Гуцуляк Олег Борисович
| Вид материала | Монография |
СодержаниеЛожа Череп і Кістки" Справжні шотландці Орден "Шотландського (Скіттаенського) чину" складається з Внутрішнього і Зовнішнього кола посвячених. |
- Подвинцев Олег Борисович учебно-методический комплекс, 402.73kb.
- О. Б. Гуцуляк Автори вступної статті, 642.69kb.
- Олег Гуцуляк сонячна керигма української нації, 1378.89kb.
- Программа (в программе возможны изменения) 00-10., 254.55kb.
- Программа курса " Международные отношения в годы «холодной войны»", 34.17kb.
- Наумова Ольга Александровна диплом, 87.14kb.
- Уважаемые отец Олег, Олег Александрович, Михаил Иванович, представители духовенства, 120.22kb.
- Первая российская штукатурная станция: от замысла до серийного выпуска, 49.98kb.
- Соколов Андрей Борисович (д и. н., проф. Ярославского гпу) Английская история в оценках, 31.99kb.
- Юрія Федьковича " затверджую, 230.93kb.
В Йєльському університеті на поч. ХІХ ст. ілюмінати сформували секцію, відому як " Ложа Череп і Кістки", до якої, зокрема, належать президенти США Дж. Буш-старший, Дж. Буш-молодший і В.Г. Тафт. Діяльність Ордену триває вже понад 170 років і храмовим ініціальним центром його є дивна садиба за назвою "Могила" (є підозра, що славнозвісний цикл "Лара Крофт: Розорювачка могил" демонструє для посвячених езотеричний рівень ініціальних обрядів; Лара -- дочка Армона Уеста, археолога, вбитого масонами-ілюмінатами за те, що викрив їх сутність ворогам, на пряжці Лари - "череп і кістки"). В своїй промові 4 липня 1812 р. ректор Гарвардського університету Джозеф Віллард відкрито звинуватив американських ілюмінатів-"якобінців" у тому, що вони стали причиною нової війни США з Англією на боці Наполеона. Під час Громадянської війни "якобінці" виступили на боці Конфедерації, а в 1881 р. руками "народників" організували вбивство царя Олександра ІІ, який під час Громадянської війни відправив на допомогу Півночі величезний флот і цим зірвав плани "якобінців" щодо здійснення другої революції в США, а також підтримував "поміркованих" масонів типу банкіра Л. Ротшільда, через руки якого проходили всі російські залізничні позики. Відомим масоном-ілюмінатом армії Конфедератів був бригадний генерал Альберт Пайк. Він був призначений Джузеппе Мадзіні главою всіх ілюмінатів США, видав у 1871 р. книгу "Мораль і догма" про масонський шотландський обряд.
В 1875 р. внаслідок загибелі під час грози кур'єра ілюмінатів з Франкфурта в Париж громадськості став доступний програмний документ ілюмінатів, відомий як "Новий Заповіт Сатани" ("сатана" тут розуміється як противник існуючої християнської цивілізації), де визначалися основні шляхи до маніпуляції громадською свідомістю, а також створення оманливих "відкритих" лож для обману істеблішменту.
В 1864 р. ілюмінат-розенкрейцер Моріс Жолі у своїй книзі, виданій в Бельгії, подає "Діалог в пеклі між Макіавеллі і Монтескьє, або ж Політика Макіавеллі в ХІХ столітті очима сучасника". Видаючи як сатиру на імператора Наполеона ІІІ, за мету автор ставив "викрити змову" суперного оточення "масонів-"аристократів". Але історія зіграла поганий жарт. Книга потрапила в Росію, де вже в якості "Протоколів сіонських мудреців" як документ першого базельського конгресу сіоністів (1897 р.) з'являється у книзі російського релігійного письменника Сергія Нілуса "Велике в малому". На цей раз текст тобто б'є по "паріях", "пролетарях"-масонах. Колізії щодо "єврейсько-масонської змови" призвели, без сумніву, й до однієї з найжахливішої з війн в історії людства, тотальних геноциду та голокосту.
В кінці ХІХ ст. один з ілюмінатів-"якобінців" фінансист з Південної Африки Сесіль Родс проголошує свою мрію про грядуче створення Федерації народів всіх частин світу під єдиним урядуванням. Для цього створюється Фонд, який надає стипендії для підтримання та виховання в необхідному дусі тисяч і тисяч талановитих молодих людей. Тільки у США серед них -- державний секретар США Дін Раск, відомий економіст В.В. Ростов, сенатор і меценат Дж. У. Фулбрайт та величезна група високих державних чиновників та сенаторів, які заснували власні дочірні організації та фонди. Окрім того, найвідомішим степендіатом Фонду є ідеолог "празької весни" Давід Гольдштюкер, учнем і послідовником якого став колишній посол СРСР в Канаді та ідолог "перебудови" Олександр Яковлєв. До цього ж кола належить і міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, який відкрито проголосив про створення "світового уряду" (США і Росія, виходячи з "нічийного" результату "холодної війни"). Зокрема, в Україні фулбрайтівським степендіатом є Юрій Андрухович, маючий один із основних впливів на духовність оточення та прихильників президента-банкіра Віктора Ющенка, затятого послідовника економіста-фабіанця Дж. Мейнарда Кейнса, автора доктрини "кінця невтручання" держави у вільне підприємництво (в одному ряду серед його палких послідовників - Беніто Андреа Муссоліні). Враховуючи уроки невдалого путчу 2002 р. у Венесуелі (коли до влади прийшов олігарх Педро Кармона, але народне повстання і віддані війська повернули владу законному президентові Уго Чавесу), "Агенство із міжнародного розвитку" (USAID) та "Фонд підтримки демократії" (National Endowment for Democracy), очолювані колишніми посадовцями та співробітниками ЦРУ (наприклад, президентом "Фонду підтримки демократії" є колишній троцкіст Карл Гершман), розпочинають формувати своїх "чавесистів", зокрема в в Україні створюючи В. Ющенку образ "українського, але нашого Чавеса", паралельно в його підтримку створюючи як "Інститут євроатлантичної інтеграції" (директор -- Б. Тарасюк, майбутній міністр закордонних справ в уряді В. Ющенка), так і спеціальні видання типу "Телекритики" і громадські організації, що починають вимагати для себе дорадчих голосів у державних органах.
Йшов на виборах Ющенко у єдиному блоці "Сила народу" з ніким іншим, як із Соціалістичною партією ортодоксального марксиста Олександра Мороза, послідовником Сальвадора Альєнде (теж масона, 16-го ступеня, ініційованого ложею Хірама N65 і керівника місцевої чілійської ложі "Томас Моро"), який з причини певних політичних ситуацій змушений був "зрадити" свого патрона й начебто перейти до стан суперної масонської ложі "Reggio Annalia", підконтрольної іудейській секті "Хаббад".
Представник північноамериканських ілюмінатів банкір Бернард М. Барух, внаслідок теракту Гаврила Принципа, агента створеної сербськими масонами Йовановичем-Чупою та Танкосичем ложі "Об'єднання або смерть" балканського відділення "якобінців" "Чорна рука" і розв'язаній через це першій світовій війні, займає посаду Голови Комітету військової промисловості США і його статок збільшився з одного мільйона до 200 млн. долларів, а створений після війни в Швейцарії для виплати репарацій т.зв. Банк міжнародного валютного вирівнювання став приносити Ротшільдам величезні комісійні з конвертації валют. Аналогічно ставлениками ілюмінатів було нав'язано Німеччині карталь "ІГ Фарбен", який став приносити гігантські прибутки як Ротшильдам, так і партнеру по картелю "Стандарт Ойл" (Рокфеллеру), а також таким монстрам капіталізму як "Дженерал Моторз" (Дж. П. Морган, через дочірні компанії "Форд" і "Опель"), ІТТ та "Джерерал електрік". Як відомо, Прескотт Буш, батько і дід обох президентів США, був співробітником банку W A Harriman & Co, який фінансував НСДАП за допомогою Еверелла Харрімана і німецького магната Фріца Тіссена.
Для безпосереднього впровадження ілюмінатських ідей було профінансовано Морганами та Рокфеллерами і створено 21 липня 1921 р. плантатором з Півдня Едвардом М. Хаузом, фінансовим представником Ротшильдів у США, і вже згаданим банкіром Бернардом М. Барухом, представником президента США В. Вільсона, Раду з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations), а його органом став начебто "ліберальний" журнал "Foreign Affairs". Серед засновників -- майбутні Державні секретарі США Джон Фостер Даллес і Крістіен Гертер та директор ЦРУ Аллен Даллес, автори статуту Ліги Націй.
В 1976 р. було реанімовано створений в 1950 р. т.зв. "Комітет з існуючої небезпеки" (Committee on Present Danger, CPD), куди увійшли колишні троцкісти євреї М. Кампельман, І. Крістол, Н. Подгорец, М. Дектер, М. Муравчік, Б. Ваттенберг (остання -- колишня активістка троцкістської групи Макса Шахтмана), які почали співпрацювати з такими неоконсерваторами як Д. Рамсфельд, Р. Чейні, Д. Кірпатрік, представників республіканської правлячої адміністрації США. Вихованці чикагського філософа-єврея Лео Штрауса П. Вулфовіц, Е. Абрамс, А. Шульскі, Д. Болтон також склали ідеологічне оточення президента Дж. Буша-молодшого. Обидві ці групи склали ідеологічний кісьтяк неоконсервативного руху США ("неоконів") і уклали союз із "євангельськими" християнами США, серед яких найвідомішими є пастори П. Робертсон і Д. Фолвелл, а також остаточно витіснили неолібералів з "American Enterprise Institute", "Huston Foundation", "Heritage Foundation", "Project for New American Century".
В 1954 р. нідерландський принц Бернард, колишній член НСДАП і СС, створює елітарний Більдербергський клуб. За основу було взято елітарний кембріджсько-оксфордський клуб "Круглий стіл", який був заснований ще в 1910 р. і видавав однойменний імперський журнал. Постійними учасниками Більдербергського клубу є Генрі Кіссінджер, Девід Рокфеллер, британський принц Філіп, Роберт МакНамара (був міністром оборони США в уряді Дж.Ф. Кеннеді і президентом всесвітнього банку), Маргарет Тетчер, Жіскар Д'Естен, Дональд Рамсфельд, Збігнев Бжезінські, Алан Грінспан. Зустрічі проходили у маєтках Ротшільдів або шведських банкірів Валленбергів. В клубі також існує "спрямовуючий комітет", до якого входять провідні магнати світу Джозеф Акерман ("Дойче Банк"), Йорма Олліла ("Нокіа"), Йорген Шремп ("ДаймлерКрайслер"), Джеймс Волфенсон (колишній голова Всесвітнього банку), Пол Волфовіц (концептуаліст "іракської війни" та голова Всесвітнього банку) та ін. Клуб приймає консенсусні стратегічні рішення, а тактику впровадження їх вже розробляють Міжнародний валютний фонд та Всесвітній банк.
В червні 1991 р. у німецькому містечку Санд на зустрічі елітарного Більдербергського клубу Девід Рокфеллер заявив: "... Світ сьогодні більш досконалий і більш прихильний до створення єдиного світового урядування... Наднаціональна влада інтелектуальної еліти та світових банкірів більш приваблива, ніж право народів на самовизначення, котрого ми дотримувалися протягом віків". З цією метою виступає геополітик Фр. Фукуяма з програмною декларацією апофеозу світового ілюмінатства "Кінець історії".
"... Світ Традиції не задовільняє "порядних" (тобто масонів-ілюмінатів, -- О.Г.) -- в ньому було надто мало порядку. І справді -- різні стани, різні регіони. Всі живуть за своїми звичаями, у кожного -- мовби свій світ ("квітуча складність"). І всі спрямовані в Небо, до Бога. Це замість того, щоб облаштовувати земне життя і постійно бути успішними у земних справах! Так ні ж -- ось вам революція і одна суцільна однорідність. Один порядок, одна культура, один стан -- для всіх. По суті, абсолютний Порядок -- це ідеальний світ без Історії. Партія Порядку бажає припинити Історію, знайшовши всім своє, корисне місце за Конвеєром всезагального облаштування".
Іншими словами, цілеспрямовано, ретельно та поступально впроваджується ідея одного з провідних масонів XVIII ст. Г.Е. Лессінга (1729-1781; член ложі "Три золоті троянди"), який у праці "Ернст і Фальк. Діалоги про масонів" (1778) пропагував за всесвітню "гуманістичну" державу, де будуть знищені кордони, примус, "відмінності, що викликають відчудження між людьми", де "патріотизм перестане бути доброчесністю", відповідну до "наперед визначеної Гармонії" (prastabilierte Harmonie), а створити його можна за допомогою франкмасонства на прикладі зразка ідеальної таємничої держави в надрах Азії.
Розколу в середовищі "Мемфіс Міцраїм" та "квазі-Шотландського обряду" (яких ще можна узагальнити як "оперативне масонство") треба завдячувати агентам впливу справжніх "шотландців" типу консерватора і католика графа Жозефа де Местра (1754-1821), шостого президента США Джона Квінсі Адамса та наступних поколінь їх послідовників. Останні навмисно в уяві обивателя перетворені їх опонентами, агентами впливу "Мемфіс Міцраїм", на одіозну "сімейку Адамсів". Правнук і внук президентів США, син посла Генрі Адамс (1838-1918) став одним з ідеологів "антиамериканців" -- людей, які здійснили своєрідне "закриття Америки", які проявили глибоке розчарування в масонському експерименті під назвою "Америка". Журналіст, історик і літератор, він виклав свою позицію в ряді історичних досліджень, двох романах (серед них -- "Демократія"), подорожніх книгах і найвідомішої автобіографії "Виховання Генрі Адамса", написаної від третьої особи. Його позицію із засудженням американського проектупротовжують в теперішньому часі Джеррі Фолвелл і Пет Робертсон, поєднуючи це зі схваленням атак "Аль-Каїди" на башти ВТЦ 11 вересня 2001 р.
На відміну від "франк-масонів" "французько-англійського (мемфісько-міцраїмського) чину" (т.зв. "фармазонів", на ідиш. "хитруни, пройдисвіти") справжнє "масонство" (іврит. bonaim "споруджувачі") "шотландського чину" усвідомлює, що існує постійна небезпека перемоги Зла, бо завжди є більшість людей, які з радістю готові віддати свою свободу в руки "небагатьох здібних", обраних, які знають, що роблять зло, але вважають, що це "зло во благо", хоча нема нічого більш злого, ніж прагнення здійснити будь-що благо.
"Шотландці" ставлять за мету не радикальну зміну світу, а лише організацію і управління ним. Зовнішніми ідеальними реалізаторами цієї ідеї певний час вважалися шотландці та шведи, які перебували в союзі з Венецією -- Республікою Святого Марка, в якій вбачали свій ідеал, і на гербі їхнього масонського Ормусського братства зображався лев із пергаментом, на якому написано -- "Мир Тобі, Марку Евангелісте", Pax Tibi, Marce Evangelistameus.
" Справжні шотландці" -- це посвячені у створений впротивагу "Мемфіс-Міцраїм" істинний "Шотландський чин" (невірна назва -- "Червоне масонство" дана саме членами "Мемфіс-Міцраїм", які самі використовували блакитний колір; екзотерична назва -- "Пріорат Сіону (Сіонське аббатство)", за Жаном Робеном та Деном Брауном; "Орден Істини Троянди і Хреста (розенкрейцери)", за Р. Леєм, Г. Лінкольном та М. Бейджентом; "Орден Сонця, або Геродона, або Кварти", за Клодом Грасе д'Орсе та за Жаном Парвулеско; питання, чи слід його ототожнювати з масонською місіонерською організацією "Quatuor Colonalis" залишається відкритим; в деяких джерелах є свідчення про назви "Амалія (Амелія)", "Ана Флора", "Judd", "Theron" тощо). Назва "шотландський" в даному випадку є "екзотеричною" (для непосвячених), оскільки насправді походить не від самоназви "скотти" -- "шотландці" (франц. l'Ecosse), а від дв.-англ. scytta "охороняти" (походить від кельтського слова, спорідненого з ірл. sciathАn "край, сторона", "крило", scath "тінь", Скатах, -- країна у володарки якої Кухулін вчиться військового ремесла ~ Скіфія/Скітія і амазонки), і правильною назвою є "Скіттанський чин".
"Справжнє (Шотландське, Скіттанське) масонство" як таке -- це не позитивісько-світська релігія, а ініціальна школа, котра вважає містерію Істини ("Алетеї") інтимно пов'язаною з внутрішнім змістом окремої особистості, котра цю істину здатна осягнути, бо вже містить її. "Справжнє масонство" вважає себе вмістилещем надісторичної та універсальної релігійності, базованої на відчутті єдності життя, на внутрішньому переконанні в існуванні "морального закону", на досвіді одночасно містичному та раціональному, пов'язаному з переживанням "священної" сторони життя, що вторгається у буденне існування. Пріоритетом є виховання і освіта, а не боротьба за "нову людину", переконання, а не примус, прощення, а не помста. "Справжнє масонство" допомагає пройти шлях, але не претендує на обов'язковість. Для "справжнього масона" вдосконалення рівнозначне "самобудівництву", він покликаний "вічно будувати", просувати справу містичного та раціонального пізнання. Цю "велику справу" він і повинен передати світові, "Храм" є не тільки відображення світу, але й відтворення на землі трансцендентної моделі (на Сході б сказали -- дхарма гуру полягає у допомозі зведення мандали). Але без зведення небесного у поцейбічне, щоб отримати над ним жрецько-магічну владу, як це здійснює "Мемфіс-Міцраїм". Місія Ордену також у тому, щоб донести світові ще й ту істину, що органічна солідарність (соборність) всіх істот дозволяє стражданню одних служити заміщуючою жертвою, що викупляє гріхи інших (щоправда, не забуваючи, що християнське поняття жертви та викуплення хоча й пов'язане історично з відомими дохристиянськими настановами, але саме з причини цього зв'язку відміняє їх, і щонайперше, "первородний гріх" людини, тобто потенційну неможливість спасіння). Ба, більше! Вважається, що відомий фільм братів Вачовскі "Матриця" (1999) є демонстрацією ініціації в "справжньому масонстві", за якою ініціант (герой на ім'я Нео, тобто "новачок") повинен досягти стану "стронгера" ("більш сильного") і прийти до висновку, що реальність змодельвана неістинними установками, крізь які можна прорватися, як крізь сон (ініціюючий носить ім'я Морфеус), до "пустелі Реального", до вигнання з Раю.
В цій ситуації "... масон уподібнюється земному раєві, до якого Бог приставив херувима з вогненним мечем для недопущення свавильних, котрі, будучи заражені всіма сімома гріхами, наважилися б наблизитися до посадженого Дерева Життя", бо людина вже свавильно доторкнулася до іншого "дерева": "... Традиція -- це райське дерево пізнання добра і зла, а окремі традиційні форми можна вважати гілками цього таємничого дерева..., кожну з них у свою чергу стала духовною віссю, символічно рівнозначною "центрові світу"...", "Традиція ... -- це сукупність "нелюдських" знань, що передаються з покоління в покоління кастою жерців або іншими духовними організаціями", "...ця Першозданна Традиція розпалася на ряд окремих і на перший погляд незалежних одна від одної традиційних форм -- кожна зі своєю власною системою вторинних "традиційних наук". До таких відносяться, зокрема, алхімія та астрологія разом з астро-алхімічною медициною, а також "традиційна географія та історія", "традиційна математика і фізика" і так далі аж до "традиційної етимології"...". В цій ситуації стоїть одна єдина місія -- не стихійне занурення у старі традиції, не "пристосування до нових умов" і компроміси, спонукання заново відкривати свою нескінченність ("Премордіальну Традицію") у нових історичних умовах.
Тому в політичному плані Орден заперечує і як т.зв. "права людини та громадянина" (які є лишень замасковані бажання якомогаменше нести обов'язків), так і т.зв. "права стану (еліти)" (які є лише прагненням створити державу в державі). При аристократично-елітистському режимі нація розколюється, при демократичному вона стає крихкою, перетворюється на прах. Справжні "кращі люди" аж ніяк не повинні турбуватися про якісь особливі права, вони повинні нести тільки особливі обов'язки. Роль ордену "справжніх масонів" у тому, щоб донести це еліті суспільства, яка своїм обов'язком повинна тільки гордитися, бо відуття це очищує і облагороджує, а претензія на права озлоблює і робить дріб'язковим та прискіпливим. Принцип, що прикрашає еліту, -- noblese oblige ("благородство зобов'язує"), вона -- природжені "стражі охоронних істин".
Сам Орден "Шотландського (Скіттаенського) чину" складається з Внутрішнього і Зовнішнього кола посвячених.
Зовнішнє коло Ордену "Шотландського (Скіттаенського) чину" іменується "Пріорат Сіону (Сіонське аббатство)", а "... його Великим магістром з 1918 по 1963 р., тобто до самої своєї смерті, був Жан Кокто. В 1981 р. Великим магістром ордена був обраний П'єр Плантар де Сен-Клер... (склав повноваження в 1984 р.; носить прізвисько начебто врятованого останнього меровінгзького короля Сігіберта IV "Плантард" -- "Полум'яний пагінець", -- О.Г.). В 1979 р. ... Великим магістром був впливовий французький белетрист і клерикал, аббат Франсуа Дюко-Бурже,... (який, проте) обирався "неповним кворумом" і потім зняв свою кандидатуру (був в 1947-1961 рр. магістром-капеланом Мальтійського ордену, -- О.Г.)... після смерті Кокто в 1963 р. влада в ордені перейшла в руки триумвірату, в склад якого входили Гейлорд Фріман (відомий американський банкір, опікун Еспенівського інституту гуманітарних досліджень, -- О.Г.), П'єр Плантар і Антоніо Мерцаджора... Асоціація, названа орденом Пріорат Сіону, дійсно існувала в 1956 р. у Франції і мала на меті дещо специфічні цілі. Вона діяла відкрито, була зареєстрована в "Офіційному журналі" і безслідно зникла після подій у Франції в 1958 р., коли Плантар де Сен-Клер зайняв пост генерального секретаря комітету громадської безпеки. Ця нова організація, що виникла в 1956 р., відображала внутрішню кризу в колі шанованого ордену Sionis Prioratus, заснованого близько 1099 р. в Ієрусалимі. До її (нової організації, -- О.Г.) створення призвели реформи, проведені Жаном Кокто в 1955 р., які передбачали відмову членів ордену від принципу анонімності (з метою більшої відповідальності членів ордену за свою діяльність, -- О.Г.)... в період, коли Великим магістром ордену був Жан Кокто, а маршал Жюен і Андре Мальро були "хрестоносцями" (його заступниками, -- О.Г.). Після смерті Кокто в 1963 р. і маршала Жюена в 1967 р. чисельність французького контингенту (членів Пріорату, -- О.Г.) скоротилася до сорока трьох чоловік. Саме в той час на вимогу генерала де Голля ... П'єр Плантар де Сен-Клер був підвищений до рангу "хрестоносця"... Всього у ордені було три "хрестоносці", за котрими йшло дев'ять "командорів" -- ієрархів третього рангу... 19 липня 1116 р. орден Сіону вперше згадується в офіційних хартіях і документах. Ми (М. Бейджент, Р. Лі, Г. Лінкольн, -- О.Г.) знайшли грамоту, датовану 1152 р., на якій стоїть печатка французького короля Людовіка VIII, котрий подарував орденові його першу крупну резиденцію в Європі, розташовану в Орлеані. Крім того, мии знайшли трохи пізнішу грамоту, датовану 1178 р. і завірену печаткою папи Олександра ІІІ, в котрій підтверджується законність володінь ордену не тільки на Святій землі, але й у Франції, Іспанії і ... в Неаполі, Калабрії, Ломбардії і на острові Сицилія..."Так, наприклад, у переліку акцій ордену постійно фігурує сімейство, предком якого був якийсь Жан де Гісор, котрий був у родинних зв'язках з Гуго Пайєнським -- першим Великим магістром ордену тамплієрів. Особливу роль в історії ордену Сіону ... відіграв рід графів де Сен-Клер... Потім, в документі, датованому 1619 р., говориться, що Пріорат викликав невдоволення короля Франції Людовіка ХІІІ, який відібрав у нього давню резиденцію в Орлеані і передав її єзуїтам.. Після цього Пріорат Сіону практично зникає зі сторінок історичних хронік і з'являється знову тільки в 1956 р.... .
Цікавим фактом є те, що в часі нацистської окупації Франції орден використовула англо-американська розвідка (контакт було встановлено англійським членом ордену -- бароном Гліном Мейсоном Блекфордом, головою ради директорів "Гардіан Ешуранс", який вступив в організацію під час своєї служби в Палестині в корпусі генерала Алленбі за першої світової війни, в 1922-1940 рр. він був депутатом парламенту від партії консерваторів, в часі другої світової війни був командиром корпусу ополчення і безпосередньо підпорядковувався начальнику Служби спеціального призначення (SOE) графу Селборну, а курування операцією випало високопоставленому співробітнику SOE Ролану Мальро, братові відомого письменника Андре Мальро, який в 1947 р. рганізував таємну організацію ветеранів SOE у Франції -- RPF, яка в 1958 р. перетворена була в Асоціацію в підтримку де Голля (надалі -- партія Об'єднання за підтримку Республіки), і безпосередньо узгоджувала свою діяльність з голлістським Комітетом громадської безпеки, генеральним секретарем якого був П'єр Плантар; кодовою назвою операції було "