Конспект лекцій з дисципліни " економіка праці І соціально трудові відносини"

Вид материала

Конспект

Содержание Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин Соціально - трудові відносини Соціальні процеси в сфері праці Соціально - інтеграційні процеси Змінно - підтримуючі процеси Основна мета Функції соціологічного дослідження наступні. Організаційно - впроваджена Залежно від мети розрізняють В залежності від того, у статиці або динаміці вивчається об'єкт Розробка програми Об'єкт дослідження Теоретична інтерпретація Емпірична інтерпретація Операціоналізація понять Трудове законодавство України: відповідність до міжнародних норм. МОП з'явилася

Подобный материал:

• За переліком дисциплін програми підгото вки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 127.29kb.
• Рограми навчальної дисципліни "Економіка праці й соціально-трудові відносини" підготовки, 2155.44kb.
• Економіка праці й, 310.16kb.
• Економіка праці та соціально-трудові відносини”, 56.96kb.
• Назва модуля: Економіка праці та соціально-трудові відносини, 59.71kb.
• Програма фахового випробування зі спеціальності 03050501, 03050501, 162.46kb.
• Міністерство освіти І науки украіни, 977.4kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «Національна економіка», 1935.2kb.
• Конспект лекцій по дисципліні "політична економія", 3336.16kb.
• Тексти лекцій містять вимоги й рекомендації до виконання, оформлення, структури текстів, 5870.96kb.

ТЕМА 12

МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ Й УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН


12.1. Специфіка досліджень проблем трудової організації в умовах ринку

12.2. Сутність, мета й завдання соціологічних досліджень у сфері праці

12.3. Розробка програми соціологічного дослідження

12.4. Регулювання соціально-трудових відносин


12.1. Специфіка досліджень проблем трудової організації в умовах ринку


Специфіка досліджень складається з використання спеціальних соціологічних і соціально-психологічних методів, які взаємно доповнюють один одного й несуть велику кількість нової інформації. Соціологічні дослідження включають п'ять взаємозалежних етапів:

• підготовка дослідження;
  
• збір первинної інформації, неузагальнених відомостей, які підлягають подальшій обробці;
  
• підготовка зібраної інформації до обробки та її обробка;
  
• аналіз обробленої інформації;
  
• написання за результатами дослідження звіту з висновками й рекомендаціями.
  

На першому етапі дослідження складається програма або проект дослідження, встановлюється вибірка (одиниця спостереження), визначаються методи збору інформації, проводиться докладне (пілотажне) дослідження.

Для збору інформації використають: аналіз документів, опитування, експеримент. Виокремлюють наступні проблеми, які вимагають дослідження в умовах ринкової економіки:

• проблеми, пов'язані з умовою та змістом праці;
  
• матеріальне положення працівників та їх соціальний захист;
  
• перспективи розвитку трудової організації в умовах різноманітності форм власності, проблем його виживання;
  
• трудова поведінка, фактори й умови, які на неї впливають;
  
• проблеми, пов'язані із задоволеністю працею, його мотивацією;
  
• трудовий конфлікт, причини, шляхи врегулювання й т.д.
  

На теперішній час проблеми власності й приватизації стають вкрай актуальними. Тому завжди необхідний аналіз не тільки їх економічних, але й соціальних аспектів, тобто власності властиві соціальні аспекти:

• умови досягнення, підтримка влади, панування над людьми, підпорядкування конкретних індивідів, груп, суб'єктів;
  
• спосіб максимального багатства, найпривабливішого й легкого виду доходу, одержання перспективного прибутку, а не поточної зарплати;
  
• соціальний престиж, умови входження в клас власників, більш привабливий, ніж клас найманих робітників;
  
• фактор волі й самостійності, реалізації підприємницької психології;
  
• можливість прийняття управлінських рішень;
  
• механізм захисту в трудових відносинах, гарантії робочого місця, контролю зарплати, умов праці й реалізації його продукту й т.д.
  

Розуміння соціального значення власності ще не дає повної відповіді на питання про те, чому люди поводяться певним чином у конкретних ситуаціях врегулювання відносин власності, узгодження й спорів з приводу прав володіння й розпорядження. Існує чимало причин такої поведінки.

Перш всього, люди відрізняються в своїх потребах та інтересах, тому на різних рівнях мають потребу мати власність як засобу їх реалізації.

Велика кількість людей ставляться до державної власності як до найкращого соціально-економічного устрою або, навпаки, розглядають приватну власність як єдиний спосіб життя й спосіб вирішення всіх проблем.

У відношенні до власності і приватизації наочно проявляються соціально-психологічні фактори наслідування.

Аналіз зміни форм власності дозволить вивчити як змінюється менталітет окремих працівників, цілих соціальних груп, їх трудову поведінку.

Однак є факти, які вказують, що зміна власності не впливає на менталітет працівника.

У нових умовах господарювання повинно вивчатися й відношення працівників до особистого, чужого, загального.


12.2. Сутність, мета й завдання соціологічних досліджень у сфері праці


Соціологія – наука про суспільство, яка розглядає його як систему соціальних спільностей, груп, що встановлює закономірності їхнього розвитку, які відбуваються усередині цих процесів і відносин, структуру й механізм соціально-трудових відносин, а також соціальні процеси в сфері праці.

Соціально - трудові відносини – відносини між соціальними групами (спільностями) і окремими індивідами в процесі трудової діяльності. Взаємодія - універсальна властивість спільностей й явищ. Будь - яка організація, підприємство складається з людей. Вони є центральним чинником будь-якої моделі управління й, нерідко, найбільш уразливою його ланкою.

На сьогоднішній день розуміння ролі соціальних процесів і відносин у сфері праці як найважливішого фактора підвищення його ефективності стало аксіомою.

Соціальні процеси в сфері праці – це процеси формування, функціонування, розвитку (або деградації) соціальних груп й окремих працівників. Серед них можна виділити наступні:

1. У якості базового соціального процесу соціології розглядається сам процес праці. Дійсно, значна частина свого життя людина проводить на роботі. Тут вона зіштовхується з усією розмаїтістю соціально-трудових відносин. Трудова діяльність багато в чому визначає статус людини в організації й суспільстві, його матеріальне положення, рівень розвитку його здатностей, а значить, і його запити, інтереси, відношення до праці, навіть спосіб проведення дозвілля, плани на майбутнє.
   
2. Соціально - інтеграційні процеси – це процеси об'єднання людей у соціальну групу, формування почуття причетності, спільності нових працівників в організації.
   
3. Цілісно - орієнтаційні – це процеси, формування позитивної трудової мотивації працівників, їх зацікавленості в досягненні цілей спільної діяльності.
   
4. Змінно - підтримуючі процеси - пов'язані з різними видами трудових переміщень працівників: рух між робітниками місцями, зміною місця роботи, професійно-кваліфікаційними змінами, розвитком трудової кар'єри.
   

Можливо зробити висновок, що предметом економіки праці є соціально-трудові відносини й соціальні процеси в сфері праці.

Основна мета проведених досліджень – підвищення ефективності трудової діяльності при забезпеченні розвитку працівників, задоволенні їхніх потреб, формування позитивних усередині колективних відносин.

Завдання, які треба вирішувати в ході соціологічних досліджень, складні й різноманітні, як складна соціальна структура підприємства, так і процеси, що в ній протікають. Багато в чому вони будуть визначатися специфікою, змістом й умовами діяльності. Однак можна виділити ряд найбільш загальних завдань.

1. Удосконалення системи управління організацією, підвищення обґрунтованості прийняття управлінських рішень - вивчення соціальних процесів, які впливають на ефективність управління.
   
2. Підвищення рівня стабільності трудового колективу, внутрішньоколективної згуртованості, формування єдиної трудової моралі фірми на основі вивчення факторів і масштабів співробітництва й конфліктів, формальних і неформальних взаємозв'язків, проблем лідерства, з'ясування причин надлишкової плинності кадрів.
   
3. Розвиток системи адаптації нових працівників на підприємстві, а також працівників до інновацій на основі дослідження механізму формування “кадрового ядра”, факторів, які визначають строки й успішність адаптації, оцінки соціальних наслідків технічних й організаційних нововведень, сучасної системи підбору й розміщення кадрів.
   
4. Підвищення трудової активності працівників на основі аналізу процесів формування трудової мотивації, факторів, які її визначають, оцінки рекомендацій з розробки нових систем стимулювання.
   
5. Вивчення змісту, умов праці й розробка заходів по їх вдосконаленню, гуманізації трудової діяльності. Виявлення факторів, які сприяють підвищенню задоволеності працею, розробка рекомендацій по плануванню трудової кар'єри.
   
6. Підвищення якості трудового життя, у т.ч. за рахунок кращого задоволення потреб працівників, розвиток соціально-побутової сфери в організації. Розробка соціальних програм, програм соціальної підтримки працівників, планів соціального розвитку організації.
   

12.3. Розробка програми соціологічного дослідження


Соціологічне дослідження – це аналіз соціальних явищ і процесів за допомогою спеціальних методів, що дозволяє систематизувати факти про процеси, відносини, взаємозв'язки, залежності і зробити обґрунтовані висновки й рекомендації.

Функції соціологічного дослідження наступні.

Інформаційно-дослідницька – спрямована на створення бази соціальної інформації, яка постійно обновлюється й доповнюється.

Організаційно - впроваджена – укладається в розробці за результатами аналізу методичних рекомендацій, інструкцій, заходів, надання інформації зацікавленим особам.

Пропагандистська – поширення основ соціологічних знань, особливо серед керівного складу організації.

Методична – розробка нових, вивчення й використання наявних прогресивних методів ведення соціологічних досліджень.

Соціологічні дослідження бувають наступних видів:

Залежно від мети розрізняють:

• конкретні (емпіричні, прикладні) дослідження, спрямовані на вирішення конкретних завдань, наявних проблем у сфері трудової діяльності;
  
• теоретичні, мета яких – виявлення загальних соціальних закономірностей, розробка методології дослідження, понятійного апарата.
  

В залежності від того, у статиці або динаміці вивчається об'єкт, виділяють:

- разові (які аналізують стан на даний момент);

- повторні дослідження (вивчається об'єкт у розвитку), які, у свою чергу, підрозділяються на когортні (вивчається той самий об'єкт, ті ж люди, групи – через певні інтервали часу) і панельні – повторне дослідження проводиться на тій же вибірці (частина загальної досліджуваної сукупності), але конкретні особи й групи, які попадають у вибірку, можуть бути іншими, ніж у попередніх дослідженнях.

Крім цього виділяють так названі пілотажні дослідження, тобто пробні, призначені для апробації інструментарію (наприклад, анкет, розроблювальних таблиць і т.д.).

Дослідження може бути суцільним, коли вивчається вся генеральна сукупність, тобто весь об'єкт дослідження, всі вхідні в нього одиниці. Разом з тим, якщо генеральна сукупність досить велика, може проводиться вибіркове дослідження, коли вивчається лише частина генеральної сукупності – “вибірка”.

Соціологічне дослідження проводиться за кількома етапами. Перший – підготовка до проведення дослідження, який включає складання його програми. Другий – збір первинної соціологічної інформації. Третій – підготовка зібраної інформації до обробки і її обробка. Четвертий – аналіз обробленої інформації, складання висновків і пропозицій. П'ятий – підготовка звіту про результати дослідження, практичних рекомендацій.

Розробка програми соціологічного дослідження – це документ, де визначається методологія й методи дослідження, який вимагає рішення проблем, мети й завдання дослідження, його об'єкт і предмет, висуваються вихідні гіпотези, уточнюються використовувані поняття, складання організаційно-технічного плану робіт.

Відповідно до проблеми, визначається мета чергування – модель очікуваного рішення проблеми. Метою може бути: одержання нового теоретичного знання; розробка нової методики досліджень; прогноз розвитку об'єкта дослідження; практичні рекомендації з окремих управлінських рішень.

Для досягнення поставленої мети в ході дослідження повинно бути вирішено ряд завдань (засоби досягнення мети). Завдання можуть бути основні, орієнтовані на рішення головної проблеми, і допоміжні, що зачіпають окремі побічні питання.

Об'єкт дослідження – носій проблемної ситуації (соціальна група, сукупність людей). Він повиний бути:

• чітко позначений (професіональна, територіальна належність; функціональна визначеність – вивчаються відносини між робітниками на роботі, виробничі зв’язки і т.п.);
  
• обмежений тимчасовими рамками (вивчення в статиці або динаміці, з яким тимчасовим інтервалом);
  
• кількісно визначений (вивчається вся сукупність, вибірка, який відсоток і репрезентативність вибірки);
  
• описаний у системі факторів, які впливають на його стан.
  

У рамках об'єкта виділяють одиниці дослідження (спостереження) - елементи, у відношенні до яких ведеться збір інформації. Таке угрупування називається ще типологізацією об'єкта дослідження.

Наступним етапом є визначення предмета дослідження. Це ті сторони об'єкта, його функціонування, які потрібно вивчити, щоб вирішити поставлені завдання.

Дуже відповідальний момент – висування гіпотез – наукових припущень, які надають напрямки всьому дослідженню.

При висуванні гіпотеза повинна:

• відповідати вихідним методологічним принципам діалектичного матеріалізму й прикладної соціології;
  
• ураховувати наукові положення й висновки, вірогідність яких підтверджена встановленими фактами;
  
• бути доступною для перевірки;
  
• не мати внутрішніх протиріч.
  

Для цілей наукового дослідження виділяються наступні види гіпотез:

1. Залежно від відносин до цілей дослідження: основні, указують на найбільш важливі існуючі зв'язки й залежності; не основні, характерні побічні зв'язки і явища.
   
2. Залежно від способу доказу (перевірки): гіпотези - підстави, які самі можуть не мати емпіричних, тобто ознак, які неможливо доказати за допомогою досвіду, а обґрунтовуються виведеними з них гіпотезами; гіпотези – наслідки використовуються для доказу основних.
   
3. Залежно від змісту пропозиції: описові гіпотези, указують на зв'язки, залежності, але які не дають відповіді на питання “чому?”; пояснювальні гіпотези, які формують пропозиції про причини тих або інших явищ, процесів, залежностей; прогнозні гіпотези, у які закладено можливий прогноз ситуації: “якщо збільшити зарплату, плинність кваліфікованих робітників знизиться”.
   
4. Залежно від обґрунтованості: первинні гіпотези (робітники), висунуті на початковому етапі дослідження, при виявленні проблемної ситуації й визначенні проблеми; вторинні, які формуються в результаті перевірки й уточнення первинних.
   
5. Залежно від рівня аналізу: теоретичні гіпотези (сукупність теоретичних знань); статистичні (система статистичних показників); емпіричні (система емпіричних виведених, тобто можливих до підтвердження досвідченим шляхом ознак, показників, індексів).
   

Перевірити вірогідність висунутої гіпотези в ході дослідження можна, тільки якщо поняття, у яких вона виражена, чітко сформульовані, однозначно витлумачуються й піддаються будь - якому кількісному виміру. Для цього при розробці програми дослідження застосовують дві основні процедури - інтерпретація й операціоналізація понять.

Інтерпретація понять - уточнення, розтлумачення їхнього змісту.

Теоретична інтерпретація має на увазі, по-перше, виділення головних, опорних понять. По-друге, у ході інтерпретації поняття розкривається через поняття меншого ступеня спільності. По-третє, встановлюються взаємозв'язки понять між собою, перевірка їхньої несуперечності.

Емпірична інтерпретація – виділення основних ознак об'єкта, доступних виміру, установлення показників, які можуть бути кількісно визначені. Ці показники називаються “емпіричними індикаторами”.

Операціоналізація понять (або операціональна інтерпретація) – це встановлення порядку кількісних вимірів показників: одиниць рахунку, коефіцієнтів, індексів, шкал (коефіцієнт плинності кадрів, індекс згуртованості групи).

Далі в ході розробленої програми дослідження визначаються методи збору інформації й інструментарій (таблиці, бланки, анкети, спостережливі аркуші, інструкції й ін.)

Необхідно розробити технічний-організаційно-технічний план дослідження.


12.4. Регулювання соціально-трудових відносин


Для регулювання соціально-трудових відносин держава створює систему законодавчої й нормотворчої діяльності.

Конституція України відповідно до загальновизнаних принципів і норми міжнародного права гарантує громадянам право на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької й іншої, не забороненої законом, економічної діяльності. Праця вільна. Примусова праця заборонена. Кожний має право вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати рід діяльності й професію (ст.2 Конституції України). Ці положення мають вищу юридичну силу, пряму дію й застосовуються на всій території України.

Трудові правовідносини можуть регулюватися актами компетентних органів держави. До них відносяться: міжнародні договори з участю України, закони, укази Президента України, постанови Уряду України, Конституції (устави) суб'єктів України, їхні закони й постанови, накази й інструкції міністерств, комітетів, відомств, накази директорів підприємств, фірм і т.п., рішення органів місцевого самоврядування.

Система ринкових відносин в Україні лише створюється, отже, і нове законодавство про працю, ще перебуває в стадії розвитку. Поряд з Конституцією України, яка визначає основні принципи правового регулювання, у країні діє Кодекс законів про працю України від 1971р. (зі змінами від 1.03.1998р.).

Даний Кодекс України є зведеним законом і діє на всій території України. У жодному нормативному акті, у жодному трудовому договорі не може бути знижений рівень тих прав і гарантій, які надають працівникові згідно з Кодексом законів про працю.

Крім того, важливу роль у регулюванні трудових відносин грають наступні закони: “Про зайнятість населення”, “Про колективні договори й угоди”, “Про охорону праці”.

На рівні Конституції України й законів здійснюється закріплення, реалізація й захист трудових прав.

Правові акти, видані суб'єктами України, діють у межах їхніх територіальних меж.

Правові акти, видані міністерствами, комітетами, відомствами діють, як правило, у межах відповідної галузі. Однак окремі акти, видавані Міністерством праці й соціальної політики, Мінздравом в сфері трудових правовідносин, поширюються й на працівників інших галузей.

Правові акти місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, фірм, організацій, поширюються на територію самоврядування й відповідно на членів трудового колективу. У якості локальних трудових актів виступають:

• колективний договір;
  
• трудовий договір (контракт);
  
• нормативні акти - правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про преміювання, про винагороду за підсумками роботи за рік, угоду про графік відпусток і т.д.
  

Трудове законодавство України: відповідність до міжнародних норм.

У відповідності зі статтею 8¹ КЗпП України загальновизнані норми й принципи міжнародного права мають пріоритет перед відповідними нормами національного законодавства.

У цей час ми, безумовно, можемо пишатися рівнем тих гарантій, які надає трудящим чинне законодавство. Дану тезу підтверджують, зокрема, тексти конвенцій МОП (з яких 44 уже ратифіковані Україною), а також інших міжнародних угод. Загальної декларації прав людини, нормативно-правових актів, прийнятих Радою Європи і Європейським Союзом, Угоди про співробітництво в сфері трудової міграції й соціального захисту трудящих - мігрантів й ін.

Практично в усіх напрямках, які становлять основу трудових взаємовідносин, національне українське законодавство гарантує не менш широкі права громадянам - суб'єктам трудових відносин, чим ті, які зафіксовані в актах міжнародного права.

Необхідно відзначити, що ряд положень не відповідають нормам міжнародного трудового права:

• виплата зарплати в натуральній формі;
  
• не ратифікована Конвенція МОП “Про встановлення мінімальної зарплати”;
  
• іноземці й особи без громадянства одержують право на трудову діяльність тільки при наявність у них дозволу на працевлаштування;
  
• неможливість створення профспілок для трудящих.
  

Література: 8, 9, 10, 13, 14, 16, 17.

ТЕМА 13


МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ Та ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ТРУДОВИХ –СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВИХ ВІДНОСИН


13.1. Міжнародна організація праці

13.2. Структура МОП

13.3. Міжнародна трудова міграція


13.1. Міжнародна організація праці


МОП створена на підставі статутного принципу, відповідно до якого загальний і міцний мир може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості.

МОП виробила такі критерії індустріального суспільства, як восьмигодинний робочий день, захист материнства, законодавство, заборону використання дитячої праці, і цілий ряд заходів, які сприяють безпеці на робочих місцях і нормальним трудовим відносинам.

МОП є міжнародною інституціональною основою, яка дозволяє розглядати такі питання й знаходити рішення, що сприяють поліпшенню умов праці в усім світі.

МОП з'явилася разом з Лігою Націй на підставі Версальського договору в 1919р. Вона була заснована для вираження зростаючої заклопотаності із приводу соціальної реформи після першої світової війни й упевненості в тім, що будь-яка реформа повинна проводитися на міжнародному рівні.

В 1944р. Міжнародна конференція праці у Філадельфії прийняла Декларацію, яка разом з Уставом визначила мету й завдання організації, які в основному зберігають своє значення дотепер.

У Декларації говориться: “Вважаючи, що практика повністю підтвердила положення Уставу МОП про те, що міцний мир може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості”. Конференція заявляє, що:

а) всі люди незалежно від раси, віри або статі, мають право на здійснення свого матеріального добробуту й духовного розвитку в умовах волі й гідності, економічної стабільності й рівних можливостей;

б) досягнення умов при яких це буде можливо, повинне бути головною метою національної й міжнародної політики.

Виходячи із цих цілей, основними завданнями МОП є:

• розробка міжнародної політики й програм, спрямованих на рішення соціально-трудових проблем;
  
• створення й прийняття міжнародних трудових норм у вигляді Конвенцій і Рекомендацій з метою здійснення даної політики;
  
• допомога країнам-учасникам у рішенні соціально-трудових проблем, так назване, технічне співробітництво;
  
• захист прав людини;
  
• боротьба з бідністю за поліпшення життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення;
  
• розробка програм поліпшення умов праці й виробничого середовища, ТБ і гігієни праці, охорона й відновлення навколишнього середовища;
  
• сприяння організаціям трудящих і підприємців у їхній роботі разом з урядами по регулюванню соціально-трудових відносин;
  
• розробка заходів по захисту найбільш уразливих груп трудящих: жінок, молоді, людей похилого віку, трудящих-мігрантів.
  

Перераховані завдання були й залишаються головними у всій діяльності МОП. У той же час у сучасних умовах виникла необхідність визначити пріоритети її діяльності. У програмах діяльності МОП останніх років ці пріоритети можна звести в основному до наступного:

• підтримка процесу демократизації, для того щоб він сприяв розвитку трипартизму, діалогу між трьома названими партнерами в кожній державі;
  
• продовження боротьби з бідністю й, особливо, за рахунок збільшення зайнятості, зокрема шляхом організації широкої перепідготовки робочої сили;
  
• захист трудових і цивільних прав трудящих у всіх її формах.
  

В 1946р. МОП стала першою спеціалізованою установою в системі знов створеної ООН. В 1996 р. в зв’язку з 50 – річчям МОП була присуджена Нобелівська премія.

Першою Міжнародною конференцією праці була конференція, яка відбулася в вересні – жовтні 1919 року в Вашингтоні.


13.2. Структура МОП