Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74. 212 Розповсюдження І тиражування без офіційного а 43 дозволу іпк дсзу заборонено

Вид материала

Документы

Содержание Рибалко В.М. Актуальність питання Демографічна криза, абсолютне зменшення числа трудових ресурсів. Причини існування професійно-кваліфікаційного дисбалансу на ринку праці Необхідність впровадження системи профорієнтації Висновки та пропозиції Висновки щодо організації профорієнтаційної роботи в Донецькій обласній службі зайнятості

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Дніпродзержинський технологічний коледж, 631.81kb.
• Облік І аудит", 050. 104 „Фінанси І кредит", 050. 100 „Економічна кібернетика" Вінниця, 803.77kb.
• Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу хінем заборонено!, 1230.23kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі», 8512.4kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.

Література:

1. Савчин М. В., Василенко Л. П. Вікова психологія: Навчальний посібник. — К.: Академвидав, 2005. — 360 с.

2. Ортікова Н.В. Підвищення мотиваційної готовності випускників ВНЗ до праці // Психологія праці та управління: Збірник наукових праць VІ Міжнародної науково-практичної конференції / Відп. ред. О.В. Киричук; упорядники: О.В.Киричук, В.Ф.Колесникова, І.І.Шелест, Л.І.Матвієнко, О.П.Смирнова, Я.Ц.Зелінська. – Ч. 2. – К. : ІПК ДСЗУ, 2009. – С.158-164.

3. Ортикова Н.В. Исследование состояния конкурентоспособности студентов-будущих учителей в процессе их профессиональной подготовки // Материалы Международного Конгресса по психологии и психотерапии 9-11 мая 2008 г. Гурзуф, «Артек» // Журнал практикующего психолога. – 2008. - №14. – С.160 − 168.

Охріменко З. В.

м. Київ

Профільне консультування в структурі професійної орієнтації учнів основної школи

Спектр професій, на думку фахівців, престижність одних і непопулярність інших характеризують рівень розвитку соціуму, його ідеологію, технічні можливості, економічні цілі, культурні та моральні цінності, які панують у суспільстві. Якщо проаналізувати сучасний стан ринку праці в Україні, то можна побачити дисбаланс між виробничою та споживацькою сферами. Така ситуація зумовлена не лише негативними процесами в економіці, а також і відсутністю системи інформування населення стосовно перспектив розвитку ринку праці, кризою духовних та моральних цінностей, надмірним рекламуванням лише одних видів професійної діяльності.

Зокрема, засоби масової інформації впродовж тривалого часу однобоко висвітлюють певні професії та сфери життя людини. Практично ігноруються виробнича сфера, не висвітлюється трудове життя селян, науковців та службовців. Це призводить до відчуття непотрібності певних професій для суспільства. В результаті в молоді формуються спотворені професійні уявлення, а домінуючими мотивами при виборі професії стають мотив престижності та зовнішньої привабливості. Мабуть тому більшість сучасних старшокласників орієнтовані на отримання вищої освіти на яку покладають надто багато надій та сподівань. Виходячи з цього можна констатувати, що професійне самовизначення сучасних старшокласників обумовлене не лише внутрішніми суб’єктивними факторами, а й утруднене зовнішніми об’єктивними факторами, на які людина не може впливати.

В такій ситуації важливого значення набуває система профорієнтації учнівської молоді. Провідне значення в організації та впровадження профорієнтаційної роботи серед учнів належить школі, адже весь навчально-виховний процес є по суті підготовкою молодої особистості до майбутньої професійної діяльності. Але й тут існує ряд проблем.

Окреслимо деякі з них:

• Процес навчання в школі зводиться лише до набуття сукупності знань, умінь та навичок з певних навчальних дисциплін і надто слабко орієнтований на життєве та професійне самовизначення [4];
  
• Шкільна профорієнтація частіш всього ситуативна, проводиться час від часу і пов’язана з проведенням тестових методик та виховних годин;
  
• Профорієнтаційною роботою охоплена невелика кількість учнів; Відсутня зацікавленість вчителів у проведенні профорієнтаційної роботи. Хоча саме вчителі мають найбільше можливостей щодо спілкування з учнями і впливу на їх майбутнє професійне становлення;
  
• Низький рівень взаємодії між батьками, вчителями та шкільним психологом у процесі професійного самовизначення учня. Дуже часто батьки одноосібно вирішують питання професійного майбутнього власних дітей;
  
• Профорієнтаційна робота з учнем обмежується лише вибором професії і не спрямована на орієнтацію на успіх, активність в процесі пошуку роботи, вміння змінювати професійні плани;
  
• В системі шкільної профорієнтації відсутні фахівців, які б безпосередньо відповідали за результати профорієнтаційної роботи з учнем;
  
• Соціально психологічна служба школи не забезпечена актуальними та сучасним профорієнтаційними методичними матеріалами та програмами.
  

Зрозуміло, що за таких умов система шкільної профорієнтації не може бути ефективною та виконувати функцію профілактики безробіття й інших негативних явищ у суспільстві. Тому є гостра необхідність у подоланні відчуження і втомленості учнів від змісту освіти, який не дає адекватного уявлення про простір праці людей та необхідної інформації для побудови життєвих і професійних планів. Зарадити цьому покликана профілізація навчання в сучасній школі. Це – одна з нових форм професійного самовизначення старшокласників. Профільне навчання передбачає врахування освітніх потреб, нахилів та здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їх професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті та структурі організації навчання [2].

У професійному самовизначенні виділяють декілька стадій. Це вибір конкретної професії, профільне навчання, оволодіння професійною майстерністю. У зв’язку з впровадженням профілізації старшої школи особливого значення набуває підготовка учня до першого кроку в професійному самовизначенні – виборі майбутнього профілю навчання.

На перший погляд здається, що це дуже просте завдання. Адже учні та їх батьки частіш обирають той профіль навчання, якій відповідає високому рівню успішності дитини з профілюючих предметів. Але помилково ототожнювати шкільний предмет з майбутньою професійною діяльністю. Тому, на нашу думку, профорієнтаційну роботу доречно проводити не лише коли в учня невиражені професійні інтереси та вузька навчальна мотивація, або існує проблема вибору з рівноцінних варіантів, а й в ситуації коли учень впевнений у своєму виборі. Адже це дасть можливість переконатися в правильності профільного вибору та більше дізнатися про власний потенціал. Ці знання підвищать впевненість особистості в собі, в завтрашньому дні, дозволять оперативно, гнучко і самостійно адаптуватися до соціальних умов життя.

Складність профільного вибору полягає в тому, що приймати відповідне рішення людині доводиться в доволі юному віці, коли вона ще не має ні життєвого ні професійного досвіду. Щоб визначитись в проблемній задачі, особистості необхідно співвіднести свої потреби, позиції, інтереси, мрії з власними емоційно-вольовими якостями, станом здоров’я. Можливості в свою чергу необхідно співвіднести з вимогами професійного навчального закладу, професії, спеціальності, конкретної трудової функції. Частіш всього узгодження усіх цих позицій утруднене. Беручи до уваги складну економічну ситуацію, позицію родичів, обмеженість потреб в фахівцях з певних спеціальностей в регіонах, стає очевидним, що професійне самовизначення як правило означає конфлікт.

Саме з цим пов’язана необхідність впровадження профільного консультування в систему шкільної профорієнтації. Профільне консультування має здійснювати психолого-педагогічну допомогу старшокласнику у виборі профілю навчання. Ми будемо розглядати його в контексті професійного консультування, тому що профільне консультування є його найпершою ланкою.

Професійне консультування – це система психолого-педагогічного вивчення особистості з метою надання їй науково-обґрунтованих порад щодо найбільш оптимальних для неї напрямків і засобів професійного самовизначення [1]. Надання таких порад має ґрунтуватися на розвиваючому та діалогічному підході, які забезпечують активність особистості у вирішенні проблем її професійного самовизначення [2].

Особливістю профконсультування є максимальна індивідуалізація взаємодії з особистістю. М.С. Пряжников пропонує метод активізуючої профконсультації, сутність якого полягає в тому, що учень включається в процес прогнозування і планування свого майбутнього. Для досягнення такої мети вченим наголошується на необхідності відбору таких особисто значущих для школяра психолого-педагогічних засобів, які спонукають його самостійного і осмисленого розв’язання своїх проблем професійного самовизначенням [5].

Профконсультування не може розглядатися як вплив, прищеплювання, навчання, спрямування особистості в певному напрямі, який обрав консультант. За своєю суттю воно має бути формою психологічної допомоги. Окрім діагностичних та інформаційних функцій профільна профконсультація включає здійснення морально-емоційної підтримки людини, сприяє формуванню в неї оптимістичного ставлення до свого професійного майбутнього [7].

Виділяють три основні функції профконсультації: інформаційну, діагностичну та прогностичну. Інформаційна функція передбачає надання учневі інформації про конкретні спеціальності, професії та шляхи отримання відповідної освіти. Дуже важливим на цьому етапі є виховання в нього поваги до різних видів професійної праці, позитивного ставлення до різних видів трудової діяльності. Крім цього, як свідчить наш досвід, найчастіше всього учні мають поверхову інформацію про бажані професії, враховують лише її престижність та рівень заробітної плати. При цьому, зазвичай, не беруть до уваги те, що деякі професії пов’язані з ненормованим робочим часом, ризиком для здоров’я та життя, потребують від людини високого рівня розвитку емпатії, самовіддачі та стресостійкості. Неврахування таких факторів і умов професійної праці на етапі професійного самовизначення особистості призводить до розчарування та професійного вигорання в майбутньому.

Профконсультативний процес складається з діагностичного обстеження і бесіди. Психодіагностичне обстеження забезпечує консультанта необхідною психологічною інформацією про особистість, на яку він буде спиратися в подальшій роботі з учнем. Відомо, що життєві орієнтації та мета особистості, її уявлення про майбутнє, рівень психічного розвитку та емоційні особливості відіграють першочергову роль у професійному самовизначенні в порівнянні з відповідністю схильностей та здібностей вимогам певних професій. Тому в комплексному дослідженні готовності учнів до профільного навчання використовують методи, які спрямовані на: аналіз та інтегральну оцінку досягнень за окремими предметами; врахування виконаних нею певних видів діяльності, пов’язаних із застосуванням спеціальних здібностей (художніх, літературних, музичних); дослідження структурних компонентів інтелекту, креативності, рівня досягнень (ступінь володіння конкретними знаннями, уміннями, навичками) та вивчення професійних інтересів і схильностей [6]. Ставлення, інтереси, професійні наміри, здібності та потреби – це той мінімум психологічних утворень особистості, що складає її професійну схильність і який має бути виявленим і оціненим в системі шкільної профконсультативної роботи.

Профконсультативна бесіда становить собою складний процес творчої взаємодії. В ній учень розкриває нові сторони своєї внутрішньої реальності, більш глибоко розуміє себе. Його життєвий досвід збагачується та інтегрується в більш цілісну картину світу. Основним завданням консультаційної бесіди є активізація процесу його самоактуалізації [1]. Психолог має допомогти учневі під час бесіди усвідомити власний потенціал та соціальні можливості. Під час бесіди йому надається інформація про те, що загальна грамотність, прагнення до професіоналізму, любов до праці є необхідними умовами успіху в будь-якій діяльності. При цьому будь-який досвід є корисним, адже відбувається проба власних сил, розширення знань про себе, знаходження особистісного змісту в професії та праці. Корисним є також складання декількох професійних планів, які дають змогу мобілізувати внутрішні психічні ресурси людини, сприяти формуванню особистої рухливості та вміння гнучко реагувати на життєві зміни. Отже результатом первинної профконсультації має бути не лише створення професійного плану та підвищення усвідомлення учнями відповідальності вибору, й обговорення альтернативних професійних сфер можливої діяльності в майбутньому.

Аналіз особливостей прояву тих чи інших психічних процесів конкретної особистості в процесі профконсультативної роботи має бути пов’язане з аналізом її особистісної сфери. Результати такого аналізу дадуть змогу перейти від діагностики констатуючого характеру до прогнозуючої діагностики. Саме в цьому разі профконсультування досягає не лише консультативного, а й педагогічного, виховного ефекту, потрібного для корекції особистості, спрямування її активності на найбільш доцільні для неї напрямки професійного самовизначення. Отже, у процесі професійного консультування мають бути сформовані цілі самовиховання [7].

Профільне консультування необхідно спрямувати на аналіз повсякденної діяльності підлітка, саме в ній є великі резерви, можливості та засоби самовиховання, цілеспрямованого розвитку особистості. Цілеспрямоване навчання учнів допрофільних класів основ пізнання своїх індивідуальних здібностей, схильностей та професійних можливостей сприятиме формуванню в них особистісної позиції, за якої вони стають ініціаторами й організаторами власної навчальної діяльності та поведінки. Допрофільна підготовка передбачає участь дитини у факультативній та гуртковій роботі, які спрямовані на пробу сил та розширення кола її інтересів. Психолог має надати рекомендації, що реально спрямують учня на шлях розвитку в таких видах діяльності своїх професійно-значущих можливостей і в той же час розширюють коло його самореалізації.

Великого значення для професійного самовизначення учня має також його вміння проводити самоаналіз власної навчальної та позанавчальної діяльності. Психолог має навчити його звертати увагу не лише на ті види діяльності, які подобаються чи не подобаються, а також і на ті, які викликають у неї негативні переживання під час виконання певних видів діяльності. Професійне самовизначення має базуватися не лише на інтересі, а й на глибокому знанні індивідуальних особливостей. Вивчення конкретно-психологічних характеристик різних здібностей дає змогу виділити загальні риси індивіда, що відповідають вимогам не одного, а багатьох видів діяльності і спеціальні риси, що відповідають вужчому колу вимог цієї діяльності [5; 7]. Особа яка обирає професію, повинна усвідомлювати, що її власна активність у цьому процесі є обов’язковою умовою успішного вибору.

Найбільш складними ситуаціями для консультанта є ситуації коли в учня відсутні виражені інтереси та здібності, які б могли допомогти під час профільного самовизначення. В таких випадках важливо сформувати нього первинний інтерес до власного майбутнього, до себе, до своїх можливостей, тобто активізувати процеси самопізнання. Це можливо лише за умови максимальної гуманізації процесу консультування. Учень має відчувати безумовне позитивне ставлення до нього, інтерес та бажання допомогти з боку консультанта.

Не менш складними є ситуації, коли звернення до психолога пов’язане з розходженням щодо вибору профілю навчання між батьками та дітьми. Такі ситуації потребують тактовної роботи з всією сім’єю. Важливим є відстоювання інтересів учня, виходячи з його реальних можливостей та інтересів, а також допомога батькам у кращому розумінні їх дитини.

В нормі стійкий інтерес до профільного предмету виникає тоді, коли учень відчуває свою компетентність в ньому. В такому випадку успіх виступає стимулом до навчальних досягнень. Інтерес до предметів стимулює школяра більше займатися тим, що розвиває його здібності, підвищуючи успішність навчання. Але іноді позитивне чи негативне ставлення до певних предметів може бути пов’язана не з інтересами та можливостями учня, а з негативним чи позитивним ставленням до вчителя який викладає цей предмет, або з певними гендерними стереотипами. Може виникнути й інша проблема, коли учень відчуває інтерес до предмету, а вчитель не дає можливості дитині відчути власний успіх, адже для вчителя показником компетентності учня є тривалість глибина та міцність знань з певної дисципліни, а не ставлення учня до даного предмету. В такому випадку до процесу профільного самовизначення бажано залучати вчителів та інших авторитетних осіб для проведення експертних оцінок.

Профільне консультування має бути пов’язане не лише з профільним самовизначення учня, а й спрямоване на професійний розвиток, орієнтацію на успіх, виховання активності та цілеспрямованості особистості в процесі пошуку роботи, вміння швидко змінювати професійні плани та інтереси. Тобто на високий рівень соціально-психологічної адаптованості, самоприйняття та прийняття інших. Саме ці якості високо оцінюються роботодавцями, а от же є запорукою попиту працівника на ринку праці.

На нашу думку, профільне консультування має великий виховний потенціал не лише для професійного і соціального становлення людини, а й для формування мобільності та конкурентоспроможності на ринку праці, готовності до зміни спеціальності або ж професії. І чим раніше почнеться цей процес, тим впевненіше буде почувати себе молода особистість на ринку праці.

Результатом вдалого профільного консультування є готовність до вибору сфери професійної діяльності, яке розглядається як особистісне утворення, завдяки якому свідомо, згідно з інтересами, нахилами, здібностями, можливостями, враховуючи кон’юнктуру ринку праці, обирається або ж змінюється професія [6]. Це активна життєва позиція, самостійність, відповідальність, реалістичний образ Я й позитивне ставлення до праці.

Вибір профілю навчання учнем не означає закінчення профконсультаційної роботи з ним. Необхідно проводити психолого-педагогічний моніторинг адаптації учнів до профілю навчання. При цьому учень має знати, що за необхідності він має можливість змінити один профіль навчання на інший.

Отже характер професійного самовизначення зумовлюється багатьма демографічними, соціально-економічними та психологічними чинниками, що притаманні конкретній особі або групі осіб. На нашу думку, саме система шкільної профорієнтаціє має врахувати особливості сучасного соціально-економічного простору і бути спрямована не лише на допомогу учневі у виборі майбутньої професії, а й на профілактику таких негативних явищ в суспільстві як безробіття і соціальне утриманство. Лише в цьому випадку загальноосвітня школа буде виконувати функцію соціального інституту, орієнтира, радника у процесі інформування, прогнозування, розширення діапазону професійного вибору учнівської молоді й у такий спосіб сприяти адекватній і повноцінній підготовленості особистості до свідомого та вільного вибору своєї майбутньої професії.

Література:

1. Вітковська О.І. Психологічні умови професійного самовизначення визначення випускників середніх шкіл у процесі профконсультування: дис. … канд. психол. наук: спец. 19.00.07. “Вікова і педагогічна психологія” – К., 2002. – 221 с.
   
2. Зеер Э.Ф. Профориентология: теория и практика / Э.Ф. Зеер, А.М. Павлова, Н.О. Садовников. – М.: Академический проект, 2006. – С. 80 – 99.
   
3. Кліманська М.Б. Психологічні особливості соціального утриманства безробітніх / М.Б. Кліманська // Актуальні проблеми психології. – 2005. – Т.1. – Ч.14. – С. 16 –20.
   
4. Лернер П.С. Иновационный потенциал, ресурсы и риск профильного образования учащихся старших классов /П.С. Лернер // PR в образовании. – № 4, 2003. – С. 86 – 97.
   
5. Пряжников Н.С. Професиональное и личносное самоопределение /Н.С. Пряжников. – Москва-Воронеж: Издательство ин-та практической психологи, 1996. – 256 с.
   
6. Сахацька Т. Проблеми соціалізації особистості: визначення профілю навчання в загальноосвітній системі України /Т.Сахацька //Соціальний педагог. – №1 (13), 2008. – С. 48 – 63.
   
7. Федоришин Б.О. Психолого-педагогічні основи професійної орієнтації: дис. … док. пед. наук: спец. 13.00.04. “Теорія і методика професійної освіти” – К., 2002. – 221 с.
   

Побірченко Н.А.

м. Київ

Професійне самовизначення безробітного в процесі

профконсультаційної та профінформаційної роботи


Професійне самовизначення безробітного є інтегративним процесом. На основі набутого життєвого досвіду особистість безробітного схильна самостверджувати, самореалізувати основні професійні цінності, конкретизувати в поведінці соціально-рольову позицію.

Зміни праці, що співвідносяться з потребами та мотивами діяльності незайнятої людини, є фактором її подальшого саморозвитку. Критеріями саморозвитку є самостійність безробітного у визначенні умов та засобів реалізації інтелектуального потенціалу. У самостійно створених умовах втілюється життєвий досвід, професійно усвідомлений смисл цінностей, майбутні задуми.

Профінформаційна та профконсультаційна робота з безробітними набуває особливої актуальності в умовах виникнення економічної кризи. У безробітних загострюється потреба у самовизначенні психологічного резерву іншого типу діяльності, поглиблюється усвідомлене ставлення до зміни професії.

Отже, особливості професійного самовизначення безробітного, сутнісні зміни потребнісно-мотиваційної основи його діяльності потребують якісно інших технологій організації профорієнтаційної роботи в центрах зайнятості.

Профорієнтаційна робота з безробітними не може здійснюватися за шкільними технологіями.

Вони є малоефективними для дорослої людини, не відповідають вимогам тих професій, що пов’язані з ринковими відносинами. Намагання оптимізувати професійне самовизначення особистості безробітних без урахування суб’єктивних аспектів індивідуальної професійно-орієнтованої ринкової ситуації призводить до формальних стосунків між профконсультантом та безробітним. Головний недолік сучасних профорієнтаційних підходів до роботи з безробітними полягає в недооцінці його професійних інтересів, відірваність від реальних потреб і проблем, зосередженість не на особистості як такій і не на явищах її психологічної реальності, а на комплексі заходів, що здійснюються за досить неефективними схемами. Названий недолік є однією з причин недостатньої розробленості у теорії профорієнтації безробітного проблеми суб’єктивності професійного самовизначення.

У теоретичних роботах проблему самовизначення найчастіше пов’язують з проблемами розвитку особи і її самосвідомості (І.І. Чеснокова, В.В. Столін), проблемами соціальної зрілості й визначення життєвої позиції (К.А. Альбуханова-Славська, Л.І. Анциферова), самоздійснення і самореалізації особистості (І.С. Гічан). У професійній психології проблема самовизначення особистості пов’язується процесами розвитку світогляду та соціалізації особистості (Р. Бернс, Л.І. Божович).

Ряд авторів розглядають процес самовизначення особистості опосередковано, через інші психологічні феномени. Так, К.А. Альбуханова-Славська розглядає самовизначення як внутрішню активність особистості, результатом якої стає формування її життєвої позиції. Л.І. Анциферова аналізує близьке до самовизначення поняття «соціальне дозрівання». І.І. Чеснокова, у межах концепції самосвідомості особи, вводить поняття «самодетермінація». В контексті понять «саморегуляція», «самореалізація», «самоздійснення» науковці вводять поняття «життєве самовизначення», «життєві перспективи», «особистісне самовизначення» (Є.І.Головаха).

На основі узагальнення теоретичних підходів до розкриття змісту процесів самовизначення особистості встановлено змістовні зв’язки між поняттями «життєве», «особистісне», «моральне», «соціальне» самовизначення.

Потреба безробітного самовизначитися у різних сферах життя та професійної сфери стає головною рушійною силою його працевлаштування. У статті поряд з поняттям самовизначення обґрунтовується поняття «професійне самовизначення». Професійне самовизначення безробітного розкривається не тільки як аспект, частина життєвого, соціального, особистісного самовизначення, але й як цілісний, інтегративний процес, в якому реалізуються основні життєві цінності, конкретизуються аспекти життєвих задумів, що пов'язані з соціальною ситуацією розвитку.

Провідні характеристики професійного самовизначення складають процеси профконсультації та профінформації, що організовуються в системі «клієнт – психолог», «клієнт – фахівець центру зайнятості. Досить поширеними підходами до визначення змісту та завдань професійної консультації є такі, що орієнтують особистість на коригувальну роботу. У контролі за «правильністю» процесу професійного самовизначення безробітного відстоюється пріоритет суспільних потреб і цінностей над потребами особистості. Коригувальний, контрольний підходи до організації профконсультації і профінформації все більше поступаються місцем особистісно орієнтованому, індивідуальному підходам: з розвивальними, активізуючими аспектами, що реалізуються на основі діалогічного спілкування. Наслідком цього стає розробка і застосування таких методів практичної роботи з безробітним, метою яких є допомога особистості у вирішенні її власних проблем, пов’язаних із створенням умов для якомога повного розкриття здібностей, реалізації інтересів, здійснення самостійного і свідомого професійного самовизначення.

Значущість суб’єктного підходу у практиці професійного самовизначення безробітного пов’язана з необхідністю врахування індивідуальних особливостей, потреб, інтересів особистості як суб’єкта професійного самовизначення (Є.В. Єгорова, Г.С. Костюк, Н.А. Побірченко, Б.О. Федоришин, П.А. Шавір).

Дослідники проблем профорієнтації безробітного спрямовують свої зусилля на розробку особистісно-орієнтованої теорії професійної орієнтації, якою могли б скористатися практичні психологи в центрах зайнятості населення. Особистість безробітного з її потребами, інтересами, прагненнями стає об’єктом всього профорієнтаційного процесу. Від «орієнтування особистості» на самостійність у працевлаштуванні визначаються умови її самореалізації в професійному самовизначенні. Важливим завданням теорії професійного самовизначення стала розробка відповідної концептуальної моделі професійного самовизначення особистості безробітного як його власної життєвої проблеми. Актуальним напрямом в концепції є організація моніторингових досліджень, завданням яких є виявлення чинників, механізмів та індивідуальних особливостей професійного самовизначення безробітного.

Підкреслимо, що ефективність професійного самовизначення безробітного обумовлена якістю змісту профінформаційної та профконсультативної роботи. Якість такої роботи підвищується за рахунок визначення об’єктивних та спеціальних вимог до безробітного. Спеціальними вимогами, що стосуються професійного самовизначення та складають суб’єктивний підхід при проведенні профконсультації, вважаються профорієнтири наявність індивідуальних технологій працевлаштування. У процесі профконсультації завдяки технологіям працевлаштування безробітному надається допомога у самовизначенні конкретних дій, ознайомлення з якими наповнює смисл пошуку роботи на ринку праці.

До таких дій доцільно віднести самокоординацію вольових зусиль у пошуку нової роботи; прийняття рішень за об’єктивними критеріями досягнення успіху; планування; аналіз та оцінка потраченого часу на збір та систематизацію набутого досвіду, тощо.

Що ж стосується якості профінформаційної роботи з безробітними, окрім об’єктивно необхідної інформації про стан зайнятості на ринку праці, слід поглиблено розкривати прийоми сприйняття інформації у відповідності з індивідуальними якостями особистості. Зокрема, йдеться про наявність таких якостей особистості як: мобільність, впевненість, компетентність, підготовленість до змін. Мобільність – це самоорганізація та планування життя на період незайнятості, враховуючи минулий при цьому ритм працездатності та особливості результативних досягнень в діяльності. Впевненість безробітного визначається за допомогою зовнішніх виявів поведінки. Як правило у таких виявах відображено довіру людини до власного інтелекту, до міри вольових зусиль. Компетентність безробітного вимірюється наявністю професійних знань, уміннями формулювати мету, завдання діяльності, визначати рівень професійного саморозвитку. Підготовленість до змін демонструється безробітним проведенням скрупульозного аналізу і оцінювання виконаної роботи, уміннями самовдосконалювати набутий професіоналізм.

У нашому дослідженні, суб’єктивні основи професійного самовизначення виступили центральною характеристикою профорієнтаційної роботи з безробітним. У процесі профконсультації реалізувався індивідуально-суб’єктивний підхід, завданням якого було здійснювати психологічну допомогу безробітному у розв’язанні внутрішніх протиріч типу: «можу - чи потрібно». У професійній консультації психологічний зміст процесу професійного самовизначення розкривав повно й різнобічно. Особистісно-орієнтована профконсультація, основною думкою якої була бесіда, виявилася найбільш бажаною психологічною допомогою для особистості безробітного. Вплив профконсультативної бесіди на особистість складало спілкування про цінності, мотиви діяльності, про усвідомлення соціальної ролі, ствердження власної позиції, а також про віру в позитивні зміни до ситуацій безробіття.

Таким чином, процесом профконсультаційної та профінформаційної роботи, створювалися умови для розкриття психологічного змісту професійного самовизначення. Розкриттям безробітному індивідуальних технологій індивідуальної моделі професійного самовизначення як життєвої проблеми вносилися корективи в поведінку безробітного, у сприйняття власної соціальної ситуації незайнятості, виявлялись та оцінювались внутрішні та зовнішні умови професійного самовизначення.

Вихідною передумовою у роботі психолога-консультанта з безробітним стають особливості соціального розвитку. Практична профконсультаційна і профінформаційна робота з безробітним може мати успіх лише за умов неформального, суб’єктивного, особистісного підходу до його проблем. Індивідуально-орієнтована профконсультація створює сприятливі умови актуалізації сутнісних психологічних сил особистості безробітного, оптимізує її потенціал, що спрямовується на уточнення мети, професійних цінностей у розв’язанні проблем працевлаштування.

У складових професійного самовизначення безробітного виокремлюються характеристики мотиваційно-ціннісної, когнітивної, поведінково-діяльнісної, адаптивно-рефлексивної основи життєдіяльності та ставлення особистості до власного стану незайнятості.

Мотиваційно-ціннісна характеристика відображає рівні сформованості внутрішньої мотивації працевлаштування, практично-орієнтовану готовність до досягнень якісних результатів у процесі змінювання професійної діяльності та ставленні до змін у стані незайнятості. Показником готовності безробітного до змін у власному житті та ставленні до них є дії, що відображені потребами самореалізувати набуті нові знання і досвід, що пов’язані з працевлаштуванням.

У когнітивній характеристиці професійного самовизначення відображена наявність інтересу до професійних знань.

Поведінково-діяльнісна характеристика розкриває сформованість умінь і навичок, що необхідні для виконання будь-якого типу професійної діяльності. Безробітний відчуває потребу в регулюванні процесу оцінювання соціально-професійної ситуації, що пов’язана із взаємодією з близьким оточенням.

Адаптивно-рефлексивна характеристика складової професійного самовизначення виявляється у схильності безробітного до самоаналізу результатів власної пошукової діяльності, що пов’язана з адаптуванням до змін у власному стані зайнятості.

Основні характеристики складових професійного самовизначення безробітного мають цілісний характер і є продуктом проведеної профконсультаційної та профінформаційної роботи.

Таким чином у роботі з безробітним пропонуємо класифікувати професійне самовизначення як систему диференційованих ознак готовності до вирішення власних проблем працевлаштування.

Спеціальними ознаками відображається специфіка особливості вибору конкретного виду професійної трудової діяльності. Показником такого вибору є самостійність особистості у доборі способу виконання конкретного виду діяльності.

За допомогою соціально-психологічних ознак визначається готовність безробітного до встановлення зв’язків з людьми, що допомагають у вирішенні власних проблем. Показником є уміння співпрацювати і досягати згоди з іншими, конструктивно вести ділові переговори тощо.

Суто психологічні ознаки професійного самовизначення виявляють здатність безробітного до цілеспрямованого пізнання та реалізації власного інтелектуального потенціалу.

З огляду описаного підкреслимо факти про те, що в процесі профконсультування нерідко виникають внутрішні конфлікти, що стосуються адекватної самооцінки, уявлень про свої можливості, виконання обов’язок і обіцянок. У ситуаціях вирішення таких конфліктів безробітний переживає такий стан, що не в змозі відчувати і розуміти самого себе. У нього блокується психологічна травма, викликана станом «незайнятості». Це викликає розгубленість або навіть байдужість до праці і близьких йому людей. Поглиблюється цей стан несформованістю навичок самостійного створення ситуацій зайнятості. Безробітний «не звик» планувати практичні кроки пошуку інформації про працю, незрілий в самоаналізі причин виникнення кризових економічних ситуацій. У щоденних життєвих ситуаціях безробітний не користується технологіями прийняття рішення і розв’язування проблем на основі критеріїв, що формують систему внутрішніх координат для його умінь, навичок та звичок.

Процес сприймання профінформації пов’язаний з конкретизацією цілей, узгодженням індивідуальних планів з зовнішньою ситуацією, потребує врахування конкретних обставин, а також переваг і обмежень у процесі реалізації безробітним власних інтересів і цінностей. Головне завдання профінформування безробітного пов’язане з самоорганізацією його адаптивних процесів. Адаптація до стану незайнятості потребує від безробітного узгодження ціннісно-смислової системи особистості, системи потреб, здібностей і «програм» індивідуального розвитку з процесами, що відбуваються в оточуючому професійному і соціальному середовищі. Тому проблеми адаптації безробітного, як правило, потребують окремо організованої профінформаційної роботи. Організація профінформування з метою адаптації безробітного може бути ситуативно-конкретною, соціально-ціннісною та технологічно доцільною.

Завданням ситуативно-конкретного аспекту профінформації виявляє себе як оволодіння змістом конкретної форми діяльності та смислової спрямованості особистості в ринковому «полі» праці.

Соціально-ціннісний аспект профінформації спрямовує особистість на узгодження цілей, цінностей та уявлень особистості з цілями діяльності, певної професійної групи. Вибір змісту профінформації при цьому пов’язаний із завданнями, що виконує професійна група в соціально-економічному та культурному середовищі.

Технологічно доцільний аспект професійної інформації забезпечує «швидке» пристосування особистості безробітного до певних умов праці, виділяє професійну спеціалізацію, індивідуальний стиль діяльності, спрямовує на встановлення міжособистісних стосунків у групі. Отже, він складає своєрідну програму апробації нового виду діяльності.

Таким чином, описані аспекти організації профінформації, сприяють самореалізації, вибору і адаптації особистості безробітного, є проблемами у створені індивідуальних ситуацій професійного самовизначення.

У висновках до матеріалу статті виділено наступні положення: професійне самовизначення – це усвідомлена діяльність безробітного, що спрямована на усвідомлення життєвих й професійних цінностей та смислу вибору нової діяльності. Метою професійного самовизначення у безробітних є пошук нового середовища праці. Психологічну основу пошуку складає усвідомлена активність, розв’язання власних внутрішніх і зовнішніх протиріч.

Таким чином професійне самовизначення безробітного це –інтегративний процес, у якому реалізуюється соціально-рольове та особистісне самовизначення його власного «Я».

Професійне самовизначення стимулює подальший саморозвиток особистості, що спрямовано на втілення життєвої та професійної мети.

Структуру професійного самовизначення безробітного характеризують мотиваційно-ціннісний процес, завдяки якому вирішуються проблеми самореалізації; когнітивний, поведінково-діяльнісний процеси, завдання яких є вирішення проблем вибору нової діяльності, прийняття рішення, що підтверджує вибір та здійснення адаптації безробітного до стану власної незайнятості.

Розв’язання проблем самореалізації здійснюється шляхом самоусвідомлення своєї «реалізаційної спрямованості» і проектування дій щодо вибору нової сфери професійної діяльності. Свідоме прийняття рішень здійснюється безробітним самостійно. Адаптивним процесом у професійному самовизначенні вирішуються проблеми рефлексивного узгодження всіх елементів нової індивідуальної ситуації життєдіяльності.

Психологічними передумовами професійного самовизначення процесі є спрямування безробітного на: саморозвиток своєї індивідуальності; розуміння цінності збереження власної соціальної позиції; самостійність у прийнятті рішень; усвідомлення професійної значущості сфери особистих захоплень типу «хобі», набутого життєвого досвіду; розкриття та реалізацію власного інтелектуального потенціалу.

Успішність професійного самовизначення забезпечується психологічною сумісністю мети і завдань профконсультаційної та профінформаційної роботи з цінностями та спрямуванням особистості безробітного.

З метою удосконалення профконсультаційної та профінфораційної роботи професійне самовизначення безробітного організовується на основі результатів наукових досліджень.

Перспективними напрямами професійного самовизначення є вивчення психологічних умов самовизначення та розвитку професійної кар’єри безробітного; виявлення впливу психодіагностичних методик, самодіагностики, профконсультування та технологій профінформації на професійне самовизначення особистості безробітного.

Література:

1. Профконсультационная работа со старшеклассниками // Б.А. Федоришин, С.А.Карпаловкая, Е.М.Ткаченко. Под. ред. Б.А. Федоришина. – К.:«Рад. шк.», 1980. – 160 с.
   
2. Профорієнтація населення і професійне навчання незайнятих громадян // В.А.Савченко., Н.О. Павловські., В.І. Герасимчук., В.О. Покрищук. – Кременчуг, 1997. – 159 с.
   
3. Вибір професії, або задача з багатьма невідомими. // С.Уніят, С.Комінко. – Тернопіль, 1997. – 213 с.
   
4. Дослідження психологічних факторів професійного самовизначення особистості в професійній консультації. О.І. Вітковська // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2002. – Вип. 1(5). 141-147 с.
   
5. «Я» - концепція і самореалізація особистості як актуальна психологічна проблема професійного самовизначення. О.І. Вітковська // Єдність раціонального та емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних системах. Наук.-метод.зб. – Харківський держ пед. універ. ім. Г.С.Сковороди: - Харків, 1996. – 252-255 с.
   
6. Професійне самовизначення особистості в клієнто-орієнтованій профконсультації. О.І. Вітковська // Стан та перспектива професійної орієнтації, трудового і профільного навчання та професійної підготовки учнів.
   
7. Розвиток мотивації досягнень у психологічній підтримці безробітного. Психологія особистості безробітного. І.А. Добренко // Мат. Всеукраїнської науково-практичної конференції (26 квітня 2004р.). – К.: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України. – 2004. – 141-147 с.
   
8. Психологічна професійно-орієнтована профілактика незайнятості випускників професійно-технічних навчальних закладів. Психологія особистості безробітного. І.А.Добренко // Мат. ІІ-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції (26 травня 2005р.). – К.: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України. – 2005. – 341-349 с.
   

Рибалко В.М.

м. Донецьк

Забезпечення дієвої співпраці між сферою освіти та сферою зайнятості шляхом розвитку та впровадження системи профорієнтації

Одним з найважливіших інструментів для досягнення ефективного і комплексного соціально – економічного розвитку регіону є механізм управління процесом формування і раціонального використання кадрового потенціалу області шляхом впровадження системи профорієнтації.

Актуальність питання

Діяльність і державної служби зайнятості і учбових закладів націлена на формування і результативне використання основного стратегічного ресурсу   конкурентноздатних кадрів.

Не викликає сумнівів, що наявність діалогу і взаємодії між цими сферами діяльності є одним з найважливіших умов, розвитку держави. Економічні успіхи держав і регіонів визначаються їх системами освіти, загальним рівнем освіти громадян, підготовленістю на всіх рівнях робочої сили, ступенем її кваліфікації. Сьогодні в світі визнано, що найбільш ефективним чинником в питанні конкурентоспроможності національних і регіональних економік, їх зростання і розвитку стає рівень освіти і професійної підготовки трудових ресурсів.

Можна виділити дві основні проблеми, що впливають на формування і раціональне використання кадрового потенціалу області.

• Демографічна криза, абсолютне зменшення числа трудових ресурсів.
  
• Кількісний і якісний професійно кваліфікаційний дисбаланс на ринку праці.
  

Без створення надійної системи підготовки кадрів, яка ґрунтується на збалансованій профорієнтаційній системі, неможливо забезпечити економічний розвиток країни, підвищення рівня життя населення. А створення системи підготовки кадрів неможливо без впровадження саме системи профорієнтації як в загальноосвітніх школах, так і в державній службі зайнятості. Сьогодні стало поширеним явище, коли випускники вищих і професійно-технічних учбових закладів не можуть працевлаштуватися, оскільки їх професії не потрібні економіці або рівень кваліфікації не відповідає вимогам роботодавця.

Поширена думка, що на ринку праці є надлишок юристів, економістів, бухгалтерів; що система професійної освіти відстає від потреб роботодавців. Частково ця думка виправдана, хоча проблема не вичерпується лише кількісним дисбалансом між попитом на робочу силу і її пропозицією. Роботодавці пред'являють певні вимоги не тільки до напряму і рівня освіти, а і до конкретних навиків і досвіду роботи претендентів на працевлаштування. Юристи, бухгалтери, економісти завжди будуть затребувані, оскільки є представниками професій, на яких базується ринкова економіка, але лише за умови, що набір знань і навиків роботи, отриманих випускниками учбових закладів, відповідатиме сучасним вимогам.

Аналіз попиту на службовців за 2006-2008 роки характеризується зниженням заявленої в службі зайнятості потреби підприємств, установ і організацій. Тільки за останній 2008 рік кількість вакансій для службовців зменшилася з 4,9 тис. одиниць до 2,9 тис. одиниць (діаграма 1).

Діаграма 1



У той же час, на зареєстрованому ринку праці спостерігається істотне перевищення пропозиції службовців над потребою.

Причини існування професійно-кваліфікаційного дисбалансу на ринку праці

1. Відсутність системи моніторингу в поточній і перспективній потребі економіки в професійно-кваліфікаційному розрізі

Необхідно враховувати — якщо на державному рівні не буде чіткого розуміння того, представники яких професій, якій кваліфікації будуть затребувані в кожній з галузей економіки, то структура напрямів підготовки фахівців вищої ланки не буде відповідає потребам працедавців. При цьому необхідно володіти інформацією не тільки про поточну потребу в кадрах, але і враховувати перспективи трансформації і розвитку економіки.

Обласна служба зайнятості щорічно стикається з проблемами працевлаштування більше 3 тисяч випускників учбових закладів, кожен десятий з яких прямує на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації. Але ж до цього держава і громадяни вже понесли значні витрати на придбання професії і кваліфікації, не затребувані на ринку праці. Люди, що пройшли професійне навчання, здобули освіту і що опинилися після цього в стані безробіття, страждають психологічно, багато хто з них втрачає надію реалізувати свої здібності в майбутньому. Важко говорити в цьому випадку про комплексну та системну профорієнтацію молоді на всіх етапах, починаючи з раннього дитинства.

2. Відсутність повноцінного соціального партнерства між працедавцями і учбовими закладами. Необхідне узгодження учбово-плануючої документації з працедавцями з метою віддзеркалення їх вимог до змісту теоретичного і практичного навчання.

3. Відсутність рішення питання регулювання оплати праці з урахуванням адекватної диференціації відповідно до якісних характеристик робочої сили.

Необхідно враховувати, що підвищення якості підготовки кадрів з урахуванням максимального задоволення відповідних вимог працедавців повинне супроводжуватися рішенням питання регулювання оплати праці з урахуванням адекватної диференціації відповідно до якісних характеристик робочої сили.

Подолання професійного дисбалансу і його якісних складових — дуже складна, багатоаспектна проблема, яка є наслідком відсутності протягом багатьох років чітко вираженої соціально-економічної політики України, конкретизації цілей, завдань, шляхів забезпечення розвитку всіх суспільно-політичних напрямів, формальності більшості стратегічних програм, відсутності відповідальності за кінцеві результати їх реалізації.

4. Відсутність системи професійної орієнтації населення. Система профорієнтації – основна ланка між сферою освіти і сферою зайнятості. На сьогоднішній день, необхідно констатувати відсутність необхідної системи професійної орієнтації населення, яка повинна сприяти своєчасному, свідомому професійному вибору. При цьому повинні бути враховані індивідуальні здібності людини і потреби економіки в робочій силі. Пріоритетним напрямом в розвитку профорієнтації повинна бути робота профорієнтації з учнями шкіл. Поки комплекс послуг з профорієнтації надає тільки Державна служба зайнятості, а необхідно підключити до цього процесу всіх зацікавлених: учбові заклади, управління освіти, органи виконавчої влади і ін.

Як наслідок - значна частина випускників після закінчення вищого учбового закладу працює не за фахом. Робота не за фахом вимушує випускника здобувати вищу освіту по іншому напряму і вже через 2-3 роки він втрачає первинну кваліфікацію. Частина молодих фахівців вимушені звертатися за допомогою в працевлаштуванні в центри зайнятості і якщо їх підготовка здійснювалася за рахунок державного бюджету, то виникає парадоксальна ситуація, коли державні кошти витрачаються спочатку на підготовку незатребуваних на ринку праці професій, а потім ще і на соціальний захист по безробіттю, не рахуючи всіх інших соціальних травм і наслідків.

Необхідність впровадження системи профорієнтації

Адже треба зазначити, що професійне самовизначення молоді в сучасних умовах – це не одноразовий вибір професії, а багатоплановий продуманий процес. У зв’язку з нагальною потребою, в Донецькій області підвищується кількість безробітних, яким надаються профорієнтаційні послуги та значно зростає кількість цих послуг (діаграма 2).

Діаграма 2


Кількість осіб, які отримали профорієнтаційні послуги та кількість цих послуг


Таке зростання, в першу чергу, зумовлено активним впровадженням групових та масових профорієнтаційних заходів з безробітними з метою орієнтації їх на професії, конкурентоспроможні на регіональному ринку праці. До всіх профорієнтаційних послуг, які надаються безробітним, входять:

• профінформаційні (інформування про світ професій, стан ринку праці, послуги служби зайнятості, шляхи пошуку роботи тощо);
  
• профконсультаційні (допомога у професійному самовизначенні шляхом співбесіди та профдіагностичного обстеження);
  
• професійний відбір (визначення професійної придатності людини до певних видів професій).
  

Особлива увага в Донецькій області приділяється адресності надання послуг клієнтам центрів зайнятості, тобто, пріоритетним є індивідуальний підхід в наданні профорієнтаційних послуг. Про це свідчить і зростання кількості індивідуальних професійних консультацій, які надаються безробітним спеціалістами центрів зайнятості області за останні роки.

Але переорієнтація безробітних на інші професії та навчання осіб без професії (спеціальності) під замовлення роботодавців не в змозі повною мірою задовольнити потребу роботодавців області в робочій силі. Тому в області проводиться інтенсивна профорієнтаційна робота з учнівською молоддю, яка, в першу чергу, носить превентивний характер. На діаграмі 3 можна побачити, як зростає кількість профорієнтаційних послуг, які надаються безпосередньо учням загальноосвітніх шкіл та учням інших навчальних закладів (ПТУ, ПТОЗ, ВУЗ).

Діаграма 3




В Донецькій області більше ніж 1000 шкіл. Охопити всіх випускників шкіл профорієнтаційними заходами за сприянням спеціалістів центрів зайнятості неможливо через брак кадрів. Спеціалісти центрів зайнятості ведуть профорієнтаційну роботу не тільки безпосередньо з учнями, але з їх батьками на батьківських зборах. Ефективною також є інформаційна робота з представниками освіти, яка передбачає ознайомлення вчителів з ситуацією, що склалася на ринку праці, актуальними професіями та провідними роботодавцями області. Так, в 2008 році профконсультантами області були проведені 302 зустрічі з батьками випускників шкіл, в яких взяли участь біля 8 тис. осіб, та 273 зустрічі з представниками освіти – 3 тис. осіб.

Спільна з Управлінням освіти профорієнтаційна робота позитивно вплинула на рівень інформованості молоді та їх батьків про стан ринку праці, потребу підприємств в робітничих кадрах, підвищила рівень готовності молоді до вибору професії. Але залишилися і певні проблеми:

1. Немає єдиного координаційного органу з питань професійної орієнтації в області.

2. Профорієнтаційна робота, яка здійснюється шкільними психологами та спеціалістами центрів зайнятості в школі має різну мету (мета керівництва шкіл – зорієнтувати молодь на навчання в 10-11 класі та вступити до вищих навчальних закладів; мета спеціаліста центру зайнятості – зорієнтувати молоду людину на реальні можливості ринку праці, зокрема робітничі професії).

3. Спільна профорієнтаційна робота між двома відомствами є недостатньою та потребує включення в цей процес всіх соціальних структур, які піклуються питаннями працевлаштування молоді.

4. Провідна роль в професійній орієнтації учнівської молоді повинна відводитися роботодавцям.

Таким чином, проблему формування і раціонального використання кадрового потенціалу для ринку праці України не можна розглядати як окреме завдання для Міністерства праці і соціальної політики і Міністерства освіти і науки України. Ця проблема повинна стати предметом сумісних пошуків оптимальних рішень і їх реалізації серед працедавців, учених, представників Міністерства економіки, галузевих міністерств і відомств, учбових закладів, профспілок, громадськості.

Природньо, розраховувати тільки на адміністративні механізми не можна, пріоритет повинен надаватися ринковим засобам і важелям регулювання, перш за все визначенню спрямованості заходів профорієнтації, підвищенню престижності чесної і напруженої праці, привабливості роботи в тих галузях економіки, розвиток яких передбачається різними державними програмами.


Висновки та пропозиції

Проблема дефіциту кадрів (а саме відсутність кваліфікованих робітників) істотно впливає на сучасний економічний розвиток як держави в цілому, так і кожного окремого регіону. Тому, виходячи з ситуації, так гостро розуміється важлива роль саме системної профорієнтаційної роботи у формуванні кадрового складу підприємств.

На формування якісного трудового потенціалу регіону істотно впливають такі чинники:

• демографічні процеси;
  
• міграція робочої сили;
  
• існуюча система підготовки кадрів;
  
• наявність розвиненої мережі учбових закладів і їх професійна спрямованість;
  
• професійна орієнтація населення;
  
• доступ населення до професійної освіти.
  

У Донецькій області спостерігається відірваність об'ємів і якості підготовки фахівців, від потреб ринку праці і вимог роботодавців. Про це свідчить наявність диспропорцій щодо попиту на робочу силу і її пропозицію, які характерні для переважної більшості професій (у той же час, фахівці, які мають високий рівень освіти, кваліфікації і досвід роботи завжди мають попит на ринку праці).

Першим кроком, який повинен бути зроблений в цьому напрямі,   оцінка ступеня, глибини неспівпадання професійно-кваліфікаційної структури пропозиції на ринку праці потребам економіки регіону – поточним і найголовніше – перспективним. Приклади такого неспівпадання деколи надзвичайно красномовні, але вони стосуються окремих професій, в кращому разі – професійних груп. Цілісної ж картини, що характеризує в сукупності ринок праці і ринок освітніх послуг сьогодні немає. Тим більше, відсутній науково-обґрунтований прогноз розвитку цієї системи.

Висновки щодо організації профорієнтаційної роботи в Донецькій обласній службі зайнятості:

1. Ситуація на ринку праці області свідчить про існуючий дисбаланс попиту та пропозиції робочої сили, зокрема дефіцит кваліфікованих робітників.

2. Активізована в службі зайнятості профорієнтаційна робота з безробітними та учнівською молоддю не в змозі кардинальним чином вплинути на швидке встановлення відповідності між ринком освітніх послуг та ринком праці без співпраці з іншими соціальними інститутами та зацікавленими сторонами.

3. Профорієнтаційна робота в цілому, та в загальноосвітніх навчальних закладах зокрема, реалізується не в повній мірі.

4. Значна кількість молодих людей наприкінці навчання в школі ще зовсім не визначилася з професійним майбутнім.

На основі зроблених в роботі висновків надаються наступні рекомендації щодо впровадження системного та комплексного підходу до реалізації профорієнтаційної роботи в кожному регіоні країни:

1. Оновлення нормативно-правової бази з питань професійної орієнтації населення.
   
2. Запровадження системності профорієнтаційної роботи, в тому числі через організацію співпраці обласних центрів зайнятості та Управлінь освіти і науки (за досвідом Донецького обласного центру зайнятості).
   
3. Впровадження систематичного анкетування учнівської молоді з метою виявлення динаміки зміни її професійних уподобань.
   
4. Залучення провідних роботодавців області до організації профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю.
   
5. Проведення наукових досліджень з метою підготовки середньострокової (довгострокової) стратегії комплектування підприємств області робітничими кадрами.
   

УДК. 37.048.371.1

Синявський В.В.,

Кобченко В.В.

м. Київ

Професійна орієнтація в умовах реформування професійної освіти