Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони здоров’я україни тернопільська державна медична академія ім., 461.01kb.
- Буковинська державна медична академія, 160.67kb.
- Калюжна Лідія Денисівна, Національна медична академія післядиплом, 288.82kb.
- Міністерство охорони здоров’я України Дніпропетровська державна медична академія, 139.63kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни дніпропетровська державна медична академія моз, 186.75kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни дніпропетровська державна медична академія, 180.17kb.
- Особливості ад’ювантної фітотерапії в комплексному лікуванні хворих на хронічний гастродуоденіт,, 86.9kb.
- Міністерство охорони здоро‘я України Тернопільська державна медична академія, 323.04kb.
- Міністерство фінансів України Буковинська державна фінансова Академія, 212.56kb.
- Матюха Лариса Федорівна, к мед н., доцент Національна медична академія післядиплом, 9294.41kb.
ТЕСТИ
до теми №8 "ЛЮДИНА І КУЛЬТУРА"
1. ВКАЖІТЬ, ЩО Є ОБ'ЄКТИВНИМ КРИТЕРІЄМ ПРИ ВКЛЮЧЕННІ РІЗНИХ СУСПІЛЬНИХ ЯВИЩ У СФЕРУ ДУХОВНОГО ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА:
- Всі елементи надбудови є сферою духовного життя суспільства.
- - Всі похідні від суспільного буття є суспільні явища суспільства.
- - Елементи духовного життя суспільства до того, як вони складуться, повинні
пройти через суспільну свідомість, і постійно з нею зв'язані.
- Духовні утворення, які належать до масової свідомості, є елементами
духовного життя суспільства.
- - Всі ті суспільні явища, які спрямовані на задоволення духовних запитів
людей, відносяться до сфери духовного життя.
2. ДУХОВНІ ЯВИЩА РІЗНОМАНІТНІ. ЦЕ ОСОБЛИВО ПОМІТНО, КОЛИ ПРИВОДИТИ ЇХ АНАЛІЗ В СОЦІАЛЬНІЙ ПЛОЩИНІ.
ЯКЕ З НАЗВАНИХ ЯВИЩ Є НАЙБІЛЬШЕ ЗА ОБ'ЄМОМ?
- Духовний інтерес.
- - Індивідуальна свідомість.
- -Мова.
- - Духовне виробництво.
- - Духовна культура.
- - Ідеологічні відносини.
- - Духовне життя суспільства.
- - Суспільна психологія.
- - Ідеологія.
10.- Суспільна свідомість.
3. ЩО Є УМОВОЮ ПЕРЕТВОРЕННЯ ДУХОВНОГО В МАТЕРІАЛЬНЕ?
- Наявність видатної особи, вождя.
- - Наявність певної політичної організації.
- - Наявність певної соціально-психологічної обстановки для засвоєння теорії.
- - Внесення ідеології у свідомість широких мас людей.
- - Засвоєння теорії керівниками народного, масового руху.
- - Розробка наукової теорії.
4. СЕРЕД НАВЕДЕНИХ ТЕРМІНІВ Є НЕПРАВИЛЬНІ. ВИДІЛІТЬ ЇХ.
- Науково обґрунтована культура.
- - Науково обґрунтоване законодавство.
- - Науково обґрунтована політика.
- - Науково обґрунтована теологія.
- - Науково обґрунтована мораль.
- - Науково обґрунтована свідомість.
- - Науково обґрунтована філософська концепція.
5. ЗА СЛОВАМИ ЦЩЕРОНА, "ФІЛОСОФІЯ Є КУЛЬТУРА МИСЛЕННЯ". ЯКИЙ МОМЕНТ ВІДНОСНОЇ САМОСТІЙНОСТІ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ТУТ ПІДКРЕСЛЕНО?
1. - Суспільна свідомість здатна обганяти реально існуючі суспільні відносини.
2. - Між різними формами суспільної свідомості існує взаємозв'язок.
- Розвиткові суспільної свідомості притаманна наступність.
- - Форми суспільної свідомості виникають одна за другою.
- - Деякі форми суспільної свідомості прямо відображають суспільне буття.
Інші-опосередковано, через ті, що ближче до базису.
- Суспільна свідомість здатна відставати від суспільного буття.
- - У розвитку окремих форм суспільної свідомості є нерівномірність.
6. ДЕХТО ОБҐРУНТОВУЄ АБСОЛЮТНУ САМОСТІЙНІСТЬ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ. ЗНАЙДІТЬ МОТИВИ ЧЕРЕЗ ЯКІ, - "ОБҐРУНТОВУЄТЬСЯ" ЦЕЙ ПІДХІД:
Джерело цієї самостійності в безсистемності суспільного розвитку.
- - Активність людського мислення.
- - Суспільна свідомість - особлива субстанція, яка виникає та існує
незалежно від суспільного буття.
- - Форми суспільної свідомості надісторичні, основні їх положення та
принципи є вічні та незмінні.
- - Джерело самостійності суспільної свідомості в суспільному поділі праці
на розумову та фізичну.
- - Історичний розвиток - це діяльність духу, людського розуму, незалежний
від матеріальних факторів саморозвитку ідей.
7. ЩО ТАКЕ ІНДИВІДУАЛЬНА СВІДОМІСТЬ?
- Вся сукупність духовних якостей індивіда.
- - Те, що відрізняє одного індивіда від іншого.
- - Спільне для індивідів однієї і тієї ж соціальної групи.
- - Все, що свідомість індивіда засвоїла з суспільної свідомості.
8. СУСПІЛЬНУ СВІДОМІСТЬ МОЖНА ХАРАКТЕРИЗУВАТИ В
ГНОСЕОЛОГІЧНОМУ ТА СОЦІАЛЬНОМУ ПЛАНІ. ВКАЖІТЬ ЕЛЕМЕНТИ
СТРУКТУРИ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ, ЯКІ ВИДІЛЯЮТЬСЯ ПРИ її
ГНОСЕОЛОГІЧНОМУ АНАЛІЗІ.
- Професійна свідомість.
- - Колективна свідомість.
- Суспільна психологія.
- - Форма суспільної свідомості.
- - Буденна суспільна свідомість.
- - Ідеологічна сфера свідомості.
- - Пізнавальна сфера суспільної свідомості.
8. - Теоретична суспільна свідомість. .
9. - Свідомість соціальних груп.
10.- Усвідомлена культура.
9. ЧИ МОЖНА ВВАЖАТИ ПРИРОДОЗНАВСТВО ОКРЕМОЮ ФОРМОЮ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ? ВКАЖІТЬ ОЗНАКИ ОЦІНОЧНО – РЕГУЛЯТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ПРИРОДОЗНАВСТВА ЯКІ ДАЮТЬ ПРАВО ПРИЧИСЛИТИ ЙОГО ДО ФОРМ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ:
- Природознавство є першою формою духовного засвоювання людиною
навколишнього світу.
- - Ідеї про природу - це ідеї не окремого індивіда, а суспільні ідеї, ідеї
багатьох поколінь людей.
- - Природознавство з'явилося у зв'язку з суспільними потребами і
розвивається як відображення певних суспільних інтересів.
- - Природознавство грає чималу роль у формуванні світогляду.
- - Природознавство є основою розвитку всіх форм духовної діяльності
людей.
- - Без природознавства не можна вивчати виробничий процес, оскільки
природа є "неорганічним тілом" суспільної людини.
- - Суспільне буття включає в себе "олюднену природу" як штучні умови
виробничої діяльності.
- - Форми суспільної свідомості відображають також природу.
10. ФОРМИ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ, ЯК І ФОРМИ КУЛЬТУРИ, ВИНИКЛИ НЕ ОДНОЧАСНО. ЧИМ ОБУМОВЛЕНА ІСТОРИЧНА МІНЛИВІСТЬ ЦИХ ФОРМ?
- Різні види суспільних відносин виникають не одночасно.
- - Кожній історичній епосі притаманні свої форми культури і свідомості.
- - Змінюється характер соціальних потреб, а це викликає необхідність нових
форм в культурі та свідомості.
- - На кожному новому етапі історичного розвитку виникають нові
закономірності відображення соціальної дійсності.
- - Кожна соціальна група відображає суспільне буття за допомогою певних
форм культури.
11. СУСПІЛЬНУ СВІДОМІСТЬ МОЖНА ХАРАКТЕРИЗУВАТИ В ГНОСЕОЛОГІЧНОМУ ТА СОЦІАЛЬНОМУ ПЛАНІ. НАЗВІТЬ ЕЛЕМЕНТИ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ЯКІ ВИДІЛЯЮТЬСЯ ПРИ її СОЦІОЛОГІЧНОМУ АНАЛІЗІ.
- Усвідомлена культура.
- - Колективна свідомість.
- Форма суспільної свідомості.
- - Свідомість окремих соціальних груп.
- - Теоретична суспільна свідомість.
- - Буденна суспільна свідомість.
- - Ідеологічна галузь свідомості.
- - Науково-пізнавальна галузь суспільної свідомості.
- - Індивідуальна свідомість.
10.- Професійна свідомість.
12. БУВ ПЕРІОД, КОЛИ СВІДОМІСТЬ ЛЮДЕЙ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ВПЛІТАЛАСЬ В ЇХ МАТЕРІАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ, УМОВУ РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ. ПРО ЯКИЙ ПЕРІОД ТУТ ІДЕ МОВА?
1.-Такий стан суспільної свідомості існує за умов первісно-суспільних відносин з їх нерозвинутим розподілом праці, спрощеними виробничими відносинами.
- Тут мова йде про буденний рівень суспільної свідомості.
- - Такий стан суспільної свідомості притаманний окремій особі, яка як представник роду вплітає різні види духовної діяльності у мову всіх своїх дій.
- - У цьому вислові розкриваються особливості суспільної психології.
- - Тут йдеться про початковий етап соціалізації людини в особистісному плані.
13. НАЗВІТЬ ОБ'ЄКТИВНІ ДЖЕРЕЛА ВІДНОСНОЇ САМОСТІЙНОСТІ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ.
- Суспільний розподіл праці на розумову та фізичну.
- - Взаємодія форм суспільної свідомості.
- - Тотожність суспільного буття і суспільної свідомості.
- - Надісторичний характер форм суспільної свідомості.
- - Активність людського мислення.
- - Нерівномірність та несистемність суспільного розвитку.
- - Історична наступність у розвитку різних форм духовного життя
суспільства.
- - У здатності суспільної свідомості випереджувати існуючі реальні
відносини людей.
14. КУЛЬТУРУ НЕ МОЖНА МЕХАНІЧНО ВИВОДИТИ З ЕКОНОМІКИ. ЯКІ МОМЕНТИ ВІДНОСНОЇ САМОСТІЙНОСТІ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ ІГНОРУЮТЬСЯ ТИМИ, ХТО ЦЕ РОБИТЬ?
1. - Духовна культура може випереджувати реальні суспільні відносини.
2.- У розвитку окремих сторін духовної культури спостерігається нерівномірність.
- Між різними формами духовної культури та відповідними закладами є
взаємодія.
- - Духовна культура здатна консервуватися, відставати у своєму розвитку від
суспільного буття.
- - Деякі форми духовної культури відображають суспільне буття
безпосередньо, окремі ж - опосередковано, через ті, що ближче до
економічного базису.
15. ЯКА З ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ НАЙБІЛЬШЕ ВПЛИВАЄ НА ПРОЦЕС ЗБЛИЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ КУЛЬТУР НА УКРАЇНІ?
- Наступність розвитку суспільної свідомості.
- - Активність суспільної свідомості.
- - Випереджуючий характер розвитку свідомості.
- - Взаємозв'язок всередині суспільної свідомості.
16. НАЗВІТЬ ФОРМИ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ, ЯКІ ВИНИКЛИ ЗА УМОВ
ПЕРВІСНО-СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН.
- Політична свідомість.
- - Художня свідомість.
- - Правосвідомість.
- - Філософська свідомість.
- - Моральна свідомість.
- - Релігійна свідомість.
17. РОЛЬ ІДЕЙ У РІЗНІ ПЕРІОДИ ІСТОРІЇ НЕОДНАКОВА. ВІД ЧОГО ЦЕ ЗАЛЕЖИТЬ?
- Від характеру суспільних відносин, на основі яких вони виникають.
- - Від носія цих ідей /суспільної групи, партії, особистості/.
- - Від індивідуальних особливостей творця цих ідей.
- - Від ступені правильності відображення в ідеях потреб людей.
- - Від ступені розповсюдження ідей серед мас, впливу на них.
- - Від форми державного правління, політичного режиму.
- - Наявності партії, здатної перетворити ідеї в матеріальну силу.
18. ЧИМ, У ГОЛОВНОМУ, ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ БУДЕННА СВІДОМІСТЬ ВІД НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНОЇ?
1. - Можливістю осягнення об'єктивної істини.
- Залежністю від суспільної практики.
- - Відсутністю глибини та системності відображення.
- - Опорою на чуттєві дані.
19. ВКАЖІТЬ НАЙБІЛЬШ ПОВНЕ І ВІРНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ.
- Індивідуальна свідомість - це не висловлені індивідом думки.
- - Це усвідомлення особистістю самої себе, свого ставлення до світу.
- - Це форма існування суспільної свідомості.
- - Це трансформована /індивідуально засвоєна/ особистістю духовна
культура суспільства.
- - Індивідуальна свідомість - це спосіб соціальної та біологічної орієнтації
індивіда.
ПИТАННЯ
екзаменаційних білетів з філософії для студентів II курсу Буковинської державної медичної академії
1. Філософія і наукове знання.
Філософія і світогляд.
- Філософія і розвиток духовності людини.
- Предмет і основні питання філософії. ,
- Філософія і медицина.
- Функції філософії.
- Соціально-економічні та духовні передумови виникнення філософії в країнах
Сходу.
8. Давньокитайська і давньоіндійська філософія в рабовласницькому суспільстві.
9. Антична філософія.
Філософія Середньовіччя та епохи Відродження.
- Філософія Нового часу.
- Класична німецька філософія.
- Формування та розвиток діалектико-матеріалістичної філософії.
- Історико-культурні витоки вітчизняної філософії.
- Вітчизняна філософія XIX , XX століть.
- Філософський сенс проблеми бутття. Специфіка людського буття.
17. Філософська категорія "матерія", визначення поняття "матерія", його світоглядне й методологічне значення для теорії і практики медицини.
Сучасні уявлення про системно-структурну організацію матеріального світу.
- Матерія, рух, простір, час.
- Проблема свідомості у філософії. Ознаки та структура свідомості. Свідомість та самосвідомість.
- Розвиток форм відображення, роль праці та мови у становлені свідомості.
- Фізіологічні основи свідомості, свідомість і мозок. Психічне і фізіологічне.
- Взаємозв'язок свідомого і несвідомого у психіці людини.
- Діалектика як вчення про зв'язки та розвиток.
- Аналіз фрейдизму та неофрейдизму.
- Об'єктивна та суб'єктивна діалектика, їх єдність та відмінність.
- Принципи, їх місце в системі діалектики і значення для медицини.
Закон як вираз необхідного, суттєвого, стійкого взаємозв'язку предметів та явищ.
- Закон єдності та боротьби протилежностей.
- Закон взаємного переходу кількісних та якісних змін.
- Закон заперечення заперечення та його значення для медицини.
- Категорії діалектики, їх роль у медицині.
- Діалектика одиничного і загального. Нозологізм і антинозологізм.
- Суть і явище, їх значення для медицини.
- Частина і ціле, зміст і форма, структура і функція та їх значення для медицини.
- Типи цілісності в біології та медицині.
- Суть причинно-наслідкових зв'язків та їх значення для медицини.
- Причинність як основа генетичної, системної та структурної детермінації.
- Причинність та доцільність. Аналіз індетермінізму та телеології.
- Причинність в медицині. Аналіз кондиціоналізму, монокаузалізму та аутогенної патології.
- Необхідність та випадковість, їх значення для медицини.
- Причинна обумовленість випадкового в медицині.
- Необхідність і випадковість в біологічній еволюції.
- Діалектика внутрішнього та зовнішнього у виникненні та перебігу хвороби.
- Проблема необхідності та свободи за умов формування української державності.
- Проблема пізнаванності світу в історії філософії та на сучасному етапі розвитку пізнання.
- Пізнання як відображення світу людини. Діалектичний взаємозв'язок суб'єкта і об'єкта в процесі відображення.
- Пізнання і практика, їх діалектична єдність.
- Діалектика процесу пізнання та його основні ступені.
- Проблема істини в філософії та науці. Об'єктивність та конкретність істини.
- Особливості наукового пізнання, його структура і форми.
- Поняття методу і методології.
Методи наукового пізнання (спостереження, експеримент, моделювання).
- Методи наукового пізнання /абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція/.
55. Сходження від абстрактного до конкретного як метод теоретичного пізнання та його роль в медицині.
56. Методологія науки. Суть інтеграції науки та виробництва.
Філософська герменевтика. Основні представники та ідеї.
- Знання та віра.
- Можливості та межі наукового пізнання.
- Поняття теорії, теоретичне та емпіричне пізнання.
Аналіз неопозитивізму.
- Аналіз екзистенціалізму.
63. Аналіз неотомізму.
Аналіз "філософії життя".
- Людина як предмет наукового та філософського пізнання.
66. Аналіз біологізаторських та соціологізаторських тлумачень людини. .
67. Сучасна7 наука та філософія про природу і сутність людини.
68. Діалектика природного, біологічного і соціального в людині та її методологічне значення для медицини.
69.Практичний характер людської діяльності, її рівні та види. Людина та
суспільство.
Матеріально-виробнича та суспільно-економічна діяльність людини: соціальні
наслідки та охорона здоров'я.
- Лікувально-профілактична діяльність: соціальне призначення, зміст.
72.Духовно-пізнавальна діяльність людини: мета, основні засоби та проблеми.
73.Соціальні функції науки. Місце медичної науки у пізнавальній діяльності суспільства.
Характер творчої діяльності людини. Місце творчості у лікарській діяльності.
- Проблема індивідуального життя і здоров'я людини. Проблема сенсу життя.
76.Гуманізм людської діяльності.
77.Суспільство як підсистемна ланка об'єктивної реальності.
78.Структура суспільства елементи відношення. Єдність об'єктивного та
суб'єктивного в історії суспільства.
79.Людина - центральна і вихідна ланка аналізу соціальної системи.
80.Діалектика особи та суспільства. Життя людини - найвища цінність. Свобода людини та історична необхідність.
81.Основні сфери суспільного життя та його детермінації. Суб'єкти соціальної
активності, діяльності.
82.Матеріальне виробництво, його структура. Людина - головний елемент
продуктивних сил суспільства.
83.Соціально-політична та духовна форми детермінації суспільного життя.
Діалектика матеріального і духовного виробництва як основа функціонування і розвитку суспільства.
- Проблеми розвитку суспільства.
- Суспільна свідомість: її структура і суть.
- Форми і рівні суспільної свідомості. Індивідуальна та масова свідомість.
- Політична свідомість в системі духовної культури.
- Правова свідомість та її особливості.
- Естетична свідомість та її роль у вихованні людини.
- Моральна свідомість. Поняття лікарської деонтології.
- Релігія як соціокультурний феномен.
- Взаємозв'язок науки, філософії та культури. Філософська культура лікаря.
- Філософське поняття культури. Соціальні функції культури.
- Розвиток культури як процес становлення і розвитку людини. Людина - суб'єкт, об'єкт, міра і критерій культури.
- Групове та загальнолюдське в культурі.
- Духовна культура і суспільна свідомість.
- Соціальна філософія як наука про загальні закони та рушійні сили суспільного розвитку.
- Філософія як постійна і необхідна умова існування і розвитку суспільства.
іально-медичні проблеми в умовах науково-технічної революції.
- Базис і надбудова. Проблеми її реформування в сучасних умовах.
- Соціальна структура суспільства, її особливості в сучасних умовах на Україні.
- Класи і нації. Проблеми міжнаціональних стосунків та шляхи їх вирішення.
- Поняття і суть політичної системи суспільства.
- Походження і суть держави. Проблеми формування української державності.
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ
ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ З ФІЛОСОФІЇ.
Загальні критерії оцінки знань та вмінь з предмету.
Оцінка знань з предмету "Філософія" повинна проводитися диференційовано з урахуванням ступеню оволодіння практичними навиками аналізу об'єктивних закономірностей становлення й функціонування природи, суспільства і людської думки, вміння оцінювати неоднозначні підходи до статусу людини, ролі медицини в реалізації сенсу людського буття, переконливо доводити свої переконання, логічно й послідовно реалізовувати набуті знання у власних моральних діях; відрізняти істинні цінності від уявних, химерних, спотворених емоційним впливом чи стереотипом.
Критерії оцінки теоретичних знань студентів та загальної практичної підготовки; Оцінка "відмінно" ставиться студенту, який глибоко засвоїв теоретичний матеріал, вільно володіє термінологією, вміє використовувати матеріали першоджерел та монографічної літератури при аналізі незвичних, нестандартних питань. При видозміні питання студент без затруднень, логічно і послідовно аргументує свою думку, пов'язує теоретичні проблеми з практикою життя, медициною як особливою формою людської діяльності.
Оцінка "добре" ставиться студенту, який достатньо глибоко засвоїв програмовий матеріал, творчо аналізує будь-які проблеми курсу, вміє аргументувати свою думку, але допускає окремі неточності у відповідях, порушує інколи логіку викладу основного матеріалу.
Оцінка "задовільно" ставиться студенту, який має основні знання з предмету по підручнику, затруднюється при відповідях на видозмінені питання, не засвоїв деталей теоретичних та практичних проблем, допускає логічні прорахунки, неточності, непослідовність при викладенні матеріалу.
Оцінка "незадовільно" ставиться студенту, який не знає значної частини матеріалу, допускає суттєві помилки у відповідях, у вирішенні проблем взаємозв'язку філософії і медицини, статусу людини, моралі, слабо пов'язує теоретичний матеріал з практикою.
ЗМІСТ
Замість вступу .............................................................................................................................. З
Робоча програма ........................................................................................................................... 5
Методичні поради до семінарських занять ................................................................... 33
Контрольні питання та тести ......................................................................................... 92
Питання для іспитів ......................................................................................................................120
Критерії оцінки знань ................................................................................................... 124