Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження 15 Загальний огляд застосування права та огляд загальноукраїнських проблем у 2004 році 15
| Вид материала | Документы |
- Закон україни, 252.23kb.
- Методичні рекомендації розроблені відповідно до законів України "Про благоустрій населених, 171.55kb.
- Методичні рекомендації, 38.99kb.
- Рекомендацій Комітету Верховної Ради України з питань закон, 36.08kb.
- Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
- Огляд літератури з питань ефективності та безпеки застосування лікарських засобів 01., 702.65kb.
- Огляд літератури з питань ефективності та безпеки застосування лікарських засобів 01., 414.04kb.
- Що таке Європейський Союз, 974.36kb.
- Загальний огляд системи вищої освіти україни керівник дослідження – Тарас Фінніков, 838.28kb.
- Козацтва в українському романтизмі (загальний огляд) > Пантелеймон Куліш козакофіл, 444.33kb.
Права жінок
Ще у 1980 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації стосовно жінок. В Україні гарантується рівність жінок і чоловіків у правах і свободах, а також перед законом (Стаття 24 Конституції України). Верховна Рада України, закріплюючи рівність прав та свобод прийняла 5 березня 1999 р. Декларацію про основні принципи державної політики України стосовно родини і жінок. Але ця політика реалізується не повною мірою, і поки що не дала очікуваних результатів. Жінки в Україні зіштовхуються з багатьма перешкодами на шляху до реалізації своїх прав, включаючи високий рівень насильства стосовно жінок у родині й у суспільстві та недостатній доступ до реальних і легальних можливостей працевлаштування.
Насильство в родині
Насильство в родині є однією з найбільш типових і розповсюджених форм насильства стосовно жінок. Комітет Конвенції з ліквідації усіх форм дискримінації стосовно жінок розробив рекомендації для уряду України, включивши до них ведення офіційної статистики випадків насильства в родині в Україні та її регулярні публікації, однак офіційна статистика з цього питання дотепер не була широко опублікована.
Становище жінок у сфері зайнятості та освіти
На виконання статті 11 Жіночої конвенції Україна прийняла значну кількість законодавчих актів, спрямованих на викорінювання дискримінації стосовно жінок у трудовій сфері. КЗпП України містить окремий розділ із захисту трудових прав жінок – «Праця жінок», що включає статті про безпеку праці і список робіт, заборонених для жінок як небезпечних для їхнього здоров’я і життя (стаття 174), обмеження на роботу жінок у нічний час (стаття 175), пільги, надані вагітним жінкам і жінкам з малолітніми дітьми (стаття 176-186). Окрема правова норма передбачає скорочений робочий день для визначених категорій жінок (вагітні жінки, жінки з дітьми у віці до 14 років або з дітьми-інвалідами у віці до 16 років, включаючи дітей, над якими вони здійснюють опіку, а також жінки, що доглядають за хворими членами родини – стаття 56 КЗпП ) на їхнє прохання й т.і. Ряд положень у Законах України «Про зайнятість», «Про оплату праці», «Про охорону праці» та інших спрямовані на ліквідацію дискримінації стосовно жінок. Так, закон України «Про зайнятість» передбачає надання державою додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян, що вимагають соціального захисту і не здатні конкурувати на ринку праці на рівних умовах, у тому числі
а) жінкам , що мають дітей у віці до 6 років ;
б) самотнім матерям , що мають дітей у віці до 14 років чи дітей-інвалідів.
Незважаючи на всі приведені вище законодавчі заходи для забезпечення доступу до працевлаштування, жінки в Україні часто піддаються дискримінації за статевою й віковою ознакою. Найчастіше жінки стають жертвами скорочення штату, дискримінації при прийомі на роботу, сексуальних домагань, нерівності в оплаті праці (при тому, що в країні існує система ставок оплати праці на кожній конкретній посаді, жінкам набагато складніше, ніж чоловікам, зайняти добре оплачувану посаду як таку), великої кількості робіт, не оформлених офіційно, і нестабільних робочих умов, а також незаконних звільнень під час декретних відпусток.
Підприємства, що подають заявки в служби зайнятості, які друкують оголошення про прийом на роботу, якщо і не обумовлюють статі працівника, перевагу віддають усе ж таки чоловікам (до 80% всіх офіційно зареєстрованих безробітних – жінки). Така ситуація може бути частково пояснена «зворотним ефектом» згадуваних вище спеціальних заходів, що обтяжують роботодавців довгим списком пільг і додаткових зобов’язань стосовно робітниць. По суті, ці положення знижують конкурентноздатність жінок на ринку праці.
Ще одним фактором, що негативно впливає на становище жінок на ринку праці, є низький рівень знання жінками своїх прав і можливостей їхнього захисту.
Жінки у політиці
Стаття 7 Жіночої конвенції зобов’язує усі країни-учасниці забезпечити рівні політичні права для всіх громадян незалежно від їхньої статевої приналежності. Формально, політична рівність усіх громадян України закріплена в Конституції (статті 24, 36, 38 та ін.) та в національному законодавстві. Але фактично, на ключових політичних посадах і у вищих ешелонах влади жінок вкрай мало. У 1994 році в Парламенті України було 19 жінок-депутатів . У 1998-2002 р. жінки складали 7,6 % членів Парламенту (37 чоловік ) і займали всього 6,7 % керівних посад на державній службі. У 2002 р. тільки 23 народних депутата – жінки (5%), у той час, як середньосвітовий показник представництва жінок у парламентах складає 10%. Усього дві жінки у 2004 р. працювали в складі уряду. З 15-и державних комітетів України немає жодного, у якому головують жінки. Не було жодної жінки на посаді керівників обласних і міських державних адміністрацій. Тільки 5% жінок знаходяться на керівних посадах в органах виконавчої влади й управління. Отримані дані свідчать про глибоку ґендерну нерівність в країні й відсутність балансу між жінками і чоловіками в політичній сфері. Але, чим нижче рівень органів державної влади, тим доступніший він для жінок. Відповідно до аналізу результатів виборів 2002 року жінки в депутатському корпусі всіх рівнів складають 32%. Такий низький відсоток репрезентативності жінок не дає їм можливості реально впливати на процеси прийняття рішень і брати активну участь у їхній реалізації. Відсутність ґендерного балансу, на думку представників жіночих організацій, прямо впливає на стійкість і ефективність політичної системи країни, на прийняття рішень з основних питань розвитку суспільства і приводить до ігнорування соціальних інтересів жінок.
Боротьба із торгівлею людьми
На сьогодні проблема боротьби з торгівлею людьми (особливо жінками) стала надзвичайно актуальною для нашої держави. Україна, як і більшість країн Центрально-Східної Європи, вже має досить тривалий сумний досвід втрати значної кількості жінок і дівчат, вивезених з її території за кордон, де вони стають жертвами різноманітних методів та форм експлуатації, найпоширенішою з яких є примушення до заняття проституцією.
Загалом загострення проблеми торгівлі людьми в Україні зумовлене низкою соціально-економічних, правових та організаційних чинників, а саме:
- Низькі заробітки більшої частини населення, загальне зниження життєвого рівня та матеріальна незабезпеченість;
- Нестача робочих місць, безробіття, особливо серед молоді (в першу чергу жінок);
- Активізація діяльності міжнародних злочинних угрупувань;
- Корумпованість представників різних гілок влади (здебільшого правоохоронних органів
та органів прикордонного контролю ) тощо.
Україна приєдналася до Конвенції про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН відповідно до Резолюції 55/25 від 15 листопада 2000 р., у 2000 р., виконуючи положення пункту 21 Комплексної програми 2002-2005, ратифікувала Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю, у листопаді 2001 р. Україна також підписала Протокол про запобігання та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, та покарання за неї. Верховна Рада України 4 лютого 2004 р . прийняла Закон України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності і протоколів, що її доповнюють».
З метою запобігання сексуальної та трудової експлуатації наших громадян за кордоном, а
також для посилення їхнього соціального захисту, постановою Кабінету Міністрів у червні 2002 р. було затверджено Комплексну програму протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки (далі – Комплексна програма 2002-2005). Пріоритетними напрямками діяльності у цій програмі було визначено:
1) запобігання торгівлі людьми;
2) переслідування торговців людьми;
3) захист потерпілих та їх реінтеграція
Запобігання торгівлі людьми
Відповідно до Постанови уряду від 14 листопада 2000 року N 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» Міністерство праці та соціальної політики було визначено органом ліцензування з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном та провело протягом року переатестацію дозволів ліцензування. Станом на 2004 рік в Україні зареєстровано 393 суб’єкти господарської діяльності, які мають відповідні ліцензії Мінпраці; з 1 січня по 1 вересня 2004 року було здійснено 234 перевірки цих суб’єктів, за їх наслідками було анульовано 60 та визнано недійсними 22 ліцензії (за 2003 рік – 55), видано 51 розпорядження суб’єктам господарювання щодо усунення порушень. Працівники Мінпраці постійно проводили моніторинг рекламних оголошень у засобах масової інформації, виявляли рекламу суб’єктів підприємництва, які працюють без ліцензій, з простроченими ліцензіями та попереджали керівників цих фірм щодо неправомірності роботи з працевлаштування за кордоном поза правовим полем України. Важливим напрямком боротьби з торгівлею людьми є здійснення просвітницької роботи, яка полягає саме у підвищенні рівня обізнаності з усіма аспектами проблеми торгівлі людьми. Проте слід зауважити, що темпи безпосереднього запровадження навчальних спецкурсів з питань запобігання торгівлі людьми залишаються недостатньо високими.
Переслідування торговців людьми
Основне навантаження щодо виконання положень спрямованих на безпосереднє переслідування та покарання торговців людьми, припадає на МВС України, СБУ, а також на МЗС, Мін’юст, Держкомнацміграції та Адміністрацію Держприкордонслужби.
Чинним законодавством України торгівлю людьми визначено як суспільно небезпечне діяння, що обумовлює кримінальну відповідальність (стаття 149 Кримінального кодексу України). З часу введення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми і до початку 2004 р . в Україні порушені 604 кримінальні справи за фактами торгівлі людьми. У 1998 році були порушені лише 2 справи, у 1999 – 11, у 2000 – 42, у 2001 – 91, у 2002 – 169, у 2003 рік – 289 кримінальних справ. На жаль, спостерігається значна невідповідність між кількістю порушених проти торговців людьми кримінальних справ (604) і кількістю справ, що завершилися винесенням судового вироку (61), – в судах виносилися рішення лише по кожній 10-ій кримінальній справі.
У 2003 році прокуратура передала до суду 41 кримінальну справу, порушену щодо торговців людьми . По 29 з них були винесені обвинувальні вироки, що свідчить про збільшення даних показників на 215% і 190% у порівнянні з 2002 роком. У цих 29 справах як підсудних було притягнуто 32 осіб, 11 з них були засуджені до позбавлення волі, двоє – до обмеження волі у виправних закладах, 19 особам покарання призначене умовно.
Проте ситуація змінилася станом на 2004 року. За даними звіту Державної Судової Адміністрації України надійшло до суду 83кримінальних справ за фактами торгівлі людьми, по цим справам проходять 234 особи. Протягом року винесено вироки по 62 справам.
Все ще існує ряд недоліків, які ускладнюють ведення кримінального судочинства у справах щодо покарання торговців людьми і, зокрема, отримання свідчень у згаданих справах:
- по-перше, досить часто самі правоохоронці не в повній мірі обізнані із особливостями поводження зі свідками та жертвами торгівлі людьми;
- по-друге, самі жертви досліджуваного злочину не завжди забезпечуються кваліфікованою консультаційною та правовою допомогою;
- по-третє, досить часто учасники кримінального судочинства на стадіях слідства, судового процесу та після-судовому етапі зазнають психологічного, морального, а інколи і фізичного тиску зі сторони родичів підсудних або ж інших членів злочинних угрупувань.
Захист потерпілих та їхня реінтеграція
Слід підкреслити, що національна стратегія протидії торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, на даний момент не передбачає приділення належної уваги врегулюванню проблеми забезпечення відшкодування та компенсації жертвам торгівлі людьми, – натомість, основна увага приділяється вирішенню проблеми реабілітації жертв досліджуваного злочину.
Завдяки зусиллям МЗС, за сприяння дипломатичних та консульських установ України за кордоном та у взаємодії з неурядовими організаціями протягом 2003 року в Україну повернулися понад 317 жінок, що стали жертвами торгівлі людьми.
Між Міністерством України у справах сім’ї, дітей та молоді та Міжнародною Організацією з Міграції у 2003 році було укладено Угоду про співпрацю, в рамках якої розпочато роботу зі створення п’яти міжрегіональних центрів реабілітації для жертв торгівлі, якими передбачається охопити майже всю територію України. Міністерство у 2004 році вже надало відповідну фінансову підтримку для розгортання цих центрів. Зараз на місцях вирішуються необхідні організаційні питання.
На 2004 рік такі центри за підтримки МОМ працюють у Києві та Луцьку. Крім того, транзитний центр діє в м.Одесі для громадян інших країн. Готується до відкриття ще 4 таких центри.
Однак до сьогоднішнього дня на внутрішньодержавному рівні не розроблено чіткої процедури співпраці органів державної влади із різноманітними неурядовими громадськими організаціями (особливо у рамках реалізації певних проектів).
Надаємо короткий виклад зафіксованих порушень
Жителька Білозерки поставила в оборот торгівлю жінками. Вона об'їжджала села області і вербувала охочих працювати за кордоном офіціантками. Як виявлялося потім, обдурені жінки змушені були торгувати собою, а всі гроші отримували сутенери. Вербувальниця затримана в ході операції спецназівців. (Херсонский вісник, №24, 16.06.05).
Як повідомляє ІА "Контекст-Причорномор'я" ("Новий формат" №22 від 01.12.05) на контролі облпрокуратури знаходяться 14 кримінальних справ по 20 злочинам, пов’язаним з торгівлею людьми (27 потерпілих жінок), 8 справ вже передано до суду.
У Херсоні була викрита злочинна група (чоловік і дві жінки), яка займалась продажем у Турцію молодих і навіть неповнолітніх дівчат в якості проституток. Всі троє засуджені до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Апеляційний суд залишив вирок у силі ("Грані" №30 від 08.12.05).
Обласна газета "Гривна" протягом року періодично публікувала "історії неуспіху" молодих херсонок, які шукали за кордоном добрий заробіток та любов, та поради спеціалістів облуправління по боротьбі з проституцією і торгівлею людьми.
Відбулося засідання обласної постійно діючої комісії з питань координації зусиль та обміну інформацією щодо запобігання торгівлі людьми. Під час засідання старший оперуповноважений відділу по боротьбі з торгівлею людьми УМВС Денис Загреба висловив думку про необхідність покращення роботи з громадськими формуваннями з метою виявлення осіб, які займаються працевлаштуванням громадян України за кордоном (офіційний сайт облдержадміністрації).
Відбулась презентація проекту "Сім'я без насильства: покращення в сільській місцевості усвідомлення населенням можливості правових дій щодо попередження насильства в сім'ї та профілактики жорстокого поводження з дітьми". Проект реалізується в Херсонській області з вересня 2005 року за фінансової підтримки Європейського Союзу у рамках програми мікро-грантів Представництва Європейської Комісії в Україні. Мета проекту - попередження насильства в сім'ї та зменшення проявів жорстокого поводження з дітьми в Херсонській області через активізацію населення до захисту своїх прав, покращення здатності посадових осіб до підтримки прав людини. Виконавцями проекту є дві партнерські організації: Молодіжна організація "Нова генерація", Херсонський обласний центр "Успішна жінка". До реалізації також будуть залучені: державні службовці та посадові особи органів місцевого самоврядування, що опікуються проблемою попередження насильства в сім'ї та профілактики жорстокого поводження з дітьми, учні шкіл, місцеві неурядові організації, громадські активісти (офіційний сайт облдержадміністрації).