Науково-методичне забезпечення модернізації системи освіти. Методичний вісник №46. Кіровоград: 2010. 296 с

Вид материала

Диплом

Содержание Педагогічний аналіз

Подобный материал:

• О. В. модель науково-методичного забезпечення якості освіти сільського регіону Методичні, 190.91kb.
• План Що включає науково-методичне забезпечення навчального процесу? Законодавчо-правова, 442.07kb.
• Науково-методичного забезпечення, 1369.35kb.
• Бахін В. П. Тактика допиту. К., 1997., 1212.4kb.
• Науково-методичний центр вищої освіти, 579.99kb.
• Суть І перспективи, 44.33kb.
• Методична робота, 219.51kb.
• Кредитно-модульная система обучения, 74.26kb.
• Облеми «Створення умов для якісної освіти за рахунок сучасного науково-методичного, 512.89kb.
• Атеріали науково-методичне забезпечення викладання економічних дисциплін за умов Болонського, 669.7kb.

Рекомендації

методисту (керівнику школи), який вивчає досвід роботи вчителя

1. Вивчити наявну літературу з даної проблеми. Уточнити питання, які можуть виникнути під час формування досвіду роботи вчителя.
   
2. Зібрати відомості про носія досвіду, провести цикл бесід з його колегами, учнями, батьками.
   
3. Відвідати систему уроків учителя (бажано двічі, орієнтовно в грудні і в травні). З'ясувати суть досвіду, науково-методичну основу його роботи, методику конструювання й проведення уроків.
   
4. З'ясувати, який вплив має вчитель на учнів, як учні ставляться до вчителя і до предмета, який він викладає.
   
5. Здійснити моніторинг навчальних досягнень учнів, вивчити, як вони володіють елементами наукової організації праці.
   
6. Провести аналіз рівня вихованості учнів.
   
7. Проаналізувати спільно з учителем досвід його роботи:
   

• основні педагогічні завдання, які він вирішує;
  
• наукову обґрунтованість досвіду, рівень його новизни та актуальності;
  
• можливість застосування досвіду в інших умовах.
  

8. Допомогти вчителю систематизувати матеріали з досвіду роботи: матеріали планування роботи, тестування учнів, методичні розробки уроків, позакласних заходів, зразки дидактичного матеріалу тощо. Запропонувати зібрати кращі зразки робіт учнів: зошити з контрольними, лабораторними, практичними роботами, учнівські твори, реферати тощо.
   

9. Підготувати науково-методичний аналіз досвіду роботи вчителя, обговорити висновки та пропозиції на засіданні педагогічної (методичної) ради школи. Вирішити питання про доцільність узагальнення досвіду роботи вчителя з визначеної проблеми.

10. Визначити форми узагальнення та впровадження досвіду роботи, можливість його використання на рівні загальноосвітнього навчального закладу, району, області.


Додаток 2


Орієнтовна структура

узагальненого опису перспективного педагогічного досвіду

1. Тема досвіду.
   
2. Короткі відомості про носія досвіду.
   
3. Роки вивчення та узагальнення, оформлення досвіду.
   
4. Обґрунтування актуальності досвіду, значення його для вдосконалення навчально-виховного процесу.
   
5. Аргументація необхідності вивчення й поширення досвіду відповідно до загальноосвітніх та регіональних завдань, соціальної значущості, спрямованості на подолання суперечностей та недоліків масової педагогічної практики.
   
6. Визначення досвіду за характером новизни: новаторський чи раціоналізаторський. Виділення наукової основи досвіду: які наукові теорії, положення, розробки використовує автор для вдосконалення навчально-виховного процесу (виокремити властиві лише автору досвіду підходи щодо раціоналізації своїх провідних ідей, застосування модифікованих форм і методів управлінської діяльності, що дають високий результат).
   
7. Провідна ідея досвіду. Виділення головного, найбільш суттєвого в досвіді, виходячи з прогнозованого результату його впровадження, а саме – які позитивні зміни в удосконаленні навчально-виховного (управлінського) процесу.
   
8. Сутність (технологія) досвіду: за допомогою яких форм, методів, прийомів, способів діяльності автор досягає реалізації провідної ідеї досвіду; особливості педагогічної системи носія досвіду; педагогічні закономірності, на які спирається досліджуваний досвід, конкретні зразки педагогічних напрацювань. Постановка педагогічного експерименту і його результати.
   
9. Врахування у досвіді роботи психологічних особливостей, рівня навчальних можливостей учнів.
   

10. Які труднощі долав носій досвіду в процесі роботи.

11. Результативність досвіду на основі аналізу показників особистісного розвитку учнів, сформованості в них відповідно до критеріїв оцінювання компетенцій, рівня навчальних досягнень та навичок пошукової діяльності. Порівняльний аналіз результативності роботи.

12. Можливості й умови використання даного досвіду у масовій педагогічній практиці.

13. Додатки, необхідні для розкриття досвіду: авторські програми, розробки уроків, позакласних заходів, доповіді, реферати, творчі роботи, проекти, дидактичні матеріали, ілюстрації, таблиці, діаграми тощо.


Додаток 3


Анкета

1. 
   Ідеї якого педагогічного досвіду запроваджуєте, над яким питанням працюєте зараз?
   
2. Чому у вас виникла необхідність вивчати ідеї ППД:
   

• прагнення оволодіти педагогічною майстерністю;
  
• інтерес до нових знахідок;
  
• бажання зацікавити учнів предметом;
  
• потреба працювати на рівні сучасних вимог;
  
• звіряти рівень власної роботи з досягненнями кращих педагогів;
  
• інші причини.
  
1. Які труднощі зустрічаєте при ознайомленні з досвідом та впровадженні його ідей:
   

• відсутність літератури;
  
• низька якість методичних розробок;
  
• дефіцит часу;
  
• нереальність застосування ідей;
  
• інші.
  

3. Чи використовували ви вже якість ідеї конкретного досвіду? Що це дало?
   
4. Як ви працювали над використанням досвіду:
   

• за зразком, епізодично;
  
• за зразком, але регулярно.
  

ЛІТЕРАТУРА

1. Домаш Л. Майстер-клас районного масштабу (з досвіду роботи Жашківського методичного кабінету) // Сільська школа України. – 2003. – №8-9. – С. 23-25.
   
2. Жерносек І.П. Організація науково-методичної роботи в школі: – Х.: Вид. група „Основа”. –2006.– 128 с.
   
3. Клепко С. Есе з філософії освіти. – Луганськ, 1998. – 112 с.
   
4. Методика вивчення та узагальнення педагогічного досвіду // Сільська школа України. – 2004. – №30. – С. 3-11.
   
5. Методична робота школи / Упоряд. Н.Мурашко. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004.
   
6. Онишків З.М. Основи школознавства: Навчальний посібник для студентів педагогічних вузів. – 3-є видання, доповнене і перероблене. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2003. – 176 с.
   
7. Павлютенков Є.М., Крижко В.В. Організація методичної роботи. – Х.: Вид. група „Основа”, 2006. – 80 с.
   
8. Передовий педагогічний досвід: теорія і практика/ Під ред.А.М.Момот. –К.: Рад. школа, 1990. – 141с.
   
9. Половенко О.В. Оптимальна модель методичної роботи в сільській мало комплектній школі. – Кіровоград: Видавництво КОІППО імені В.Сухомлинського, 2008. – 66 с.
   
10. Половенко О.В. Творчі групи в системі методичної роботи: Методичний посібник. – Кіровоград: Видавництво КОІППО імені В.Сухомлинського, 2008. – 64 с.
    
11. Постельняк А.І. Майстер-клас в системі методичної роботи з педагогічними кадрами. Методичний посібник. – Кіровоград: Вид. КОІППО імені Василя Сухомлинського, 2009.– 66с.
    
12. Робота з педагогічними кадрами. – Х.: Вид. група „Основа”, 2006.
    
13. Сгадова В.В. Організація роботи в школі по впровадженню передового педагогічного досвіду/ Збірник «Організація управління загальноосвітньою школою на сучасному етапі». – К., 1992. – С. 26-27.
    
14. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи.// Вибр. твори. – К.: Рад. школа, 1976. – т.4. – С.391-625.
    
15. Тевлін Б.Л. Професійна підготовка учителів. – Х.: Вид. група „Основа”, 2006. – 192 с.
    
16. Технологія методичної роботи // Сільська школа України. – 2005. – №2. – С. 3-26.
    

В.П.Ткаченко,

завідувач відділу

освітнього менеджменту


Сучасні тенденції в практиці управління закладами освіти


Вимоги суспільства до загальної середньої освіти зростають. Їх специфіка в тому, що вони стосуються якісних результатів освіти – особистості випускника школи, здатного й готового бути активним членом суспільства, успішно брати участь у соціально-економічних і культурних процесах. Сподіватися досягти нової якості за допомогою лише традиційних знань і технологій не варто.

Спілкування з керівниками шкіл під час курсів, семінарів, вивчення їх діяльності безпосередньо в закладах освіти, ознайомлення зі змістом шкільної документації наштовхує на думку: необхідно забезпечувати готовність керівника закладу до реалізації компетентнісно-орієнтованого, діяльнісного підходу під час організації навчально-виховного процесу. При цьому слід усвідомлювати, що модернізація управлінської діяльності виникає за умов, коли керівник оволодіває сучасними науково-теоретичними підходами до управління, принципами та концепціями; визнає зміст оновлених управлінських функцій, уміє вибирати їх раціональний комплекс і визначати раціональні шляхи впровадження в практичну діяльність; обирає такі форми, методи управлінської діяльності, які відповідають сучасній меті освіти, завданням та пріоритетним принципам її реформування.

На сучасному етапі розвитку менеджменту досягнуто розуміння того, що управляти на інтуїтивно-емпіричному рівні у XXI столітті неприпустимо.

З огляду на це, останнім часом намагаємось внести пожвавлення в питаннях теоретичної підготовки під час курсів, семінарів, самонавчання керівників шкіл щодо реалізації функцій управління та їх місця у розвитку навчального закладу. Поряд з цим важливим є визнання значущості зворотного процесу, а саме: перетворення управлінських дій в об’єктивну дійсність, тобто:

  реалізувати те, що визначене в управлінському рішенні у вигляді ідеї, задуму, моделі, проекту, програми, завдання, доручення тощо;

  оцінити те, що отримане в результаті, в якому обсязі та якості відбулося досягнення цілей, що поставлені.

Мета традиційного управління полягає у забезпеченні оптимального функціонування навчального закладу; інноваційного – переведення його на більш високий якісний рівень, забезпечення розвитку та оновлення, відповідність педагогічного процесу вимогам сучасності. В останньому випадку основними напрямами управлінської діяльності є:

• концептуальність;
  
• цільовий підхід;
  
• психологізація;
  
• приведення функцій управління у відповідність до завдань освітнього закладу;
  
• управління якістю освіти і вироблення нових підходів до визначення ефективності педагогічного процесу;
  
• комп’ютеризація, технологізація управління;
  
• адаптація досягнень науки менеджменту до управління закладом освіти.
  

Напрямки діяльності керівника сучасної школи дають змогу визначитись в певних межах із основними функціями.

Виходячи з того, що функції управління визначають його зміст, а зміст управління часто змінюється під впливом зовнішніх (по відношенню до школи) та внутрішніх умов, тому і управлінські функції керівника навчально-виховного закладу також часто видозмінюються (оновлюються, модернізуються), що проявляється як у збільшенні чи зменшенні їх кількості, так і у визначенні пріоритетними одних стосовно інших.

Значна кількість управлінських функцій свідчить про складність процесу управління і про необхідність спеціальної підготовки до нього. Така підготовка передбачає оволодіння управлінським персоналом великим переліком управлінських функцій, що зробити досить складно.

Одним з можливих варіантів вирішення цієї проблеми є підхід, що полягає у впровадженні основних функцій управління й об’єднанні їх у певні блоки. Це дає можливість здійснювати структурний аналіз управлінського процесу і більш об’єктивно оволодіти змістом і прийомами здійснення цього процесу.

Тому, об’єднавши найбільш істотні управлінські функції у невелику групу, можна здійснювати аналіз управлінської діяльності саме з позицій їх реалізації, а саме:

1. Педагогічний аналіз, який має передбачати:

  аналіз навчально-виховного процесу як засіб визначення рівня розвитку школярів;

  вивчення мотивів, цінностей вчителів, можливостей стимулювання їх на інноваційну, експериментальну діяльність;

  висновки щодо існуючого стану справ як уроки на майбутнє;

  використання системного аналізу як засобу вдосконалення функцій управління;

  пошук шляхів розв’язання проблем;

  налагодження систем інформаційного забезпечення та зворотних зв’язків;

  аналіз результатів діяльності колективу з позиції ролі в ньому кожного вчителя та створення їх (колективу і вчителя) портретної характеристики.

2. Планування має визначати, якими повинні бути цілі закладу і що повинен робити його колектив, щоб досягти їх. Для цього адміністрації необхідно:

  сформулювати місію школи (разом з колективом);

  розробити концепцію, скласти прогноз розвитку матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення та навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу;

  розробити цільові проекти, які мають відображати етапи реалізації програми розвитку закладу;

  залучити колектив до складання планів, програм розвитку, цільових проектів.

3. Організація передбачає створення структури, що дає можливість членам педагогічного колективу ефективно працювати для досягнення їхніх особистих цілей та цілей закладу. В такому випадку необхідно:

  моделювати структуру управління (хто буде залучений і на якому рівні);

  встановлювати горизонтальні зв’язки і забезпечувати їх координацію (хто, коли, чим займається);

  при доборі спеціалістів враховувати перспективи індивідуального посадового і фахового зростання та інші індивідуальні можливості;

  формувати організаційну культуру закладу, яка полягає в тому, що задовольняє потреби членів шкільного колективу – духовні, організаційні, потреби у згуртованості, наявності смислу своєї діяльності тощо.

4. Заключною функцією управлінського блоку є функція контролю – визначення того, наскільки реалізуються цілі, поставлені перед освітнім закладом на етапі планування.

Кожен працівник школи постійно потребує чіткого уявлення про те, як розвивається школа, які тенденції цього розвитку, як удосконалюється (або не вдосконалюється) навчально-виховний процес. Інакше кажучи, потрібен постійний аналіз, постійний зворотний зв'язок, поінформованість про всі сфери життя й діяльності шкільного колективу. Таку інформацію – достовірну, повну – можна отримати лише за допомогою добре налагодженого внутрішньошкільного контролю, який передбачає всебічне вивчення й аналіз навчально-виховного процесу в школі, об’єктивне оцінювання досягнутих результатів, запобігання можливим помилкам, координацію зусиль відповідно до визначених завдань. Контроль має бути регулятором навчально-виховного процесу, виконувати діагностичну, коригуючу та регулюючу функції. За його результатами приймаються управлінські рішення.

Під час організації контролю варто керуватись такими положеннями:

1. Об’єктивність, конкретність і цілеспрямованість контролю, вивчення навчально-виховного процесу з урахуванням основних його закономірностей.
   
2. Системність і систематичність контролю на основі вибору найдоцільніших для даного проміжку часу його видів, визначення оптимальних термінів організації перевірок.
   
3. Діалектичний підхід до вивчення й аналізу змісту роботи вчителів. Потрібно планомірно охопити всі ділянки навчально-виховного процесу, визначити в процесі контролю конкретні завдання для кожного члена педагогічного колективу, накреслити шляхи їх виконання; оцінювати роботу вчителів відповідно до сучасних вимог, враховуючи конкретні умови; виявляти елементи позитивного досвіду й тенденції його розвитку, надавати вчителям реальну допомогу, навчати на кращих зразках роботи, виробляти навички самоосвіти.
   
4. Регулярна перевірка виконання прийнятих рішень.
   

Плануючи й удосконалюючи внутрішньошкільний контроль, керівники школи повинні зосереджувати увагу на таких питаннях:

  здійснення контролю за роботою педагогічного колективу щодо виконання директивних і нормативних документів, навчальних програм;

  систематична перевірка ведення вчителями та учнями навчальної документації (класні журнали, учнівські зошити, щоденники, календарні плани, плани виховної роботи тощо);

  вивчення стану викладання навчальних предметів, рівня навчальних досягнень учнів з основ наук, їх вихованості, розвитку;

  вивчення системи роботи учителів;

  здійснення контролю за роботою груп продовженого дня, за організацією та проведенням гурткових, факультативних занять, індивідуальних консультацій, рівнем позакласної роботи з основ наук;

  контроль за організацією, здійсненням методичної роботи;

  стан виховної роботи в класних колективах;

  організація учнівського самоврядування;

  робота шкільної бібліотеки;

  організація туристсько-краєзнавчої роботи;

  контроль за виконанням учнями єдиних вимог;

  профілактика правопорушень серед школярів;

  робота з охорони життя та здоров’я дітей, попередження дитячого травматизму;

  пропаганда здорового способу життя.

Шкільна адміністрація, плануючи роботу з підвищення ефективності внутрішньошкільного контролю, особливу увагу повинна звернути на раціональне використання часу, що призначається на відвідування уроків. Відомо, що для забезпечення належного рівня управління школою директору слід приділяти навчальному процесу 50% свого робочого часу, його заступникові з навчально-виховної роботи – 75%.

Висока якість навчально-виховної роботи в школі можлива тоді, коли в керівників є достатньо фактів і спостережень для аналізу й відповідних висновків. Лише той керівник школи, який систематично відвідує уроки й аналізує їх, може робити правильні висновки про якість навчально-виховного процесу.

Окрім уроків, адміністрація повинна відвідувати ще й факультативні заняття, індивідуальні консультації, позакласні та позашкільні заходи, працювати зі шкільною документацією тощо. Який же вихід? На наш погляд, це питання слід розв’язувати двома шляхами:

  залученням педагогічного активу (керівників методичних об’єднань, вчителів-методистів, старших учителів, членів методичної ради школи, вчителів-наставників, членів атестаційної комісії, профспілкового комітету школи тощо) до відвідування й аналізу уроків, позакласних та позашкільних заходів, перевірки шкільної документації;

  наведенням належного порядку в системі відвідування уроків.

Кожен адміністратор повинен відвідати таку кількість уроків, яка дозволяє володіти станом справ у школі, дієво впливати на якість навчально-виховного процесу. Для реалізації цих завдань директору школи потрібно відвідувати щотижня не менше чотирьох-п’яти, а його заступникам – п’яти-шести уроків, факультативних занять, виховних заходів.

Для здійснення внутрішньошкільного контролю варто складати графік, який конкретизує відповідний розділ річного плану роботи. У графіку визначити об’єкти, напрямки діяльності, питання, які підлягають контролю, терміни здійснення перевірок, відповідальних осіб, вказати форму узагальнення результатів, підбиття підсумків.

Цей графік може мати такий вигляд:


(на рік)

Об’єкти та зміст ВШК	2010 – 2011 навчальний рік
	08	09	10	11	12	01	02	03	04	05	06	07

(на місяць)

Об’єкти та зміст ВШК	вересень
	1	2	3	4	5	1	2	3	4	5	1	2	3	4	5	1	2	3	4	5

(на тиждень)

Об’єкти та зміст ВШК	понеділок	вівторок	середа	четвер	п’ятниця
	1	2	3	4	5

Графік внутрішньошкільного контролю може бути складений за видами діяльності:

1. Управлінська діяльність

1.1. Виконання законів України «Про загальну середню освіту», «Про освіту».

1.2. Виконання Закону «Про мови».

1.3. Виконання Державної національної програми «Діти України».

1.4. Виконання Указу Президента України від 24.04.2000 р. №612 «Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді».

1.5. Виконання Національної доктрини розвитку освіти на 2002-2010 рр.

1.6. Дотримання державних санітарних правил і норм.

1.7. Готовність до нового навчального року.

1.8. Охоплення дітей навчанням.

1.9. Формування мережі класів, гуртків, факультативів, індивідуальних занять.

1.10. Дотримання вимог до ведення шкільної документації.

1.11. Комплектування школи педкадрами.

1.12. Медогляд працівників школи.

1.13. Організація харчування учнів.

1.14. Перевірка стану техніки безпеки, охорони праці.

1.15. Забезпечення підручниками, збереження та зміцнення бібліотечного фонду. Робота бібліотеки.

1.16. Раціональне використання енергоресурсів.

1.17. Організація літнього відпочинку.

1.18. Проведення профілактичних, ремонтних робіт.

1.19. Якість вивчення Правил дорожнього руху.

1.20. Якість вивчення Правил пожежної безпеки.