Geum.ru

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ

Вид материалаДокументы

Содержание


Визначення поняття злочинності в сфері підприємницької діяльності
Дослідження механізмів психологічного захисту у курсантів (на матеріалі психоаналізу)
Основні характеристики захисних механізмів
Боротьба з корупцією в органах внутрішніх справ
А.С. Вакарина
Взаємодія служби дім з іншими підрозділами територіальних органів внутрішніх справ
О.І. Габрієльчик
Психологічні особливості міжособистісних відносин серед курсантів мвс
Є.С. Гончар
Роль агресії в структурі особистості військовослужбовця внутрішніх військ мвс україни
Об’єкт дослідження
Гіпотеза дослідження.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Визначення поняття злочинності в сфері підприємницької діяльності



Сучасний шлях глибоких ринкових перетворень в українській економіці обумовило необхідність проведення ґрунтовної реформи кримінального права в частині, що стосується регулювання підприємницьких відносин, які знову зароджуються та еволюціонують. У структурі введеного в дію з 1 вересня 2001 р. Кримінального кодексу України особливе місце займає VII Розділ «Злочини в сфері господарської діяльності», який є одним із найбільш об'ємних за кількістю статей, що об'єднали склади злочинів, більшість з яких характерні саме для підприємницьких відносин.

Відзначимо, що на сьогоднішній день кримінологи серйозно і масштабно аналізують злочинність у сфері економіки. Формулюють поняття даного виду злочинності, дають кримінологічну характеристику її сутнісних сторін, вивчають особу економічного злочинця, який вчиняє діяння в даній сфері, розкривають обставини, що сприяють криміналізації сфери економічної діяльності, обґрунтовують систему соціальних і спеціальних заходів превенції і т.д. [1;с.73]. З чого можна зробити висновок, що кримінологічна наука в останні роки освоїла такі, що вже стали традиційними, поняття, як економічна злочинність і злочини в сфері економіки. Сьогодні ж, у її понятійний апарат повинна бути включена нова категорія – "Злочинність у сфері підприємницької діяльності" або, як варіант, "кримінальне підприємництво" (за умови, що легально створене підприємство є необхідним елементом для вчинення злочинних дій). Перш ніж приступити до її характеристики і спробувати сформулювати відповідні дефініції, відзначимо одну обставину,

Відомо, що кримінологічні аналіз і класифікація не можуть абсолютно співпадати з аналізом і класифікацією кримінально-правовими. Відповідно, кримінологічний аналіз злочинності в сфері підприємницької діяльності і кримінологічна класифікація злочинних діянь, що включаються в число злочинів у названій сфері, не можуть і не повинні обмежуватися тільки рамками діючого кримінального законодавства. Така вихідна посилка дає дослідникам-кримінологам достатню свободу у визначенні меж досліджуваних явищ, виборі критеріїв і оцінок, формулюванні висновків і т.д. Отже є надія, що в майбутньому, можливо, будуть знайдені і конструктивні методологічні рішення, що дозволять уніфікувати підходи до визначення сутності розглянутого явища.

Сподіваємося, що мало в кого викликає заперечення постановка питання про необхідність конструювання нового сегмента категоріального апарату кримінології в частині формування дефініцій поняття злочинності в сфері підприємницької діяльності. Науковий пошук репрезентативних варіантів таких дефініцій доцільно починати, за нашим переконанням, із знаходження ясних критеріїв визначення меж самої сфери підприємницької діяльності. Позначення єдиного трактування змісту явищ, охоплюваних поняттям цієї сфери, що дозволить виробити загальноприйнятий зрозумілий підхід і до кваліфікації даного виду злочинів.

Як відзначає В.М. Єгоршин, поняття економічної злочинності в залежності від підходів різних дослідників може охоплювати або сферу економічних відносин, що складаються в різних галузях життєдіяльності суспільства в цілому, чи охоплювати тільки економіку, або, нарешті, обмежуватися строго рамками бізнесу, підприємництва. Саме в останньому випадку виникає підстава говорити про економічну злочинність як злочинність в сфері економічної діяльності. У випадку застосування стосовно дефініції "Економічна злочинність" вузько трактованого підходу допускається ідентифікація цих двох понять: "Економічна злочинність" рівно "Злочинності у сфері економічної діяльності" [1;с.74]

Ми ж з огляду на цю формулу можемо і далі поставити знак рівності, після якого визначити і злочинність у сфері підприємництва.

Це дасть можливість вивести загальну формулу стосовно кримінального законодавства України, тобто "Злочини в сфері господарської діяльності" так само, як і "Злочини в сфері економіки (фінансів)", так і "Злочини в сфері підприємництва" тощо.

При такому підході злочин у сфері підприємництва обмежується рамками злочинності, вчиненої самими підприємцями. Для проведення, як кримінологічних і кримінально-правових досліджень, так і соціально-економічного аналізу це представляється більш прийнятним у порівнянні з підходом, що існував до останнього часу. Оскільки, в даному випадку досліджуваний об'єкт не розмитий і аморфний, а має чіткі границі, суб'єкт злочинів, у свою чергу, також має упорядковані параметри, і його вивчення зводиться до аналізу характеристик особи підприємця. Іншими словами, ще одним важливим обмежником може бути вказівка на те, що злочинність у сфері підприємництва - це лише ті правопорушення, що відбуваються тільки в ході здійснення підприємницької діяльності її суб'єктами.

Відповідно, при такому підході злочинність у сфері підприємницької діяльності в цілому допустимо ідентифікувати з поняттям економічної злочинності [1; с.77], і навпаки, в умовах панування ринкових імперативів господарювання, економічна злочинність на поверхні явищ виступає переважно у формі злочинності в сфері підприємницької діяльності.

Синтезуючи ознаки, якими наділяється розглянута злочинність, можна стверджувати, що вона являє собою соціальне, правове, масове, суспільно небезпечне явище. Ключовою є саме ознака, що характеризує підприємницьку діяльність.

Не претендуючи на абсолютну повноту і винятковість висновків, спробуємо виділити і звести у визначену систему ряд ключових ознак злочинності в сфері підприємництва, які визначають специфіку даної галузі.

Отже, ключовими ознаками злочинності в сфері підприємницької діяльності є:

1. Вчинення злочинів у сфері підприємництва в рамках і процесі законної діяльності, чи під її прикриттям, у границях і межах компетенції суб'єктів підприємницької діяльності.

2. Використання кримінальних методів присвоєння економічних благ у процесі здійснення підприємницької діяльності, а також використання недосконалості законодавства в господарсько-правовій сфері.

3. Специфічність і множинність об'єктів зазіхання, масовість і типовість злочинів, прихованість злочинних діянь, корисливий характер злочинів, фіктивний (шахрайський) характер багатьох злочинних діянь тощо.

Отже, можливо зробити висновок щодо розглянутої системи ознак. Наявність відзначених специфічних ознак значної частини злочинів у сфері підприємництва забезпечують відносну легкість їх вчинення. Грань між незлочинною та злочинною поведінкою дуже тонка, розмита. Переступивши її, злочинець може розраховувати на одержання відчутної, хоча і незаконної, матеріальної вигоди, а принцип невідворотності покарання реалізується слабко. Користь, одержувана при зловживаннях у підприємницькій діяльності, в поєднанні з недосконалим законодавством завжди будуть провокувати спроби досягти незаконного збагачення у визначеної частини представників бізнесу.

Злочини в підприємництві у своїй переважній кількості - це діяння шахрайського, фіктивного характеру, з використанням сучасних, вдосконалених інструментів і «тонких» технологій ринкової системи господарювання тощо.

Отже, категорія "злочинність у сфері економічної діяльності", що тепер є пріоритетною, все-таки повинна розумітись як "злочинність у сфері підприємництва", якій, як і будь-якому іншому виду злочинності, притаманні свої ознаки та показники.

Підводячи підсумок викладеному, можна зробити висновок, що злочинність у сфері підприємницької діяльності – це діяльність, вчинена під прикриттям законної економічної діяльності, в сфері або процесі легального підприємництва з метою одержання неконтрольованого прибутку або незаконного права майнового характеру, як на власність фізичних так і юридичних осіб.

Також, слід зазначити, що здебільшого, ці діяння шахрайського, фіктивного характеру, відбуваються способом обману, зловживанням довірою, введення в оману, створенням фіктивних фірм або шляхом фіктивного банкрутства.


Література:

1. Єгоршин В.М., Колесніков В.В. Злочинність у сфері економічної діяльності.: Монографія. Санкт-Петербург. Університет МВС Росії, Академія права, економіки ,безпеки життєдіяльності. – Спб.: Фонд "Університет", 2000. – 273 с. – (сірий.: Право й економіка)/.

Додаткова література:
  1. Кальман А.Г. Экономическая преступность как криминологическое понятие //Государство и право, 2003, № 3, с.101-104.
  2. Медведев А.М. Экономические преступления: понятие и система //Сов.гос. и право. 1992, № 1, с.15.
  3. Злочинність у сфері економіки України: стан, тенденції та проблеми боротьби: Збірник праць /за ред. В.Д. Сукенка і В.І. Литвиненка. – К.: НАВСУ, 2001. – 140 с.



М.О. Біленко курсант 1 курсу ПФ

науковий керівник: О.Г. Кобернік,

доцент кафедри загальної та соціальної психології ННІПКГБПС НАВС, кандидат психологічних наук


ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ У КУРСАНТІВ (НА МАТЕРІАЛІ ПСИХОАНАЛІЗУ)


Ми перебуваємо у постійній взаємодії з навколишнім середовищем.

Спілкування з малими й великими соціальними групами й окремими індивідами, процеси пізнавання, навчання, праця, гра дія або ж бездіяльність активно впливають на формування нашої психіки.

Проте, не зважаючи ні на що, людина постійно стикається з ситуаціями, які викликають у неї складні емоційні переживання. В такі моменти наша психіка потребує особливого захисту, який допоможе їй уникнути перенавантаження та знизити рівень тривоги, тому вона формує особливий механізм – механізм психологічного захисту.

Поняття ПЗ вперше було вжито Зигмундом Фройдом у роботі «Захисні нейропсихози» (1894). Він користувався ним для позначення техніки, яку Его використовує в конфлікті, що можуть призвести до неврозів. Вчення Фрейда продовжила його донька Анна, яка значно розширила поняття психологічного захисту та запропонувала дещо інакшу модель. Надалі в роботах психоаналітиків різних шкіл, течій та напрямів уточ­ню­ва­лося розуміння виявлених захисних механізмів і постулювалася наявність ще ряду інших механізмів захисту (Г.Бібрінг, Ю.Захарова, Ж.Лапланш, Г.Ліндсей, Ж.-Б.Понталісю, К. Холл, та ін.).

Ми розглядаємо МПЗ як сукупність реакцій, які використовує особистість для того, що б знизити рівень неприємних переживань (тривоги).

Основні характеристики захисних механізмів:

1. Неусвідомлене, але сильне бажання знищити переживання, що травмують особистість, з наступною заміною на більш комфортні переживання.

2. Переміщення неприємних переживань зі сфери свідомого до неусвідомленого.

3. Акцент не на логіку, а на емоції. Як наслідок система психологічного захисту є високостійкою до критики ззовні.

Існують як позитивні так і негативні функції ПЗ:

- позитивні: оберігають особистість від не­гативних переживань, сприйняття психотравмуючої інформації, знімають три­вогу і допомагають зберегти в си­ту­а­ції конфлікту самоповагу та ін.;

- негативні: дія захистів зазвичай не тривала і триває доти, доки потрібна «пе­ре­дишка» для но­вої активності. Але якщо стан емоційного благополуччя фіксу­ється на три­ва­лий період і по суті замінює активність, то психологічний ком­форт досягається ці­ною викривлення сприйняття реальності чи самообманом.

Класифікація захисних механізмів різноманітна. В нашій роботі ми розглядаємо та досліджуємо основні на нашу думку типи. Це витіснення, проекція, заміщення, раціоналізація, регресія, заперечення, компенсація та гіперкомпенсація. До них також можна додати сублімацію, інтроєкцію, ізоляцію, репресію, ідеалізацію, формування реакцій та інш.

Отже, ВИТІСНЕННЯ. Описується іноді як вмотивоване забування. Являє собою процес видалення зі свідомості думок та почуттів, що спричиняють страждання. В результаті індивід не усвідомлює своїх викликаючи тривоги конфліктів, а також не пам’ятає травматичних подій минулого.

ПРОЕКЦІЯ - процес приписування власних думок, почуттів та поведінки іншим людям чи оточенню. Класичний приклад витіснення: курсант отримав незадовільну оцінку на іспиті і звинувачує в цьому необ’єктивність викладача чи шахрайство інших курсантів.

ЗАМІЩЕННЯ полягає в тому, що вираження інстинктивного імпульсу переадресовується від більш загрозливого об’єкта до менш загрозливого. Наприклад, жінка може переносити свою лють та роздратованість з вимогливого начальника на чоловіка чи дітей.

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ – це неправдива аргументація, завдяки якій ірраціональна поведінка виглядає досить розумно, і тому виправдана в очах інших. Одна з найпоширеніших моделей Р. – Р. за типом «зелен виноград». Це приклад з байки Езопа, де лисиця, яка не могла дотягнутися до винограду, переконувала оточуючих, що він ще не стиглий.

РЕГРЕСІЯ – це повернення до дитячих моделей поведінки. У дорослих це виражається у нестриманості, невдоволеності, дитячому лепетанні.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ – відмова від дійсних, але неприємних подій.

КОМПЕНСАЦІЯ – полягає в прикритті власних недоліків шляхом підкреслення неіснуючих, але бажаних рис, або ж показом іншої сфери діяльності. Наприклад, слабкий у навчанні курсант може компенсувати себе у службі чи спорті.

У випадках, коли зусилля виявляються занадто великими і приносять більше шкоди, ніж користі, то це вже гіперкомпенсація.

Метою нашої роботи було дослідження поняття психологічного захисту та механізмів його прояву (теоретична частина), а також визначення домінантного типу психологічного захисту як прояву функціонування психіки у новому, штучно створеному середовищі для конкретної групи курсантів (практична частина)

Об’єктом дослідження є психіка особистості з урахуванням її формування та протікання свідомих й підсвідомих процесів

Предметом дослідження є процес формування та прояв форм психологічного захисту у визначених групах

Для досягнення нашої мети ми обрали методику визначення домінантного типу психологічного захисту Плутчика Келлермана Конте.

Було обрано 2 групи: група 1: 34 курсанти І курсу Психологічного факультету, включає осіб обох статей віком від від 17 до 21 року; група 2: 11 курсантів Військового факультету віком від 18 до 22 років.

Провівши методику, ми обчислили її та визначили домінантний тип ПЗ для кожного з респондентів. ТЗ, що набрав найбільший % ми позначили літерою А і надали йому значення 3 б. Менший за рейтингом В (2 бали) т С (1 бал) відповідно.

Після цих операцій ми підрахували кількість балів для кожного типів ПЗ й отримали відповідні значення для кожної з груп, що наведені в таблиці.

Для більшої зручності ми перенесли їх в діаграму.

Проаналізувавши діаграму, ми прийшли до таких висновків:
  1. До позитивних функцій ПЗ ми відносимо збереження самоповаги, уникнення травматичних переживань, але поруч із ними є й негативні функції: не вирішення проблеми, її загострення, самообман.
  2. Для групи 1 домінантним типом ПЗ є проекція. На другому місці стоїть раціоналізація та компенсація. Для групи 2 це відповідно компенсація, проекція та раціоналізація.
  3. Ці 3 типи захисту є найбільш зручними та прийнятними у процесі адаптації курсанта до нового, штучно створеного середовища.
  4. Високий рівень компенсації у групи 2 ми можемо пояснити їх низькою вмотивованістю у навчанні. Ми використали методику експортних оцінок, яка виявила, що модульний зріз знань ці курсанти у більшості пишуть на бал середній, або нижче середнього. Це пояснюється тим, що більшість з них вступила у вуз після проходження служби в армії або має велику перерву після закінчення школи. Але більшість з них є прикладом у несенні службі та серйозними спортсменами.
  5. Досить низьким для обох груп є прояв регресії (особливо для групи 2). Це пов’язується з неприйнятністю поведінки такої моделі в умовах казарменого життя та в роботі правоохоронця.



О.С. Бондаренко, курсант 1-МС ФПКГБ

науковий керівник: І.В. Хотінь, доцент кафедри управління в ОВС НАВС


БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


Корупція – це одне із явищ, які здатні породжувати кризові стани у різних галузях суспільного та соціального розвитку кожної держави, насамперед це стосується політики, економіки, державного управління, а також є однією із ключових передумов існування організованої злочинності.

Поряд із реформуванням органів внутрішніх справ, яке відбувається за умови неоднозначних і нестабільних суспільно-політичних процесів у державі, актуальною проблемою, яка впливає на ефективність діяльності ОВС, є потреба протидії протиправним діянням, що трапляються в діяльності співробітників міліції. Однією з форм протиправної поведінки працівників ОВС є корупція, яка не оминула відомство, що за своїм призначенням покликане боротися з цим явищем.

Загальними передумовами виникнення та існування корупції серед осіб, уповноважених на виконання функцій держави, є неналежна правова оцінка цього явища у сучасному швидкоплинному антикорупційному законодавстві та в  Кримінальному Кодексі України, що значно занижує рівень її суспільної небезпеки. При цьому збитки державного бюджету, які є наслідком  корупційних діянь, за даними різних наукових досліджень сягають більше мільярда гривень в рік.

На сьогодні у законодавстві України існують певні прогалини щодо визначення кола діянь, які можна кваліфікувати як корупційні. Зокрема, такі діяння як лобізм, протекціонізм не враховані як протиправні, не надано їх відповідної правової оцінки.

Окрім зазначених обставин правового характеру, сприятливими передумовами корупції в Україні є нестабільна політична ситуація, яка призводить до частих змін керівництва державних установ різного рівня, та постійні кризові явища, які пов’язані з економічними процесами в державі і значною мірою позначаються на рівні життя пересічних громадян України.

Також, банальними, але першочерговими факторами, які сприяють виникненню корупції серед працівників органів внутрішніх справ є скорочення, проблеми з житловим забезпеченням, відсутність технічних засобів, низьке медичне та фінансове забезпечення, погіршення ситуації з бюджетним навчанням.

Щодо засобів, які б значною мірою покращили і полегшили діяльність суб’єктів, що здійснюють боротьбу з корупційними проявами у правоохоронній діяльності, можна віднести професійну підготовку працівників органів внутрішніх справ, покращення заходів внутрішньої безпеки, контроль керівника за виконанням професійних обов’язків, наставництво, проведення виховної роботи в колективі, аналіз та обговорення результатів роботи та поведінки окремих працівників, перевірка за місцем проживання і таке інше.

Актуальним, для теперішньої правової ситуації, що склалась у нашій державі було б створення окремого правоохоронного відомства - Національного антикорупційного комітету, з визначенням його центральним  органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який має здійснювати єдину державну політику щодо попередження корупції та бути уповноваженим виконувати діяльність, спрямовану на виявлення фактів корупції, причин, що сприяють  існуванню цього явища серед посадових осіб міністерств, відомств, органів та установ державної влади.

Створенню цього відомства має передувати прийняття відповідного закону, який би визначив його статус в системі правоохоронних органів України та положення про його діяльність, повноваження, компетенцію, структуру, порядок комплектування працівниками, їх права та обов’язки.

Необхідно зазначити, що значного успіху у питаннях боротьби з корупцією в правоохоронних органах досягли такі країни, як Фінляндія, Данія, Сінгапур, Швеція, Канада, Нідерланди, Німеччина, Велика Британія, Норвегія, США та деякі інші країни. Для України головною умовою цього є адаптація діючого законодавства України до законодавства країн – членів Європейського Союзу.

Що стосується досвіду зарубіжних країн, який міг би бути корисним для нашої держави, яскравим прикладом є те, що в У США створено систему протидії та контролю корупції серед поліцейських. Її суть полягає в тому, що поліцейські з особливою увагою ставляться до питання свого кадрового забезпечення. Для кандидатів на службу, а також для співробітників поліції всіх рівнів встановлені високі моральні стандарти та досить жорсткі правила поведінки й дисципліни. Запроваджено суворий добір кандидатів на службу, який передбачає перевірку на детекторі брехні. Співробітники Федерального бюро розслідувань, що є  правоохоронним відомством США, одним із головних завдань якого є боротьба з корупцією, регулярно проходять перепідготовку в академії ФБР. Це дає змогу нейтралізувати процеси професійної деформації, які неминуче настають у результаті професійної діяльності. У ФБР практикується постійне переміщення співробітників з однієї ділянки на іншу, щоб зменшити можливість зрощування з місцевими органами та організованою злочинністю.

Окремо слід звернути увагу на практику притягнення працівника поліції до відповідальності за вчинення корупції. Працівники правоохоронних органів США, які визнані винними у вчиненні злочинів і правопорушень, несуть відповідальність, передбачену спеціальними кримінально-правовими нормами.

Можна виділити ще один антикорупційний захід, запроваджений у поліції США, який полягає в тому, що з метою протидії корупційним проявам серед її співробітників видається спеціальний журнал «Національний бюлетень негідної поведінки», у якому поряд із прикладами жорстокості, невжиття необхідних законних заходів, спрямованих на припинення правопорушення, публікується інформація про корупційні вчинки в поліції. Цей досвід варто використати і в нашій країні. Наприклад, у відомчих друкованих засобах масової інформації, таких як журнал «Міліція України» та газета «Іменем Закону» доцільно запровадити рубрику, у якій періодично висвітлювати приклади зловживання та вчинення працівниками міліції правопорушень з ознаками корупції, їх наслідки та відповідальність, яку було накладено на таких співробітників. З огляду на те, що запропоновані відомчі друковані засоби масової інформації доступні для всього особового складу органів внутрішніх справ, знайомство з фактами правопорушень, які мають ознаки корупції, відповідною реакцією на ці правопорушення керівництва та особового складу ОВС, буде значним стримуючим фактором від вчинення подібних протиправних діянь іншими працівниками міліції.

З метою протидії корупції в поліції у Великій Британії створено автономні поліцейські підрозділи, головним завданням яких є пошук та притягнення до відповідальності поліцейських, винних у вчиненні корупційних правопорушень. Для викриття та доказування корупційного діяння поліцейського ці  підрозділи вживають різноманітні заходи та методи пошуку. Їх обсяг не обмежується проведенням слідчих дій для збирання доказової бази. Окрім проведення традиційних та таємних  операцій, опитів, інформаційних запитів, інформація збираються як від постійних інформаторів, так і з інших джерел (непостійних інформаторів), які дають повідомлення неофіційно у конфіденційній формі. Також використовують інформаторів з числа злочинців для збору доказів щодо причетності поліцейських до корупційних правопорушень. Достовірність інформації перевіряється за допомогою різних способів. Після уточнення оперативних даних за санкцією відповідного начальника проводиться подальше поглиблене розслідування. У процесі слідства вирішується питання про порушення кримінальної справи або притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Отже, деякий досвід іноземних країн у протидії корупції може бути використаний і в Україні. Важко, але можливо на державному рівні  створити та забезпечити умови для належного розвитку громадянського суспільства, як це зроблено в США, Великій Британії.

Підсумовуючи все вище сказане, можна зробити загальний висновок, про те, що заходи запобігання та протидії корупції ефективними будуть тоді, коли вчиняти правопорушення та злочини з ознаками корупції буде ризикованою, матеріально невигідною, принизливою, негідною справою. Стримуючим фактором співробітників органів внутрішніх справ до подібних правопорушень має бути належний рівень соціального забезпечення працівників ОВС усіх категорій, що зумовить підвищення їхнього соціального статусу та престижу служби в органах внутрішніх справ. Разом з тим, ці соціальні фактори повинні вплинути на підвищення вимог до виконання співробітниками ОВС завдань служби, професійного вдосконалення, кар’єрного росту.


А.С. Вакарина, курсант 1-МС ФПКГБ

науковий керівник: Л.О. Фещенко, доцент кафедри громадської безпеки ННІПКГБПС НАВС, кандидат юридичних наук


ВЗАЄМОДІЯ СЛУЖБИ ДІМ З ІНШИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


Актуальність теми моєї наукової роботи обумовлює необхідність у вдосконаленні методів при організації взаємодії та при цьому, з'ясуванні місця та ролі у ній дільничних інспекторів. На теперішній час існує велика кількість недоліків в організації роботи служби дільничних інспекторів міліції, а саме: нестача кадрів або завантаженість їх великою кількістю різнопланової та паперової роботи, відсутність спеціально підготовлених фахівців, недостатність фахової підготовки у напрямі використання сучасних технологій роботи.

Перед тим як перейти до питання вдосконалення взаємодії в організації роботи служби дільничних інспекторів з іншими підрозділами міліції, ми надамо їй визначення. Проаналізувавши законодавство, ми визначили взаємодію дільничних інспекторів міліції з іншими учасниками процесу забезпечення громадського порядку щодо попередження та запобігання правопорушень, і боротьби зі, як засновану на законах і підзаконних нормативно-правових актах спільну, узгоджену за часом, місцем та засобами діяльність працівників служби дільничних інспекторів міліції з службами, підрозділами й співробітниками МВС між собою спрямовану на виконання завдань, покладених на службу дільничних інспекторів міліції.

У науковій роботі у взаємодії служби ДІМ з іншими підрозділами територіальних ОВС виділено два основні її види:
  1. Організаційні форми взаємодії дільничного інспектора зі службами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність:

- взаємний обмін інформацією про підготовлювані і вчинені злочини, про підозрюваних в цьому особах, про викрадені речі і цінності, про нові способи вчинення злочинів і тактику їхнього розкриття;

- участь у слідчо-оперативній групі в період проведення першочергових і наступних оперативно-розшукових і слідчих дій;

- участь в оперативно-пошукових групах щодо розкриття окремих видів злочинів, вчинених на адміністративній дільниці;

- участь в засідках;

- спільне патрулювання, проведення спільних заходів в окремих населених пунктах, житлових будинках, квартирах, притонах з метою затримання підозрюваних осіб;
  1. Взаємодія служби ДІМ зі співробітниками галузевих служб і підрозділів міліції громадської безпеки:

Основними формами взаємодії дільничних інспекторів міліції з підрозділами МГБ є: ознайомлення співробітників ПС та інших підрозділів що здійснюють охорону громадського порядку із оперативною обстановкою, що склалася на адміністративній дільниці; проведення спільних заходів щодо попередження та розкриття злочинів та правопорушень; спільне патрулювання; спільні заходи щодо виявлення порушень правил адміністративного нагляду за особами щодо яких він встановлений і т. ін.

Питання організації взаємодії, які ми рекомендуємо вдосконалити:

- побудова і розробка Комплексної програми запровадження системи інформаційного забезпечення.

- пропонуємо внести зміни в Інструкцію про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, від 9 вересня 2002 р. за N 738/7026, а саме:

- створити базу даних цивільного застосування, основним завданням яких буде саме ідентифікація особи;

- доповнити пункт 2 Інструкції (Об'єкти оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку) введенням до дактилоскопічного обліку окремої категорії об’єктів – повнолітніх громадян України.

- внести зміни до рішення про проведення в 2011 році експериментального набору курсантів до вишів Міністерства внутрішніх справ № 2355 від 29 грудня з організації набору курсантів до вишів і навчання за програмою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за схемою “курсант - військовослужбовець - курсант пропонуємо після першого року навчання, направляти курсантів на службу відповідного структурного підрозділу міліції, діяльність якого й вивчалась курсантом в перший рік навчання на обраному ним факультеті.

- щодо попередження насильства в сім'ї, пропонується замінити покарання у вигляді штрафу на більш дієве, на нашу думку - тримання в ОВС до 15 діб.

Таке покарання у більшій мірі матиме вплив на поведінку винної особи і не спричинить матеріальних збитків «проблемній» сім'ї.


О.І. Габрієльчик, курсант 1 курсу ПФ

науковий керівник: О.Г. Кобернік, доцент кафедри загальної та соціальної психології ННІПКГБПС НАВС, кандидат психологічних наук


ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН СЕРЕД КУРСАНТІВ МВС


Актуальність теми дослідження. Останнім часом росте інтерес до питань людської поведінки і пошуків сенсу людського існування. Керівники вивчають як працювати з підлеглими, батьки відвідують курси по вихованню дітей, чоловік і жінка вчаться спілкуватися один з одним і «грамотно сваритися» , викладачі вивчають як допомогти справитися з емоційним хвилюванням і почуттям розгубленості своїм студентам і учням інших навчальних закладів.

Спілкування і взаємодія людей відбувається в різноманітних формуваннях і об’єднаннях, які в соціальній психології визначаються як групи. Група – це відносно стала спільність людей, становище якої в суспільстві зумовлене рівнем життєдіяльності її членів.

Міжособистісні стосунки — де сукупність об’єктивних зв’язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних стосунків є їх емоційне забарвлення. У процесі свого розвитку суспільство поступово виробляє певні зразки поведінки, які визначають правила взаємодії та взаємовідносин між людьми і функціонують як соціальні норми.

У вітчизняній та зарубіжній соціальній психології проблема групи розроблена на досить глибокому науково-методичному рівні. Дослідження проводили Б. Паригін, Я. Коменський, А. Петровський, Л. Уманська, В. М. Мясищев.

Продуктивними з точки зору методологічного підходу слід вважати соціометричний метод Д. Морено, який дозволяє визначити структуру міжособистісних взаємин членів групи. Таких методів, за допомогою яких у психології вивчаються людські взаємини, досить багато. Об’єкт дослідження – психодіагностика міжособистісних стосунків. Предмет дослідження – діагностика особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці, серед курсантів МВС.

Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми діагностики особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці, серед курсантів МВС.

Завдання:
  • Проаналізувати психологічний зміст проблеми в науковій літературі;
  • З’ясувати особливості психологічної сумісності і конфлікту у міжособистісних стосунках; З’ясувати особливості психологічної сумісності і конфлікту у міжособистісних стосунках;
  • Проаналізувати особливості стосунків з однолітками та дорослими у підлітковому віці;
  • Визначити основні принципи та методи діагностики міжособистісних відносин;
  • Здійснити експериментальне вивчення особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці серед курсантів МВС;

Проаналізувавши особливості міжособистісних стосунків у підлітковому віці, можна зробити наступні висновки:
  • Важливим аспектом життєдіяльності колективу є міжособистісні стосунки у групі;
  • Основним методом дослідження взаємовідносин у колективі є спостереження;
  • У всіх працях із проблем психології підліткового віку автори визнають ту роль, яку відіграють стосунки з однолітками та дорослими у формуванні соціальної ситуації розвитку підлітка;
  • Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з товаришами;
  • Підлітковий вік – період становлення якісно нових взаємин із дорослими;
  • Сфера міжособистісних відносин охоплює практично весь діапазон існування людини.

Наше дослідження проводилося на базі ННІПКГБПС НАВС військового факультету, кількість членів якої становить 20 чоловік, віком від 17 до 19 років.

Нами було проведено соціометричне дослідження і поставлені такі питання:

1. З ким би Ви хотіли провести вільний час?

2. З ким би Ви поділились важливою інформацією?

Порівнявши результати двох питань, ми відзначили:
  • респондент № 5 є аутсайдером, що є можливим неприйняття групою цієї людини;
  • У першому питанні респондент №6 був лідером, в той час як на другому питанні лідером став респондент №12. Що каже нам про те, що ці два респонденти являються ситуативними лідерами;
  • Кількість взаємовиборів у другому питанні істотно знизилась з 13 до 11 взаємовиборів. Де нам чітко видно відносини довіри між курсантами, на що нам та офіцерам треба в першу чергу звернути увагу та вдосконалити ці відносини, підняти їх на більш високий рівень.

Рекомендації:
  • Відродження духовності особового складу курсантів та слухачів через звернення до традицій та глибинних джерел культури народу України;
  • Залучення широкого кола курсантської та слухацької громадськості в самодіяльну художню творчість;
  • На заняттях з етики та естетики курсанти та слухачі повинні вивчати не тільки теоретичний матеріал, а й практичні навички поведінки в побуті;
  • Покращення рівня методичної роботи, вивчення та широке розповсюдження передового досвіду культурно-виховної та просвітницької роботи;
  • Виходячи з питань виховання та культурного розвитку, освіти особового складу курсантів, планувати організацію та проведення вечірнього часу, дозвілля у вихідні дні з використанням можливостей центрів культури;
  • Постійну увагу необхідно звертати на заходи щодо роботи у гуртках (наукових, правових, технічних, художньої самодіяльності, народної творчості та інших), а також організації (за планами начальників кафедр, факультетів та курсів) вечорів запитань та відповідей.



Є.С. Гончар, курсант 3 курсу ФВВ

науковий керівник: Д.О. Александров,

начальник кафедри практичної психології ННІПКГБПС НАВС, кандидат психологічних наук, доцент


РОЛЬ АГРЕСІЇ В СТРУКТУРІ ОСОБИСТОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ


Актуальність проблеми. У наш час збільшився показник порушень військової дисципліни та поступків у військовослужбовців внутрішніх військ. Проблема є актуальною тому, що вона зможе виявити витоки агресивності у військовослужбовців, яка сприяє розвитку показника порушень військової дисципліни. Адже здійснення агресивних вчинків свідчить про певну дефектність «Я»- концепції людини (С.Д. Макаренко).

Метою наукової роботи буде встановлення психологічних причин, особливостей динаміки та способів реалізації агресивної поведінки у солдатів строкової служби, які перебувають на службі у військових частинах внутрішніх військ МВС України. Ще за мету роботи ставлю розробку порівняльної характеристики типів і видів агресії в курсантському та солдатському колективах. Якщо дозволять обставини, створити пропозиції щодо вдосконалення умов служби і навчання у внутрішніх військах МВС України.

Об’єкт дослідження: агресія в структурі особистості військовослужбовця.

Предмет дослідження: характеристика відмінностей агресивності в структурі особистості курсанта ВНЗ системи МВС і військовослужбовця строкової служби.

Гіпотеза дослідження. Агресія у військовослужбовців строкової служби і курсантів має характерні відмінності у формі прояву та її кількості загалом.