Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Методичний кабінет Розробки занять для елективного курсу

Вид материала

Документы

Содержание Хід уроку Ну що б, здавалося, слова... Книги – морська глибина Творчі завдання. V. Практичне завдання. Алмазом добрим, дорогим Роботящим умам Орю Свій переліг – убогу ниву! Я віддала отій країні Повідомлення теми і мети уроку. Думонька ніжна, обвіяна ласкою Пояснення вчителя. Тренувальні вправи. Зів’яле листя, неначе бажання Зоря подібна до жоржини Перша група Друга група Третя група Х. Закріплення вивченого. Хрипкий далекий пароплав ... Полное содержание

Подобный материал:

• Положення про управління економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету, 50.12kb.
• Р І шенн я «12» 12 2011 №574 м. Чугуїв Про результати впровадження системи управління, 120.87kb.
• Управління освіти первомайської міської ради міський методичний кабінет р І шенн, 81.67kb.
• Аналіз регуляторного впливу проекту рішення виконавчого комітету Чернігівської міської, 80.24kb.
• Головне управління освіти І науки дніпропетровської облдержадміністрації управління, 15.52kb.
• Управління освіти первомайської міської ради міський методичний кабінет р І шенн, 63.52kb.
• Про план роботи виконавчого комітету Первомайської міської ради на ІІ півріччя 2011, 1701.58kb.
• До збірки включено методичні рекомендації необхідні для створення інформаційного середовища, 457.69kb.
• Додаток до рішення 5 сесії міської ради 6 скликання від 27 січня 2011 р. №66-п Положення, 64.35kb.
• Аналіз регуляторного впливу проекту рішення виконавчого комітету Луганської міської, 143.13kb.

Тема уроку. Словесне мистецтво, його можливості. Слово в системі інших видів мистецтва. Логічне і образне мислення. Специфіка художньої мови. Художні тропи як різновид словесного мистецтва. Поетична семантика рідної мови.

Мета: навчити учнів цінувати словесне мистецтво (художню літературу), як дорогоцінний скарб народу; ознайомити учнів із специфікою художньої мови; повторити поняття художніх троп; з’ясувати роль слова в системі інших видів мистецтва; розвивати образне мислення; з’ясувати роль поетичної семантики рідної мови; розвивати кмітливість, логічне та творче мислення; виховувати любов до краси рідного слова.


Хід уроку:

1. Повідомлення теми та мети уроку.
   

2. Пояснення вчителя.
   

Словесне мистецтво... Згадаймо Шевченка:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує!..

Слово – це найдивовижніший скарб, який створила людина за всю свою історію. Вона ж навчилася його використовувати так, щоб слово приносило відчуття радості, краси, тобто ставало явищем мистецтва, образно відтворюючи життя. Найкращі зразки письменства збагачували культуру народу і залишалися жити в віках.

Книги – морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

Так сказав І. Франко про скарбницю духовної культури кожного народу. Шевченко казав, що книга потрібна людині, як хліб насущний.

Художня література – дорогоцінний скарб народу, яскраве втілення суспільного духовного багатства, тисячолітнього морального досвіду людей. Література – то підручник життя. Вона за допомогою слова відтворює дійсність так, як образотворче мистецтво – за допомогою пензля та кольору, скульптура – з глини чи гіпсу та вправності рук, музика – за допомогою звуків.

Образотворчі функції слова відіграють найважливішу роль у художньому відображенні дійсності. Ще в сиву давнину первісна людина навчилася образно передавати свої думки і почуття у пісні, загадці, прислів’ї, казці. Отже, основним джерелом, з якого розвинулась література, був фольклор.

Художня література чи словесне мистецтво – це один з найпоширеніших видів мистецтва, що образно відтворює життя за допомогою слова.

На наших заняттях ми і будемо вивчати красу і силу художньої літератури або Слова.

3. Закріплення вивченого матеріалу.
   

Питання:

1. Чому художню літературу називають мистецтвом слова?
   
2. Які ще види мистецтва ви знаєте? Як вони передають дійсність?
   

Коли вперше людина почала образно відтворювати дійсність?

3. Чому літературі притаманне більше образне мислення?

4. Творчі завдання.
   

Робота в групах.

Діти об’єднуються у три групи. Першій групі демонструється картина Леонардо да Вінчі „Джоконда”; друга група прослуховує запис мелодії до пісні Богдана Лепкого „Видиш, брате мій, товаришу мій...”; третя – розглядає фоторепродукції статуї Давида Мікеланджело.

Завдання: за допомогою словесного мистецтва створити художній образ побаченого(почутого). ( Додаток 1)

V. Практичне завдання.

Виписати афоризми про силу слова, роль книги в житті людини.(Додаток 1)


VІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.


1. Пояснення нового матеріалу вчителем.

1) Художня мова має свою специфіку. Уся художня література написана художнім стилем, котрому притаманні свої мовні особливості, форма реалізації, сфера спілкування і певна мета. Художній стиль реалізується в таких жанрах як трагікомедії, комедії, драмі, водевілі (драматичні); романі, повісті, оповіданні (епічні); поемі, вірші, байці, епіграмі (ліричні). Різнобічний вплив на думки та почуття людей за допомогою художніх образів э метою мовлення художнього стилю. Мистецтво слова – це сфера спілкування. У монолозі реалізується художній стиль. Усі мовні засоби застосовуються у даному стилі мовлення, а найширше – слова в переносному значенні.

2) Звідси й ведеться, що в художній творчості використовуються слова і звороти, що вжиті не в їх прямому, а в образному, переносному значенні. Вони стисло і влучно характеризують якусь важливу рису предмета, явища, події, чітко виявляють до них своє ставлення. Це тропи, що з грецької означає „зворот мови”. Отже, троп – це слово або мовні звороти, вжиті в переносному значенні. Для прикладу візьмемо слово алмаз. Воно означає коштовний камінь. Основні ознаки цього мінералу такі: він найтвердіший, рідкісний, дорогоцінний, вражає переливами кольорів, красою. Порівнюючи чи зіставляючи, звертають увагу саме на потрібну нам його властивість.

Шевченко мав на увазі красу очей, коли писав:

Алмазом добрим, дорогим

Сіяють очі молодії...

У російському прислів’ї „Свой глаз – алмаз, а чужой – стекло” використана така властивість алмазу, як дорогоцінність. Коли ж літнім людям, що відзначають золоте весілля (50 років подружнього життя), бажають дожити до алмазного (75 років), тут на перший план виступає така властивість алмазу, як рідкісність у природі.

Вживання троп збагачує мову, уяскравлює її, дає змогу особливо виділити в зображуваному потрібну рису. Особливо багато їх у романтиків.

Розрізняють прості та складні тропи. Прості: епітет, порівняння, а складні – метафора, алегорія, метонімія, синекдоха, перифраз, гіпербола, літота, іронія та інші.

2. Тренувальні вправи.

З’ясувати, на яку властивість звернено увагу Шевченком, коли той використав слово „сіять”.

1. Роботящим умам,
   

Роботящим рукам

Перелоги орать,

Думать, сіять, не ждать

І посіяне жать

Роботящим рукам.

(Шевченко переніс засівання зораного поля зерном селянами на свою поетичну творчість).

2. ...Орю
   

Свій переліг – убогу ниву!

Та сію слово. Добрі жнива

Колись – то будуть.

(Мріючи про світле майбутнє, Кобзар знову звертається до картини орання, засіву ниви для багатого врожаю).

VІІ. Закріплення вивченого матеріалу.


Запитання до учнів:

1. Що називається тропом?
   
2. Які особливості художнього стилю мовлення?
   
3. Де він використовується?
   
4. Які жанри художнього стилю мовлення?
   
5. Наведіть приклади троп.
   
6. Які ви знаєте прості тропи? А які складні?
   

Оцінювання.

5. Домашнє завдання: виписати 5 троп, пояснити їх (усно).
   

Тема уроку. «Епітет б’є стрілою.” Види епітетів. Аналіз художніх означень у художніх текстах, створення власних. Знайомство зі словником епітетів. «Багато важать порівняння...» Види порівнянь (сполучникові і безсполучникові). Способи їх творення. Аналіз порівнянь у художніх текстах, створення мікротексту з порівняннями.»


Мета: поглибити знання про епітети як вид троп; формувати вміння визначати види епітетів; дати відомості про поділ епітетів на види; познайомити зі словником епітетів та навчити користуватися ним; дати поняття про порівняння, їх види, способи творення; розвивати творчі здібності учнів; виховувати любов до краси поетичного слова.

Обладнання: тексти, в котрих використані епітети, словник епітетів.


Хід уроку:

1. Актуалізація опорних знань учнів.
   

Бесіда:

1. Що називається тропом?
   
2. Назвіть, на які два види поділяються тропи?
   
3. Наведіть приклади простих троп. А складні?
   
4. Зачитайте 5 троп, котрі виписали вдома. Поясніть їх.
   

Робота з картками.

Картка 1

Назвіть тропи у цьому уривку.

Найкращий цвіт свого життя

Я віддала отій країні,

Де стільки мрій живе в піснях

І в січовій вита руїні...

Христя Алчевська

Картка 2

Порівнюючи чи зіставляючи, зверніть увагу на різних властивостях золота, складіть речення із тропами.

2. Повідомлення теми і мети уроку.
   

3. Підготовка до сприйняття та усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.
   

Спостереження над мовним матеріалом.

Новий матеріал пояснюємо, використовуючи записаний на дошці вірш Христі Алчевської „Милому”.

Думонька ніжна, обвіяна ласкою,

Тихо най лине до милого казкою,

Хмаркою білою, повнії задуми

В морі рожевім зорі вечорової...

Ласки любові і мрії чудової

Це – мої квіти і трави шовковії,

Сльози-алмази, а пісня журливая

Це – моя чайка й душа полохливая,

Пісню – цю мову мою білокрилую,

Стрінь ти як рідну, як матір, як милую!..-

Всі свої скарби і назви ласкавії,

Всі почування і думи яскравії,

Всю свою силу, принаду духовную

Зложить вона тобі в казку чудовую!..


Знайдіть у вірші означення. Чи всі вони художні? ( Ні. До художніх означень не відносимо займенники, присвійні прикметники). Як називають художні означення? (Епітетами.)

4. Пояснення вчителя.
   

Дійсно, в даному вірші „епітет б’є стрілою”. Взагалі, українська мова багата на епітети. Сьогодні ми поговоримо про простий троп – епітет.

З грецької мови означає „прикладка” або „прикладений”. Як ми вже з’ясували, епітет – це художнє означення. За його допомогою автор підкреслює певну властивість чи рису зображуваного об’єкта.

Найчастіше виражаються прикметниками (зелені сади, залізний грім, втомлена пісня), а також іменниками (хлопці-молодці, трепет щастя, вечора синь), прислівниками (говорив урочисто, пес доброзичливо скривився), дієприкметниками (захриплий голос, стежки скриті), дієприслівниками (жити розкошуючи).

Стійкі образно-поетичні означення предметів і явищ особливо часто вживані в уснопоетичній творчості, називаються постійними епітетами. Н-д: буйнесенький вітер, карі очі, кінь вороний, зеленеє жито.

Багато епітетів належать до авторських: яблуневоцвітно (Тичина), тупорилі віршомази (Шевченко), гнилі серця (Шевченко).

5. Тренувальні вправи.
   

1.Знайти та проаналізувати епітети.

Квіти веснянії...

Квіти веснянії, квіти сріблянії,

Квіти рожевими мріями п’янії,

Де узялися ви, ким ви посіяні,

Нащо рум’яними снами обвіяні?


Де ви родились, кому розцвітаєте,

Що ви у ясного неба питаєте?..

Квіти сріблянії, квіти веснянії,

Літа блакитного діти коханії...

Валеріан Тарноградський

2. Підберіть епітети до слів море, ніч, дощ.

Море (синє, брудне, каламутне, чорне, ревуче, грізне, ласкаве, зеленаве, могутнє, неозоре, бурхливе, страшне, посивіле).

Ніч (чорна, тепла, мила, сліпа, місячна, зоряна, тиха, грозова, зачарована, налякана.)

Дощ (нестримний, тихий, теплий, літній, сивий, проливний, сірий, холодний, танцюючий, дощ-музика, дрібненький, осінній).

3. Складіть невеликий твір-опис весняної ночі, використовуючи епітети. (Додаток 2)
   

6. Ознайомлення зі словником епітетів та правила користування ним.
   
7. Закріплення вивченого матеріалу.
   

1. Що називається епітетом?
   
2. Які види епітетів ви знаєте? Наведіть приклади.
   
3. З якою метою в художніх творах їх використовують?
   
4. В яких стилях мовлення можна використовувати епітети?
   

8. Практичне завдання:
   

• початковий рівень: виписати текст із епітетами, підкресливши їх;
  
• середній рівень: виписати 5 речень з епітетами. Виписати та проаналізувати їх;
  
• достатній рівень: підібрати епітети до слів щастя, життя, мрія;
  
• високий рівень: написати твір-опис зимової ночі з використанням епітетів.
  

(Додаток 2)

ІХ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Пояснення вчителя.
   

(На дошці вірш „Зів’яле листя”).

Зів’яле листя, неначе бажання,

Що в душах умерлих на мить ожили,

Де сльози і горе, і щастя, й кохання

Під співи осінні гніздечко звили.

Червоні, як щастя, і чорні, як горе,

І жовтогарячі, мов сни золоті,

Летіли в повітря, як чайки на море,

Як думки поета – і грімні, й святі.

Засніть, мої думи! Нащо вас збудили?

То вітер глумливий вас хоче дурить:

І листя в повітря пташками летіло,

А бачте, мов мертве укупі лежить.

Одарка Романова

Меланхолійно звучить поезія Одарки Романової „Зів’яле листя”. Тут присутні чаруючі епітети зів’яле, осінні, червоні, чорні, жовтогарячі, грімні, святі, глумливий, золоті, мертве. Але авторка не досягла б такого неперевершеного тріумфу, якби не використала порівняння: неначе бажання, як щастя, як горе, мов мертве укупі лежить, мов сни золоті, як чайки на море, пташками летіли. Завдяки порівнянням, в уяві читача виникають казкові картини осіннього листопаду.

Що ж називаємо порівнянням? В його основі – предметна або смислова подібність, схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим. Порівняння увиразнюють зображуване, виявляють до нього ставлення, концентрують увагу на найхарактернішому:

Зоря подібна до жоржини,

Кривавить рвані хмар кінці...

І срібно котяться градини,

Й підскакують, як горобці.

В. Сосюра

І порівняння 2 члени: те, що порівнюється (предмет порівняння), і те, з чим порівнюється (предикат порівняння). У наведеному прикладі поет порівняв зорю з червоною жоржиною, а підскакування градин, які падають на землю, із скаканням горобців.

Порівняння часто висловлюються за допомогою слів як, ніби, наче, мов та інших: „круглі хмари, білі, як сніг, жваві, ворушливі, мов живе срібло”, „мов зачарований, стоїть Бахчисарай”.

Іноді ж сполучні слова пропускаються:


Книги – морська глибина...

(І. Франко).

Порівняння може бути висловлене іменником в орудному відмінку: „Гадюкою тече Роставиця”. (І. Нечуй-Левицький).

Порівняння можуть висловлюватись у прямій стверджувальній формі:”...дівчинонька така гарна, як зіронька”. А також можуть у формі заперечення: „ой то не зоря – то дівчина моя”.

Поширеними чи розгорненими називають порівняння, у яких докладно зіставляються події, предмети, явища, виділяється ряд ознак:

Мов водоспаду рев, мов битви гук кривавий,

Так наші молоти гриміли раз у раз...

(І. Франко).

2.Тренувальні вправи (робота у групах).

У наведених уривках із повісті Нечуя-Левицького „Микола Джеря” знайти порівняння, охарактеризувати їх.


Перша група

От стеляться розложисті, як скатерть зелені левади. Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходить до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки. Між м’якими зеленими, неначе оксамитовими берегами в’ється гадюкою Роставиця, неначе, передражнює здорові річки, як часом маленькі діти передражнюють старих.


Друга група

Все синє небо було ніби засноване білим, як пух, легким, мов шовкові нитки, павутинням. Проти сонця павутиння лисніло, наче легка літня біла хмара порвалась на небі, розпалась на нитки, на тонкі пасма та й полетіла на землю. Павутиння летіло пучками, нитками, ніби клубочками, починками, то гнулося великими дугами, то місцями стояло просто рівними, як очерет, стеблами.


Третя група

По самому краю од поля горів довгий ожеред соломи. Над ожередом стояло полум’я, неначе кучерява вогняна квітка, однизу вузенька, вгорі широка з позакручуваними листками. Полум’я стояло рівно, наче свічка палала. Надворі було тихо й поночі. ...З десять скирт хліба палало заразом, наче десять ставників горіло, а од їх піднімався густий дим, то чорний, як смола, то білий, як осінній туман.

Х. Закріплення вивченого.

Скласти план відповіді з даної теми.

ХІ. Домашнє завдання: написати твір-мініатюру „Моя мила Україно” або „Моя мила матуся”, використовуючи порівняння та епітети. (Додаток 3)


Тема уроку. Від порівняння до метафори. Міфологічне мислення як спосіб переходу до метафоричності. Етапи утворення метафори. Види метафор. Метонімія і синекдоха, їх стилістична роль у текстах.


Мета: повторити поняття метафори, її види, етапи утворення метафори; повторити вивчене про метонімію та синекдоху, з’ясувати їх стилістичну роль у текстах; розвивати логічне мислення та творчу уяву; виховувати любов до рідного слова, його краси і сили.


Хід уроку:

1. Оголошення теми та мети уроку.
   

2. Актуалізація опорних знань учнів.
   

1. Розповісти за складеним на минулому занятті планом про порівняння.
   
2. Перевірка домашнього завдання.
   

3. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.
   

1. Пояснення вчителя.
   

Метафора – один із основних тропів, який полягає в уподібненні й перейменуванні явищ у перенесенні властивостей і ознак даного явища на інше на основі подібності. Корені метафори сягають у давнину, коли наші предки були язичниками і вірили в те, що будь-який предмет, рослина живі, у них є душа, поклонялися їм. Неживі предмети в їх уяві поставали живими (Ярило, Дажбог, Весна, Юпітер, Венера і т. д.)

Метафора близька до порівняння. Її інколи називають прихованим порівнянням. Але коли в порівнянні є 2 члени, то метафора одночленна – називають тільки те, з чим порівнюють, а мають на увазі те, що порівнюється (сонце сипало на землю своє золото). Що це „золото” є „ясними променями”, ми здогадуємося. Метафора вимагає глибшого видумування, лету уяви. Тичина пише:

Хрипкий далекий пароплав

Сигару закурив.

І читач уявляє, як у печах пароплава почало горіти вугілля, запрацювали машини, а з пароплавної труби, що здаля нагадує сигару, пішов дим...

Метафора може бути простою, як в наведених вище прикладах, а буває й розгорнутою, коли картина постає з ряду метафоричних висловів . Наприклад:

Похилились Ігореві стяги!

Тут брати розлучились

Над річкою Каялою бистрою

Не стало вина кривавого,

Закінчили своє погуляння русичі,

Сватів своїх добре напоїли,

Самі полягли за землю Руську.

(Переклад М. Рильського)

Різновидом метафори є уособлення (оживлення предметів, явищ природи, абстрактного поняття). Іноді як підвид уособлення розглядають персоніфікацію (олюднення предметів і явищ). Наприклад: „На човнику й веслі від нас від’їхав травень, він прихопив із собою сині дощі, зелений шум та солов’їний спів, і в село через тини заглянуло літо” (М. Стельмах).

Метафори є одним з основних засобів створення образності в художньому стилі, особливо активно вони використовуються в поезії. Наприклад: гризуть сумніви, соковита мова, порожні обіцянки, підтасовка фактів).

2. Тренувальні вправи.
   

Гра „Хто більше?”

Назвати метафори за подібністю форми(гірський хребет, кільце ковбаси, голова капусти), розміщення у просторі (голова колони, хвіст комети, крило будинку), кольору (золоте листя, шоколадна шкіра, лисички (гриби), розміру, кількості (море радості, крапля співчуття, купа неприємностей), міцності (залізне здоровя, сталеві нерви, дуб (сильна людина), звучання (вітер виє, Дніпро стогне, буря реве).

4. Закріплення вивченого.
   

Брейн-ринг (клас поділений на 2 команди).

Питання:

1.Що називаємо метафорою?

2. Чому метафору називають прихованим порівнянням?

3. Які витоки метафори?

4. За якою подібністю утворено метафори: крижаний погляд, перо (ручки), час іде, мяка усмішка, крило літака, цвіт нації, сіль анекдоту, ніжка столу.

V. Практичне завдання: з наведеної поезії виписати метафори і проаналізувати їх.

Блідий місяць гуляє в просторі...

Спить мовчазна та чорна земля;

Зжовкле листя полохає вітер,

Срібна ночі здригається мла.


Головою хитають дерева,

Якусь казку сумну гомонять,

А листочки, що тихо злітають,

Темна тінь поспіша зустрічать.

Михайло Жук

VІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Пояснення вчителя.
   

Метонімія – троп, коли назва одного предмета замінюється назвою іншого предмета, що перебуває з ним у якомусь зовнішньому чи внутрішньому зв’язку (часто це суміжність), а не за подібністю, як у метафорі.

Янко Купала ще змолоду захоплювався Пушкіним (йдеться про його твори). Гомоніла Україна, довго гомоніла...(маємо на увазі людей, що там проживали). До армії йде 74-ий рік (хлопці 74-ого року народження).

Розрізняють власне лексичну й синтаксично зв’язану метонімію. При власне лексичній метонімії у слова виникає нове значення: вхід, золото, вишивка. Синтаксична ж є результатом скорочення висловлення: таблетка від голови, купити Тичину.

Окремим видом метонімії є синекдоха. Це особливий вид метонімії, заснований на кількісній заміні понять. Найчастіше ця заміна одним предметом сукупності їх, вживання однини в значенні множини. Наприклад, у фразах: пілот веде машину, танкіст веде машину, шофер веде машину – родове поняття машина виступає у значенні видових літак, автомобіль, танк.

Зовсім не копійку, а важко зароблені дрібні гроші бідняка мала на увазі Марко Вовчок, коли писала: „Що наша копійка? Кров’ю обкипіла.” („Інститутка”).

2. Тренувальні вправи.
   

За 5 хвилин записати якнайбільше метонімій та синекдох.

Наприклад, мати руку, сто шабель, сто голів худоби, Червоний Капелюшок, побілити кімнату, заклеїти вікно (синекдохи); в квітках усі вулиці кричать, ми сталлю з гармати розтрощимо ворогів,- усе то були животи, що бажали їсти і пити; випив чашку молока, читав Франка, то були розумні голови, вийшов на мітинг увесь Старокостянтинів (метонімії).


VІІ. Закріплення вивченого.

Записати послідовно питання до вивченої теми.


VІІІ. Домашнє завдання.

Скласти самостійно 10 метонімічних висловів та 5 синекдох.