Geum.ru

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №4 від 05 травня 2005 р. Київ 2005

Вид материалаДокументы

Содержание


Icpt (isntj)
Подобный материал:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   30

Висновки.


1. Таким чином, проживаючи кризи професійної самосві-домості, людина набуває досвід вчинків, які мають велике значення як в її особистому житті так і вносять свій внесок до загального соціокультурного середовища. Бо її власна модель адаптивного чи дезадаптивного проживання кризи слугує, інколи неусвідомлено, зразком поведінки для досить широкого кола оточуючих.
  1. Перенавчання розглядається як варіант вчинку самоперетврення при якому відбувається не лише засвоєння нових знань та навичок, а й зміна професійної ідентичності, на відміну від підвищення кваліфікації, яке сприяє розвитку почуття власної професійної ідентичності.

Література.

1. Головаха Е. И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. – К.: Наукова думка, 1988. – 143 с.
  1. Головаха Е. И., Кроник А. А. Психологическое время личности . – К.: Наукова думка, 1984.
  2. Готовність особистості до вибору та зміни професії: Методичний посібник / За ред. Зінченко В. П. – К., 2001. – 49 л.
  3. Гриндер Дж., Бэндлер Р. Из лягушек в принцы. Воронеж, 1993.


розділ ІV

форми і методи надання психологічної допомоги та підтримки безробітним


УДК 159.9 ББК 88 Л - 84

Лукашевич М.П.

(м. Київ)

Особливості соціальних технологій працевлаштування, обумовлені психологічним типом особистості безробітного

Соціальні технології працевлаштування мають певні особливості, обумовлені сильними і слабкими сторонами того чи іншого психологічного типу особистості. Врахування цих особливостей дозволяє підвищити ефективність працевлаштування шляхом вибору і здійснення безробітними соціальних технологій, відповідних своєму психологічному типу.

Такі можливості має методика визначення типів особистості за Тігером (ТАРТ)1, що являє собою тестове забезпечення для само виз-начення свого типу особистості відповідно до типології К.Т. Юнга для вибору такої сфери докладання зусиль, яка найбільш відповідала б природі та потенціалу конкретного працівника. Автори методик Пол і Барбара Тігер тривалий час організовують і проводять консультації з вибору професій, працевлаштування, з кадрової роботи, а також семінари з навчання фахівців у цій сфері. Їм вдалося на основі аналізу причин досягнення успішної кар'єри тисячі працівників встановити зв'язок між типом особистості і вдалим вибором професії. Це відкриття, підтверджене практикою професійного консультування і оцінкою експертів-менеджерів по кадрах, і покладене в основу їх методики.

Автори відійшли від традиційного принципу вибору роботи: спочатку вибір, а потім "підгін" себе під вимоги роботи. До того ж, традиційні методи вибору професії недостатньо ефективні тому, що вони враховують обмежену кількість факторів. Традиційний підхід міститься у розгляді "трьох головних умов": здібності, інтереси і система цінностей майбутнього працівника. Разом з тим, склад характеру, тип особистості володіють високим спектром різноманітних відтінків, які також слід брати до уваги. Як правило, чим більше сторін характеру співпадає з вимогами вибраної професії, тим більше задоволення від роботи можна отримати, тим більше успіхів можна досягти на цій ниві. Тому важливо враховувати фактори взаємодії з оточуючими, способи сприйняття інформації і прийняття рішень, тобто, в який спосіб здійснюються розумові процеси конкретної людини. Важливо також враховувати зміни в цінностях та інтересах з часом.

На цій підставі, замість того, щоб ототожнювати себе зі своєю працею, вони закликають піти у протилежному напрямку: зайнятися пошуками такої роботи, яка приносила б задоволення і повністю відповідала б власній природі.

Автори обґрунтовано стверджують, що немає таких людей, у яких би повністю співпадали бажання, інтереси, здібності, система цінностей, склад характеру. "Якщо мій тип особистості відрізняється від вашого, то й робота, яка вам приносить неповторну радість, на мене може впливати зовсім по-іншому, чи навіть викликати прямопротилежну реакцію. Різноманітні види діяльності і навіть окремі їхні аспекти не можуть однаковою мірою задовольнити людей різних типів – це фундаментальний принцип, який, на наш погляд, ще не повністю враховується консультантами по кадрах і вибору професії, а також посібниками на цю тему."1 Тому точність і адекватність самооцінки свого типу є вихідним моментом пропонованої методики.

Система самооцінки за методом типу особистості базується на чотирьох основних аспектах людської натури: яким чином ми взаємодіємо з оточуючим світом і куди спрямовуємо свою енергію; якого роду інформацію ми сприймаємо насамперед і легше всього; як ми приймаємо рішення; визнаємо ми за краще жити в конкретному упорядкованому світі (приймаючи рішення) чи в більш вільному, довільному (вивчаючи можливі варіанти). Ці властивості людської натури називають ознаками. Кожна з них може розглядатися як певним континуум (відстань між двома крайніми точками), що наочно продемонстровано на шкалах:

Як ми взаємодіємо з оточуючим нас світом і куди спрямовуємо свою енергію

(Е) Екстраверсія ---------- І ---------- Інтроверсія (І)

На яку інформацію ми перш за все звертаємо увагу

(С) Сенсорика ----------- І ------------ Інтуїція (Н)

Як ми приймаємо рішення

(Р) Раціональність ------------ І --------------- Ірраціональність (Ц)

Надаємо ми перевагу визначеності і одразу ж приймаємо рішення чи живемо без пут і беремо інформацію до відома

(Т) Статика ------------ І ------------ Динаміка (Д)

Властивості кожної людини можливо визначити на тому чи другому боці від центру кожної із цих чотирьох ліній (шкал). Крайні точки цих шкал називаються перевагами. Попадання на один із боків шкали розцінюється як схильність до цієї ознаки і визначається на основі дихотомічного тесту набором альтернативного опису кожної ознаки типу особистості. Кожний варіант сполучення цих схильностей і встановлює свій тип особистості. Сукупність усіх можливих 16-ти варіантів з відповідними літерними позначеннями показано у таблиці, вперше складеній Ізабель Майерс.

Таблиця 1

ICPT (ISNTJ)*
ICЦT (ISFJ)
ІНТЦ (INFJ)
IHPT (INTJ)

ICPД (ISTP)
ІСЦД (ISFP)
ІНЦД (INFP)
IHPД (INTP)

ECPД (ESTP)
ECЦД (ESFP)
ЕНЦД (ENFP)
ЕНРД (ENTP)

ECPT (ESTJ)
EСЦТ (ESFJ)
ЕНЦТ (ENFJ)
EHPT (ENTJ)

* У дужках подано прийняті міжнародні позначки

Методика передбачає кілька етапів уточнення самооцінки свого типу особистості, а також можливість точно визначити компоненти типу особистості, які мають найбільше значення для вибору і пошуку професії. Перший компонент - це тип темпераменту, який встановлює сильні та слабкі сторони характеру і переважні для нього сфери діяльності. Другий компонент - домінантні і допоміжні функції конкретного типу особистості, які встановлюють найбільш сильні і найменш слабкі сторони типу особистості, їх ієрархію.

Методика включає рекомендації відносно сильних і слабких сторін кожного з 16-ти типів особистості, а також вимог, котрих їм слід дотримуватися у пошуках роботи для досягнення успіху.

Перевага цієї методики в тому, що знання характерних типів особистості використовуються для розробки рекомендацій з влашту-вання на роботу. Основна ідея полягає в тому, що знання безробітного про власну схильність до тієї чи іншої сфери діяльності, професій можуть бути використані ним і в процесі безпосереднього працевлаш-тування. Дійсно, адже процес влаштування на роботу – це також свого роду трудова діяльність. Тому в ній доцільно спиратися на властиві безробітному сильні сторони його типу особистості, застерігаючись від виявлення слабких сторін, попереджуючи їх моральні наслідки. Виходячи з такого підходу, для кожного типу особистості розроблено рекомендації, що дозволяють:

по-перше, виявити, на які сильні сторони свого типу особистості слід опиратися під час влаштування на роботу;

по-друге, зрозуміти, як можна використати їх у безпосередніх діях із працевлаштуванням;

по-третє, розібратися, як можна уникнути ускладнень під час влаштування на роботу, що можуть виникнути від виявлення слабких сторін типу особистості безробітного.3

Як користуватися методикою пояснимо на прикладі одного з 16-ти типів особистості, що визначений безробітним у відповідності з методикою самооцінки2, скажемо ЕНЦТ - екстраверт - інтуїція - іраціонал-статик.

Перш за все познайомимось з описом сильних і слабких сторін, що можуть проявитися у роботі, типу ЕНЦТ, звернувшись до Практикуму 3 в посібнику "Теорія і практика самоменеджменту" (Лукашевич М.П., 2002, с.167).

Серед сильних сторін ЕНЦТ виділяють:
  • здатність створювати і підтримувати гармонійні стосунки між людьми, зміцнювати дух співробітництва;
  • цінування різнобарв'я думок;
  • здібності гарного оратора та організатора колективних обговорень;
  • рішучість та організованість;
  • здатність до лідерства.

Серед слабких сторін ЕНЦТ виділяють:
  • схильність ідеалізувати оточуючих;
  • поспішність у прийнятті рішень;
  • невміння справлятись із конфліктними ситуаціями;
  • хворобливе сприйняття критики на свою адресу.

Далі безробітному пропонується уважно ознайомитися з описом сильних сторін свого типу особистості і ще раз виявити, якою мірою кожна з них реалізується у його поведінці. Розташуйте на аркуші паперу свої сильні сторони у стовпчик по низхідній: зверху – найсильніші, знизу - найслабші, він звертається до опису рекомендацій щодо використання цих сторін, які можуть бути основою для планування пошуку та влаштування на роботу.

Так, поєднання сильних сторін ЕНЦТ таке, що більшість людей цього типу легко і навіть із задоволенням займаються пошуком роботи. Дійсно, ЕНЦТ досягають у цій галузі великих успіхів. Оскільки більшість консультантів з питань вибору професії також належать до типу ЕНЦТ, то не слід дивуватися, що деякі рекомендації тих, хто шукає роботу, здаються наче навмисне підібраними для типу ЕНЦТ.

Щоб досягти успіхів, людина типу ЕНЦТ повинна будувати свої плани пошуків роботи, спираючись на свої здібності.

Підходити творчо до плану пошуку, продумавши його заздалегідь і втілюючи на практиці.

Завчасно визначати вимоги до роботи, дотримуватися найголовніших пунктів у цьому списку, аби не втратити те, що має найбільше значення. У бесідах з людьми намагатись зібрати якнайбільше інформації, яка може стати у нагоді під час зустрічі з потенційними роботодавцями. Використовувати й інші джерела отримання інформації, не обмежуватись розмовами з людьми.

Використовувати свою винахідливість, знайти, а потім реалізувати практично найкращий спосіб "подати себе".

Справляти враження на потенційних роботодавців своїм бажанням працювати та впевненістю у собі.

Відразу ж намагатись створити доброзичливу, довірливу атмосферу, щоб показати, що й інші люди будуть почувати себе поряд з вами невимушено.

Точно формулювати свої відповіді на питання про те, що людина вміє робити, де отримала досвід, де працювала раніше і чому її цікавить саме ця робота.

Розробляти й активно використовувати широкий спектр пошуків.

Присвячувати більшу частину своїх пошуків усним інтерв'ю з людьми, які зробили свою кар'єру у тій галузі, що її цікавить, або з тими, чия робота становить для неї особливий інтерес.

Телефонувати друзям, родичам, колишнім співробітникам і повідомляти їх про те, що шукаєте роботу. Прохати їх говорити про пошукача з будь-якою людиною, котра могла б допомогти.

Бачити можливості роботи там, де її немає.

Обговорювати разом з друзями, яка робота сподобалась би безробітному, і не зупинятися на жодній, аж поки не набереться великий перелік. Попросити друзів і хороших знайомих запропонувати варіанти спеціальностей, що, на їхню думку, можуть сподобатися пошукачеві.

Під час бесід з потенційним роботодавцем показувати своє прагнення пристосовувати свій досвід та майстерність до вимог майбутньої роботи.

Пройти усі стадії пошуку роботи, приділяючи особливу увагу правилам хорошого тону.

Виконувати всі обов'язки, не запізнюватись, а ще краще - приходити трохи раніше на всі зустрічі, після прийому не забувати надіслати листа з висловленням подяки

Використовувати властивості своєї пам'яті для того, щоб тримати в голові дрібні деталі, подробиці, імена людей та іншу інформацію, яка здобута під час попередньої дослідницької роботи чи життєвого досвіду.

Незважаючи на те, що кожна людина унікальна й неповторна, багато людей типу ЕНЦТ мають потенційні недоліки, які властиві лише їм. Тут не випадково підкреслюється слово "потенційні", адже вони можуть бути або дійсно характерними для людини, або ні. Розглядаючи їх, слід звернути увагу на те, що ці недоліки можуть проявитися не тільки в пошуках роботи, але створювати певні труднощі в інших ситуаціях. Бажано підійти до цих недоліків з позиції свого колишнього досвіду. Спитати себе: "Чи є в мене слабке місце?". І якщо так, то наступне питання повинно звучати так: "Яким чином вони заважають мені отримати те, що я хочу?". Отже стає зрозумілим, що ключем до подолання слабких сторін є їх усвідомлений і цілеспрямований розвиток і компенсація.

Для цього слід ознайомитися з можливостями ускладнень через вплив слабких сторін свого типу особистості. Рекомендації 4 підкажуть, що слід робити, аби уникнути цих ускладнень у процесі реалізації свого плану пошуку та влаштування на роботу. Доцільно намагатись врахувати практичні поради щодо того, як компенсувати вплив слабких сторін свого типу особистості, а саме:
  • намагатись приймати рішення, керуючись не лише своїми власними емоціями;
  • використовувати об'єктивний аналіз, щоб передбачити логічний результат своїх можливих дій. Пам'ятати про те, що часто буває важко побачити справжній зв'язок причин і наслідків. Тому звертайтесь за допомогою до друзів, які добре на цьому розуміються;
  • не відкидати будь-який варіант тільки через те, що не сподобалась людина, яка проводила бесіду. Боротись також із спокусами судити про організацію чи посаду лише з першого позитивного враження;
  • не приймати критику на свою адресу чи відмову на свій власний рахунок;
  • приймати критичні зауваження такими, якими вони є. Буде легше подолати важкий період пошуків роботи, який вимагає напруження, якщо спиратися на допомогу друзів і родичів;
  • якщо відмовили в роботі чи не схотіли навіть розмовляти на цю тему, не варто звинувачувати в усьому тільки себе. Варто вважати, що ще одна з перешкод на шляху до мети, яку слід подолати;
  • концентрувати свої зусилля на тому, щоб зібрати всі необхідні відомості;
  • звертати увагу на деталі, дрібні факти, а також на людей, з якими необхідно зустрітися. Не нехтувати монотонними способами пошуків роботи заради встановлення все нових і нових контактів;
  • намагатись не вірити у все те, що говорять. Бути готовим ставити велику кількість питань, дізнатись, що собою являє компанія, де збираєтесь працювати;
  • оцінювати потенційну роботу й інших людей з реальних позицій;
  • спробувати дивитися на людей реально, визнавати обмеженість їх здібностей. Свідомо намагатись не ідеалізувати оточуючих, не висловлювати безумовну відданість їм;
  • якщо виникає конфліктна ситуація або ж непорозуміння, варто спробувати вирішити їх негайно, а не заплющувати на це очі, бо через це проблеми тільки ускладнюються;
  • не поспішати приймати рішення;
  • проведення підготовчої та дослідницької роботи допоможе утриматися від неосмислених рішень. Перш ніж вдатися до якихось пропозицій, доцільно прохати час на осмислення і переконатись, що це саме те, що потрібно;
  • якщо не здолати свій нахил до якнайшвидшого завершення, то виникає ризик прогавити інші гарні варіанти, як з'явилися на небосхилі, або погодитесь на роботу, яка власне не підходить.

Резюме:
    1. Розроблена на базі теорії психологічних типів К. Юнга і

методики ТАРТ (П.Б.Тіггер) методика професійного самовизначення і самореалізації може бути використана для підвищення ефективності пошуку роботи, працевлаштування.
    1. Ця можливість ґрунтується на ідеї, що пошук роботи є діяльністю, яку можливо розглядати як професійну. Отже, специфічні ознаки певного психологічного типу особистості проявляються також і в процесі пошуку роботи.
    2. Визначивши для кожного психологічного типу безробітного його сильні і слабкі сторони, можливо враховувати їх при працевлаштуванні, що підсилить особистісну спрямованість у визначенні стратегії і тактики пошуку роботи, використанні соціальних технологій її здійснення.

Література.
  1. Андреев В.И. Саморазвитие менеджера. – М.: Нар. образование, 1995.
  2. Зайверт Л. Ваше время – в Ваших руках (Советы руководителям, как эффективно использовать рабочее время): Пер. с нем. – М.: Экономика, 1991.
  3. Займитесь собой: Пособие по саморегуляции и самосовершенствованию. – М., 1995
  4. Литвинцева Н.А. Психологический автопортрет. – М.: Управление персоналом, 1996.
  5. Обозов Н.Н., Щекин Г.В. Психология работы с людьми. – 4-е изд., перераб. – К.: МАУП, 1998.
  6. Сохань Л.В., Головаха Е.Н., Ануфриева Р.А. Психология жизненного успеха: Опыт социально-психологического анализа преодоления критических ситуаций. – К., 1995.
  7. Тигер П., Бэррон-Тигер Б. Делай то, для чего ты рожден: Путь к успеш-ной карьере через самопознание: Пер. с англ. – М.: АРМАДА, 1996.
  8. Хомич И.И. Человек – живая система: Естественнонаучный философский анализ. – Минск: Беларусь, 1989.
  9. Щокін Г.В. Практична психологія менеджменту: Як робити кар’єру. Як будувати організацію: Наук.-практ. посібник. – К.: Україна, 1994.


В.В.Рибалка

(м. Київ)

Психологічний аналіз особистісної цінності безробітного як передумова надання йому допомоги у повторному професійному самовизначенні.

В останній час українська інтелігенція все гучніше закликає визнати особистість найвищою цінністю суспільства і держави. Більшість педагогів і психологів, погоджуючись з цим твердженням, все ж таки сприймає цінність особистості як певну метафору, як необхідний професійний символ психолого-педагогічної науки і тим більше – практики. Адже чи не про справжню цінність особистості робітників свідчать їх заробітна плата, вартість майна (свого чи родичів)? Відмітимо, що ще на початку ХХ століття відомий психолог і філософ, представник американського прагматизму У.Джемс відносив до фізичної особистості – в його розумінні складу цього феномену людського розвитку – тілесну організацію, одяг, батька й матір, жінку і дітей, домашню оселю, власність людини, витвори її праці і т.п. [2].

Проте, в своїй “ієрархії особистостей” – фізичній, соціальній, духовній – У.Джемс ставить фізичну особистість унизу, а духовну – вгорі. Духовна особистість, тобто об’єднання станів свідомості, конкретних духовних здібностей і якостей людини має, як вказує У.Джемс, бути для людини найвищою цінністю. Особистість може скоріше пожертвувати друзями, добрим ім’ям, власністю і навіть життям, аби не зрадити свої духовні принципи [10, с. 77-78].

Спроби підміни особистісних, передусім, духовних, цінностей матеріальними, їх ігнорування, перекручення, паплюження дорого коштувало цивілізації. Так, у відомій формулі автору “Капіталу” “гроші-товар-гроші” не знайшлося місця особистісним цінностям, які були винесені за межі абстрактного наукового аналізу і соціального життя в добрій третині земної кулі, що виявилось у спотвореному погляді на людину, в її знецінюванні і психологічному та фізичному нищенні. Тільки у другій половині ХХ століття у демократичних країнах почала привертати увагу інша формула, в якій особистість зайняла ключове місце: “Творча особистість – соціальний і предметний світ – духовні і матеріальні цінності – творча особистість” (одним з часткових варіантів якої може бути формула “Особистість-товар-гроші-особистість...”

Даний екскурс у проблему цінностей ставить питання про необхідність більш глибокого аналізу і синтезу уявлень про систему цінностей особистості, що утворює її вищу цінність у суспільстві. При розв’язанні цього питання мають бути визначені передусім філософсько-психологічні аспекти складу цінностей, їх структура, взаємозв’язки і функціонування. Один із найбільш важливих для нас аспектів полягає в тому, що психологічні цінності особистості виступають і як джерела, і як процеси, і як результати творчої діяльності особистості, які мають враховувавсь кожного разу, коли породження суспільства та його інститутів – особистість – виходить або входить в ці інститути. Це повністю стосується і безробітних, втрата якими робочого місця має розглядатись як суспільно-інституціональне явище, наслідком якого має бути переоцінка цінностей особистості без зниження його загальної значущості для суспільства.

Постановка проблеми аналізу цих цінностей одразу ж відкриває гігантський за своїм масштабом процес психічного розвитку особистісних цінностей, що триває від народження до похилого віку, і фактично є процесом накопичення цих цінностей в особистості. Цей процес має свою специфіку, форми, засади, результати. Так, у дошкільному дитинстві присвоєння культурних цінностей здійснюється в ігровій діяльності, у шкільному – через навчання і виховання, у післяшкільному віці – у професійній підготовці. Відмітимо, що накопичення духовних цінностей онтогенетично передує появі у житті людини матеріальних цінностей (!). Суспільство і сама особистість ретельно закладають у свідомість спочатку незліченні духовні скарби, але так, начебто закопують, ховають їх від самого суб’єкта і від суспільства, забуваючи, що, де і як ховається ця скарбниця. Тому, говорячи словами одного з персонажів книги Д.Карнегі, людина кінець-кінцем навіть не уявляє, які скарби ховаються в ній [4, с. 177]. Тому слід більш чіткіше уявити собі зміст і структуру цих цінностей, механізм їх “закопування” і “розкопування”, засвоєння і використання. До речі, саме такий підхід може зберегти емоційну рівновагу особистості безробітного, уникнути загрози появи депресії, девіантної поведінки, суїцидальних потягів.

Які ж цінності накопичуються, акумулюються в кожній особистості в ході психічного розвитку? Ми розглядаємо їх через концепцію тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості, яка виконує функцію схеми, креслення тієї “скриньки скарбів”, в якій розкладені у певному порядку ці цінності: в одному відділі – діаманти-властивості, в іншому – золоті здібності, в третьому – перлини-якості і т.д. [11].

За першим, соціально-психолого-індивідуальним, виміром розгля-даються так звані термінальні, за класифікацією Рокича, цінності – базові властивості особистості – такі як спілкування, спрямованість, риси характеру, самосвідомість, інтелект, психофізіологічні властивос-ті. Говорити про них як про термінальні, тобто змістові, цільові, можна лише умовно, адже кожна з властивостей особистості має, за думкою Г.С.Костюка, мотиваційний, змістовий та операційний аспект. Додамо до цього списку також цільовий та емоційний аспекти. В нашій концепції особистості цей термінальний момент позначений належ-ністю кожної властивості саме до соціально-психолого-індивідуального виміру. Але водночас, кожна властивість розглядається нами і у діяльнісному вимірі, в якому вона набуває ознак інструментальної цінності, а також – і у генетичному вимірі, при контексті якого вона отримує ознаки вікової цінності. Відповідно до цього, в теоретичному, макроструктурному аналізі, у діяльнісному вимірі кожна властивість має бути віднесена до одного з п’яти компонентів діяльності: а) потребово-мотиваційного; б) інформаційно-пізнавального; в) ціле утворюючо-планомірного; г) операційно-результативного; д) емоційно-почуттево-утверджуючого. А при наступному мікроструктурному аналізі кожна з вказаних інструментальних цінностей має бути диференційо-вана на ці ж п’ять діяльнісних компонентів.

Відповідно до цього, цінності кожної з підструктур особистості, тобто узагальнені термінальні цінності диферент-ціюються на такі інструментальні цінності:

І. Спілкування:

а) потреба (афіліація) і мотиви спілкування (у безпеці, співпраці, співробітництві, інформації, престижі, авторитеті, самовираженні, самоствердженні тощо);

б) обмін інформацією (комунікація), діалог, вербальне чи невербальне, усне чи писемне спілкування, здатність до дискусії, виступу, дебатів, бесіди тощо;

в) взаєморозуміння (перцепція), ідентифікація, рефлексія, тактовність тощо;

г) взаємодія (інтеракція), співробітництво, координація, кооперація, змагання, чесна конкуренція тощо;

д) емоційне, почуттєве спілкування, емоційна регуляція спілкування, позитивне ставлення до партнера зі спілкування (атракція), симпатія, емпатія (співпереживання), антипатія.

Вже вказаний перелік компонентів спілкування підтверджує справедливість думки Антуана де Сент-Екзюпері про цінність людського спілкування, завдяки якому активно створюються усі спільноти людської цивілізації, через яке людина включається у виробничі колективи, групи і взаємодіє з їх членами.

ІІ. Якщо говорити про цінність складових спрямованості особистості, то можна виділити такі з них, як:

а) потреби, з яких починається усяка активність, поведінка і діяльність; до їх числа відносяться природні і культурні, духовні і матеріальні потреби, як стани нестачі чогось в особистості; завдяки потребам людина виокремлює у предметному світі мотиви діяльності і поведінки, які задовольняють її; це здійснюється в процесі опредмечування і розпредмечування дійсності і мотивів;

б) інтереси як пізнавальні потреби і мотиви, що мають дуже розгалужену, як сам світ, структуру, оскільки людина прагне до цього світу, залежить від нього, перетворює і засвоює зовнішній і внутрішній світ, опредмечує і розпредмечує його у діяльності;

в) цілі, плани, програми, проекти життєдіяльності, системою яких окрема людина і людство в цілому охоплюють увесь світ, тримають його у стані потенційного перетворення в Ноосферу;

г) наміри, прагнення цілеспрямовано досягти запланованих результатів, через що у планети Земля немає шансів залишитися незмінною в рої полідіяльності шестимільярдного скоординованого, цілеспрямованого, тотально перетворюючого організованого, об’єднаного, невпинного суперсуб’єкта трудової діяльності;

д) емоційно-почуттєвий регулятор цієї спрямованості, який спрямовує усі потреби, мотиви, інтереси, цілі, плани, наміри, потяги у прагматично-гуманістичному напрямі, що визначає гуманістичний радикал діяльності і перетворення дійсності.

Отже, ми бачимо, наскільки важливою і цінною є сфера спрямованості людини. Фактично в цій сфері закладаються усі інші цінності людства.

ІІІ. Якщо ж говорити про цінність рис характеру людини, то саме в ньому відображається, викристалізовується увесь блискучий багатогранний досвід громадської, міжособистісної, внутрішньоособистісної мегадіяльності особистості:

а) потребово-мотиваційні риси характеру – переконаність, ініціативність, впевненість – свідчать про властиву сильному характеру схильність продуктивно взаємодіяти з іншими у спільній діяльності;

б) інформаційно-пізнавальні риси характеру – допитливість, чесність, товариськість, надійність, поінформованість – свідчать про високу якість оперування працівника з необхідною у спільній діяльності інформацією;

в) цілеспрямованість, рішучість, планомірність, організованість, педантичність – всі ці риси характеру забезпечують ефективність формування і дії цільових, планомірних рис характеру особистості;

г) відповідальність, толерантність, як риси характеру, забезпечують якість, рівність, демократичність стосунків партнерів по діяльності.

ІV. Самосвідомість включає такі цінні регулятори, організатори самодіяльності, як самопізнання, самооцінка, саморегуляція, самоконтроль, самоорганізація, самовдосконалення, самовиховання, почуття власної гідності. Це відмітив ще дві з половиною тисячі років тому стародавній грек Сократ у своєму вислові: “Пізнай самого себе”, а в кінці ХХ століття його доповнив А.Маслоу, наполягаючи на значущості самоактуалізації особистості.

V. Про цінність досвіду людини, її компетентності, мудрості, майстерності, професіоналізму годі й говорити. Адже система провідних потреб і мотивів, знань, умінь, навичок, доцільних емоційних стереотипів, що поповнюється усе життя і вочевидь свідчить про накопичувану кожною особистістю спеціалізовану рольову, статусну, професійну спроможність, потенціал, силу, що стає ще більш зрозумілим, якщо враховувати не тільки внутрішню (ідеальну), але і зовнішню (матеріальну) інструментальну оздобленість працівника. Водночас, слід усвідомлювати, що ціннісний статус має не уся система знань, умінь, навичок, а лише її центральне актуальне ядро, від якого залежить успіх трудової діяльності.

VІ. Інтелектуальні цінності особистості є найбільш зрозумілі як інструментальні цінності. Про це свідчать їх перелік: творча увага і сприйняття дійсності, спостережливість, логічне мислення, системне мислення, теоретичне мислення, творча уява, фантазія, оригінальність, нестандартність інтелекту, стратегічне мислення, практичний розум, пам’ять тощо. Саме завдяки цим цінностям у пізнавальній, дослідницькій та практичній діяльності були виявлені і збагачуються наукові цінності – закони, закономірності, науковий світогляд, фонд наукових знань людства, методи і технології, на основі яких здійснюється перетворення косної матерії у ноосферу.

VІІ. Найменше вивчені, усвідомлюються і тому правильно використовуються психофізіологічні цінності особистості, хоча вони виконують функцію її біологічного фундаменту. Складається враження, що людина начебто відірвалася від цього фундаменту і формує особистість в абстрактному повітрі. А це може призвести до відхилень і хвороб, які отримали назву психосоматичних.

Про які цінності можна говорити на цьому рівні аналізу? Передусім – про цінності конкретного типу темпераменту, але водночас – в контексті його обмежень.

Так, флегматоїди характеризуються силою нервової системи, але водночас – її повільністю, що призводить до зануреності людини у внутрішній світ, у ретроспективний аналіз в ньому подій минулого. Для цього формується потужний інтелект, для ефективного прояву якого не слід обмежувати флегматоїда у часі, у темпі роботи.

Для меланхолоїдів властива висока чутливість, витонченість інтелектуальних процесів, розвинутий внутрішній план розумових дій, але – слабкість нервової системи (у 1,5–2 рази, в порівнянні з іншими типами темпераменту), схильність до переживань, стресу, страху в екстремальних ситуаціях, що може розладнати тонкий механізм інтелектуальної діяльності. Для них слід будувати психологічно комфортні умови діяльності. Це особливо важливо для безробітних-меланхолоїдів, які потребують особливої уваги служб зайнятості.

Для сангвініків характерна висока працездатність, оперативність, продуктивність діяльності, готовність до роботи в напружених умовах. Проте, їх сила може перейти у парадоксальну слабкість, якщо вони працюють поряд із меланходоїдами і флегматоїдам – у детренованість, амбіційність, поверховість тощо.

Холероїди стрімкі, працездатні, комунікативні, але можуть вносити деструктивні тенденції у спільну діяльність, порушувати організованість, ініціювати конфлікти тощо. Однак і їх властивості можуть бути цінними в певних трудових ситуаціях, приміром, тоді, коли необхідно руйнувати соціальні й емоційні стереотипи.

За генетичним виміром – ми ще маємо розробляти віковий аспект проблеми цінностей, який співпадає з існуючою схемою провідних діяльностей для кожного віку. У немовляти це цінності тілесно-емоційного спілкування та предметно-маніпулятивного засвоєння оточуючого світу; для дошкільників – предметна, рольова, моральна гра з розвинутою уявою, сенсорною культурою; для молодших школярів – планомірне засвоєння культури в процесі навчання, що потребує розвитку уваги, пам’яті, логічного мислення і відтворюючої уяви; для підлітків – особистісне самовизначення на основі спілкування і рефлексії; для старшокласників – професійне самовизначення на основі навчального і життєвого досвіду (знання, уміння, навички, інтереси, здібності, життєві цілі і плани); для юної людини – професійна підготовка (науковий світогляд, професійна компетентність) і життєве самовизначення (пошук подружжя і створення сім’ї, коли усе попереднє начебто повторюється, але обертається вже навкруги нового покоління); для дорослої людини – професійна майстерність і життєва мудрість; для похилої людини – передача професійного і життєвого досвіду, генеративність; для старечої людини – самообслуговування.

Отже, ми маємо дуже складну систему зародження, збереження, засвоєння, накопичення, насичення, використання і трансформації цінностей в межах однієї особистості, що утворює її онтодинаміку, і у міжособистісному контексті, що складає її соціодинаміку.

Звичайно, що все це має бути враховано працівниками, зокрема, практичними психологами у допомозі безробітному, що утворює дуже складну і незвичну проблему, в якій можна накреслити наступні аспекти.

По-перше, особистість безробітного, якщо ми говоримо саме про особистість, а не про індивіда або організм, до рівня якого його “опускає” ситуація втрати роботи, формується як культурно-психологічний феномен, в центрі якого знаходяться ті чи ті психологічні цінності. Це не виключає наявність навкруги ціннісного ядра більш-менш індиферентної периферії, або зменшення, зовнішньо або внутрішньо детермінованого, цього ядра. Цей факт не повинен обмежувати нуклеарної ціннісної активності психолога, що ставить проблему самоактуалізації особистості за зразком співвідношення “фігури і фону”.

По-друге, особистісні цінності, так само як і індиферентні елементи досвіду, здібностей особистості витискаються у несвідоме, приховуються в ній, що, за відсутності психологічних “ключів”, утруднює їх усвідомлення і актуалізацію в ситуації повторного професійного самовизначення безробітного.

По-третє, психологічні цінності можуть не усвідомлюватись як пріоритетні, оскільки часто формується викривлена шкала пріоритетів, в якій на першому місці постають в ситуації втрати роботи передусім матеріальні цінності. Тобто, необхідно працювати не з окремими цінностями, а з їх суб’єктивно сформованими цілісними шкалами – з адекватними пріоритетами значущості цінностей особистості.

По-четверте, треба вчитись і вчити особистість працівника керувати своїми пріоритетами, оперувати із суб’єктивними шкалами цінностей і індиферентностей. Для цього, можливо, доцільно перейти від лінійної до колової та спіралеподібної побудови шкал цінностей, які забезпечують рівність цінностей та їх ситуаційну актуальність.

По-п’яте, слід вчити особистість безробітного як уходити “в себе”, у світ своїх потаємних психологічних цінностей, так і виходити “із себе” у соціально визначений світ цінностей, що пов’язане із діалектичною єдністю і врівноваженістю процесів інтеріоризації та екстеріоризації, засвоєння і використання, індивідуалізації і соціалізації, опосередкування і розопосередкування, навчання і творення, формування і самоактуалізації особистості.

Крім того, доцільно контролювати і розряджати гальмуючий вплив на аксіологізацію властивостей особистості безробітного таких механізмів, як психологічні захисти, акцентуації характеру, дисгармонії мотиваційно-смислової сфери (мотивація приреченості), надмірна замкненість, інтелектуальна обмеженість, стереотипи досвіду, неадекватне використання можливостей нервової системи.

На наше переконання, слід дещо переорієнтувати теорію і практику роботи психологів служб зайнятості у зазначеному вище напрямку, щоб процес повторного професійного самовизначення безробітного перетворювався у свідоме розкриття духовних скарбів, психологічних цінностей його особистості. Водночас, слід уникати загрози необмеженого і небезпечного випромінювання надто розкріпаченої ціннісної енергії особистості працівника за зразком “Ящика Пандорри”. Справжня психологічна допомога має забезпечити таку онтодинаміку і соціодинаміку особистісних цінностей безробітного, за якої він знайде себе у суспільній системі розподілу праці, а його особистісна цінність виступатиме джерелом творчої активності, творення нових цінностей.

Література.
  1. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. – Рівне: “Ліста – М”. – 2003. – 128 с.
  2. Джемс У. Психология. – М.: Педагогика, 1991. – 368 с.
  3. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Науково-методичний посібник. – К.: МАУП, 2000. – 312 с.
  4. Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. – К.: Наукова думка, 1989. – 222 с.
  5. Костюк Г.С. Избранные психологические труды / Под ред. Л.Н.Проколиенко. – М.: Педагогика, 1988. – 304 с.
  6. Мазараки А.А., Ильин В.В. Философия денег: Монография. – К.: КНТЭУ, 2004. – 719 с.
  7. Моргун В.Ф. А.С.Макаренко и психология личности // Вопросы психологии, 1988. - № 4. – С. 83-84.
  8. Ничкало Н.Г. Теоретико-методологічні проблеми і перспективи розвитку досліджень з неперервної професійної освіти / Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Зб. наук. праць /За ред. І.А.Зязюна та Н.Г.Ничкало. – Ч.1. – К.: 2001. – 392 с.
  9. Помиткін Е.О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти: Науково-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1996. – 164 с.
  10. Психологія: Підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова. – 4-е вид. – К.: Либідь, 2003. – 560 с.
  11. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології (Досвід особистісно центрованої систематизації категоріально-поняттєвого апа-рату): Навчально-методичний посібник. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 204 с.
  12. Рудницька О.П. Музика і культура особистості: Проблеми сучасної педагогічної освіти: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 248 с.
  13. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня: Монографія. – К.: Поліграфкнига, 1996. – 403 с.
  14. Яценко Т.С. Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2004. – 679 с.


Побірченко Н.А.

(м. Київ)

Психологічний аналіз особистісно-орієнтованої підтримки безробітних випускників професійно-технічних навчальних закладів.

Дослідження динаміки особистісно орієнтованого підходу проводилося у співвідношенні з об’єктивними критеріями психологічного розвитку особистості безробітних та у відповідності з психологічними професійними орієнтаціями.

Характеристики критеріїв в наступному. Перший критерій – особливості поведінки особистості безробітних в близькій ситуації його життєдіяльності. Їх об’єктивними показниками є образ життя, соціаль-ний статус, соціальні ролі, які вони виконували в ситуаціях зайнятості.

В системі сучасних соціальних відносин у більшості безробітних продовжує діяти процес соціалізації особистості. В основі соціалізації інший механізм адаптації та індивідуалізації – пошуки засобів для означення своєї індивідуальності.

Соціальне середовище схвалює і культивує лише ті індивідуальні особливості безробітних, які відповідають особистісним цінностям і вимогам сучасної професійної діяльності. Відбувається інтеграція провідних індивідуальних якостей особистості з соціально значимими вимогами діяльності. Процес і результат інтеграції визначає особливості поведінки безробітного і його особистісну готовність розв’язувати протиріччя між реальними, близькими йому умовами життя і актуальними психологічними можливостями, необхідними в оволодінні новими для нього професійними знаннями, уміннями і навичками.

Другий критерій – оволодіння безробітним провідною для нього трудовою чи професійною діяльністю. Така діяльність опосередковує відношення безробітного до соціального середовища, спрямовує його стосунки з роботодавцем, вибудовує соціальну ситуацію його працевлаштування на кожному етапі безробіття. Особистість змушена займатися різними видами діяльності, але серед них йому важливо виокремити провідну діяльність по відношенню до психічного стану, до сформованого особистісного трудового потенціалу.

Безробітний враховуючи властиві вікові потреби та психологічні можливості самостійно визначає зміст і форми провідного типу діяльності і через її організацію вибудовує працевлаштування. Важливим психологічним механізмом зміни провідних типів діяльності у безробітного є зміни міжособистої професійної взаємодії роботодавцями з людьми, які допомагають йому в пошуках роботи.

Третій критерій – набутий особистісний досвід і прагнення до внесення змін в подальшу життєдіяльність. Досвід оцінюється наприкінці певного етапу психологічного віку, і є показником успішного розв’язання безробітного протиріч, що діють в соціально-економічних умова ринку праці. Усвідомлений досвід приводить до перебудови свідомості безробітного у нього, змінюється система відношень його до людей, до власного емоційного стану незайнятості. Стара ситуація ставлення до праці розпадається, складається нова, створюються умови для переходу безробітного до нового типу провідної діяльності, в нову систему ставлень.

Підкреслимо, що незайнятість у безробітного супроводжується критичними періодами. Показниками їх є зміни у його поведінці: підвищена подразливість, впертість, конфлікти, депресії, відсутність активності тощо. Причина: загострення протиріч як в рушійних силах зайнятості, так і внаслідок незадоволення нових потреб. Наприклад, в 25 років у випускників вищої школи діє потреба “Я – ще можу працювати, бути соціально-значимим. Протиріччя з його професійним самоствердженням виступає у особистості відсутність уміння самостійно сформулювати нову професійну задачу, ту, яку він зможе реалізувати і яка є соціально значимою.

Професійна сутність його кризи: форма діяльності, котра була провідною, викорінює себе, але в ній мають виникнути нові передумови, нові мотиви до нової діяльності. Минулі види відносин та активність згасають, відбувається пошук нової конкретної діяльності, яка б задовольнила нові потреби. Якщо безробітний в змозі знайти такі діяльність, то в нього змінюється спрямованість, виникають нові інтереси, намагання. Починається активне засвоєння нової діяльності, яка стає провідною, безробітний формулює нові цілі, в нього удосконалюються психічні процеси починається стабільний період особистісними становленнями. Але в цей період знову виникають нові протиріччя, нові кризи, які примушують безробітного самоудос-коналювати певні актуальні для ситуації зайнятості діяльнісні функції, криза повторюється.

Таким чином, критичні періоди мають прогресивне значення для безробітного. Разом з цим в його поведінці властива велика уразливість, ранимість, функціональна нестабільність, що знижує навіть адаптаційні механізми організму.

Розв’язання кризи неодмінно вимагає від нього зміни тактики, стилю мислення, які підтримали його намагання відновити активний стан. Потрібна своєчасна допомога, сприятиме в цих ситуаціях інтимне спілкування, що не дасть загострити внутрішньому конфлікту.

У відповідності з описаними характеристиками об’єктивних критеріїв особистісно-орієнтованого підходу, проаналізуємо ті його дії, які, які актуалізують ставлення особистісних новоутворень і стан обізнаності безробітного з сучасними професіями.

На віковий аспект безробітного істотно впливають труднощі соціально-економічного та політичного характеру. Чим революційніше суспільство, тим важче молоді приймати рішення щодо становлення професійної кар’єри.

Можна сказати, що у безробітних випускників, які постійно незай-няті працею може спостерігатись інфантилізм у їх ставленнях до життя.

Більшість з них живуть ніби з прицілом на майбутнє: “ось піду працювати, тоді все вирішиться”.

Негативна риса, яка може проявлятись у віці від 25 до 30 років – не дозріла самостійність. Самостійність характеризується здатністю до самоствердження, до стабільності свого “Я”, але безробітні помітно втрачають власну думку, погляди, оцінки, не беруть на себе відповідальність за минуле, теперішнє і майбутнє. вони схильні до життя за чужий рахунок.

Мотив творчої само реалізованості у них не активізується. Разом з тим, у безробітного зберігається “спроба” випробувати свою “міцність”, тому серед них немало здібних до різних видів діяльності, вони вперто намагаються використати або знайти максимальні можливості для самореалізації в продуктах праці - таке “хоббі”. Їх почуттєво-емоційна сфера і характеризується зрілістю, що дає їм шанс сформувати “Я-концепцію”, виробити професійно “Я”. Таким чином, безробітні випускники різного типу навчальних закладів твердо переконані у своїй індивідуальності, впевнені у власній потрібності; здібностям будь-якої діяльності; почуттям власної людської гідності.

Їх соціальна позиція орієнтована на здатність зайняти певні положення, здобути соціальний статус.

Це може підтримувати у них позитивне ставлення до працевлаштування, інтерес до діяльності, що диктується соціальною необхідністю, власним потенціалом, свідомою активною повагою до своєї власної особистісної позиції.

Ефективну психологічну підтримку безробітних, що не втратили інтересу до праці, своєї людської самоповаги може скласти розширене коло ділового спілкування, шляхом організованих тренінгів і само діагностичного обстеження.

В умовах тренінгу у безробітних може виникати нова якість – сповідальність, саморозкриття, здатність довірятись і відчувати відповідальність за довіру до себе.

Таким чином, особистісно-орієнтований підхід, що реалізується тренінгами різного спрямування, сприяє підйому інтелектуальної активності, появі у безробітного узагальнення, абстрагування, тенденції до причинного пояснення власної поведінки демонструвати вміння, обґрунтовувати свої погляди з позицій об’єктивної істини в умовах особистісно-орієнтованого підходу.

У безробітних змінюється емоційна тривожність, самооцінка стає стійкою, підвищується рівень рефлексивного оцінювання власних домагань. У сфері потреб і мотивів спостерігається поява нових мотивів, бажань знайти сенс життя, проаналізувати можливості долати труднощі у пошуках праці.

У самосвідомості змінюється відношення до тимчасових невдач. Контроль і оцінка набувають сенсу в оволодінні діями самоконтролю та адекватної самооцінки.

Вчасна психологічна підтримка безробітного, що реалізується особистісно-орієнтованим підходом, сприяє поглибленому відкриттю ним свого внутрішнього “Я”, набуває стійкого характеру. Зовнішня поведінка і внутрішній світ у безробітного ще можуть не співпадати тільки тому, що безробіття, як правило, порушує потребу в усамітненні.

Лише 37% змогли написати у своїх життєвих і реальних проектах про те, що вони спрямовані на те, щоб знайти себе в колективній співпраці з юристами, лікарями, менеджерами, спеціалістами з комп’ютерної технології, з власниками автомобільних компаній. Решта ж (63%) констатували необхідність грошей, гарної роботи, освіти, власних фірм. Бажання мати великі прибутки, але шляхи досягнення цього усього у безробітних поки що чітко не викреслювалися. Тому у їх проектах не можна сказати, впевнено, що в них вже є стійкий світогляд або чіткий план пошуку роботи, чи втілення своєї мети. швидше можна констатувати більшу зосередженість на собі, на моменті забезпечення власних амбіцій. Набагато глибшу і впевненішу, але все-таки на собі, а не на своїй діяльності. Трудова діяльність у більшості безробітних випускників є ще як фон, як приміряння на себе сучасних життєвих стереотипів, які суспільство визнає цінним і важливим. Тобто, момент особистісної соціалізації ніби йде успішно, але адаптація до постійної працезайнятості ще чітко не вимальовується, її необхідність лише окреслюється. Не дивлячись на це, факт наявності цілеспрямованості з досягання мети, нехай дещо стереотипної, але від цього не менш значущої, залишається для безробітних випускників істотним. І він, по суті, дуже детермінує становлення їх особистісної готовності до життя та праці в умовах бізнесу.

Більшість випускників професійно-технічних навчальних закладів прийняли як професійну задачу факт необхідності підприємницькими вміннями та професійну, з ними пов’язаних орієнтирів у сфері бізнесу. Причому, це відбувається стихійно, без соціальної на те підготовки самим процесом функціонування суспільних змін.

З погляду на становлення безробітних можна прогнозувати їх успішність в розв’язуванні проблеми працевлаштування в умовах бізнесу, з розвитком у випускників інтересу до бізнесу, становлення в них важливої для працевлаштування здатності – рефлексивно оцінювати минулий набутий досвід та зайнятості.

Рефлексія минулого та набутого досвіду зайнятості є важливим компонентом їх особистісної готовності до підприємницької діяльності.

Спрямованість рефлексивного оцінювання у безробітних випуск-ників є тісно психологічною самопідтримкою, що актуалізує у них взаємозв’язок. Внутрішніх можливостей з досягненням зовнішніх цілей і, таким чином, допомагає їм визначитися зі своєю особистісною готов-ністю до підприємницької чи будь-якої іншої діяльності в ринкових умовах.

Висновки.

1. Проведений психологічний аналіз особистісно-орієнтованої підтримки безробітних випускників професійно-технічних навчальних закладів. Переконує в необхідності вивчення особистісно значимого змісту близьких соціально-економічних ситуацій життєдіяльності з метою активізації їх інтересів і схильностей до праці, яка вимагає реалізації ними тих знань, умінь і навичок, практичного досвіду роботи.

2. Особистісно-орієнтованою підтримкою важливо активізувати у безробітних усвідомлення здібностей до самостійного працевлаштування, значимості їх використання.

3. Важливим для безробітних випускників здатності до рефлексивного оцінювання минулого і теперішнього життєвого досвіду в творчій постановці і вирішенні професійних завдань, які мають нові соціально цінні перспективи і результати.

4. В умовах реалізації особистісно-орієнтованої підтримки безробітним випускникам оволодівати знаннями і уміннями підприєм-ницької праці, доцільно пропонувати їм, необхідно усвідомити, що у бізнесовій праці потрібно дбати не лише про прибуток, про якість продукції, а й про налагодження економічних стосунків з робото дав-цями, партнерами. Вони мають знати, що створення матеріального продукту не обходиться без індивідуальної, сумісно-групової праці, без навичок раціональної самоорганізації свого часового простору.