Науково-методичне забезпечення модернізації системи освіти. Методичний вісник №46. Кіровоград: 2010. 296 с
| Вид материала | Диплом |
- О. В. модель науково-методичного забезпечення якості освіти сільського регіону Методичні, 190.91kb.
- План Що включає науково-методичне забезпечення навчального процесу? Законодавчо-правова, 442.07kb.
- Науково-методичного забезпечення, 1369.35kb.
- Бахін В. П. Тактика допиту. К., 1997., 1212.4kb.
- Науково-методичний центр вищої освіти, 579.99kb.
- Суть І перспективи, 44.33kb.
- Методична робота, 219.51kb.
- Кредитно-модульная система обучения, 74.26kb.
- Облеми «Створення умов для якісної освіти за рахунок сучасного науково-методичного, 512.89kb.
- Атеріали науково-методичне забезпечення викладання економічних дисциплін за умов Болонського, 669.7kb.
* Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки є тестові завдання.
** Основною формою перевірки орфографічної і пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.
У таблиці зазначено мінімальну кількість фронтальних видів контрольних робіт, учитель на власний розсуд має право збільшувати цю кількість, залежно від рівня підготовленості класу, здібностей конкретних учнів, умов роботи тощо.
Ведення зошитів оцінюється від 1 до 12 балів щомісяця протягом семестру і вважається поточною оцінкою. Під час перевірки зошитів ураховується наявність різних видів робіт, грамотність, охайність, уміння правильно оформити роботи.
Подаємо зразок заповнення сторінки журналу за програмою академічного рівня (2 години на тиждень). Звертаємо особливу увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться.
Примірна структурно-тематична схема вивчення української мови у 10 класі
| № п\п | Число, місяць Прізвище та ім’я учня | | |||||||||||
| | | | Зошит | | | Тематична | ІІ семестр | Скоригована | Річна | ДПА | Апеляційна | ||
| 1 | Брик Ольга | 10 | | | 10 | 11 | 10 | 11 | 10 | | 10 | 11 | |
| 2 | Вакула Інна | 8 | | 7 | 9 | 9 | 8 | 9 | 8 | | 9 | 9 | |
| 3 | Вовк Іван | | 6 | | 8 | 8 | 7 | 8 | 7 | | 7 | 7 | |
| | | | | | | | | | | | | | |
Відповідно до наказу МОН України від 05.05. 2008 р. № 371 “Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти” (Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – № 13-15. – 2008) тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольних робіт, не відводячи на це окремого уроку. Тематичний бал не підлягає коригуванню (повторне тематичне оцінювання не проводиться, і оцінка за повторне тематичне оцінювання не виставляється).
Якщо учень (учениця) був(ла) відсутній(я) на уроках протягом вивчення теми, не виконував(ла) вимоги навчальної програми, у колонку з надписом «Тематична» виставляється н\а ( не атестований(а)).
Семестрове оцінювання здійснюється на підставі тематичних оцінок і має бути наближеним до середнього арифметичного від суми балів тематичного оцінювання. При цьому слід враховувати динаміку особистих навчальних досягнень учнів з предмета, важливість теми (тривалість її вивчення, складність змісту, ступінь узагальнення матеріалу тощо), але завжди на користь учня.
Наприклад, за відсутності 1 тематичної оцінки (учень був не атестований (н\а) з поважної причини) семестровий бал має виставлятися на підставі наявних тематичних оцінок на користь дитини, з урахуванням самостійного засвоєння нею матеріалу попередньої теми, за яку виставлено «н/а».
Календарно-тематичні планування уроків української мови для 10 класу (за програмами різних рівнів) буде надруковано в журналах «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах», «Українська мова і література в школі», «Дивослово».
Докорінний перегляд існуючих засобів навчання спричинила поява інформаційних технологій на електронних носіях, які підтримують мету інформатизації освіти: забезпечення доступності знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо. Все це переконує в необхідності розробки ефективних методів і засобів комп’ютерного навчання української мови, яке сприятиме піднесенню рівня зацікавленості учнів у процесі навчання, розвиватиме його інтерес до предмета, привчатиме ефективно використовувати нові технології під час навчання.
Використання комп’ютерних технологій є істотним резервом підвищення грамотності учнів, зокрема систематичне написання комп’ютерних диктантів, де є така можливість, за допомогою яких індивідуалізується процес удосконалення правописних умінь і навичок і зростає його ефективність. Можна порадити електронні посібники, схвалені Міністерством освіти і науки України до використання в навчальному процесі:
Практикум з української мови: 10-11 класи (автори Л.Скуратівський, Г.Шелехова, В.Новосьолова, Л.Плетньова), розробник – „Квазар-Мікро-Техно”, 2006.
Педагогічний програмний засіб „Українська мова, 7 клас” ( автори – Г. Шелехова, В.Новосьолова, Я. Остаф, Л. Скуратівський), розробник – ЗАТ „Мальва”, 2007.
Педагогічний програмний засіб „Українська мова, 8 клас” (автори – Г. Шелехова, В.Новосьолова, Я. Остаф), розробник – ЗАТ „Мальва”, 2008.
Українська мова. Збірник текстів для диктантів. 9 клас. Державна підсумкова атестація (аудіодиск). – К., 2010 та ін.
Використання електронного посібника на уроках української мови передбачає пошук шляхів уникнення одноманітності в роботі вчителя на уроці, наочне представлення мовних об’єктів і процесів, включення відеосюжетів, можливість виявлення рівня навчальних досягнень учнів, забезпечення диференціації, індивідуалізації навчання, мовленнєвого розвитку школярів, широке наведення зразків мовленнєвого етикету, формування мотивованого ставлення до вивчення мови, оперативний самоконтроль учнів у процесі виконання вправ і тестів тощо. Також електронний посібник має широкі можливості щодо роботи з додатковою інформацією (словниками, енциклопедіями, довідниками, бібліографією та ін.), проведення мовних ігор, тестів для самоконтролю і відпрацювання з метою закріплення мовних і мовленнєвих умінь і навичок школярів.
Для отримання більш розширеної інформації радимо звернутися до Інтернет-сайтів мовної тематики:
- vesna.sammit.kiev.ua;
- ingresua.tripod.com/domivka.php.
І.Т.Коса,
завідувач навчально-методичного кабінету іноземних мов
Про вивчення іноземних мов
у 2010-2011навчальному році
Сучасний зміст іншомовної освіти має рівневий характер і зорієнтований на вимоги до володіння іноземною мовою в системі рівневих стандартів Ради Європи. Вивчення іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства й рівнем розвитку мовознавчих та психолого-педагогічних наук. Комунікативний підхід обумовлює практичну мету вивчення іноземних мов, а саме: навчання іншомовному міжкультурному спілкуванню шляхом формування й розвитку міжкультурної комунікативної компетенції учня в єдності всіх її складових (мовної, мовленнєвої, соціокультурної, навчально-пізнавальної компетенцій).
У 2010/11 н. р., як і в попередні роки, іноземна мова буде вивчатися за кількома навчальними програмами:
- “Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови. 2 – 12 класи”. – К. – Ірпінь: “Перун”, 2005.
- “Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Друга іноземна мова. 5 – 12 класи”. – К. – Ірпінь: “Перун”, 2005.
- “Програма для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови. 1 – 12 класи”. – Журнал “Іноземні мови в навчальних закладах”. – 2005. – №6.
- “Навчальні програми з іноземних мов для старшої профільної 12-річної школи”. – Журнал “Іноземні мови в навчальних закладах”. – 2010. – №1.
- “Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови. Програми для профільного навчання. 10 – 11 класи”. – К. – Ірпінь: “Навчальна книга”, 2004.
Проведені за рік предметні учнівські олімпіади, виїзди у райони й відвідування уроків, навчально-методична робота з учителями на курсах підвищення кваліфікації вказують на той факт, що наші педагоги ще не повністю розуміють кінцеву мету навчання іноземної мови, зокрема її комунікативної компетенції. Якщо навчання мовленнєвої компетенції, яка пов’язана з формуванням в учнів умінь і навичок спілкуватися в чотирьох видах мовленнєвої діяльності відбувається на кожному уроці, то мовна, соціокультурна, соціолінгвістична компетенції недостатньо формуються згідно з вимогами сучасної програми, що негативно відображається на рівні конкурентоспроможності наших учнів на всіх рівнях.
Так, педагогами у початковій школі ігнорується, перш за все, потреба у зацікавленні учнів до вивчення іноземної мови за рахунок володіння комунікативно-ігровою методикою викладання предмета. Варто пам’ятати, що саме у початковій школі створюються умови для ранньої комунікативно-психологічної адаптації молодших школярів до іншомовного світу і для подолання в подальшому психологічного бар’єра у використанні іноземної мови як засобу спілкування. Також доцільно приділяти увагу технологіям, спрямованим на збереження здоров’я дітей шляхом зміни діяльності з мовленнєвої на ігрову, з інтелектуальної на рухому тощо.
Проблема основної школи полягає в потребі урізноманітнення видів навчальної діяльності, активному використанні мовленнєвих ситуацій, які наближають навчання до реального життя. Цьому сприяють створення таких умов, які потребують оволодіння учнями умінь читати і розуміти різножанрову літературу і публіцистику, слухати радіо і дивитись телепрограми різного рівня складності комунікативного сприйняття, врешті-решт, уміти повноцінно висловитись, правильно сформулювати основну думку, спілкуючись через Internet.
Для старшої школи роботу у цьому напрямку навчання іноземної мови слід продовжити через використання творчих та проектних робіт, технологій “навчання у співпраці” (парні та групові види роботи), елементів сучасних комп’ютерних технологій.
Наступність у вивченні іноземної мови в початковій, основній і старшій ланці забезпечується через врахування внутріпредметних зв’язків при формуванні всіх компонентів іншомовної комунікативної компетенції.
Вивчаючи іншу мову і культуру, особливу увагу слід звернути на автентичність і ціннісну значимість іншомовних матеріалів, котрі використовуються на уроках іноземної мови, для формування в учнів уявлень про сучасний полікультурний та багатомовний світ, про загальнолюдські й національні цінності, культурну спадщину рідної країни і країн, мову яких вивчають учні. Крім того, іншомовний культурознавчий матеріал, що використовується в навчальному процесі, повинен відповідати віковим особливостям, когнітивним та комунікативним можливостям учнів.
Не новина, що підручник продовжує залишатися основним засобом навчання, а тому він повинен на всі 100 відсотків відповідати потребам учителя та його учнів. Передусім мається на увазі комунікативний підхід, який повинен бути закладений у всіх підручниках. Однак національним підручникам бракує, насамперед, гнучкості: не давати готових знань для заучування напам’ять, а надавати дітям можливість набувати власного досвіду, вміння мислити. А це означає, що вчителю необхідно дуже багато працювати над собою, удосконалювати свій професійний рівень, ознайомлюватись із додатковою методичною літературою, альтернативними підручниками, новими тенденціями та напрямками викладання предмета. В цьому педагогам допоможе відвідування ресурсного центру англійської мови в КОІППО імені Василя Сухомлинського, а також бібліотек (при КОІППО, ОУНБ імені Д.Чижевського тощо). Ідеальний варіант з вирішенням цього питання є досвід складання міні-підручників (комплектів), де весь необхідний додатковий матеріал складається з автентичних текстів, зразків тестів тощо.
У загальноосвітніх навчальних закладах може використовуватися лише навчально-методична література, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України, відповідно до переліку літератури, рекомендованої в “Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України”. Із зазначеним переліком можна ознайомитись на сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua Наголошуємо, що автентичні підручники та навчально-методичні комплекси видавництв Великої Британії та Німеччини (”Лонгман”, “Оксфорд Юніверсіті Прес”, “Кембридж Юніверсіті Прес”, “Макміллан-Хайнеманн”, “Ікспрес Паблишин”, “Хубер” та інші) зі списку додаткової літератури можуть використовуватися в навчальних закладах на рівні списку основних підручників за умови їх самостійного придбання.
Дуже важливо змінити ставлення учнів до оцінювання. Учні все ще розглядають його як покарання з боку вчителя, а не як елемент особистого розвитку, оцінювання особистих досягнень. Для розв’язання цієї проблеми вчитель повинен бути обізнаним з науковим та практичним трактуванням оцінювання, ерудованим в тому, що стосується способів і критеріїв оцінювання, володіти високою професійною компетенцією, постійно вивчати теорію і мистецтво навчання та виховання.
Проблема оцінювання у викладанні іноземних мов є складнішою, ніж в інших предметах. Вивчення іноземної мови складається з комплексу лінгвістичних, комунікативних, культурних складових, які здебільшого складно визначити, і водночас має на меті розмежування завдань, перевірку їх рівня реалізації.
Мотивація учнів щодо конкретної навчальної діяльності або виконання конкретного завдання становить другу стратегію в процесі оцінювання. Позитивне ставлення до виконання шкільних завдань досягається і ефективним оцінюванням.
Оцінювання не залишається простою констатацією фактів. Через результат воно свідчить не тільки про досягнутий успіх, а й про спосіб, яким він був досягнутий. В оцінюванні враховуються здобутки методологічного характеру та прогресивне встановлення автономії учня у процесі навчання. Воно допомагає визначити для кожного учня свій особистий спосіб побудови знань.
Оцінювання можна розглядати як нагромадження інформації про учня, вчителя, заклад, інформації, яка допомагає прийняттю рішень. У вивченні іноземних мов необхідне накопичення, відпрацювання номенклатури компетентності для кожного з чотирьох умінь: розуміння (аудіювання, читання), говоріння та письма для того, хто вчить, і для того, хто оцінює. Таким чином вчитель зможе проконтролювати, чи досягли учні того рівня знань, тих умінь, тих можливостей комунікації, які він планував; на якому етапі запланованого перебуває кожен учень і весь клас; наскільки учень виріс щодо самого себе у процесі навчання.
На сьогодні оцінювання є визначенням якості освіти через встановлення рівня компетентності учнів.
Основними видами оцінювання з іноземної мови є поточне, тематичне, семестрове, річне та підсумкова державна атестація.
Поточне оцінювання є обов’язковим, оскільки воно здійснює навчальну, стимулюючу, коригуючу, виховну функції та спрямоване на детальну перевірку окремих параметрів мови або вмінь мовлення.
Тематичне оцінювання визначає рівень навчальних досягнень учнів з певної теми (частини теми, групи тем). За обсягом тема повинна мати 8-12 уроків. Є необхідність об’єднувати невеликі та розбивати на частини значні за обсягом теми (13 і більше годин). Тематичне оцінювання (запис в журналі “Тематична”) виставляється в колонку без дати автоматично і має бути наближене до середнього арифметичного від суми балів поточного оцінювання. Під час виставлення тематичного бала результати перевірки зошитів не враховуються.
Семестрове оцінювання з іноземної мови проводиться один раз наприкінці семестру за чотирма видами мовленнєвої діяльності – аудіювання, читання, письмо, говоріння. Оцінка за кожний вид мовленнєвої діяльності виставляється в окрему колонку під датою і не може бути скоригованою. Якщо учень відсутній на цих уроках, то ставиться “н”, а контролі, яких не було, не враховуються в семестрову оцінку.
Оцінка за семестр виставляється на основі тематичних оцінювань та балів за чотири види мовленнєвої діяльності і на вимогу учня може коригуватися.
Для виконання всіх видів учнівських робіт з іноземної мови школярам рекомендується мати:
- 1 – 9 класи – по два зошити, один з яких може бути на друкованій основі, 10 – 12 класи – по одному зошиту;
- для виконання тематичних, підсумкових, контрольних робіт окремі зошити не заводяться.
Зошити учнів перевіряються в молодшій школі після кожного уроку з виставленням оцінок (вчитель виправляє помилки й пише зверху правильний варіант слова, виразу тощо), в 5-9 класах – один раз на тиждень, у 10-11 класах – перевіряються найбільш значущі роботи, але з таким розрахунком, щоб один раз в місяць перевірялись роботи всіх учнів. Словники перевіряються один раз на семестр. Учитель виправляє помилки і ставить підпис і дату перевірки.
Усі записи в зошитах учні повинні робити з урахуванням наступних вимог:
- писати акуратно та розбірливо;
- записувати дату виконання роботи (число та місяць). Дата в зошитах з іноземних мов записується так, як це прийнято у країні, мова якої вивчається. Після дати необхідно вказати, де виконується робота (класна чи домашня);
- вказати номер вправи або вид роботи, що виконується.
Зошити та словники підписуються мовою, яка вивчається.
Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 р. №128. При поглибленому вивченні іноземної мови з 1-го класу клас ділиться на групи – 8-10 учнів у кожній (не більше 3 груп); при вивченні іноземної, що не є мовою навчання, а вивчається як предмет – клас чисельністю понад 27 учнів ділиться на 2 групи.
В умовах поступового переходу старшої школи на профільне навчання залишається гострою проблема якісної розробки й наповнення системи навчання іноземної мови як профільного предмета в класах філологічного профілю та визначення ступеня її представленості як окремого предмета в профілях інших спеціалізацій. Профільний рівень орієнтує на продовження освіти у вибраній галузі, передбачає більшою мірою автономію та самостійність учня. Профільний рівень передбачає поглиблене вивчення предмета, використання ширшого понятійного апарату для здійснення іншомовного спілкування, в тому числі і в професійно орієнтованих ситуаціях спілкування.
Вивчення іноземної мови як профільної дисципліни в класах філологічної спеціалізації обов’язково повинно супроводжуватися наявністю спецкурсів. Для класів профілю іноземної філології це можуть бути наступні спецкурси, затверджені й рекомендовані Міністерством освіти і науки України: “Країнознавство”, “Література Англії, США, Франції, Німеччини”, “Ділова англійська”, “Науково-технічний переклад”.
У допрофільних курсах за вибором допускається розширення переліку дидактичних одиниць у межах допустимого за умови дотримання наступності, конкретизації та деталізації дидактичних одиниць і перерозподілу вивчення навчального матеріалу між класами. Наявні курси дозволяють реалізувати міжпредметну взаємодію з іншими предметами гуманітарного циклу та створювати інтегративні іншомовні курси у профільній школі.
Сьогодні пріоритетними є ті концепції чи системи навчання іноземних мов, котрі реалізують особистісно орієнтований, діяльнісний, комунікативно-когнітивний і соціокультурний підходи до вивчення іноземних мов. Тому в наступному навчальному році на засіданнях методичних об’єднань рекомендуємо приділяти увагу основним дидактичним категоріям, формам і методам, спрямованим на розвиток комунікативної компетенції з метою використання їх на уроках іноземних мов та покращення науково-методичного забезпечення навчального процесу. У план роботи на 2010/2011 навчальний рік пропонуємо включити такі питання:
- формування у школярів соціокультурної компетенції;
- наступність та безперервність у навчанні іноземних мов між різними ступенями навчання;
- форми, методи роботи з обдарованими дітьми;
- особливості навчання іноземної мови у профільних класах.
У 2010/2011 н. р. вчителю варто звернути увагу на:
- більш широке використання інтерактивних форм організації навчально-виховного процесу;
- різноманітні типи тестових завдань для розвитку навичок та вмінь за 4 видами мовленнєвої діяльності;
- використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання, спрямованих на ефективність навчальної діяльності.
Отже, основний зміст діяльності з навчання іноземної мови у новому навчальному році, як і в попередні роки, має бути зосереджений на збалансованому виконанні таких вимог:
- Пріоритет комунікативної мети у навчанні, що передбачає таку організацію діяльності, яка спрямована на оволодіння учнями спілкування в усній і писемній формах. У процесі досягнення цієї мети реалізуються виховні, розвивальні та загальноосвітні функції іноземної мови як шкільного предмета.
- Діяльнісний характер навчання, що забезпечується особливими видами діяльності, які в умовах уроку дозволяють змоделювати реальні ситуації спілкування. Це мовленнєві ситуації, рольові ігри, проектна діяльність, групова робота тощо.
- Збалансоване взаємопов’язане навчання всіх видів мовленнєвої діяльності, активна опора на різноманітні форми і способи засвоєння навчального матеріалу з метою раціонального його використання в усному і писемному мовленні.
- Урахування особистісних якостей учнів, що дозволяє прогнозувати процес навчання відповідно до їхніх інтелектуальних можливостей, інтересів, рівня готовності до оволодіння іноземною мовою, типологічних, індивідуальних і вікових особливостей.
- Опора на досвід, набутий учнями під час вивчення рідної мови, що сприяє більш усвідомленому оволодінню мовним матеріалом, дозволяє раціоналізувати навчальний процес.
- Диференційований підхід до навчального матеріалу з урахуванням перспектив його використання.
- Використання різних технологій навчання, які не суперечили б прийнятій концепції, не тільки урізноманітнювали б навчальну діяльність, а й сприяли б її ефективності.
- Пріоритетність у використанні автентичних текстів та матеріалів, що забезпечує нормативність мовлення і дозволяє досягти рівнів навченості, визначених програмою для кожного класу.
- Соціокультурне спрямування процесу навчання, що забезпечується відповідними вербальними та ілюстративними засобами і в майбутньому дасть можливість учневі комфортніше почуватись у чужомовному середовищі.
О. В. Ревнивцева,
завідувач НМК зарубіжної літератури
та російської мови