Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ
| Вид материала | Документы |
- Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ, 1671.21kb.
- Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 548.72kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 450.35kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-методичні, 771.55kb.
- Міністерство внутрішніх справ національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 983.26kb.
- Міністерство внутрішніх справ національна академія внутрішніх справ, 718.03kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 718.54kb.
- Міністерство внутрішніх справ національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 509.69kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ, 867.02kb.
Характеристика методики дослідження
Для дослідження акцентуацій рис характеру курсантів мною був використаний характерологічний опитувальник К. Леонгарда. Цей тест призначений для виявлення акцентуації характеру, тобто певного напряму характеру. Опитувальник включає 88 питань, 10 шкал, які відповідають певній акцентуації характеру.
Дослідження проводилось на базі курсантів 1 курсу психологічного факультету ННІ ПКГБПС НАВС. Вибірка становить 30 чоловік, з яких 8 – хлопці і 22 – дівчата. Мета дослідження – встановити розподіл у зазначеній групі рівня акцентуації характеру курсантів.
Висновки: Характер – це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе. Носієм характеру є людина. Риси її характеру позначаються на діяльності, стосунках. Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх акцентуацією. Акцентуація звичайно розвивається в період становлення характеру і згладжується з дорослішанням. Особливості характеру при акцентуації можуть виявлятися не постійно, а лише в деяких ситуаціях, у певній обстановці, і майже не виявляються в звичайних умовах.
За результатами дослідження можна сказати, що показники яскраво виражених акцентуацій характеру досліджуваних подекуди досить високі, і становлять максимальні значення в 24 бали.
В.М. Мішакін, курсант 3 курсу ФВВ
науковий керівник: Д.Є Гуртовий, заступник начальника військової кафедри ФВВ ННІПКГБПС НАВС
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК
ВІЙСЬКОВИХ ЗАСОБІВ ППО ТА ЇХ АНАЛІЗ
Виникнення авіації та застосування її в військовій справі потягнуло за собою створення засобів протиповітряної оборони. По мірі розвитку засобів повітряного нападу все більш сучасним становились й засоби захисту від нього. Новим поштовхом, поставивши вимоги до підвищення эффективності засобів протиповітряної оборони, послужило виникнення ядерної зброї, коли навіть один літак-носій ядерної зброї, прорвавши оборону противника, здатен нанести йому значний збиток. Військові конфлікти останніх десятиліть а особливо війни у Персидському заливі та в Югославії показали, наскільки змінилась роль пілотних та безпілотних засобів повітряного нападу при веденні бойових дій. Вони перетворились в основну ударну силу, при цьому друга фаза операції — наземна — так і не наступила, так як цілі бойових дій були досягненні за рахунок застосування з повітря високоточної зброї. В таких умовах вирішальне значення для досягнення перемоги в ході війни залежить від протистояння засобів повітряного нападу та засобів захисту від них. Зенітно-ракетна зброя відноситься до ракетної зброї класу «земля-повітря» і призначена для знищення засобів повітряного нападу противника зенітними керованими ракетами (ЗКР). Воно представлено різними системами. Зенітно ракетний комплекс - сукупність функціонально пов'язаних бойових і технічних засобів, призначених для ураження повітряних цілей зенітними керованими ракетами. До складу ЗРК входять засоби виявлення, розпізнавання та цілевказівки, засоби керування польотом ЗКР, одна або кілька пускових установок (ПУ) з ЗКР, електричні джерела живлення. Технічну основу ЗРК становить система управління ЗКР. У залежності від прийнятої системи управління розрізняють комплекси телекерування ЗКР, самонаведення ЗКР, комбінованого управління ЗКР. Кожен ЗРК володіє певними бойовими властивостями, особливостями, сукупність яких може служити класифікаційними ознаками, що дозволяє віднести його до певного типу. До бойових властивостях ЗРК відносяться всепогодность, перешкодозахищеність, мобільність, універсальність, надійність, ступінь автоматизації процесів ведення бойової роботи та ін. Всепогодність - здатність ЗРК знищувати повітряні цілі за будь-яких погодних умовах. Розрізняють ЗРК всепогодні і невсепогодні. Останні забезпечують знищення цілей за певних погодних умовах і часу доби. Перешкодозахищеність - властивість, що дозволяє ЗРК знищувати повітряні цілі в умовах перешкод, створюваних противником для придушення електронних (оптичних) коштів. Мобільність - властивість, що виявляється в транспортабельності та часу переходу з похідного положення в бойове і з бойового в похідне. Відносним показником мобільності може служити сумарний час, необхідний для зміни стартової позиції в заданих умовах. Складовою частиною мобільності є маневреність. Найбільш мобільним вважається комплекс, що володіє більшою транспортабельністю і вимагає меншого часу на здійснення маневру. Мобільні комплекси можуть бути самохідними, буксируваними і переносними. Немобільні ЗРК називають стаціонарними. Універсальність - властивість, що характеризує технічні можливості ЗРК знищувати повітряні цілі у великому діапазоні дальностей і висот. Надійність - здатність нормально функціонувати в заданих умовах експлуатації. За ступенем автоматизації розрізняють зенітні ракетні комплекси автоматичні, напівавтоматичні та неавтоматичні. У автоматичних ЗРК усі операції з виявлення, супроводу цілей і наведення ракет виконуються автоматами без участі людини. У напівавтоматичних і неавтоматичних ЗРК у вирішенні низки завдань бере участь людина. Зенітні ракетні комплекси розрізняють за кількістю цільових і ракетних каналів. Комплекси, що забезпечують одночасний супровід і обстріл однієї мети, називаються одноканальними, а кількох цілей - багатоканальними.
Д.П. Мельник, курсант 1-МС ФПКГБ
науковий керівник: І.В. Хотінь, доцент кафедри управління в ОВС НАВС
ОБІГ ЗБРОЇ У ДОЗВІЛЬНІЙ СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ
З розпадом СРСР різко ускладнилась кримінальна обстановка на величезній території. І якщо в часи “застою” кожний постріл в людину вважався надзвичайною пригодою, то зараз на таке часто-густо взагалі не звертають уваги. “Радянські громадяни в минулому” ретельно забули формулу, згідно якої “людина людині – друг, товариш і брат”. Вони стріляють один в одного в побутових сварках і бандитських нальотах, в міжнаціональних і кримінальних “розборках”, а то і просто починають стріляти в оточуючих в стані сп’яніння або внаслідок психічного розладу.
Чи є дана тема актуальною на сьогоднішній день? Сьогодні озброєння країни - факт очевидний. Лише торік із застосуванням вогнепальної зброї було скоєно 1877 злочинів, що вдвічі більше, ніж 1995 року.
Щороку органи внутрішніх справ разом зі службою безпеки України при розкритті бандитизму, пограбувань та розбійних нападів вилучають у злочинців сотні одиниць вогнепальної та холодної зброї.
Тому контроль за обігом зброї було покладено на дозвільну систему МВС України.
Придбати вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю можуть громадяни які досягли 21-річного віку; вогнепальну мисливську нарізну зброю громадяни які досягли 25-річного віку; газові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії громадяни які досягли 18-річного віку; холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4, 5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду громадяни які досягли 18-річного віку. Придбанню зброї передує отримання дозволу на придбання зброї, які видаються Головним управлінням адміністративної служби міліції МВС України на зберігання і носіння нагородної зброї, на нарізну зброю Управліннями (відділами) адміністративної служби міліції ГУМВС України в Криму, м. Києві, Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі мисливську гладкоствольну, пневматичну холодну міськ-, райорганами внутрішніх справ.
Для одержання дозволу на зберігання, придбання, користування зброєю чи її перереєстрацію власники мисливської зброї подають до відділу дозвільної системи за місцем проживання картку - заяву в якій містяться наступні відомості про заявника : ПІБ, рік та місце народження, місце проживання та місце роботи, контактні телефони. Також додається клопотання з відповідного мисливського товариства, сертифікат про проходження обов'язкового профілактичного наркологічного огляду, довідка про проходження вивчення матеріальної частини зброї, документ підтверджуючий сплату послуг пов'язаних є видачею дозволу, медичний висновок лікувального заставі про відсутність протипоказань, що перешкоджають володінню зброєю. Проходження медичного обстеження на мою думку є найбільш відповідальним кроком на шляху отримання дозволу тому що право населення на придбання і зберігання зброї та користування нею передбачає відповідні критерії щодо правового тану таких осіб у суспільстві, морально-вольових якостей, а також стану здоров'я. Серед вищезгаданих критеріїв особливе місце посідає стан здоров'я особи. Чинне законодавство враховує як світовий досвід володіння населенням зброєю, так і тієї поки що незначний набуток, що його має наша держава. Запобігаючи нещасним випадкам, що ведуть до трагедії, у розвиток положень чинного законодавства медичні установи відпрацювали певні стандарти, що стосуються стану здоров'я особи, яка володіє зброєю. Ці стандарти знайшли відображення в правових актах Міністерства охорони здоров'я України[9].
Критерії здоров'я передбачають, щоб людина була в такому стані, який не може призвести до негативних наслідків/.
Порядок отримання дозволів на придбання вогнепальної зброї і бойових припасів міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами установами, організаціями, господарськими об'єднаннями дещо відрізняється від порядку отримання аналогічного дозволу громадянами. По - перше придбання вогнепальної зброї дозволяється тільки для встановлених державою цілей, а саме : озброєння особового складу охорони, а також окремих осіб, яким за родом служби законодавством дозволене носіння вогнепальної зброї; науково - дослідних, навчальних, спортивних потреб; промислового та любительського полювання; захисту життя, здоров'я житла та майна громадян; використання на зйомках кінофільмів, у сценічних постановах, циркових виставах; експонування в музеях, на виставках; колекціонування. По - друге отримання вогнепальної зброї, та бойових припасів армійських зразків проводитися централізовано, тобто підприємства, установи, організації та господарські об'єднання надсилають свої заявки до міністерств та інших центральних органів виконавчої влади відповідно до підпорядкування. Узагальнені заявки міністерства, відомства та інші центральні органи виконавчої влади подають до МВС України не пізніше 20 липня
Кримінальна відповідальність за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення та збут вогнепальної чи холодної зброї, боєприпасів та вибухових речовин передбачено ст. 222 КК України. Цей злочин розташований в главі 10 кодексу, що вказує на його відносно невелику суспільну небезпечність, адже само по собі утримання зброї менш небезпечне, ніж злочинні наміри, що вчиняються за допомогою зброї. Склад злочину формальний, тобто злочин вважається закінченим з моменту виконання дій, передбачених диспозицією. Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що охороняють громадську безпеку в сфері обігу зброї.
Стаття складається з трьох частин. Об’єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України є носіння, зберігання, придбання, виготовлення чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів чи вибухових речовин без відповідного дозволу. Об’єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 222 КК України є носіння, виготовлення чи збут холодної зброї без відповідного дозволу. Треба зауважити, що відповідальність за придбання і зберігання холодної зброї законом не встановлено.
Суб’єктом злочину може бути будь-яка осудна особа 16-річного віку і старше.
Суб’єктивна сторона виражається у прямому умислі. Особа усвідомлює свій протизаконний вчинок і продовжує діяти з порушенням встановлених норм. Мотив і мета мають факультативне значення при кваліфікації і призначенні покарання.
Предметом злочину є вогнепальна та холодна зброя, бойові припаси і вибухові речовини. Питання щодо віднесення вилученого предмету до категорії зброї, припасів чи вибухових речовин вирішується за допомогою експертизи.
Покаранням за ч. 1 ст. 222 КК України є позбавлення волі на строк від двох до семи років; за ч. 3 ст. 222 КК України – позбавлення волі на строк до п’яти років чи виправними роботами на строк до двох років.
Є.П. Мойсеєнко, курсант 5 курсу ПФ
науковий керівник: О.Г. Копернік,
доцент кафедри загальної та соціальної психології, кандидат психологічних наук, доцент
ЗГУРТОВАНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОГО ВИКОНАННЯ ГРУПОВИХ ЗАВДАНЬ В СПЕЦПІДРОЗДІЛАХ «БЕРКУТ»
Актуальність обраного дослідження зумовлена тим, що професія працівників спецпідрозділів «Беркут» вимагає чіткої і злагодженої взаємодії один з одним. Ефективність оперативно-службової діяльності суттєво залежить від соціально-психологічних явищ в колективах, серед яких одним із найважливіших явищ є згуртованість спецпідрозділу.
Реформування діяльності правоохоронних органів України та рівня майстерності особового складу значною мірою пов'язане з необхідністю підвищення престижу служби в органах внутрішніх справ. Для досягнення цього спецпідрозділ має ефективно та якісно виконувати функціональні обов’язки при тісній взаємодії працівників один з одним. Важливим фактором, який нерідко визначає ефективність взаємодії, є узгоджена спільна діяльність її членів.
Підрозділ швидкого реагування «Беркут» – це високомобільний спеціальний загін, створений для боротьби зі злочинністю, забезпечення правопорядку під час проведення загальнодержавних, громадсько-політичних, спортивно-видовищних, культурно-масових, релігійних заходів, проведення спеціальних операцій та охорони громадського порядку.
Ефективному виконанню підрозділами спеціального призначення службових обов’язків заважають певні недоліки, зокрема недостатньо високі якісні характеристики особового складу, чітка та злагоджена взаємодія групи як єдиного цілого.
Для діяльності психолога знання особливостей динамічних процесів є невід’ємною частиною його професійної діяльності, а вміння психологом володіти і використовувати знання про особливості діяльності індивідів у групі, і взагалі знання структури самої групи, те, чим вона керується задовольняючи спільні групові інтереси – будуть визначати якість і професійність його роботи.
В експериментальній частині нашої роботи ми здійснили діагностику рівня групової згуртованості за допомогою комплексу методик: соціометрія, ціннісно-орієнтаційної єдності М. Рокича та соціально-психологічної самоатестації групи як колективу.
За допомогою методики соціометричного опитування було визначено, що рівень групової згуртованості спецпідрозділу «Беркут» знаходиться на рівні нижче середнього.
Особливості симпатії даної групи характеризуються низьким рівнем. Наслідком позитивної симпатії була б більш сприятлива оцінка членами групи ситуації міжособистісної взаємодії.
При вивченні основних життєвих цінностей, було визначено, що для працівників даного підрозділу значимими термінальними цінностями є: здоров’я (68%), матеріально забезпечене життя (52%), щасливе сімейне життя (44%), любов – духовна і фізична близькість з коханою людиною (34%), наявність хороших і вірних друзів (33%). Дані цінності є мотивуючими у функціональному відношенні, оскільки являють собою кінцеві надцілі і стимулюють відповідну поведінку працівника.
Серед значимих інструментальних цінностей були виділені такі: життєрадісність (57%), дисциплінованість (54%), відповідальність (52%), ефективність у справах (47%) та тверда воля (36%). Дані цінності є принципами дій, моделями та способами поведінки працівників спецпідрозділу «Беркут».
На основі концепції А.В. Петровського, ми визначили, що ціннісно-орієнтаційна єдність групи працівників спецпідрозділу «Беркут» знаходиться на середньому рівні, що в свою чергу свідчить про середній рівень розвитку групи як колективу. Це характеризує групу тим, що на 50% оцінки, установки та позиції членів групи щодо найбільш значущих для групи об’єктів збігаються.
За методикою виявлення ступеню інтеграції соціально-психологічної самооцінки колективу було отримано результати, які свідчать про те, що рівень розвитку даної групи як колективу знаходиться на середньому рівні. Загальний бал становить 3,1 за шести бальною шкалою (де 0 балів відповідає за відсутність, а 6 балів відповідає за наявність взаємовідносин між працівниками). Працівники були досить відвертими у своїх відповідях та щирими.
Оцінюючи окремо по шкалам рівень розвитку групи, нами були отримані наступні показники:
- прагнення до збереження цілісності групи – 3,2 бала;
- згуртованість – 3,1 бала;
- контактність (особисті взаємостосунки) – 2,9 бала;
- відкритість – 3,8 бала;
- організованість – 3,9 бали;
- інформованість – 4,1 бала;
- відповідальність – 3,5 бали.
Доступність всім членам групи найбільш важливої інформації про стан справ у ній і про кожного члена групи знаходиться на найвищому рівні розвитку.
Також група здатна до швидкого створення і зміни організаційної структури ділових взаємин, необхідних для ефективної групової роботи. Це є основою для підвищення групової згуртованості спецпідрозділу «Беркут».
Наступним етапом нашого наукового дослідження було застосування тренінгових технологій для формування та підвищення групової згуртованості спецпідрозділу «Беркут».
Тренінгова програма була розроблена нами самостійно. За структурну основу була взята тренінгова програма Л.І. Мороз, Ю.Б. Ірхіна, О.А. Левенець «Сучасні стратегії запобігання злочинності неповнолітніх».
Після проведення тренінгу був проведений ретест на визначення ефективності застосування тренінгових технологій по формуванню та підвищенню групової згуртованості спецпідрозділу «Беркут».
Тренінгова програма показала її ефективність. Після повторної діагностики та порівняння результатів до проведення тренінгу та після проведення ми визначили, що рівень групової згуртованості досліджуваної групи підвищився на 15% за методикою соціометрії. За шкалою згуртованості в методиці соціально-психологічної самоатестації групи як колективу показник досяг 4 балів із 6 можливих.
Отже, підводячи підсумки нашого дослідження необхідно зауважити, що згуртованість відіграє дуже важливу роль у ефективності діяльності групи спецпідрозділу «Беркут», а застосування тренінгових технологій в практичній діяльності психолога допомагає координувати процес розвитку групи та її переходу на більш високий рівень.
Ю.О. Моргуненко, курсант 5 курсу ПФ
науковий керівник: Д.О. Александров, начальник кафедри практичної психології ННІПКГБПС НАВС, кандидат психологічних наук, доцент
РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ ДЕЛІНКВЕНТНОГО ПІДЛІТКА В УМОВАХ ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ
Актуальність обраної теми наукової роботи визначається сучасними реаліями. Хоча проблема злочинності серед неповнолітніх завжди була актуальною і про неї написано чимало, делінквентна поведінка підлітків, як правило, залишалась поза увагою психологів, юристів та кримінологів, оскільки вони (ці підлітки) не досягли мінімального віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. Але ж кримінальне покарання - не єдина і далеко не головна форма протистояння злочинності неповнолітніх. Окрім того, давно відомо, що саме у юному віці складається особистість і від цього багато важить, яким шляхом вона буде розвиватись. Проблема делінквентної поведінки підлітків загострюється з кожним роком, під впливом економічної кризи та соціальної нестабільності. Особливе занепокоєння викликає поширеність серед підлітків вживання алкогольних напоїв, токсичних речовин та наркотиків. Катастрофічне зростає дитяча безпритульність, бродяжництво, жебрацтво, проституція тощо.
Тому цілком очевидно, що вивчення проблеми підліткової делінквентності та розробка дієвих заходів протидії є дуже актуальним і має важливе наукове і практичне значення.
Метою роботи є комплексний аналіз наукової літератури та розробка шляхів оптимізації процесу ресоціалізації делінквентних підлітків в умовах відновного правосуддя. Відповідно до мети дослідження поставлені наступні завдання:
1. Проаналізувати представлені у вітчизняній та зарубіжній науці теоретичні підходи до проблеми ресоціалізації делінквентних підлітків і дати узагальнене визначення поняттю «ресоціалізація делінквентних підлітків».
2. Дати характеристику процесу ресоціалізації делінквентних підлітків у процесі відновного правосуддя.
3. Охарактеризувати механізми ресоціалізації делінквентних підлітків.
4. Провести емпіричне дослідження по виявленню характерних особливостей, притаманних підліткам з делінквентної поведінкою.
5. Запропонувати шляхи оптимізації процесу ресоціалізації делінквентних підлітків в умовах відновного правосуддя.
Об’єктом роботи є процес ресоціалізації делінквентних підлітків в сучасному суспільстві.
Предметом виступають особливості ресоціалізації делінквентних підлітків в процесі відновного правосуддя.
Делінквентність - від лат. delinquo - провинність, скоєння проступку, а більш академічно - психологічна тенденція до правопорушення. Делінквентність розподіляється на два види, які охоплюють найрізноманітніші прояви порушення норм поведінки серед неповнолітніх. До першого виду делінквентності належать асоціальні вчинки, які не передбачені Кримінальним кодексом: прогули шкільних занять, бродяжництво, рання алкоголізація, вживання наркотичних та токсичних засобів, раннє статеве життя тощо. Їхня небезпека полягає в тому, що вони є різновидом аутодеструктивної поведінки, яка спричиняє безпосередню шкоду здоров'ю підлітка і приводить до злочинної діяльності у майбутньому. Другий вид делінквентності охоплює вчинки, які вважаються злочинами, якщо скоєні особою у віці 14 років і більше, але у зв'язку з тим, що винна особа не досягла відповідного віку, вона не підлягає кримінальній відповідальності.
Вік підлітка особливий – відбувається перехід від дитинства до дорослості. За віковою періодизацією – це вік від 11-12 до 14-15 років. Він є органічним продовженням молодшого шкільного віку і водночас відрізняється від нього. Його називають перехідним, тому що відбувається перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному аспектах. Цей вік нестабільний, ранимий, важкий, і виявляється що він більше ніж інші періоди життя залежить від реальностей довкілля. Характеризується численними соматичними, психічними та соціальними змінами. Це період відчайдушних спроб пройти через “усе”.