Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко

Вид материала

Документы

Содержание СПІВВІДНОШЕННЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. ЕКОЛОГІЯ І МЕДИЦИНА. Всього - 6 годин Питання для обговорення Питання для самоконтролю Суспільна свідомість Проблеми людини та особистості в філософії та медицині. світ людських цінностей. ЗАНЯТТЯ 1 /2 години/ Питання для обговорення Питання для самоконтролю ЗАНЯТТЯ 2 /2години/ Питання для обговорення Питання для самоконтролю Контрольні питання та тести Філософії та основ філософських знань

Подобный материал:

• Міністерство охорони здоров’я україни тернопільська державна медична академія ім., 461.01kb.
• Буковинська державна медична академія, 160.67kb.
• Калюжна Лідія Денисівна, Національна медична академія післядиплом, 288.82kb.
• Міністерство охорони здоров’я України Дніпропетровська державна медична академія, 139.63kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни дніпропетровська державна медична академія моз, 186.75kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни дніпропетровська державна медична академія, 180.17kb.
• Особливості ад’ювантної фітотерапії в комплексному лікуванні хворих на хронічний гастродуоденіт,, 86.9kb.
• Міністерство охорони здоро‘я України Тернопільська державна медична академія, 323.04kb.
• Міністерство фінансів України Буковинська державна фінансова Академія, 212.56kb.
• Матюха Лариса Федорівна, к мед н., доцент Національна медична академія післядиплом, 9294.41kb.

ТЕМА 6

СПІВВІДНОШЕННЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. ЕКОЛОГІЯ І МЕДИЦИНА. Всього - 6 годин,

з них 4 - самопідготовка.

МЕТА ВИВЧЕННЯ ТЕМИ: Поглибити знання суспільства як системи, вникнути в його структуру та детермінації функціонування.

ОСНОВНА НАВЧАЛЬНА ПРОБЛЕМА: Суперечність між суспільством як об'єктивною системою та формами організації й тлумачення їх між суспільством і природою людиною , технікою, навколишнім середовищем, здоров'ям та активною діяльністю людини щодо перетворення природи й суспільства.

ПРОВІДНА ІДЕЯ: Суспільство - це конгломерат окремих людей, а відносно впорядкована система відносин та форм її організації , системи координуючих та субординуючих зв'язків людей між собою та навколишнім світом як цілим.

НАОЧНІСТЬ: Кінофільм - "Суспільство і природа", діафільм "Природа і суспільство", відповідні таблиці. ЗАНЯТТЯ 1 /2 години/

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: Історія, суспільство, матеріальне виробництво, базис,
суспільно-економічна формація, громадянське суспільство, продуктивні

сили, виробничі відносини, соціальна структура, політична організація, держава, суспільне буття, суспільна відомість, духовна сфера, суспільна виробництво, розподіл, обмін, споживання, потреби, інтереси, засоби, стимули, мотиви, підсистеми, сполуки, свобода, необхідність, право, політика, мораль, естетика, релігія, індивідуальна і суспільна свідомість, буденна свідомість, соціальна ідеологія й психологія, екологія, глобальні проблеми.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. 
   Суспільство як підсистема об'єктивної реальності. Діалектика суспільного
   буття та суспільної свідомості.
   
2. Діалектика суб'єктивного і об'єктивного в суспільному розвитку.
   

3. Суспільні відносини та суспільне виробництво. Матеріальне і духовне
виробництво. Людина головна продуктивна сила суспільства. Місце медицини
та охорони здоров'я в суспільстві.


ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. 
   Що таке суспільство та які його визначення характерні для різних часів?
   
2. В чому головний зміст суспільного буття та суспільної свідомості?
   

3.Чи можна ототожнювати поняття "суспільне буття", "формація", спосіб життя?

4. 
   Чому не слід зводити суспільну свідомість до психології чи ідеології, надбудову,
   духовне життя - до суспільної свідомості?
   
5. Як ви розумієте соціальний детермінізм, який його зв'язок із сенсом життя?
   

6. Який головний зміст свободи? Що таке свобода ,свобода волі, свобода свідомості?

7. Яку роль ви відводите медицині й охороні здоров'я в суспільстві?

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ТА ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ: Шляхом індивідуального опитування вияснити основний зміст понять і питання в цілому. Добитися чіткого усвідомлення критеріїв різних підходів до розуміння суспільства. Розібратися в діалектиці об'єктивного та суб'єктивного в історичному процесі. Навчитися використовувати знання економічною теорії при аналізі суспільних відносин.

При вивчені теми скористайтеся рекомендованою літературою, ВВЕДЕНИЕ В ФИЛОСОФИЮ, Гл.VIII, с.185-218, Гл. XIV, с.416-478. ФІЛОСОФІЯ, Лекції 2І,22,23, с.366-403.

Відповідь на перше питання зумовлене розумінням об'єктивної реальності як системи МЕГА-, МАКРО- і МІКРОКОСМОСУ. Планета ЗЕМЛЯ, а тим більше її складові є підсистемами. Коли ж нашу планету брати як відносно самостійну систему,то цілеспрямовані взаємодії розумних істот на ній /суспільство/ складатимуть підсистему. Виясніть опосередкування суспільства і природи, людини та суспільства для того, щоб змогли з різноманітних взаємообумовленостей виділити блоки головних - МАТЕРІАЛЬНІ та ДУХОВНІ. Матеріальні зв'язки розкриваються через взаємодію елементів суспільно-економічної формації із СПОСОБОМ ВИРОБНИЦТВА та надбудовою, базису та надбудови., СУСПІЛЬНОГО БУТТЯ та СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ. Суспільне буття - це матеріальні, ненабудовні стосунки людей при вирішальній ролі способу виробництва, а також відтворення життя: власного - через працю й чужого - через

дітонародження. Суспільна свідомість - здатність відображати суспільне буття /у вузькому значенні/. Аналіз суспільства з боку вирішального значення ідейних спонук в діяльності людей /звідси - абсолютизація ролі визначних осіб в історії, ігнорування виробництва тощо /вважається ідеалістичним, бо веде до знеоцінки ролі народних мас в історії. Питання дискутується й понині. Виявіть своє бачення матеріального й ідеального в суспільстві, розставте акценти згідно вашого розуміння діалектики суспільного розвитку, визначається в структурі суспільного буття й суспільної свідомості, іх взаємовпливі.

Друге питання вимагає детального аналізу об'єктивних детермінантів історичного процесу. Можна почати хоча б з розуміння потреб людини /людства/, завдань, умов, засобів реалізації мети. Оскільки мета виходить на свідому діяльність по самозабезпеченню ради самореалізації, то суб'єктивне в історичному процесі спонукає до висвітлення ролі інтересів, мотивів та стимулів
діяльності. Звідси - об'єктивне в історичному процесі - сам спосіб
життєдіяльності, його оптимізація через самоорганізацію згідно умов, потреб,
завдань та засобів. Разом з тим, способи організації і самоорганізації різноманітні,
бо диктуються не лише об'єктивними обставинами, але й розумінням доцільності
саме певної дії системи діяльності, рівня оптимізації цих за конкретних умов у
певному-часовому середовищі. Свідома діяльність людей ускладнює виведення
об'єктивних детермінантів /у вигляді законів, принципів/ розвитку суспільства,
оскільки сама реалізація закономірностей проникнута суб'єктивною дією та її
оцінкою. Протягом певного часу у певних суспільних людей накопичується
визначені способи самоорганізації, традиції, навики, заборони й заохочення,
цінності. Вони складають умови життя разом з природним середовищем, д е т е р м і н у ю т ь дії подальших поколінь. Соціальний детермінізм якраз і пов'язаний з тим, що кожне нове покоління застає різні відношення між людьми, умови та характер побуту, форми організації людей, традиції /які "тяжіють" інколи "як кошмар" над головами прийдешніх поколінь/. Все це -соціальні детермінанти, з ними слід рахуватися. І все ж творчість виводить наступні покоління на нові рубежі в різних сферах життя. Зростання ролі суб'єктивного фактору в історії - це активне втручання в плин подій, ломка стереотипів, формування нестандартних тенденцій розвитку, реалізація людської свободи - здатності діяти з розумінням справи. Діалектику свободи й необхідності проаналізуйте детально, виявіть своє ставлення до неї.

Висвітлення третього питання необхідно почати з аналізу суспільних відносин та державних зв'язків. Суспільні відносини мають результати, одним з яких є суспільство. СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО включає в себе як матеріальні так і духовні цінності, матеріальну та духовну культуру. В матеріальній культурі виділіть ПРОДУКТИВНІ СИЛИ Й ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ, СОЦІАЛЬНО-КЛАСОВУ СТРУКТУРУ, ЕКОНОМІЧНИЙ БАЗИС, ЕЛЕМЕНТИ СПОСОБУ життя, ТЕХНОЛОГІЮ ВИРОБНИЦТВА з видами, сферами і т.п. В духовному виробництві - ідеологію та суспільну психологію, форми суспільної свідомості, наукові, художні надбання. Висвітлення структури способу виробництва супроводжується акцентами на тому, що людина - головна продуктивна сила суспільства, тож до неї треба й ставитись відповідно до цього. Визначтеся з місцем медицини та охорони здоров'я в суспільстві /об'єкт вивчення і клінічного впливу -людина, від соматичного та духовного здоров'я якої залежить її ж благополуччя. Покажіть роль деонтології, лікарської етики в цілому.


ЛІТЕРАТУРА

ДО ТЕМИ 6

1. 
   Богомолов А.С. Буржуазная философия США в XX веке. М.: Мысль. 1974.
   
2. Богомолов А.С. Немецкая буржуазная философия после 1865 года. МГУ, 1961.
   
3. Буржуазная философия XX века./Митрохин Л.Н.и др.М.: Политиздат, 1974
   
4. Кузнецов В.Н. Французская буржуазная философия XX века. М.: Мысль. 1975.
   

5. Позитивизм и наука.М.:Наука.1975.6. Ради Радиев. Критика неотомизма. М.: Прогрес. 1975.

7. 
   Самосознание европейской культуры XX века. М.: Политиздат. 1991.С. 366.
   
8. Сартр Ж.П. Экзистенционализм - это гуманизм. М.: Политиздат. 1989.
   
9. Современная западная философия. М.Политиздат. 1991. С.414.
   

10. 
    Соловьев В.С. Лекции по истории философии.// Вопр. филос. 1989. №6. С.76.
    
11. Философия М.Хайдеггера и современность. М.: Наука. 1991.
    
12. Шишкин А.Ф., Шварцман К.А.,XX век и моральные ценности человечества М.: Мысль. 1968.
    

13. Эфиров С.А. Итальянская буржуазная философия XX века. М.: Мысль. 1968.

14. Введение в философию. ч. 2. Политиздат, 1989, С. 185-218, 416-478. 15.Взаимодействие общества и природы (философско-методологические аспекты

экологической проблемы). М.: 1985.

16. 
    Киселёв Н.В. В гармонии с природой. К.: 1989.
    
17. Круть И.В., Забелина И.Н. Очерки истории представлений о взаимоотношении
    природы и общества. М.: 1989.
    

18. Назаров Н.С. Охрана окружающей среды и экологическое воспитание
студентов. Учебно-методическое пособие. М.: 1989.

19. 
    Общество и природная среда: сборник. М.: 1980.
    
20. Філософія. Курс лекцій.-К., Либідь, 1994.С.336-419.
    

21.Андрущенко В.М., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - В 2Т. - Т.І. - К. ,1996. - С. 3-30.

22.Бердяев Н.А. Смысл истории. - М.,1990. - С.4-50.

23.Бойченко І.В. Філософія історії: Підручник. - К.,2000. - С.61-90.

24.Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. - М.,1988.-519 с.

25.Вико Д. Основания новой науки об общей природе вещей. - Москва-Киев,1994. - С. 377-460.

26.Гаврилишин Е. Дороговкази у майбутнє.До ефективніших суспільств. Доповідь Римському клубові. - К.,1990. - С.3-98.

27.Горак Г.І., Яшук T.I. Проблема спрямованості людської історії// Філософія. Курс лекцій. -К., 1993. - С. 543 -558.

28. Жёкин Г.В. Социальная философия истории. - К. ,1996. - С.3-109.

29. Колінвуд Робін Дж. Ідея історії. - К.,1996. - С.3-123.

30.Костенко Н. Майбутнє дітей в сюжетах про Чорнобиль. //Філос. і со­ціолог. думка. - 1993. - М. - С. 9-23.

31.Кузьмеико В.Л., Романчук O.K. На порозі над цивілізації /роздуми про майбутнє/. - Львів, 1991.

32.Гошовський М.М., Кучерявий І.Т. Ідея прогресу в соціальній філософії.- К.,1993. - С. 158.

33.Научное превиденне общественных процессов. - К.,1990.
34. Ортега-і-Гасетт Хол. Тема нашої доби. - К., 1994.

35.Петров В. Походження українського народу.-К. ,1992. - С.23-57.

36.Полибий. Всеобщая история. - С-Пб, 1995. - Т.2. -С.3,4.

37.Пахомов Ю. Філософія української кризи: культ "невидимої руки"? // Віче.,-1995. - 15,6; - С.76-86.

38. Предборська І. Соціальна зміна як проблема соціологічної теорії // Філос. і соціол. думка.-І994.-№ З-4. - С.16-35.

39.Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги.-К.,1994.-Т.2.-494 с.

40.Тойнбі А.Дж. Дослідження історії.-К.,1995.-Т.1.-С.14-54,70-78,147-151,192-227, 245-254, 354-363.

41.Філософія. Навчальний посібник /Надольний І.Ф. та ін./. - К.,2001.

42.Філософія. Підручник /Бичко І.В. та ін./. - К.,2001.

43.Філософія. Навчальний посібник /Петрушенко B.Л./.-K-1, 2001.

44. Швебс Г.И. Идея ноосферы и социальная экология//Вопр.филос.-І99І.-№ 7.- С.36-42.

45.Шинкарук B.I. Філософія і сучасні історичні реалії //Філос. і соціол.думка. -1992. -№ 4.-С. 3-11.

46.Шпанглер 0. Закат Европы. - М.,1993. - T.1.- С. 131-165,262-266.
47.Ясперс К. Смысл и назначение истории. - М.,1991. - С.3-78.


ТЕМА 7

ПРОБЛЕМИ ЛЮДИНИ ТА ОСОБИСТОСТІ В ФІЛОСОФІЇ ТА МЕДИЦИНІ. СВІТ ЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ.

ВСЬОГО - 8 годин, з них 4 - на самостійну підготовку.

МЕТА ВИВЧЕННЯ ТЕМИ: Поглибити розуміння людини як природно-соціальної істоти, усвідомити шляхи формування особистості.

ОСНОВНА НАВЧАЛЬНА ПРОБЛЕМА: Суперечність у поглядах на походження природи, суть та сенс людського буття, між спорадичним існуванням та активним, гуманним цілепокладанням людини як особистості.

ПРОВІДНА ІДЕЯ: Рівень і характер соціалізації продукує визначеність індивідуальності та особистості.

НАОЧНІСТЬ: Таблиці - "Індивідуальність та особистість", " Структура особистості".


ЗАНЯТТЯ 1 /2 години/

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: Людина, соціалізація, сутність, існування, екзистенція, космічна субстанція, мікросвіт, гедонізм, евдемонізм, дух навіювання, персоналізм, пневма, антропологія, соматика, психологія, антропогенез, соціогенез, діяльність, соціал-дарвінізм, сцієнтизм, нозологізм, антинозологізм, соціологізаторство.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. 
   Проблема пізнання людини в філософії та в конкретних науках. Структура
   поняття "людина". Проблема сутності та існування людини.
   
2. Наука і філософія про біологічну еволюцію та соціальний розвиток людини.
   Антропогенез та соціогенез. Проблема природного, біологічного та соціального.
   Аналіз біологізаторських та соціологізаторських тлумачень людини.
   
3. Біологічна основа та соціальна обумовленість здоров'я та захворювань людини.
   

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. 
   Чи завжди розглядалася людина як цілісність та які моменти людської суті й людського буття бралися як головні в історії філософії?
   
2. Чому діяльність людини є основою її філософської концепції?
   
3. Які структурні моменти поняття "людини" є визначальними?
   
4. Чому не тотожні поняття "сутність", та "існування людини"? Доведіть це.
   

5. 
   Що таке антропогенез та соціогенез? Прослідкуйте ці процеси згідно даних науки.
   
6. Як ви ставитесь до біологізаторських та соціологізаторських концепцій людини.
   

7.Що ви знаєте про біологічну основу та соціальну обумовленість здоров'я і захворювань людини? Наведіть приклад.


МЕТОДИКА ЗАНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ: Використовуючи методику проблемних груп, з'ясувати основний зміст питань для обговорення. Чітко окреслити проблеми, які свідчили про неоднозначність людини, спонукали до однобокості в її аналізі протягом віків. Розібратися в сучасних підходах до розуміння становлення, розвитку та суті людини. Навчитися аргументувати зайняту позицію щодо антропогенезу, соціогенезу, сутності та існування людини. Вміти відстоювати свої переконання, зіставляючи дані науки та наукові версії щодо суті розумної істоти Всесвіту.

Підготовка до відповіді на перше питання пов'язана з поглибленим засвоєнням історико-філософського вступу. В античній філософії спостерігалось ототожнення людини із всесвітньо-космічною субстанцією, в якому сама людина - "малий світ", мікрокосм, менш досконалий ніж КОСМОС. У ПРОТАГОРА "Людина - міра всіх речей". Згідно СОКРАТУ, "Людина - це добра і зла воля, як помилка розуму щодо блага". ГЕДОНІЗМ - міра потягу до насолоди. В платонізмі людина - носій духу /безособової субстанції/. НУС І ПНЕВМА - це лише логіко-музикально-математична схема. Людина - комбінація душі і тіла. Відхід душі від світу богів - її ідейне падіння. В Арістотеля бачимо взаємну призначеність душі та тіла. Пізньоантична містика створює вчення про Першолюдину як божу суть, що вміщує всю сенсову структуру КОСМОСУ /вторинного щодо ПЕРШОЛЮДИНИ/. Це переходить в християнський ГНОСТИЦИЗМ та іудейську містику Каббали. Біблейська АНТРОПОЛОГІЯ має екзистенціальний характер. Влада Бога здійснюється через заповіді. Шлях через гріхопадіння - драматичні переходи від обранності до відвернення і навпаки. Самопізнання джерело богопізнання. Розімкнутість людини у напрямку надлюдських можливостей та бісівських навіювань дає страждання, подолання плоті. У ВІДРОДЖЕННІ помітний підхід до людини, виходячи з неї самої, з її творчих можливостей. У НОВИЙ ЧАС підкреслюється сила розуму /Проаналізуйте це на фоні розвитку наук/. ДУАЛІЗМ - людина ділиме, що має протяжність, тіло, й одночасно неділиме, що має безсмертну душу...У КАНТА - людина не поєднання двох субстанцій, а істота, що належить до двох світів - світу природи /необхідність/ та світу свободи /самовизначенність/. ГЕГЕЛЬ апелює до історичності людини та культури. Людина - носій загальнозначимої свідомості, представник духу, розуму. У ФЕЙЕРБАХА любов універсальна як сама людина. У ХУІП-ХІХ ст. на перший план висуваються позамисленні здібності та сфери /почуття - Якобі, самозбагачення - Беадер, життєві сили та потяги /"філософія життя"/, існування /екзистенціалізм/, несвідоме - Фрейд тощо/. Обов'язково вникніть в структуру поняття "ЛЮДИНА" /як природна і соціальна істота/, згідно отриманих в ВУЗІ знань.

Аналіз другого питання можна почати з персоналізму, який бачить в людині абсолютну цінність, унікальність, що знаходить опору в особистісному абсолюті /богові/, через кого стверджує сенс і гідність свого буття. Зрештою зупиніться на аналізі К'єркегора, опозіційному щодо раціоналізму. Головне - воля в акті вибору, що дає абсолютну відмінність добра і зла. Розум тут - зрадник, а не вмістилище гідності людини. Вільна особистість починається не з сумніву, а з стану "відчаю" що веде до пошуку чуда й бога. Вникніть у позицію "філософії життя" /Дільтей, Плеснер, Гелен, Портман/. Останній переконаний, що звільнення людини від тиску інстинктів засноване на розриві дії та спонуки. Спонуки людини дифузні, тому можуть гальмуватися, а їх мета переноситися. Конституційний надлишок спонук нав'язує людині їх переробку, бо людина - "культурна істота". З цим пов'язана "культурна антропологія" (Ротхаккер, Ландман, Кассірер). Чи можна визначити людину імманентно? А чи інтенціонально (через самопроектування)? А може через трансцендентування буз трансценденції? Ці питання прямо пов'язані з сутністю та існуванням людини. Спочатку ці поняття вважалися для означення наявного буття речей яке осягається досвідом /сутність - розумом/. В середні віки поняття існування включає ідею обумовленості, тому не співвідноситься з богом. Бог має не існування, а СУТНІСТЬ - буття. Для Ф.Аквінського сутність - коррелят логічного поняття, існування - судження, номіналісти (Скот, Оккам) підкреслювали АЛОГІЗМ існування, його несумірність з сутністю. Кант: існування логічно не виводиться /як і почуття/, як і поняття бога з його існування. ЕКЗИСТЕНШОНАЛІЗМ: існування одиничне, особисте, конечне. Мислення -всезагальне, безособове, нескінчене, тому несе з собою свій закон, а існування -свою ДОЛЮ. Тому мислення немає історії, бо його історія - це його логіка. Існування ж історичне, бо історія конечна, неповторна, як і доля. З одного боку існування корениться в БОГОВІ а з іншого - тотожне особі (єдність релігійно-філософсько та психолого-антропологічного тлумачення існування. Розгляньте три варіанти ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ (онтологічний, антропологічний, релігійний), покажіть що перший користується феноменологічним методом Гусерля, другий -психологічними, психоаналітичними й соціальними методами, третій - описує в нових поняттях духовний досвід сучасної релігійної людини, поєднує філософське мислення та релігійне світовідчуття, які роз'єднувались у Новому СВІТІ. Отже, ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ виступає проти сцієнтизму, позитивізму індустріальної цивілізації, де протилежність людини та світу пронизує всі сфери життя й свідомості. Існування не пізнаванне, бо необ'єктивоване, а його структура випливає із спрямованості на інше, з ШТЕНЦЮНАЛЬНОСТІ. Покажіть, як розуміється в екзистенціалізмі проблема часу та історії., особи та суспільства, свободи, відчуження як об'єктивізації, комунікації тощо.

При розгляді другого питання слід звернути увагу на проблему пристосовуваності як виключне амплуа тварин, як їх видові ознаки. Зрештою проаналізувати поведінкові акти людини, підкреслити їх РІЗНОМАНІТНІСТЬ та КОМБІНОВАНІСТЬ, висвітлити ВАРІАТИВНІСТЬ поведінки людини в залежності від умов, завдань, інтересів, засобів, а також стимулів та мотивів. Необхідно показати, що генетичний код є нормою людини. В досвіді людина вдосконалювала засоби передачі інформації (мова, показ, приклад). Звідси - суспільство дає єдність культурних норм, а не функціонально-ієрархічну єдність типу мурашника. АНТРОПОГЕНЕЗ та СОЦІОГЕНЕЗ датується 3 - 3,5 млн. років тому. Покажіть деструктивну дію праці на інстинкти людини, охарактеризуйте АРХАНТРОПІВ древніх людей (пітекантропи, синантропи, неандертальці), вплив мови на зв'язок у свідомості ЗНАКУ й ДЕНОТАТУ (його значення). Зупиніться детальніше на аналізі видів сімей (ЕНДОГАМІЯ - шлюбні зв'язки всередині спільності, АГАМІЯ - виключення близьких родичів, ЕКЗОГАМІЯ - пошуки пари зовні). Небезінтересними будуть морально-етичні ТАБУ, які стосувалися всіх без виключення (заборона на кровозмішування, на вбивство одноплемінника, зобов'язання в підтримці одноплемінника, в ціломудрості та недопусканні подружньої невірності). Згадайте історію праці: неоліт - перехід від збирання до виробничого життєзабезпечення (землеробство, тваринництво, ремесло). ДІЯЛЬНІСТЬ, СУСПІЛЬНА КОЛЕКТИВНІСТЬ, СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ, НАДБІОЛОГІЧНЕ (родове) об'єднання є усвідомленим - совість і тип. Покажіть вплив зміни діяльності на анатомо-фізіологічну організацію.

Вникніть у діалектику природного й соціального, що людина - суспільна тварина. Прослідкуйте деякі моменти щодо тривалості життя (20-22 роки стародавнього світу, ЗО років у XVIII ст. 56-у Зах. Європі поч. XX ст. 75-77 у розвинутих країнах в кінці XX ст. Расовість - природа людини. Роль здібностей та прямоходіння в розвитку людини. Зосередьтеся на унікальності людини. Арістотель: Людина - політична тварина, тобто в ній поєднується біологічне й соціальне. Біологічне - раса, стать, вік. Здатність продукувати засоби виробництва, спілкуватися мовою - СОЦІАЛЬНЕ. Багато значить - взаємодія того і іншого. Абсолютизація біологічного чи соціального в людині веде до крайностей. Це зокрема видно на обґрунтовуванні расизму, соціал-дарвінізму тощо. Е.Геккель писав про "нижчі" та "вищі" раси. А це веде до геноциду. Мальтус був упевнений, що суспільне життя - це арена боротьби за існування (хоч у Дарвіна цей вислів був метафоричним).У подібних орієнтаціях доводиться, що чоловіки стоять "вище" жінок у "табелі про ранги", що жінки не досконалі "за задумом Бога" тощо. Згадайте закони "ТРЬОХ К", "ЧОТИРЬОХ К" і т.п. Біологізаторство й соціалізаторство як крайнощі паплюжать людину, спонукають до геополітики, позбавляють можливості розгледіти перспективи народів і рас. "Соціобіологія" (ам. Е.О.Уілсон). Історію людини слід розглядати очима зоолога з іншої планети, котрий складає каталог земних тварин; в такому разі всі гуманітарні та соціальні науки - розділи біології, а історія і художня література - засоби дослідження людини як біологічного виду. СОЦІОЛОГІЗАТОРСТВО: О.Хакслі у книзі "О дивний, новий світ"(1932) пише про штучно створених людей, пристосованих до різного виду праці, але обмежених з іншого боку, тому потрібна "вибраковка" типу фашизму. Покажіть, що нервово-психічні перевантаження, стреси, ведуть до "хвороб цивілізації" - серцево-судинних захворювань, психічних розладів, порушень в імунній системі тощо. Розкрийте проблему життя і смерті, сенсу життя, безсмертя.

Це буде основою розуміння третього питання. Ви вже знайомі з поняттям НОРМИ, яка передбачає певну модель функціонування організму. НОРМА - біологічна підстава здоров'я. Використайте матеріал нормальної анатомії та фізіології, дані інших наук для того, щоб ґрунтовно висвітлити біологічну основу здоров'я та захворювань людини. Це можна продемонструвати на зв'язку одного (чи одних) органу з іншим, співвідношення структурних елементів крові, явищах метаболізму, імунного гомеостазу і т.п. Чи буде нормально функціонувати мозок при певному звужені судин? З чим пов'язана серцева недостатність? Які аномалії може викликати: враження головки підшлункової залози, звуження чи тромб протоків жовчі і т.п.? Поряд з цим зверніть увагу на "соціальне здоров'я" людини. Згадайте психоаналіз 3.Фрейда. Чому тиск СУПЕР-"ЕГО" настільки може бути суттєвим, що стреси, які виникають цілком закономірно й достатньо часто, виводять людину із ладу. Розшифруйте фрейдівське НАД-"Я" через конкретну систему управління в нашій державі, закони пов'язані з забезпеченням чи відсутністю людських свобод. Як саме пов'язана проблема соціального забезпечення населення з біологічною основою та соціальною обумовленістю здоров'я та захворювань людини? Прослідкуйте ще раз ці зв'язки на екологічній та демографічній проблемах сучасності (алопеція, радіоактивне зараження, отруєння нерозчинними рештками через вживання продуктів тощо). Постарайтеся детально з'ясувати ДЖЕРЕЛА, МЕХАНІЗМИ та ТЕНДЕНЦІЇ біологічної і соціальної взаємообумовленості здоров'я й захворювань людини, можливості сучасної медицини щодо корекції цих процесів, зв'язку її із спорідненими галузями теорії й практики, продовження життя людей.

ЗАНЯТТЯ 2 /2години/

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: Людина, індивід, індивідуальність, особистість, особа, гуманітарний компонент біогеносфери, суб'єкт дії, об'єкт виховання, вікова фізіологія і морфологія, аксіологія, евристика, характерологія, організм, типологія вищої нервової діяльності, біологічна еволюція.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1.Зміст та діалектика понять "людина", "індивід", "індивідуальність",
"особистість". Соціалізація людини. Свобода особи.

2. 
   Всебічний гармонійний розвиток особи як гуманістичний ідеал. Гуманітарна
   освіта і підготовка лікаря.
   
3. Особистіший підхід у медицині. Особистість лікаря і особистість хворого.
   

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Чому в одному й тому ж цілому /людина/ доводиться вичленяти поняття "індивід", "індивідуальність", "особистість"?

2. 
   Як зв'язані соціаліазація людини та опредметнення її суті?
   
3. Чи згодні ви з Гегелем, що опредметнення є відчуження? Чому?
   
4. Як ви розумієте свободу особи? Чи однакова свобода "від" і свобода "для"?
   
5. Що включає в себе всебічний гармонійний розвиток особистості?
   
6. Що таке неогіпократизм, нозологізм, антинозологізм?
   
7. Як ви розумієте зміст лікарської етики, спеціальної деонтології?
   

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ І ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ: Методикою "малих груп" вияснити зміст основних питань для обговорення. Добитися чіткого розуміння критеріїв, які дозволяють диференціювати в людині "індивіда", "індивідуальність", "особистість". Вникнути в процес соціалізації людини, вияснити його зв'язок з опредметненням та розпредметненням сутнісних сил розумної істоти. Навчитися пов'язувати свободу з відповідальністю за прийняті рішення та дії. Вміти застосувати набуті теоретичні знання в діяльності майбутнього фахівця -медика.

Аналіз першого питання зумовлений увагою до людини як до організму і продукту біологічної еволюції, компонента біогеносфери суб'єкта пізнання, об'єкта виховання, суб'єкта праці, особи, індивідуальності. Поряд з цим: вікова фізіологія і морфологія, сексологія, соматологія, типологія ВНД - в системі природничо-наукового знання, аксіологія, евристика, характерологія. В системі гуманітарного знання. Суспільство - не сума індивідів, а система конкретно-історичних зв'язків, стосунків. Індивід же не ізольований атом соціального організму, а система із складною структурою. Принципи "атомізму", "робінзонади", "субстанції" що найменше сумнівні. Людина - суб'єкт соціальної та культурно-історичної діяльності певних суспільних відносин, їх синтез та підсумок. Індивід -окремий представник людського роду, без акцентів на соціально-психологічні характеристики. ОСОБИСТІСТЬ - відносно стійка, динамічна, соціально-обумовлена сукупність духовних, суспільно-політичних та морально-вольових якостей людини, яка акумулює певну соціальну зрілість, здатність виявити свою індивідуальність. ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ - система успадкованих та набутих в процесі розвитку фізичних, психологічних і творчих особливостей, що відрізняють одного індивіда від іншого. Велику роль у становленні особи має розуміння індивідом свого соціального статусу і готовність "присвоїти" сутність. Це пов'язано з соціалізацією людини. Покажіть різні підходи визначення понять: "ІНДИВІД" і "ОСОБИСТІСТЬ" (Р. Лінтон, Дж. Джілін, Д.Бідней, Е.Муньє). Підкресліть роль природного та соціального середовища в формуванні ОСОБИ. Виявіть своє розуміння ролі особи в історії, елітарних теорій. Покажіть, що в ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ми відзначаємо її самобутність, а в ОСОБИСТОСТІ - її самостійність (лице). Індивідуальність - це і цілісність здібностей, серед яких одна головна пов'язує всі інші. Муки творчості повинні ВІЛЬНО розкрити обдарування. Характеристики ОСОБИСТОСТІ - навмисність, цілеспрямованість, проективність, чітке усвідомлення мотивів поведінки, наявність єдиної життєвої стратегії, МІСІЇ, здатність до самоформування СВОБОДИ, до саморозвитку.

В другому питанні слід зауважити, що обрана особиста роль - це її місія, хрест, який вона несе добровільно, відповідально. Якщо для індивідуальності вчинки - засіб предметного втілення, то для особистості - вчинки - головне як результат САМОПОСТАВИ. Говорячи про всебічний гармонійний розвиток особи, згадайте, що таке безтямність, з якою має справу психіатрія, значення обов'язку, критичного аналізу мотивів діяльності. ВСЕБІЧНИЙ ГАРМОНІЙНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИ є гуманістичним ідеалом, який включає в себе духовне БАГАТСТВО, МОРАЛЬНУ ЧИСТОТУ й ФІЗИЧНУ ДОСКОНАЛІСТЬ. Уважно перечитайте ВВЕДЕННЯ в ФІЛОСОФІЮ, Гл. ІХ, с.219-268 та ФІЛОСОФІЮ, лекцію 25, с.420-436.: Книгу В.П. Петленко та В.Ф. Сержантова ПРОБЛЕМА ЧЕЛОВЕКА В ТЕОРИИ МЕДИЦИНЫ (К.: Здоров'я,1984.). Це потрібно не лише для закріплення попередніх знань. Згадайте Канта: в особистості - "самодисципліна", "самовладання", "автономія як самозаконність". Зведення МАКСИМИ до принципу відрізняє особистість від індивідуальної поведінки людини, яка кидається з боку в бік, як хмара мурах, керуючись то власними схильностями, то "силою обставин", то тиском влади. Тому для всебічно й гармонійно розвинутої особи Кант вважає за необхідне: 1. "Дати собі закон". 2. Чинити так, щоб максима твоєї поведінки в усякі часи могла б стати нормою всезагального законодавства. Лише той, у кого є принципи, здатний до незалежного цілепокладання, до життєвої (стійкої) стратегії. Психіатр Бруно Беттельгейм попав у концтабір 1938 р. За два роки Дахау і Бухенвальда склав усну книгу про сіан людей та їх поведінку в жахливих умовах масових експериментів. У 1960 р. книга "Освічене серце" побачила світ. Там значиться, що метою концтабору є "ампутація особистості в людині". Чи не зустрічаються й за інших умов "ідеальні в'язні", що реагують як автомат, як дитя на будь-які команди. Але ж в подібних перетворюються передбачливі циніки, люди з чиновницько-клерківською психологією тощо. Де відсутні вільно вибрані обов'язки, починається кагальна деградація особи, особливо прискорена, коли вона перетворюється в здобич злочинного оточення чи режиму. Тому майбутньому медику слід серйозно ставитися до гуманітарної освіти, черпати в ній мудрість, позбавляти себе однобокості в підходах до складних проблем людини. Третє питання вам частково відоме з курсу "історія медицини". Ще Гіппократ був переконаний, що вікова, статева, індивідуальна особливість вимагає особистісного підходу в медицині. Зрозуміло, що все це на фоні глибоко зрозумілої загальної теорії патології. Дюркгейм (XIX ст.) звернув увагу на те, що самовбивству передує АНОМІЯ - "беззаконня", "безнормність" - коли для людини немає нічого святого й обов'язкового. Аномія веде до АПАТІЇ - основи для "втечі в смерть". Для медика важлива цілісна уява про бажане й цінне, бо це умова сенсу життя особистості, її надзавдання. Цим слід вивіряти й себе, і хворого. Деонтологія і лікарська етика за цих умов - не просто "крихти гуманізації медицини", а серйозна підвалина поваги до особистості, якщо навіть та втратила деякі визначники і якій необхідно повернути здатність до всебічного самоствердження. Особистість лікаря відіграє тут неабияку роль: зниження імунітету, загальна алергізація населення, неспроможність оплатити лікування тощо, висуває чимало проблем на майбутнє.

ЛІТЕРАУРА до теми 7

1. 
   Алтухов В. Философия многомерного мира. // Общ.науки, 1992, №1, С.12-20
   
2. Дмитриев А.Н., Философский анализ проблемы безсознательного. Саратов, Изд. Сарат.гос.ун-та, 1985, С.186.
   

3. 
   Кассирер Е. Людський світ простору і часу. // Філософ, і соц. думка, 1991, №5, С.65.
   
4. Лой А.Н. Сознание как предмет теории познания, К.: Наука думка, 1988 С. 248.
   
5. Мамардашвили М.К. Сознание как философская проблема. //Вопр.филос. 1990, №10.
   
6. Морозов К.М. Природа интуиции. Минск. Университет, 1990.С. 141.
   
7. Один мир для всех. Контуры глобального сознания. М.: 1990.
   
8. Фляйшер М. /Герм/ Язык идей и язык реальной жизни./Юбщ.науки. совр.М.:1992: №2. С.55-77.
   
9. Фрейд 3. Душа человека. М.: Республика. 1992. С.430
   
10. Фром Е. Душа человека. М.: Республика, 1992. С.430.
    

11.Антология мировой-философии. - Т. 3. - М., I97I.

12.Аббаньяно Н. Экзистенция как свобода//Вопросы философии.-1992, №8.

13.Бубер М. Проблема человека/Два образа веры. - М.,1995.

14.Вінниченко В. Відродження нації. - К.,1990. - Ч.І. - С.31-74.

15.Гордієнко А. Методологічні проблеми осмислення буття людини в західноєвропейських філософських концепціях другої половини XX століття//Філософ. і соціолог. думка.- 1995. №5-6.

16.Діалог культур і духовний розвиток людини /Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції/. - К.,1995. -237 с.

17.Грушевський М. Очерк истории украинского народа. - К., 1991.-С.16-38.

18.Максимов С.І. Особистість і суспільство. - Харків, 1993. - С. 20.

19. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. - К., 1995.

20.Ортега-і-Гассет X. Бунт мас // Хроніка 2000. - 1995. - № 1-2.- С.191-214

21.О человеческом в человеке. - М., 1991.

22.Пролеев С.В. Духовність і буття людини. - К., 1992. - 107 с.

23.Сартр Ж. П. Экзистенциализс - это гуманизм//Сумерки богов - М.,1989.

24.Тейяр де Шарден П. Феномен людини // Читанка з історії філософії у 6 книгах. - Книга 6. Зарубіжна філософія XX століття. - К. ,1993. -С.215-2І8.

25.Хабермас Ю. Пізнання й інтерес // Там же. - С.228-238.

26.Шелер М. Положення людини в космосі // Там же. - С. 146-151.

27.Щедрова Г. Мета суспільства - людина. -// Віче. - 1995. - № З. – С.22-34.

28.Сто человек. Антология. - М.,1995. - С. 5- 127.


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ТЕСТИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З ФІЛОСОФІЇ.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

для студентів 1 і 2 курсу з

ФІЛОСОФІЇ ТА ОСНОВ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ

ДО ТЕМИ 1:

1 .Під час лабораторного заняття студент зауважує: "Робота з матеріалами віварію антигуманна, а медицина – найгуманніша професія..." Викладач у відповідь: "А чи станете Ви медиком-гуманістом, не маючи навиків практичної роботи?"

Яка Ваша думка з цього приводу? Обґрунтуйте її.


2.Другокурсник всерйоз повторює: "Світогляд тотожний знанню". Але чому ж тоді переконання людини вважають головним елементом світогляду?"

Виясніть Вашу позицію як майбутній медик.


З.Як доводить відомий кардіохірург М.М.Амосов, теплокровні ссавці мають світогляд і цим не відрізняються від людей. Навпаки, їхня безпосередність варта більшого, ніж скритність людських намірів.

Чи поділяєте ви думку М.М.Амосова? Чому?

4.При обговоренні структури світогляду методикою "малих груп" група доповідачів ототожнила поняття "цінності" з поняттям "цінне". - Але як тоді бути з духовними цінностями ?- запитав студент з групи опонентів.

А яка Ваша точка зору?


5.Віра - невід'ємна складова світогляду. - Якщо це виключно релігійна віра, то чи маю я світогляд як атеїст ?- спитав студент К.

Що б Ви відповіли йому?

6.Плюралізм світоглядів в наш час очевидний. - Це було завжди, а тепер лише виявилося, тому компроміс між партіями, націями, класами недопустимий, - заявив студент А. - "В такому разі пропонується війна всіх проти всіх” - не згодилася його колега В.

Виявіть свою думку.

7.Намагаючись виявити особливості світогляду медика як фахівця, субординатор

назвав наступні моменти: 1.Світогляд медика - це сукупність позитивних ідеалів. 2.Єдність стилю думок і способу життя. 3.Спрямованість раціональної та практичної діяльності.

Чи є назване найсуттєвішим? Обґрунтуйте свій підхід.

8.На студентській науковій конференції з'ясувалося, що в процесі аналізу соціал-дарвінізму доповідач ототожнив світогляд і філософію.

Чи правильно зробив студент? Яке співвідношення між ними насправді?

9.Під час дискусії про світоглядні основи навчальних дисциплін, які вже вивчили другокурсники, чи знайомляться з їх основами, студенти поділилися на тих, хто заперечував світоглядне значення анатомії, фізіології, біохімії тощо і тих, хто стверджував: "Всі науки мають світоглядні аспекти".

Визначте свою позицію. Обґрунтуйте вибір.


10.В одній із дискусій викристалізувалися різні точки зору: 1.Світогляд - це узагальнена система поглядів на світ як ціле, на місце окремих явищ у світі та на своє власне місце у ньому.2.Світогляд - це оцінка людиною сенсу її діяльності і перспектив суспільства. 3.Світогляд - є відображення світу в свідомості людей у відповідних принципах, законах, поняттях.

Чи влаштовує Вас, як майбутнього медика, будь-яка з названих точок зору? Чому?

11 .На семінарі з філософії "група доповідачів" доводила, що філософія є одночасно і формою світогляду, і його частиною, і основою, і причиною. "Опоненти" ж стояли на своєму: "Філософія є специфічним за своїм змістом та формою світоглядом, який теоретично обґрунтовує свої принципи та висновки".

Хто з них, на Ваш погляд, ближчий до істини? Які принципи та закони філософії важливі для діяльності медика?


12.1снує думка, що філософствування є відрив від реального життя, "фантазування в позахмарних висотах"...

А як Ви вважаєте? Чи зв'язана філософія з практичним життям, з медициною зокрема? Обґрунтуйте свої переконання.

13."Філософія вчить мислити, - наполягає один студент, - а медику це вкрай потрібно". - Я не згодний, - заявляє інший. - Філософія за загальним не бачить окремого, за лісом - дерев. А нам, медикам, важливо займатись конкретним пацієнтом.

Як би ви поставилися до функцій філософії?

14.Медицина як сфера діяльності є загальнолюдська цінність. Людина - найвища цінність. Чи варто (і чому), на Вашу думку, підтримувати життя фізично і психологічно неповноцінної дитини, якщо завчасно відомо, що будь-яка корекція її здоров'я не дасть бажаного результату?

15."Цінність життя є саме життя, тому і сенс людського буття в підтримці власного існування", - заявляє студент-медик. - Нічого подібного, - заперечує йому колега. - підтримуючи здоров'я інших, ми реалізовуємо себе як фахівці, отже і сенс життя полягає в самоствердженні.

Яку позицію в даній ситуації зайняли б Ви?

16.У свій час деякі вченні були переконанні, що в сперматозоїді є маленька людина. Попадаючи в належне середовище, вона просто збільшується. Згодом стало відомо, що ці метаморфози не такі прості, як здається.

Як називають тих, хто виступає лише за кількісні зміни та заперечує якісні? Чи шкідливий такий (і чому саме?) стиль мислення для медика?


17.Гіппократ зазначав: "Якщо ти знаєш медицину - то ти просто лікар. Але якщо ти ще й філософ, то уподібнюєшся богові".

Що Гіппократ мав на увазі?

18.Герой повісті В Тендрякова "Розплата" дев'ятикласник Коля Корякін вистрілом з рушниці вбиває батька-алкоголіка, який знущався з матері. Колишній сусід цієї сім'ї звинувачує вчителя Аркадія Кириловича Пам'ятного за опосередковану співучасть у вбивстві. Вчитель орієнтував дітей не миритися зі злом, не змінювати за будь-яких обставин добрих намірів.

А як Ви б оцінили цю ситуацію?

19.В підручниках з філософії основне питання філософії називають в однині. Поміркуйте і доведіть, чи аналогічні за змістом зіставлення таких пар: "природа-дух", "буття-мислення", "матерія-свідомість", "об'єкт-суб'єкт". Що ж в такому випадку складає онтологічний зміст цих понять?

Чому саме для медика однина спрощує розуміння філософії?


20.Для медика діагностика - невід'ємна складова пізнання людини. Як у такому випадку Ви розціните думку агностиків про неможливість пізнання світу і людини?

Які аргументи висувають вони і чи мають ці аргументи достатні підстави?


21 .Духовність - невід'ємна складова соціалізації людини, спілкування із собі подібними. Лише медик найглибше розуміє ціну душевного розладу, неадекватного ставлення до світу речей і до людей. Чи поділяєте Ви думку, згідно якої свідомість людини - це матеріальний продукт матеріального? Чия це точка зору?

22.3гідно твердження одних мислителів, дух створив природу, суспільство,
кожного з нас зокрема і через нас, своє "відчужене інобуття”, пізнає "самого себе"
Протилежне стверджують ті, хто вважає, що воля людини, її відчуття конструюють зовнішній світ. Чи не можуть стати на заваді до вивчення людини і клінічного
пливу на неї такі підходи? Чому?

23. Сьогодні все частіше через засоби масової інформації духовність ототожнюється з релігійною вірою. . .Чи означає це ,що атеїсти бездуховні в принципі ? Чи зв’язаний з вірою в правоту своїх помислів і вчинків лікар-атеїст?

24 .Все більше людей в Україні схильні визнати свідомість первинною, зважаючи, передовсім, на деградацію моральності за час перебудування всіх сфер життя. Якщо це так, то свідомість породжує мозок. . . Де ж вона знаходиться до цих пір, чи самосуща вона? Як майбутній медик помисліть над тим, чому операції на мозку можуть спричинити патологію свідомості. Чи, може медики оперують свідомість як таку?

25. Якщо матеріальне та ідеальне незалежні одне від одного /назвіть напрямок/, то фізіологічні та психічні процеси так само не зв'язані між собою. . .Чи так це насправді? Згадайте механізм передачі інформації від нейронів до клітини, структуру нейрона.

ДО ТЕМИ 2:


1 .Філософія як форма духовної діяльності обов'язково містить у собі момент історичності ,вона-відповідь людського духу на питання, поставлені історично обумовленим буттям людини. Звідси - філософський плюралізм. Як це пов'язано з історією медицини? Чи може медицина стоїть осторонь історії?


2.В реальному історичному процесі можна виділити такі типи історико-філософських побудов: емпіричний, критичний, власне критичний та синтетичний. Чи властиві вони медицині? Який з них найхарактерніший в наш час?

3.Серед методів ,з допомогою яких суб'єктивна історія медицини описує об'єктивну історію медицини виділяють емпірично-історичний і теоретико-логічний. Що вам відомо про ці методи з історії медицини?

4.Ще в Стародавній Індії звертали увагу на здоров'я людини. В Айюрведах зібрані дані народно-нетрадиційної медицини. Як пов'язані з Айюрведами чотири благородні істини Буддизму?

5.Людина - пристрасна істота. У Буддизмі стан згасання, затухання, охолодження пристрастей і бажань називають нірваною і досягається він через „праведне" життя і засвоєння істини про вічну змінність буття. Що є основою "праведного" життя? Назвіть п’ять буддійських заповідей та виявіть до них своє ставлення.


6.Як відомо, локаятики Стародавньої Індії заперечували карму\плату за земне життя в потойбічному світі та у всіх наступних перевтіленнях\ ,самсару \ коло земних перевтілень душі \ і мокшу \звільнення від них\. Чи заперечували локаятики аскетизм? Чому? Як ви, як майбутній медик, розцінюєте їхні моральні засади.

7.Згідно вченню йогів, найвищого блаженства людина може досягти не зміною об'єктивних умов свого життя , а повним звільненням своє свідомості від впливу зовнішнього світу і досягненням особливого психічного стану -самадхи /зосередження/, коли згасають всі бажання , мислення, зупиняється на певноному внутрішньому пункті, порушується зв'язок із світом і з'являється здатність інтуїтивного бачення світу .Але ж його не визнавали зв'язку тіла і душі...Чи можливі подібні вправи з душею самою по собі? З'ясуйте свої підходи. Дайте оцінку як медик системі вправ йогів.

8.Згідо Гомеру в людині розрізняють тіло і три види духу: 1/"псюхе"-душа як така-початок життя і джерело руху тіла; 2/"тюмос"-ефективно-вольова частина духу. 3/"ноос"- розум. "Псюхе" розлита по всьому тілу, "тюмос"- знаходиться в грудях, "ноос"-в діафрагмі. Виявіть ,як медик, своє ставлення до такої точки зору.


9. "Сім мудреців" Стародавньої Греції /Фалес, Солон, Біант, Піттак та інші/ в своїх прислів'ях , притчах ,висловили кредо "життєйської мудрості". Короткі афоризми ./гноми/мають форму всезагального: 1/"Нічого понадміру". 2/ "Пізнай самого себе". 3. Наймудріший час, оскільки він все відкриває" . Чи актуальні вони для сучасного медика і чому?


10.Згідно Піфагору, найбільш цінним є споглядальний спосіб життя мудреця. Перед сном обов'язково був звіт перед собою, за прожитий день: Як я його прожив ? Що я зробив? Який мій обов'язок залишився невиконаним? Чи актуально це для медика? Що виховує цей самозвіт в нього?


11. Сократ, як відомо, виступив з тезою: "Хто розумний, той добрий". Але його звинуватили в розбещенні молоді та в неповазі до богів і священних звичаїв. Оскільки саме філософствування, за Сократом, є вмирання для земного життя і підготовка до звільнення безсмертної душі від її тілесної оболонки, то чи можливо бути розумним і добрим в процесі життя? Чи було, на Вашу думку, життя Сократа орієнтиром для сучасного способу життя?

12. 
    Кініки (Антісфен, Арістіл, Евклід) вважали найважливішою умовою досягнення вільного і щасливого життя обмеження потреб. А самі потреби, на Вашу думку, об'єктивні чи суб'єктивні детермінанти людської діяльності? Чи властивий евдемонізм (досягнення щастя через обмеження потреб) сучасному медикові за умов всебічної кризи суспільства?
    
13. Діоген - приклад відповідності філософського способу мислення філософському способу життя. Він максимально зменшив свої потреби, загартував себе, жив у великій глиняній діжці. Привчив себе не лише до фізичних поневірянь, але й до моральних принижень. Він просив милосердя у статуї, щоб звикнути до відмов. Адже люди подають калікам і жебракам і не подають філософам, тому що знають, що каліками і жебраками вони ще можуть стати, а мудрецями - ніколи. Чи готовите Ви себе до презирства щодо насолоди? Як розумієте зіставлення умов життя і якості життя відносно себе самого і майбутніх пацієнтів?
    
14. Доброзичливістю, на думку Арістотеля, володіє не кожна людина, а лише та, яка зуміла її знайти, яка активно діє. Людина одержує вищу насолоду не в матеріальних благах, не в почестях, не в діяльності для користі, а в самому процесі теоретичної діяльності. Загальний мотив - знайти середню лінію поведінки. Чи імпонує Вам такий підхід як майбутньому медику? Чому?
    

15. "Звикай думати, - вчив Епікур, - що смерть для нас - ніщо, адже все - і добре, і погане міститься у відчутті, а смерть є позбавлення відчуттів... Таким чином, смерть не існує ні для живих, ні для мертвих; позаяк для одних вона як така не існує, а інші для неї як такі не існують". Чи поділяєте Ви такий підхід? Чому? Чи може стати страх перед смертю перепоною на шляху до щастя з точки зору медицини?

16. Сенс життя Сенека вбачає в досягненні абсолютного душевного спокою через виправдання всього існуючого, пасивність, терпіння, ствердження мізерності долі людини в порівнянні з долею світу. Одночасно він вважає, що найвища цінність -удосконалення власної душі і розуму тобто самого себе через доброчинність. Чи немає тут суперечності? Обґрунтуйте свою точку зору.

17. 
    Фундаментом світогляду Б. Паскаля є "серце", у якого свої закони, невідомі розуму. В пізнанні воно відчуває "терміни" і "аксіоми", в етиці зумовлює "моральний порядок" (на відміну від "інтелектуального" і "фізичного"), в релігії - "відчуває" Бога. "Серце" відає у людини всім тим, що виходить за межі розуму, логіки, свідомості. Завдяки "серцю" людина осягає нескінченність, бо розум відчуває її обмеженість, впадає в оману... В суєтному світі люди не знають ні справжнього горя, ні справжніх радостей... Чи не суперечить останнє попередньому? Чи лише на рівні "серця" медик оволодіває загальною теорією патології, вченням про творення здоров'я?
    
18. Роздумуючи над буттям, Р.Декарт підкреслює, що відмінність між "моїм" мисленням і буттям - неможлива; моє мислення е "моє" буття, воно повністю єдине з ним, мислення - це субстанція людини, яка завжди є мислячою сутністю. Впевненість у тому, що людина є мислячою істотою, дає вірне і чітке пізнання. Істинне те, що розуміється ясно і чітко. Чи завжди це так, особливо у медицині? Чи не трапляється так, що "ясність і чіткість" ведуть до діагностичних помилок?
    
19. В романі "Жак-фаталіст" Дідро підкреслює, що реальне життя непослідовне, суперечливе. Людина з такою ж неминучістю йде шляхом ганьби і слави, як куля, що котиться схилом гори. Навіть якби був відомий ланцюг причин і наслідків, що становлять життя людини, все одно вона чинила б так, як змушена. Інший персонаж приводить докази принципової можливості протилежного. Які це докази? Чим вони важливі для медика?
    
20. У своїй праці "Людина-машина" Ламетрі послідовно поширює картезіанську схему "живої машини" на людину, твердячи, що людина не більше, чим тварина. Душа - тільки рушійний початок, відчуваюча матеріальна частина мозку, яку можна вважати головним елементом всієї живої машини. Виходить, що людина не здатна на творчі дії? Як Ви розумієте функції "живої машини" і чи достатньо їх для медика?
    
21. Поль Анрі Гольбах переконаний, що людина повністю залежить від природи і тому не може бути вільною: "Всі наші вчинки підпорядковані фатальності, яка керує нашою частковою системою так, як вона керує сукупною системою Всесвіту; ніщо в нас, як і в природі, не відбувається, оскільки випадок... є позбавлене сенсу слово". Звідси фатальність - це вічний, неминучий, необхідний, встановлений у природі порядок, неминучий зв'язок діючих причин з похідними від них діями.
    

Ви знаєте прямо протилежні підходи (первородний гріх, система моралі Канта тощо).

Як би Ви розцінили свободу волі як майбутній медик?


22. Свобода є доказом існування морального закону: "Дій так, щоб використати
людину для себе так само, як і для когось іншого, завжди як мету і ніколи лише як засіб"... "Дій так, щоб максима твоєї поведінки на основі твоєї поведінки могла стати загальним природним законом". Отже, згідно Канту, моральна поведінка характерна тим, що вона, з одного боку, відповідає закону, а з другого - її мотивацією е гідність людини.

Чи відповідають, згідно Канту, цим установкам акти поведінки в реальному житті і чому? Чи актуальний категоричний імператив Канта для медика-сучасника? Чому?

23. Згідно Фіхте, в історії повинна конкретно реалізовуватися та ж рівність, яка належить людям, бо кожна людина "сама в собі ціль". Реальне втілення рівності відбувається через "спонукання до ідентичності". Люди, які абстрактно, в плані своєї самоцілевої цінності, рівні, повинні реалізовувати цю свою абстрактну рівність і в своєму бутті, в якому між ними існує різниця і в силі, і в здібностях, і в статусі, і в таланті і т.д.

Зараз в Україні стверджують, що без структуювання суспільства, без чіткого поділу на класи, на "страти" нормального життя чекати нічого...

Зіставте ці протилежні точки зору та поділіться своїми думками щодо справедливості зазначених орієнтацій.

24.Шеллінг вважає, що в людській поведінці міститься певна подвійність, оскільки, з одного боку, люди діють на підставі своєї особистої мотивації, і в той же час їхні дії стають частиною вищого наміру, який "розповсюджується як тканина, зіткана невідомою рукою у вільній сваволі історії"".

Кант, як відомо, наполягає на природній свободі людини, яку вона реалізовує не в супереч своїм власним мотивам, а завдяки їм, оскільки людина - цілісна Істота". Який з цих підходів Вам більше імпонує? Чому?

25. Згідно орієнтаціям сцієнтизму власне наукою е лише природознавство.
Філософія має ні правильні, ні хибні положення, її істини позбавлені сенсу (Вітгенштейн). Соціально-гуманітарні галузі знання пов'язані з оцінкою та цінністю. Аксіологія ж не може бути наукою через суб'єктивізм оціночних суджень.

Чи здатне природознавство розкрити сутність людини? Чому? Чи є медицина виключно біологічною галуззю знання?


26. Людина - обмежена істота своєю природою. Інші ссавці відразу після народження стають на ноги, мають кращий зір, слух і т.д. Проте саме людина компенсує природні недоліки. Вона - єдина істота на планеті здатна мислити, займатися цілепокладанням.

Що лежить в основі свідомості та цілепокладання щодо соціуму?