Інститут соціальних технологій
| Вид материала | Документы |
- Міжвузівський науково-методичний семінар, 57.27kb.
- Інститут соціальних наук загальний опис Інституту соціальних наук, 29.91kb.
- Бердянський державний педагогічний університет Інститут освітніх інженерно-педагогічних, 202.51kb.
- «соціальна стратифікація І соціальна адаптованість особистості за умов радикальних, 178.22kb.
- Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім., 14508.65kb.
- Наукові досягнення та розробки установ нан україни за 2011 рік, 233.7kb.
- Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, 270.26kb.
- Волинський інститут післядипломної, 300.19kb.
- Інститут законодавства верховної ради україни на правах рукопису, 1002.76kb.
- Інститут гуманітарних та соціальних наук, 54.07kb.
5.5. Оцінка реакції на реформи у системі середньої освіти
Більша частина опитаних вчителів вважає, що якість середньої освіти в результаті впровадження цих реформ незначно поліпшиться (39,6%) або залишиться без змін (23,3%) (див. діагр. 5.10).
Діагр. 5.42. Вплив реформ на якість середньої освіти, %
За регіонами:
У Центрі та на Заході частіше прогнозують можливість позитивного впливу реформ на якість середньої освіти, ніж на Півдні та Сході (див. гіст. 5.10).
За цільовими областями:
Оптимістичні прогнози найчастіше спостерігаємо у Київській, Харківській та Дніпропетровській областях („істотно поліпшиться” вважають 17 – 18% респондентів). Песимістичні прогнози („дещо погіршиться”) найчастіше спостерігаємо у Херсонській області (25,0%), а також у Київській (15,0%), Луганській та Донецькій (по 10,0%). Істотна частка тих, кому було важко відповісти, – у Харківській, Донецькій та Львівській областях (див. гіст. 5.11).
Гіст. 5.86. Вплив реформ на якість середньої освіти за регіонами, %
Гіст. 5.87. Вплив реформ на якість середньої освіти за цільовими областями, %
Гіст. 5.88. Вплив реформ на якість середньої освіти за типами населених пунктів, %
5.6. Характер та спосіб проведення реформ в Україні
На думку більшості вчителів, реформування системи середньої освіти в Україні має радше несистемний характер, ніж є ретельно виваженим, спланованим процесом (44,4%), і радше виглядає як данина моді, ніж як необхідність (34,5%) (див. діагр. 5.11).
Діагр. 5.43. Характер реформування, %
При цьому 72,6% вважають, що при проведенні реформ думку громадськості не враховували або радше не враховували (див. діагр. 5.12).
Діагр. 5.44. Думка громадськості при проведенні реформ, %
5.7. Бачення необхідних реформ системи середньої освіти України
Запитання: Загалом чого не вистачає Україні для ефективного проведення реформ системи середньої освіти?
Більшість вчителів відзначає, що Україні не вистачає налагодженої системи фінансування (50,1%), а також тісного співробітництва середніх навчальних закладів з вищими, на рівні спільної розробки та координації навчальних програм, систем атестації тощо (47,3%).
Рідше (на рівні 17 – 25%) у зв’язку з цим відзначають необхідність боротьби з хабарництвом та корумпованістю в освітніх закладах (24,8%), демократичної системи управління освітою (20,0%), інтеграції в європейський та світовий освітній простір (19,2%), а також децентралізації (більшої автономії місцевих органів освіти, шкіл у прийнятті рішень) (16,6%).
На рівні 11% відзначають необхідність налагодженого механізму моніторингу освітніх закладів (11,2%), а також інтеграції в європейський та світовий освітній простір (11,0%).
Було важко відповісти на це запитання 3,2% вчителів.
Запитання: Що необхідно зробити, аби поліпшити систему середньої освіти в Україні?
На думку вчителів, щоб поліпшити систему середньої освіти в Україні, необхідно у першу чергу: посилити вимоги до навчання та дисципліни (43,8%), змінити методологію навчання, впроваджувати нетрадиційні методи, індивідуалізувати навчання (39,2%), диференціювати підхід та відбір учнів на самому початку навчання (30,1%) та оптимізувати навантаження вчителів (29,9%).
По-друге, необхідно вдосконалювати систему підвищення кваліфікації вчителів загалом (22,9%), розширити спектр додаткових платних освітніх послуг (15,3%) і надати можливість вибору викладача та навчальних дисциплін (14,9%).
Нарешті, по-третє, залучати громадськість (9,4%).
Було важко відповісти на це запитання 3,2% вчителів.
При цьому більшість вчителів відзначає, що при проведенні освітніх реформ в Україні передусім слід орієнтуватися на свій унікальний український шлях проведення освітніх реформ (41,8%). Рідше – на досвід СРСР (29,3%), європейський досвід (26,1%) або на досвід Росії (8,7%). На досвід США пропонують орієнтуватися лише 1,2% вчителів, на досвід КНР – 0,8% вчителів.
Було важко відповісти на це запитання 6,1% вчителів.
6.РОЗДІЛ 6. СИСТЕМА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
ДУМКА ВЧИТЕЛІВ
6.1. Відвідуваність курсів підвищення кваліфікації
Запитання: Як часто Ви відвідуєте курси підвищення кваліфікації?
Більшість (87,4%) вчителів відвідують курси підвищення кваліфікації раз на 4 – 5 років і тільки 1,8% вчителів підвищують кваліфікацію на курсах кожні півроку або раз на рік (див. діагр. 6.1).
Діагр. 6.45. Відвідування курсів підвищення кваліфікації, %
За цільовими областями:
Найчастіше (мінімум раз на 2 – 3 роки) проходять курси підвищення кваліфікації в Одеській (21%), а також у Дніпропетровській, Харківській та Херсонській областях (10 – 13%), найрідше – у Львівській області (3%). Приблизно однаково (на рівні 8%) – у Донецькій, Київській та Луганській областях (див. гіст. 6.1).
Гіст. 6.89. Відвідування курсів підвищення кваліфікації за цільовими областями, %
Запитання: Коли востаннє Ви відвідували курси підвищення кваліфікації (скільки місяців/років тому)?
Більшість (43,9%) вчителів відвідувала курси підвищення кваліфікації востаннє 2 – 3 роки тому, 40,6% – півтора або рік тому, 15,5% – 4 та більше років тому (див. діагр. 6.2).
Головним чином це були:
- планові (загальні) курси перепідготовки, атестація з предмету (математика, мови та література, зокрема українська мова як державна, інформатика (наприклад, майстер-класи з Інтернету та Майкрософт), історія, екологія, біологія, хімія, естетична та фізична культура тощо);
- курси підтвердження категорії (наприклад, присвоєння спеціаліста 1 категорії);
- обласні курси про нові можливості у навчанні, інтерактивні методи, інноваційні технології;
- курси післядипломної педагогічної освіти;
- курси „Школа проти СНІДу”;
- тренінги методик викладання основ здоров’я;
- курси для керівників шкіл;
- курси з роботи з обдарованими дітьми тощо.
Діагр. 6.46. Останнє відвідування курсів підвищення кваліфікації, %
За цільовими областями:
Найчастіше (за останні півроку або рік) – у Харківській, Луганській та Дніпропетровській областях (на рівні 46%), найрідше – у Донецькій (13,2%), а також у Київській (25,6%), та в Одеській і Львівській областях (33 – 35%) (див. гіст. 6.2).
Гіст. 6.90. Останнє відвідування курсів підвищення кваліфікації за цільовими областями, %
За типами населених пунктів:
У селах частіше останні півроку або рік, ніж у містах (відповідно 51,8% та 36,0%) (див. гіст. 6.3).
Гіст. 6.91. Останнє відвідування курсів підвищення кваліфікації за типами населених пунктів, %
