Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №4 від 05 травня 2005 р. Київ 2005

Вид материала

Документы

Содержание Особливості соціально-психологічного супроводу безробітної молоді з вадами здоров’я Інноваційні технології професійного самовизначення безробітних в умовах ринкових перетворень

Подобный материал:

• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3683.94kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3186.06kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 547.21kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 770.49kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 1765.7kb.

Н.Д.Володарська

(м. Київ)

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ БЕЗРОБІТНОЇ МОЛОДІ З ВАДАМИ ЗДОРОВ’Я

Проблема психологічної підтримки безробітної молоді з вадами здоров’я вельми актуальна на сьогоднішній день. Ця проблема перетинається з проблемами виникнення серед молоді таких явищ, як амбівалентність соціальних установок ( аттитюдів), незадоволеність життям, станом загальної невизначеності, розумінням свого призначення в житті ( “ким я хочу бути”, “ що я можу дати іншим”). Дестабілізуючим фактором процесу становлення самосвідомості особистості з вадами здоров’я є криза сучасної вищої школи, що пов’язано з недостатньою ефективністю впливу традиційної системи освіти на конструктивний розвиток особистості. Як відмічається в працях сучасних досліджень проблем студентської молоді - актуальна проблема втрати сенсу провідної діяльності навчання. Це супроводжується зростанням критичного ставлення до викладачів, обраного фаху і власних перспектив та можливостей. Типовим для 18 – 19 річних студентів є крах певних ілюзій першого курсу, та необхідність адаптуватися до об’єктивної реальності. Особливо це стосується студентів-інвалідів. За даними Хурчак А.Е. – студентській вік – переломний період переходу до ранньої дорослості робить особистість здатною керувати своєю долею, майбутнім, зберігати соціальний оптимізм і вкладати свою позитивну частку в соціум.

Аналіз наших даних, проведеного експерименту на студентах з вадами здоров’я ВМУРоЛ “Україна” м. Києва (1 – 5 курсів), показав актуальність проблем визначення смислу життя, життєвих цілей, планів, засобів їх досягнення.

Дослідження життєвих стратегій передбачало аналіз не тільки з боку часової перспективи, а й з точки цілісної суб’єктної картини життєвого шляху. Розглядалась значущість таких подій як одруження, народження дитини, професійне становлення, порівняно з іншими подіями життя особистості у минулому, сьогоденні і майбутньому. Визначався коефіцієнт значущості цих подій порівняно з іншими. Такий аналіз дає можливість скласти уявлення про специфіку життєвих стратегій студентів з вадами здоров’я.

Дані проведеного дослідження виявили цікаві розбіжності в уявленнях юнаків та дівчат про планування майбутньої сім'ї, народження дитини. У юнаків значущість життєвих подій. пов'язаних із майбутнім одруженням посідає 10- те, 11-те місця, або зовсім відсутнє. У дівчат – це 3-тє, 4 –те місце, дуже рідко відсутнє, народження дитини може заміняти подію заміжжя. Навіть, якщо у списку п'ятнадцяти значущих подій відсутні такі, що пов'язані з заміжжям, народженням дитини, то як правило присутні події, означені як важливі дружні або інтимні стосунки з чоловіком, який би опікувався проблемами дівчини. Такі стосунки плануються у статусі офіційно не зареєстрованого, “громадянського шлюбу”. Така форма стосунків останнім часом досить поширена серед молоді, яка не має проблем здоров'я і тому легко переноситься на взаємини дівчат, які мають певні соматичні вади здоров'я.

Факт народження дитини набуває особливого значення в усвідомленні сенсу життя, прояві самореалізації, самоствердження, особистісному зростанні, становлення почуття повноти та задоволеності від життя. Саме можливість народження дитини є одним із моментів досягнення того, щоб мати рівні можливості самореалізації нарівні зі здоровими однолітками. Оскільки загальними для усіх стають проблеми репродуктивного здоров'я: неможливість завагітніти, виносити, зберегти плід, народити здорову дитину та інші певним чином “урівнюють” можливості й обмеження, пов’язані з вадами здоров'я. Життєва стратегія народження дитини має певну динаміку (на початку навчання у вищому навчальному закладі і на останньому курсі). Дані дослідження визначили специфіку цих змін: за часовим критерієм та ступенем значущості.

У дівчат з вадами здоров'я першому курсі термін народження дитини співпадає з закінченням навчання. У здорових дівчат більш диференційовано планування народження дитини - це може плануватися на різних курсах навчання (в залежності від терміну проведення весілля). У дівчат з вадами здоров'я народження дитини і заміжжя можуть не залежати одне від одного, розглядається самостійне виховання дитини, без чоловіка.

У юнаків з вадами здоров'я народження дитини може не розглядатися зовсім або лише в окремих випадках (з чіткою послідовністю – одруження, потім народження дитини). У здорових юнаків відмічається більша диференційованість у плануванні одруження – народження дитини. Це може бути пов'язаним одне з одним, а може і не пов'язуватися, а також не відмічається певної залежності від року навчання (і на різних курсах, і після закінчення). Виявилася також різниця у плануванні шлюбу.

На першому курсі життєва стратегія заміжжя у дівчат з вадами здоров'я визначалася кінцем навчання як і у дівчат без вад. На третьому і другому роках навчання у дівчат без вад проявився більш диференційований підхід до визначення можливості створення сім’ї. Ця можливість розглядалася як після закінчення так і на різних курсах навчання, в залежності від готовності до шлюбу “коханого друга”. На четвертому та п'ятому курсі – у юнаків з вадами здоров'я термін одруження переміщується на більш віддалений період (спочатку влаштування на роботу, а потім одруження), у здорових готовність одружитися у найближчий час; у дівчат без вад – висока готовність вийти заміж саме після навчання, у тих, хто має вади – заміжжя в залежності від обставин (“як складеться”).

У юнаків визначилися найбільші розбіжності в уявленнях про народження дитини, порівняно з дівчатами. Юнаки відрізняються більшою інфантильністю у питанні життєвих стратегій народження дитини. Певної чіткої мети народження дитини вони не мають на протязі усіх п'яти років навчання (“якщо так станеться, то це нормально”, “можливо це відбудеться, якщо женюсь”). Більш усвідомленою визначилась життєва стратегія одруження, особливо на останніх курсах навчання у вищому навчальному закладі (“можливо вже після закінчення навчання женюсь”, “якщо треба буде женитись, то після закінчення університету”). Якщо у дівчат – це більша кількість виборів одруження після закінчення навчання або наприкінці навчання (майже 80 %), то у юнаків (лише 50%). Юнаки з більшою обережністю підходять до цих питань, оскільки пов’язують створення сім'ї з більшою власною відповідальністю забезпечення матеріального ресурсу сім'ї

Професійне становлення прямо пов'язується з можливістю забезпечити матеріально майбутній шлюб, можливість народження дитини. У юнаків з вадами здоров'я ці застереження посилюються за рахунок проблем вад здоров'я.

Дівчата мають більш адекватне ставлення до можливості створення сім'ї, народження дитини. Існує різниця в уявлення про заміжжя, оскільки приймається варіант народження дитини поза шлюбом (особливо серед дівчат з вадами здоров'я). Проблеми репродуктивного здоров'я розглядаються і дівчатами з вадами, і здоровими як незалежні від вроджених соматичних вад, тому і можливість народження дитини не пов'язують з інвалідністю. Більш проблематичним розглядається реєстрація шлюбу, утворення сім'ї, її матеріальне забезпечення. Життєві стратегії створення сім'ї пролонгуються у часі і після закінчення навчання у вищому навчальному закладі. Питання професійного росту, кар'єри не пов'язується з народженням дитини (у дівчат з вадами здоров'я) і узалежнюється від різних обставин у дівчат, які не мають вад. У дівчат без вад здоров'я виникають питання у розгляді перепон у професійному становленні у зв'язку з народженням дитини, неможливістю поєднувати кар'єру з вихованням дитини.

Такі розбіжності за часовим критерієм та змістовним підтверджують вплив соматичних вад здоров'я на формування уявлень, ставлень особистості, життєвих стратегій. Особистість з вадами здоров'я намагається пов'язати усі життєві проблеми з проблемою свого здоров'я, що унеможливлює вільний вибір життєвих стратегій, конструювання власного життєвого шляху. Кінцевим результатом таких настанов в майбутньому опосередковую установку на безробітність. Каузометрія надає можливість об»єднання у єдину цілісну систему окремих розрізнених подій у цілісну картину життєвого шляху, впливає на внутрішній стан спокою особистості, впевненості в собі. Окремі життєві події втрачають впливовість на інші, знімається певний змістовий тиск на значення інших подій, цілей, які мали залежність від цієї події. Якщо це був негативний вплив, якій унеможливлював досягнення перспективних цілей, то каузометрія виявляє альтернативні засоби досягнення перспективних цілей, в інших випадках відбувається зміна самих цілей або зміна ставлення особистості до власного майбутнього.


Л.В. Бондарчук

(м. Київ)

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ БЕЗРОБІТНИХ В УМОВАХ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

У сучасних умовах радикального реформування економіки та переходу до вільного ринку праці проблема адекватного професійного самовизначення набуває особливої актуальності та гостроти. Сучасний ринок праці ставить до людини, яка шукає роботу, жорсткі і досить високі вимоги щодо її компетентності, активності, професіоналізму, рівня ефективності праці. Реаліями сьогодення також є безробіття, конкуренція між претендентами та відсутність гарантованого працевлаштування. Усі ці фактори підвищують насьогодні роль особистості щодо вирішення питання своєї зайнятості, а у зв'язку з цим і рівня відповідальності щодо адекватності і ефективності свого професійного самовизначення, як основи конкурентоспроможності індивіда на ринку праці.

Правильний вибір професії розкриває перед людиною шляхи до самовдосконалення, забезпечує всебічний розвиток особистості, сприяє здійсненню життєвих планів. Професійне самовизначення є найбільш значимим компонентом професійного розвитку особистості, а також критерієм одного з етапів цього тривалого і складного процесу. Завершується він тільки тоді, коли у людини сформується позитивне ставлення до себе як суб'єкта професійної діяльності. Тому свідомий вибір професії виступає показником сформованості професійного самовизначення і переходу його у нову фазу професійного розвитку.

Вибір професії – це свідома діяльність особистості, один із етапів її професійного самовизначення. Нині прийняття рішення про вибір професії розуміється як складний багатоцільовий процес пошуку особистістю найбільш перспективних шляхів самореалізації у професійній діяльності. Це багатогранна діяльність особистості, котру вона реалізує у процесі свого професійного самовизначення.

Питання про адекватне професійне самовизначення, про комплексне уявлення людиною свого подальшого професійного шляху, про побудову професійної кар'єри, як вже зазначалося, є одними з найбільш актуальних насьогодні питань. Природньо, що проблема адекватного професійного самовизначення та побудови уявлень про свій подальший професійний шлях особливо актуальна для категорії безробітних громадян.

Психологи і спеціалісти з профорієнтації відмічають необхідність створення технологій професійного самовизначення безробітних та побудови кар'єри у контексті життєвого шляху особистості. Спробуємо розглянути та проаналізувати деякі з тих наробок, які існують в області інноваційних технологій професійного самовизначення.

Під інноваційними технологіями розуміють методи і прийоми інноваційної діяльності, спрямовані на створення і материалізацію нововведень, реалізацію новацій, які призводять до якісних змін у різних сферах життя, до раціонального використання матеріальних і інших ресурсів у суспільстві (Туленков М.В., Сурмін Ю.П.).

Для виходу із ситуації безробіття або невизначеності, в якій опинилася людина, від неї потребується реалізація певних вимог. Перш за все це прояв особистісної активності і здатності до прийняття зрілих, самостійних, виважених і відповідальних рішень, що дозволили б їй адекватно професійно самовизначитись і вибудувати модель свого можливого професійного і життєвого майбутнього. Але досить часто на цьому шляху виникає ряд перешкод внутрішнього характеру. Як показує досвід, складнощі у професійному самовизначенні і самореалізації, в першу чергу, пов'язані з психологічними проблемами клієнтів служби зайнятості і особливостями їх особистостей.

Тому у світлі вирішення проблеми адекватного професійного самовизначення особливого значення набуває консультація безробітного у службі зайнятості, спрямована на активізацію процесу його самоактуалізації у трудовій сфері і подолання перешкод внутрішнього характеру, що заважають цьому процесу. Консультація повинна бути побудована таким чином, щоб мобілізувати внутрішні ресурси людини, розширити систему її життєвих пріоритетів, підвищити цінність критерію "успішності в реалізації себе у виробничих відносинах", підвищити відповідальність за свою поведінку і за свій вибір, а також сформувати вміння гнучко реагувати на життєві зміни. Необхідно забезпечити можливість нового осмислення безробітним життєвої ситуації і можливості вибору різних варіантів професійного майбутнього. При цьому клієнт служби зайнятості повинен розглядатись як творець власного життя, а саме життя розглядатись як поле діяльності із можливими варіантами вибору.

Таким чином, робота, спрямована на активізацію процесу адекватного професійного самовизначення і самоактуалізації безробітного у трудовій сфері, повинна будуватись переважно як психологічна робота з проблемами клієнта і особливостями його особистості.

Автор Солнцева В.А. пропонує свою технологію такої роботи, яка складається з декількох етапів:

1. Збір інформації про сутність проблеми.

2. Вихід на основну проблему клієнта, встановлення його запитів.

3. Визначення необхідного результату роботи.

У якості методу роботи може бути використана запропонована В.А.Солнцевою модифікація техніки Р.Бендлера "Добре сформований результат".

Таким чином, для досягнення успіху у професійному самовизначенні і самореалізації безробітних та для забезпечення необхідної їм у цьому допомоги автор пропонує забезпечити клієнту служби зайнятості можливість змінити свою звичну позицію, відмовитись від стереотипів і шаблонів у поведінці, а також засвоїти нові моделі мислення, що дозволять по-новому оцінити себе, свої можливості і свої перспективи. При цьому ціллю роботи з безробітним є не повна ліквідація всіх його проблем, а розширення кола існуючих у нього альтернатив вибору і перетворення його деструктивних конфліктів у конструктивні, які сприятимуть його просуванню вперед. Адже часто проблема полягає не у тому, що людина робить поганий вибір, а у тому, що вона не має уявлення про систему достатнього вибору.

Розуміння кар'єри у широкому сенсі цього слова – це діяльність на протязі всього робочого життя людини, професійний і особистісний її ріст, перехід від одних сходинок професіоналізму до інших. Розуміння кар'єри саме у широкому сенсі дає можливість розглядати кар'єру безробітних як побудову їх подальшого професійного шляху.

Цікавими є думки наступних авторів щодо кар'єри. Н.С.Пряжніков побудову кар'єри розглядає як процес професійного самовизначення, який уявляє собою низку можливостей вибору. І.Ладанов дає сутнісну характеристику кар'єри як процесу реалізації людиною себе, своїх можливостей в умовах професійної діяльності. З.С.Бартенєва пов'язує кар'єру переважно з успішністю професійного шляху, з самореалізацією і досягненнями.

Одним із напрямків психологічної і профорієнтаційної роботи, що швидко розвивається, є популярним, дієвим і затребуваним, є проведення тренінгів. Все більшу популярність набувають тренінги, спрямовані на здобуття впевненості, відпрацювання навичок проходження співбесіди, створення іміджу, тренінги з профорієнтації та спілкування. На сучасному етапі, вважає З.С.Бартенєва, назріла необхідність у тренінгах, які б дозволяли безробітному професійно самовизначитись, спланувавши свій професійний шлях, чітко визначившись з професійними і життєвими пріоритетами та цілями, а також свідомо прийнявши на себе відповідальність за побудову свого майбутнього.

Розглянемо основні моменти, які повинні бути враховані при створенні тренінгів технології побудови кар'єри для безробітних. На думку З.С.Бартенєвої, ці тренінги повинні включати такі блоки:

А. Усвідомлення свого професійного і особистого шляху.

В. Визначення ієрархії головних цінностей.

С. Визначення подальшої сфери професійної діяльності. Пропрацювання Я-концепції особистості.

D. Цілепокладання.

На думку авторів, тренінг, орієнтований на побудову майбутньої кар'єри, підвищує свідомість здійснення професійного вибору і вибору подальшого життєвого шляху, а тим самим знижує можливість невдач у майбутньому.

Ознайомимось ще з одним поглядом на проблему професійного самовизначення та шляхи її вирішення. Група авторів - Чернікова Т.В., Голубева Я.В. та Топіліна Є.Р. розробили та активно впровадять у практику своєї роботи гуманітарні технології професійно-особистісного розвитку та технології подолання кризи професійної кар'єри та професійного самовизначення, які спрямовані на сприяння соціальній адаптації і посиленню стійкості людини в умовах кризового стану економіки і ринку праці, успішне професійне самовизначення у сучасних непростих умовах, на подолання складностей на шляху ефективної професійної самореалізації та на стимулювання професійного та особистісного росту людини.

Ці технології включають розробки програм системи клубних занять, програми окремих тематичних курсів та самоактуалізаційних тренінгів і, що є головним, носять комплексний характер.

Кожний розділ тематичних програм – це серія завдань на розвиток не тільки професійних ділових навичок, але й своєрідний простір для становлення рефлексивних і творчих можливостей особистості. Форми і методи тренінгової роботи включають у себе діагностичні методи (наприклад, опитник САМОАЛ, проективний твір і т.і.), методи активного соціально-психологічного навчання (групова дискусія, елементи соціально-психологічного тренінгу), терапевтичні методи (психогімнастичні вправи, елементи гештальт-терапії), а також інформування, елементи саморегуляції, використання спрямованої уяви тощо.

Базовими положеннями цих гуманістичних технологій подо-лання професійної кризи і кризи професійного самовизначення є:

по-перше, безробіття як вид професійного "збою" розглядається у контексті загальних проблем соціалізації особистості і розвитку її адаптаційних можливостей;

по-друге, профорієнтаційна робота обов'язково проводиться з урахуванням знання вікових і гендерних особливостей людей, а також специфіки, яку накладає професійна криза на вікову кризу окремо взятої людини;

по-третє, особистість розглядається у якості суб'єкта життєдіяльності, який має мати знання про те, чого він хоче, знання про свої можливості і про подолання соціальних обставин-перепон, так як слідом за усвідомленням своїх можливостей і різноманітних перепон відбувається здійснення особистісного росту, яке полягає у вибудовуванні життєвої лінії власними силами особистості.

Н.С.Пряжніков у своїх роботах, щодо професійного самовизначення, виходить з того, що оскільки сутність професійного самовизначення пов'язана з пошуком сенсу майбутньої професійної діяльності, то в значній мірі варіанти планування кар'єри залежать від розуміння клієнтом того, що є "сенсом" і які взагалі можливі сенси.

Первісні настанови клієнтів на той або інший варіант побудови їх професійних і життєвих перспектив він поклав у основу своєї класифікації можливих варіантів планування кар'єри і на основі цього виділив 9 типажів.

Планування кар'єри значно пов'язане з різними варіантами виділення психологічних "просторів" професійного і особистісного самовизначення. Для практичної роботи іноді буває корисним встановити до якого з типових варіантів самовизначення належить клієнт. Типізація ґрунтуються на узагальненні емпіричного досвіду взаємодії з різними групами клієнтів.

Психологи-соціоніки В.В. Гуленко, В. Мегедь і А.Овчаров розглядають свій варіант вирішення проблеми професійного самовизначення. Розроблений ними цифровий профорієнтаційний тест, може стати орієнтиром у складному питанні вибору, а також у взаємодії людей на виробництві.

Тест являє собою описання чотирьох пар варіантів поведінки. Із кожної пари, що наведена у таблиці, треба вибрати одне описання, яке більш точно характеризує притаманний особі стиль поведінки, і записати його порядковий номер. Вийде набір із чотирьох цифр, які і будуть означати назву певного соціотипу. Автори наводять коротку характеристику різних соціотипів і рекомендований для них тип діяльності.

В.Н.Марков у своїй публікації представляє до розгляду один із можливих підходів до визначення особистісно-професійного потенціалу не як метафори, а як психологічного поняття, і наводить три моделі, на основі яких можливо забезпечити практичну оцінку цього потенціалу.

Особистісно-професійний потенціал (потенціал людини як суб'єкта діяльності) може бути визначеним як та частина особистісного потенціалу, яка спрямована на реалізацію особистості у рамках обраної професії і тим самим забезпечує проекцію професійних досягнень на можливості особистості (розуміння особистісно-професійного потенціалу у вузькому сенсі). Окрім того, особистісний потенціал може бути розглянутий як повна система напрямків його реалізації з особливим виділенням напрямку, пов'язаного з професійною діяльністю (широке розуміння особистісно-професійного потенціалу).

Поряд з цим можна розглядати професійно-особистісний потенціал, який розуміється як відповідність професійної реалізації потенціалу особистості вимогам, які об'єктивно ставляться перед людиною її професією.

У рамках акмеології особистісно-професійний і професійно-особистісний потенціали виступають у якості основ професіоналізму особистості і діяльності, відповідно.

Основні зусилля при розробці методик оцінки спрямовані у русло психобіографічного підходу, орієнтовані, перш за все, на створення формалізованих і комп'ютеризованих методик, необхідних для цілей відбору, і передбачають застосування одно- і багатофакторних моделей оцінки. У залежності від того, скільки факторів використовується у моделі оцінки особистісно-професійного потенціалу, методика буде більш простою або більш складною і, відповідно, більш точною.

Існує ще одна інноваційна соціальна технологія професійного самовизначення, яка заслуговує на увагу. Це методика визначення типу особистості за Тігером (ТАРТ). Вона являє собою тестове забезпечення для самовизначення свого типу особистості відповідно до типології К.Г.Юнга для вибору такої сфери професійної діяльності, яка найбільше відповідала б природі та потенціалу конкретного індивіда. Автори методики Пол і Барбара Тігер.

На завершення даного огляду виділимо декілька найбільш важливих, з огляду на коло обговорюваних проблем, тенденцій сучасного суспільного розвитку. Серед них: зміна співвідношення особистості і суспільства у користь особистості, від рівня розвитку і ефективності функціонування якої залежить успішність функціонування і подальший розвиток самого суспільства; а також суттєвий розвиток знань про саму людину, який дає можливість виробити більш ефективні технології формування і розвитку людської особистості, у тому числі і технології професійного самовизначення.

Якщо суть науково-технічного прогресу складають наукоємні високі технології, то для соціального прогресу такими є нові технології життєдіяльності людей, створення сприятливих умов для розвитку особистості, допомога у самовизначенні і реалізації професійного творчого потенціалу кожного.


УДК 612.821 Я – 46