Geum.ru

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №4 від 05 травня 2005 р. Київ 2005

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   30

Література.


1. Прокопенко І.Ф. Програма “Орієнтир”. Розвиток схильностей до підприємницької діяльності у молодших школярів. – К., 1995. – 40 с.

2. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників. Дис. доктора псих. наук. К., 1998.

3. Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку. Наук.-метод. зб. – Харків, 1996. – 171 с.

4. Побірченко Н.А. Програма розвитку в учнів особистісної готовності до професій бізнесу /для учнів V-XI класів, психологічний аспект/. – К., 1997. – 45 с.


УДК 331.548 (477)

Міропольська М.А.,

Професійна орієнтація безробітних: організаційно-психологічні умови її здійснення в службі зайнятості

Фундаментальною умовою розвитку суспільства та економіки є розвиток людського ресурсу суспільства, становлення громадянського, інтелектуального та професійного потенціалу країни. Формується нова концепція ставлення до людини – управління людським ресурсом.

Основне завдання управління людськими ресурсами полягає в ефективному збереженні та відтворенні, направленому формуванні та раціональному використанні професійно підготовленого персоналу, який відповідає потребам національної економіки, підприємств та організацій. Забезпечення відповідності кваліфікації працівників та робочих місць залежить від багатьох факторів, серед яких одне з перших місць належить питанню професійного самовизначення людини.

Науково обґрунтований і обміркований вибір особою професії складає найкращі передумови для досягнення нею максимальних результатів праці, високого задоволення своєю трудовою діяльністю, швидкого та ефективного включення у суспільне виробництво, підвищення продуктивності праці, зменшення плинності робочої сили [1] .

На місце оцінки відповідності якостей працівника вимогам робочого місця поступово приходить процес регулювання розвитку професійної кар’єри, який включає планування професійної кар’єри, консультативний супровід та допомогу у професійному становленні та розвитку працівника, а також незалежну оцінку рівня його професіоналізму. Постає необхідним створення системи профорієнтаційного, психологічного супроводження та підтримки індивіда на його життєвому шляху, та, насамперед, у процесі формування та реалізації професійної кар’єри людини 2,3.

Перехід до нових орієнтирів у здійсненні профорієнтаційної роботи в державній службі зайнятості зумовлюється розвитком чинного законодавства, впровадженням Єдиної технології обслуговування незайнятого населення, станом державного і регіональних ринків праці та необхідністю посилення реального впливу профорієнтаційних заходів на результативність працевлаштування. Якщо досі порівняно з іншими напрямками активної політики зайнятості профорієнтація виконувала, переважно, обслуговуючі функції, то зараз актуальними стають функції активного формування тих професійних намірів безробітних, втілення яких було б реально забезпечено службою зайнятості.

Беззаперечно, що вибір або зміна професії значною мірою визначають зміст та якість життя людини. Обрана людиною сфера професійної діяльності виступає засобом самореалізації її як особистості. Через самовизначення людина прагне пізнати власну сутність, зрозуміти та здійснити своє життєве призначення, визначити свою суспільну роль. Професійне самовизначення є не одноразовим актом вибору професії, а результатом тривалого пошуку та самопізнання. Особливо складно цей процес відбувається в періоди кардинальних економічних та суспільних змін, що характерні для сьогодення.

Професійне самовизначення особистості логічно розглядати як одну зі сторін її цілісного життєвого індивідуального самовизначення. Стосовно професійної перспективи важливим показником її реалістичності виступає зв’язок життєвих та професійних очікувань, ціннісних орієнтацій і життєвої мети з професійними планами, здатність пов’язати їх з актуальною життєвою ситуацією. На основі проведених досліджень Є.І.Головаха приходить до висновку, що в процесі професійної орієнтації потрібно приділити увагу суб’єктивним та особистісним факторам. Життєві орієнтації і мета особистості, її уявлення про майбутнє, рівень психічного розвитку та емоційні особливості відіграють першочергову роль у професійному самовизначенні у порівнянні з відповідністю схильностей та здібностей вимогам певної професії 4.

В науковій літературі аргументовано обґрунтовується недостатність підходів у профорієнтації, які обмежуються лише аналізом співвідношень між вимогами професії та комплексом здібностей особистості. Вибір професії обумовлений складними психологічними процесами і внутрішніми психологічними факторами особистості 5. „Комплекси установок, звичок, рис характеру, навичок, вмінь і знань, що визначаються розвитком і життєвим досвідом людини,” й становлять власне психологічний фактор, який є найбільш складним для визначення і управління, але „саме від нього в цілому залежить наявність або відсутність рішення про вибір професії, його адекватність та реалістичність” 6.

Психологічність підходу до особистості, що професійно самовиз-начається, визнання складної обумовленості цього процесу внутрішніми психологічними факторами ставить нові завдання перед профконсультацією, що розглядає професійне самовизначення людини у контексті її цілісного життя.

Орієнтуючий, корегуючий, скеровуючий підходи до профконсультації і профорієнтації як цілісної системи все більше поступаються місцем розвиваючому, активізуючому та діалогічному підходам, а також методам, метою яких є допомога особистості у вирішенні її проблем, пов’язаних з професійним самовизначенням. Цей процес отримує підтримку у вітчизняній психології і набуває особливої цінності у практиці профконсультування 7.

Головною метою професійної орієнтації є сприяння підвищенню конкурентоспроможності працівника на ринку праці на основі врахувань особистих характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці. Тому актуальним питанням стає удосконалення існуючої системи профорієнтації, знаходження оптимальних, раціональних шляхів підвищення ефективності профорієнтаційних послуг клієнтам служб зайнятості, зокрема такої їх категорії як дорослі. Йдеться про людей, які мають певний професійний та життєвий досвід, для них профорієнтація має вигляд переорієнтації.

Статистичні дані державної служби зайнятості України свідчать про реальне зростання чисельності осіб, які отримали профорієнтаційні послуги. Наявна чітка тенденція зростання кількості таких послуг для дорослих людей, і серед них для тих, хто має професію. Ці дані ясно свідчать, що переважну більшість серед незайнятих клієнтів центрів зайнятості складають саме дорослі (особи старші 28 років), і підтверджують необхідність приділяти велику увагу профорієнтаційній роботі з цією категорією населення.