Зовнiшньополiтичнi прiоритети Нiколя Саркозi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?оюзниками), змiцнення ролi розвiдки, професiоналiзацiя армiСЧ. НагадаСФмо, що у 1989 роцi французькi сухопутнi сили нараховували 280 тис солдатiв, двi третини яких - призовники. З них 50 тис. перебували на територiСЧ ФРН. Загальна чисельнiсть збройних сил становила 550 тис.осiб, 7% яких (39 тис. осiб) служили у третьому колi - в зонi глобальноСЧ вiдповiдальностi ФранцiСЧ i складалися з професiоналiв.
Зазнала змiн i концепцiя забезпечення нацiональноСЧ безпеки. У декларацiСЧ мiнiстра оборони Ш.Мiйона наголошувалось: Забезпечувати нашу безпеку перед обличчям зовнiшньоСЧ загрози означаСФ меншою мiрою протистояння можливiй агресiСЧ, нiж боротьбу з вогнищами пожежi, якi можуть виникнути довкола нас, а iнколи i на вiддалi вiд нас.
Ж.Ширак висловився за поступовий перехiд до професiйноСЧ армiСЧ вже пiд час своСФСЧ кампанiСЧ перед президентськими виборами 1995 року. Мiттеран натомiсть демонстрував прихильнiсть загальнiй вiйськовiй повинностi, яка була для нього вiддзеркаленням республiканiзму. Вiдомо, що де Голль з часу вiйськових путчiв частини французьких збройних сил в Алжирi мав
531перестороги щодо професiйноСЧ армiСЧ, за яку ратував ще 1930-х роках, оскiльки вона могла легко перетворитися у замкнену касту, вiдiрвану вiд громадянського суспiльства. Якщо упродовж вiкiв французька дипломатiя i оборона виходили iз загрози прямого зiткнення з ворогом, то на початку 1990-х рокiв необхiднiсть захисту власноСЧ територiСЧ вiд iноземного вторгнення виглядала по-новому. Одна iз складових нацiонального суверенiтету - населення, яке захищаСФ свою територiю зi зброСФю у руках, органiзоване у масову армiю на основi всезагальноСЧ вiйськовоСЧ повинностi, вiдтепер втрачало своСФ колишнСФ значення.
Розвиток подiй на Балканах поставив перед краСЧнами Спiвтовариства новi завдання у сферi безпеки, закрiпленi на сесiСЧ Ради ЗРДС (червень 1992 року) у Петерсберзькiй декларацiСЧ, активною прихильницею якоСЧ була Францiя. Так званi петерсберзькi мiсiСЧ включали гуманiтарнi i рятувальнi операцiСЧ, пiдтримання миру, врегулювання криз, миротворчiсть. Для виконання цих завдань краСЧни РДС повиннi були видiляти сили, органiзованi вiдповiдно до принципу багатонацiональностi. Французькi збройнi сили повиннi були перебудуватися для участi в гуманiтарних операцiях i операцiях щодо врегулювання криз поза межами нацiональноСЧ територiСЧ. Оскiльки мова у цих випадках йшла про вiдправку обмеженого, але ефективного контингенту, ФранцiСЧ не потрiбна була бiльше масова армiя озброСФних громадян.
Перехiд до професiйноСЧ армiСЧ передбачав створення корпусу зовнiшнього втручання для участi в операцiях з пiдтримки миру i гуманiтарних акцiй, поступова вiдмова вiд обовязку вiйськовоСЧ служби, на змiну якiй приходить короткотермiновий призов громадян на пять днiв для тестування фiзичних даних, шкiльноСЧ, технiчноСЧ i психологiчноСЧ пiдготовки, набiр добровольцiв за термiновими контрактами, рiзке зменшення частин регулярноСЧ армiСЧ (окрiм жандармерiСЧ), у завдання яких входить пiдтримка внутрiшнього порядку.
Розмiрковуючи про майбутнСФ французькоСЧ армiСЧ, мiнiстр оборони Ш.Мiйон говорив про контингент в 50 тис. осiб для розгортання в рамках НАТО з одночасним набором ЗО i 50 тис. для дiй одразу на двох рiзних театрах вiйськових дiй термiном на один рiк.
Вiдповiдно вiдходить у минуле модель змiшаноСЧ армiСЧ епохи ядерного стримування (з призовникiв i професiоналiв) армiСЧ, яка будувалася на протистояннi передбачуваноСЧ масованоСЧ агресiСЧ зi сходу. Францiя повинна прийти до професiйноСЧ армiСЧ, краще пристосованоСЧ до нових, бiльш рiзноманiтних i безпосереднiх викликiв нацiональноСЧ безпеки (тероризм наркотрафiк, релiгiйнi i етнiчнi конфлiкти, дiяльнiсть мафiозних картелiв), а сама армiя - стати менш чисельною i вартiсною.
Усвiдомленню нових реалiй вiдповiдало i рiшення про лiквiдацiю наземноСЧ складовоСЧ французьких ядерних сил. Уряд Жюппе вiдмовився вiд замiни застарiлих наземних балiстичних ракет на плато Альбiон (замiна ракет 88 135 - 830 ракетами М4 вимагав би iнвестицiй у розмiрi вiд 10 до ЗО млрд. франкiв). Коментуючи це рiшення, мiнiстр оборони Ш.Мiйон заявив, що доктрина ядерного стримування генерала де Голля не втратила своСФСЧ актуальностi. Мова йде про модернiзацiю французьких ядерних сил: рiшення президента Ширака стосуСФться як вiдмови вiд наземноСЧ, так i модернiзацiСЧ морськоСЧ (океанськоСЧ) i повiтряноСЧ складових стратегiчних ядерних сил.
Вiдтепер оборона базуСФться не на чисельностi особового складу, а на високiй ефективностi розвiдки, технiки i персоналу. Окрiм цього, традицiйний голлiстський принцип стратегiчноСЧ автономiСЧ ФранцiСЧ вимагаСФ власноСЧ технiчноСЧ i промисловоСЧ бази оборони, особливо для створення високотехнологiчного вiйськового спорядження i обладнання, зокрема власних супутникiв, данi яких дозволили б ФранцiСЧ виробляти самостiйний аналiз стратегiчноСЧ обстановки у будь-якiй точцi планети. Мiнiстр оборони заявив у своСЧй ДекларацiСЧ 1996 року про успiх французького розвiдувального супутника Гелiос - 1, який визначив продовження програм створення засобiв космiчноСЧ розвiдки: плани створення Гелiоса -2 i радарного супутника Орус спiльно з Нiмечиною i, можливо, з РЖспанiСФю та РЖталiСФю. На цiй основi французькi вiйськовики сподiвалися створити
СФвропейський полюс вiйськовоСЧ розвiдки, вiдкритий для розширення на всi зацiкавленi краСЧни ЗРДС, що стало би важливим кроком до змiцнення СФвропейськоСЧ оборонноСЧ iдентичностi. Наприкiнцi 1990-х рокiв був завершений проект про ств