Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №4 від 05 травня 2005 р. Київ 2005

Вид материала

Документы

Содержание Проблеми кадрового забезпечення державної служби зайнятості україни

Подобный материал:

• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3683.94kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3186.06kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 547.21kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 770.49kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 1765.7kb.

М.В.Яковенко

(м. Київ)

Дослідження впливу кольорового оформлення сайтів на психофізіологічний стан користувачів Інтернету

З появою Інтернеттехнологій в області комп’ютеризації відбулися великі якісні зміни. В результаті на сьогоднішній день можна впевнено констатувати, що комп’ютери та Інтернет перестали бути просто системою зберігання на передачі інформації, а стали новим шаром нашої щоденної реальності та сферою життєдіяльності величезного числа людей. В результаті у користувачів комп’ютерних мереж виникає цілій ряд інтересів, мотивів, цілій, потреб, установок, а також форм психологічної та соціальної активності, безпосередньо пов’язаних з цим новим простором. І хоча ці процеси, поки що, протікають у скритій формі, та не торкаються більшості людей, які не користуються Інтернетом у своїй діяльності, потенційний вплив цих процесів на все наше життя таке велике, що багато авторів впевнено говорять про становлення нового інформаційного суспільства (Белинська Е.П., Жичкина А.Е., 1999р.).

Теоретичний аналіз підходів до досліджень питання з впливу комп’ютеризованої діяльності на психіку показав, що комп’ютерні технології є новим засобом опосередкованої діяльності, а сама комп’ютеризована діяльність виступає засобом опосередковування внутрішнього світу людини, її світогляду та світосприйняття, що знаходить відображення у своєрідній картині світу професійних користувачів комп’ютерних технологій, свого роду «комп’ютерній свідомості» (Тихомиров О.К., 1993).

Комп’ютеризована діяльність виступає новою суттєвою умовою соціалізації особистості, яка реально може визначатися як особливий психологічний фактор, дія якого задає ряд перспектив та перешкод у особистісному розвитку.

Метою нашого дослідження було вивчення впливу кольорового оформлення інформаційних та ігрових сайтів, як окремо взятого параметру, на психофізіологічний стан користувачів Інтернету.

Для досягнення мети були розроблені приклади найбільш типового кольорового оформлення інформаційних та ігрових сайтів, які були використані у ході дослідження як демонстраційний матеріал.

В дослідженні приймала участь група студентів заочної форми навчання. Вибірка складала 14 чоловік (середній вік 30, 7 років). Дослідження проводилося у два етапи.

На першому етапі дослідження студентам пропонувалося протягом 5 хвилин продивитися демонстраційні приклади кольорового оформлення інформаційних сайтів. Перед переглядом демонстраційних прикладів та після перегляду проводилось тестування студентів за допомогою методики виявлення та оцінки лабільності і сили нервової системи -«Тепінг-Тест» та методики САН – діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності й настрою.

На другому етапі дослідження студентам пропонувалося протягом 5 хвилин продивитися демонстраційні приклади кольорового оформлення ігрових сайтів. Перед переглядом демонстраційних прикладів та після перегляду також проводилось тестування студентів за допомогою тих самих методик.

В результаті проведеного експерименту нами були отримані данні для вивчення впливу кольорового оформлення інформаційних та ігрових сайтів на психофізіологічний стан користувачів Інтернету.

Аналіз отриманих даних був проведений за допомогою метода «Критерій знаків», на основі якого були зроблені наступні висновки:

• кольорове оформлення інформаційних та ігрових сайтів не впливає на самопочуття, активність та настрій користувачів Інтернету;
  

• кольорове оформлення інформаційних та ігрових сайтів не впливає на лабільність нервової системи та силу нервових процесів;
  
• враховуючи, що існує індивідуальна динаміка показників впливу кольорового оформлення сайтів на психофізіологічний стан користувачів Інтернету, необхідно враховувати це в подальшому дослідженні для розробки типології користувачів Інтернету.
  

Спираючись на результати нашого дослідження, вважаємо за доцільне:

1. Рекомендувати обрану нами модель вивчення впливу кольорового оформлення сайтів для аналізу та прогнозування реакції користувачів на роботу в Інтернеті.
   
2. В подальшому, при вивченні особливостей впливу Інтернет середовища на психофізіологічний стан користувачів, необхідно враховувати більш ширший спектр особливостей пов’язаних з Інтернет технологіями.
   

Література:

1.Андреева Г.М. Психология социального познания.  М., 1997.

2.Бабаев Ю.Б., Войскунский А.Е. Психологические последствия информатизации. // Психологический журнал, т. 19.  1998.  №1.

3.Войскунский А.Е. Феномен зависимости от Интернета / Гуманитарные исследования в Интернете.  М., 2000.

4. Войскунский А. Психологические аспекты деятельности человека в Интернет-среде//Вторая Российская конференция по экологической психологии. Тезисы .  Москва: Экопсицентр РОСС, 2000.

5. Арестова О.Н., Бабанин Л.Н., Войскунский А.Е. Коммуникация в компьютерных сетях: психологические детерминанты и последствия. // Вестник МГУ, сер. 14, психология, 1996, №4.

6. Жичкина А.Е. Особенности социальной перцепции в Интернете. // Мир психологии, 1999, №3.

7. Горго Ю. П. Психофізіологія (прикладні аспекти): Навч.посібник. -К. МАУП, 1999.

8.Генкин А.А., Медведев В.И. Прогнозирование психофизиологических состояний.  Л.: Наука, 1973

9. Субботский Е.В. Индивидуальное сознание как система реальностей // Традиции и перспективы деятельного подхода в психологии // под ред. А.Е. Войскуновского, А.Н. Ждан, О.К. Тихомирова. – М.: Смысл, 1999.

10. Тихомиров О.К. Психология компьютеризации. – Киев: Знание, 1988.


УДК 371.134:379.85 001.2

Л.В. Грибова

(Київ)

Підвищення кваліфікації кадрового персоналу туризму - як головна передумова професійної відповідності фахівців сучасним вимогам і потребам.

У сучасному світі туризм розглядається як важливий чинник еко-номічного зростання, підвищення добробуту населення через створення додаткових робочих місць, розвиток інфраструктури регіонів.

Сучасний стан розвитку туризму потребує якісно нового кадрового персоналу, здатного забезпечити конкурентоспромож-ність продукту туризму, задовільнення потреб різних груп споживачів туристських послуг.

Система підвищення кваліфікації кадрів сфери туризму спрямована на забезпечення відповідності рівня їх професійної підготовки сучасному ринку туристських послуг. Це потребує формування відповідного рівня компетентності фахівця, його ефективної праці в різних туристських об’єктах.

Підвищення кваліфікації в умовах ринку має на меті:

• використання існуючого фахового досвіду працівника;
  
• розробку індивідуальних шляхів поглиблення професійної підготовки;
  
• набуття сучасних знань і умінь;
  
• визначення шляхів адаптації фахівця до нових умов праці;
  
• сприяння створенню додаткових робочих місць.
  

Ефективна діяльність сучасного фахівця туризму потребує гнучкого опанування потребами сучасного споживача туристських послуг, постійного удосконалення професійної компетентності, емоційно-вольової та моральної сфери, самостійності у виконанні завдань діяльності, прогностичного бачення результатів власної праці.

Отже, післядипломну освіту фахівців сфери туризму, складовими якої є перепідготовка і підвищення кваліфікації, можна розглядати як важливу передумову професійної відповідності фахівців сучасним вимогам і потребам.

Аналізуючи вищезазначене можна стверджувати, що організація підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів сфери туризму має забезпечувати розв'язання таких завдань:

• гнучке реагування на зміни, що відбуваються на вітчизняному та світовому ринках туристських послуг;
  
• підготовка висококомпетентних фахівців, конкурентно-здатних на ринку праці;
  
• безперервний розвиток кадрового персоналу, поглиблення їх професійних знань, формування полікультурних знань, опанування додатковими знаннями і уміннями в оволодінні конкуренцій ними професіями в туризмі;
  
• організація професійної освіти і самоосвіти упродовж усього періоду їх роботи;
  
• організація форм навчальної роботи щодо забезпечення професійної адаптації фахівців сфери туризму до професійної діяльності в нових умовах праці.
  

Таким чином, підвищення кваліфікації фахівців сфери туризму являє собою цілеспрямовану спеціально орієнтовану і керовану цілісну систему формування спеціального досвіду відповідно до соціальних запитів і можливостей особистості.

Ми вважаємо, що основними завданнями підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки працівників сфери туризму є опанування:

• кваліфікаціями відповідно до реальних посад, та сучасних вимог і потреб працедавців;
  
• новітніми інформаційними технологіями у наданні туристських послуг, здійсненні відповідних професійних дій;
  
• спеціальними знаннями, уміннями і навичками щодо оволодіння конкуренційноздатними туристськими професіями.
  

Крім цього, створення системи підвищення кваліфікації кадрового персоналу сфери туризму має передбачати системне підвищення кваліфікації працівників забезпечуючої інфраструктури.

На нашу думку ефективне функціонування системи підвищення кваліфікації фахівців сфери туризму в умовах ринку має передбачати дотримання таких принципів та підходів:

• прогностичності навчання, спрямованого на застосування сучасних науково-професійних знань і умінь, нових форм організації праці;
  
• модульний підхід в організації підвищення кваліфікації кадрового персоналу;
  
• використання активних форм і методів в організації теоретичного і практичного навчання;
  
• залучення до навчального процесу з підвищення кваліфікації провідних фахівців галузі туризму, працівників органів виконавчої влади провідних учених для прискорення реалізації нових наукових, технічних та економічних ідей у практику діяльності підприємств сфери туризму;
  
• забезпечення зворотнього зв'язку зі слухачами як у процесі підвищення кваліфікації, так і після закінчення навчання з метою поглиблення змісту навчальних програма, удосконалення форм і методів навчання;
  
• здійснення вхідного і вихідного контролю рівня професійної підготовки фахівців сфери туризму з подальшим застосуванням отриманих знань і умінь в подальшому професійному саморозвитку персоналу;
  
• організація індивідуально-групової форми підвищення професійного рівня фахівців сфери туризму; застосування інноваційних технологій у підвищенні професійної кваліфікації фахівців сфери туризму.
  

Професійна діяльність кадрового персоналу туризму в умовах ринку потребує мобільності, гнучкості у застосуванні знань і умінь, а тому обов'язковою метою підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки є опанування декількома професіями, відповідними компетенціями щодо здійснення професійних дій. Це потребує відповідної системи знань і умінь щодо здійснення реальних завдань діяльності.

Тісна співпраця з працедавцями є головною запорукою реального сприйняття соціально-економічних потреб та вимог сучасної професійної діяльності фахівця, його ефективного пристосування до нових умов праці.

А тому основною формою практичної навчальної роботи у підвищенні професійної кваліфікації та професійній перепідготовці має бути проведення практичних занять в системі сучасних ту-ристських, готельних комплексів, санаторно-курортних закладах та ін.

У процесі підвищення професійної кваліфікації важливим є також визначення методів і підходів щодо формування знань і умінь сучасного фахівця туризму, його здатності до ефективної праці у відповідності до потреб працедавців та уподобань споживачів.

Все це вимагає проектування відповідного змісту, конкретних методик теоретичного і практичного навчання. Причому відбір змісту навчання потребує попередньої розробки професійних моделей фахівця туризму на основі аналізу його професійної діяльності з обов'язковим відтворенням у навчальному процесі реальної професійної діяльності. Професійне навчання на такій основі сприятиме підвищенню рівня професійних знань і умінь, їх відповідності сучасним потребам і вимогам.

Таким чином, підвищення кваліфікації та професійна перепідготовка на основі моделювання реальних умов праці може сприяти ефективному розв’язанню важливих соціально-економічних завдань суспільства у забезпеченню відповідності фахівців сучасним вимогам і потребам, розширенню професійних можливостей щодо їх подальшого працевлаштування.


УДК 331.538 (477) ББК 65(4УКР) 24

Н.В.Ортікова

(м. Київ)

ПРОБЛЕМИ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

На підставі аналізу наукових вітчизняних та зарубіжних джерел було з'ясовано, що в основу ефективної реалізації політики зайнятості в Україні має бути покладений, в першу чергу, принцип професіоналізму спеціалістів служби зайнятості. Він є провідним началом в організації та функціонуванні державної служби зайнятості. Професіоналізм працівника, як одна з основних вимог, що визначає формування й практичну діяльність служби зайнятості, є також необхідною умовою, без якої неможливе здійснення посадових повноважень.

Але досягнення високого професіоналізму спеціалістів служби зайнятості процес складний і тривалий у часі. Вирішення цієї проблеми потребує, перш за все, укомплектування державної служби зайнятості кваліфікованими працівниками, з відповідним рівнем освіти і досвідом роботи. Адже робота в умовах ринку висуває підвищені вимоги до рівня кваліфікації персоналу. Специфіка діяльності служби зайнятості диктує необхідність максимального розкриття потенціалу співробітників, оскільки розглядає їх як ключовий фактор, що визначає ефективність використання всіх інших ресурсів. Безумовно, фахівці служби зайнятості мають практичні навички і досвід, що допомагали їм успішно працювати ще вчора, однак сьогодні ці знання втрачають свою дієвість, виникає дефіцит нової інформації.

Як показує досвід країн з розвиненою економікою, вирішення питання належного кадрового забезпечення і досягнення професіоналізму спеціалістів державної служби зайнятості, особливо в період структурних змін у державі, можливо завдяки постійному підвищенню їх свого фахового рівня. У більшості цих країн підвищення фахового рівня спеціалістів стає невід'ємною складовою всього виробничо-соціального комплексу, посідаючи з часом значне місце з-поміж тих заходів, яких вживає держава, аби запобігти загальному процесу гальмування, збереженню шансів на виживання і гарантування подальшого прогресу.

Питання підвищення кваліфікації спеціалістів державної служби зайнятості набуває особливої актуальності, адже кваліфіковані працівники є постійно конкурентоспроможними.

З огляду на вищеозначене існує нагальна потреба розробки відповідної освітньої програми, яка була б конкурентноздатною на ринку освітніх послуг і виконувала функцію науково-методичного й інформаційного забезпечення діяльності служб зайнятості.

Виходячи з поняття конкурентоспроможності, при створенні освітньої програми доцільно враховувати наступні моменти: дана програма повинна користуватися попитом протягом тривалого періоду; орієнтуватися на конкретний об'єкт, тобто на тих, які навчаються; задовольняти запити слухачів у підвищенні своєї професійної компетентності.

Конкурентоспроможність освітньої програми полягає: в успішній конкуренції з існуючими освітніми програмами; в практичній спрямованості теоретичних знань, тобто їх орієнтації на діяльність служби зайнятості; в адресній спрямованості (конкретно на фахівців служби зайнятості відповідного рівня); в оптимізації діяльності самої служби зайнятості.

Окрім конкурентоспроможності освітньої програми, доцільно враховувати і те, що основною її якісною характеристикою повинно стати зниження рівня фінансових витрат на освітній процес при кількісному і якісному збільшенні обсягу фахівців-професіоналів і мінімізації термінів засвоєння навчального матеріалу. Це пов'язано з тим, що сьогодні виділяється недостатня кількість коштів на професійну перепідготовку і підвищення кваліфікації персоналу служби зайнятості.

Програма підвищення кваліфікації спеціалістів служби зайнятості, як показав досвід, має охоплювати знання із соціальної роботи та соціології. Вибір саме цих напрямів обумовлений тим, що знання з основ соціальної роботи дозволять спеціалістам служби зайнятості компетентно вирішувати соціальні проблеми на всіх рівнях суспільної структури, включаючи проблеми конкретної людини; знання з соціології дозволять зробити соціологічне осмислення основних принципів соціальної політики сучасності і оптимально вирішити проблеми клієнта служби зайнятості шляхом активізації його зовнішніх і внутрішніх ресурсів, підвищення його готовності до змін і адаптивності, соціального научіння, а також зміни ціннісних мотивацій – орієнтація не на посібник, а на особистісний розвиток.

Доцільно при розробці програми використовувати модульний принцип навчання. Цей принцип дозволяє забезпечити варіативність навчання в залежності від контингенту слухачів, їх цілей, мотивів, освітніх і професійних потреб, здійснити індивідуальний підхід до кожного слухача, а також вибрати із загального обсягу тільки той навчальний матеріал, який необхідний для підвищення кваліфікації конкретного спеціаліста служби зайнятості.

В процесі навчання фахівцями служби зайнятості вирішується широкий спектр задач:

• набуття необхідної інформації і знань для успішної професійної діяльності;
  
• розвиток навичок роботи з інформацією, необхідною для успішного вирішення стандартних професійних завдань;
  
• розвиток навичок міжособистісного спілкування і зміна установок. Тут ключовими навичками міжособистісної взаємодії є: встановлення психологічного контакту, слухання, переконання, розуміння почуттів інших людей. Навчання цим навичкам дозволяє не тільки полегшити розуміння поведінки інших людей, змінити негативні соціальні установки, але і допомагає слухачам виробити поведінку, яка підвищує ефективність ділової комунікації;
  
• розвиток здібностей щодо прийняття рішень та аналізу проблем.
  

В той же час доцільно зауважити, що знання отримані під час навчання не завжди використовуються спеціалістами для ефективного вирішення проблем служби зайнятості. Перш за все це пов'язано з мотивацією до навчання кожного, хто підвищує кваліфікацію. Одні йдуть на навчання заради отримання більш вищого рангу, інші – заради посадового підвищення, треті – заради підвищення рівня оплати праці тощо. Для того щоб уникнути таких проблем нагальним є створення в державній службі зайнятості відповідних умов, які б стимулювали використання нових знань на робочому місці або поставили б працівників перед необхідністю їх використання.

В такій ситуації важливим є взаємодія Державного центру зайнятості України, керівників центрів зайнятості, викладачів Інституту підготовки кадрів з метою підвищення ефективності діяльності служби зайнятості шляхом впровадження більш ефективних технологій, прийомів роботи і методів керівництва. Професійне навчання є основним ресурсом професійного зростання співробітників служби зайнятості, а також найважливішим засобом досягнення стратегічних цілей служби зайнятості, реалізація яких вимагає більш високого рівня професійної підготовки як керівників, так і фахівців.

Література.

1. Бугерко А. Проблеми фахової підготовки та підвищення кваліфікації працівників місцевих державних адміністрацій // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2 (частина ІІ). – С. 338-340.
   

6. Державна служба зайнятості на ринку праці, що змінюється. Переклад з анг. – К.: Міленіум, 2002. – 324 с.
   
7. Збірник нормативних, інструктивних та методичних матеріалів з питань професійної орієнтації незайнятого населення та інших категорій громадян./ Укладач Л.Г.Авдєєв. – К.: ІПК ДСЗУ. – 1997. – 136 с.
   
8. Луговий В. Кадрове забезпечення регіонального розвитку // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2 (частина І). – С. 21-24.
   
9. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003. – 160 с.
   
10. Олуйко В. Проблеми реформування регіональної кадрової політики // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2 (частина ІІ). – С. 333-338.
    

Відповідальний за випуск Руженський М.М.


Комп’ютерна верстка Захарченко О.М.

Підписано до друку 23.05.05

Формат 60 х 84 1/16

Тираж

Друкованих аркушів


Методичний відділ

Інститут підготовки кадрів

Державної служби зайнятості України

03028 Київ – 38, вул. Нововокзальна, 17

Копіювально-розмножувальне бюро