Зовнiшньополiтичнi прiоритети Нiколя Саркозi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
i маСФ намiр шукати можливостi спiвпрацi з широкого кола проблем, не замикаючись на питаннях демократiСЧ i прав людини. Все це, проте, не означаСФ, що Францiя повнiстю i назавжди виключаСФ цю риторику зi свого зовнiшньополiтичного лексикону.
3. Ядерна стратегiя ФранцiСЧ: iсторiя i сучаснiсть. Трансформацiя нацiональноСЧ вiйськовоСЧ доктрини
Становлення ФранцiСЧ як ядерноСЧ держави зазвичай повязують з президенством генерала де Голля (1958-1969). Насправдi; жоден з полiтичних лiдерiв ЧетвертоСЧ i ПятоСЧ республiк не був таким палким й послiдовним прихильником набуття ФранцiСФю власного ядерного щита. Щоправда, генерал отримав у цьому контекстi гарну спадщину. У 1903 роцi Анрi Беккерель став лауреатом НобелiвськоСЧ премiСЧ за розкриття природноСЧ радiоактивностi. У 1911 роцi ПСФр Кюрi i Марiя Склодовська-Кюрi вiдкрили радiоактивнi елементи - полонiй i радiй, так само як радiоактивнiсть торiя. У 1935 роцi Нобелiвську премiю отримали РЖрен Жолiо-Кюрi в Фредерiк Жолiо- Кюрi за вiдкриття штучноСЧ радiоактивностi. Наприкiнцi 1930-х рокiв спочатку iталiСФць Енрiко Фермi, а згодом i iншi вiдомi науковцi, у тому числi i РЖ.Жолiо-Кюрi, домоглися подiлу урану - 235. ТРрунтуючись на отриманих результатах, Ф.Жолiо-Кюрi одним з перших дiйшов висновку про можливiсть ланцюговоСЧ реакцiСЧ i приступив до проектування ядерного реактора на важкiй водi. У роки ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни Ф.Жолiо-Кюрi вивiз запаси важкоСЧ воли i технiчну документацiю до ВеликобританiСЧ.
Пiсля визволення ФранцiСЧ Ш.де Голль заявив, що провiдним чинником нацiональноСЧ безпеки краСЧни маСФ бути наявнiсть у неСЧ сучасних засобiв стримування, тобто тактичноСЧ i ядерноСЧ зброСЧ. Неможливо уявити собi незалежну краСЧну, яка не володiСФ ядерною зброСФю. Тодi вона вимушена покладатися на iншi держави у питаннях власноСЧ безпеки, а отже залежати вiд iнших держав полiтично.
У 1945 роцi де Голль, очолюючи Тимчасовий режим, створив Комiсарiат з атомноСЧ енергетики. Через три роки з допомогою Ф.Жолiо-Кюрi було створено атомний реактор. Але Жолiо-Кюрi був категорично проти створення ядерноСЧ зброСЧ. Проте у 1952 роцi було прийнято закон, який дозволяв розробку плутонiя для ядерноСЧ зброСЧ.
Водночас у роки ЧетвертоСЧ республiки реалiзацiя ядерноСЧ проблеми була загальмована полiтичною нестабiльнiстю (помiнялося понад 10 урядiв), хоча з 1955 року у вiйськовий бюджет закладалися кошти на створення ядерноСЧ зброСЧ.
У 1958 роцi напередоднi падiння ЧетвертоСЧ республiки премСФр-мiнiстр Фелiкс Гайар прийняв рiшення про випробовування у 1960 роцi власноСЧ ядерноСЧ бомби (Ф.Жолiо-Кюрi помер у 1958 роцi).
Де Голль, повернувшись до влади у 1958 роцi, отримав можливiсть реалiзувати свою iдею-фiкс - перетворити ядерну зброю у засiб безпеки i незалежностi ФранцiСЧ.
13 лютого 1960 року буда пiдiрвана перша французька атомна бомба 60-70 кiлотонн потужнiстю. Цей вибух вiдбувся у пустелi Сахарi. Так Францiя стала четвертою ядерною державою (США у 1945 роцi, СРСР - у 1949, Великобританiя - у 1953 роцi). З 1961 по 1966 рiк Францiя здiйснила 13 пiдземних випробувань атомноСЧ зброСЧ ( до 1962 року - в Алжирi, а пiсля пiдписання Евiанських угодi - на атолi Муруроа i Фангатауфа у пiвденнiй частинi Тихого океану). Загалом, за експертними даними, Францiя станом на 1995 рiк здiйснила 210 ядерних вибухiв, що у чотири рази бiльше нiж Великобританiя та КНР разом узятi (США - 1051,СРСР - 715).
У 1964 роцi Францiя вже мала ядерну авiацiю; у 1971 роцi були поставленi на бойове чергування ракети наземного базування; у 1972 роцi -перший атомний ракетоносець. Отже, у Францiх зявилась класична ядерна трiада. У 1972 роцi був прийнятий перший стратегiчний документ, який визначив прiоритети, цiлi i засоби нацiональноСЧ оборонноСЧ полiтики ФранцiСЧ -Бiла книга з питань оборони. Полiтика стримування за цим документом базувалася за моделлю стримування слабким сильного.
До початку 1 рокiв ядернi сили ФранцiСЧ проiснували без особливих трансформацiй. Кардинальнi змiни характеру зовнiшнiх загроз зi завершенням холодноСЧ вiйни привели до трансформацiСЧ французькоСЧ нацiональноСЧ оборони, у першу чергу тiсно повязаноСЧ зi створенням спiльноСЧ зовнiшньоСЧ i оборонноСЧ полiтики РДС.
Вже плани Ф.Мiттерана вписувались у класичний голлiстський курс на створення колективноСЧ СФвропейськоСЧ потуги, головною вiйськовою силою якоСЧ прагнула стати Францiя. Прихiд до влади Ж.Ширака змiцнив цю традицiю.
У 1991-1992 роках французи досягли стелi у 538 ядерних боСФголовок. Пiсля цього почалося зменшення кiлькiсних показникiв французького ядерного потенцiалу. Були демонтованi всi ракети земля-земля, як i 18 стратегiчних ракет наземного базування; Францiя СФдина серед ядерних держав - закрила центр ядерних дослiджень, потужностi зi збагачення урану. У 1992 роцi Францiя запровадила мораторiй на ядернi випробовування. Водночас до 1991 року Францiя не була учасницею Договору про нерозповсюдження ядерноСЧ зброСЧ (ДНЯЗ). У 1991 роцi Францiя приСФдналася до ДНЯЗ.
Причини цих крокiв видаються зрозумiлими: найголовнiше не стало СРСР, який сприймався як вiйськова загроза нацiональноСЧ безпеки ФранцiСЧ. Разом з тим зявилися новi виклики: загроза розповсюдження ядерноСЧ зброСЧ, мiжнародний тероризм, нестихаючий близькосхiдний конфлiкт тощо.
Це пiдштовхнуло нового президента Ж.Ширака до припинення мораторiю на ядернi випробовування. Першою важливою мiжнародною акцiСФю Ж.Ширака стало вiдновлення влiтку 1995 року французьких пiдземних ядерних випробовувань на атолi Муруроа в Тихому океанi. Незважаючи на протести де