Зовнiшньополiтичнi прiоритети Нiколя Саркозi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?iв по РДС для бiльш активного тиску на РЖран з питання ядерноСЧ зброСЧ, просуваючи iдею запровадження санкцiй РДвросоюзу проти Тегерана. Новi акценти зявилися у полiтицi ФранцiСЧ щодо РЖраку, що, зокрема, було вiдзначено пiд час вiзиту в цю краСЧну мiнiстра закордонних справ Б.Кушнера у серпнi 2007 року, який став першим офiцiйним французьким полiтиком, який вiдвiдав РЖрак пiсля американського вторгнення весною 2003 року. Францiя вiдкрила додаткове консульство в iракському Курдистанi, що, за словами Кушнера, засвiдчуСФ СЧСЧ повернення в РЖрак. Були також здiйсненi кроки щодо змiцнення французького контингенту (1300 осiб) в Афганiстанiу складi сил НАТО. Для пiдтримки нового духу французьких солдатiв наприкiнцi грудня 2007 року Н.Саркозi вiдвiдав Кабул, де виступив перед солдатами з вiтальною новорiчною промовою.
Найяскравiшою демонстрацiСФю франко-американського зближення став офiцiйний вiзит до США Н.Саркозi i його виступ перед членами Конгресу 7 листопада 2007 року. Свою пафосну 45-хвилинну промову, яка тричi переривалася аплодисментами, французький президент посвятив дружбi мiж ФранцiСФю i США. Вiн, зокрема, говорив про спiльну iсторiю, хвалив американську мрiю, оспiвував велич Америки. Французький президент дякував Сполученим Штатам за допомогу у звiльненнi вiд тиранiСЧ у 1944 роцi, за план Маршалла, висловив захоплення американськими успiхами у сферi створення ефективноСЧ лiберальноСЧ економiки, науки i культури. Сила Америки заключаСФться , насамперед, в СЧСЧ моральнiй силi, - заявив вiн. Загалом, на думку експертiв, вiзит був успiшним i завдання, якi ставив перед собою новий французький президент, - надати нового iмпульсу франко-американськiй спiвпрацi - досягнено.
Разом з тим, поряд з проамериканськми акцентами, зовнiшнiй полiтицi Н.Саркозi притаманнi iншi, бiльш привичнi для ФранцiСЧ iнтонацiСЧ. Ми не знаходимося бiльше в однополярному свiтi, який окреслювався мiж 1991 i 2001 роком, - пiдкреслював вiн, зокрема, виступаючи перед дипкорпусом 18 сiчня 2008 року.
Варто зауважити, що однозначне рiвняння на Вашингтон не вiдповiдаСФ французькiй традицiСЧ. Париж залишаСФ за собою право критикувати Вашингтон тодi, коли вважатиме за потрiбне. Невипадково, говорячи про дружбу i партнерство зi США, французький президент робить акцент на тому, що Францiя хоче бути незалежним союзником i вiльним партнером, i СЧСЧ пiдтримка американськоСЧ полiтики не буде беззастережною. Французьке керiвництво прагне здiйснювати свою власну полiтичну лiнiю стосовно регiональних конфлiктiв, яка дещо рiзниться вiд американських пiдходiв.
Можливо саме тому Францiя чинить опiр тиску з боку США, якi наполягають на збiльшеннi чисельностi вiйськового контингенту в Афганiстанi i вiдрядженню СЧх у найбiльш вибуховонебезпечнi райони краСЧни. Париж вважав за можливе обмежитись технiчною допомогою i звертав увагу на необхiднiсть прискореноСЧ пiдготовки мiiевих солдатiв i офiцерiв, якi повиннi поступово замiнити вiйська НАТО.
РЖнша група розходжень мiж двома краСЧнами безпосередньо повязана з проблемами трансатлантичноСЧ спiвпрацi у рамках НАТО. На перший погляд саме декларацiСЧ про намiр повернутися до альянсу у якостi повноправного член покликанi продемонструвати новий атлантичний тренд французькоСЧ зовнiшньоСЧ полiтики. Але при ближчому розглядi позицiя Парижа не виглядаСФ настiльки однозначною. Стратегiчною метою ФранцiСЧ СФ не повернення в НАТО, а розвиток вiйськово-полiтичноСЧ спiвпрацi краСЧн РДС. Тому новий французький президент запропонував двi попереднi умови повернення краСЧни у вiйськову органiзацiю. По-перше, серйозне просування у питаннях реформування автономноСЧ системи оборони РДС i вiдповiдне реформування НАТО. По-друге, призначення французького представника на одну iз вищих керiвних посад у дiючiй структурi альянсу.
Вiрогiдно, що Францiя невипадково знову повертаСФться до iдеСЧ реiнтеграцiСЧ в НАТО, обставляючи при цьому СЧСЧ попереднiми умовами. Як вiдомо, розвиток вiйськово-полiтичноСЧ iнтеграцiСЧ краСЧн РДС на сьогоднiшнiй день погано реалiзуСФться поза альянсом, а просте повернення у вiйськову органiзацiю НАТО може привести до втрати особливого статусу, яке дозволяСФ ФранцiСЧ краще позицiонувати себе у системi захiдних союзiв. Тому Париж домагаСФться серйозноСЧ змiни структури альянсу, якi б засвiдчили змiцнення вiйськово-полiтичноСЧ ролi СФвропейських краСЧн, у тому числi, своСФСЧ власноСЧ. Коментуючи це питання у доповiдi про зовнiшню полiтику ФранцiСЧ в умовах глобалiзацiСЧ, колишнiй мiнiстр закордонних справ Ю.Ведрiн наголошував, що мова повинна йти не про повернення краСЧни до альянсу,а, скорiше, про СЧСЧ вступ у реформовану НАТО.
До цих пiр Вашингтон болiсно ставився до всiх спроб СФвропейцiв змiцнити свою самостiйнiсть у вiйськовiй сферi. Плани щодо змiцнення незалежноСЧ системи оборони РДвропи дратували США, навiть незважаючи на те, що СЧхня реалiзацiя перебуваСФ у зародковому станi. Задекларована позицiя американськоСЧ адмiнiстрацiСЧ з цього питання у загальному виглядi зводилася до того, що необхiдно пiдтримувати СФвропейську iнтеграцiю у всiх сферах, проте проблеми безпеки повиннi вирiшуватися через Пiвнiчноатлантичний альянс. Очевидно, що надання Парижу особливих повноважень у справi органiзацiСЧ оборони РДвропи в обмiн на реiнтеграцiю ФранцiСЧ в НАТО неминуче привело б до повного перегляду рiвноваги сил , яка склалася в альянсi. Бачиться, що нi США, нi провiднi СФвропейськi краСЧни (у першу чергу, головний СФвропейський союзник США