Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ

Вид материала

Документы

Содержание Аналіз розвитку фізичних якостей під час заняття фізичною культурою Роль внутрішніх військ мвс україни в системі овс, перспективи їх реформування в зв’язку з світовими інтеграційними процесами Технічні прилади та системи розвідки О.В. Кухарчук Вплив індивідуально-типологічних особливостей Н.В. Лагута Психологічна адаптація курсанта до навчання як майбутнього працівника овс Методи дослідження Роль внутрішніх військ мвс україни у боротьбі з незаконними збройними формуваннями Т.А. Лещенко Виявлення осіб юнацького віку, схильних до девіантної поведінки на основі проективних методик Аналіз даних, отриманих на основі методики «Неіснуюча тварина» В.П. Лукашик А.В. Майстренко Психологічні детермінанти агресії як форми реагування на екстремум-стани працівників овс Я.В. Манюк Особливості акцентуацій рис характеру та їх вплив на життєдіяльність курсантів Класифікація акцентуацій характеру за Леонгардом

Подобный материал:

• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ, 1671.21kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 548.72kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 450.35kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-методичні, 771.55kb.
• Міністерство внутрішніх справ національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 983.26kb.
• Міністерство внутрішніх справ національна академія внутрішніх справ, 718.03kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 718.54kb.
• Міністерство внутрішніх справ національна академія внутрішніх справ навчально-науковий, 509.69kb.
• Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ, 867.02kb.

В.Г. Кохан курсант 3 курсу ФВВ

науковий керівник: Р.І. Скирта, старший викладач військової кафедри ФВВ ННІПКГБПС НАВС


АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ПІД ЧАС ЗАНЯТТЯ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ


Фізична культура являє собою суспільне явище, тісно пов'язане з економікою, культурою, суспільно-політичним ладом, станом охорони здоров'я, вихованням людей. Заняття фізичними вправами мають величезне виховне значення - сприяють зміцненню дисципліни, підвищенню почуття відповідальності, розвитку наполегливості у досягненні поставленої мети. Досвід десятків тисяч людей, що випробували на собі дію різного роду несприятливих факторів, показує, що кращим протидією їм є регулярні заняття фізичними вправами, які допомагають відновленню та зміцненню здоров'я, адаптації організму до умов зовнішнього середовища.

Для майбутнього офіцера важливий високий рівень фізичної підготовки, під яким прийнято розуміти стан розвитку основних фізичних та спеціальних якостей, військово-прикладних навичок, які проявляються в службовій діяльності офіцера та здійснюють вплив на продуктивність військово-професійної праці. Фізична підготовка - є одним із основних компонентів бойової підготовки, так як досягається цілеспрямованою роботою спеціалістів по фізичній підготовці і командирів усіх ланок.

У роботі досліджено розвиток фізичних якостей, історію їх розвитку, методи і засоби розвитку сили, швидкості, витривалості, гнучкості та спритності. Відмічено базові вправи якими необхідно займатися для їх розвитку, а також важливість біомеханічних аспектів які неодмінно потрібно брати до уваги. Визначено рівень фізичної працездатності в залежності від вікової періодизації та привів формули для їх обчислення, а також обчислення потужності навантаження. Вказано особливості які обумовлюють напруженість у серцево-судинній системі при м’язовій роботі. Проведено паралель між «фізичною культурою» та повсякденною діяльністю внутрішніх військ системи МВС України.

Заняття фізичними вправами мають величезне значення - сприяють зміцненню дисципліни, підвищенню почуття відповідальності, розвитку наполегливості у досягненні поставленої мети.


О.О. Кривошиенко, курсант 4 курсу ФВВ

науковий керівник: С.П. Карлов, начальник кафедри ТВВ та СП ФВВ ННІПКГБПС НАВС


РОЛЬ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ОВС, ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РЕФОРМУВАННЯ В ЗВ’ЯЗКУ З СВІТОВИМИ ІНТЕГРАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ


Проаналізувавши міжнародну геополітичну ситуацію, можна впевнено зробити висновок, що свої умови в світовій політиці диктують виключно ті держави, котрі володіють найбоєздатнішими арміями. Тому регулярна армія потребує потужного фінансування з боку держави. Але далеко не всі українські політичні сили переймаються цим питанням, оскільки ставлять свої політичні інтереси вище національних. Хоча давно відомо: якщо не хочеш годувати свою армію – будеш годувати чужу, а якщо хочеш миру – готуйся до війни.

Таким чином прийшов час визначитись чи потрібні громадянам України гарантії реалізації їх прав та свобод, чи потрібна нашій Батьківщині сильна боєздатна армія і чи потрібні взагалі внутрішні війська такими як вони є на сьогодні. Всі ці та інші питання безперечно є важливими. В спробі їх вирішення й полягає актуальність наукової роботи.

Внутрішні війська МВС України – це найбільш боєздатне військове формування держави на сьогоднішній день. Проте порівнявши його з подібними закордонними формуваннями, можна зробити висновок про невідповідність його всім необхідним вимогам, недостатню боєздатність, тощо. Таким чином зрозуміло одне – без реформування внутрішніх військ не обійтись. Власне у спробі знайти нові підходи до вирішення цієї проблеми і полягає наукова новизна роботи.

На сьогоднішній день у внутрішніх військах МВС України діє 11 міжнародних договорів з такими країнами як: Росія, Франція, Італія, Іспанія, Румунія, США, Португалія, Туреччина, Беларусь, Єгипет та Молдова.

Міжнародне співробітництво є важливою складовою службово-бойової діяльності внутрішніх військ, яке має особливе значення і являється необхідною умовою інтеграції України до європейських і євроатлантичних структур безпеки.

Міжнародне співробітництво внутрішніх військ спрямоване на зміцнення довіри між державами і розвиток двостороннього співробітництва з іншими країнами у правоохоронній та військовій сфері.

Керівництво міжнародною діяльністю внутрішніх військ здійснює командувач внутрішніх військ МВС України. Безпосередня відповідальність за міжнародне співробітництво внутрішніх військ покладена на першого заступника командувач внутрішніх військ МВС України. Організацію міжнародного співробітництва внутрішніх військ здійснює управління міжнародного співробітництва Головного управління внутрішніх військ МВС України.

Реформування внутрішніх військ МВС України здійснюється на підставі вимог, визначених в Указі Президента від 15 грудня 1999 року про систему центральних органів виконавчої влади та зміни в їх структурі. Ця реформа покликана привести усі структурні елементи нашої держави у відповідність до її економічних можливостей, моделі сучасної демократичної країни.

Основні напрямки реформування та розвитку внутрішніх військ викладені в Концепції будівництва військ на період до 2015 року, яка була погоджена і підтримана Генеральною військовою інспекцією при Президентові України, Генеральним штабом Збройних сил України та затверджена Колегією МВС України. Таким чином 29.11.2006 року видано наказ МВС України №1167 «Про затвердження положення концепції розвитку ВВ МВС України на період до 2015 року». Безумовно даний наказ потребує уваги, оскільки являє собою найбільш нову концепцію розвитку військ, яка поєднала в собі раніше здійсненні спроби реформування внутрішніх військ та усунула відповідні недоліки. Пропоную провести аналіз даної концепції по окремим пунктам. Результатом роботи Головного управління ВВ з реформування є підготовлений проект Закону України «Про національну гвардію Міністерства внутрішніх справ України?»


Н.В. Кулина курсант 3 курсу ФВВ науковий керівник: Гуртовий.Д.Є, заступник начальника військової кафедри ФВВ ННІПКГБПС НАВС


ТЕХНІЧНІ ПРИЛАДИ ТА СИСТЕМИ РОЗВІДКИ


Розвідка є одним з найважливіших видів бойового забезпечення бойових дій військ. Вона являє собою сукупність заходів по організації добування та вивчення відомостей про противника, місцевість та райони майбутніх бойових дій,необхідних для виконання поставлених перед підрозділами завдань.

Для добування відомостей про противника та місцевість в інтересах підготовки та успішного ведення бою застосовуються різні сили,прилади і способи ведення розвідки.. Під силами розвідки розуміється - особовий склад підрозділів виділених для її ведення, під приладами розвідки розуміється –  техніка та засоби пересування, за допомогою яких виконуються завдання розвідки.

Прилади розрізняють за їх призначенням,функціями,принципами роботи тощо. В даній науковій роботі я дослідив наступні види технічних приладів розвідки:

• оптичні прилади розвідки ;
  
• розвідувально-сигналізаційні прилади розвідки ;
  
• прилади хімічної та радіаційної розвідки.
  

Сучасні технічні прилади розвідки незупинно удосконалюються, зменшуються в розмірах і збільшують свої технічні характеристики.

Українська армія для ведення розвідки використовує прилади розвідки які були розроблені у СРСР, а також їхні нові модифікації.

За допомогою оптичних та електронно-оптичних приладів ведеться оптична розвідка,яка є складовою частиною артилерійської розвідки. Вона ведеться взводами та відділеннями розвідки (обслугами командирських машин) артилерійських з'єднань і підрозділів з наземних командно-спостережних та спостережних пунктів, розгорнутих на місцевості.

Розвідувально-сигналізаційні прилади (РСП) –засоби  швидкого і надійного виявлення прихованого пересування противника і визначення його місця розташування . Управління приладами здійснюється системою дистанційного управління РСП.

Електронні засоби розвідки і сигналізації в кінцевому рахунку є новими радіотехнічними пристроями. Вони призначені для доповнення вже існуючих розвідувальних засобів, а не для заміни їх.

Для виявлення іонізуючих випромінювань, вимірювання їх енергії та інших параметрів, а також для визначення наявності в повітрі, на землі або інших поверхнях отруйних речовин використовуються прилади радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю.

За останні 30 - 40 років у зв'язку з бурхливим розвитком електроніки створені нові сучасні прилади для реєстрації усіх видів іонізуючого випромінювання, що мало істотний вплив на якість і достовірність вимірювань. Підвищилася надійність засобів вимірювання, значно знизилися енергоспоживання, габарити, маса приладів, підвищилося різноманітність і розширилася сфера їх застосування.

На всіх етапах розвитку військові вчені, у своїх розробках, постійно прагнули до забезпечення особистої безпеки і збереження здоров'я особового складу. Це прагнення було мотивацією багатьох їхніх дій і вчинків. Однією із розробок є технічні прилади розвідки. Вони дають можливість вести розвідку, без загрози для особового складу зі сторони противника, на дистанціях.


О.В. Кухарчук, курсант 3 курсу ПФ

науковий керівник: О.С. Христюк, викладач кафедри оперативно-пошукової роботи та документування ФПКСП НАВС, магістр психології


ВПЛИВ ІНДИВІДУАЛЬНО-ТИПОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

НА СПІЛКУВАННЯ ТА СОЦІАЛІЗАЦІЮ КУРСАНТІВ В УМОВАХ ВНЗ МВС УКРАЇНИ


Людина в процесі свого розвитку як особистості включається на різних етапах свого життя в різні суспільні взаємовідносини, в різні соціальні групи та верстви суспільства. Перш ніж вона зможе функціонувати в тій чи іншій групі, мусить адаптуватися до умов, звичок, правил тієї групи, членом якої вона є. Процес адаптації є багатогранним і залежить від багатьох факторів (як зовнішніх, так і внутрішніх). До зовнішніх можна віднести навколишнє середовище, яке диктує особистості свої вимоги. Внутрішні умови – це сама структура особистості, а саме її задатки, знання, вміння, навички, виховання, культурний рівень та своєрідність характеру і темпераменту.

Особливості навчання та службової діяльності у ВНЗ МВС України накладають свій відбиток на процес розвитку особистості курсантів, становлення їх як майбутніх фахівців-правоохоронців. В цьому процесі одну з провідних ролей грає комплекс взаємовпливів особистісних якостей курсанта, його індивідуально-типологічних особливостей, вибір стратегій поведінки в спілкуванні з іншими людьми та соціально-психологічна адаптація до умов службової діяльності.

Визначення впливу індивідуально-типологічних особливостей особистості курсантів на спілкування та соціалізацію є однією з проблем нашого дослідження. При розкритті даної проблеми ми можемо встановити факти і закономірності, які дозволяють вирішити проблеми, що стосуються: врахування особливостей індивідуально-типологічних властивостей при ефективному виборі стратегій поведінки, контролю емоцій; навчання конструктивному вирішенню конфліктних ситуацій; оптимізації процесу адаптації до умов навчальної та службової діяльності тощо.

Для вирішення поставлених в дослідженні завдань був використаний блок психодіагностичних методик, спрямованих на вивчення елементів спілкування (Т.Лірі), методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Даймонда та методика визначення темпераменту методом самооцінки (Г.Айзенка).

Дослідження проводилися серед курсантів ФПКГБПС НАВС в кількості 170 осіб, віком від 18 до 24 років, з повною середньою освітою, в період жовтня-листопада 2010 року.

Після проведення статистично-математичного аналізу в отриманих результатах був виявлений високий кореляційний зв’язок. Тобто місце та роль у групі практично повністю залежить від типу темпераменту. Якщо у особи переважає сангвінік та холерик то стиль спілкування авторитарний, потребує до себе поваги, компетентний, енергійний, прагне допомогти та дружелюбний це може означати те, що ця особа користується своїми одногрупниками у своїх цілях,емоційно почувають себе дуже комфортно, швидко адаптуються до нових умов, самосприйняття на високому рівні. Також виявлено те що флегматики та меланхоліки майже завжди є більш дружелюбними, відповідальними, готові прийти на допомогу, але часто занурюються у власний внутрішній світ, неадекватно бере на себе відповідальність за інших (може бути «маска», яка прикриває зовсім іншу особистість), легко вживається в соціальні ролі, гнучкість при контакті, комунікабельність, помірне прагнення до домінування, не відразу адаптуються до нових умов, але після проведення довгого часу в цій групі знаходить спільну мову майже з усіма. Негативом є те, що такі особи схильні до психоматичних захворювань.

В дослідженні була виявлена група осіб, яка поєднує в собі холерика, сангвініка та флегматика, інколи меланхоліка. Про них можна сказати те, що ці особи не прагнуть до домінування, але люблять повагу до себе, інколи в спілкуванні є власними, тип сильної особистості. Оточуючі відмічають цю власність, але признають її. Егоїстичні, можуть бути тихими але при можливості показують свій характер. При розмові добрі та тихі, а при конфлікті швидко дратуються та не висловлюють емоції, а тримають їх в собі. Коли заспокоюються далі ведуть розмову.

Ми ще раз доводимо те , що й справді у житті особистості має значення прямий вплив індивідуально-типологічних властивостей на спілкування та соціалізацію курсантів.

Також при аналізі особистостей з домінуючими ознаками були виявлені особи, що користуються повагою інших до себе в своїх же цілях; також з середнім показником вираження темпераменту та адаптаційних даних, що повинно виражати нормальні стосунки з оточуючими (дружелюбність, але з чіткими критеріями якостей), але дані показали інше - погано сприймають спілкування з оточуючими, їм важко знайти спільну мову з малознайомою особою, але виражена самолюбивість до себе.

Також була виділена група осіб (53%), у яких була встановлена повна відповідність між отриманими результатами, тобто тип темпераменту повністю відповідає стилю спілкуванню та шести інфернальним показникам (адаптація, прийняття інших, інтернальність, самосприйняття, емоціональний комфорт, прагнення до домінування).

З’ясовані результати не протирічать літературним джерелам та першоджерелам. Хотілося б зазначити, що дані та результати дослідження можливо розповсюджувати на генеральну сукупність лише частково.

Дана проблема потребує подальшої розробки.


Н.В. Лагута, курсант 3 курсу ПФ

науковий керівник: О.С. Христюк, викладач кафедри оперативно-пошукової роботи та документування ФПКСП НАВС, магістр психології


ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ КУРСАНТА ДО НАВЧАННЯ ЯК МАЙБУТНЬОГО ПРАЦІВНИКА ОВС


Актуальність теми полягає в тому, що основною метою реформування вищої освіти в Україні є забезпечення психологічно – педагогічних умов для саморозвитку і самореалізації курсанта як суб’єкта освітнього процесу та майбутньої професійної діяльності в ОВС України.

« Якщо хто посіє в юності, так пожне в старості» (Григорій Сковорода).

Щоб допомогти курсанту досягти вершин у духовно – моральному і професійному розвитку, потрібно знати його вікові й індивідуальні психологічні особливості та умови психологічного розвитку.

Курсантський період життя людини припадає переважно на період пізньої юності та ранньої дорослості, який характеризується оволодінням усім різноманіттям соціальних ролей дорослої людини отриманням права вибору, набуття певної юридичної та економічної відповідальності, можливості включення в усі види соціальної активності, здобуття вищої освіти та опанування професією працівника ОВС. Головними сферами життєдіяльності курсантів є професійне навчання, виконання службових обов’язків, які покладаються на працівника міліції, а також особистісне зростання та самоствердження, розвиток індивідуального потенціалу, духовне збагачення, моральне, естетичне, фізичне самовдосконалення.

І щоб реалізувати свої мрії і свої можливості, курсанту потрібно мати сильний характер і насамперед володіти такими його рисами, як дисциплінованість, організованість, наполегливість, самостійність, працьовитість та інше.

Об’єктом наукової роботи є процес професійного становлення.

Предметом наукової роботи є соціально – психологічна особливість адаптації курсантів до умов навчально – професійної діяльності у вищому навчальному закладі МВС України.

Метою наукової роботи є визначення сутності соціально – психологічної адаптації курсантів як етапу професійного становлення майбутніх фахівців - психологів, динамічних характеристик адаптаційного процесу, а також у розробці моделі його психологічного забезпечення.

Методи дослідження є анкетування, тестування, методики Айзенка, Леонгарда – Шмішека.

Інструментарії дослідження:

1. Психометричний тест.

2. Тест « Конструктивний малюнок людини з геометричних фігур».

3.Опитувальник КОС.

У науковій роботі було використано 50 наукових джерел „Ми вступаємо в різні періоди нашого життя так, як немовлята, не маючи за плечима ніякого досвіду, хоч би скільки не було років” ( Ф . Ларошфуко).

Дослідження проводилися серед курсантів ФПКГБПС НАВС в кількості 29 осіб 3 курсу психологічного факультету віком від 18 до 22 років

В результаті опрацювання відомостей курсантів, ми отримали дані, що 9% осіб мають низькі показники по шкалі екстраверсія – інтроверсія.

Вони характеризуються, як спокійні, сором’язливі, інтроактивні особистості, схильні до самоаналізу. Свої дії намагаються планувати та обмірковувати заздалегідь, серйозно відносяться до прийняття рішень, цінують порядок в усьому. Цим курсантам притаманна песимістичність та високий самоконтроль в області почуттів. Дуже високо цінують моральні норми. Даних курсантів не слід примусово залучати до активної участі в масових заходах, їм краще підійде роль спостерігачів.

Інші курсанти 3 курсу психологічного факультету, які взяли участь у вивченні, характеризуються індивідуально – психологічною спрямованістю на світ зовнішніх об’єктів. Вони відкриті, контактні, оптимістичні, імпульсивні, їм властива гнучкість поведінки, досить висока індивідуальність ( але невисока наполегливість), порівняно висока соціальна адаптованість, переважна орієнтація на зовнішню оцінку. Їх почуття та емоції не завжди контрольовані, є схильність до ризикових вчинків.

У межах застосування тесту визначається емоційна стабільність чи нестабільність особи. Серед 3 курсу психологічного факультету не виявлено емоційно неврівноважених особистостей. Це означає, що курсантам, які взяли участь у вивченні, притаманна така риса, що виражає зберігання організованої поведінки, ситуативної спрямованості у звичайних та стресових ситуаціях. Переважна їх більшість характеризується відсутністю надмірної напруженості, хвилювання, відрізняється зрілістю та неускладненою адаптацією.

Аналізуючи отримані результати, можна зробити такі висновки, що адаптація людини до нових умов  життєдіяльності відноситься до важливих, фундаментальних, маловивчених проблем, які знаходяться на межі суспільних, природничих та технічних наук. Особливу актуальність адаптація курсантів та молодих працівників органів внутрішніх справ набуває щодо навчальної, оперативно-службової та громадської діяльності внаслідок їх специфічного характеру та досить жорсткої регламентації. Вирішення цієї проблеми є своєрідним резервом подальшого підвищення ефективності навчання курсантів та прискорення процесу професійного становлення майбутніх працівників ОВС.


І.О. Леськов, курсант 4 курсу ФВВ

науковий керівник: О.В. Ткаченко, доцент кафедри ТВВ та СП ННІПКГБПС НАВС, кандидат юридичних наук


РОЛЬ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ У БОРОТЬБІ З НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ


Внутрішні війська керуючись Конституцією України; законом України "Про внутрішні війська МВС України"; законом України "Про забезпечення режиму надзвичайного стану"; настановами Верховної Ради України; іншими законодавчими актами; указами Президента України, статутами БС ВВ повинні бути в постійній бойові готовності, виділяти сили та засоби для проведення заходів по виконанню завдань особовим складом по знешкодженню незаконних збройних формувань як за надзвичайних обставин, так і у разі введення НС. Військовослужбовці військ повинні виконувати завдання з повною віддачею моральних і фізичних зусиль, показуючи при цьому стійкість, мужність, сміливість, витримку, чесність і непідкупність, розумну ініціативу і винахідливість, неухильно дотримуватись закону.

Основними способами дій військ в ході ведення боротьби з НЗФ можуть бути: спостереження за територією, де створюється загрозлива обстановка; знищення терористичних груп НЗФ в місцях їх зосередження у результаті ударів по їх основних базах розміщення потужними вогневими засобами або знешкодження по частинам; рейдові дії; оточення і ліквідація озброєних угрупувань; блокування районів, ділянок місцевості, населених пунктів; охорона і оборона важливих об'єктів; деблокування підрозділів (урядових установ), оточених банд формуваннями; охорона комунікацій і супроводження колон у зоні конфлікту; розвідувально-пошукові дії; засадні дії; розвідувально-ударні дії; прочісування районів місцевості, населених пунктів (зачистка); патрулювання.

Досвід проведення операцій по боротьбі з НЗФ показав, що використання внутрішніх військ має ряд особливостей:

по-перше - виконання завдань здійснюється, як правило, угрупуванням військ відмінної та різновідомчої належності за відсутності чітко визначеної лінії фронту на розрізнених, частіше всього ізольованих напрямках, у відриві частин і підрозділів від головних сил за високого ступеня тактичної самостійності, в умовах, коли противник широко використовує засідки, партизанські способи боротьби, особисті дії та наносить раптові удари;

по-друге - покладені завдання вирішуються переважно нетрадиційними методами різними загонами, групами і формуваннями за цільовим призначенням;

по-третє - організація бою і управління частинами, підрозділами різко ускладнюється внаслідок одночасного ведення бойових дій в декількох різних районах, за наявності відкритого тилу;

по-четверте - способи ведення бойових дій відрізняються від традиційних і залежать від складу, оснащення і можливостей НЗФ, від характеру і тактики дій, від покладених завдань;

по-п'яте - бойові наряди військ повинні бути, як правило, компактними, елементи бойового порядку повинні розгортатися на зімкнутих інтервалах та дистанціях.

У зв’язку з цим підготовка військовослужбовців повинна здійснюватись в умовах, максимально наближених до реальних, причому для кожного підрозділу і частини завчасно визначати ймовірний район дій. Для підготовки використовувати не тільки навчально-матеріальну базу добре оснащених навчальних центрів, але й схожі райони під час проведення спеціальних навчань. Крім того, підготовка потребує нестандартного підходу, незвичайної тактики, унікального підбору військовослужбовців.


Т.А. Лещенко, курсант 3 курсу ПФ

науковий керівник: О.В. Іванова, начальник кафедри загальної та соціальної психології ННІПКГБПС НАВС, кандидат психологічних наук, доцент


ВИЯВЛЕННЯ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ, СХИЛЬНИХ ДО ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ НА ОСНОВІ ПРОЕКТИВНИХ МЕТОДИК


Актуальність теми. Досить багато фахівців стикаються з проблемами пов’язаними з проявами девіантної поведінки у юнацькому віці, серед них вчителі, психологи, соціальні педагоги, правоохоронці. Для психолога важливим є вміння на початкових стадіях швидко та якісно діагностувати прояви, які потребують корекції саме в цьому віці, коли учень переходить у статус студента.

Передусім, у сучасній науковій парадигмі існує досить багато вікових періодизацій, відповідно і чимало гіпотез, щодо встановлення рамок періоду юності. Але більшість вчених притримуються думки, що період ранньої юності все ж таки припадає на 15 – 17 років.

Мета роботи – виявити з допомогою проективних методик, осіб схильних до девіантної поведінки у юнацькому віці.

Завдання роботи:

1. 
   проаналізувати наукову літературу з даного питання;
   
2. провести дослідження, серед осіб юнацького віку;
   
3. обробити та інтерпретувати отримані результати;
   
4. довести ефективність проективних методик через отримані результати досліджень.
   

Предмет дослідження – виявлення негативних особистісних характеристик, які можуть вказувати на схильність до девіантної поведінки.

Об’єкт дослідження – вивчення даних проективних методик, які дають змогу встановити негативні риси, що свідчать про схильність осіб до девіантної поведінки.

Яскраво простежити негативні тенденції за даними методики Сакса-Леві «Незакінчені речення» можна за чотирма шкалами, що є найбільш інформативними відповідно до мети дослідження:

1. 
   шкала «відношення до підлеглих», показує уявлення юнака про соціальну роль керівника, про відношення до залежних від нього осіб, дозволяє розкрити тенденції поведінки юнака в якості керівника.
   
2. шкала «страхи та опасіння» носить переважно суб’єктивне уявлення, хоча відображає і загально групові уявлення про небезпеку в цілому.
   

Загалом небезпечними більшість респондентів вважають змій, павуків та страх висоти, багато хто боїться смерті. Останній страх пояснюється перш за все переживаннями, переосмисленнями в процесі становлення власного Я, пошуку сенсу та неможливості реалізувати всі плани одразу, небезпекою завершення життя, невідомою та частково містичною, за уявлення юнака, стороною цього процесу.

3. шкала «сексуальні відносини» ілюструє небажання висвітлювати приватну сторону свого життя, багато хто просто уникає відповіді на задані питання.
   

Але разом з тим існують сформовані уявлення про подружнє життя і більшість юнаків вважають його нормальним, не дивлячись на сучасні розкуті тенденції серед молоді.

4. шкала «нереалізовані можливості» носить переважно меркантильне забарвлення, яскраво проявляється стереотипне твердження, що з допомогою грошей можна досягти всього в житті.
   

Загалом всі відповіді даної шкали умовно розподіляються на матеріальні та духовні.

Таким чином дані методики, достатньо виражають основні тенденції юнацького віку, допомагають краще побачити проблематику даного віку, є досить інформативними не лише для психолога, але й для вчителів, батьків, друзів, адже вони вказують на вразливі сторони особистості.

Аналіз даних, отриманих на основі методики «Неіснуюча тварина»

Таким чином за першим аналізом малюнків ми встановили наступні закономірності:

1. 
   назва тварини є вигаданою, вона як правило містить частини двох чи більше слів, які є реальними скороченнями від назви тварини, що існує, досить багато назв тварин,які відображають існування тварин на межі реальності «інопланетянин», «чорт», тощо.
   
2. 36,6% тварин можна визначити як такі, що реально погрожують,що проявляється у вигляді тварини, її спрямуванні по відношенню до того, хто на неї дивиться, при цьому окремі елементи промалювання тварини
   

витримуються у ворожому стилі, тварина немає мирного вираження;

3. 60% тварин містять рот з яскраво вираженими зубами або агресивно виражений прототип зубів, що виражає вербальну агресію, тобто людина може вільно виражати свої погляди, думки бачення проблеми в усній формі та достатньо агресивно, вміє постояти за себе;
   
4. 6% тварин мають закреслений рот, округлої форми, що вказує на боязнь, тривогу.
   
5. 63% малюнків містять гострі кути, що вказує на агресію. Агресивні підлітки та юнаки, при всій відмінності їх особистісних характеристик і особливостей поведінки, відрізняються деякими загальними рисами. 63% малюнків характеризуються затемненням, «заштрихуванням» контурної лінії, що виражає страх, тривога, а страхів в цьому віці досить багато, перш за все дивне почуття дорослості, правильний вибір професії, правильний вибір супутника життя, намагання бути не гіршим за всіх, а виділятися з кращого боку, аналіз своїх цінностей, тощо;
   
6. 67% робіт вирізняються наявністю в тварини кігтів, зубів, дзьоба, дана ознака вказує на пряму агресію, але в залежності від певних особливостей вона може бути як захисною, так і
   негативно спрямованою на іншу людину, на деяких малюнках вирізняємо специфічне поєднання даних частин;
   
7. 43 % тварин мають роги, що може свідчити, про захисну реакцію, якщо тварина загалом не носить захисного характеру, так і про агресію, якщо тварина має відверто переконливий загрозливий характер;
   
8. 13% малюнків мають ознаки сексуальних проблем, але загалом проблем за даною шкалою не було виявлено і за методикою «Незакінчених речень» Сакса-Леві, отже загалом відхилень за даною шкалою немає;
   
9. 3,3 %, тобто один малюнок має фігуру кола, нічим не заповнену, що ілюструє скритність, замкненість, особи її небажання надавати про себе інформацію оточуючим, про інтровертовані риси характеру;
   
10. 6,7% вказують на грубе вмонтування механічних частин в тіло тварини з погляду на сучасні комп’ютерні ігри, поширення фільмів з різноманітними механізмами, уява часто змальовує досить грубе поєднання людини та машини чи тварини та машини.
    

Також є елементи, які вказують на негативне спрямування тварини за особливостями, які не вказані в порівняльній таблиці.

Аналіз проведеного дослідження дає змогу вказати на певні схильності, які можуть привести до негативних наслідків, розкриває уявлення юнаків про оточуючий світ, показує формування стереотипів, виявляє приховані страхи та переживання.


В.П. Лукашик, курсант 3 курсу ФВВ науковий керівник: Гуртовий Д.Є., заступник начальника військової кафедри ФВВ ННІПКГБПС НАВС


аналіз інженерної техніки збройних сил україни та армій країн нато


Інженерне забезпечення є одним з видів бойового забезпечення. Інженерне забезпечення бойових дій військ організовується і здійснюється з метою створити військам необхідні умови для своєчасного і скритного висунення, розгортання, маневру, успішного виконання ними бойових завдань, підвищення захисту військ і об'єктів від всіх видів зброї, для нанесення противнику втрат, утруднення дій противника.

Інженерні війська є складовою родів військ. З інженерних військ виділилися в самостійні роди військ: залізничні війська, війська зв'язку, автомобільні війська, танкові війська, навіть авіація народилася в надрах інженерних військ.

Завдання інженерного забезпечення виконуються частинами і підрозділами всіх родів військ. Вони самостійно зводять споруди для ведення вогню, спостереження, укриття особового складу і техніки; прикривають мінно-вибуховими загородженнями і маскують свої позиції і райони розташування; прокладають і позначають шляхи руху; долають загороди і перешкоди; форсують водні перешкоди.

Інженерні війська виконують найбільш складні завдання інженерного забезпечення, що вимагають спеціальної підготовки особового складу, застосування інженерної техніки і специфічних інженерних боєприпасів. Крім того, вони завдають поразки техніці і особовому складу супротивника мінно-вибуховими і ядерно-мінними засобами.

Взявши уміння застосування інженерної техніки в минулому, що як відомо, давало можливість утримувати і вдало відбивати напад противника, а після всього ще й успішно здійснити нападати на нього, поєднати це з теперішнім розвитком і новітніми технологіями, які набирають свої обороти не по дням а по годинам,то навіть добре підготовленому противнику здійснювати вдалий напад буде дуже важко. А найбільший позитив інженерної техніки полягає у тому, що вона дає можливість не лише руйнування чи спорудження,подолання водних, мінних та інших перешкод, а і те що вона цими діями зберігає найголовніше в бою – особовий склад.


А.В. Майстренко, курсант 5 курсу ПФ

науковий керівник: Д.О. Александров, начальник кафедри практичної психології ННІПКГБПС НАВС, кандидат психологічних наук, доцент


ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ АГРЕСІЇ ЯК ФОРМИ РЕАГУВАННЯ НА ЕКСТРЕМУМ-СТАНИ ПРАЦІВНИКІВ ОВС


Однією з характерних особливостей соціальної взаємодії людей у сучасному суспільстві є підвищення їх агресії. Це пов’язано з впливом цілого ряду факторів що ускладнюють життєдіяльність, виступає джерелом роздратування та психічної напруги.

З огляду на це є актуальними будь-які дослідження деструктивних проявів особистості у різноманітних галузях діяльності людини. Особливу практичну значимість вони мають в умовах специфічної міліцейської діяльності.

Серед них важливе місце належить агресії, яка об’єктивно може виступати дестабілізуючим фактором у підготовці працівників ОВС до дій в екстремальних ситуаціях, впливати на здатність контролювати і регулювати ними власні психічні стани та поведінкові реакції, що необхідно для забезпечення нормальної та ефективної службової діяльності.

Актуальність дослідження агресивності працівників ОВС полягає також і в тому, що гармонійно розвинута особистість передбачає наявність у ній певної долі агресивності, що й робить її соціально адаптованою і корисною (наприклад, для подолання життєвих перешкод), у протилежному випадку відбувається втрата індивідуальності, суб’єкт стає пасивним, конформним, знижується його соціальний статус, що не сприяє ефективній професійній діяльності працівника міліції.

В результаті, не лише в екстремальних ситуаціях, але і в умовах виконання стандартних службових завдань, співробітники ОВС проявляють грубість, жорстокість, ворожість, зверх нормативно реалізують свої повноваження, наносять моральну та фізичну шкоду громадянам.

Проблема агресивності досліджується в психології за різними напрямами. Агресія та агресивність розглядаються з позицій психодинамічного, глибинно-психологічного підходу (А.Адлер, Н.Ф.Каліна, А.Е.Мелоян, Л.Т.Туз, З.Фрейд, Е.Фромм, К.Хорні, К.Г.Юнг Т.С.Яценко, та ін.), біхевіористичного підходу (А.Бандура, Дж.Доллард, Н.Міллер та ін.); у контексті їх адаптивного-дезадаптивного значення - як чинник, що деструктивно впливає на поведінку особистості (О.Б.Бовть, В.М.Крайнюк, М.Д.Левітов, Т.Г.Румянцева, О.О.Смирнова, С.П.Третьяков, Х.Хекхаузен та ін.), у контексті індивідуально-типологічних особливостей особистості, зокрема, емоційності (І.В.Бринза, І.А.Василенко, І.Г.Кошлань, О.В.Кузнєцова, А.Є.Ольшаннікова, І.В.Переверзєва, О.П.Саннікова), положення про закономірності та особливості деформації особистості в професійній діяльності представлені в працях Н.А. Алексеева, СП. Безносова, В.Л. Васильєва, Ю.М, Забродина, Л.Н. Корнєвої, Ю.В.Чуфаровського та ін.

Слід зазначити, що при достатній вивченості агресивної поведінки в психології мало праць, спрямованих на дослідження агресивності як форми реагування на екстремальні ситуації, тобто природності та схильності до агресивних дій (Г.А.Гайдукевич, О.Ю.Дроздов, Л.Д.Деміна, Н.І.Пов'якель, Л.М.Собчик, С.Л.Соловйова та ін.). Недостатньо представлена інформація про структурні компоненти агресивності, її індивідуально-психологічну специфіку і своєрідність проявів.

Таким чином, актуальність, недостатня теоретична розробка та практична значущість даної проблеми зумовили вибір теми дослідження «Психологічні детермінанти агресії як форми реагування на екстремальні ситуації працівників ОВС».

У роботі використовувалася система методів, яка включає: теоретичний аналіз і систематизацію підходів та емпіричних результатів, що містяться в психологічній літературі з проблеми дослідження. Психодіагностичний комплекс склали як відомі класичні психодіагностичні методики, так і авторські, оригінальні. Для дослідження агресивності були використані: методика «Діагностика показників і форм агресії» А.Басса – А.Дарки, «16-факторний особистісний опитувальник» (Р.Кеттелл); «Методика діагностика схильності до екстремум-станів» В.Г.Андросюка.

Обробка одержаних даних здійснювалася за допомогою кількісного (кореляційного і факторного) та якісного (методи “асів” і “профілів”) аналізів, унаслідок чого визначені загальні закономірності й індивідуальні відмінності в агресивності, які проявляються у специфіці психологічних характеристик особистості. Процедура обробки результатів здійснювалася за допомогою комп'ютерної програми Exel.

Базою дослідження виступили працівники РМОП Беркут (61 чол.), ВШР Сокіл (12 чол.), УДАІ (14 чол.).

Вибірку склали 87 випробуваних – працівники міліції (віком від 23 до 45 років).

Новизна дослідження полягає у наступному:

- розширено та доповнено уявлення про психологічну сутність агресивності; уточнено психологічний зміст агресивності як властивості особистості, котра трактується як стійке складне утворення, що має свою структуру;

- набуло подальшого розвитку знання з проблематики агресивності, уявлення про зв’язки показників агресивності з широким спектром рис особистості та їх цінність;

- уточнена сукупність психолого-педагогічних факторів, які детермінують прояви професійно обумовленої агресії працівників ОВС;

- експериментально доведено, що агресія є важливою складовою в структурі професійної діяльності працівників ОВС.

При збиранні емпіричного матеріалу нами застосовувалися такі методи: експертні оцінки, бланкові методики анкетування, стандартизовані та модифіковані опитувальники (Р.Кеттелла 16 PF, Басса-Дарки, тест В.Г.Андросюка). Одержані первісні данні було оброблено за допомогою стандартних програм варіаційної статистики з обрахуванням середніх значень, кореляційного аналізу та побудуванням кореляційних схем.

Другим етапом дослідження є розробка психологічних рекомендацій та профілактичних заходів з попередження агресії як форми реагування на екстремум-стани працівників міліції.

Вибираючи методи діагностики агресивних тенденцій у майбутніх працівників міліції як специфічної категорії, потрібно звернути увагу на такі моменти:

1. простоту застосування методики та підрахунку результатів;
   
2. доступність та адаптованість до специфічних умов;
   
3. об’єктивність інтерпретації результатів.
   

Дослідження проводилось на базі працівників спецпідрозділів РМОП Беркут (61 чоловік), ВШР Сокіл (12 чоловік), УДАИ (14 чол).

Отримані результати дозволяють зробити наступні висновки:

1. Схильність до стресової реакції визначається:

1) Q (-0,18001) безпечністю, самовпевненістю, самонадійністю;

2) F4 (-0,17269) схильністю до конформності, підлеглості.

2. Найпоширеніший вид реагування на стрес:

1) образливість (0,1655); 2) ворожість (0,2049); 3) підозрілість (0,1011).

3. Схильність до фрустраційної реакції визначається:

1) С (0,1864) емоційною стійкістю; 2) Е (-0,1541) схильністю до підлеглості; 3) І (0,1497); 4) L (-0,1174); 5) Q1 (-0,1233); 6) Q2 (-0,1832); 7) Q4 (-0,1438); 8) F1 (-0,1516).

4. Найпоширеніший вид реагування на фрустрацію:

1) непряма агресія (0,1412); 2) дратівливість (0,117); 3) образливість (0,123);4) ворожість (0,1032).

5. Схильність до конфліктної реакції визначається:

1) A (0,1341); 2) B (-0,1131); 3) G (0,1217); 4) I (0,1118); 5) Q1 (-0,1574); 6) Q2 (-0,10003); 7) F2 (0,1774); 8) F3 (0,1563).

5. Найпоширеніший вид реагування на конфлікт:

1) дратівливість (0,1228): 2) негативізм (0,1015); 3) образливість (0,2288); 4) підозрілість (0,1923); 5) ворожість (0,2041).

6. Схильність до кризової реакції:

1) С (0,10104); 2) Е (-0,2051); 3) H (0,2006); 4) L (-0,2163); 5)M (0,1092) 6) N (0,13701); 7) Q3 (0,1649); 8) Q4 (-0,1782) 9) F2 (0,1895)

6. Найпоширеніший вид реагування на кризу: 1) фізична агресія (0,1647); 2) непряма агресія (0,2107); 3) дратівливість (0,2437); 4) образливість (0,1665); 5) підозрілість (0,1936); 6) вербальна агресія (0,2698); 7) почуття провини (0,2891); 8) загальна агресія (0,2476); 9) ворожість (0,1532).

Проведений аналіз отриманих наукових даних дозволяє нам зробити низ­ку висновків:

1. Агресивна поведінка працівників міліції є наслідком поєднання психологічних, біологіч­них та соціальних факторів.

2. Підтверджується наша гіпотеза: особистість в екстремальних умовах стикається з чимось новим, що не відповідає її колишнім уявленням і цінностям. І це призводить до стану фрустрації, тривоги, невдоволення і, в результаті – наростання агресивності та прояву агресії.

3. При поєднанні роботи психологів ОВС та начальницького складу підрозділів достовірно можлива своєчасна діагностика та корекція агресивної поведінки працівників спеціальних підрозділів.

4. Постійні очікування загрози з боку оточуючих, стресові перегрузки, визивають виснаження центральної нервової системи та провокують захворювання на основі психосоматичних зв’язків. В основі профілактики згаданих явищ повинна лежати гармонізація відносин між керівником та підлеглим, яка основана на усвідомлені єдиних цілей та задач, що сприяють адаптації працівників спеціальних підрозділів на перших етапах службової діяльності, та приводить до зниження психологічного дискомфорту.

7. Фрустрація, стресові перегрузки, кризові та конфліктні ситуації, розглядаються як одна з причин проявів агресії.

За допомогою проведеного нами емпіричного дослідження ми підтвердили, що агресія є однією із форм реагування екстремальну ситуацію.

В результаті, не лише в екстремальних ситуаціях, але і в, умовах виконання стандартних оперативно-службових завдань, співробітники правоохоронних органів проявляють грубість, агресивність, ворожість, зверх нормативно реалізують свої повноваження, наносять моральну та фізичну шкоду громадянам.

Таким чином, можна зробити висновок, що агресивна поведінка працівників міліції має свою специфіку і свої причини, такі як: невміння себе контролювати, наслідок реакції групування і наслідування. Агресивна поведінка працівників міліції обумовлена цілою низкою факторів, психологічного, соціального характеру і потребує подальшого вивчення як з точки зору психологічної науки так і з точку зору інших наукових дисциплін: соціології, педагогіки, кримінології тощо.


Я.В. Манюк, курсант 1 курсу ПФ

науковий керівник: О.Г. Кобернік, доцент кафедри загальної та соціальної психології, кандидат психологічних наук


ОСОБЛИВОСТІ АКЦЕНТУАЦІЙ РИС ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ КУРСАНТІВ


Актуальність теми дослідження. В даний час багато областей трудової діяльності людини пов'язані з нервово-психічним напруженням. Урбанізація, прискорення темпу життя, інформаційні перевантаження, підсилюючи це напруження, часто сприяють виникненню і розвитку прикордонних форм нервово-психічної патології, що виводить питання психогігієни і психопрофілактики в ряд найважливіших завдань охорони психічного здоров'я людини. Рішення цих проблем пов'язане, перш за все, з необхідністю ранньої діагностики субклінічних проявів такого роду станів.

Важливу роль грає і діагностика акцентуації характеру, яка під впливом психотравмуючих чинників здатна переходити в патологічний стан.

Психологи, що займаються проблемою характеру, вважають, що менше 40% дорослих людей мають збалансований характер – гнучкий, стійкий до стресів, з невисокою чутливістю і помірною тривожністю. Як правило, чим різкіше виражена індивідуальність, тим яскравіше стають і властиві їй акцентуйовані риси. У підлітків збалансований характер зустрічається вкрай рідко. У більшості з них окремі риси вдачі надмірно посилені, з'являється виборча уразливість в одних ситуаціях і неймовірна стійкість в інших.

Для людини, що має певну акцентуацію характеру, буває психологічно важко переносити деякі ситуації. Вона відчуває розгубленість, невпевненість, втрачає працездатність, тоді як в інших ситуаціях він навпроти, відчуває себе адекватно або навіть відчуває прилив сил і бадьорості.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження наукової роботи.

Об’єктом дослідження наукової роботи є вивчення рис характеру в курсантському колективі.

Предмет дослідження – вплив провідних акцентуацій на життєдіяльність курсантів.

Метою наукової роботи є дослідження впливу акцентуацій на життєдіяльність курсантів.

Кожній людині властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони дисципліновані, скромні, чесні, а про інших – лінькуваті, неорганізовані, честолюбні.

Ці й подібні до них риси виявляються настільки виразно й постійно, що становлять собою типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називаються рисами характеру. Знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачати, як людина буде поводити себе за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані їй доручення.Сукупність таких стійких рис становить характер особистості

Отже, характер – це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

Визначити структуру характеру означає виокремити в ньому провідні компоненти, без яких цілісність характеру уявити не можна.

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:

• спрямованість;
  
• переконання;
  
• розумові риси;
  
• емоції;
  
• волю;
  
• темперамент;
  
• повноту;
  
• цілісність;
  
• визначеність;
  

• силу.
  

Спрямованість є провідною в структурі характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків і діяльності людей і самої себе.

Справжню людину – активного діяча, колективіста, патріота, інтернаціоналіста, гуманіста – характеризує єдність усіх компонентів її характеру.

Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх акцентуацією. Надмірно складні умови, які викликають акцентуацію рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні та інші патологічні реакції.

Акцентуація рис характеру виявляється лише за певних умов. За інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напруження.

на зорі вчення про психопатії виникла проблема обмеження їх від крайніх варіантів норми, що особливо яскраво виявляються в підлітковому віці. В.М. Бехтєрєв (1886) писав про "перехідні стани між психопатією і нормальним станом". Відомий психіатр П.Б. Ганнушкін (1933) називав подібні стани як "латентну психопатію", О.В. Кербіков (1961) як «перед психопатію», Г.К. Ушаков (1973) як "крайні варіанти нормального характеру".

Акцентуація характеру – це крайні варіанти, при яких окремі риси вдачі надмірно посилені, внаслідок чого виявляється виборча уразливість відносно певного роду психогенних дій при хорошій і навіть підвищеній стійкості до інших.

К. Леонгард, К. Юнг, А. Є. Лічко плідно працювали над вивченням акцентуацій характеру, і відповідно кожен запропонував, спираючись на результати своїх дослідів, свою класифікацію акцентуацій.

Класифікація акцентуацій характеру за Леонгардом:

1. Тип акцентуації: гіпертимічний (гіперактивний). Надмірно піднятий настрій, завжди веселі, говіркі, дуже енергійні, самостійні, прагнуть до лідерства, ризику, авантюр, не реагують на зауваження, ігнорують покарання, втрачають грань дозволеного, відсутня самокритичність.

2. Тип акцентуації: дистимічний. Постійно знижений настрій, смуток, замкнутість, небагатослівність, песимістичність, тяжаться гучним товариством, з товаришами по службі не сходяться близько.

3. Тип акцентуації: циклоїдний. Товариськість циклічно змінюється (висока в період підвищеного настрою, і низька в період пригніченості).

4. Тип акцентуації: емотивний (емоційний). Надмірна чутливість, уразливість, глибоко переживають найменші прикрощі, занадто чутливі до зауважень, невдач, тому в них частіше сумний настрій.

5. Тип акцентуації: демонстративний. Виражене прагнення бути в центрі уваги і досягти своїх цілей за будь-яку ціну. Висока пристосовуваність до людей.

6. Тип акцентуації: збудливий. Підвищена дратівливість, нестриманість, агресивність, похмурість. Схильність до хамства і нецензурної лайки. Активно і часто конфліктують.

7. Тип акцентуації: застрягаючий. “Застрявають” на своїх думках, не можуть забути образ, схильність до затяжних чвар, у конфліктах частіше бувають активною стороною.

8. Тип акцентуації: педантичний. Виражена занудливість у виді “пережовування” подробиць, на службі здатні замучити відвідувачів формальними вимогами, зморюють домашніх надмірною акуратністю. Сумлінність, акуратність, серйозність, надійність у справах і почуттях, рівний настрій.

9. Тип акцентуації: тривожний (психастенічний). Знижений фон настрою, побоювання за себе, близьких, боязкість. непевність у собі, крайня нерішучість, довго переживають невдачу, сумніваються у своїх діях, рідко вступають у конфлікти, пасивна роль.

10. Тип акцентуації: екзальтований (лабільний). Дуже мінливий настрій, емоції яскраво виражені, підвищене відволікання на зовнішні події, балакучість, улюбливість, альтруїзм, почуття співчуття, художній смак, яскравість почуттів, прихильність до друзів.