Geum.ru

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №4 від 05 травня 2005 р. Київ 2005

Вид материалаДокументы

Содержание


Н.В.Постоюк (м. Київ) Психологічний вплив ситуації безробіття на особистість.
Ієрархія потреб аплікантів в період пошуку роботи
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   30

Н.В.Постоюк


(м. Київ)

Психологічний вплив ситуації безробіття на особистість.



Безробіття, як наслідок формування нових соціально-економічних відносин, стало дійсним фактором нашого буття, який визначає якість життя, соціальні та професіональні перспективи, а також обумовлює поведінку та психологічний стан людини. Сьогодні безробітні – це одна із слабо захищених соціальних категорій. Перебування у ситуації безробіття має психотравмуючий вплив, є джерелом постійного стресу, тому вивчення питання психологічного впливу ситуації безробіття на особистість – це актуальне теоретичне і практичне завдання, яке стоїть перед психологами і соціальними працівниками.

Провівши ряд досліджень, соціологи та психологи прийшли до висновку, що безробіття – це життєва криза, яка супроводжується дезадаптацією, стресом, внутрішніми конфліктами, підвищеним рівнем тривожності, депресією, почуттям безперспективності.

З метою вивчення особистості безробітних нами було проведено вивчення особистісних якостей безробітного (за допомогою шістнадцятифакторного опитувальника Р.Кеттела) і дослідження ієрархії цінностей безробітних (тест ціннісних орієнтацій М.Рокича). Дослідження проводилося на базі служби зайнятості Залізничного району.

У опитуванні по Р.Кеттелу брало участь 183 особи. Серед них 110 жінок та 73 чоловіка. За допомогою статистичного методу описових характеристик було побудовано графік типового профілю особистісних факторів за Р.Кеттелом (мал. 1), який дозволяє візуально побачити вираженість певних особистісних якостей безробітних.

У профілі групи безробітних, представленого на малюнку 1, виявлені високі значення за факторами G, O, Q3 та низькі значення за факторами L, Q2, Q4.





Мал. 1 Профіль факторів особистості (за Р.Кеттелом) групи безробітних.

За результатами проведеного тесту особистісних якостей Кеттела виявилося, що безробітні орієнтовані на соціальне схвалення (за факторами G та Q3 ), так як вони прагнуть відповідати стандартам високих моральних якостей в суспільстві, живуть за загальноприйнятими правилами і не порушують їх. Така орієнтація на соціальне схвалення приводить до того, що втрата роботи сприймається як негативна оцінка суспільством здібностей людини. Схильність до тривожності (за фактором О тесту особистісних якостей Кеттела) зумовлює сприйняття втрати роботи як трагедії, невдачі, кризи, поглиблює невпевненість у собі. Поступливість, примирення з особистою незначимістю (за фактором L тесту особистісних якостей Кеттела) з одного боку та характерна безробітним повільність, розслабленість, пасивність, непідприємливість (за фактором Q4 особистісних якостей Кеттела) з другого боку, може гальмувати пошуки роботи, зумовлювати тривалий статус безробітного, знижувати мотив досягнення успіху.

З метою підтвердження результатів дослідження особистісного типового профілю сучасного безробітного ми порівняли групу непрацюючих з контрольною групою, що не переживає кризи втрати роботи. Результати емпіричного дослідження показали, що вибірка безробітних значимо (Р < 0.05) відрізняється від контрольної вибірки за такими параметрами, як висока особистісна тривожність, зниження фону настрою, схильність до самозвинувачення, зниження рівня домагань і самооцінки, схильність до пасивної позиції, низька конкурентноздатність, непідприємливість, безініціативність.

З метою глибшого вивчення особистості безробітних було вирішено дослідити ціннісні орієнтації непрацюючих.

У рамках дослідження була опитана група безробітних у складі 48 осіб, 27 жінок та 21 чоловік.

Аналіз результатів тесту ціннісних орієнтацій М.Рокича показав, що найбільш важливою життєвою цінністю в ієрархії у чоловіків і в у жінок виявляється практично та сама цінність – найчастіше вибираються цінності здоров'я (22 % чоловіків, 28 % жінок), родини та щасливого сімейного життя (15 % чоловіків, 23 % жінок). Інші цінності вибираються в якості найважливіших значно рідше; можна вказати тільки на цінності любові (9 % чоловіків, 6 % жінок) і роботи (8 % чоловіків, 6.5 % жінок), що займають відносно високий ранг.

Навпроти, цінності, що людина ставить на останнє місце в індивідуальній ієрархії, – це насамперед рівність (22 % чоловіків і 25% жінок) і інтелектуальний розвиток (17 % чоловіків і 20 % жінок).

Серед інших цінностей, що відкидаються: краса (11%), суспільне визнання (8 %), життя в задоволення (7 %) і творчість (6%).

Серед найбільш важливих цінностей і в чоловіків і в жінок абсолютно домінують цінності, що належать до двох груп цінностей: індивідуальної безпеки (здоров'я) і соціальних зв'язків (любов, родина, спілкування). Серед цінностей, що зневажаються, навпаки, переважають нижчі цінності матеріального благополуччя (життя в задоволення і матеріальне благополуччя). Вищі цінності самоактуалізації особистості, творчої діяльності не настільки диспропорційно розподілені по полюсах; вони переважають серед цінностей, що зневажаються, і досить часто зустрічаються і серед найважливіших.

Результати проведеного дослідження дають підстави сказати, що саме наявність певних особистісних проблем та психологічних особливостей безробітних може обумовлювати перебування у стані безробіття так і неефективність пошуку нової роботи. Вивчення психологічних властивостей особистісного профілю та ціннісних орієнтацій сучасного безробітного допоможе в розумінні проблем безробітних та розробці системи методів соціально-психологічної допомоги людям, що стоять на обліку в центрі зайнятості.

На нашу думку соціально-психологічна допомога безробітним повинна бути спрямована на оптимізацію соціальної адаптації безробітних, підвищення їх самооцінки і впевненості у собі, набуття ними активної життєвої позиції, ініціативності, подолання соціальних страхів, тривожності, підвищення рівня домагань, актуалізацію творчого потенціалу, повернення життєвої перспективи.


О.П.Романцова

(м. Київ)

ІЄРАРХІЯ ПОТРЕБ АПЛІКАНТІВ В ПЕРІОД ПОШУКУ РОБОТИ

Вивчення мотивації поведінки людини є актуальним завданням психологічної науки.

Проблема мотивації і мотивів залишається гостродискусійною (у зарубіжній психологій існує приблизно 50 теорій мотивації) і, на жаль, її складно вивчати експериментально.

Мотивам і мотивації присвячена велика кількість монографій, але більшість з них належать зарубіжним авторам серед яких В.С.Мерлін, В.Г.Асєєв, П.М.Якобсон, Дж.Аткінсон, А.Маслоу, Х.Хекхаузен та інші. Серед психологів досі немає згоди з приводу того що таке мотив, що таке мотивація.

Ряд психологів сприймають за мотив будь-який фактор, що має особливе значення для самої людини як стимул до діяльності й визначає її хід і результат. Вперше слово “мотивація” вжив А.Шопенгауер у статті “Четыре принципа достаточной причины” (1900 – 1910). Потім цей термін використовувався в психології для пояснення поведінки людини і тварин.

У наш час мотивація як психічне явище трактується по-різному. В одному випадку – як сукупність факторів, що підтримують і спрямовують, тобто визначають поведінку (на думку К.Мадсена, Ж.Годфруа), у другому випадку – як сукупність мотивів (К.К.Платонов), в третьому – як спонукання, що викликає активність організму і визначає її спрямованість. Крім того, мотивація розглядається як процес психічної регуляції конкретної діяльності (М.Ш.Магомед-Емінов), як процес дії мотива і як механізм, що визначає виникнення, спрямованість і засоби здійснення конкретних форм діяльності (І.А.Джидарьян), сукупна система процесів, що відповідає за спонукання і діяльність (В.К.Вілюнас).

Звідси всі визначення мотивації можна віднести до двох напрямків:
  1. Розглядає мотивацію зі структурних позицій, як сукупність факторів або мотивів. Наприклад, В.Д.Шадриков вважає, що мотивація обумовлена потребами і цілями особистості, рівнем притязань і ідеалами, умовами діяльності (як об’єктивними, зовнішніми, так і суб’єктивними, внутрішніми – знаннями, вміннями, здібностями, характером) і світосприйманням, переконаннями і спрямованістю особистості і т. ін. З урахуванням цих факторів відбувається прийняття рішення, формування наміру.
  2. Розглядає мотивацію не як статичне, а як динамічне утворення, як процес, механізм.

Мета дослідження – дослідити зміни в потребах та мотивації досягнення в діяльності аплікантів після професійного навчання на курсах цільового призначення з основ підприємницької діяльності.

Об’єкт дослідження – рівень задоволення потреб аплікантів до і після навчання на курсах з основ підприємницької діяльності.

Предмет дослідження – рівень мотивації до успіху, уникнення невдачі та схильність до ризику після навчання на курсах з основ підприємницької діяльності.

Е.Ф.Зеєр також виділяє основні фактори кризів професійного становлення [17; 133-136]:

- підвищена активність як наслідок незадоволення своїм положенням, своїм статусом;
  • соціально-економічні умови життєдіяльності людини (скорочення робочих місць, ліквідація підприємства, переїзд);
  • вікові психофізіологічні зміни (погіршення здоров» я, зниження працездатності, синдром “емоційного вигорання”);
  • призначення на нову посаду (а також участь у конкурсах на заміщення вакантних посад, в атестаціях);
  • заглибленість у професійну діяльність. “Трудоголіки” характеризуються як спеціалісти, що одержимі роботою як засобом досягнення успіху і визнання; спеціалісти, які іноді серйозно порушують професійну етику, стають конфліктними; спеціалісти, які нерідко виявляють жорстокість у взаємовідношеннях;
  • зміни в життєдіяльності (зміна міста проживання, перерва в роботі, “службовий роман”).

Кризи часто супроводжуються нечітким усвідомленням недостатнього рівня компетентності і професійної безпорадності.

В дослідженні брали участь люди віком від 23 до 55 років:

1) 23% - у віці від 23 до 30 років;

2) 23% - у віці від 32 до 35 років;

3) 37% - у віці від 36 до 45 років;

4) 17% - у віці від 47 до 55 років.

Отже, якщо взяти до уваги класифікацію кризових станів Е.Ф.Зеєра, досліджувані безробітні знаходяться у різних кризових станах: 1) криза професійного росту; 2) криза професійної кар’єри; 3) криза соціально-професійної самоактуалізації; 4) передкризовий стан згасання професійної діяльності. Найбільший відсоток людей середнього віку, які незадоволені можливостями реалізувати себе у професійній діяльності, незадоволені собою, своїм соціально-професійним статутом, змінами у стані здоров’я. Можна припустити, що всі ці фактори стали основою бажання досліджуваних безробітних, які вирішили займатися підприємницькою діяльністю.

Дослідили основні потреби аплікантів в період пошуку роботи, їх рівень мотивації досягнення успіху, уникнення невдачі та схильність до ризику. Досліджень на тему впливу навчання на курсах з основ підприємницької діяльності не було, тому можна вважати це першою спробою у дослідженні впливу навчання на аплікантів, які виявили бажання займатися підприємницькою діяльністю. Виявили, що існують два різних мотиви, функціонально пов’язаних з діяльністю, спрямованої на досягнення успіху. Це – мотив досягнення успіху та мотив уникнення невдачі, схильності до ризику саме у аплікантів, які виявили бажання займатися підприємницькою діяльністю.

В результаті дослідження виявили, що навчання мало впливає на ці показники.

Індивіди, орієнтовані на досягнення успіху, здатні вірніше оцінювати свої можливості, успіхи та невдачі і звичайно обирають для себе професії, які відповідають їх знанням, вмінням та навичкам. Люди, орієнтовані на невдачі, напроти, нерідко характеризуються неадекватністю професійного самовизначення, надаючи перевагу у виборі для себе або надто легких, або надто складних професій. При цьому вони нерідко ігнорують об’єктивну інформацію про свої здібності, мають завищену або занижену самооцінку, нереалістичний рівень притязань.

Люди, мотивовані на успіх, виявляють підвищений інтерес до вирішення задачі навіть після невдачі, а люди, орієнтовані на невдачу – втрачають до неї інтерес. Тобто, індивіди, мотивовані на успіх, мають тенденцію повертатися до вирішення задачі, в якій вони отримали невдачу, а мотивовані на невдачу – уникнення її, бажання більше до неї ніколи не повертатися.

Значуща, віддалена у часі мета в більшій мірі здатна стимулювати діяльність людини з розвинутим мотивом досягнення успіху, ніж з вираженим мотивом уникнення невдачі.

Висновки.

В ході дослідження виявили, що після закінчення навчання відбулися зміни в потребах аплікантів. У більшості аплікантів задоволені матеріальні потреби, тому у безробітних ярко виражені потреби вищого рівня, а саме потреба у визнанні та самовираженні. За допомогою критерію знаків перевірили вірність гіпотези і виявили 5% збільшення цих показників.

Література.
  1. Орлов Ю.М. Мотивация поведения. М., 1992.
  2. Пряжников Н.С. Психологический смысл труда: Учеб. Пособие. – М.; Воронеж, 1997.
  3. Пряжников Н.С., Пряжникова Е.Ю. Психология труда и человеческого достоинства: Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. завед. – М.: Изд. центр Академия, 2001.