Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ
| Вид материала | Документы |
- Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ, 1671.21kb.
- Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 548.72kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 450.35kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-методичні, 771.55kb.
- Міністерство внутрішніх справ національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 983.26kb.
- Міністерство внутрішніх справ національна академія внутрішніх справ, 718.03kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 718.54kb.
- Міністерство внутрішніх справ національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 509.69kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ, 867.02kb.
Якщо спостереження агресивних форм поведінки знижує гальмування і спричиняє наслідування, значить, ми повинні знизити кількість жорстоких, антигуманних сюжетів в кіно і на телебаченні – тобто вжити заходів, порівнянні з тими, які були прийняті в напрямі зменшення кількості расистських і сексистських сюжетів. Ми можемо також «вакцинувати» своїх дітей від впливу насильства, що показується в засобах масової інформації. Стурбовані тим, що телебачення досі не «подивилося в очі фактам і не змінило підхід до складання програм», Ірон і Хьюсманн розказували 170 дітям з Оук-Парк про те, що телебачення зображає навколишній світ нереалістично, що агресія не всюдисуща і не так уже діюча, як це підноситься з телеекранів, і що агресивна поведінка небажана. Засновуючись на вивченні установок, Ірон і Хьюсманн пропонували дітям самим робити висновки і висловлювати свої критичні зауваження. Повторне дослідження цих дітей показало, що на них насильство, що показується по телебаченню, впливає менший чином, ніж на нетренованих дітей.
Агресію також запускають в дію агресивні стимули. Це наводить на думку про обмеження доступу до ручної вогнепальної зброї. На Ямайці в 1974 році була здійснена програма боротьби із злочинністю, що включала суворий контроль над вогнепальною зброєю і цензурування на телебаченні і в кінематографі сцен із застосуванням зброї. У наступному році кількість крадіжок поменшала на 2 5%, кількість пострілів, що не привели до смертельного виходу – на 37 %. У Швеції був припинений випуск військових іграшок. Служба інформації Швеції сформулювала національну позицію таким чином: «Гра у війну вчить вирішувати спори насильним шляхом»
Подібні ради здатні допомогти нам мінімізувати агресію. Однак, враховуючи множинність причин агресії і складність контролю над ними, чи можна розділяти оптимізм, що міститься в прогнозі Ендрю Карнеги про те, що в двадцятому віці «людиновбивство буде вважатися так же огидним, як огидним здається нам сьогодні канібалізм». Відтоді, як Карнеги вимовив ці слова в 1900 році, було убито біля 200 мільйонів людських істот. Є сумна іронія в тому, що, хоч сьогодні ми розуміємо людську агресію краще, ніж коли-або, людська нелюдяність навряд чи поменшала. Ключовим показником агресивності в нашій науковій роботі являться шкала №5. Образливість. Солдати мають 30,8 балів поній, а курсанти аж 52,8. Різниця становить 22 бали.
Дослідження проводилось за допомогою методики Басса-Дарки. Були протестовані 76 курсантів ФВВ та 76 солдатів строкової служби в/ч 3030.
Інтерпретація даних:
Вербальна агресія (шкала №7) займає перше місце в розривах між курсантами і солдатами. Курсанти – 60,4 бали, в той час як в солдатів – 97,2 бали. Розрив складає 36,8 балів. Вся та агресія, яка накопилася в особистості за допомогою образливості виплескується також у формі вербального подавлення суперників чи противників. Для курсантів цей вид агресії не користується великим авторитетом.
Шкала №1 (фізична агресія) також має переваги на стороні солдатів. Що вербальна, що фізична агресія це основні форми вираження агресії.
Шкала №2 має назву непряма агресія. Курсанти відірвалися від солдатів аж на 22 бала (курсанти – 52,8, солдати – 30,8) тому, що розуміють що за вираження накопленої агресії через вербальні чи фізичні шляхи є наказовою.
Шкала №3 (роздратованість) має такі результати: курсанти – 48,1, солдати – 54,1. Це каже про те, що курсанти вже звикли до повсякденної діяльності.
Шкала №4 (негативізм) має розрив в 20 балів. Солдати – 36 балів, курсанти – 56,8 балів. Розчарування породжує відчуття негативізму. Нераціональне використання часу, формалізм є його зовнішніми детермінантами.
Індивідуальна ворожість в курсантів більша на 29 балів (курсанти – 120, солдати – 91 бал). А індивідуальна агресивність в солдатів більше на 47 балів (Курсанти – 169, солдати – 216 балів). Ці дві шкали взаємопов’язані. Солдати більш агресивні за курсантів. На їхню агресивність впливає багато стресогенних факторів, зокрема вплив адаптації, адже за 3 місяці служби не всі встигли адаптуватись до нового середовища існування. Курсанти навчилися контролювати, приховувати і акумулювати агресивність, яка, в свою чергу, знаходе компенсацію в підвищенні ворожості, як опосередкованої форми розрядки агресії. Іншими словами курсанти більш ворожі тому, що мають особливість накоплювати агресію. А солдати є більш агресивними тому, що ще не навчилися приховувати особистісну агресивність.
Я.Л. Гудзяк, курсант 4 курсу ФВВ
науковий керівник: О.В. Ткаченко, доцент кафедри ТВВ та СП ННІПКГБПС НАВС, кандидат юридичних наук
ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ПРОВЕДЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО ОГЛЯДУ ВІЙСЬКОВИМИ НАРЯДАМИ З ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
В статті 2 Закону України «Про внутрішні війська МВС України» визначені основні завдання, які покладаються на підрозділи внутрішніх військ. Одним з них є участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Для забезпечення виконання цього завдання від частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції споряджаються військові наряди з ОГП.
Як показує досвід несення патрульно-постової служби, досить часто стосовно військовослужбовців, які проводили зовнішній огляд у відповідності з відомчими наказами порушували кримінальні справи.
Основоположні принципи проведення зовнішнього огляду передбачено в Кримінально-процесуальному кодексі України, в статтях, які регламентують порядок проведення обшуку та виїмку, необхідно зазначити, що про зовнішній огляд не згадується. Ці дії мають право проводити органи дізнання та досудового слідства за вмотивованою постановою відповідного органу з санкції прокурора чи його заступника, а не так як це роблять військові наряди з охорони громадського порядку – за усним рішенням начальника військового наряду.
Окрім цього, у Законі України "Про міліцію" є норма, що стосуються питання зовнішнього огляду, оскільки військовослужбовці відповідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про внутрішні війська МВС України» у разі залучення до виконання завдань з охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю мають право затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ громадян, підозрюваних у вчиненні злочинів, і тих, які вчинили адміністративні правопорушення, та інші права, передбачені Законом України "Про міліцію" для працівників міліції при виконанні цих завдань, в якому зазначається, а саме у пункті 6 статті 11, проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров’ю.
Результатом написання наукової роботи стало розроблення практичних рекомендацій, щодо правового закріплення порядку проведення зовнішнього огляду. На нашу думку, було б доцільно внести зміни та доповнення до існуючих нормативно-правових актів, які регламентують діяльність підрозділів внутрішніх військ, основним завданням яких є охорона громадського порядку, серед них Закон України «Про внутрішні війська МВС України», а саме до статті 10 в якій зазначається що військовослужбовцям внутрішніх військ для виконання покладених на них обов'язків надаються відповідні права.
Під час написання роботи було розроблено варіант інструкції особовому складу військових нарядів, щодо порядку та підстав проведення зовнішнього огляду. За основу якої взято вимоги Закону України «Про міліцію», Тимчасового положення про організацію служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення внутрішніх військ МВС України, а також узагальненні вимоги нормативно-правових актів, що регулюють права людини і громадянина, порядок й підстави проведення зовнішнього огляду.
Отже підводячи підсумки, необхідно зазначити, що внесенні зміни на законодавчому рівні юридично закріплять право на проведення зовнішнього огляду, а дотримання вимог запропонованої нами інструкції виключить юридичну відповідальність військовослужбовців за сумлінне виконання своїх службових обов’язків.
Д.В. Гуленко, курсант 3 курсу ФПКГБ
науковий керівник: С.М. Радзівон, доцент кафедри громадської безпеки ННІПКГБПС НАВС, кандидат юридичних наук
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЄВРО 2012
Актуальність моєї теми дослідження є забезпечення безпеки дорожнього руху підрозділами ДАІ під час проведення Євро 2012.
Державтоінспекція України готує нову редакцію правил дорожнього руху до «Євро-2012», в яку внесе нові дорожні знаки, пов’язані з туристичною інфраструктурою. Зараз у Львові, в порядку експерименту, такі дорожні знаки вже виготовляються. На них на коричневому фоні міститься інформація про туристичні, спортивні об’єкти.
Загалом, на дорогах України близько 3,5 тисяч знаків необхідно замінити і приблизно 5 тисяч знаків – встановити нових. Такі цифри за результатами осінньо-зимового огляду доріг, який ДАІ нещодавно провела разом з «Укравтодором» і комунальними підприємствами.
40% всіх діючих правил були змінені в тій чи іншій мірі. Це або зміна формулювань, або уточнення вимог, або ж принципова зміна якогось підходу. В нових правилах можливо з'явиться норма, що дозволяє ДАІ відстороняти від керування машиною водіїв, які перебувають у хворобливому чи стомленому стані. За якими параметрами інспектори будуть визначати ступінь втоми шоферів, поки не зрозуміло.
За новими правилами, водій повинен буде обов’язково пред’являти інспектору ДАІ разом із правами і техпаспортом поліс автоцивілки – за його відсутність можуть оштрафувати на 255 грн. Водій матиме право оскаржити роботу державтоінспекторв. Також у нових правилах передбачені спеціальні світлофори для велосипедистів.
ДАІ планує нові правила максимально наблизити до європейських норм, а головна їхня мета - знизити аварійність на дорогах. Нову редакцію правил дорожнього руху обіцяють опублікувати на сайті автоінспекції для громадського обговорення в грудні-січні. А ближче до березня - затвердити її у Кабміні. Діяти правила почнуть або з 1 червня 2011 року, або з 1 січня 2012 року.
Сьогодні Державтоiнспекцiя МВС України нараховує майже 23 тисячі працівників, з яких 19,6 тисяч - атестовані та 3,3 тисяч - вiльнонайманi. Нинi в ДАI, як i iнших службах Мiнiстерства внутрiшнiх справ, вiдбувається реформування структури, головна мета якого - налагодження партнерських стосункiв мiж учасниками дорожнього руху, захист їх законних прав та iнтересiв, ефективне запобiгання аварiйностi та протидiя трасовiй злочинностi. Водночас вiдбувається й технiчне переоснащення пiдроздiлiв Державтоiнспекцiї: запроваджуються новiтнi системи нагляду за дорожнiм рухом, з розшуку викрадених автомобiлiв, реєстрацiї транспортних засобiв, дiагностики автомобiлiв тощо. Також значна увага придiляється пiдвищенню професiйного рiвня працiвникiв ДАI. Зокрема, у майбутньому в службi працюватимуть фахiвцi, якi матимуть освiтнiй рiвень не нижче "бакалавра".
З 17 листопада 2008 року в Україні почали діяти нові штрафи, більші за попередні у 10 разів. Новий закон дає право забирати права на місці, якщо це передбачає скоєне порушення, права доведеться віддати, інакше дії підпадають під ст. 185 Адмінкодексу – непідкорення вимозі працівника міліції. Також закон передбачає, що проходити техогляд авто зможе на акредитованих СТО, а не в ДАІ, як було завжди, створений загальний реєстр, і водій не зможете пройти ТО, якщо маєте непогашений штраф.
На початку вересня Національна академія внутрішніх справ зустріла перших слухачів курсу з англійської мови. Останній триватиме протягом 3,5 місяці на кафедрі іноземних мов. Щовівторка із правоохоронцями по дві години працюють викладачі академії. Загалом програма передбачає близько 15 занять. В кінці – випускні іспити і відповідний сертифікат, що засвідчує проходження базового курсу.
В будь-якому випадку, Євро-2012 однозначно покращить рівень володіння іноземною працівниками міліції. При цьому, освоєння мови відбуватиметься не тільки в період підготовки до Євро, але й у ході проведення Чемпіонату.
А.В. Девдя, курсант 5 курсу ПФ
науковий керівник: В.С. Медведєв, професор кафедри практичної психології ННІПКГБПС НАВС, доктор психологічних наук, професор
ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПРАЦІВНИКІВ ДСО
Проблема агресії сама по собі була досить актуальною на всьому протязі розвитку людства. Щодо сучасної цивілізації, то вона не тільки не долає, але, навпаки, стимулює прояви агресії. По-друге, в психологічній науці досі недостатньо повно вирішена проблема факторів агресивної поведінки, їх місця та ступінню впливу на формування та прояв цього феномену. Ряд дослідників (З.Фрейд, К.Лоренц) віддавали перевагу внутрішнім біологічним факторам, в той час як інші (А.Бандура, Л.Берковітц, Д.Доллард, Н.Міллер А.Макаренко) – зовнішнім соціальним. На сучасному етапі проблема агресії, в тому числі агресія працівників міліції залишається в центрі уваги науковців (В.Г. Андросюк, В.А. Чайковський та ін).
Таким чином, дане питання, багато в чому, залишається відкритим. По-третє, важливо звернути увагу, що на сучасному етапі відбувається становлення українського суспільства, трансформації соціально-економічної системи, зміни ціннісних орієнтацій, що впливають на особистість, в плані агресивної поведінки набуває особливої актуальності не тільки пересічних громадян , а і міліціонерів, зокрема працівників ДСО.
Мета дослідження — дослідити агресивну поведінку працівників державної служби охорони у зв’язку з агресивністю та етикою поведінки у конфліктній ситуації.
Завдання дослідження: 1) дослідити сутність та різновиди агресивної поведінки; 2) визначити психологічну характеристику оперативно службової діяльності працівників ДСО; 3) підібрати методики для визначення проявів агресивної поведінки; 4) виявити найпоширеніші агресивні реакцій у працівників ДСО при виконанні службових обов’язків, та залежність агресивності від стилю поведінки у працівників ОВС.
Об'єктом дослідження є агресивна поведінка працівників як психолого-правовий феномен. Предметом є особливості агресивної поведінки співробітників ДСО.
В роботі проаналізовано сутність та різновиди агресивної поведінки та нормативну базу і обов’язки працівників ДСО, при розгляді яких визначено агресивні прояви у діяльності працівників державної служби охорони. У практичному дослідженні роботи було використано дів методики Басса і Дарка та Айзенка на визначення агресивності та методику Томаса на виявлення стилю поведінки в конфлікті.
Агресивна поведінка людини не проявляється спонтанно, а лише під впливом певних чинників таких як монотонність і одноманітність у роботі, значний час доводиться проводити на ногах, ненормований робочий день, неможливість відпочити протягом зміни, надмірний контроль із боку керівництва, велика кількість обов'язків може стати причиною підвищення рівня агресії.
Референтною була група працівників Дніпровського МВДСО УДСО при УМВС, в кількості 80 чоловік.
За методикою Басса і Дарка ми отримали результати, за якими виділяються 57 чоловік з високим рівнем агресивності та ворожості, зокрема високі показники почуття провини тобто їх поведінка направлена проти керівництва, представлена від пасивної до активної боротьби, при цьому вони відчувають провину за скоєне. Вони впевнені в своїй негативності та тяжко переживають зроблені помилки. 19 чоловік мають середні показники, але мають низький рівень дратівливості , що і пояснює їх поведінку. 4 з низьким рівнем агресивності. Відсутні спроби зганяти зло на інших. Відсутність негативізма спостерігається у всіх працівників і свідчить про відсутність опозиційної манери поведінки проти осіб чи соціальних. Можна розглядати це як особливість, що виражається від особливостей службової діяльності.
За методикою Айзенка отримано результати: 37 чоловік мають занижений рівень агресивності, 43 мають середній рівень агресивності, жодного працівника з високим рівнем агресивності.
За методикою К. Томаса майже ніколи не виражений тільки один з показників. 18 чоловік компроміс та пристосування, це свідчить про те що особи найчастіше обирають вигідну сторону , як для себе так і інших, та можуть поступитися в питаннях , що для них не є важливими, 22-суперництво та уникнення тобто особи майже завжди вступають в спір , якщо їх, щось не влаштовує вони просто уникають цього; 15осіб співробітництво та пристосування, ці люди охоче допомагають та пристосовуються до навколишніх чинників та 25 чоловік уникнення ,пристосування, ці працівники загалом уникають від відповідальності та вирішення будь-яких питань, для них краще під лаштуватися під когось.
Для висновку зводимо результати по трьох методиках, отримуємо такі результати: якщо взяти показники агресивності за двома методиками та порівняти з методикою Томаса - спостерігається залежність. Особи з низьким рівнем агресії мають стиль поведінки - уникнення та пристосування, в деяких випадках компроміс. Також у них спостерігається низький рівень дратівливості, що і є, на нашу думку, поясненням цих показників. Особам, що мають високий рівень агресивності притаманна поведінка - суперництво, уникнення та компроміс пристосування
На агресію, як і на інші форми соціальних взаємодій, сильний вплив роблять різні когнітивні чинники. Так, характер реакції індивідуума на провокуючі дії інших людей в значній мірі буде залежати від скоюваних індивідуумом атрибуцій, тобто від того, яке причинне пояснення отримають дії, що кваліфікуються індивідуумом як провокація. З найбільшою вірогідністю агресія виникає в тих випадках, коли провокаційність поведінки інших людей розцінюється індивідуумом як зловмисна і навмисна.
Інформування про наявність пом'якшувальних обставин (наприклад, повідомлення про примусовість чиєїсь участі в провокаційних діях) може виявитися досить ефективним способом понизити агресивність у відповідь реакції на подібні дії. Якщо подібне інформування носить попереджуючий характер, то у відповідь реакція на провокаційні дії, коли вони все-таки вчиняються, може виявитися практично беззлобною. Часто ефективним способом запобігання негативних наслідків агресивної взаємодії може послужити спроба виправдати агресора, дати причинне пояснення його агресивній поведінці, що грубо порушила наші очікування.
Досить ефективним способом запобігання агресії є також індукція несумісних реакцій, тобто реакцій, несумісних з гнівом або відкритою агресією.
Агресивна поведінка пов’язана з твердістю, різким проявом своїх негативних емоцій і недоброзичливістю стосовно протилежної сторони. Тому потрібно враховувати почуття, які можуть виникати у громадян під час спілкування з працівниками ДСО. Для запобігання виникненню агресивної поведінки як зі сторони громадян так і зі сторони працівників міліції при спілкуванні потрібно: 1) чітко формулювати вимоги до громадян; 2) вимоги повинні бути сформульовані точно, ясно й коротко (наприклад: „Оплатіть, будь ласка, Ваш рахунок, адже це протирічить закону”); 3) пам’ятати правила мовного етикету, не забувати про такі слова, як «будь ласка», «будьте люб’язні» і т. п.; 4) уміти наполягати на своєму й домагатися від інших людей виконання справедливих вимог.
Одна з причин того, що працівники міліції з дивною постійністю потрапляють в конфліктні ситуації та проявляють агресивність, полягає у відсутності в них елементарних навичок спілкування та практичних навичок попередження та регуляції агресивної поведінки. Тому доцільно, на нашу думку, використання тренінгових технологій.
Д.В. Дехтярьов, курсант 5 курсу ПФ
науковий керівник: О.А. Левенець, старший викладач кафедри практичної психології ННІПКГБПС НАВС, кандидат психологічних наук
ПСИХОЛОГІЯ КОНФЛІКТІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ОВС
Перехідний період, що має місце в нашому українському суспільстві, супроводжується конфліктними ситуаціями, які є невідємною часткою економіки, політики, правоохоронної діяльністі, культури, мораль. В суспільстві має місце зміна ціннісних орієнтацій, комунікативних структур, ідеологічний плюралізм та ін.
Конфлікти — явища дуже складні, які тяжко вирішуються, тому запропонувати універсальну методику їх вирішення неможливо. В кожному окремому випадку вона обумовлюється причинами виникнення, напруженням, психічним станом тощо. Тому це не виключає необхідності глибокого вивчення проблеми конфліктів, притаманних правоохоронній діяльності.
Поняття конфлікту почало мати статус терміна дуже пізно. Так, у виданому на початку століття відомому трьохтомному “Словнику психології і філософії” під редакцією Дж. Болдуїна приводиться тільки поняття “конфлікт законів”. В подальшому проблемне поле поняття конфлікту інтенсивно збільшується. Наприклад, в “Соціологічному словнику”, який вийшов у ФРГ у період розвитку конфліктології, терміном “конфлікт” позначалися парламентські дискусії і громадянська війна, мирні переговори і страйки, психічні захворювання.
Р. Дарендорф, найбільш відомий західний дослідник соціального конфлікту, визначає його як “будь-яке відношення між елементами, які можна описати через об’єктивні (“латентні”) чи суб’єктивні (“явні”) протилежності. У своєму підході до вивчення конфліктних явищ К. Томас ставив акцент на зміні традиційного відношення до конфліктів. Вказуючи, що на ранніх етапах їх вивчення широко використовується термін «рішення конфліктів», він підкреслював, що цей термін має на увазі, що конфлікт можна і необхідно вирішити або елімінувати. Б.І. Хасан, один із відомих вітчизняних дослідників конфлікту, пропонує наступне визначення: “Конфлікт – це така характеристика взаємодії, в якій дії, що не можуть існувати в незмінному виді, взаємно детермінують і взаємозамінюють одна одну, потребуючи для цього спеціальної організації.
Серед відомих сучасних вітчизняних психологів Що займались проблемами конфліктів в ОВС - І Барко В.І., Ірхін Ю.Б., Підюков П.П.
Актуальність дослідження природи конфліктів у правоохоронній діяльності — безперечна. Наше суспільство та суспільна наука довгий час ігнорували конфлікти, внаслідок чого правоохоронні органи не володіли науковою методологією вивчення, регулювання та прогнозування конфліктів, які виникають у правоохоронній діяльності. Демократичні перетворення відкрили двері для стихії конфліктного розмаїття майже у всіх сферах сучасного життя.
Слід констатувати, що для успішної професійної діяльності співробітників правоохоронних органів потрібно оволодіння теорією конфліктології, її предметом, завданнями, особливостями інструментарію, знаннями характеру соціальних, професійно-моральних конфліктів, їхніх причин, особливостей перебігу в різних сферах суспільного життя, способами конструктивного виходу із конфліктних ситуацій. Все це дасть можливість для раціонального, конструктивно-творчого вирішення конфліктів, які становлять предметний зміст професійної діяльності співробітників правоохоронних органів.
Найбільш актуальними завданнями в галузі дослідження природи конфліктів у правоохоронній діяльності на даному етапі в Україні є наступні:
- розробка категоріального та понятійного апарату з основ конфліктології та правоохоронної діяльності, необхідного для створення наукової бази, щоб в подальшому стало можливим їх викладання у вузах, як одних з важливіших та необхідних галузей наук;
- аналіз причин, умов та джерел виникнення конфліктів, їх вплив на рівень організації взаємообумовлених відносин;
- підготовка фахівців для науки та практики з проблем прогнозування, запобігання та розв'язання конфліктів, які виникають у правоохоронній діяльності;
Діяльність працівників органів внутрішніх справ неухильно пов’язана з можливістю виникнення конфліктів. Конфлікти народжуються на ґрунті щоденних розбіжностей у поглядах, протиборстві різних суджень, потреб, бажань, стилів життя, надій, інтересів та особистісних особливостей. Конфлікт – це невід’ємна особливість всякого процесу повсякденної роботи ОВС. Для всіх видів конфліктів характерним є:
наявність не менше двох сторін, які контактують між собою;
взаємонесумісність цінностей і намірів сторін;
протиставлення діянь одної сторони іншій і навпаки;
поведінка, направлена на ліквідацію планів і руйнування намірів іншої сторони, щоб придбати, здобути щось за рахунок неї;
застосування сили і примусу з метою вплинути на поведінку іншої сторони в бажаному напрямку;
наявність емоційної напруги в стосунках між партнерами.
Основними причинами конфліктів, які зумовлені особистістю і стилем роботи керівника є:
недостатня робота з кадрами;
недоліки виховання, проявлені в грубощах, черствості, нечесності, непослідовності;
негативні риси характеру і, перш за все, неврівноваженність, надмірна владність, неповага в спілкуванні з підлеглими;
неадекватність стилю управління рівневі підготовленості колективу.
Аналіз процесу і характеру конфлікту передбачає:
з”ясування проблеми, яку слід розв”язати;
виявлення головних діючих сторін у конфлікті;
визначення їх позицій, інтересів, цілей;
порівняльний аналіз конфліктної ситуації, позицій учасників, розробка можливих альтернативних рішень з урахуванням інтересів діючих осіб;
ліквідація конфліктної ситуації на основі вищевикладеного.
Таким чином, у розв’язанні психологічних конфліктів в колективі головна роль належить керівнику, якому, незалежно від характеру конфлікту і ставлення до нього, є він учасником конфлікту чи посередником, необхідно глибоко вивчити та проаналізувати психологічну ситуацію в колективі, причини виникнення протиріч.
Розумна постановка питання зводиться не до повного уникнення конфліктів, а до намагання навчитись правильно вирішувати конфліктні ситуації, робити їх корисними, якщо це можливо.
Кожний учасник конфлікту обирає той чи той тип поведінки в залежності від індивідуально-типологічних особливостей, ситуації, очікуваних результатів.
Кожний тип поведінки може зустрічатись у чистому вигляді, але, як правило, у реальному житті вони взаємопов’язані. Кожен управлінець повинен володіти навичками всіх типів поведінки і використовувати їх згідно з відповідними ситуаціями.
Результати дослідження показали, що курсанти навчального закладу ОВС обирають стратегії співробітництва, пристосування, а агресія в основному проявляється в формі вербалізації, або почутті власної провини.
В свою чергу, студенти, як цивільні особи, мають тенденції до ухилення, але й мають форми фізичного вираження, вербальної агресії та спрямування агресії на інших.
Наразі можна зробити узагальнення щодо характеру конфліктів. Згідно данних результатів, можна сказати що під впливом специфіки навчання можливо передбачити стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях. Можливо причинами цього є діяльність опитуваних в повсякденному житті, так як курсанти більш обмежені в своїх можливостях і на головному місці виступає службова та навчальна діяльність, життя згідно норм та наказів, деякі заборони активно впливають на особистість та на поведінку вцілому.
Життя ж студентів більш вільне, і способи поведінки дещо інакші ніж у курсантів.
Будь-який конфлікт порушує нормальний хід життя колективу працівників ОВС. Ось чому дуже важливо запобігати конфліктам. Якщо вони все ж таки виникають, то необхідно швидко та ефективно їх розв’язувати, намагаючись при цьому спрямовувати їх енергію на згуртування колективу.