Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №4 від 05 травня 2005 р. Київ 2005

Вид материала

Документы

Содержание І.Г. Денисов Відхідництво як втеча від безробіття

Подобный материал:

• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3683.94kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3186.06kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 547.21kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 770.49kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 1765.7kb.

І.Г. Денисов

(м. Мелітополь)

БЕЗРОБІТТЯ, ЯК РЕЗУЛЬТАТ НЕУСВІДОМЛЕННЯ ВЛАСНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

Проблема побудови психологічного портрета сучасного безробітного досить складна і багатопланова, тому що портрет безробітного, як і кожної людини, багатогранний. Крім психологічних складових ми повинні враховувати біологічні і соціальні детермінанти, що впливають на потреби, мотиви, забезпечують нормальне функціонування людини на рівні особи, індивіда і особистості.

Слід визнати, що сьогодні, проблема безробіття не набула глобального значення, але, це бомба повільної дії.

У загальному визначенні, безробітні – це громадяни працездатного віку, які з не залежних від них причин не мають заробітку через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, бажають працювати і знаходяться у пошуках роботи.

Навіть з цього визначення ми бачимо, що проблема безробіття на сьогоднішній день розглядається більш, як проблема соціальна і тому, заходи, що вживаються для вирішення її носять більш соціально-економічний характер, а психологічні питання вирішуються на рівні соціально-психологічної адаптації і реабілітації відносно ситуації, що вже склалася.

Головні напрямки роботи з безробітними старшого покоління більш-менш з’ясовані. Це навчання з робітничих професій, яке активно впроваджується за комплексними та індивідуальними планами і програмами; курси безпосереднього навчання на робочому місці підприємств, установ та організацій; модульна система професійного навчання і т.д.

Всі ці заходи розраховані на роботу з людьми, що вже мали роботу і втратили її.

За даними Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України за 2002 рік на випадок безробіття професійне навчання проходило 163,4 тис. безробітних.

Із загальної чисельності громадян, які навчались у 2002 році за направленнями служби зайнятості особи, які мали робітничі професії, складають 37,5 %; службовці – 33,9 %; особи, які не мали професії – 28,6 % ; молодь у віці до 18 років – 7,7 %.

А тепер спробуємо уявити, скільки державних коштів було витрачено на цей необхідний, але часто, малоефективний процес.

Не може не привернути увагу і цифра 7,7 %. Це кількість безробітних юнацького віку, тобто, віку початку трудової діяльності.

Ми пропонуємо розглядати проблему безробіття як психологічну. І одним із способів вирішення її, або зниження її впливу на психіку людини ми бачимо початок впровадження зі шкільної лави програм усвідомлення власних можливостей і розвитку здібностей.

Оскільки загально прийнятим для обрання майбутньої професії вважається вік юнацтва, починати роботу треба заздалегідь, тобто, в підлітковому віці.

Якщо розглядати процес виховання, як передачу соціального досвіду, то ми стикаємося з проблемою відсутності досвіду стосовно безробіття у старшого покоління. Цей досвід має, скоріше вигляд міфа, що склався з проекцій та інтроекцій недавнього минулого, коли безробіття розглядалося, як породження капіталістичної системи організації суспільства.

Безробіття – це положення, при якому люди, спроможні працювати, не можуть працевлаштуватися за структурними, політичними або соціальними причинами.

З цією проблемою ми стикалися тільки із пропагандистської точки зору. Особливості менталітету нашого народу, обумовлені упевненістю в завтрашньому дні, навіть не припускали гадки про можливе безробіття. І, незважаючи на те, що “люба праця була почесна”, досить популярною була і позиція “де б не працювати, аби не працювати”.

Покоління молоді, що починає сьогодні свою трудову діяльність народилося в період так званої “перебудови”, коли склалася ілюзія покращення життя. Психологічно обумовленим є факт, що життєвий план складається для дитини ще в ранньому дитинстві при безпосередній участі батьків.

Ми маємо можливість спостерігати складний взаємозв’язок між сформованими життєвими планами і реалізацією життєвих сценаріїв.

Ілюзія економічного розквітання другої половини 80-х років минулого сторіччя, яка виявилася у великих заробітках, накопиченні матеріальних засобів і т.д. дозволила більшості сімей проробляти життєвий сценарій для своїх дітей з точки зору власних заробітків і матеріального благополуччя. Майбутнє вимальо-вувалося більш ніж успішним. Але подальший розвиток подій для більшості сімей зруйнував ці плани. Ось тут і почались психологічні проблеми, що мали негативні наслідки для багатьох людей і дітей, в тому числі.

Сфера наших наукових досліджень охоплює питання, що пов’язані з асоціальною поведінкою підлітків і тому, ми проводимо прямий зв’язок між асоціальними формами поведінки, які закріплюючись у свідомості людини і приводять до закономірного безробіття (частіше, уникнення роботи), яке, в свою чергу призводить до пошуків засобів матеріального забезпечення шляхом асоціальної поведінки. Таким чином, коло замикається.

Особистісна практика психологічного консультування дозволяє нам навести декілька прикладів відношення до роботи підлітків і юнаків. Висловлення типу – “Навіщо працювати, коли, все одно, не можна багато заробити.”; “Якби попрацювати один день і заробити на все життя!”; “Краще зовсім не працювати, ніж працювати за дрібні гроші.” – це те, що нам доводиться часто чути при проведенні професійно орієнтованого консультування.

Бажання більше заробляти, яке притаманне сучасній молоді, призводить до пошуків “легкого” заробітку, тобто, за межами робочих місць, що забезпечувані державою, а іноді і за межами самої держави. Важливим є той факт, що іншого виходу із складного становища вони для себе не знаходять, тобто, мають обмежені рамки світосприйняття і сприйняття себе в навколишньому світі.

Навчання майбутній професії не завжди гарантує працевлаштування за фахом, але психологічно обумовлює у свідомості людини динамічний стереотип приналежності до цієї професії.

На наш погляд, більш ефективними виглядають програми усвідомлення і розвитку здібностей дитини, що обумовлюють її пристосування до любої соціальної ситуації.

Запропонована нами програма дозволяє розвивати головні особистісні якості, усвідомлювати власні можливості, реалізувати здібності.

Ми пропонуємо приділяти більшу увагу саме підростаючому поколінню.

Завдання, які треба вирішити першочергово:

1. Формування головного мотиву трудової діяльності.

2. Підвищення у свідомості людини необхідності праці для розвитку власної особистості.

3. Зняття обмежуючих настанов щодо особистісних здібностей і власних можливостей.

4. Розширення рамок світосприйняття і находження свого місця в навколишньому соціальному середовищі.

Нами розроблені концептуальні положення тренінгу усвідомлення власних можливостей і розвитку здібностей, деталі якого будуть докладніше з’ясовані під час роботи конференції.

Головною ідеєю тренінгу стала концепція упевненості підлітків у власних можливостях, що розуміється як настанова людини по відношенню до самої себе і по відношенню до поведінки в соціальному оточенні; зняття психологічних обмежень розвитку.

Тренінг усвідомлення власних можливостей і розвитку здібностей (тобто оперантне формування нових зразків поведінки, мислення, самосприйняття) тільки тоді ефективно виконує свою функцію, коли в ньому відбувається зміна внутрішнього діалогу підлітка, його настанов по відношенню до себе самого і своїх можливостей. Вирішальним психотерапевтичним прийомом, який обумовлює терапевтичний успіх а також зміну відношення до себе і поведінки в соціумі, стає зміна самосприйняття, саморозвитку і самопрезентації.

Окремі компоненти тренінгу в нашій програмі об'єднуються в ціле на основі єдиної моделі. Ця модель допомагає підліткам тренуватися одночасно як в площині поведінки, реальних дій, так і в когнітивній площині, використовуючи свій власний досвід, досвід інших людей (випадки з життя, літератури, засобів масової інформації) і досвід, придбаний в спілкуванні із значущими дорослими.


Є.П. Верещак

(м. Київ)

ВІДХІДНИЦТВО ЯК ВТЕЧА ВІД БЕЗРОБІТТЯ:

СПРОБА ДУХОВНО-ОСОБИСТІСНОЇ ТИПОЛОГІЇ

Дана робота присвячена дослідженню морально-духовних, психолого-педагогічних та соціально-практичних аспектів діяльності дорослих та молоді, котрі завжди шукали і шукають вихід з складного соціально-економічного становища. Особливо цікава у цьому плані духовно-психологічна сфера відхідництва як форма втечі працездатного населення від масового безробіття. Історія відхідництва цікава, звичайно, і сама по собі. Адже дана діяльність – це не лише сторінка віддаленої історії, а й ще один мало розкритий факт життя наших предків, людей старшого покоління, серед яких на сьогодні ще є живі свідки нелегких трудових буднів, прожитих далеко від рідного дому, сім’ї, друзів і земляків. Окрім того, відхідництво сьогоднішнє – це ще й соціально-педагогічний засіб діагностики щодо виявлення та фіксації власне самодиференційних механізмів, культури та ментальності особистості представників багатьох регіонів України, скопичених на відносно невеличких майданчиках садово-дачних товариств, „царських” селищ і т.п. Словом, відхідництво – це не лише наша історія, але й тіньова сторона сьогодення, де чекають на творчо-дослідницьку ініціативу, нелегку працю науковців такі психологічні складові дорослої та молодої людини, як загальні якості її особистості, риси характеру, мотиви діяльності, морально-християнські цінності, універсалізм професійної підготовки, здатність до адаптації, пристосування на новому місці, спроможність перекваліфіковуватися, довчатися, оволодіти відсутніми до недавніх пір практичними навичками, трудовими вміннями та операціональними діями. Перебування відхідника далеко від дому вимагає від нього рішучості, мужності, сміливості у подоланні проблем, пов’язаних з дефіцитом стартових коштів (хоча б мінімальних), часу, стану депривації, викликаної гострою потребою в спілкуванні з членами сім’ї, родичами, друзями. А ще відхідник страждає від усвідомлення того, що під час його відсутності весь тягар чоловічої роботи у домашньому господарстві припадає на плечі дружини та дітей.

Відхідництво, як вид тимчасових заробітків, в Росії виникло приблизно в 17 столітті, тобто в період пізнього феодалізму завдяки новому витку експлуатації населення, зростання грошового оброку, втягуван­ня селян в сферу грошових взаємин. Питання це висвітлено в літера­турі вкрай поверхово. Описано головним чином статистичний бік цього явища в нашій історії: дано перелік регіонів припливу відхідників, названо місця їх втечі від безробіття, наведено перелік певних груп професій або видів діяльності, в яких мав потребу роботодавець, вказано терміни пере­бування відхідників на заробітках (вони становили і становлять, як правило, від кількох місяців до кількох років), наводиться середній розмір оплати праці і т. ін.

Об’єктом нашого дослідження та спостережень були бригади і окремі робітники, які приїхали в Київ або передмістя столиці з багатьох областей України. Здебільшого вони працюють або працювали у приватному будівництві.

Серед детермінант самодиференціації відхідників чітко простежуються: соціальні, економічні, професійні, культурно-педагогічні, регіонально-етнічні та релігійні чинники. В подальших викладках результатів та спостережень нашого дослідження за дорослими і неповнолітніми відхідниками ми скористаємось власною інтерпретаторською традицією, що знайшла своє відображення в попередніх працях автора.

Суть даної традиції полягає в тому, що виявлені і опрацьовані нами типологічні схеми самодифернціації відхідників ми подаємо за спадним ступенем щодо їх соціально-психологічної значимості. Конструктивною особливістю даного процесу обробки є те, що на першому етапі ми умовно виділимо три типології відхідників: християн, обіцяльників та розважальників.

На другому етапі кожен з цих типів розділимо ще на ряд підтипів. А деяких із останніх – ще на ряд категорій. Через обмежен­ня друкарської площі ми вимушені коротко представити типологію відхідників лише першим їх типом.

Християни. Представники даного типу в цілому достатньо працелюбні, врівноважені, спокійні. Вони не працюють в неділю та у великі релігійні свята, а частина з них – і в малі. Даний тип відхідників умовно розділимо ще на три підтипи: оптималісти, марудники і традиційники. Представники перших двох підтипів – люди чесні, сумлінні. Вони ніколи не зазіхають на чуже, не вживають спиртного, не палять, не конфлікту­ють з роботодавцем і з оточуючими, не злословлять. В дні богослужінь відвідують церк­ву, де б вони не перебували. Далі коротко зупинимося на характеристиці цих підтипів.

Оптималісти. У них високий рівень професіоналізму, достатня ерудиція і належна культура праці, "багатоверстатність" політехнічних умінь, трудо­вих навичок, операціональних дій. Оптималісти володіють високим ступенем самоорганізованості на різних стадіях трудового процесу. Вони невибагливі до побутових умов, житла, харчування, зате не розпочинають роботу, не з’ясувавши із замовником основних договірних питань: проектної документації, постачання матеріалів, умов праці, розміру оплати, порядку розрахунку за виконану роботу тощо. Представники даного підтипу поводять себе розкуто, пристойно, знають собі ціну в роботі, шанобливі до оточуючих. Оптималісти ніколи не йдуть на угоду з власною совістю, не допускають браку в роботі, якщо цього вимагає сам господар через свою некомпетентність. В противному разі, якщо неможливо останнього перекона­ти в його неправоті, вони можуть просто залишити роботу, не вимагаючи оплати за зроблене і розірвати надалі умови трудового договору.

Марудники. Професіоналізм у представників цього підтипу – середній. Вони здебільшого самоучки. Але в результаті тривалої технічно складної діяльності, великого прак­тичного досвіду багато з них досягають нерідко належного рівня майстерності. В них бувають добре відпрацьовані трудові навички, практичні вміння, операціональні дії, їх важко відрізнити часом від професіоналів. Одним із недоліків марудників є те, що у них не вистачає рішучості у протистоянні помилковим (у технологічному відношенні) вимогам некомпетентного замовника робіт. Адже останній може вимагати прискорення темпів будівництва або його здійснення в ущерб якості: зниження міцності об’єкта через порушення технологічних умов, погіршення його архітектурного обліку, естетичних форм тощо. Подібна безпринципність, в більшості випадків неусвідомлена, нерідко призводить до серйозних прорахунків, недоробок, браку в роботі. В цілому ж марудники працюють сумлінно, тихо, злагоджено, спокійно, виважено, але якось вже надто повільно, мляво, розтягнуто в часі.

Традиційники. У представників цього підтипу також далеко не у всіх є відповідна фахова освіта і офіційна професійна підготовка. Але в них досить пристойний, як для небагатих і невибагливих роботодавців, професіоналізм в силу тривалого практичного досвіду, непогано відпрацьовані політехнічні вміння і різносторонні трудові навички. Вони досить життєадаптовані, швидко пристосовуються до малокомфортних умов праці на новому місці і в іншого роботодавця, невибагливі до житла, побуту, харчування тощо. Здебільшого традиційники досить кмітливі в роботі, працелюбні, в достатній мірі самоорганізовані. Вони бездоганно виконують одну із Божих заповідей щодо відпочинку вихідного - сьомого дня і в свято, бодай найменше. Ці відхідники чітко пам'ятають наказ Всевишнього, що „шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День сьомий – відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані... худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі” [Вихід 20:9-10].

Цим, на жаль, їхнє християнське сумління часто й вичерпується.

У представників цього підтипу чітко прослідковується етнічна і регіональна ідентичність, міжгрупова солідарність, активний обмін інформацією між мікрогрупами, „почуття ліктя” між земляками навіть серед незнайомих відхідників. На представниках даного підтипу можна досить чітко відстежити екстраверсію-інтраверсію, зафіксувати характеристику індивідуально-психологічних відмінностей особистості, крайні полюси в якої відповідають переважаючій спрямованості або на світ зовнішніх об'єктів, або на явища її власного суб'єктивного світу.

Отже, даний підтип можна проаналізувати з позицій двох категорій або психологічних типів, зокрема, екстраверта та інтраверта. Повніший аналіз представників даної типології з відповідними характерологічними замальовками та психологічними портретами буде викладено в усному повідомленні автора.


УДК 159.954:578.147