Економічні науки. інновації в економіці І трансферти Управлінських технологій

Вид материала

Документы

Содержание Науковий керівник – ст. викл. Кучменко В.О. Житомирський державний технологічний університет Спп – ставка податку на прибуток; Квра Політика формування та використання

Подобный материал:

• Економічні науки збірники наукових праць, 237.75kb.
• Предмет І завдання курсу “Історія економічних вчень”, 178.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни ірпінська міська рада відділ освіти, 32.13kb.
• Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці, 284.04kb.
• Урок № дата клас тема: Об’єкти технологічної діяльності. Методи проектування, 1706.97kb.
• П л а н, 253.44kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 320.87kb.
• Інноваційний менеджмент у ринковій системі, 99.34kb.
• Розділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми, 195.49kb.
• Тематика курсових робіт з курсу «Міжнародні економічні відносини» для студентів усіх, 83.04kb.

Науковий керівник – ст. викл. Кучменко В.О.

Житомирський державний технологічний університет

Формування оптимальної структури
власного капіталу підприємства


Ефективність функціонування будь-якого підприємства залежить від правильної стратегії управління його капіталом. Її важливою складовою є оптимізація структури капіталу. Тому завданням керівництва має бути формування найбільш прийнятної структури капіталу підприємства для його подальшої ефективної діяльності. З огляду на це в сучасних умовах зростає роль стратегічного аналізу капіталу підприємства, метою якого є ефективне та стабільне функціонування підприємства.

В умовах ринкової економіки в Україні процеси, що пов'язані з вдосконаленням системи управління капіталом підприємства, зокрема його формування та використання, набувають особливого значення, оскільки створення та розвиток необхідної фінансової ресурсної бази є важливою умовою сталого економічного зростання.

Оптимізація структури капіталу – це важливий етап стратегічного аналізу капіталу, який полягає у визначенні такого співвідношення між вартістю, втіленою у кошти підприємства, які йому належать і приносять прибуток, та вартістю, інвестованою у грошові кошти, що залучаються на основі їх повернення, за умови якого досягається максимальна ефективність діяльності підприємства.

Виходячи з того, що основною метою оптимізації структури капіталу є пошук оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом, можна сформувати основні завдання оптимізації структури капіталу:

• формування необхідної структури капіталу, яка б забезпечила сталий розвиток підприємства;
  
• забезпечення умов, за яких підприємство отримуватиме максимальну суму прибутку.
  

Аналіз економічної літератури свідчить, що більшість авторів виокремлює три методи оптимізації структури капіталу за такими критеріями:

• максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності;
  
• мінімізації її вартості;
  
• мінімізації рівня фінансових ризиків.
  

Розглянемо зазначені вище методи більш детально.

Метод оптимізації структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності передбачає використання механізму фінансового левериджу. При цьому для розрахунку ефекту фінансового левериджу використовують таку формулу:

,

де Спп – ставка податку на прибуток;

Квра – коефіцієнт валової рентабельності активів, %;

Св – ставка відсотка за кредит, що сплачується підприємством за використання залученого капіталу, %;

ЗК – середня сума залученого капіталу;

ВК – середня сума власного капіталу.

Немає єдиної думки щодо розрахунку коефіцієнта валової рентабельності активів. Так І.О. Бланк вважає, що вона визначається як «…відношення валового прибутку до середньої вартості активів».

П
© Р.С. Ковальчук, 2011
роцес оптимізації за допомогою методу оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості заснований на попередній оцінці вартості власного та позикового капіталу за різних умов його залучення та здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу. Мінімальна середньозважена вартість капіталу досягається у випадку співвідношення власного та позикового капіталу 50 % до 50 %. Така структура капіталу дає змогу максимізувати реальну ринкову вартість підприємства. А найбільша середньозважена вартість капіталу досягається у випадку співвідношення 60 % до 40 %.

Розглянемо останній з перелічених методів – метод оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод передбачає процес диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. В економічній літературі виокремлюють три підходи до фінансування груп активів створеного підприємства, відображені у таблиці 1.


Таблиця 1

Підходи до фінансування активів створеного підприємства

Склад активів підприємства	Консервативний підхід	Компромісний підхід	Агресивний підхід
Змінна частина оборотних активів	КПК	КПК	КПК
Постійна частина оборотних активів	ДПК + ВК	ДПК + ВК
Необоротні активи			ДПК + ВК

При цьому КПК – короткостроковий позиковий капітал; ДПК – довгостроковий позиковий капітал; ВК – власний капітал. Залежно від поглядів засновників створеного підприємства обирається варіант фінансування активів. Цей метод дозволяє врахувати особливості кожного підприємства та погляди засновників.

Оптимізація структури капіталу – це важливий етап стратегічного аналізу капіталу, який полягає у визначенні такого співвідношення між вартістю, втіленою в кошти підприємства, які йому належать і приносять прибуток, та вартістю, інвестованою в грошові кошти, що залучаються на основі їх повернення, за якого досягається максимальна ефективність діяльності підприємства.

Під час розроблення фінансової політики підприємства потрібно обрати таку структуру капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу дасть змогу збільшити ринкову вартість економічної одиниці. Оптимальною є така структура капіталу, яка дасть змогу звести до мінімуму середньозважену вартість капіталу і водночас підтримати кредитну репутацію підприємства на рівні, який сприяє залученню нових капіталів на прийнятних умовах.


УДК 658.2:656.13

І.С. Ковач, студ., V курс, гр. ЕП-24к, ФЕМ

Науковий керівник – викл. Бірюченко С.Ю.

Житомирський державний технологічний університет


ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ
ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ


Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.

Виробничі запаси посідають особливе місце не лише у складі майна підприємства, а й у структурі витрат, оскільки вони є основною складовою при формуванні собівартості готової продукції. Враховуючи це, підприємства особливу увагу приділяють саме обліку, аналізу й аудиту виробничих запасів. Об’єктом дослідження є виробничі запаси ВАТ «Житомиравтотранс». Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти формування та використання виробничих запасів підприємства. Теоретичну основу дослідження становить системний підхід до вивчення економічних процесів, наукові та методичні розробки у сфері формування та використання виробничих запасів. У роботі використовуються матеріали наукових досліджень закордонних і вітчизняних фахівців у сфері формування та використання виробничих запасів.

Методичну основу дослідження становлять методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції, логічного і співставного аналізу, системного підходу тощо. Запаси – це оборотні активи підприємства, які використовуються переважно в одному операційному циклі діяльності підприємства або в період одного року. Запаси становлять основу виготовлюваної продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції.

Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо і т. д.) є предметами, на які спрямована праця людини з метою одержання готової продукції. На відміну від засобів праці, що зберігають у виробничому процесі свою форму і переносять вартість на продукт поступово, предмети праці споживаються і переносять свою вартість на цей продукт повністю та заміняються після кожного виробничого циклу.

Для забезпеченості підприємства виробничими запасами та ефективного їх використання необхідно вживати комплекс заходів щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації виявлених резервів. Розвитку теорії та практики аналізу виробничих запасів, забезпеченню його інформаційної бази сприяли праці таких вітчизняних вчених, як: В.П. Завгородній, В.В. Сопко, Л.К. Сук, П.Т. Саблук, Н.В. Чебанова та ін.

Дослідження та обґрунтування напрямів щодо вдосконалення формування і використання виробничих запасів ВАТ «Житомиравтотранс» показують, що досягнення мети передбачає формування та вирішення таких практичних завдань:

– дослідити економічну суть і роль виробничих запасів у господарській діяльності підприємства;

– визначити нормативне забезпечення формування та використання виробничих запасів;

– дослідити класифікацію та структуру виробничих запасів;

– сформувати систему показників для оцінки рівня використання виробничих запасів;

– сформувати організаційно-економічну оцінку підприємства як суб’єкта господарювання;

– внести пропозиції щодо вдосконалення формування та використання виробничих запасів.

Фінансовий стан підприємства є задовільним, проте недостатній рівень ліквідності підприємства та висока ділова активність, достатньо ефективною є діяльність підприємства, що характеризується щорічним зростанням виручки та чистого доходу. В структурі майна підприємства відбулося зменшення необоротних активів та збільшення оборотних.

Для підвищення ефективності використання виробничих запасів, аналізу й контролю за їх зберіганням та відвантаженням пропонується здійснювати такі заходи:

– аналіз ефективності використання ресурсів;

– стимулювання поліпшення використання ресурсів;

– планування матеріального забезпечення виробництва;

– облік і контроль використання ресурсів;

– планування потреби в матеріалах на утворення виробничих запасів;

–
© І.С. Ковач, 2011
удосконалення системи управління витратами запасів.

Реалізація вказаних заходів дасть можливість підвищити ефективність формування та використання виробничих запасів на підприємстві.

УДК 65.4

М.О. Колосова, студ., IV курс, гр. ЕП-26, ФЕМ