Гуцуляк Олег Борисович
| Вид материала | Монография |
СодержаниеКапітул суворого чину Африканська ложа Велику Символічну Шотландську Ложу |
- Подвинцев Олег Борисович учебно-методический комплекс, 402.73kb.
- О. Б. Гуцуляк Автори вступної статті, 642.69kb.
- Олег Гуцуляк сонячна керигма української нації, 1378.89kb.
- Программа (в программе возможны изменения) 00-10., 254.55kb.
- Программа курса " Международные отношения в годы «холодной войны»", 34.17kb.
- Наумова Ольга Александровна диплом, 87.14kb.
- Уважаемые отец Олег, Олег Александрович, Михаил Иванович, представители духовенства, 120.22kb.
- Первая российская штукатурная станция: от замысла до серийного выпуска, 49.98kb.
- Соколов Андрей Борисович (д и. н., проф. Ярославского гпу) Английская история в оценках, 31.99kb.
- Юрія Федьковича " затверджую, 230.93kb.
Барон Карл Готліб (Готфельд) фон Гунд (Хунд) і Альтен-Гроткау (1722-1776) стверджував, що в Парижі в 1743 р. був прийнятий у масони з девізом підпорядкування "Невідомому старшому" т.зв. "Рицарем червоного пера" в присутності лордів-якобітів Кілмарнока і Кліффорда та перебуває на прямому зв'язку з "невідомими особами" -- вцілілими тамплієрами та тевтонськими рицарями. Під патронатом прусського короля фон Гунд впроваджує в 1758 р. об'єднаний контрольний орган -- Строге Спостереження (Послух, Чин) Тамплієрів на чолі з "Невідомими Старійшинами" та з виконавцем помсти за тамплієрів -- Рицарем (зі Сходу) Кадошу ("Священного, Відокремленого"). Крім того, масоном стає берлінський письменник Мойсей Мендельсон (1729-1786), який користувався патронатом все того ж Фрідріха ІІ і за проханнями якого король розпочав в 1750 р. лібералізацію у ставленні до євреїв (це ж почав здійснювати з 1781 р. австрійський король-романтик "європейської єдності" Йосиф ІІ). В 1760-1763 рр. "Консиліум Імператорів Сходу і Заходу" укладає Конституцію і т.зв. "Статут Бордо", де офіційно проголошується "Древній і Прийнятий Шотландський Обряд" з 33-ма ступенями посвяти.
В Росії, відповідно, в 1765 р. постає ложа послідовників цієї доктрини -- " Капітул суворого чину" (з ложами-філіалами: "Гора", "Латони", "Немезіди" -- у Петербурзі, "Гарпократа" -- у Москві, "Ізіди" - у Ревелі, "Аполлона" -- у Ризі). Під вплив доктрини "строгого чину" фон Гунда попадає і Велика ложа Росії, де був провінціальним великим магістром І.П. Єлагін, що виникла як ложа "шведського обряду". Зрештою, з подачі емісара з Німеччини Шварца створюється в межах Великої ложі Росії "сієнтифічна ложа "Гармонія", куди входить обмежене коло посвячених (І. Єлагін, М. Новіков, князь Трубецькой, поет Херасков, історик Татіщев, майбутній ректор Московського університету Тургенєв), яку в 1782 р. бере під своє покровительство великий магістр ордену "Строгого чину" принц Фердинанд Брауншвейгський і оголошує Росію 8-ю провінцією Строгого Спостереження. Стурбована цим фактом. А також прийняттям у масони спадкоємця престолу майбутнього імператора Павла І імператриця Катерина ІІ в 1792 р. указом розганяє масонство в Росії (ложа визначається у звинуваченні проти М. Новікова як "орден Золоторозового хреста"). В 1802 р. виникає в Петербурзі "англо-французька" ложа "Сполучені друзі" (з гаслом "Soleil, Science, Sagesse" -- "Сонце, Наука, Мудрість"), де великим магістром став консул Росії в Парижі Жеребцов. У ложу увійшли брат імператора Константин Павлович, герцог Вюртемберзький, графи Костка-Потоцький, Остерман-Толстой, Наришкін, Балашов і Бенкендорф, мемуарист Вігель, майбутні письменники Грибоєдов і Чаадаєв, майбутні декабристи Пестель, Муравйов-Апостол, Долгоруков та ін.. В Росію був запрошений масоном М. Сперанським відомий масон угорець Ігнац Ауреліус Фесслер (1756-1839), засновник ритуалу, котрий носить його ім'я. В 1803 р. в Петербурзі сенатор Голеніщев-Кутузов утворює ложу "шведського обряду" "Нептун", куди приймають самого імператора Олександра І, а згодом відкривають ложі "шведського обряду "Олександра доброчинства до коронованого Пелікана" і "Єлизавета до доброчинства" (на честь імператриці). Прихильники ж "строгого чину" об'єдналися в ложі "До мертвої голови" та "Палестина" і видавали журнали "Сіонських вісник", "Друг юношества". Зрешто. В 1810 р. всю цю розгалужену мережу лож в Росії очолила "Велика директоральна ложа Володимира до порядку". Після наполеонівських війн в Росії виникають ложі "англо-французького" гатунку петербурзькі "Три Доброчинства" (1816 р.; великий майстер -- князь П.П. Лопухін), "Обраного Михайла" (1815 р.; формально входила в "Велику ложу Астреї"; "внутрішня ложа" її -- декабристський "Союз Благоденствія"; єдина проводила свої засідання російською мовою, сама ложа посвячена пам'яті першого царя з династії Романових, обраного народом на престол), київська "Сполучені слов'яни", кишенівська "Овідій-2" (N25; теж формально входила в "Велику ложу Астреї", до неї належав і поет О. Пушкін, а великим магістром був генерал-майор П.С. Пущін), куди входять з ступенями "шотландського" масонства майбутні декабристи Пестель, Волконський, Трубецькой, Муравйов-Арпостол, Бестужев, Кюхельбекер та ін. Після війни 1812 р. набирає популярності "англо-французький чин" та діяльність емісарів їх європейського об'єднання "Карбонада". Наприклад, в лютому 1816 р. барон Дибич писав своєму братові, начальнику російського Генерального Штабу, що велика кількість російських офіцерів і чиновників засвоїли у Франції вчення масонів, за яким "... прийде час, коли не буде ніякої власності, крім винагородження за працю", і коли "народ не буде мати потребу у володарі". Один із сучасників також констатував: "Знатні люди у нас рідко були масонами; принаймні, жодна з них не відвідувала масонських лож, зазвичай наповнених людьми середнього стану, офіцерами, цивільними чиновниками, художниками, дуже рідко купцями, а більше всіх літераторами". Серед паперів в кабінеті імператора Олександра І після його смерті була знайдено документ французькою мовою з основними тезами франкмасонської ідеології (написана рукою княгині Лович, дружини великого князя Константина Павловича, брата імператора). В ній недвозначно стверджується, що з причини, що Бог дарував людям природну свободу і ніхто не може обмежувати її, не ганьблячи цим Творця і його творінь, отже, необхідно скидати як справжніх тиранів та узурпаторів божественної влади тих володарів та священників, які притісняють свободу людей. Для виконання цього благородного завдання можуть залучатися язичники, магометани, протестанти, католики, деїсти і навіть атеїсти. Бо різноманітні вірування є лишень забобонні винаходи тих, хто хотів вкрасти свободу у людини і владу у Бога. Тому ті, хто вступає в ряди "вільних мулярів", стають байдужими до своєї віри, що сприяє встановленню міцного миру і досконалих законів. "... А через те, що це таємниця найвищого градусу, вона повинна зберігатися винятково у п'ятій ложі, що складається з Архітекторів, покликаних керувати спорудженням Храму Соломона. Решті ж буде сказано тільки, що в нашому товаристві рекомендуються особливо взаємодопомога і милосердя у всіх необхідних випадках життя" .
Тому сам масон імператор Олександр І під тиском архімандрита Фотія та великого магістра Великої ложі Астреї сенатора Кушелева в 1822 р. указом розформовує масонство в Росії. Але воно не зникає, але до нього вже не входять члени імператорської родини (щоправда, великий князь Микола Михайлович, двоюрідний брат імператора Олександра ІІІ разом з письменником І. Тургенєвим входив у закордонну французьку ложу "Біксіо"; окрім того, діяли різноманітні окультні ложі як "філалетів" та "мартиністів" для вищої знаті та аристократії, так і "люциферіанські" та "розенкрейцерські" для інтелігенції та чиновництва, які, проте, масонськими в повноправному розумінні не були). Зокрема, петербурзькими масонами керував граф С.С. Ланской, який до 1862 р. був міністром внутрішніх справ, а московськими -- С.П. Фонвізін. Одразу ж після заборони масонських лож в 1822 р. майбутні декабристи, бажаючи продовжувати таємні контакти з революціонерами-масонами Європи, відряджають свого емісара, відставного ротмістра П. Я. Чаадаєва. Проте наступні його контакти з "англо-французькими" масонськими колами Англії, Франції, Італії, Швейцарії та Австрії виявляють розбіжність з його власними поглядами, він відмовляється від місії відроджувача масонства в Росії, входить в контакт з російським посланником у Берні князем Ф.А. Щербатовим і здає в 1826 р. після повернення в Росію в Бресті всі контакти та масонські ініціальні дипломи великому князеві Константину Павловичу, брату імператора Миколи І. Пояснюючи свою "зраду", П. Чаадаєв говорив: "... Що б ми (масони, -- О.Г.) не робили, яку б незацікавленість не прагнули вкласти в свої почуття і вчинки, керує нами завжди одна тільки ця вигода, більш або менш правильно зрозуміла, близька або віддалена. Яке б не було полум'яне наше прагнення діяти для загального блага, це уявне абстрактне благо є тільки те, що ми прагнемо для самих себе; в бажане нами для інших ми завжди підставляємо щось своє".
В 1887 р. в Парижі для росіян утворюється під егідою "Великого Сходу Франції" ложа "Космос" (N288), куди входили історик М. Ковалевський, винахідник лампочки П. Яблочков, письменники А. Амфітеатров і В. Немирович-Данченко. Аналогічною російською ложою була й "Гора Синай". Російські масони за кордоном для прикриття своєї діяльності створили Російську вищу школу суспільних наук, а в листопаді 1906 р. відкрили ложу безпосередньо в Росії з філіалами ("Відродження" -- у Москві, а "Полярна зоря" -- у Петербурзі). Надалі значний вплив в Росії мали "англо-французькі масони", історія діяльності яких в кінці ХІХ -ХХ ст. висвітлена в книзі Н. Берберової "Люди та ложі" (Нью-Йорк, вид-во "Руссіка", 1986), де факти почерпнуті безпосередньо від російських масонів та з різних архівів (Паризького архіву російського масонства, архіву О. Керенського в Техаському університеті, Центру Вудро Вільсона у Вашінгтоні, архіву Герберта Гувера). Зокрема, ложа "Полярна зоря" як ложа вищої посвяти (від 18-го ступеня) з правом самостійно відкривати філіали (такі як "Військова ложа", "Мала Ведмедиця") проголосила про саморозпуск, а в 1910 р. відродилася як "нерегулярне" (без масонських традиційних церемоній) формально відокремлене від "Великого Сходу Франції", уникнувши ставлеників від французів, а керівництво почала здійснювати створена в 1913 р. "Верховна рада народів Росії", секретарями якої були Некрасов, Керенський та Терещенко. В еміграції масонські ложі Росії остаточно попали під тиск "Великого Сходу Франції", декілька раз реорганізовувалися (найвідоміша ложа -- "Свобідна Росія") і ліквідовувалися.
В 20-30-х рр. ХХ ст. "містичний бум" у середовищі дрібнобуржуазної інтелігенції, чиновництва та колишніх революціонерів (головним чином, анархістів) викликав своєрідний "ренесанс" руху масонів, ілюмінатів, тамплієрів, анетропософів і теософів (серед імен варто назвати релігієзнавця А. Кареліна, антропософа М. Чехова, колишнього секретаря Махна П. Аршинова, есерку Віру Фігнер, М. Жемчужнікову географа А. Баркова, режисера С. Ейзенштейна, біофізика М. Сізова, авантюриста В. Белюстіна-"російського Сен-Жермена", котрі перебували під невсипним оком ОГПУ-НКВД і зрештою були розгромлені в роки сталінського терору. Цим перепетіям присвячене спеціальне дослідження А. Нікітіна ("Містики, розенкрейцери і тамплієри в радянській Росії", М., 2000).
З початку 90-х рр. ХХ ст. розпочався новий етап розвитку масонства та неомістицизму в Росії. Ось, наприклад, 11 січня 2007 р. у засоби масової інформації потрапило повдомлення із закритого "інтернет-комюніті" російських масонів (цитуємо мовою оригіналу): "Новая Ложа в Воронеже. По поручению Великого Мастера Великой Ложи России брата Романа Г. информирую вас о том, что 5 января 6007 года И.С. на Востоке города Воронежа была торжественно инсталлирована новая Достопочтенная Ложа "Святой Грааль" N28. Руководителями Ложи на 6007 год И.С. назначены: Досточтимый Мастер Д.Б. Александр А.; Первый Страж Б. Дмитрий З.; Второй Страж Б. Алексей К. Декретом Великого Мастера, изданным в соответствии с решением ВДК ВЛР от 13 декабря 6006 г., Достопочтенной Ложе "Святой Грааль" N28 предоставлено право вести работы как по Древнему и Принятому Шотландскому Уставу, так и по Циннендорфскому Уставу. Окончательное право выбора будет принадлежать братьям Ложи.
Информирую вас также о том, что Досточтимым Мастером Достопочтенной Ложи "Гамаюн" N4 инсталлирован Д. Б. Алексей Ж.".
Ще раз в історії Росії свою роль орден "Строгого спостереження" зіграв в 1918-1920-х рр., коли, з метою порятувати російську імператрицю з дітьми, дочку гессенського великого герцога і було створено таємний орден "Балтикум" ("Консул"), в котрий входили білогвардійські та кайзерівські генерали та офіцери Тальберг, Вінберг, фон дер Гольц, Біскупський, Авалов, Скоропадський, Шаберський-Борк, які перебували під протекцією генерала Людендорфа. Безпосереднє керівництво операцією (а отже, і діяльністю ордену) здійснював папський нунцій у Мюнхені Еудженіо Пачеллі за наказом папського секретаря кардинала Гаспаррі (як відомо, Бенедикт XV проголосив про надання притулку царській сім'ї).
Емблемою ордену "Балтикум" була свастика, а сам об'єкт їх порятунку був носієм "езотеричної благодаті" ("вріль"), оскільки принцеса Аліса була прямою спадкоємницю безпосереднього учня містика Сен-Жермена вищезгаданого принца Карла Гессен-Кассельського, заступника великого магістра ордену Суворого Спостереження і великого магістра (з 1790 р.) ордену "Посвячені брати Азії" (заснований в 1779 р.), які займалися вивченням доступних їм буддиських символів та доктрин. Значно пізніше ложа була перейменована у "Світлосяйну ложу", а в часі Третього Рейху вона була перетворена в "Товариство Вріль" і поставлена під контроль "Ahnenerbe".
На кінець ХІХ ст. дочірними ложами "Мемфіс-Міцраїм" стали ложі т.зв. турецьких "демне" (тур. donmeh "перевертнів"), іудеїв-саббатіанців, які офіційно прийняли іслам, але зберігають обряди іудейської секти месії Саббатая Цві. Вихідцями з "денме", зокрема, були активісти молодотурецької організації "Єдність і Прогрес" та сам основоположник світської Туреччини Кемаль Ататюрк.
Існували не тільки довколахристиянські ордени, але й іудейські. Так, на Україні, де зародився і розквітнув хасидизм, постала ложа сіоністів-соціалістів "Поалей-Ціон", де ідеологом був містичний марксист-сіоніст Бер Борохов. Він з друзями ще у гімназійні роки заснували також масонську ложу "Греки", де мріяли про переоблаштування світу, виношували плани революційних перетворень і обговорювали захоплення влади та облаштування республіки за зразком Афін. Як наслідок, це привело "греків" до участі в безчинствах та єврейській самообороні. "Греки" власне й склали кістяк ордену "Поалей-Ціон".
Також в США існує для негрів Африканська ложа (N459), котра затверджена Великою ложею Англії 29 вересня 1784 р. і котру утворювали чорношкірі військовослужбовці 38-го піхотного полку Британської армії. Після здобуття незалежності США Африканська ложа не була визнана білими масонами-американцями, через що великий майстер ложі Прінс Холл проголосив незалежність ложі і почав створювати філіали. Надалі вона поповнювалася, як правило, військовослужбовцями-неграми. З метою протидіяти їй на території колишньої Конфедерації виникла біла ложа "Ку-клукс" (від грец. kyklos "коло"), проте незабаром вона переродилася у відверто расистську і антикатолицьку організацію "Рицарі Ку-клуксклану", через що офіційно була розпущена 1869 р. великим магістром генералом Н. Б. Форрестом, проте розрізнені організації її спадкоємців існують досі у багатьох штатах Америки.
Також ряд "квазі-Шотландських" лож заявив про підтримку позицій Великого Сходу Франції і об'єдналися у " Велику Символічну Шотландську Ложу" (1874 р.), однак через 22 роки вона самоліквідувалася і приєдналася до Великого Ложі Франції на компромісній основі щодо застосування тих чи інших формул про релігійність і Великого Архітектора в дипломах та требниках. За це Велика Англійська Ложа наклала відлучення і на Велику Ложу Франції.
Заслуговує особливої уваги також течія масонів "англо-французького чину" -- ілюмінати, яку в Баварії заснував 1 травня 1776 р. професор канонічного права Інгольштадського університету, колишній єзуїт Адам Вайсгаупт (Вейсхопт), а ілюмінатів Авіньйона об'єднав бенедектинський аббат Антуан Пернеті, та розкольницькі групи з вищезгаданого "Світлійшого Ордена суворого дотримання заповітів" (заснованою в 1751 р. бароном фон Гундом), що самоозначилися як "нові тамплієри", хоча офіційно ці рухи (разом з "масонами-розенкрейцерами") збереглися як окремі структурні одиниці, утворюючи, швидше, "федерацію". Ілюмінати проголосили себе носіями "Релігії Розуму", просвітлення людства яким принесе всезагальне благоденство: "Розум є Абсолют, тому ми повинні вірити у нього", "Розум людини, мов смолоскип, осяє Всесвіт", "Люцифер Світозорий, син Світанку! Це він несе Світло ...". Непосвяченим членам нижніх ступенів Ордену (а їх всього є 13-ть) говорилося, що вищих ступенів посвяти не існує, а ім'я Великого Магістра Ордену всіляко замовчувалося.
"... Ілюмінатська хронологія (в котрій перший рік світла -- "р.с." -- відповідає чотирьохтисячному рокові до нашої ери за григоріанським календарем) веде свій відрахунок від народження Хун Муна, давньо-китайського філософа-хаосиста (переддаоса), котрий відповідав на всі питання голосним вигуком: "Я не знаю! Не знаю!"... П'ять ілюмінатських пір року називаються Verwirrung, Zweitracht, Unordnong, Beamtennherrschaft та Realpolitik, кожна з котрих триває 73 дні. В ілюмінатському календарі, як у григоріанському і ерідіанському календарях, теж кожні чотири роки "зависає" один додатковий день ... Heiligefliegendekinderssheissetag, і в цей день виконуються ритуали ..". Крім того, вважається, що Вайсгаупта посвятив в ілюмінатство датський купець Кельмер, яким був, начебто, ніхто інший, як прибулий з Єгипту Альтотас, вчитель Каліостро. Кредитором Адама Вайсгаупта у його ілюмінатській діяльності був єврейський банкір Ротшільд.
Послідовником секти ілюмінатів була й Женні фон Вестфален (von Westphalen; 1814-1881). Для неї, як дочки аристократа від другого шлюбу, яка не могла успадкувати титул і статки батька, надто привабливою стала доктрина соціальної справедливості баварсько-авіньонського Ордену ("... У церомонії посвячення в члени ордену, той, хто посвячує, говорить тому, кого посвячує: "Ось наша таємниця.... Якщо для знищення всього християнства, всієї релігії ми зробимо вигляд, що маємо єдино правильну релігію, пам'ятайте, що ціль виправдовує засоби і що мудрому для того, щоб робити добро, слід використовувати всі засоби, які негідник допускає, щоб творити зло"..."). До нього вона втягнула свого друга дитинства (а потім і чоловіка) єврея-вихриста, автора драми "Оуланем" (назва -- спотворене біблійне ім'я божого месії Еммануїла), адвоката Карла Генріха Маркса (1818-1883), учня протосіоніста-соціаліста Мойсея Гесса, та всіляко сприяла дружбі та співпраці його з масоном-"підмайстром", "найбільш визначнішим поетом пролетаріату", який "був неперевершеним у відображенні природної, здорової чуттєвості і плотської пристрасті" (за визначенням Ф. Енгельса), Георгом Веертом (пізнішим емісаром франкфуртських та лондонських масонів-grasshoppers в Латинській Америці та Вест-Індії, де навіть був радником гаїтянського імператора Сулука і раптово помер в 1856 р. в Гавані) та іншим ілюмінатом, англійцем німецького походження Фрідріхом Освальдом Енгельсом (1820-1895), автором езотеричного лібретто опери "Кола ді Ріенцо" (1840-1841) та окультної газети "Північна зоря", пропагатором ідей ілюмінатів у середовищі англійських чартистів.
Також до масонів-ілюмінатів належав небезвідомий єврей Пауль Ре, автор ряду психолого-філософський трактатів, який в другій половині 70-х рр. ХІХ ст. втерся в довіру до Фрідріха Ніцше. Ще Ріхард Вагнер свого часу попереджував Ніцше стосовно П. Ре: "Остерігайтеся цієї людини, вона не багато що вартує". Проте вплив Ре на Ніцше був настільки могутнім, що "... послідовник Шопенгауера, друг Вагнера, обере собі тепер нових вчителів в особі (масонів, - О.Г.) Ларошфуко, Шамфора, Стендаля". Сам П. Ре визнавав: "Я песиміст, мені ненависна ідея продовження людського роду", і ця позиція призвела до його негативної ролі в стосунках Ніцше з молодою талановитою росіянкою Лу Саломе, майбутньою послідовницею психоаналітика З. Фрейда. Через певний час, коли Ніцше дізнався про істинну роль П. Ре, він з гіркотою визнавав: "... Надто пізно, майже через рік я довідався про ту роль, котру ви відігравали у відомій історії минулого літа; ніколи ще у душі моїй не було стільки зневаги, як зараз; при думці, що така людина як ви, підла, брехлива і лукава, могла протягом стількох років називати себе моїм другом. Адже це був злочин, і не тільки проти мене, але й проти самої дружби... Я би із задоволенням з пітолетом у руках дав би вам урок практичної моралі; я, можливо, в кращому випадку досяг би того, що перервав би раз і назавжди всю вашу працю над мораллю...". Звісно, Ніцше був надзвичайно вольовою людиною, власне його "Так сказав Заратустра" був спробою звільнитися від диктату масонського кола П. Ре, під впливом якого дещо раніше Ніцше написав "Ранкову зорю, або Думка про моральні забобони", з прославленням "єврейського героїзму", та "Прочанин і його тінь", але остаточно розквитався з ілюмінатством у своєму трактаті "Генеалогія моралі".
Вважається, що антицерковна позиція засновника ілюмінатів А. Вайсгаупта була породжена шоком, який виник внаслідок заборони в 1773 р. папою римським Климентом (під тиском монархічних урядів Франції, Іспанії та Португалії) ордену Ісуса (єзуїтів), ревним членом якого він був (у Франції аналогічний "шок" викликав дещо інше явище -- феномен "чудовиська з Живодану", таємничого хижака, який винищував в сільській місцевості жінок та дітей як покарання Франції за гріхи).
В 1786 р. ілюмінати як агенти і симпатики Сполучених Штатів Америки були заборонені баварським урядом за підготовку скинення усіх європейських монархій і Ватікану. Багато ілюмінатів перейшло у просвітницьку організацію "Німецька Єдність" або емігрувало у північноамериканську католицьку колонію Віргінію (майбутній штат США Вірджінія), де заснували ложу, секції якої розкинулися по всіх інших штатах, а самі північноамериканські ілюмінати прийняли ім'я "якобінців". Згідно з переданням, саме Адам Вайсгаупт був автором ескізу печатки США та піраміди зі "всевидячим оком", Фенікса та прапора із 13 полос і 13 зірок.
Саме після спільного конгресу масонів, ілюмінатів та розенкрейцерами масонським рухом було остаточно прийнято в якості своєї символіки циркуль вверху, кутник-лінійка внизу і букву G посередині, символізуючі Бога як Великого Архітектора. Самі ж ілюмінати вкладали в цей символ інший зміст. В своєму колі вони пояснювали, що буква