Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку міста

Вид материала

Документы

Содержание Рис. 1. - Матриця «Фінансово-економічний стан – Логістична активність» для підприємств металургійної галузі України Проблематика управления сбытом продукции машиностроительного предприятия Особенности оценки финансово-экономического состояния предприятия Використання контролінгу в управлінні витратами підприємства Причини дисбалансу балансової вартості і капіталізації компаній

Подобный материал:

• Про затвердження програми Про основні напрямки соціально- економічного розвитку міста, 80.16kb.
• Програма економічного І соціального розвитку міста Чернівців на 2010 рік Вступ, 1866.11kb.
• Теоретико-методологічні аспекти формування маркетингової товарної стратегії та її адаптації, 203.84kb.
• Посланн я президента україни до верховної ради україни європейський вибір. Концептуальні, 763.19kb.
• Формування інвестиційної політики міста, 403.62kb.
• Програма соціально економічного та культурного розвитку міста Корюківки на 2012 рік, 744.15kb.
• Програма соціально економічного та культурного розвитку, 1213.86kb.
• Програма соціально-економічного розвитку міста Котовська Одеської області, 1607.63kb.
• Прогнозів економічного І соціального розвитку, 527.66kb.
• Національний інститут стратегічних досліджень міста районного значення україни: проблеми, 1390.42kb.

Вплив логістичної активності на фінансово-економічний стан металургійних підприємств


Логістична концепція управління сьогодні отримала досить широке застосування в теорії і практиці господарської діяльності промислових підприємств. Вона дозволяє суттєво скоротити витрати підприємства та підвищити результативність його діяльності. Однак подібне ствердження потребує практичного підтвердження на фактичних даних діяльності металургійних підприємств. Таке підтвердження можливо отримати на основі використання методології кластерного аналізу підприємств металургійної галузі України. Метод кластерного аналізу – багатовимірна статистична процедура, котра здійснює збір даних, що містять інформацію про вибірку об’єктів, і потім впорядковує об’єкти в порівняно однорідні групи [1, с. 141]. Основна мета аналізу – виділити в початкових багатовимірних даних такі однорідні підмножини, щоб об’єкти всередині груп були схожі у певному значенні один на одного, а об’єкти з різних груп – не схожі. Під «схожістю» розуміється близькість об’єктів в багатовимірному просторі ознак [2, с. 10].

Методика кластерного аналізу корисна у ситуаціях, коли повністю або частково відсутня інформація про можливу структуру класів об’єктів. Оскільки економічні явища та процеси, об’єкти та суб’єкти економічних відносин характеризуються певною невизначеність, стохастичністю, складністю зв’язків та управління, розмаїтістю, конфліктністю, то кластерний аналіз є найбільш прийнятним при дослідженні економічних систем та процесів, в тому числі й суб’єктів металургійного ринку України.

Методика кластерного аналізу металургійних підприємств повинна охоплювати наступні основні етапи: визначення мети кластеризації підприємств; формування вибірки об’єктів кластеризації; визначення показників кластерного групування; оцінка об’єктів за виділеними показниками кластеризації; приведення значень показників за кожним об’єктом до співставної шкали (перехід до бальної шкали, ранжування, стандартизація); визначення критерію кластеризації (коефіцієнти кореляції, міри відстані, коефіцієнти асоціативності, імовірнісні коефіцієнти схожості); вибір методу кластерного групування (ієрархічні агломеративні методи, ієрархічні дивізимні методи, ітеративні, факторні методи, методи теорії графів); реалізація обраного методу кластерного аналізу; перевірка обґрунтованості кластерного рішення (дослідником суб’єктивно або на основі математичних критеріїв якості групування).

Метою кластеризації суб’єктів металургійного ринку України є подальше детальне дослідження окремих груп металургійних підприємств та вдосконалення їх діяльності, а також виявлення зв’язку між масштабами виробничої діяльності, логістичною активністю підприємств та результативністю їх господарської діяльності. Тому в рамках другого етапу алгоритму кластеризації була сформована вибірка підприємств-виробників металургійної продукції, що складається з 16 об’єктів.

Вибір змінних в кластерному аналізі є одним з найважливіших кроків в дослідницькому процесі. Стосовно групування металургійних підприємств пропонується використання трьох груп показників: виробничі показники (кількість переділів, виробництв, способів лиття сталі, обсяги виробництва основної продукції, виробнича потужність, число сталеплавильних агрегатів, середньорічна вартість основних виробничих фондів, кількість виробничих працівників тощо); фінансово-економічні показники (витрати на 1 грн. виторгу від реалізації продукції, рентабельність, продуктивність праці робітників, фондовіддача, ресурсовіддача, маневреність робочого капіталу, показники оборотності, ліквідності тощо); логістичні показники (частка працівників, виконуючих логістичні функції, у загальній структурі персоналу підприємства, рівень інформаційної забезпеченості логістичного управління, рівень логістизації функціональних напрямків діяльності підприємства).

На основі визначених показників була здійснена процедура кластерного групування металургійних підприємств України ієрархічним агломеративним методом з використанням ППП «STATISTICА» [3]. За результатами групування суб’єктів металургійного ринку була побудована матриця «Фінансово-економічний стан – Логістична активність» (рис. 1).



Рис. 1. - Матриця «Фінансово-економічний стан – Логістична активність» для підприємств металургійної галузі України


Результатом кластеризації підприємств за показниками фінансового стану та ефективності діяльності у 2009 році стало їх групування у два кластери. В перший кластер увійшли підприємства, що у 2009 році характеризувались стійким фінансовим станом та порівняно високими (враховуючи вплив світової фінансово-економічної кризи) результатами діяльності: «Азовсталь», «Елекросталь», ДЕМЗ, МК ім. Ілліча, МК «Запоріжсталь», Донецький МЗ, «АрселорМіттал Кривий Ріг». Інші підприємства утворили другий кластер – «нестабільні підприємства» з низькою результативністю діяльності. За рівнем логістичної активності металургійні підприємства України були поєднані у дві групи: «логістично високоактивні» та «логістично малоактивні».

В результаті дослідження було виявлено, що між логістичною активністю підприємств та їх фінансово-економічним станом простежується чітка пряма залежність. Виключенням є лише Запорізький МК та електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь».

Таким чином, на основі результатів кластерного аналізу та його узагальнення можна констатувати, що логістична активність металургійних підприємств України істотно впливає на їх фінансовий стан та результативність господарської діяльності, застосування логістичного підходу до управління дозволяє покращити економічне становище господарюючого суб’єкта.

Література

1. Факторный, дискриминантный и кластерный анализ: Пер. с англ. / Дж.-О. Ким, Ч.У. Мьюллер, У.Р. Клекка и др.; Под ред. И.С. Енюкова. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 215 с.

2. Мандель И.Д. Кластерный анализ / И.Д. Мандель. – М.: Финансы и статистика, 1988. – 176 с.

3. Халафян А.А. STATISTICА 6. Статистический анализ данных / А.А. Халафян. – М.: Бином-Пресс, 2007. – 512 с.


УДК 346.544.4

Трунова Е.И.

Макеевский экономико-гуманитарный институт

tanya-z@meta.ua

ПРОБЛЕМАТИКА УПРАВЛЕНИЯ СБЫТОМ ПРОДУКЦИИ МАШИНОСТРОИТЕЛЬНОГО ПРЕДПРИЯТИЯ


В условиях рыночной экономики для эффективной работы машиностроительного предприятия необходимо грамотно и научно обоснованно разработать экономическую политику предприятия. Одним из направлений этой работы является решение проблемы планирования экономических показателей, основанных на прогнозе величины продаж. Однако сегодня машиностроительные предприятия слабо ориентированы на современные подходы к прогнозированию величины продаж продукции и практически не используют в своих расчетах предлагаемые и отвечающие требованиям времени разработанные учеными-экономистами методики. Это приводит к неэффективному использованию ресурсов предприятия и слабой реализации его потенциальных возможностей.

Проблематика изучения вопросов управления сбытом машиностроительной продукции требует конкретизации следующих моментов:

- имеет место недостаточная ориентация существующих подходов и методов управления сбытом продукции на специфику предприятий машиностроительной отрасли, являющихся основой инновационного развития. Так, в настоящее время сложившаяся прогнозная деятельность не обеспечивает получение достаточно точных данных о перспективе изменения в объеме и структуре продаж машиностроительной продукции. Существующие методики недостаточно учитывают особенности рынка олигопольной конкуренции, специфику поведения потребителей машиностроительной продукции и связи отдельных микро- и макро- показателей с величиной продаж машиностроительных предприятий.

- необходимо обобщение теоретических и практических результатов исследований по проблеме управления реализацией машиностроительной продукции. Современный этап управления процессом реализации продукции машиностроительных предприятий характеризуется переходом от локальных моделей к интегральным. На смену разрозненным исследованиям приходят обобщающие концепции, включающие не только методы прогнозирования величины продаж продукции и связи отдельных факторов с исследуемой величиной, но и механизмы оценки эффектов комплексных решений, способы анализа достоверности входящей информации, методики корректировки выполненных прогнозов. Поэтому назрела необходимость применения комплексного подхода при разработке методического обеспечения управления сбытом продукции, позволяющего сформировать эффективную политику управления машиностроительным предприятием, основанную на сбалансированности интересов потребителей и производителей машиностроительной продукции.

- отсутствуют методики анализа и механизм последующей корректировки прогнозов величины продаж продукции машиностроительных предприятий, позволяющих минимизировать затраты в условиях быстроменяющейся рыночной среды [1, c. 259–265].

При создании модели управления сбытом продукции для более точного расчета и возможности вносить коррективы при изменении внешних и внутренних условий субъекта рынка необходимо предусмотреть включение в нее блоков прогнозирования и оценки «поведения» сбыта. Это является одним из важных условий, благодаря которому можно регулировать в соответствии с целями и задачами компании величину продаж машиностроительной продукции в любой момент времени, когда возникнет в этом необходимость. Другим важным условием, является наличие в этой модели индикаторов, позволяющих определять необходимость внесения изменений и управленческих воздействий. Для рассматриваемой системы управления, во-первых, показатели, оказывающие влияние на изменения динамики сбыта продукции, должны быть включены в модель. Во-вторых, необходимо проводить мониторинг произошедших и потенциальных изменений внешней и внутренней среды машиностроительного предприятия.

Одним из возможных методов предвосхищения будущей экономической динамики для машиностроительных предприятий и оценки адекватности долгосрочных прогнозов является использование системы опережающих индикаторов (показателей) и корреляционных зависимостей. Идея, лежащая в основе такого подхода, заключается в следующем: чтобы предсказать, когда наступит резкое изменение конъюнктуры рынка от подъема к спаду (или, наоборот, от спада к подъему), а также для определения силы данных изменений и выявления потребности корректировки прогнозов, возможно построение «системы раннего обнаружения».

Необходимо подобрать такие показатели, у которых поворотные точки наступают раньше, чем у показателя величины продаж машиностроительной продукции. Тогда достижение пика или впадины опережающим индикатором позволит говорить о вероятном приближении пика (впадины) прогнозируемого показателя, а также о его высоте (ее глубине). Это особенно важно в преддверии кризисных явлений. Отслеживая изменения опережающих показателей (индексов), выявляя вновь появляющиеся и отсеивая факторы перестающие быть таковыми, за счет использования системы систематической диагностики и корректировки построенных зависимостей величин продаж машиностроительной продукции, прогнозист повышает надежность прогнозов. При этом одновременно осуществляется долгосрочное стратегическое планирование поведения рынка и минимизируются расходы на проведения прогнозной деятельности.

Литература

1. Баев, И.А. Разработка модели прогнозирования величины продаж в условиях конкретного машиностроительного предприятия / И.А. Баев, Е.В. Иоголевич // Вестник Южно-Уральского государственного университета. Серия «Экономика». – 2006. – № 12(67). – Вып. 6. – С. 259 – 265.


УДК 631.16

Удалых О.А., к.э.н., доцент

Климцова И.А.

Макеевский экономико-гуманитарный институт

KlimtsovaInna@mail.ru

ОСОБЕННОСТИ ОЦЕНКИ ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОСТОЯНИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ


Эффективное, качественное, организационное управление хозяйственной деятельностью происходит благодаря взаимосвязанным последовательным функциям. Важной составляющей процесса управления предприятием в современных условиях является финансово-экономическое состояние.

Финансово-экономическое состояние – один из важных критериев деловой активности и надежности предприятия, которая определяет его конкурентоспособность и потенциал в эффективной реализации экономических интересов всех участников хозяйственной деятельности.

Главная задача анализа финансово-экономического состояния предприятия – получить значения оптимального числа ключевых параметров, позволяющих рассмотреть объективную картину финансового состояния предприятия, его прибылей и убытков, изменений в структуре активов и пассивов [1].

Исследование финансового состояния нуждается в научно обоснованных подходах и специальных методов, позволяющих рассмотреть хозяйственные процессы в динамике.

На практике применяются следующие методы оценки финансово-экономического состояния предприятия [2]:

• горизонтальный анализ (временный);
  
• вертикальный анализ (структурный);
  
• трендовый анализ;
  
• метод финансовых коэффициентов (анализ относительных показателей);
  
• сравнительный анализ;
  
• факторный анализ.
  

Чтобы качественно оценить финансово-экономическое состояние необходимо использовать все возможные методы.

При оценке финансового состояния используется также расчет коэффициентов. Всего насчитывается около 26 показателей, которые распределены на 5 групп:

1. Общие показатели.
   
2. Показатели платежеспособности и финансовой устойчивости.
   
3. Показатели эффективности использования оборотного капитала, доходности и финансового результата.
   
4. Показатели эффективности использования внеоборотного капитала и инвестиционной активности.
   
5. Показатели исполнения обязанностей перед бюджетом и внебюджетными фондами.
   

Существует также эмпирический подход к оценке финансового состояния предприятия, согласно которому в процессе анализа финансовых потоков различают 4 группы показателей: поступление средств, величина расходов, сальдо поступлений и расходов, наличие средств на счете.

Некоторые авторы предлагают использовать для оценки финансово-экономического состояния предприятия рейтинговое число, представляет собой сумму коэффициентов с эмпирически определенными множителями:

• коэффициент текущей ликвидности;
  
• интенсивность оборота авансируемого капитала;
  
• отношение прибыли от реализации к величине выручки от реализации;
  
• рентабельность собственного капитала.
  

Анализ финансово-экономического состояния имеет большое значение, поскольку он является базой, на которой строится разработка финансовой политики предприятия.

Основными задачами финансовой политики являются: максимизация прибыли предприятия, обеспечение инвестиционной привлекательности предприятия, создание эффективного механизма управления предприятием.

Финансовая политика, разработанная с использованием результатов анализа финансово-экономического состояния, позволяет решить ряд актуальных проблем развития предприятия, к которым относится:

1. Привлечение финансовых ресурсов из различных источников.
   
2. Повышение платежеспособности, сохранение финансовой независимости предприятия.
   
3. Привлечение инвестиций, в том числе иностранных.
   
4. Увеличение экспортных поставок.
   
5. Повышение технического и технологического уровня производства.
   
6. Повышение качества и конкурентоспособности продукции.
   

Эти проблемы могут быть решены за счет повышения эффективности управления предприятием, рациональной организации всех сторон деятельности предприятия, разработки оптимальной финансовой стратегии развития предприятия.

Литература

1. Никитина Н. Методы исследования финансового состояния промышленного предприятия / Н.Никитина, В. Филатова // Проблеми теорії і практики управління. – 2008. - №4, с. 25-33.

2. Фещенко О. Інформаційне та методичне забезпечення аналізу фінансового стану державних підприємств України / О.Фещенко // Ринок цінних паперів. – 2009. – №1-2, с. 49-63.


УДК 336.716

Хаврова К.С., к.е.н., доцент

Донецькій національний університет економіки і торгівлі

імені М. Туган-Барановського

havrova@mail.ru

ВИКОРИСТАННЯ КОНТРОЛІНГУ В УПРАВЛІННІ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА


У ринкових умовах господарювання результати роботи підприємств залежать від системи управління, що забезпечує його економічну самостійність, конкурентоспроможність, стабільне становище на ринку. Вирішення проблеми ефективного розвитку й економічного зростання підприємств неможливе без удосконалення системи управління витратами. Тому перед підприємствами стоїть важливе завдання розробки такої системи управління витратами, яка б відповідала принципам єдності підходів на різних рівнях управління, планування, обліку й калькулювання, дозволяла оптимізувати.

Системою управління для досягнення цілей підприємства виступає контролінг. При цьому контролінг у системі управління витратами спрямований на ефективне корегування і синтезування управлінських рішень, націлених на досягнення кінцевих цілей підприємства. Тому для підвищення ефективності управління витратами необхідне впровадження системи контролінгу і її використання.

Дослідженню питання управління витратами підприємств та сутності контролінгу присвячено ряд робіт вітчизняних і закордонних вчених-економістів, таких як: Е.А.Ананькина, О.В.Ареф’єва, Л.В.Гусарова, І.Є.Давидович, Н.Г.Данілочкіна, С.В.Данілочкін, В.Л.Дикань, А.М.Карминський, Л. Левін, Л.М.Малярець, А.Г.Олєнєв, В.В.Прохорова, А.Дайле, Р.Манн, Е.Майєр та інші.

Незважаючи на широкий спектр питань, охоплених дослідженням, недостатньо опрацьованими як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі залишаються питання: сутності та теоретико-методичного інструментарію контролінгу в управлінні витратами підприємства; розробки різноманітних методичних підходів до діагностики рівня витрат з використанням контролінгового механізму; моделювання управлінських рішень на основі функцій контролінгу в управлінні витратами підприємств; комплексних підходів до розробки моделі контролінгу в управлінні витратами підприємства. Вищенаведене, безумовно, підтверджує актуальність обраної теми дослідження.

В даний час економічне середовище функціонування будь-якого підприємства украй нестабільне. Зміни зовнішнього середовища потребують від сучасних підприємств використовувати нові методи, що відповідали б складності зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємств. Одним із нових методів управління стала поява контролінгу як функціонально обґрунтованого напрямку економічної роботи на підприємстві.

Одне з найважливіших завдань контролінгу - підвищення прибутковості підприємства. Тому в центрі його уваги знаходяться витрати: їхні види, місця виникнення і принципи управління ними.

Разом зі змінами, що відбуваються в технології та організації виробництва, повинна удосконалюватися і система керування витратами.

Контролінг витрат на підприємствах охоплює їх облік, аналіз і планування.

Особливу увагу необхідно звернути на складну організаційно-управлінську систему підприємств різних сфер діяльності, яка відображається на особливостях формування загальної суми витрат.

Тобто, основою побудови контролінгу витрат повинна служити ієрархія розподілу у відповідності з організаційною структурою. У складі вказаної ієрархії на першому рівні знаходяться витрати підприємства в цілому, на другому – витрати підрозділів, на третьому – витрати, розподілені по видах діяльності (для виробничих підрозділів), і, далі, витрати, розподілені відповідно до класифікації, прийнятої в системі управлінського обліку і з принципами (базою) їх віднесення на певні статті собівартості.

Таким чином впровадження контролінгу на підприємствах різних сфер діяльності дозволяє підвищити ефективність управління витратами, що можливо на основі удосконалення їх обліку, аналізу та планування. Одним з напрямків посилення аналітичної функції контролінгу витрат є деталізація завдань підприємства, а також їх подальше моделювання, яке направлене на виявлення резервів зниження витрат підприємства.

Література

1. Друри, К. Управленческий и производственный учет [Текст]/ К.Друри: пер.с анг.- М. : Юнити-Дана, 2007. — XXII, 1401с.-ISBN 1-84480-028-8
   
2. Майер, Э. Контроллинг как система мышления и управления [Текст]/ Пер. с нем. Ю. Г. Жукова; Под ред. С. А. Николаевой - М.: Финансы и статистика, 1993. - 94 с.
   
3. Котляров, С.А. Управление затратами [Текст]: Учеб. пособие. — СПб. : Питер, 2002. - 159с. - ISBN 5-272-00080-3
   
4. Швиданенко, Г.О. Контролінг: Навч. посіб. [Текст]/ Швиданенко Г.О., Лавриненко В.В., Дерев’янко О.Г., Приходько Л.М. // – К.:КНЕУ, 2008. – 264 с.
   

УДК 658.14

Харламова О.В., к.е.н, доцент

Харківська національна академія міського господарства

vylex@mail.ru

ПРИЧИНИ ДИСБАЛАНСУ БАЛАНСОВОЇ ВАРТОСТІ І КАПІТАЛІЗАЦІЇ КОМПАНІЙ


Дисбаланс в оцінці вартості компаній означає неврівноваженість їх балансової вартості та ринкової капіталізації. Під балансовою вартістю компанії розуміється вартісна оцінка чистих активів компанії, тобто різниця між вартістю активів і величиною зобов’язань, відображених у її балансі. Капіталізація компанії представляє собою оцінку вартості компанії суб’єктами ринку. Сучасна наука виділяє різні види капіталізації, наприклад реальна, маркетингова (суб'єктивна), ринкова (фіктивна) капіталізація. Не вдаючись у тонкощі вартісної оцінки капіталізації, можна стверджувати, що показник капіталізації є украй нестійким і майже ніколи не співпадає с балансовою вартістю компанії, породжуючи дисбаланс між ними.

Природно, що капіталізація компаній у більшості випадків перевищує грошову оцінку її матеріальних активів на суму, в яку ринок оцінює невідображені у фінансовій звітності активи. Питання дисбалансу балансової вартості фірм їх ринковій вартості активно опрацьовується багатьма фахівцями [2, 3, 5, 6].

Дослідження професорів Стокгольмської школи економіки К’єлла А. Нордстрема і Йонаса Ріддерстралє свідчать, що у звітності компаній відображається не більше 15-20% їх реальної цінності [4, с.14].

Результати досліджень Д. Андриссена й Р. Тиссена, викладені у роботі "Невагоме багатство", демонструють той факт, що середня вартість всіх компаній, акції яких продаються на Нью-Йоркській фондовій біржі, в 2,5 рази більше їх оголошеної балансової вартості. В той же час ринкова вартість компаній, що працюють у сфері інформаційних технологій, у середньому десятикратно перевищує їх балансову вартість [1]. У якості прикладу можна навести компанії Erіcsson або SAP, в яких фізичні активи становлять лише 5% їх вартості [7].

Детальне вивчення рейтингу найбільших за капіталізацією компаній світу за 2010 рік свідчить про те, що у першу двадцятку увійшли шість представників комп'ютерної та телекомунікаційної галузей (Apple, Microsoft, China Mobil, Google, IBM и AT&T), загальна ринкова капіталізація яких дорівнює приблизно 1,3 трлн. доларів. Одночасно у першу двадцятку найбільших за капіталізацією компаній світу пройшли 5 підприємств нафтової галузі (Exxon, PetroChina, Petrobras, Royal Dutch Shell, Chevron), сукупна ринкова капіталізація яких складає близько 1,1 трлн. доларів. З наведеного слідує, що сукупна вартість компаній комп'ютерної та телекомунікаційної галузей орієнтовно на 200 млрд. доларів перевищує загальну вартість нафтовиків.

Не коштує вагань, що зіставлення балансової вартості компаній комп'ютерної та телекомунікаційної галузей і нафтовиків лідерами зробить останніх, оскільки їх як фізичні, так і визнані у балансі нематеріальні активи значно перевищуватиме аналогічні показники компаній телекомунікаційної та комп'ютерної галузей. Безперечно, що превалювання наукоємних галузей пояснюються значущістю саме людських активів цих компаній.

Порівнюючи ринкову вартість Microsoft і General Electric можна зробити висновок, що вони приблизно співпадають, хоча в General Electric працює в десятеро більше працівників. Елементарні розрахунки показують, що вартість компанії, яка припадає на 1 працівника у Microsoft в десятеро вище ніж General Electric. Специфіка їх діяльності обумовлює значне перевищення вартості основних засобів General Electric над вартістю основних засобів Microsoft.

У чому причина такої ситуації? На авторську думку головна причина полягає у тому, що фінансова звітність компаній не містить оцінки найціннішого ресурсу сьогодення – людських активів з притаманними їм здібностями, компетенціями, інтелектом. Саме це викликає дисбаланс між балансовою вартістю і капіталізацією компаній. Проте не слід сприймати цей висновок буквально. Перевищення ринкової вартості (капіталізації) над балансовою вартістю чистих активів пояснюється не тільки «недооцінкою» людських активів, але й інших невідчутних активів, таких як, наприклад, інтелектуальний капітал, бренд, інноваційна та корпоративна культура, бази даних клієнтів і т.п.

Література

1. Андриссен Д., Тиссен Р. Невесомое богатство. Определите стоимость вашей компании в экономике нематериальных активов / Д. Андриссен / Пер. с англ. - М.: Олимп-бизнес. - 2004. - 304 с.
   
2. Капитализация коммерческих банков Украины: проблемы и направления их решения [Электронный ресурс] / О.Г. Зорий, С.Э. Абляева // Культура народов Причерноморья. — 2007. — №120. — С. 117-119 — Режим доступу: ссылка скрыта
   
3. Міщенко В.І., Салтинський В.В. Проблеми фінансового оздоровлення комерційних банків на основі підвищення рівня капіталізації // Вісник Української академії банківської справи. – 2001. – № 1(10). – С. 9-14.
   
4. Нордстрем К.А. Бизнес в стиле фанк. Капитал пляшет под дудку таланта. / К.А. Нордстрем, Й.Риддерстрале. — Санкт-Петербург: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2003. — 279 с.
   
5. Ткачук Н. М. Капіталізація банківської системи України: сутність і проблеми нарощення / Н. М. Ткачук // Вісник Української академії банківської справи НБУ. – 2005. – № 2. – С. 60–67.
   
6. Шевченко Н. В. Методичні підходи до визначення рівня капіталізації промислових підприємств / Н. В. Шевченко // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2008. – Вип. 18.6. – С. 134 – 139.
   
7. Эдвинссон Л. Корпоративная долгота. Навигация в экономике, основаной на знаниях. – М. ИНФРА-М, 2005. – 248 с.
   

УДК 625.7/8.0.31

Харсун О.О., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом,

голова ЦК «Бухгалтерського обліку»

Харківський Автомобільно-дорожній технікум

zakyrion@gmail.com