним протягом кількох років терапії та збільшується із тривалістю лікування, проте повертається до початкового параметру через кілька (переважно 5) років після його припинення.

Особливого спостереження потребують хворі, які мають високий ризик розвитку естроген-залежних пухлин; з лейоміомою або ендометріозом, гіперплазією ендометрія, з цукровим діабетом без судинних ускладнень, астмою, мігренню, тяжкими головними болями в анамнезі, епілепсією.

Вплив на результати лабораторних досліджень.

Естрогени підвищують рівень глобуліну, що зв’язує тиреоїдні гормони (ГЗТГ), це призводить до зростання циркулюючого загального тиреоїдного гормона, який визначається рівнем Т4 або рівнем Т3 (за допомогою імунологічного дослідження). Концентрації вільних Т4 і Т3 залишаються без змін. Можуть підвищуватися рівні інших протеїнів у сироватці крові, наприклад, глобуліну, що зв’язує кортикоїди (ГЗК), глобуліну, що зв’язує статеві гормони (ГЗСС), внаслідок чого зростають концентрації циркулюючих кортикостероїдів та статевих стероїдів відповідно. Концентрації вільних або біологічно активних гормонів залишають без змін. Можуть зростати рівні інших протеїнів у плазмі крові (субстратуреніну/ангіотензіногену, α-1-антитрипсину, церулоплазміну).

Геріатрія.

Первинне призначення гормональної терапії ЗГТ жінкам літнього віку (понад 10 років від початку менопаузи) або з ознаками ІХС пов’язане з підвищеним ризиком ускладнень.

У випадку застосування ЗГТ жінкам віком старше 60 років та більше необхідно розпочинати лікування з низьких стартових доз відповідних гормонів.

Стоматологія.

Призначення естрогенів може призводити до кровотеч ясен. Крім того, у ході естрогенної терапії може відзначатися гіперплазія ясен, що зазвичай розпочинається як гінгівіт.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Враховуючи можливість виникнення запаморочення, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами під час лікування препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Метаболізм естрогенів та парогестогенів може посилюватися при супутньому застосуванні речовин, які стимулюють ферменти, що метаболізують активні речовини, зокрема ферменти цитохром--залежної системи, такі як протисудомні засоби (наприклад, фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін) та препарати для лікування деяких інфекційних захворювань (наприклад, рифампіцин, рифабутин, невірапін, ефавірез).

Хоча ритонавір та нелфінавір відомі як сильні інгібітори, проте при одночасному застосуванні зі стероїдними гормонами вони виявляють індукуючі властивості.

Естерлан слід застосовувати з обережністю у поєднанні з індукторами печінкового метаболізму, такими як рифампіцин, похідні фенобарбіталу, протисудомні препарати (фенітоїн, карбамазепін), фенілбутазон, кетоконазол; антибіотиками широкого спектра дії (тетрацикліни, ампіцилін, хлорамфенкол, неоміцин) можуть пригнічувати ефект Естерлану.

Лікарські засоби рослинного походження, що містять Hypericum perforatum, можуть індукувати метаболізм естрогенів та прогестогенів.

Посилений метаболізм естрогенів та прогестогенів може призводити до зниження клінічної ефективності терапії та зміни характеру маткових кровотеч.

Рівень діючої речовини Естерлану у плазмі крові може підвищуватися внаслідок застосування лікарських препаратів (наприклад, кетоконазолу), що інгібують ферменти, які метаболізують активні речовини.

Естрогени можуть посилювати дію та побічні ефекти іміпраміну.

Внаслідок зміни кишкової флори через одночасне застосування активованого вугілля і/або антибіотиків, наприклад, ампіциліну або тетрациклінів, може спостерігатися зниження рівня діючої речовини, зважаючи на це, ефективність Естерлану може знижуватися. У зв’язку з цим повідомлялося про збільшення кількості проривних кровотеч.

При одночасному застосуванні циклоспорину можуть підвищуватися рівні циклоспорину, креатиніну і трансамінази внаслідок зниження печінкового кліренсу циклоспорину.

Внаслідок впливу естрогену на толерантність до глюкози (зниження) та реакцію на інсулін може змінитися дозування пероральних протидіабетичних засобів або інсуліну.

Естрогени можуть впливати на результати деяких лабораторних аналізів, таких як параметри функції щитовидної залози або толерантність до глюкози.

Препарат може знижувати ефективність гіпотензивних препаратів та непрямих антикоагулянтів. Із застосуванням гепатотоксичних препаратів, насамперед з дантроленом, збільшується ризик уражень печінки, особливо у жінок віком старше 35 років.


Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39


ІБУПРОФЕН

капсули по 300 мг № 12 (12х1), № 24 (12х2) у блістерах

UA/5070/01/01

ТОВ "Стиролбіофарм"

Україна, Донецька обл., м. Горлівка

Побiчна дiя. Препарат звичайно добре переноситься, однак в окремих хворих можливі такі побічні дії: печія, нудота, блювота, неприємні відчуття в епігастральні ділянці, метиоризм, головний біль, запаморочення, шкірні алергічні реакції.

з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, абдомінальні болі, печія, анорексія, діарея, метеоризм, гастропатії, які викликані прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП-гастропатії);

з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, зниження слуху, шум у вухах, безсоння, збудливість, сонливість, депресія;

з боку серцево-судинної системи: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску;

з боку сечовивідної системи: набряки, порушення функції нирок;

алергічні реакції: шкірні висипи, свербіж, кропивниця, набряк Квінке;

з боку системи кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія;

інші: посилене потовиділення, бронхоспазм, при довготривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотеча (шлунково-кишкова, ясенева, маткова, гемороїдальна), порушення зору (порушення кольорового зору, скотома, амбліопія); вкрай рідко – асептичний менінгіт (у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями).


Протипоказання. Підвищена чутливість до ібупрофену та інших компонентів препарату, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у стадії загострення), виразковий коліт, захворювання зорового нерва, скотома, амбліопія, порушення кольорового зору, цироз печінки з портальною гіпертензією, “аспіринова” астма (яка провокується прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших не стероїдних протизапальних препаратів), серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гемофілія, гіпокоагуляція, лейкопенія, геморагічні діатези, зниження слуху, патологія вестибулярного апарату, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; вагітність (III триместр), дітям до 6 років. З обережністю призначають при гіпербілірубінемії, під час годування груддю; виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі), гастриті, ентериті, коліті; печінковій та/або нирковій недостатності, захворюваннях крові неясної етіології, дітям до 12 років.

Особливості застосування. Під час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При появі симптомів гастропатії показано ретельний контроль, який включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, гематокриту, аналіз кала на приховану кров. Для попередження розвитку гастропатій, які викликані прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП-гастропатії), рекомендується комбінувати з препаратами прогестерону Е (мізопростол). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується вживання етанолу. Під час лікування Ібупрофеном слід утримуватися від керування транспортними засобами та від роботи, яка потребує значної концентрації уваги, швидких психічних та рухових реакцій.


Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами. Індуктори мікросомального окислювання (фенітоін, етанол, барбітурати, зиксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболитів, збільшуючи ризик розвитку важких інтоксикацій. Інгібітори мікросомального окислювання – знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує гіпотензивну активність вазодилятаторів, натрійуретичну – фуросеміду та гідрохлортіазиду. Знижує ефективність урикозуричних препаратів, посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фибринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних ускладнень), побічні ефекти мінералокортикостероїдів, глюкокортикостероїдів (небезпека шлунково-кишкової кровотечі), естрогенів, етанолу; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Антациди та колестирамін знижують абсорбцію. Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів Li+ та метотрексату. Кофеїн посилює аналгезуючий ефект.


Протипоказання.

Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого іншого компонента препарату.

Алергічні реакції (наприклад, астма, риніт, набряк Квінке) після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів.

Виразкова хвороба шлунка/кровотечі у даний час або в анамнезі (два і більше чітких епізодів загострення виразкової хвороби чи кровотеч).

Кровотечі зі шлунково-кишкового тракту або прорив в анамнезі, пов’язані з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами.

Сумісне застосування препарату з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи специфічні інгібітори циклооксигенази-2.

Гостра печінкова, ниркова або серцева недостатність.

ІІІ триместр вагітності.