Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Методичний кабінет Розробки занять для елективного курсу

Вид материала

Содержание

Основний перебіг роботи на уроці
Самостійна робота
Горами хвилю підійма
Сичі в гаю перекликались, Ніде не чуть людської мови
Понад самим гаєм
Французів лаєм. Продаєм З шкурою знімають, бо нічим обуть
У нас же й світа як на те – Єдину надію! В військо оддають!»
Бабуся спокійненько одповіщає
3-я група.
Батечки, як заголосить вона...!»
Тема: Українська література другої половини ХІХ століття: від реалізму до модернізму.
Тема: Літературний процес початку ХХ ст. в Україні. Мета
Пробне тестування на закріплення вивченого протягом останніх уроків

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

ТЕМА: Літературний процес першої-третьої чвертей 19-го ст. Становлення нової української літератури.

МЕТА: Закріпити поняття «літературний процес» та його складові, систематизувати знання про творчі напрями, стилі цього періоду, визначальні твори, їх авторів та творчу манеру. Розвивати аналітичне мислення; викликати гордість за народ,що явив геніїв слова.

Основний перебіг роботи на уроці:

1. Мотиваційний етап:

- забезпечення емоційності уроку;

- актуалізація опорних знань;

- аналіз епіграфа: «Треба дуже багато історії, щоб одержати трохи літератури (Генрі Джойс).

Узагальнюючи відповіді учнів, учитель скаже, що хоча література не є ілюстрацією до історії,

однак кожен письменник - син свого часу і завжди порушує проблеми, притаманні його добі. Тому, коли ми говоримо про літературний процес певного історичного періоду, нам необхідно пригадати історичні обставини, в яких жили і творили його найяскравіші представники. До вашої уваги – коротка історична довідка (Виступає підготовлений учень, решта учнів робить короткі записи у вигляді тез). Повідомлення може бути таким:

2.Кінець 18-го. – поч. 19-го.ст. – надто важка доба в історії України. У 1764р. скасовано гетьман

ство, через дев’ять років – Запорізьку Січ – цей форпост волі народної, а незабаром повністю

зліквідовано автономію на Лівобережжі. Замість України постали «новороссийские» і «юго- западные губернии». І, найстрашніше,- запровадження кріпацтва. А разом з кріпацтвом на нашу землю прийшло неуцтво: царат масово закриває школи, які були до того в кожному селі, нищить Києво-Могилянську академію, перетворюючи її на заклад, де вчаться російські попи.

Зліквідовано друкарство. Настав жахливий занепад освіти. До того ж значна частина українсь

кої інтелігенції, зросійщившись, ополячившись, кинула свій народ напризволяще. Багато хто

вже поставив хрест на Україні і думав, що все українське загине. Постало тривожне питання:

бути чи не бути українській культурі та й самому українському народові? Однак у цей час

посилюється опір народних мас, що виступають проти національного та соціального гніту

(пригадаймо повстання в селі Турбаях на Полтавщині, дії загонів Кармелюка на Поділлі). Антикріпацьке спрямування мала і Київська організація «Кирило-Мефодіївсье братство», куди входили передові, мислячі люди свого часу – Т.Шевченко, М.Костомаров, П. Куліш та інші.

Однак російський імперіалізм робить усе для повного упокорення українського волелюбного

духу. Страхітливим зашморгом на шиї України став таємний Валуєвський циркуляр 1863р.,

за яким україномовні праці – наукові, релігійні – були суворо заборонені. Духовний геноцид

українців доповнюють і такі історичні факти:

(на екрані висвітлюється список ганебних заборон українського друкованого слова, святку

вання річниць відомих українських діячів і таке інше.

Дані містяться в підручнику «Українська література .9 клас» Б.Степанишина.-К.: Арт-освіта,

2004.- с.82).

Якщо Польща хотіла сполонізувати Україну, але не мала для цього сили, то Росія не тільки хоті

ла зруйнувати її, але й мала для цього, як бачимо, багато можливостей. Утиски й денаціоналіза

ція української інтелігенції примусили її працювати на ниві російської культури.

3.Учитель:

Ось у таких украй несприятливих умовах проходить процес становлення нової української

літератури. Що ж являє собою цей процес і які його особливості, ми й спробуємо сьогодні пригадати.

Далі – запитання:

- Хто стояв біля колиски нової української літератури?(І.Котляревський).

- Чому твори І.Котляревського(«Енеїда», «Наталка Полтавка») вважаються першими творами

нової української літератури?(Тому що ці твори написані живою розмовною мовою. П’єса «Наталка Полтавка» поклала початок новому українському театру).

Так, «праматір’ю українського театру» назвав цей твір І.Карпенко-Карий.Хто завершив процес становлення нової української літератури?( Літературознавці вважають, що цей процес завершився виходом «Кобзаря» Т.Шевченка у 1840р.)

- Яка основна тематика творів цього періоду?( Тема національної та соціальної неволі, боротьби поневоленого люду проти царату, запроданства окремих представників козацької старшини, потоптаного материнства(образ жінки-страдниці), сатира на царів, панів-лібералів, що зрадили свій народ).

4.Узагальнюючи відповіді учнів, учитель підкреслює, що тематика творів досліджуваного періоду і порушені проблеми в них свідчать про великі якісні зміни в літературі порівняно з попереднім періодом. Ці зміни позначилися і на жанро -видовій структурі творів. Зокрема, появилися ліро-епічні твори(поема,балада), ліричні – думка, соціальна й соціально-побутова повість, оповідання, історичний роман, соціально-побутова драма, водевіль. В ліричних творах виразно зазвучали громадянські та інтимні мотиви.

5.Далі вчитель пропонує заповнити таблицю, групуючи дані твори за літературними родами:

Епічні(прозові)твори; ліричні та ліро-епічні; драматичні.

Самостійна робота: заповнення таблиці.

- Прозу нашої літератури збагачують Г. Квітка – Основ’яненко ( сентиментально-реалістична повість «Маруся», сатирично - фантастична повість «Конотопська відьма»), Марко Вовчок («Народні оповідання» та соціально-побутова повість «Інститутка»), Анатолій Свидницький (повість «Люборацькі»);

- Поезія (ліричні та ліро-епічні твори):

Михайло Петренко («Дивлюсь я на небо та й думку гадаю»), Віктор Забіла («Гуде вітер вельми в полі»), Є.Гребінка («Човен»),байки «Ведмежий суд», «Пшениця», Леонід Глібов («Журба»), байки «Щука», «Мірошник» та інші.

- Драматичні твори:

Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» І.Котляревського, соціально-побутова комедія

«Сватання на Гончарівці »Г.Квітки-Основ’яненка, історична драма «Назар Стодоля» Т.Шевчен-

ка.

6.Учитель: Слід зазначити, що нова українська література розвивалась шляхом народності .

До Т.Шевченка народність розуміли вузько: як насичення літературних творів фольклорними

мотивами, народнопоетичними художніми засобами, розмовною лексикою, як докладне зобра

ження побуту народу. Творчість Т.Шевченка виявила істинну народність, що виразилася не

стільки в зовнішніх етнографічних атрибутах, а в відображенні всієї правди про народ, його

духовного життя, прагнень і мрій, психологічних особливостей і світобачення.

Кінець 18-го - поч.19-го ст. в літературі позначився просвітницьким реалізмом та елементами

класицизму. Однак утверджуються нові напрями: романтизм, сентименталізм. У творах Т.Шев

ченка започатковуються ознаки критичного реалізму. Перед вами – аркуші - пам’ятки, які

допоможуть пригадати вам ознаки названих напрямів.

Пам’ятки

Сентименталізм як творчий метод характеризують такі ознаки:

відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення;
позитивні герої – представники середніх і нижчих класів суспільства(ремісники, купці, заможні селяни), негативні – розбещені аристократи;
підвищена емоційність зображення подій та характерів, нетиповість їх;
інтенсивне використання пестливої форми та слів, що означають почуття й настрої;

Романтизм як творчий метод характеризують такі ознаки:

зображення виняткових людей у незвичайних обставинах;
відтворення національно-визвольних і революційних рухів;
інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів (народної символіки, сталих порівнянь тощо);
фантастика (фантастичні події, казкові герої, чудодійні предмети, надприродні обставини та ситуації);
пейзажі екзотичні (дикі гори, глибокі ущелини, безкрайні пустелі чи моря, занедбане кладовище й таке ін.) в час бушування стихій чи надприродного спокою;
розробка переважно ліричних і ліро-епічних форм, створення нових жанрів (історико-героїчна поема) та перенесення в літературу фольклорних (пісня, дума, думка, балада, легенда, казка);
емоційність, піднесеність мови, інтенсивне використання риторичних фігур, інверсій, гіперболічних тропів, символів.

Критичний реалізм як творчий метод характеризують такі ознаки:

правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
розробка тем з усіх сфер людського життя і діяльності, минуле й сучасне;
викриття й засудження пороків поміщицько-буржуазного устрою, вираження співчуття важкому становищу трудящих, виведення образів борців за їх визволення;
використання всіх літературних родів та видів, створення нових жанрів(сатирична поема, роман у віршах, роман- епопея, співомовка, поезія в прозі, гумореска).

Ознайомившись із пам’ятками, учні отримують завдання для роботи в групах.

7.Робота в групах: аналіз текстів – уривків із творів Т.Шевченка, М.Вовчка, Г.Квітки-Основ’яненка. Визначення ознак романтизму, сентименталізму, критичного реалізму. Обмін інформацією.

Завдання:

1.З якого твору ці уривки?

2.Хто їх автор?

3.Риси якого творчого методу позначені у творі? Довести на прикладах.

Тексти для досліджень:

1-ша група.

Реве та стогне Дніпр широкий, « Минають дні,

Сердитий вітер завива, Минає літо,

Додолу верби гне високі, А Україна, знай, горить:

Горами хвилю підійма. По селах голі плачуть діти -

*** Батьків немає… Шелестить

« Ще треті півні не співали, Пожовкле листя по діброві;

Ніхто ніде не гомонів, Гуляють хмари, сонце спить.

Сичі в гаю перекликались, Ніде не чуть людської мови;

І ясен раз у раз скрипів. Звір тілько виє по селу,

В таку добу попід горою, Гризучи трупи.»

Понад самим гаєм ,

Що чорніє над водою,

Щось біле блукає.

Може, вийшла русалонька

Матері шукати,

А може, жде козаченька,

Щоб залоскотати?

Не русалонька блукає -

То дівчина ходить…»

***

2-га група.

«У нас! Чого то ми не вмієм! « Он глянь, - у тім раї, що ти покидаєш,

І зорі лічим, й гречку сієм, Латану свитину з каліки знімають,

Французів лаєм. Продаєм З шкурою знімають, бо нічим обуть

Або у карти програєм Княжат недорослих, а он розпинають

Людей… не негрів, а таких, Вдову за подушне, а сина кують,

Таки хрещених…но простих… Єдиного сина, єдину дитину,

У нас же й світа як на те – Єдину надію! В військо оддають!»

Одна Сибір несходима.

А тюрм! а люду!...Що й лічить!

Од молдованина до фіна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!...»

«Я зосталась при панії, як і була. Ще гірш надо мною каверзує вона, ще гірш варить з мене воду та примовляє:

- А що? Яково тобі у замужжі? Покращало?»

«Коли це зненацька як гримне пані:

-А то що?

Перелякались діти. Котрі в плач, а хто в ноги, - тільки залопотіло. А в мене серце заколотилось.

Бабуся спокійненько одповіщає:

- Се, - каже, - я по яблучку діткам дала.

- Ти дала? Ти сміла? –заверещить пані(сама аж труситься). – Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. Злодійко!

- Я – злодійка?! – вимовила стара… .зблідла, як хустка, і очі її сяяли…»

3-я група.

«Наум Дрот був парень на все село, де жив. Батькові і матері слухняний, старшим себе покірний, меж товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не впивавсь і п’яниць ніколи не терпів, з ледачими не водивсь, а до церкви? Так хоч і маленький празник, тільки піп у дзвін – він уже й там: свічечку обмінить, старцям грошенят роздасть і приньметься за діло: коли почує яку бідність, наділить по своїй силі й совіт добрий дасть».

«- Як ти вернешся, Василечку, то, може, мене на сім кладовищі будеш отак поминати.

Василь аж іздригнув після такого слова і хотів її запинити, щоб викинула таку думку з голови, так і у самого сльоза так і б’є, а на серці туга така пала, що йому дух так і захватує, і сам не зна, од чого йому так є…Ледве промовив, що вже пора йому йти до хазяйства.

Батечки, як заголосить вона...!»

Після роботи в групах учні обмінюються інформацією про результати літературознавчого аналізу.

8.Підсумок уроку.

- Незрозумілі раніше поняття стали вам більш зрозумілими і доступними для сприймання?

- Чи є ще нез’ясовані питання?

9. Домашнє завдання.

Повторити ознаки творчих методів за розданими картками.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення «Історичні передумови розвитку української літератури в другій половині 19-го ст.».

Тема: Українська література другої половини ХІХ століття: від реалізму до модернізму.

Мета: узагальнити вивчене з літератури означуваного періоду, розкрити зв’язок літератури з провідними суспільними тенденціями доби; систематизувати знання з отриманих раніше відомостей з теорії літератури даного періоду. Удосконалювати вміння аналізувати твори на новій інтерпретаційній основі, виховувати інтерес до українського художнього слова.

Обладнання: галерея портретів (Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Іван Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, І.Карпенко-Карий, Б.Грінченко, В.Винниченко, В.Стефаник); схема-таблиця «Літературний процес».

Хід уроку:

І. Мотиваційний етап.

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку (привітання, обмін побажаннями).

2. Визначення завдання уроку, мотивація.

ІІ. Організація роботи над реалізацією поставлених завдань.

1.Слово вчителя.

Ми продовжуємо повторення, систематизацію, узагальнення вивченого раніше матеріалу про літературний процес ХІХ ст. Сьогодні більш детально зупинимося на його особливостях, характерних для 2-ї половини Х1Х ст.. Разом з вами прослідкуємо, як творився духовний фундамент нації, бо саме видатні письменники і визначають духовне обличчя держави і народу, до яких вони належать. Дивлячись на ці знайомі вам обличчя на портретах, пригадайте найпосутніше, створене ними у нелегкий для України час. Як уже було зазначено раніше, література – не ілюстрація до історії, однак історичні події значною мірою впливають на розвиток літературного процесу, його провідних традицій. Тому нам знову не обійтися без короткої історичної довідки.

2. Довідку надає підготовлений учень невеликими частинами, роблячи паузи, щоб інші учні встигли записати тези лекції.

Теза 1. Література другої половини ХІХ ст. існувала в умовах бездержавності України, колоніального іі поневолення. Тому мистецтво задля краси поступається місцем мистецтву заради боротьби; головне завдання – пробуджувати національну свідомість.

Теза 2. Аналізований період – час піднесення визвольних рухів ( виникнення громад – напівлегальних суспільно-політичних культурних організацій національно-свідомої інтелігенції, братства тарасівців, «Просвіта». Водночас – це період ганебних заборон української мови і культури (1863 - Валуєвський циркуляр, 1876 – Емський указ).

Теза 3. Центром українського життя стає Львів. Неоціненне значення у формуванні української свідомості мала діяльність Івана Франка; «Шевченко народив, а Франко виховав українську націю». (Д.Павличко).

Теза 4. Досягнення науки, зміна картини світу приваблювали і літературу. За філософією Памфіла Юркевича, серце є основою духовного життя людини, а художні знання про людину і світ завжди точніші і глибші.

3. Після повідомлення учня і запису тез учитель наголосить на тому, що провідним методом у ІІ половині ХІХ ст.. стає критичний реалізм, ознаки якого опрацьовували на попередніх уроках і для нагадування яких можна скористатися пам’яткою . Однак у кінці ХІХ ст.. все помітнішими стають риси модерністських течій.

Учитель пропонує розглянути й прокоментувати схему-таблицю «Літературний процес».

4. Доповнюючи коментарі учнів, учитель додасть, що романтизм зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, а основою для реалізму є проблема взаємин людини і середовища, впливу соціальних обставин на формування характеру особистості. Найяскравіші представники цього напряму – відомі письменники: Марко Вовчок, І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І.Карпенко-Карий, М.Старицький, Б.Грінченко, ранній І.Франко, М.Коцюбинський. Проте реалізм в Україні мав свою особливість: він був значно ліричніший, ніж європейський, наділений романтичними рисами, для нього характерний психологізм. На цьому ґрунті в останні десятиліття ХІХ ст.. й виріс український модернізм, імпресіонізм, експресіонізм, неоромантизм, неореалізм. Вперше про модерністське спрямування заявило угруповання «Молода муза», що діяло у Львові протягом 1906-1909 рр. Найяскравіші представники – Б.Лепкий, В.Пачевський, С.Твердохліб, П.Карманський та інші. Друкований орган – журнал «Світ», пізніше – «Молода муза». Вони започаткували орієнтацію на модерністські тенденції в західноєвропейській літературі, заперечували надмірну заангажованість літератури, сповідували ідею краси української душі. Близькими до «молодомузівців» були М.Вороний, О.Олесь, які гуртувалися біля журналу «Українська хата». Ідеї молодомузівців, зокрема її символістської платформи, мали вплив на розвиток української поезії початку 20-х років. У модернізмі в порівнянні з іншими стилями і напрямками «була більша доза мистецтва» (М.Наєнко).

Теза 5. Провідним напрямом у літературі ІІ половини ХІХ ст.. стає реалізм, для якого характерні романтичні риси, ліричність і психологізм. На його грунті в кінці ХІХ – початку ХХ ст. Розвиваються модерністські течії.

5. Перевірка складених учнями тез.

6. Заповнення таблиці «Найяскравіші представники українського літературного процесу ІІ половини ХІХ ст.»

№	Прізвище,ім’я письменника, псевдонім	Жанри,в яких працював	Назви творів	Творчий метод
1.	І.Нечуй-Левицький	Оповідання, повість, проблемний роман	«Баба Палажка і баба Параска», «Кайдашева сімя», «Микола Джеря», «Хмари»	реалізм
2.	Панас Мирний	Соціально-психологічний роман ,повість	«Хіба ревуть воли, як ясла повні», «Лихі люди»	реалізм
3.	І.Карпенко-Карий	Соціальна комедія, трагедія	«Хазяїн», «Сава Чалий»	реалізм
4.	Іван Франко	Поезія, філософська поема, драма, повість	Збірка «З вершин і низин», «Мойсей», «Украдене щастя», «Перехресні стежки»	Реалізм, неоромантизм, елементи натуралізму
5 6	Борис Грінченко Леся Українка	Оповідання, Повість Поезії, драматичні поеми, драма-феєрія	«Украла», «Каторжна», «Під тихими вербами» «Contra spem spero», «Давня казка», «В катакомбах», «Лісова пісня»	Реалізм Неоромантизм
7.	М.Коцюбинський	Оповідання, повість, новела	«Ялинка», «Дорогою ціною», «Intermezzo» «Тіні забутих предків»	Реалізм Іпресіонізм

ІІІ. Підсумок уроку

«Мікрофон»:

- Чи вдалося виконати поставлені завдання? Наскільки?

- Чи вдалося зліквідувати прогалини в знаннях про літературний процес цього періоду?

І\/. Повідомлення домашнього завдання:

Повторити ознаки літературних течій і методів за поданими пам’ятками і конспектами попередніх занять.

Тема: Літературний процес початку ХХ ст. в Україні.

Мета: Узагальнити й систематизувати знання учнів про історичні та суспільні умови розвитку літератури ХХ ст., стильові напрямки та стильове розмаїття мистецтва 20-х рр., основні літературні організації, угруповання; закріпити поняття «Розстріляне відродження», розвивати допитливість, формувати високі естетичні смаки, викликати осуд тоталітарної системи як антигуманної, злочинної і вкрай несприятливої для самореалізації таланту.

Обладнання: портрети письмеників, пам’ятки «Імпресіонізм», «Експресіонізм», «Неоромантизм», «Неореалізм», «Символізм», «Соцреалізм».

Епіграф: Нема епохи для поетів,

Та є поети для епох.

Л. Костенко

Основний зміст роботи

І. Мотиваційний етап.

1. Емоційне налагоджування на роботу.

2. Мотивація запропонованого кола завдань, ознайомлення з планом уроку (план може бути записаний на дошці, висвітлений на екрані або розданий як картка).

1) Складні суспільно-історичні умови розвитку української літератури початку ХХ ст.

2) Основні стильові напрямки: модернізм (імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм, символізм, неореалізм), соцреалізм.

3) Актуалізація проблеми: митець і влада, свобода творчості.

4) Стильове розмаїття мистецтва 20-х рр.

5) Поняття «Розстріляне відродження», домінування соцреалістичної естетики в 30-і рр.

6) Пробне тестування-узагальнення.

ІІ. Слово вчителя.

Як ми вже помітили, українська література завжди тісно пов’язана з національним буттям народу. Особливо міцними були ці зв’язки в революційну або переходову добу, коли між новим і старим точилася запекла боротьба. Тоді гостро поставали проблеми гуманізму, сенсу життя людини, свободи, прогресу і справедливості. У передреволюційні роки культура українського народу, мова якого жорстоко переслідувалася, забуяла суцвіттям яскравих талантів. Про це йшлося минулого заняття.

Початок ХХ ст. Приніс бурхливі події, кардинальні зміни в буття багатьох народів. Перша світова війна, Лютнева революція і Жовтневий переворот, громадянська війна, спровокована більшовиками, загибель УНР і перший голодомор (20-х рр.) – історичне тло, на якому замість Української Народної Республіки постала Українська Совєцка Соціальстична Республіка.

Слід зазначити, що значна частина українських письмеників, особливо молодих, щиро вірила, що нова робітничо-селянська влада створила всі умови для їхнього таланту і дозволить творити за велінням серця. Тому в перші десятиліття ХХ ст. українська культура позначилася справжнім переворотом в естетичній свідомості, справжнім мистецьким вибухом. Ці зміни були масштабні й навіть радикальні. Вони витворили нові засади й структуру художнього мислення, нову систему напрямів і стилів, покликали до життя нові жанри. Наша література стає модерною за змістом і за формою, впевнено йде по шляху духовного оновлення.

Літературі цього періоду притаманне справжнє стильове розмаїття модерністських напрямків (далі йде повторення стильових напрямків, їх особливостей та найяскравіших представників за таблицями, висвітленими на екрані).

Неореалізм

виник на осонові класичного реалізму;
документальна достовірність поєднується з філософською заглибленістю та ліричною стихією;
деталь важить більше, ніж розгорнутий сюжет.

Представники: П. Косинка, Є. Плужник, В. Підмогильний. Пізніше – Б. Антоненко-Давидович, Г. Тютюнник.

Неоромантизм (за Лесею Українкою – новоромантизм)

спроба подолати протистояння між ідеалом та дійсністю;
могутня сила волі допоможе зробити сподіване дійсним;
могунтій життєлюбний заряд.

Започаткувала Леся Українка. У 20-і рр.: Ю. Яновський, М. Йогансен. 30-і – 40-і рр.: «пражани» О. Ольжин, О. Теліга.

Неокласика

«аристократизм духу» і творчий інтелект;
гармонія між раціональним та почуттєвим;
висока культура мислення та поетичного мовлення;
захоплення досконалістю античної лірики, творів французьких «парнасців» та російського «срібного віку», що поєднувалося з інтересом до української класики.

Представники: М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Рильський.

Імпресіонізм

виточене вираження особистісних вражень, мінливих відчутів та переживань;
музичне оформлення вірша;
ліризація оповіді;
світ змальовуєтсья таким, який видався в момент сприйняття.

Предствавники: Я. Коцюбинський, 20-і рр.: М. Хвильовий («Сині етюди»), П. Тичина, В. Чумак.

Екзистенціалізм

митець – єдине джерело твору;
мистецтво треба переживати, а не інтерпретувати;
свідоме і підсвідоме у митця активно виражені;
абсурдність буття і пошук причин трагічної невлаштованості людини в ньому.

Предствавники: В. Підмогильний, пізніше – І. Багряний, В. Барка, В. Шевчук, В. Стус, «нью-йоркська» група митців.

Після повторення стильових течій і напрямків та їх представників учитель зауважить, що до 20-х рр. в Україні виникли літературні угрупованя, які засвідчили про бажання творчих сил консолідуватися, поставити письменницьку діяльність смислом свого життя.

Ці угруповання мали різні, часом протилежні, навіть вульгаризаторські погляди на мистецтво і його завдання, були неоднаково насичені талантами.

Угруповань було багато, тому назвемо найвідоміші.

(Далі – рольова гра: в групи учнів представляють угруповання «Вапліте», «Гарт», «Плуг», «Молодняк», «ВУСПП», «неокласиків», «Фламінго». Матеріал досить непогано представлений у підручнику «Українська література. Підручник для 11 кл. загальноосвітніх навчальних закладів// заг. ред. Г. Селянюка. К.: Освіта, 2006 – с. 5-11.»

До прикладу представлення групи «Вапліте»:

Наше угруповання постало на основі групи «Урбіно» - об’єднання пролетарських письменників. Наш лідер – М. Хвильовий. ВАПЛІТЕ – це абревіатура, яка означає Вільну академію пролетарської літератури.

Ми – проти політизації літератури, за високу мистецьку майстерність. Письменик повинен глибоко освоювати класику, бути непримиренним до неуцтва, халтури, графомантсва, проти втручання політичного керівництва в літературні процеси. Академія пролетарської літератури – це висока відповідальнсть письменника перед народом. Письменником може стати лише талановита людина. У рядах ВАПЛІТЕ саме такі письменники: Микола Яловий, Олесь Досвітній, П. Тичина, В. Сосюра, О. Довженко, М. Куліш, Ю. Смолич та ін. Наш друкований орган – журнал «Вапліте».

Після представлення угруповань та їхної ідейної та естетичної платформи вчитель ще раз підкреслить, що різні погляди на мистецьку й творчу особистість (наприклад: «плужани» вважали, що письменником може стати кожен, хто вміє більш-менш грамотно писати і висували гасло «Всі в літературу!», «панфутуристи» заперечували значення класики і т. ін.) не могли не привести до літературної дискусії. Така дискусія і почалася 1925 р. 30 квітня з виходом памфлета М. Хвильового «Про сатану в бочці, або про графоманів та інших «просвітян!».

Бесіда з учнями.

Чому саме цю дату я називаю початком дискусії? Що вам відомо про літературну дискусію 1925-1928 рр.?

Орієнтовні відповіді учнів:

Це була відповідь тим силам, що дискредитували мистецтво слова, пишучи примітивні й банальні твори. Оскільки на пролетарську літературу мали вплив російські організації ЛЕФ (Лівий фронт), РАПП, насаджуючи антиестетичні тенденції, антиукраїнські настрої, М. Хвильовий висунув тезу: «Геть від Москви!» і не радив митцям орієнтуватися на російську комуністиіну культуру. Україна тепер, на думку Хвильового, самостійна і вправі сама вирішувати долю своєї культури на засадах вітаїзму та активного романтизму.

Слово вчителя

Як бачимо, виступи Хвильового (цикли памфлетів «Україна чи Малоросія?», «Думки проти течії», «Апологети писаризму») виходили за рамки літературних проблем, а стосувалися не лише культури: як вижити українській нації в межах СРСР і зберегти свою самобутність. Його підтримали науковці, вчителі, студенти, митці.

Однак в дискусію втрутився сам Й. Сталін, звинувативши М. Хвильового в націоналізмі. Появились розгромні статті «вірноподданих», ВАПЛІТЕ було ліквідовано. Не маючи естетичних та ідеологічних аргументів, компартія вдалася до тотального терору українців, репресій, голодомору. Гинула інтелігенція, гинуло селянство. Відбувався безпрецедентний у світі геноцид. Із 259 письменників, які друкувалися до 1937 року, після 37-го залишило 36. «Хто пішов під кулю, хто – в полярне сяйво», - писав про них

Б. Стельмах. Нищилися також наші святині – золотоверхі памя’яток – собори ХІ–ХІІ ст., нищилися центри науки та культури. Література стала «колішатком і гвинтиком загальної пролетарської справи», а тих, хто мав іншу ідейно-естетичну позицію, було або знищено, або приручено системою. Тому покоління митців, яке так яскраво заявило про себе у 20-і, а в 30-і було понищено або зламано, прийнято називати «Розстріляним відродженням». У мистецтві, в тому числі в літературі, утвердився на місці стильового розмаїття «соціалістичний реалізм» - штучно вигаданий творчий метод, покликаний оспівувати соціалістичний лад, Компартію та її вождів за жорсткими ідеологічними стандартами.

Завершуючи огляд літературного процесу перших десятиліть ХХ ст., вчитель ще раз зверне увагу на епіграф, запропонує прокоментувати його, поставити запитання: «Хто ж, на вашу думку, з митців 20-х – 30-х років був поетом для епохи»? Чому? «Які умови необхідні для самореалізації мистецького таланту?»

Узагальнюючи відповіді, вчитель наголосить на тому, що тоталітарна система нівечить таланти і не сприяє їх розквіту. Тільки вільна по-справжньому людина може зреалізувати свій талант.

Однак епоху не вибирають, і до честі нашого красного письменства слід сказати, що переважна більшість українських митців згідністю вистояла і навіть під загрозою знищення з останіх сил оберігала духовну ауру нації.

Далі вчитель пропонує перевірити здобуті знання за допомогою тестів.

Пробне тестування на закріплення вивченого протягом останніх уроків.

1. Який творчий метод можна схарактеризувати словами: «Особливі характери в особливих обставинах»?

А. Реалізм.

Б. Сентименталізм.

В. Класицизм.

Г. Романтизм.

2. Установіть відповідність між назвою твору, його автором і творчим методом:

1) Леся Українка, «Лісова пісня» А. Реалізм

2) М. Коцюбинський, «Intermezzo» Б. Неоромантизм

3) В. Стефаник, «Новина» В. Імпресіонізм

4) В. Винниченко, «Салдатики!» Г. Експресіонізм

5) Панас Мирний Д. Неореалізм

3. Який художній метод був провідним у ІІ половині ХІХ ст.:

А. Романтизм.

Б. Реалізм.

В. Сентименталізм.

Г. Екзистенціалізм.

4. Установіть відповідність між прізвищем митця і угрупованням, до якого він належав у 20-і рр.:

1) М. Хвильовий «Нова генерація»

2) М. Семенко МАРС

3) С. Пилипенко ВАПЛІТЕ

4) В. Підмогильний «Плуг»

5) Ю. Яновський «Ланка»

5. Укажіть письменників доби «Розстріляного Відродження»:

А. В. Підмогильний, М. Семенко, М. Куліш.

Б. А. Малишко, О. Гончар, М. Стельмах.

В. П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан.

Г. М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Хвильовий.

6. Який творчий метод був провідним у літературі радянських часів?

А. Неоромантизм.

Б. Критичний реалізм.

В. Імпресіонізм.

Г. Соцреалізм.

7. З яким видом мистецтва найбільше споріднена збірка П. Тичини «Сонячні кларнети»?

А. Живописом.

Б. Скульптурою.

В. Театром.

Г. Музикою.

8. Розмістіть літературно-мистецькі напрямки (течії) у порядку їх виникнення:

А. Сентименталізм 1.

Б. Футуризм 2.

В. Постмодернізм 3.

Г. Реалізм 4.

Д. Імпресіонізм 5.

9. Сформуйте логічні пари:

1) Неокласика А. П. Тичина

2) Імпресіонізм Б. М. Семенко

3) Футуризм В. М. Драй-Хмара

4) Неоромантизм Г. М. Хвильовий

5) Кларнетизм Д. Ю. Яновський

10. Укажіть, хто з митців не належить до угруповання ВАПЛІТЕ:

А. М. Хвильовий.

Б. О. Досвітній.

В. О. Довженко.

Г. П. Тичина.

Д. Є. Маланюк.

11. Пейзаж, яким починається балада «Причинна» Т. Шевченка, виписаний у стилі:

А. Реалізму.

Б. Сентименталізму.

В. Романтизму.

Г. Бароко.

12. Який творчий метод характеризується такими ознаками: витонченість вираження особистісних вражень, мінливих відчутів та переживань; звукове настроєве оформлення вірша; ліризація оповіді?

А. Екзистенціалізм.

Б. Романтизм.

В. Експресіонізм.

Г. Імпресіонізм.

Д. Неореалізм.

Перевірка результатів тестування. Домашнє завдання.

Blog

Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Методичний кабінет Розробки занять для елективного курсу

Содержание