Geum.ru

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ

Вид материалаДокументы

Содержание


О.В. Морозько
Індивідуалізація технічної підготовки зі
Актуальність теми
О.М. Небилиця
Види адміністративних послуг, що можуть
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Непорозуміння з батьками, труднощі, які виникають у цей період, штовхають дітей у різні крайнощі. Нерідко ці крайнощі пов’язані з криміналом. Протиправна поведінка в 12–16 років – крайній прояв численних підліткових комплексів і компенсаторних реакцій, направлених на їх подолання. Суть цих комплексів – специфічні підліткові поведінкові реакції на вплив навколишнього середовища.

Делінквентна поведінка підлітків — це система незначних правопорушень. Вона є різновидом девіантної поведінки й може бути зумовлена педагогічною занедбаністю, низькою культурою, важко-виховуваністю, психічними аномаліями (неадекватністю реакцій, негнучкістю поведінки, схильністю до афективних реакцій), неблаго-получним сімейним вихованням, поганим впливом мікросередовища, низькою педагогічною кваліфікацією окремих учителів та ін.
Ресоціалізація (лат. re (повторна, поновлювана дія) + лат. socialis (суспільний), англ. resocialization, йому. Resozialisierung) — це повторна соціалізація, яка відбувається впродовж всього життя індивіда. Ресоціалізація здійснюється змінами установок індивіда, цілей, норм і цінностей життя.

Ресоціалізація делінквентного підлітка — відновлення раніше порушених якостей підлітка, необхідних його для повноцінної життєдіяльності в суспільстві.

За своєю суттю це процес соціального оновлення особистості підлітка, засвоєння ним позитивних з погляду суспільства соціальних норм і цінностей, взірців поведінки. Пов’язана ресоціалізація з руйнуванням засвоєних індивідом у процесі асоціалізації, десоціалізації негативних антигромадських норм і цінностей, прищепленням визнаних суспільством цінностей і вчинків. Ресоціалізуючі заходи здійснюють ті самі соціальні інститути, що й соціалізацію: сім’я, школа, трудовий колектив, навчальні заклади, громадські організації тощо. Якщо підліток скоїв злочин й опинився в місці позбавлення волі, то процес ресоціалізації передбачає руйнування асоціальних зразків поведінки, поновлення та розвиток в особистості соціально корисних зв’язків із суспільством, закріплення позитивних соціальних цінностей. Над цим працюють спеціальні інститути (виправно-трудові колонії для неповнолітніх, в’язниці та ін.). З ресоціалізацією пов’язаний процес соціальної реабілітації. Соціальна реабілітація (лат. rе… і habilitas — придатність, спроможність) — поновлення, включення в нормальний процес соціалізації хворих, осіб, що пережили стрес під час аварій, катастроф, стихійних лих тощо.

Ресоціалізація поділяється на: 1) вторинну соціалізацію, що відбувається впродовж всього життя індивіда у зв'язку із змінами його установок, цілей, норм і цінностей життя; 2) процес пристосування делінквентного індивіда до життя без гострих конфліктів.
До механізмів ресоціалізації відносяться: 1) система родинного виховання (традиційний механізм); 2) система впливу суспільного виховання (символічний механізм); 3.) вплив найближчого оточення і значимих осіб (міжособистісний механізм); 4) рефлексія, переживання і усвідомлення (психологічний механізм).

Ресоціалізація може здійснюватися в наступних формах: а) робота із сім’єю; б)  робота з групами дітей і підлітків; в)  індивідуальна робота.

Організацію роботи з питань ресоціалізації делінквентної поведінки доцільно здійснювати з урахуванням статевих відмінностей.

Етапи процесу ресоціалізації і соціальної реабілітації делінквентних підлітків:

1. Переорієнтація асоціальної спрямованості соціально занедбаних підлітків, формування професійних намірів, ціннісно-нормативних уявлень і відповідних цим уявленням навичок соціальної поведінки, змінення соціального статусу колишнього “важкого” у колективі на місці його навчання і, крім цього, формування здатності саморегуляції своєї поведінки з позиції загальнолюдських етичних норм та цінностей.

2. Створення умов щодо реалізації потреби спілкування і самоствердження, залучання до діяльності, що дозволяє людині у повній мірі реалізувати себе, схвалення з боку референтної групи одноліток, що грає важливу роль у соціалізації підлітка.

3. Будування профілактико-виховної практики на основі діяльнісного підходу, завдяки якому можливі ефективні діяння і перебудування як усвідомлюваних, так і не усвідомлюваних поведінкових регуляторів.

4. Налагодження з важковиховуваними учнями довірливих відносин, контроль і допомога у навчальній діяльності; авансування довірою у школі з боку вчителів і однолітків; організація дозвілля, розширення сфери інтересів, опора на кращі якості характеру; формування професійних планів і життєвих прагнень; прищеплення навичок самоаналізу, самовиховання; допомога в оздоровленні умов сімейного виховання.
Тенденція зростання підліткових правопорушень спричинила необхідність пошуку нових методів роботи, таким методом стали відновні технології. Відновний підхід передбачає інший погляд на людину, що зробила правопорушення: не таврування і вживання каральних заходів, а звернення до позитивних ресурсів людини, звернення до його відповідальності перед постраждалою стороною.

У багатьох країнах світу вже понад двадцять років існує цей підхід до вирішення конфліктів. У деяких державах він застосовується у різних сферах суспільного життя, в інших – лише у кримінальному судочинстві.

Відновне правосуддя є новою моделлю реагування на протиправну поведінку, що суттєво відрізняється від традиційної каральної системи, оскільки враховує інтереси потерпілого, правопорушника та громади. Підхід базується на принципах усунення завданої потерпілому емоційної, матеріальної та фізичної шкоди, прийняття правопорушником відповідальності за скоєне й активній діяльності правопорушника по виправленню нанесеної шкоди та залученню місцевої громади до вирішення кримінальних ситуацій.

Використання відновного підходу дає можливість конструктивно обговорити проблему правопорушника, залучити соціальне оточення підлітка, врахувати психологічні потреби та особливості учасників кримінальної ситуації. Адже програми відновного правосуддя – це процес, при якому потерпілий, правопорушник та інші індивіди і члени суспільства, на яких вплинуло правопорушення, спільно беруть активну участь у вирішенні проблем, які виникли внаслідок правопорушення, за допомогою справедливої і незацікавленої сторони. На сьогодні існує чимало програм та експериментальних моделей в межах відновного правосуддя. Все ж науковці та практики виділяють три базові моделі: програми примирення жертви та правопорушника (медіація), сімейна конференція (сімейна групова нарада) та коло правосуддя. Найбільш поширеними є програми примирення жертви і правопорушника. Основним елементом технології примирення є посередництво (медіація). Програми примирення передбачають зустріч потерпілого та правопорушника за посередництва третьої нейтральної сторони (спеціально підготовленого ведучого); на медіації сторони обговорюють ситуацію конфлікту, почуття, викликані цієї подією та доходять згоди щодо шляхів усунення завданої злочином шкоди.

Сімейні конференції ґрунтуються на традиціях корінного населення Нової Зеландії – маорі та двох основних припущеннях: правопорушник відчуває сильніший сором і власну провину, коли до процесу правосуддя залучені значимі для нього люди – члени сім’ї, які підтримують його, що сприяє прийняттю відповідальності за власні дії, та бажанню виправити завдану шкоду.

Метою сімейної конференції є обговорення правопорушення, розробка та виконання плану відшкодування завданих збитків, а також прийняття рішення щодо способу корекції поведінки правопорушника.

Подібною до сімейної конференції, є модель кола правосуддя. Рішення в колі також приймається внаслідок обговорень і лише при досягненні консенсусу. Саме коло відновного правосуддя є інструментом, що дозволяє не лише включити у правову систему деякі традиційні способи вирішення конфліктів у громаді, а й залучити значно ширше коло учасників, аніж судовий процес чи кримінальна медіація. Тобто це не лише інструмент роботи із правопорушенням, а й спосіб створити надійну мережу підтримки

для неповнолітнього, що сприятиме його реінтеграції в громаду.

Усі програми відновного правосуддя базуються на трьох основних принципах. (1) Усвідомлення своєї вини, прийняття відповідальності та відшкодування завданих збитків – потерпілий та його потреби мають стати центральними у процесі правосуддя, оскільки шкода завдана конкретній людині. (2) Самовизначення сторін – визнання прагнення людей домовитися; делегування сторонам права на самостійне прийняття рішень. (3) Залучення найближчого соціального оточення та представників місцевої громади. Саме цей принцип сприяє зціленню потерпілого та допомагає правопорушнику виправити скоєне, змінити свою поведінку та закріпити її у майбутньому.

Виходячи із визначення та основних принципів, в основі програм відновного правосуддя лежить баланс між задоволенням інтересів потерпілого й громади та потребою інтеграції правопорушника у суспільство. Відновний процес спрямований на відновлення потерпілого та надання можливості усім залученим до конфлікту брати активну участь в його вирішенні, передусім в усуненні завданої злочином шкоди.

Значною мірою цих цілей дозволяє досягнути методологічне підґрунтя програм відновного правосуддя, яке надає сторонам кримінальної ситуації такі можливості:

 бути вислуханими та почутими, отримати відповіді, на запитання, що їх хвилюють, подолати стереотипи стосовно одна одної та досягнути порозуміння;

 звільнитись від емоційної напруги, яку переживають сторони та особливо потерпілий, що сприяє зціленню учасників кримінальної ситуації;

 створити умови для прийняття правопорушником відповідальності за свої вчинки, щиро покаятись та усунути завдану шкоду.

Рекомендації соціальним педагогам під час виправлення поведінки підлітків, схильних до правопорушень:

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” під­літкам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7.Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.


О.В. Морозько, курсант 1-МС ФПКГБ

науковий керівник: Є.В. Сверділ, викладач кафедри вогневої та спеціальної фізичної підготовки ННІПКГБПС НАВС


ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗІ

СПОРТИВНОГО ТА БОЙОВОГО РОЗДІЛІВ САМБО І ДЗЮДО ТА РУКОПАШНОГО БОЮ КУРСАНТІВ-ЖІНОК ВУЗІВ МВС УКРАЇНИ


Актуальність теми полягає в тому, що у зв'язку з посиленням криміногенної ситуації, збільшенням організованої злочинності, до складу якої не рідко входять особи з спортивним минулим, які володіють спортивними і бойовими прийомами єдиноборств, мають хорошу фізичну підготовку та можуть бути озброєні холодною або вогнепальною зброєю необхідно вдосконалити технічну підготовку зі спортивного та бойового розділів самбо та дзюдо курсантів-жінок вузів МВС України.

У сучасний період розвитку навчальний процес з дисципліни "спеціальна фізична підготовка" (надалі СФП) у ВНЗ МВС України, в основному, зорієнтована на засвоєння бойових єдиноборств.

У вищих навчальних закладах МВС України фізична підготовка курсантів, як навчальна дисципліна, призначена для вирішення двох типів задач, об'єднаних спільною метою. До них відносяться:

• загальні завдання фізичного виховання, вирішення яких визначає формування фізично розвиненої особистості, що володіє необхідним рівнем освіти в галузі фізичної культури і спорту;

• спеціальні завдання фізичного виховання, які передбачають вироблення у курсантів психологічної та фізичної готовності до затримання злочинця або групи злочинців, а також до проведення впевнених дій в інших нестандартних ситуаціях по захисту прав людини і громадянина, а також по захисту законності та правопорядку.

Навчальний процес у вузі обмежений часом навчальних занять, їх періодичністю, а також груповою формою проведення. Однак це не означає, що групова форма виключає індивідуальні методи. Поняття, сутність категорії індивідуалізації навчального процесу нерозривно пов'язане з поняттям та сутністю індивідуальності курсанта та його індивідуального стилю роботи на заняттях з СФП. Специфічні риси, якими володіє курсант як фізично розвинена особистість, полягають у своєрідності поєднання спадкових і придбаних властивостей моторики, що є результатом онтогенезу.

Таким чином, технологію навчального процесу як реалізацію високих спортивних технологій, орієнтованих на розвиток індивідуальної моторики, можливо представити послідовністю вирішення трьох взаємопов'язаних завдань:

1. Вибір найбільш раціональних варіантів рухів для відповідних антропоморфологічних груп курсантів;

2. Підбір ефективних способів та педагогічних засобів навчання цілеспрямованого розвитку моторики курсантів;

3. Формування навчальних груп на основі індивідуальних кінезіологічних характеристик курсантів, що створюють найбільш сприятливі психолого-фізичні можливості для реалізації першого і другого завдання.

Оскільки у вищих навчальних закладах МВС України курсанти-жінки складають в середньому 5-10% від загальної кількості навчаючихся, то особливістю проведення СФП для курсантів-жінок є те що, для них встановлено окремі вимоги під час занять, що зумовлене фізіологічними особливостями жіночого організму, так як деякі силові вправи в силу своїх особливостей вони не можуть виконувати, проте велика увага звертається на гімнастичну підготовку та акробатику під час розминки, а в бойовому розділі з самбо – на елементарні прийоми визволення від захватів, а також прийоми самозахисту.

Під час навчання курсантів прийомам захисту та нападу, викладачі повинні запрограмувати курсанта на використання тих прийомів рукопашного бою та прийомів зі спортивного та бойового розділів самбо та дзюдо, які б найкраще підходили саме їх моториці, що безумовно стосується і курсантів жіночої статі.

Звернемо увагу на те, що міліціонери-жінки в Україні не несуть службу по патрулюванню, не забезпечують охорону громадського порядку під час масових заходів, не задіються до інших видів служби де б вони могли б використовувати прийоми нападу, затримання та супроводження, тому б було доцільно зосередити увагу на вивченні декількох прийомів самозахисту з метою самозахисту у не службовий час. Використання цих прийомів повинне відповідати індивідуальним антропометричним особливостям і відповідно і індивідуальній моториці конкретної жінки-міліціонера.

Зауважимо, кожна жінки-міліціонер в першу чергу жінка, яка має специфічні для неї антропометричні дані (зріст, вага, об’єм грудної клітини, об’єм стегон, довжину рук та ніг). Все це буде впливати на розміщення центру тяжіння тієї чи іншої жінки, що в свою чергу буде впливати на вибір специфічних прийомів під свій організм. Зважаючи на це і повинне робитися програмування курсантів-жінок на заняттях з СФП, обиратися той чи інший прийом в залежності від їх особливостей.

Для того щоб удосконалити спеціальну фізичну підготовку та зробити її ефективнішою для курсантів вузів МВС України, врахувавши можливості курсантів-жінок пропоную провести ряд реформ, а саме:

1. Для жінок високого зросту пропоную наступні прийоми руками та ногами та прийоми самбо: удари ногами та руками в голову та тулуб; кидки – задня підніжка, передня підніжка;

2. Для жінок середнього зросту пропоную підсікання спереду, ззаду, збоку, зачеп ногою із нутрі, кидок через стегно, кидок через плече; удари руками у живіт, шию; удари ногами в пах;

3. Для жінок низького зросту пропоную кидок через плече, спину; удари ногами в пах, коліно або під коліно, удари руками в пах, у живіт.

4. Для жінок з великою вагою скрутка з захватом руки зверху з падінням на супротивника, кидок противника на підлогу з захватом тулуба обома руками та заступом за праву або ліву ногу; удари руками в пах, шию; удар ногою в коліно або під коліно.

Підводячи підсумки можемо сказати наступне: вдосконалення спеціальної фізичної підготовки цими заходами не обмежується, це тільки частина можливих дій з удосконалення фізичної та спеціальної фізичної підготовки курсантів-жінок, яка потребує більш глибокого аналізу та подальшого удосконалення.


О.М. Небилиця, курсант 2 курсу ФПКГБ

науковий керівник: В.С. Сивухін, провідний науковий співробітник наукової лабораторії з проблем громадської безпеки НАВС, кандидат юридичних наук


ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ, ЩО МОЖУТЬ

НАДАВАТИСЯ ПІДРОЗДІЛАМИ ДАІ МВС УКРАЇНИ

В УМОВАХ ПРОВЕДЕННЯ ЄВРО-2012


Європейський вибір України передбачає реалізацію теорії адміністративних послуг у діяльності публічної адміністрації. Під час проведення Чемпіонату Євро-2012, прогнозується, що в містах та поза їх межами збільшиться навантаження на систему громадського транспорту, проблеми для безпеки спричинить поява великої кількості користувачів транспортних засобів, що будуть новачками в Україні і говоритимуть іноземними мовами, скоєння дорожньо-транспортних пригод, що спричиняють затори та блокування об'єктів інфраструктури.

Гості Чемпіонату потребують створення умов для реалізації своїх прав і свобод, а також надання державних, в тому числі управлінських послуг з боку підрозділів ДАІ. Адже сервісно-публічна діяльність МВС України у сфері надання адміністративних послуг залишається на сьогодні поза межами законодавчого регулювання. Проблему покращення якості надання адміністративних послуг ускладнює також відсутність державних та відомчих стандартів якості адміністративних послуг, що можуть надаватись населенню владними суб’єктами. Тому проблема визначення стандартів надання адміністративних послуг органами та підрозділами внутрішніх справ як населенню, так і іноземцям, особам без громадянства, біженцям, а також юридичним особам, в умовах світового чемпіонату залишається не менш важливою ніж контрольно-наглядова діяльність МВС України.

Визначені аспекти проблеми надають обраній темі актуальності та практичного значення особливо в період підготовки України до проведення Євро-2012.

На думку спеціалістів, в підготовчий період та безпосередньо під час проведення фінальної частини європейського чемпіонату за ініціативою приватних осіб, підрозділи ДАІ МВС України будуть надавати такі послуги:

підготовка умов та визначення маршрутів руху транспортних засобів для підприємств і власників, діяльність транспортних засобів для підприємств і власників, діяльність яких пов'язана з перевезенням пасажирів (ДАІ МВС);

складання тимчасових схем організації дорожнього руху й обладнання засобами організації дорожнього руху місць проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожнього руху (ДАІ МВС).

Вказані послуги перебувають у безпосередньому зв’язку з забезпеченням громадської безпеки. Рішенням Уряду до стратегічних завдань ОВС віднесено організацію безпечного та безперешкодного просування транспортних засобів транспортними коридорами та об’їзними шляхами по всій території України, включаючи міста проведення фінальних матчів ЄВРО-2012. Розв'язання вказаних проблем планується здійснити шляхом нагляду за мережами автомобільних доріг, автовокзалами, автостанціями, модернізації транспортних засобів та шляхів сполучення, установлення знаків дорожнього сервісу та дублювання написів на таких знаках англійською мовою, забезпечення безпеки та охорони дорожнього руху.

В юридичні літературі відмічається, що МВС України залишається однією з небагатьох державних структур, яка за часи будівництва незалежної України найбільше зберегла командно-адміністративний стереотип системи управління.

Враховуючи соціально-економічні реалії України, слід зауважити, що надання адміністративних послуг, навіть не дуже досконалих сьогодні, створить для громадян додаткові гарантії від адміністративного свавілля, втручання в їхні права, а характеристики цього правового інституту здійснять позитивний вплив на вдосконалення та підвищення ефективності управлінської діяльності. Тому запровадження інституту адміністративних послуг не данина сучасності, а об’єктивна необхідність, викликана самим життям.

На думку фахівців, МВС України залишається однією з небагатьох державних структур, яка за часи будівництва незалежної України найбільше зберегла командно-адміністративний стереотип системи управління. Діяльність органів ДАІ, як і інших органів державної влади, межує з господарською. Останні, крім того, можуть делегувати господарським суб’єктам функції, для реалізації яких передбачено відповідне бюджетне фінансування (проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб). Крім того, виокремлення відносин щодо надання адміністративних послуг може використовуватися для розмежування діяльності органів ДАІ щодо вироблення політики та поточного адміністрування, дає змогу уніфіковано регулювати відповідні відносини та впроваджувати нові організаційні форми їх надання шляхом реалізації принципу “єдиного вікна”. Така практика набула поширення у багатьох західних країнах. З огляду на це цілком очевидною є практична потреба в дослідженні питання послуг у публічному праві. І це теоретичне дослідження мало б відповісти принаймні на питання: в яких випадках може йтися про послуги органів ДАІ?