Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74. 212 Розповсюдження І тиражування без офіційного а 43 дозволу іпк дсзу заборонено

Вид материала

Документы

Содержание 6. Завершення консультації

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Дніпродзержинський технологічний коледж, 631.81kb.
• Облік І аудит", 050. 104 „Фінанси І кредит", 050. 100 „Економічна кібернетика" Вінниця, 803.77kb.
• Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу хінем заборонено!, 1230.23kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі», 8512.4kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.

Висновок:

«Вивчення зв'язків типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи з ефективністю діяльності стосується більш загального питання про зв'язок біологічного і соціального в людині, тобто стосується світоглядних і методологічних аспектів сучасного природознавства» [8].

В даний час не раз доведено, що біологічний (психофізіологічний) чинник грає важливу роль в професійній діяльності людини. Зараз необхідно з'ясувати інше питання: в якому співвідношенні знаходиться соціальне і біологічне у кожному конкретному випадку. Як відомо, формування і розвиток людини відбувається в результаті складної взаємодії природних і соціальних систем, дія яких нерівнозначна і суперечлива. У зв'язку з цим роль типологічних особливостей може бути в тій чи іншій дії, вчинку велика, а в інших випадках – незначна.

Зв'язок типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи з ефективністю діяльності завжди непрямий, опосередкований здібностями і стилем діяльності. Тому не можна зв'язувати успіхи людини, а також невдачі, з властивим їй комплексом типологічних особливостей. «Адже досягнення високих результатів в будь-якій галузі визначається багатьма чинниками, зокрема – освітою, мотивацією, технічними засобами і т.д.» [8]. Крім того, самі здібності можуть залежати не тільки від типологічних особливостей, але і від фізіологічних і морфологічних особливостей людини, наприклад: рухові здібності пов'язані з структурою м'язів.

Важливо враховувати і те, що на різних етапах оволодіння професійною майстерністю, адаптації до умов діяльності, її ефективність може залежати від різних, навіть протилежних типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи.

Розглянемо модель П.К. Анохіна про функціональні системи, значення якої полягає в наступному. Певне поєднання типологічних особливостей формує схильність (потребу) до певного виду діяльності. Усвідомлення цієї потреби людиною приводить до вибору діяльності, більш відповідної наявним схильностям. Це ж поєднання типологічних особливостей сприяє прояву здатностей до даної діяльності, що забезпечує її успішність. Успішність в діяльності підкріплює стійкий інтерес, який підвищує працездатність за рахунок позитивного відношення до діяльності.

«Ця схема працює і в тому випадку, якщо типологічні особливості обумовлюють стійкість до несприятливих станів, що розвиваються при даній діяльності. У більш стійких буде велика ефективність діяльності і більше задоволення від її виконання. Це виразно виявилося при вивченні стану монотонії: робітники з типологічним комплексом, сприяючим стійкості до монотонії, часто мали і позитивне відношення до монотонної роботи (Н.П. Фетіскін)» [15].

При цьому слід відмітити, що задоволення людина може одержувати не стільки від результату діяльності, скільки від процесу її виконання.

Основне значення вивчення закономірностей зв'язків типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи з іншими чинниками, що впливають на ефективність діяльності, полягає в можливості прогнозування. «Можна передбачити з певною вірогідністю, як людина поведеться в тій або іншій ситуації, які здібності у неї виражені більше, а які – менше, який стиль діяльності їй більш підходить і т.д.» [8].

При цьому важливо пам'ятати, що типологічні особливості виступають лише як один з чинників успіху, полегшують його досягнення, але не гарантують його. І було б помилкою вважати, що людям з «нетипової для даного виду діяльності» типологією дорога до успіху закрита.

Література:

1. Александрова Н.И., Рождественская В.И. К вопросу о функциональных состояниях в связи с типологическими свойствами нервной системы // Типологические особенности высшей нервной деятельности человека. Т. 5. – М., 1967.

2. Брикс З.Н. Дальнейшее изучение взаимодействия сигнальных систем у детей разных типов высшей нервной деятельности // Труды Ин-та высш. нерв. деят. Серия патофизиол., М., 1961, т. 8, с. 28-35.

3. Гапонова С.А. Комплексная оценка психофизиологического профессионального отбора водителей автомобилей. Дисс… кандидата психо­логических наук. – ГМИ., 1983.

4. Голубева Э. А. Способности и индивидуальность. – М.: Прометей, 1993. – 306 с.

5. Гуревич К. М. Психологическая диагностика, проблемы и исследования. – М., Педагогика, 1981. – 232 с.

6. Зязюн І. А. (ред.) Педагогічна майстерність. - Київ: Вища школа, 1997.

7. Зязюн І. А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Науково-методичний посібник.- К.: МАУП, 2000.- 312 с.

8. Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология - СПб: Питер, 2001. – 464 с.

9. Климов Е. А. Индивидуальный тип деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы - Казань, 1969

10. Климов Е. А. Психология профессионала. - М.; Воронеж, 1996.

11. П.П. Кукин, В.Л. Лапин, Е.А. Подгорных, Н.Л. Пономарев, Н.И. Сердюк Безопасность технологических процессов и производств. Охрана труда – Москва, 1999.

12. Небылицын В. Д. Психофизиологические исследования индиви­дуаль­ных различий - М, 1982.

13. Ничкало Н. Г. Профессионально-техническое образование в Украине: проблемы исследований. – К.: Наук. світ, 1999. – 28 с.

14. Платонов К. К. Вопросы психологии труда. 2-е изд. – М.: Медицина, 1970 . – 264 с.

15. Психофизиологические основы профессионального отбора. Тезисы докладов І Всесоюзного симпозиума. К.: Наукова думка, 1973. - 176 с.
    

16. Мерлин В. С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. – М.: Педагогика, 1986. – 256 с.

17. Рождественская В. И. Проявление силы нервной системы в способностях нервных клеток выдерживать длительное концентрированное возбуждение. − В сб.: Типологические особенности высшей нервной деятельности человека. М., т. II, 1959, с. 22−30.

18. Рождественская В. И. Индивидуальные различия работоспособности. Психофизиологическое исследование работоспособности в условиях монотонной деятельности. – М., Педагогика, 1980. – 151 с.

19. Рофе А. И. Основы организации труда на предприятии. Учебное пособие – Москва, 1994.

20. Рибалка В. В. Психологічна структура особистості як основа систематизації професійно важливих якостей фахівця / Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / За ред. І. А.Зязюна/. – Київ: Віпол, 2000. - С. 432 – 451.

21. Русалов В. М. Биологические основы индивидуально-психологических различий - М, 1979.

22. Словарь практического психолога / Сост. С. Ю. Головин/ Минск: Харвест, 1998.

23. Трошихина З. В. Условия, способствующие более точному дифференцированию. Тр. физиол. лабор. им. акад. И. П. Павлова, 1945, 12, 2 : 186.

24. Фетискин Н. П., Миронова Т. И. Социально-психологическая диагностика личности и группы. Психодиагностический практикум. – Кострома: КГУ, 2001. – 44 с.

Галкіна О.М., Зелінська Я.Ц.

м.Київ

Інноваційні напрямки профорієнтаційної роботи

з випускниками шкіл в базових центрах зайнятості

В останні роки однією з головних проблем на ринку праці залишається відсутність професійно-кваліфікаційної збалансованості між попитом на робочу силу та її пропозицією. Випуск навчальними закладами фахівців з вищою освітою більш ніж удвічі перевищує випуск робочих кадрів, повага до виробничої праці зникає, відбувається трансформація ставлення до праці. Професійна діяльність перетворилася з особисто значущої у засіб здобуття успіху. Зміни в економіці призвели до появи нового типу особистості – ринкової. Для «ринкової» людини зміст професії не має самостійної цінності, вона не може дозволити собі «хочу», вона готова займатися нецікавою, навіть неприємною справою, аби за це платили. Ринкова людина - це товар, який насамперед намагається продати себе. Здібності і професійна придатність відходять на другий план. Ось чому так важливо ще в шкільні роки правильно організувати профорієнтаційну роботу, яка є складовою частиною навчально-виховного процесу.

Ситуація кваліфікаційного дисбалансу не є новиною, це абсолютно закономірний процес, результат відсутності системи профорієнтаційної роботи. Вибір професії випускниками шкіл продовжує диктуватися модою, престижністю, а не реальними можливостями молодої людини та сучасними потребами ринку праці. Учням старших класів часто бракує інформації, що стосується питань професійного вибору в сучасних соціально-економічних умовах, стану та динаміки сучасного ринку праці, а також знань своїх особистісних психофізіологічних особливостей і можливостей.

В даний час реформування загальноосвітньої та професійної школи вимагає переосмислення всієї системи профорієнтації. Якщо раніше вона носила поверхневий характер, без глибокого аналізу й вивчення професійних намірів, інтересів учнів, орієнтувала їх на професії безвідносно до потреб конкретного регіону, то тепер їх потрібно орієнтувати на професії , які потрібні на ринку праці, конкретним роботодавцям. Тому в організації й проведенні профорієнтаційної роботи з підготовки учнівської молоді до професійного самовизначення повинна проявлятися велика гнучкість, оскільки в умовах ринку праці їм ніхто не гарантує оплачувану роботу протягом усього трудового життя, тим більше, пов'язану з однією і тією ж професією. Виходячи з цього, одним із основних завдань професійної орієнтації повинно бути сприяння розвитку у школярів таких якостей, як здатність до професійного вдосконалення, готовність переключатися з однієї діяльності на іншу, тобто бути професійно та соціальне відкритим. Нажаль, сьогодні у загальноосвітній та професійній школах організація та проведення профорієнтаційної роботи знаходиться на дуже низькому рівні, і часто носить формальний характер. Тому основною метою в організації та проведенні профорієнтаційної роботи центрами зайнятості є створення умов для усвідомленого вибору професії, які здатні викликати до життя творчі сили самої особистості, дати їй простір для саморозвитку, самоактуалізації та самореалізації.

Перед кожною молодою людиною постає проблема: «Ким бути?» І важливо вирішити її правильно, із урахуванням як своїх інтересів і схильностей, так і інтересів держави, тобто потреб ринку праці регіону, оскільки якщо не зважати на цей фактор, то дуже легко можна виявитися «дипломованим» безробітним. Як свідчить статистика, сьогодні серед безробітних - кожна друга молода людина у віці до 30 років, кожний п'ятий -випускник школи.

У зв'язку з цим важливим соціально-економічним завданням є створення і послідовний розвиток державної системи профорієнтації, що охоплює всю територію республіки і забезпечує молодим людям рівні можливості отримання профорієнтаційних послуг.

Система професійної орієнтації повинна стати невід'ємним елементом всієї кадрової політики і частиною двох взаємопов'язаних систем: безперервної освіти і ефективної зайнятості.

Нині у школі не відпрацьована система профорієнтаційної роботи. Можна сказати, що ця робота зі школярами здійснюється лише побічно, за допомогою вивчення навчальних предметів, що можна розглядати згідно концепції профільної освіти як "різноманітні проби із виявлення в учнів ставлення, інтересів та здібностей до тих або інших видів діяльності, навчальних предметів, освітніх галузей". Проте не секрет, що часто інтереси учня різнопланові: він любить і математику, й історію, охоче займається іноземною мовою, до того ж відвідує який-небудь гурток технічної творчості або спортивну секцію, і успішно зі всім цим справляється. Чимало і таких ситуацій, коли інтереси і схильності взагалі не виявляються. Як бути у такій ситуації? Тут потрібна цілеспрямована системна робота ще на етапі допрофільної підготовки, тобто у базовій школі, яка і повинна допомогти учневі розібратися в собі, виявити свої професійні вподобання, сформувати інтерес до потрібної суспільству професії, допомогти визначитися зі шляхами отримання професійної освіти. Такою системою є професійна орієнтація як науково обґрунтована система державних заходів, мета якої - надання допомоги молоді у професійному самовизначенні.

За даними соціологічного дослідження Науково-дослідного інституту соціально-трудових відносин Міністерства праці та соціальної політики України, проведеного у 2008 році, на вибір професії випускниками найбільше впливають батьки і родичі (так вважають 60 % респондентів). І, на жаль, найменшим виявився вплив на їх професійне самовизначення школи і служби зайнятості (відповідно до 5%).

Рівень зайнятості в Україні залишається нижчим, ніж у країнах Євросоюзу. Протягом останніх років ринок України характеризується зростаючим попитом на робочу силу, зростанням економічної активності населення. Водночас, за даними Держкомстату, в Україні починаючи з 1999 року щорічно близько 13,5 мільйонів осіб залишається в стані економічної неактивності. У 2007 році рівень економічної неактивності населення віком 15 – 70 років становив 37,4% (за методологією Міжнародної організації праці). Рівень економічної активності населення віком 15 – 24 роки є удвічі нижчим, ніж серед населення у віці 25 – 49 років. При цьому рівень безробіття зазначеної категорії молоді є удвічі вищим, ніж серед населення у віці 25 – 49 років.

Загрозливих масштабів набуває неврегульований відтік кваліфікованої робочої сили за кордон. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, в останнє десятиріччя у структурі від'ємного міграційного сальдо України частка працездатного населення становила близько 60 %, серед яких кожен восьмий - молода людина віком 25 – 29 років. Понад три мільйони наших співвітчизників в якості трудових тимчасових мігрантів працюють за межами України.

Професійно-кваліфікаційна структура підготовки кадрів у системі освіти не відповідає потребам економіки. Серед інших причин це спричинено відсутністю довгострокового прогнозу розвитку ринку праці. Особливо відчутним є дефіцит кваліфікованих кадрів робітничих професій, спеціалістів інженерних спеціальностей. Статус робітничої професії різко впав, особливо серед молоді. Контингент учнів професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) починаючи з 2003 року скоротився на 50,7 тис. осіб. У поточному році у ПТНЗ готують у 6,2 рази менше кадрів з розрахунку на 10 тисяч населення, ніж у вищих навчальних закладах І – ІУ рівнів акредитації (у 1996 році цей показник дорівнював 2,8 рази).

Частка випускників 9-х класів, які продовжили навчання на І курсах ПТНЗ, знизилась з 19,0% у 1997 році до 15,5% у 2007 році, тоді як частка тих, що продовжили навчання на І курсах вищих навчальних закладів, за цей період зросла з 9,8% до 13,9%.

У системі загальної середньої освіти різними формами профільного навчання, яке є важливим засобом профорієнтації, у 2007/2008 навчальному році було охоплено лише 28% школярів, за 6 останніх років цей показник зріс лише на 8%.

За цих умов професійна орієнтація має відігравати провідну роль у формуванні у молоді мотивації до праці, усвідомленого підходу до вибору професії, виду та місця діяльності. Профорієнтаційна робота з учнями має набути принципово нового формату, в якому акценти перенесено на профілактичні та превентивні підходи і який побудований на інноваційних технологіях професійного інформування, привабливих для дітей.

У науковий лексикон термін інновація вперше ввів Й. Шумпетер, що в буквальному перекладі означає «втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді вибору». Крім того інновація розглядалася Й. Шумпетером як нова функція виробництва, її нова комбінація.

У 2009 році у загальноосвітніх школах України було встановлено програмно-апаратний комплекс «Профорієнтаційний термінал». Цей інноваційний проект є запатентованим продуктом Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України і спрямований саме на раннє втручання у сферу професійного самовизначення молоді з метою його оптимізації, пошук дієвих інструментів впливу на пізнавальну та мотиваційну сферу учнів [3].

Метою впровадження терміналу є сприяння професійному самовизначенню учнів загальноосвітніх навчальних закладів шляхом підвищення рівня їх поінформованості у світі професій та праці з використанням привабливих для молоді сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, які забезпечують високий рівень доступності, гнучкості та мобільності профорієнтаційних послуг.

В сучасних умовах реалізації особистісного професійного потенціалу особливого значення набуває проведення якісної профорієнтаційної роботи у співпраці із зацікавленими сторонами – закладами освіти, соціальними установами, органами державної влади, службою зайнятості. Термінал – це молодіжний профорієнтаційний Інтернет-портал, доступ до якого здійснюється через спеціальні електронні пристрої (тач – скріни), які розташовуються безпосередньо у навчальних закладах у місцях з максимальною доступністю користувачів.

За своєю сутністю термінал є сучасною формою та інструментом здійснення профорієнтації школярів і передбачає: ознайомлення школярів із змістом професій та їх вимогами до працівника, можливими шляхами одержання професії та умовами професійного навчання, станом та перспективами ринку праці, основами трудового законодавства та законодавства про зайнятість, послугами державної служби зайнятості тощо.

Термінал працює в автоматичному режимі та має можливість актуалізації інформації в режимі оп-ііпе через мобільний Інтернет. Цей термінал дуже простий у користуванні. Головне меню складається з шести тематичних сторінок: «Абетка професій», «Служба зайнятості – для тебе», «Де отримати професію», «Де працювати», «Пізнай себе», «Це цікаво». Легкий дотик пальця до екрана – і перед школярами постає абетка професій, їх зміст і вимоги до працівників. А ще – перелік навчальних закладів, де можна здобути обраний фах, стан та перспективи регіонального ринку праці, спектр послуг державної служби зайнятості, законодавчі норми у сфері зайнятості. Тут вміщено також описи нових професій, їх актуальність сьогодні, кар'єрне сходження видатних людей планети, відеофільми. Самостійно оцінити свої професійні здібності, інтелект, пам'ять, характер можна за допомогою опитувальників. За потреби, учні вивчатимуть методику пошуку роботи, довідаються адреси Інтернет–ресурсів, у яких наявна інформація про можливості працевлаштування.

Метою запровадження в загальноосвітніх школах профорієнтаційних

терміналів є формування готовності молодих людей до усвідомленого вибору професії, сприяння підвищенню їх конкурентоспроможності на ринку праці, зменшення негативного впливу безробіття на молоде покоління. Враховуючи значний вплив на професійний вибір школярів з боку батьків та вчителів, змістова частина терміналу розрахована також й на ці категорії користувачів.

Ураховуючи те, що на вибір професії молодих людей значний вплив мають батьки, у терміналі містяться цінні поради й настанови для них: як зробити правильні кроки для професійного самовизначення дітей, допомогти їм підготуватися до іспитів та тестувань, а інформацію про навчальні заклади використати з користю для дитини. Окрім того, батьки матимуть змогу переоцінити власну професійну кар'єру чи, можливо, знайти нову сферу діяльності.

Педагоги також у профорієнтаційних терміналах почерпнуть чимало корисного, що пригодиться їм у роботі з дітьми. До їх уваги – наукові новинки у галузі психології та профорієнтації, методичні вказівки щодо організації профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю, розповіді про осіб, котрі досягай успіхів у професійній діяльності тощо.

Впровадження профорієнтаційних терміналів у кожній загальноосвітній школі України дозволить забезпечити профорієнтаційну роботу якісною інформацією, сформувати у школярів та їх батьків ефективні стратегії поведінки на ринку праці, засновані на бажанні легальне працювати в Україні, змінити у молоді уявлення про ринок праці та вибір професії, збільшити рівень працевлаштування випускників професійних освітніх закладів, мотивувати учнів загальноосвітніх шкіл до усвідомлених дій щодо майбутнього професійного навчання та працевлаштування, досягти зростання чисельності та рівня зайнятості населення працездатного віку.

При встановленні терміналу на першому етапі у тач – скрін завантажується програма і базовий обсяг інформації. В подальшому передбачається постійне оновлення інформації профорієнтаційного терміналу через мобільний Інтернет. Періодичність оновлення визначається для кожної тематичної сторінки окремо.

Термінал працює в автоматичному режимі та передбачає можливість підключення до шкільної комп'ютерної мережі з метою використання інформації у комп'ютерному класі, зокрема, під час проведення профорієнтаційних заходів чи отримання інформації педагогічними працівниками або батьками дітей.

З метою оцінювання програмно-апаратного комплексу «Профорієнтаційний термінал» проведено анкетування користувачів. За результатами анкетування можна зробити висновки, що за такий невеликий час він вже отримав позитивну оцінку учнів, батьків та вчителів. Значна кількість опитаних відмітили, що термінал заслуговує на практичне впровадження в усіх навчальних закладах України.

Література:

1. Зінченко В.П., Ящур М.С. Система професійної орієнтації молоді в умовах ринку // Людина і праця – 1995 – № 1.

2. Федоришин Б. А., Карпиловская С. Я. Система профориентационной работой со старшеклассниками. — К.: «Рад. школа», 1989.

3. Міністерство праці та соціальної політики України, Державний центр зайнятості. Програмно-апаратний комплекс «Профорієнтаційний термінал», 2009.


Гончар Н.С.

м. Київ

Роль психолога у профорієнтаційній роботі з молоддю


Реформування українського суспільства закономірно супроводжується змінами традиційних цінностей, ідеалів, взаємовідносин. Втрачено минулі зв'язки між професійною освітою й професійною працею. Зникла налагоджена система просвітницько-виховної роботи школи щодо трудового напряму виховання. У здійсненні профорієнтаційної роботи спостерігається заміна постійної цілеспрямованої роботи епізодичним проведенням взаємно неузгоджених заходів, особливо на завершальному етапі навчання

Становлення й розвиток України як самостійної держави з ринковою економікою висунули перед загальноосвітньою школою низку спеціальних завдань, обумовлених необхідністю підготовки підростаючого покоління до життя та професійної діяльності в нових соціально-економічних умовах. Їхнє успішне розв'язання передбачає активізацію розробки теоретичних і практичних аспектів проблеми професійного самовизначення та професійної орієнтації молоді.

Слід зазначити, що зміст, форми й методи профорієнтаційної роботи в школі на сьогодні не забезпечують досягнення основної мети професійної орієнтації – формування в старшокласників готовності до професійного самовизначення. Перешкодою для успішного розвитку профорієнтації є те, що вона, як правило, розрахована на деякого середнього учня; відсутній індивідуальний, диференційований підхід до особистості школяра; профорієнтаційна робота має переважно декларативний характер, не надаючи можливості кожному спробувати себе в різних видах практичної діяльності тощо [6, 18].

Вибір життєвого шляху – справа серйозна, якщо не сказати більше. За спостереженнями соціологів, понад 90% людей страждають від жорстокого почуття нереалізованості [2].

Нажаль, профорієнтаційна робота в школі найчастіше зводиться до банального тестування та повідомлення результатів школярам без докладної інформації про те, де і як виявлені здібності застосувати. На наш погляд, профорієнтаційні тести досить примітивні. Кількість професій, а тим більше життєвих шляхів надзвичайно велика, а тести з профорієнтації лише приблизно вказують область діяльності.

Основою профорієнтаційної роботи має бути індивідуальна консультація. Людині може допомогти самовизначитись тільки людина (психолог, профконсультант), з її душею, знаннями та проникненням у життєву ситуацію, адже загальноприйняті тести – це механічний підхід, оскільки, відповідаючи на питання анкет, людина часто видає не свою думку про себе, а ті думки, які сформовані в неї іншими людьми, оточенням [3].

Так яка ж роль шкільного психолога у профорієнтаційній роботі? Пряжніков М.С., доктор педагогічних наук, професор Московського психолого-педагогічного університету пропонує досить цікавий погляд на це питання [7].

Профорієнтація є зрозумілим продовженням всієї психолого-педагогічної роботи з учнями і, певною мірою, її логічним завершенням. Повноцінна допомога при виборі професії не лише спрямовує і організовує учбову діяльність школяра (коли він усвідомлено вивчає шкільні предмети, що можуть стати в нагоді в майбутньому трудовому житті), але й, певною мірою, заспокоює стосовно власного майбутнього.

Профорієнтація передбачає системну роботу багатьох фахівців. А значення системи полягає в тому, що діяльність різних соціальних інститутів має бути спрямована на загальну задачу – формування готовності випускників шкіл стати повноцінними громадянами своєї країни.

Повноцінна система профорієнтаційної роботи включає наступні соціальні інститути: школу, різні психологічні центри (медико-соціально-психологічні, центри зайнятості, центри профорієнтації молоді та ін.), клуби і гуртки (де вони ще збереглися), професійні учбові заклади, підприємства, медичні установи, суспільні організації, правоохоронні органи, що працюють з молоддю, засоби масової інформації, місцеві органи влади та ін. Але координатором такої роботи повинна бути саме школа, а головним ініціатором з організації профорієнтаційної взаємодії повинні бути шкільні психологи, соціальні працівники і соціальні педагоги [7].

На рівні самої школи робота також повинна бути системною, тобто в ній повинні брати участь всі, хто так чи інакше працює з дітьми, а саме: адміністрація шкіл, педагоги, шкільні лікарі, шкільні психологи, соціальні педагоги і навіть самі учні. Крім того, активність мають проявляти й батьки школярів. Найважливішою умовою реальної взаємодії може стати грамотне планування роботи, коли загальна мета профорієнтаційної роботи розбивається на ряд окремих задач і кожну з цих задач вирішує та людина, яка здатна виконати її якісно і відповідально. Крім фахівців, це можуть бути зацікавлені батьки. Також частину задач на себе можуть узяти і самі підлітки, адже реально вони і так допомагають один одному порадою і навіть реальними діями у виборі професії. Але організатором і координатором такої роботи все-таки повинен бути саме шкільний психолог, спеціально навчений і підготовлений для цього. Але як бути якщо таких психологів в школі немає? Наприклад, чи може виконувати таку роботу шкільний вчитель праці або просто класний керівник? Ми знаємо приклади, коли й такі фахівці проводили профорієнтаційну роботу зацікавлено і успішно, але в більшості випадків приклади, коли вчителі праці і класні керівники поодинці цим займаються все ж таки невдалі. Головна причина таких невдач в тому, що у шкільних педагогів і так високе навантаження, а займатися профорієнтацією як би «між іншим» – це принижувати її значення в підготовці школярів до майбутнього життя. [7]

Профорієнтаційна робота має включати різноманітні, взаємодоповнюючі форми і методи, а не обмежуватися тільки професійною психодіагностикою і видачею рекомендацій, хто до якої професії «підходить». Зараз профорієнтація повинна включати:

1) курси, присвячені плануванню професійних і життєвих перспектив, де школярів навчатимуть як це краще зробити, як орієнтуватися в різних ситуаціях життєвого і професійного вибору; 2) роботу з підгрупами і мікрогрупами (в 2 – 4 особи), де в більш інтимній ситуації обговорюються конкретні проблеми професійного самовизначення; 3) індивідуальна робота з підлітками, що вимагають особливого ставлення і уваги; 4) методи роботи повинні чергуватися і взаємодоповнювати один одного і тут вже накопичений певний досвід використовування тестів і опитувальників, профорієнтаційних ігор, різних активізуючих процедур індивідуальної і групової роботи (спеціально організованих дискусій з найгостріших питань, використовування різних схем аналізу і самоаналізу ситуацій самовизначення і ін.).

Можна виділити наступні напрями роботи шкільного психолога, що сприятимуть професійному самовизначенню підлітків:

1) профінформація (знайомство зі світом професій, з професійними навчальними закладами, з конкретною ситуацією на ринку праці.);

2) профдіагностика (в ідеалі – допомога підлітку в самопізнанні, де важливі не тільки недоліки, але і реальні можливості, які можна використовувати для досягнення професійної мети);

3) по можливості, корекція певних ліній розвитку в плані підготовки до майбутньої професійної діяльності (природно, така робота виконується спільно з вчителями);

4) розгляд можливих зовнішніх перешкод на шляху до професійної мети і визначення шляхів їх подолання;

5) морально-емоційна підтримка підлітків, що самовизначаються, коли важливо в свідомість старшокласників вселити впевненість і оптимізм по відношенню до свого професійного майбутнього (а справжній оптимізм – це переконаність людини в тому, що навіть в найгіршій ситуації він не втратить своєї гідності);

6) допомога в конкретних професійних виборах і плануванні життєвих і професійних перспектив [4, 180 – 182].

Бажано профорієнтаційну роботу будувати як на обов'язковій, так і добровільній основі. Наприклад, деякі форми і методи взагалі можуть проводитися лише з відома школярів – це складні психодіагностичні методики (коли обстежуваний може заявити, що не хоче, щоб про нього щось дізналися), індивідуальні профконсультації або профорієнтаційні ігри. Проте перекладати всю профорієнтацію на добровільну основу було б помилкою, адже далеко не кожний педагог і психолог можуть так захопити школярів, що вони займатимуться профорієнтацією, забувши все на світі – це особливий, рідкісний талант педагога. Треба допомогти школяреві почати ставитися до профорієнтації серйозно, а саме – вставити деякі заняття з профорієнтації в розклад, цей найважливіший документ, що регламентує дії учнів, педагогів і адміністрації школи [7].

Знайти себе – не значить знайти запитувану професію. Гонитва за престижними професіями призводить до втрати себе. Кар'єра витісняє такі цінності як служіння й місія, і вибір професії для багатьох молодих людей стає зрадою самих себе. Що значить запитувана професія? Найчастіше під цим розуміють гарантоване працевлаштування й зарплатню вищу за середню. Люди, яких цікавить власне призначення, мало турбуються про визначені суспільством норми «успішності».

Щоб знайти себе, варто відповістити на запитання, що б ви хотіли робити все своє життя, а вже потім подумати, скільки грошей ви хочете одержувати. Гроші – це непрямий результат взаємин з улюбленою роботою.

В профорієнтаційній роботі задача психолога полягає в тому, щоб проінформувати найбільш глибоко і всебічно молодих людей про те, як з найменшою кількістю помилок і розчарувань здолати етап пошуку своєї справи і місця в житті, самовизначитись.

Таким чином, на сучасному етапі одним з основних завдань загальноосвітньої школи є професійна орієнтація в поєднанні з підготовкою молоді до трудової діяльності в умовах ринкової економіки, формування в підростаючого покоління відповідних мотивацій до праці, свідомого планування й вибору роду майбутньої професійної діяльності й форми зайнятості з урахуванням особистісних інтересів, стану здоров'я, індивідуальних особливостей, а також вимог професій і ринку праці.

Ми повинні розуміти, що активізація творчого потенціалу людини, роз­виток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досяг­нення економічного зростання. Людський капітал становить собою найцінні­ший ресурс, набагато важливіший, ніж природні ресурси або накопичення ба­гатства. Саме людський капітал, а не промислові підприємства, їх обладнання й виробничі запаси є наріжним каменем конкурентоспроможності, економіч­ного зростання, розвитку й ефективності виробництва.

Література:

1. Бендюков М. А. Ступени карьеры: азбука профориентации / Бендюков М. А., Соломин И. Л. – СПб.: Речь, 2006. – 240 с.
   
2. Глушко О. ссылка скрыта / Глушко О. // Работа и учеба. – 2006. – №43 (480). – С. 22 – 23.
   
3. Закатнов Д.О. Довідник професій / [Закатнов Д. О., Жемера Н. В., Тименко М. П.]. – К.: Укр. книга, 1999. – 312 с.
   
4. Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: Підручник / Крушельницька Я. В. — К.: КНЕУ, 2003. — 367 с.
   
5. Піддячий М. І. Історичні передумови і теоретичні засади профорієнтації школярів / Піддячий М. І. // Педагогіка і психологія (Вісник АПН України). – 2006. – № 3 (52).
   
6. Профорієнтаційна робота психолога / [Єгорова Г., Кондратова Н., Павлова Г. та ін.]; упоряд. Т. Гончаренко. – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с. – (Б-ка «Шк. світу»).
   
7. Пряжников Н. С. Школьная профориентация: реальности и мечты [Електронний ресурс] // Детская психология для родителей. – Режим доступу до веб-сайту: rents.ru/index.php
   
8. Резапкина Г. В. Психология и выбор профессии. Программа предпрофильной подготовки. Учебно-методическое пособие. / Резапкина Г. В. – М.: Генезис, 2006. – 206 с.
   
9. Твой выбор профессии: информационное пособие для молодежи / Сост. Левко А.А. и др. – Мн: Пассия, 2006. – 52
   

Єгорова Є.В.

м. Київ

Теоретична модель структури профконсультативного процесу

Незважаючи на те, що профорієнтація має достатньо тривалу історію у вітчизняній психології, ще багато питань залишаються малорозробленими, зокрема, проблема профконсультації, хоча роль профконсультації у вирішенні проблем професійного самовизначення, професійного розвитку, а також одночасно з цим формуванні психологічної культури та атмосери психологічної захищеності населення достатньо значна. Література з цієї проблеми нечисленна. Серед існуючих джерел, безумовно виділяються праці Є.О. Климова [3; 4; 5], М.С. Пряжникова [8], Б.О. Федорошина [6, 7], в яких розкриваються мета, завдання та зміст профконсультації. Окремо хочеться зупинитися на дослідженні О.І. Вітковської, яке привнесло у профконсультацію суто консультативний клієнт-орієнтований підхід і присвячено практичним аспектам профконсультації: організації творчої взаємодії психолога і клієнта, методиці профконсультаційної бесіди, вимогам до роботи консультанта [1]. Проте зазначені праці головним чином зосереджені на проблемах шкільної профконсультації. Сучасне розуміння профорієнтаціїї у контексті її неперевності, коли особистість може розраховувати на профорієнтаційну підтримку не тільки на етапі вступу у доросле життя, вирішення проблеми вибору майбутньої професії та її набуття, а й на наступних етапах професійного і трудового життя, дозволяє виокремити і інші типи профконсультації, зокрема профконсультації дорослого працюючого населення [8]. Консультативний підхід у цьому випадку має на меті допомогти людині у розвитку її здатності самостійно вирішувати свої проблеми, які актуалізуються у зв’язку з її професійним становленням. І отже, він концентрується на особистісному зростанні індивіда.

У цьому повідомленні акцентується увага на серцевині профконсультативного процесу - взаємодії психолога та клієнта, яку представлено у вигляді теоретичної моделі. У створенні цієї моделі ми виходили з мети та основних завдань профконсультації фахівців.

У ході своєї професійної діяльності профконсультанти спрямовані на вирішення таких завдань:

• розширення діапазону соціально і особистісно прийнятних засобів для самостійного вирішення проблем професійного самовизначення та розвитку, що виникли, і подолання існуючих труднощів, зміцнення впевненості у собі;
  
• консультація особистості у разі втрати або зміни роботи;
  
• консультація з питань планування та реалізації кар’єри;
  
• допомога особистості у мобілізації її творчих. інтелектуальних, особистісних, духовних і фізичних ресурсів; акцентування відповідальності особистості (кожний індивід здатний при певних обставинах приймати самостійні рішення, психолог створює сприятливі умови для цього).
  

Консультативна взаємодія між клієнтом і консультантом базаується на філософії «клієнт-центрованої» терапії:

1) кожна особистість має безумовну цінність і заслуговує повагу;

2) кожна особистість спроможна відповідата за свої дії та вчинки;

3) кожна особистість має право обирати цінності і цілі, приймати самостійні рішення [9].

Мета профконсультанта полягає у допомозі клієнту в усвідомленні всіх його можливостей у професійному самовизначенні і саморозвитку, підвищенні його спроможності стати більш творчим та гнучким у своїй життєдіяльності. Головна стратегія профконсультативної роботи – це консультування щодо прийняття особистістю власного рішення з зазначених вище питань.

Модель, яка пропонується нижче, розроблено на основі теорії професійного вибору, теорії прийняття рішень та теорії консультування, і апробовано у практичній роботі у сфері профконсультації.

Модель – це основа, на якій грунтується консультаційна бесіда. Ця модель структурує процес консультування, тим самим забезпечуючи досягнення бажаного результату у плануванні особистістю свого професійного шляху. Без цієї сталої бази консультативна бесіда скоріше нагадує приємну розмову і може зміцнити деякі помилкові погляди особистості клієнта щодо своєї відповідальності, свого «Я», світу професій, ринку праці тощо. Без чіткої структурованості і клієнт, і консультант будуть «пливти за течією» з одночасним підвищенням рівня стресу і незадоволеності. Недосвіченний консультант може спробувати працювати без певної моделі консультативного процесу і намагатися задовольнити очікування клієнта, які часто бувають далекі від реальності. Неструктурований підхід не враховує основні потреби особистості, і він часто застосовується у спілкуванні з клієнтом, який недостатньо щирий та відвертий, і у якого протягом бесіди почуття «зашкалюють». Дотримання чіткої моделі у взаємодії з клієнтом дозволяє психологу визначити його почуття, контролювати та оцінювати свою власну роботу та поведінку, вирішуючі основні завдання профконсультування.


6. Завершення консультації


5. Планування дій