Geum.ru

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №4 від 05 травня 2005 р. Київ 2005

Вид материалаДокументы

Содержание


Г.С.Іваник (м. Київ) ТРЕНІНГ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПОЗИТИВНОГО МИСЛЕННЯ У БЕЗРОБІТНИХ
Подобный материал:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30

Г.С.Іваник


(м. Київ)

ТРЕНІНГ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ

ПОЗИТИВНОГО МИСЛЕННЯ У БЕЗРОБІТНИХ


Думки та мислеобрази, що виникають у людини, залежать від актуальних потреб її сьогоденного життя. У часи розбудови та виходу нашої держави з економічної кризи життя багатьох людей поставлено в умови постійної боротьби не тільки за виживання, а й за право бути повноцінною особистістю. Безробіття – тяжка, але не безнадійна реалія нашого буття. Часто здорова, працездатна, але безробітна людина гостро переживає своє тимчасове вимушене становище.

Мета нашої статті накреслити шляхи збереження психологічного здоров'я та комфорту безробітних шляхом вдосконалення у них навичок позитивного мислення, яке визначає позицію індивіда стосовно стресів у його житті. Лише при відчутті стійкості до зовнішніх стресогенних факторів суб'єкт може бути і залишатись гармонійним. Зрозуміло, що здатність до глибокого, неангажованого аналізу ситуації, в якій опинився безробітний, ідентифікація найоптимальніших способів її розв'язання властива далеко не кожній особистості. Іноді, потерпаючи від невдач при працевлаштуванні, людина втрачає надію на краще. Щоб змінити загальний характер ситуаційного світосприйняття необхідно навчитися володіти собою, мати тверезий розсудок, терплячість і здатність бути виваженим при оцінці конкретних життєвих питань. У цьому зарадить вміння мислити позитивно. Людина, яка спроможна побачити позитив і прикласти зусилля задля його розширення і практичного використання, завжди буде переможцем і досягне висот у будь-якій діяльності.

Розгляд позитивного мислення як п'ятикомпонентного конструкту, який містить у своєму складі змістовий, операціонально-конструктивний, емоційно-оцінний, прогнозуючий та вербально-поведінковий компоненти, недостатня наукова дослідженість, об'єктивна теоретична та практична необхідність вивчення позитивного мислення як базового для успішної соціалізації у стресогенних умовах сьогодення обґрунтовують доцільність спрямування нашої уваги до особливостей розвитку дотичних з ним явищ. Так розробкою тренінгових вправ з розвитку творчого мислення займалися Заіка Е.В., Келасьєв В.Н., емоційного виховання – Сімонов П.В., Поплужний В.Л, комунікативних умінь – Гірник А.М., Шпалерчук І.Н. та багато інших науковців. Своє бачення розвитку власне позитивного мислення висвітлюють Калошин Ф.В., Бобрицька В.І., Піл Н.В, Фолкен Ч., Правдіна Н., Мольц М. Звичайно, перебудова у мисленні не відбувається раптово. Для розвитку здатності позитивно мислити необхідне застосування цілеспрямованого впливу тренінгових вправ, рольових ігор, групових дискусій тощо. Структурна організація тренінга спрямована на розвиток позитивного мислення, що вбирає в себе низку вправ на формування адекватної самооцінки індивіда, його впевненості в собі, віри у власні сили, цілеспрямованості, креативної гнучкості та комунікативної компетентності.

Життя – це потік нейтральних об'єктивних подій, сприйняття яких великою мірою залежить від емоційного стану особи, який, у свою чергу, може бути скерований у позитивне русло. Будь-яка особистість може досягти необхідного позитиву, правильно сприймаючи актуальні для неї життєві ситуації, оцінюючи їх з метою подальшого планування шляхів розв'язання і втілення своїх запитів стосовно майбутнього працевлаштування. Можливості людини досить широкі, головне, щоб виявлялося бажання і дієвість у їх реалізації. Індивіду належить вирішальне право визначати власні критерії та розставляти пріоритети у вирішенні цього питання. А щодо бездіяльності, то її також можна розглядати як своєрідну дію, – як свідомий вибір пасивної позиції.

Нємов Р.С. [4] радить прослідкувати, які образи та думки найчастіше виникають у людини в різних ситуаціях життя, з’ясувати основні причини появи відповідних думок та завдяки вольовим зусиллям намагатися працювати над їх ефективним керівництвом. Шлях тренування є найбільш ефективним при закладанні ґрунту для позитивного світовідчуття та вдосконаленні навичок позитивного мислення. У роботі з безробітними тренінг буде особливо корисним як на першому етапі зміни їхнього соціального статусу, так і під час спроб подальшого працевлаштування, підвищення кваліфікації чи перекваліфікації. В.Бобрицька стверджує, що "…ми можемо використати можливості власного мислення, своєї уяви для створення та реалізації моделі особистого й професійного успіху, здорового й щасливого життя, досягнення активного довголіття. Для цього потрібно лише навчитися мислити продуктивно і позбутися звички програмувати себе на невдачу." [1; с. 14]

Отже, безробітна людина повинна виходити, перш за все, з реальної ситуації, в якій вона опинилась, вміти проаналізувати своє становище та продумати власні можливості і варіанти працевлаштування з подальшим досягненням кар'єрних успіхів. Позитивне мислення – це реальний стиль мислення без викривлень, тобто мислення у світлі істинного "Я" індивіда, яке ґрунтується на високоморальних засадах власного існування та прагненні до творчої успішної реалізації в житті. Його основою є позитивне ставлення до власного "Я" та всього, що воно продукує – думок, бажань, прагнень тощо. Воно здатне налаштувати особистість до прийняття усього, що трапляється у житті як потоку, що несе добро і позитив, знаходити плюси у будь-якій ситуації, тобто несприятливі моменти використовувати собі на благо як учбові ситуації та, у той же час, реалізовувати сильні сторони власної індивідуальності. Орієнтовано на самосвідому дію і не паралізується страхом перед помилкою чи засудженням оточуючих, спрямовано на мету та на конкретні спроби її досягнення, а не на перешкоди, які б пояснювали неможливість досягнення цілей. Це мислення шукає позитивну складову у будь-якому людському досвіді за будь-яких обставин. Воно створює власну позитивну програму, орієнтовану на успіх із сприйняттям реальних життєвих ситуацій – такими, якими вони є.

Американський дослідник Піл Н.В. [5] у середині ХХ століття акцентував свою увагу на позитивному мисленні, суть якого, за його визначенням, полягає у способі ставлення до реальності, при якому людина шукає найкращий вихід із найгірших ситуацій. Позитивне мислення виявляється у розумінні того, що в житті існує і добре, і погане, але особливе значення необхідно надавати позитивним аспектам, і якщо людина притримується цих тверджень, доброго в її житті стає більше. Щоб відчути силу позитивного мислення необхідно позбавитись від негативних почуттів, вважає Піл. Тут же він згадує закон середніх величин: неприємності та успіхи врівноважують одне одного. Цей закон завжди на стороні індивіда, що позитивно мислить, і який надає перевагу фіксуванню своєї свідомості на кращому майбутньому, що допомагає йому подолати неприємності. Саме силу духу дослідник називає позитивним мисленням, яке проявляється у відмові приймати поразку та в здатності найкращим чином розпоряджатися своїм життям, ніколи не здаватися, завжди бути на висоті і з божою допомогою долати перепони: "Сила духу – це внутрішня сила, яка дозволяє долати труднощі та робити все можливе, щоб подолати їх". [5; c. 12] Отже, позитивне мислення – це особлива ментально-духовна формула: "Позитивне мислення діє завжди. Воно здатне зробити боягуза героєм; слабку духом людину перетворити у сильну; тих, хто негативно мислить, нерішучих – в активних, сильних особистостей". [5; c. 16]

Бажання долати труднощі є основою сили, а перемога – базою для віри у свої творчі можливості. На жаль, часто сили витрачаються непродуктивно – на долання тих труднощів, які створені штучно самою ж людиною. Індивіду властивий синтез тіла, розуму, духу, але наше мислення та поведінку найяскравіше відображає емоційний стан. Однак позитивне мислення означає володіння таким розумом, який не підвладний впливу гніву, суму, страху, хвилюванню та іншим негативним емоціям, тому що продукує гармонію, синтезуючи радість та добро. Його підгрунттям є позитивне ставлення до власного "Я" та всього, що воно продукує – думок, бажань, прагнень тощо.

"Якщо ви відчуєте себе нещасним, – зазначає Рейнуотер Д., [6; с. 27] – намагайтесь знайти "джерело" цього почуття. Можливо, ви "розважаєтесь" фантазіями чи іграми про минуле або майбутнє. Страх перед майбутнім і жалкування про минуле – ось дві хмари, які приховують сонячне світло теперішнього". Отже, якщо людину непокоять певні негативні, деструктивні думки, вона повинна усвідомити, що саме вона є відповідальною за них, саме вона їх створила і саме вона може змінити власні мислеобрази на більш приємні і життєстверджуючі. Рейнуотер Д. [6] вважає мистецтво самоспостереження основним методом за допомогою можна оволодіти своїми думками, почуттями та емоціями.

Усі свої цілі та бажання необхідно висловлювати тільки у позитивній формі: "Я хочу…", "Я можу…", "Я буду…" При цьому вагомого значення набуває віра – "фундаментальна якість самоорганізації свідомості людини". [2; с. 90] Апарат віри виступає “...в якості головного компенсаторного і адаптаційного механізму, спрямованого на придушення (“подавлення”) хронічних фобій та зростання надійності поведінкових стереотипів у людини...” [2; с. 93] Бо позитивне мислення – це пошук позитивних факторів у реальності з метою їхнього використання при вирішенні конкретних задач.

Для розвитку позитивного мислення необхідна цілеспрямована психокорекційна робота з формування адекватного, реального образу власного "Я", вироблення досвіду позитивного ставлення до себе і до подій свого життя з позицій любові, добра, гуманності. При керуванні мислеобразами найкращих результатів можна досягти, якщо діяти на них комплексно, як зовні, так і внутрішньо, тому що “ні одна народжена у нашій голові думка і ні один образ, що виник у нашій свідомості, не можуть визначатися виключно тільки одними потребами людини чи тільки ситуацією, в яку свідомо чи випадково потрапила людина”. [4; с. 243]

Успішність здійснення позитивного мислення забезпечує розуміння особистістю того, до чого вона прагне, та продумування шляхів досягнення мети завдяки духовним і творчим силам, тому що йому сприяють моральність та високі цілі у житті, які не стають на противагу добрим прагненням інших людей, відпрацьована звичка мислити саме таким чином. Необхідно вчитися до прийняття усього, що трапляється у житті як потоку, що несе добро і позитив, знаходити плюси у будь-якій ситуації, тобто несприятливі моменти використовувати собі на благо як учбові ситуації та, у той же час, реалізовувати сильні сторони власної індивідуальності. Для розвитку цих здібностей використовуються система тренінгових вправ з корегуючим впливом на емоційно-оцінну та прогнозуючу складові позитивного мислення, які покликані заповнювати дефіцит позитивних почуттів і знімати високу напруженість негативних, бо "…стиль мислення знаходиться у тісному зв'язку з іншими структурними компонентами особистості, зокрема, з емоційно-динамічними показниками і типом реагування". [7; с. 269].

Людині від народження дається у цьому світі здатність як до самовідродження, так і до самознищення. Можливість вибору дозволяє нам створювати самих себе, – констатує Менегетті. [3] Зробити “повноцінний вибір” – це раціонально і гуманно, без метафізичних стресів щоденно ототожнювати себе з найкращим в усіх своїх дрібницях. Повноцінний вибір не робиться раз і назавжди, його треба здійснювати щоденно, у будь-яких життєвих ситуаціях. Отже, позитивна людина, за Менегетті, – це господар свого життя, могутній, динамічний, – лідер.

Отже, людина повинна створювати власну позитивну програму, орієнтовану на успіх. Піл Н.В. [5] висуває основні принципи успішного життя: 1) необхідно визначити, що для конкретного індивіда означає успіх, тобто чітко визначити мету; 2) треба підготувати свій успіх, тобто мисленнєво намалювати себе успішним, тримати цей образ у своїй пам'яті – і він матеріалізується; 3) надати центральне місце Богу у своїх думках і намагатися, щоб усі свої прагнення були у гармонії з його вченням; 4) навчитися ділитися своїм успіхом з іншими. Навчити інших мислити позитивно та досягати результатів.

Реалізація позитивного мислення вимагає свого інструментарію: сили духу, віри, впевненості у своїх силах, творчої спрямованості, оптимізму, відмови приймати поразку і здаватися, вмінні знаходити найкращий вихід із найгірших ситуацій. Саме на зростання цих особистісних утворень направлена система психокорекційних тренінгових заходів, що зумовлюють розвиток позитивного мислення індивіда, забезпечуючи самоактуалізацію, адекватну самооцінку та спрямованість до ідеального образу "Я".

Завдяки вмінню індивіда позитивно мислити, трансформувати в собі потік різноманітної інформації стосовно життєвих подій і ситуацій із пошуком найбільш прийнятних варіантів власного розвитку, можна досягати поставлених цілей, активно впливати на оточення, попереджуючи та мінімізуючи дію негативних факторів. Навіть найскладніші питання впевнена в собі людина долає швидко і максимально ефективно.

Багато людей пізнають себе в якомусь нещасті, у момент страждання чи болю, стверджує Менегетті, [3] але своєї істинної сили вони не знають. Досягнувши стійкого позитивного стану, який забезпечує креативність, людина відкриває для себе інше життя. Замість того, щоб знову й знову переживати свої біди й невдачі, треба повернутися у бік світла і надії. Позитивні думки необхідно культивувати, привчаючи до них свій мозок, бо наше життя і є втіленням власних мислеобразів: "Позитивні думки допомагають нам відчути себе краще й впевненіше, дають змогу конструктивно підходити до будь-якої ситуації й діяти більш розсудливо та ефективно". [1; с. 12]

Отже, щоб розвивати вміння позитивного бачення світу необхідно змінити мотиви власної діяльності, тобто ставлення до життя, до свого "Я", до інших людей, що пов'язане з почуттям впевненості, активністю та оптимізмом. Саме позитивне мислення може стати ґрунтом для успішного професійного і кар'єрного зростання особистості.

Література:

1. Бобрицька В.І. Мислення та здоров'я людини. Роздуми про позитивне, критичне та негативне мислення. // Психолог. - 2004. - 12.03. - № 108. - С. 11 - 17.