Гуцуляк Олег Борисович
| Вид материала | Монография |
СодержаниеАнархів" -- повсталих членів ордену "Мемфіс Міцраїм" (у термінології ордену Трапеції "Мемфіс Міцраїм" виступає як "Камарілла" Права сторона Ліва сторона Змієм" ("Нун") Ramses Pharao |
- Подвинцев Олег Борисович учебно-методический комплекс, 402.73kb.
- О. Б. Гуцуляк Автори вступної статті, 642.69kb.
- Олег Гуцуляк сонячна керигма української нації, 1378.89kb.
- Программа (в программе возможны изменения) 00-10., 254.55kb.
- Программа курса " Международные отношения в годы «холодной войны»", 34.17kb.
- Наумова Ольга Александровна диплом, 87.14kb.
- Уважаемые отец Олег, Олег Александрович, Михаил Иванович, представители духовенства, 120.22kb.
- Первая российская штукатурная станция: от замысла до серийного выпуска, 49.98kb.
- Соколов Андрей Борисович (д и. н., проф. Ярославского гпу) Английская история в оценках, 31.99kb.
- Юрія Федьковича " затверджую, 230.93kb.
За легендою, начебто, ініціювала в європейській традиції сам орден народжена з крові фаллосу Урана (Сатурна) та піни Океану Афродіта Уранія, посвятивши в нього кіпрського володаря Пігмаліона та його дружину Галатею, а головні храми Ордену -- у місті Пафос на острові Кріт та на острові Кіфера.
За "внутрішніми" письмовими джерелами існує версія, що "Орден Галльської Трапеції" представляє собою т.зв. " Анархів" -- повсталих членів ордену "Мемфіс Міцраїм" (у термінології ордену Трапеції "Мемфіс Міцраїм" виступає як "Камарілла", який утворюють сім з 13 "кланів" т.зв. "Червоного Роду" і був реформований у кінці Середедньовіччя; для непосвячених пропонуються казочки про дані клани як "бруха/сови", "гангрели/бродяги", "тореадори/естети", "вентру/володарі долі", "носферату/емпати", "тремери/чародії", "малкавіани/оракули" і "кайтіффи/недопосвячені"), який складався проти наявних у цьому ордені тиранії і людиноненависництва, проти тенденції "Старійших Ієрархів" видавати як "жертовних агнців" молодших за ієрархією на розправу профанам (з метою відволікти увагу та знімати напруженість у суспільстві), інколи завуальовано подаючи це як виконання жертовного ритуалу відправлення "посланця/прохача" до світу богів. Відповідно, "Анархи/Орден Трапеції" розглядаються вірними заповітам свого першозасновника Каїна, якого Ліліт посвятила у "Містерію Крові" і разом з ним прийняла в Орден ще Трьох Великих членів, які, проте, вже свавильно навернули ще членів, з яких 13 перетворилися у кровожерливих вбивць та тиранів і стали відомі як "Антеділувіани". Обурений Каїн, який вважав за неможливе ображати створений Богом світ існуванням сповідників містерії, призупинив дію т.зв. "Шести Традицій Каїна", якими регулював ситуацію в Ордені (прихованість, володіння, потомство, відповідальність, гостинність, страта посвяченого), чим заборонив "створення потомства" і спільно зі своїми "означеними" дітьми і внуками ("метузела") відокремився у першоствореному місті, де посвячені і непосвячені у "Містерію Крові" мирно співіснували. Проте чародійство одного з нащадків Каїна призвело до катаклізму і захоплення влади в ордені дітьми Антеділувіан, які отримали дари та прокляття своїх батьків і віру в те, що в грядучому наступить апокаліптична Гієна, коли першостворені Антеділувіани повстануть із безодні і "пожеруть" як звичайне людство, так і молодших адептів "Камарілли" ("Мемфіс-Міцраїму"). Відповідно "Камарілла" поширює про "Орден Трапеції" брехливі плітки як про секту "Саббат" (як два клани "лазомбре/lasombre/маніпуляторів" та "цімісце/tzimisce/чародіїв-інтелектуалів"), що, начебто, проповідує "відкрите володарювання вампірів над людством". Насправді ж "Саббат" (начебто, члени клану "лазомбре" вміють викликати "живу темряву", надавати їй форму і володарювати нею, ототожнюють їх з іудаїстами, які поклоняються традиції творення големів; "нейтрали"-"асаміти/найманці, переважно в країнах ісламу", "клан Сета/Змія", "джованні/некроманти-фінансисти", "равнос/цигани", "інкону/відлюдники, переважно переховуються у монастирях та ашрамах") та "лінії крові", як от "ахрімани/гінократи-шамани", "баалі/дияволопоклонники-ваалісти", "кроваві брати/солдати", "дочки какофонії/півун'ї", "гаргульї/воїни", "каесід/вчені", "нагараджа/канібали", "самеді/зомбі" та ін.) штучно створені самими послідовниками "Камарілли/Мемфіс Міцраїм" для дескридитації "Ордену Трапеції" та маніпуляції тими членами, якими заволодіває сумнів і наявне прагнення до індивідуальності та людської гідності.
Щонайперше орден "Короля-Сонця" ("Ramses Pharao") протистоїть темній жрецькій консорції, котра символізується "Зеленим Драконом", або просто зеленим кольором (зелені барви рукавиць, зелений плащ з червоним хрестом у капеланів ордену тамплієрів, наприклад). Свого часу, 24 січня 1906 р. російський посол у Римі Муравйов подав у своє міністерство текст постанови масонської ложі "Розум": "...Ложа "Розум", посилаючи братське вітання новій російській масонській сім'ї, котра мужньо розпочинає своє існування ..., висловлює побажання, щоб нова масонська ложа, котра вийшла з народу, і стоїть за народ, швидко отримала можливість здійняти свій зелений прапор (виділення наше, -- О.Г.) над звільненим людством і благородно відплатити за незчисленні жертви теократичної реакції" (Цит. за: ). Під зеленим драконом мається на увазі близькосхідний "Смарагдовий Урій", біблійний "Мідний Змій" (зелені дракони, "Рю", наприклад, зображенні як "охоронні" на гербі самостійного тібетського королівства Бутан, яке виконує місію охоронця шляху до Шамбхали на відміну від "єретичних", на їх погляд, тібетських ламаїстів). Також на езотеричному рівні свідчення про протистояння двох орденів, начебто, зафіксоване в "Пісні про Роланда":
Могуч эмир, пред ним несут "Дракон",
С ним Тервагана знамя, Мухаммеда,
И Аполлина идол нечестивый.
Вокруг гарцуют десять хананеян,
И зычный клич пронесся по дружинам:
"Пусть служит верно богу Аполлину --
Кто обрести души спасенье хочет !" (235);
Увидел Карл "Дракон" -- эмира знамя,
Увидел он знамена Мухаммеда ... (239);
Эмир зовет на помощь
Своих богов проклятых: Аполлина
и Мухаммеда, бога Тервагана (253).
Тут слід додати, що в даній поемі ісламська Кааба передана як "Прецьоз" (Preciuse) -- клич воїнів еміра та ім'я меча самого еміра, що контамінується в уявленні езотериків одночасно зі смарагдовим каменем, "смарагдовим Урієм"-"Зеленим Драконом" та "смарагдовою скрижаллю" Гермеса Трисмегіста ("Тричівеликого").
В християнській традиції розповідається про те, як "наречену Ісуса" Маргариту-"Перлину" Антіохійську в темниці проковтнув Дракон, але хрест в її руках змусив дракона розверзстися і вона неушкодженою вийшла назовні, і не дивно, що цю найпопулярнішу святу, разом з такою ж святою Катериною, покровителькою науки та філософії, та святим Христофором Лікійським в 1969 р. було виключено з католицького церковного календаря.
Загальноприйнято, що " ... у допотопні часи полюсом світу була (зоря) Альфа (сузір'я) Дракона. У грецьких міфах Дракон обернувся довкола Північного Небесного Полюсу. "Пополь-Вух", священна книга майя, описує священного Змія Гукамаля, аналогічного Кнефу єгиптян... Мексиканський зміємог Вотан описується мешкаючим у підземеллі, як і шумерські змієбоги та індуські Наги. "Махабхарата" і "Рамаяна" оповідають про контакти ранніх аріїв з нагами, напівбожественними істотами з людським обличчям та тілом дракона...". Хранителями даної традиції з премордіальних часів вважаються, за Г. Віртом, індіанські юто-ацтекські племена, які є нащадками тих америнідських племен, котрі першими вийшли із гроту "Семи печер" (тобто із попередньої ініціальної традиції) гинучої арктичної прабатьківщини людства (Туле, Арктогеї) для збереження заповітної традиції.
Саме Сухраварді претендував на те, що у його вченні об'єдналися ці обидві гілки "мудрості" ("правої" та "лівої"). Також він вважав, що "таємниці ал-гайб" -- "прихованого" (мугаййабат) доступні через містичну інтуїцію (заук), божественне одкровення (кашф), уві сні, коли душі людей не під тягарем турбот та думок "світу очевидного" (алам аш-шахада). Ці таємниці постають у вигляді "накреслених рядків", "голосів" та "образів". Відповідно до цього у "Братстві охоронців Логосу" визнається неважливим ініціальний "сілсілат ал-барака" ("ланцюг благодаті"), який передає ініціальну традицію та святість від засновника ордену до наступника, від вчителя до учня (іноді ініціація може здійснюватися без випробувального терміну та ангелом, святим або духом померлого шейха, або ж якимось магічним предметом, як от чаша чи камінь (Грааль), і тоді такий учень називається "увайса", за іменем йєменського сучасника Мухаммеда Увайса ал-Карані, ініційованого духом самого Пророка після його смерті), бо "благодать" (барака) дарується будь-якому містикові безпосередньо Богом ("ал-маджзуб ал-муджаррад"). Містики-муджтахіди (перс. "муджтехід", тур. "мюджтехід") не мають рангів, їх соціальний та релігійний авторитет прямо залежить від їх знань та рівня містичного осягнення та містичних вправ ("зікр", "хатм", "сама").
На езотеричному ж, прихованому рівні "Орден Золотого Грифона" ("Ramses Pharao", "Орден серця", "Therion") є насправді організацією імперської синтетичної функції, яка утворює конспірологічну оккультну Тріаду, урівноважуючи і гармонізуючи ("Holy Royal Arch") обидва протистоячих Ордени -- "Мемфіс Міцраїм" ("Орден Лівої руки") та "Пріорат Сіону" ("Орден Правої руки"). Щоправда, як один, так і другий висувають в якості альтернативи власних "посередників" -- відповідно "Орден Зеленого Дракона" (Amphyreus) та "Орден Вищих Невідомих" (Superior Inconnu). Парадокс в тому, що для обох останніх людина філософськи осмислюється як Мікрокосмос у Макрокосмосі (і її символом є Пентаграма -- "Пломеніюча Зоря"), в той час як містично-філософська доктрина "Короля-Сонця" розглядає людину як Макрокосм, що тимчасово (і з певною місією) перебуває у Мікрокосмі.
Аналогічно орден "Лівої руки" відстоює теллурократичний (континентальний) принцип геополітики, а "Правої руки" -- талласократичний (морський, торгово-колоніальний).
Орден "Правої руки" виступає носієм принципу "андрогінності", а "Лівої руки" -- гінекократії з її "теплотным притяжением почвы", прагненням до суто біологічної пролонгації, розчинення особистості у родовій стихії: "И жена бе облечена в порфиру и червленицу, и позлащена златом и камением драгим и бисером, имущи чашу злату в руце своей полну мерзости и скверн любодеяния ея" (Откр.: 17; 4).
У візіонерсько-фентезійній доктрині ордену "Лівої руки" ("Мемфіс Міцраїм") відповідає Феанор, а "Правої руки" -- Галадріель (Нервен, "Діва-Муж").
Аналогічну Тріаду Р. Генон наводить в Каббалі, де дерево Сефірот складається з двох колон -- "правої", Милосердя, Доброти, Світу і "лівої", Строгості, Правди ("Дім Правди", Beith-Din), Суду (відповідно два аспекти Господа: Шаддай-Яхве -- "Шаддай" ("Всемогутній") --ім'я бога Авраама, Яхве ("Я Той, Хто Є") -- ім'я бога Мойсея, і Єлохім-Саваоф, "Шемот рабба", ІІІ, 6). Синтезом же цих двох колон Сефірот є Шехіна (Shekinah), "покоющаяяся сутність" ("Сукка", 53а). Вона разом з ангелами зійшла з небес, сховалася у "заповітному місці" (!) -- "місторім" і там проливала сльози над загибеллю Ієрусалимського Храму ("Хагіга",5б; "Берахот", 59а). Свого часу саме Шехіна обвінчала у Раю Адама і Єву ("Ерувін", 18а). Під впливом гріха Адама Шехіна залишила землю і замешкала на першій сфері неба (Велон, "завіса перед світилами"), далі під впливом гріха Каїна -- на другу сферу (Ракіа, "місце, де прикріплене сонце") і т.д. аж доки не досягла сьомого неба (третя -- Шехакім, "місце священних каменів, що мелють манну небесну"; четверта -- Зебул, "небесний храм, де архангел Михаїл приносить жертву Богові"; п'ята -- Меон, "замешкання ангелів"; шоста -- Махон, "місце дощу і граду, снігу і туману"; сьома -- Аработ, "скарб справедливості, благоволінь та роси воскресіння", "Хагіга", 12б). І тільки сім праведників (Авраам, Ісаак, іаків, Леві, Кегат, Амрам і Мойсей) своїми доброчинностями повернули Шехіну з неба на землю і вона замешкала у Скинії.
Але якщо сама Шехіна "видима" тільки у світі Трансцендентному, її фактичним проявом ("слава Шехіни") і посередником ("малакі"-"ангел") між світами є Метатрон (Metatron), якому Бог дав від своєї величі шістсот тисяч миль в довжину і тисячу у ширину ("Хагіга", 15а). Вважається, що саме Метатрон мається на увазі у визначеннях "Ангел лику Його", "Князь Світу" ("Шар ха-олам"), "Священник" ("Кохен ха-гадол").
Герметичний гностицизм Агриппи Неттесгейського Тріаду розглядає як зруйновану тепер гріхопадінням ідеальну єдність космічних субстанцій (ангелів-планет-елементів-сторін тіла-звуків-кольорів-муз-чуттів):
ПРАВА СТОРОНА:
-- права нога/вухо (Цафкіель/Престоли-Сатурн-Чібіс-Каракатиця-Кріт-Свинець-Онікс/Карбункул-Соль-Блакитний-Ассафтіда (сірка/скаммоній і всі погані запахи) -Полігімнія-Уява;
-- права рука/ніздря (Самаель/Сили-Марс-Гриф-Щука-Вовк-Залізо-Алмаз/Онікс-До-Червоний-Перець (перець і всі гострі запахи) -Кліо-Слух;
-- серце/праве око (Рафаель/Власті-Сонце-Лебідь-Тюлень-Лев-Золото-Карбункул/Хризоліт-Ре-Помаранчевий-Ладан (кориця і всі чудові запахи) - Мельпомена-Зір;
ЛІВА СТОРОНА:
-- голова/ліва ніздря (Цадкіель/Господства-Юпітер-Орел-Дельфін-Олень-Олово-Сапфір/Берил-Ля-Синій-Шафран (і всі інтенсивні запахи) -Терпсіхора-Глузд;
-- статеві органи/ліва ніздря (Ханіель/Начала-Венера-Голуб-Харіус-Козел-Мідь-Ізмарагд/Яшма-Мі-Жовтий-Мирт (сандалове древо і всі м'які запахи) -Ерата-Нюх;
-- ліва рука./рот (Міхаль/Архангели-Меркурій-Лелека-Кефаль-Мавпа-Ртуть-Агат/Топаз-Сі-Фіолетовий-Мускат (сандал, мастік) -Евтерпа-Смак;
-- ліва нога/око (Габріель/Ангели-Місяць-Сова-Морський кіт-Кішка-Срібло-Хрусталь/Сердолік-Фа-Зелений-Алоє (камфора і менструальна кров) -Талія-Дотик;
ЦЕНТР:
-- мовлення (Офанієль/Херувими-Зоряне небо-Ізмарагд-Уранія-Мислення);
-- слава (Серафими/Метатрон-Першодвигун-Сапфір-Калліопа-Пам'ять).
Езотерична доктрина Тарот знає також дану істинну функцію "Ордена Золотого Грифона" ("Короля-Сонця"): "... розкажемо про сьому нумеровану карту, названу Колісницею ... На ній зображений воїн-переможець, увінчаний короною та сидячий на колісниці, котру тягнуть чорний та білий сфінкси або коні. Зоряний навіс колісниці підтримується чотирма стовпами. Ця карта означає величного, який їде в колісниці творення. Екіпаж сонячної енергії, відміченої сімкою,розкриває таємницю семи планет, котрі є колісницями сонячної енергії, що торжествуюче здійснюють свій шлях у висоті. Чотири стовпи, підтримуючі навіс, символізують чотири могутності, на котрих тримається світ, котрий символізує зоряний навіс. Величний тримає скіпетр сонячної енергії, і його плечі прикрашені півмісяцями -- Урім і Туммім. Намальований на колісниці сфінкс презентує таємну і невідому силу, за допомогою котрої переможний правитель рухається неперервно через різні частини всесвіту... Зверніть увагу: щоб рухатися шляхом творення, величний використовує як чорних, так і білих сфінксів. Іншими словами, елементи і Шляху правої руки, і Шляху лівої руки... Масони вважали, що людина в латах на колісниці означає сходження третього ступеня посвячення до четвертого. І що тільки на цій останній пошукач здатний удостоїтись прилучення до таємниць Всесвіту...".
Тантрична доктрина теж має уявлення про цю Тріаду. "Нетра-тантра" (ІХ,11) визначає відповідно її складові ("шляхи" - "марг") як "дакшина" (праве), "вама" (ліве) і "сіддханта" (встановлене), котрі представлені трьома маніфестаціями Шіви -- Бхайрава, Тумбуру і Садашіва, але поряд з тріадою як супутні їй присутні шість традицій ("амная"), що асоціюються з богинями: східна амная -- Пурнешварі, південна -- Нішешварі, західна -- Кубджіка, північна -- Калі, верхня -- Трипура і нижня -- Ваджрайогіні (буддійська, яка є не-істинна, а існує для зваби ворогів істинних традицій). Проголошується, що не було єдиного центру, з якого одна тантрична традиція поширювалася б якимись "колами", а в різних частинах майже одночасно виникали окремі "школи", які центрувалися довкола якогось основоположного тексту Традиції, і ці школи впливали одна на одну, перекриваючи, повторюючи або дублюючи версії т.зв. "додаткових" одкровень, відмінних від більш раннього ведичного об'явлення ("шруті").
В якійсь мірі уявлення про Тріаду потрапляє у грецьку міфологію, де центральним, урівноважуючим принципом виступає Асклепій, вихователь мудрого кентавра Хірона. В "Міфологічній бібліотеці" Аполлодора говориться, що Асклепій отримав від богині Афіни кров, котра витекла з жил Горгони і використовував ту кров, котра витекла з лівої частини її тіла, людям на погибель, а ту кров, яка витекла з правої частини тіла, для спасіння людей. Зевс злякався, що люди можуть рятувати один одного, запозичивши у Асклепія його вміння, і вразив того блискавкою. За це Аполлон, батько Асклепія, винищив циклопів, які викували Громовержцеві його зброю. Проте незабаром Зевс розкаявся і воскресив Асклепія, чим виконалося пророцтво дочки Хірона Евіппи про те, що Асклепій стане богом, помре, але потім йому знову повернеться божественність, тобто він двічі повторить свою долю. Образ Асклепія, який тримає чашу, обвиту змією, Зевс помістив серед зірок.
"Мемфіс Міцраїм" (і "Зелений Дракон") та "Пріорат Сіону" (і "Вищі Невідомі" + Орден Трапеції + Орден Восьмикутної Зорі) початково "...належали до Ієрархії так званих "Вогнених Драконів Мудрості", Дхіан-Коганів, відповідаючи Агнішваттам, Пірі, Марутам і Рудрам взагалі, будучи потомством Рудри, їх батька, тотожного Богові Вогню", "... названих пізніше "Синами Вогненого Туману", "Наші Спасителі, Агнішватта та інші "Сини Полум'я Мудрості" -- уособлені греками в Прометеї", "... кастою Магів, ... котра виховала першого Заратустру..., запрошених ... як священнослужителі Сонця, в храм, побудований Самба, можливим сином Крішни... Вся ця розповідь викладена в Бхавішія Пурані. Стверджується, що Самба, після свого зцілення Сонцем (Сур'я) від прокази, побудував храм і посвятив його цьому Божеству. Але коли він забажав знайти благочестивого браміна для виконання в храмі вказаних ритуалів і прийняття дарів для Бога, то Нарада -- цнотливий Аскет ... -- порадив йому не робити цього, бо Ману заборонив брамінам отримувати плату за здійснення релігійних ритуалів. Тому він спрямував Самбу до Гаурамукха (Білий Лик), Пурахіта або жерця сім'ї Угразени, царя Матхура, котрий повинен був вказати йому, кого ліпше покликати. Жрець спрямував Самбу запросити Магів, шануючих Сур'ю, для виконання цього обов'язку. Але через те, що він не знав місця, де жили вони , то Сур'я, саме Сонце, спрямовує Самбу в Шака-Двіпа, за межами соленої води. Тоді Самба вирушає в дорогу (пор. з мандрами Гільгамеша та Теймураза, -- О..Г.), скориставшись послугами Гаруди, Великого Птаха, носія Вішну та Крішни, котра й переносить його до Магів ... Маги суть Маги Халдеї, і їхня каста і культ були народжені в найранішій Атлантиді, в Шака-Двіпа, безгрішній... ".
Гностики ототожнюють цих початково єдиних "Вогненних Драконів Мудрості" із " Змієм" ("Нун") своїх передань -- втіленим посланцем Мудрості-Софії в саду Едем до першого свого адепта -- Єви (продовження природи свободи в людині), для них "Змій" - це "вічний Христос", "меч любові", "сяйво істини", який відкрив людям природу Світла і матерії, дав Пізнання (Гнозис) цього світу: "Хто пізнав світ -- знайшов труп, і хто знайшов труп -- світ недостойний його". Сила "Змія" -- не тільки пізнати світ, але й не прийняти його, а духовною сутністю "Змія" виступає "Утішитель" ("Параклет"), котрий єдиний може пробудити "іскру Світла" у матеріальних тілах.
Початково орден " Ramses Pharao" зароджується, згідно з теософською традицією, як організація "древніх Ієрофантів" -- "Аргіянатх" в Аргхіаварші "Землі жертвопринесень": "... є таємною назвою тої області, котра простягається від гори Кайласа до самої пустелі Шамо... Айрьяна-Варседія зороастріан, як місцевість, тотожна з нею. Тепер говорять, що вона знаходилася між озером Аральським, Балтістаном і Малим Тібетом; але в давні часи протяжність її була більш обширна...". Іншими словами, мова може йти про Євразійський степ і що певним чином охоронцями землі "древніх Ієрофантів" є посвячені в релігію Отця Неба північні іранці (массагети і сармати) та тюрки і монголи ("... Sulde -- позначення субстанції, котра захищала власний соціум і жахала та перемагала чужий, іконографічне вираження котрого на даний історичний період -- сокіл, що, як відомо, пов'язано з сонцем"; у елліністичній традиції -- "Therion").
"... Перша хвиля переселення племен індоєвропейської мовної спільності заполонила долину Ніла між 3600 -- 3500 рр. до н.е. Ось як описує ці події грецька міфологія: Океан і Тетіс породили сина Інаха і дочку Мелію. Інах перетворився у головну ріку Арголіди (тобто Аргіянатхи, а не реально історичної грецької Арголіди, -- О.Г.). Інах і Мелія породили Форонея та Егіалея. Країна, котрою правив Егіалей, отримала назву Егіалея. Він помер бездітним (це явна паралель на Каїна та Авеля, тільки Інах-Єнох тут їх батько, а не син Каїна, -- О.Г.)... І Фороней ... навчився застосовувати вогонь, ... заснував і населив перше торгове місто -- Форонею (це паралель першому містові каїнітів Єнох, -- О.Г.). Він став поклонятися Гері ... і породив сина Апіса та дочку Ніобу ... Ніоба і Зевс породили сина Арга (! -- О.Г.). Арг заснував однойменне місто... Арг і Евадна ... породили синів Екбаса, Піранта, Епідавра і Кріаса... Екбас породив Агенора. Агенор породив Арга Панопта (Всевидячого).... Арг (син Ніоби, а не Арг Панопт, -- О.Г.) та Ісмена ... породили сина Іаса/Інаха/Пірена. Іас/Інах/Пірен породив Іо, котра стала жрицею храму Гери. Зевс зійшовся з Іо, обернув її в білу телицю і наказав Гермесові викрасти її в Гери. Ревнива Гера приставила до неї всевидячого Арга (сина Інаха ...). Гермес вбив Арга каменем і відрубав його голову з метою викрасти Іо для Зевса (це тотожне переказу про перемогу ведичного Індри над Врітрою і звільнення священних корів-вод, -- О.Г.). Гнівлива Гера наслала засуху на Арголіду ..., наслала також гедзя на білу телицю, котра, рятуючись від овода, втікла з країни. За нею вирушило воїнство куретів ... вона прийшла до ріки Ніл, де повернула собі попередній вигляд і народила на берегах Ніла, в низинах біля міст Ісей і Бусіріс, сина Епафа, зачатого від Зевса. Мстива Гера попросила куретів заховати Епафа, але Зевс в гніві перебив куретів (тобто "загинула" певна консорція жерців, яка прибула в Єгипет, -- О.Г.). Безвтішна Іо ... виявила Епафа у жінки біблоського царя, котра викормила і виховала Епафа. Іо з Епафом повернулися до Нілу (тобто перша місія жерців виявилася невдачною, проте їх чекав успіх у Фінікії, звідки вдруге прибули до Єгипту, -- О.Г.), де вона вдруге вийшла заміж за Телегона, який царював тоді над жителями долини Нілу. Телегон усиновив Епафа.... Епаф зацарював над жителями долини Нілу, одружився на дочці Ніла (Апіса), німфі Мемфіді (! -- О.Г.), та заснував місто Мемфіс (! -- О.Г.). Епаф і Мемфіда народили дочку Лібію. Від шлюбу Лібії та Посейдона народилися близнюки Бел і Агенор (це явно символи Верхнього і Нижнього Єгипту, -- О.Г.). Бел ... породив близнюків Єгипта і Даная, синів Кеея і Фінея, а також дочку Дамно ... Агенор, также спершу царюючий ... саме в Дельті (! -- О.Г.) ... [породив] сина Кадма ...[,] прекрасну Європу і сина Кіліка (епонім Кілікії, південної Анатолії; Агенор, маючий двох дружин, також генеалогічно тотожний Ламеху, маючому двох жінок, Кіліку, епоніму Кілікії з її родовищами міді, тотожний Тувалкаїн-коваль і мідних справ майстер, а його сестрі Ноемі/Наамі (іврит "Красуня"; Буття, 4:22; згідно з каббалістичною "Зохар" народилася з боку Тувалкаїна, з нею блудодіяли "сини божі" Аза і Азазель і вона стала матір'ю демонів; ~ викрадена Зевсом в образі бика Європа ! -- О.Г.). Пізніше Бел вигнав Агенора та його нащадків з долини Нілу ... Курети, які прийшли з Арголіди слідом за Іо, власне й принесли в долину Нілу свої культи богів та обожнених героїв. 1. Культ священної телиці Іо ..., по дв.-єгип. Нут ... 2. Культ священного Апіда ... , він же Епаф ..., пізніше Хапі ..., він же ... Ба Осіріса, ... Ка Птаха. 3. Культ бога Зевса в образі яструба-перепелятника, ... пізніше бог -- ... "Гор Великий". 4. Культ бога Аїда ... Осіріса ... 5. Культ бога Посейдона ... Сета ... 6. Культ богині Гери ... Хатхор ... 7. Культ богинь Гери і Гестії в одній особі (Іо), пізніше Ісіди ... 8. Культ богині Деметри ... Нефтиди ... 9. Культ Астерії ... Лето ... Анукет. 10. Культ героя Арга Панопта, пізніше Арсафес (... Хрішіф, ... Харшафе), ототожнений еллінами з Гераклом. Окрім того, нащадкам Іо приписувалося традицією заснування міст Ісея, Бусіріса, Мемфіса (Єгипта), Хемміса, а також утворення ранніх держав у долині Нілу ... Пелазги довідалися імена богів в долині Нілу й рознесли по всьому Середземномор'ю. Але особливу роль у справі освоєння єгипетського богословського спадку відіграв знаменитий Орфей ... Кожного ранку Орфей підіймався на вершину гори Пангеї, щоб привітати молитовним співом світанок, і шанував там Геліоса, котрого називав Аполлоном ...".
В герменевтичній традиції ці два