Зовнiшньополiтичнi прiоритети Нiколя Саркозi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
антiСЧ з динамiчним розвитком i необхiднiстю економiчноСЧ модернiзацiСЧ. На результати референдуму у ФранцiСЧ, вважають експерти, вплинули перестороги виборцiв, повязанi з можливою замiною моделi розвитку, яка ТСрунтуСФться на соцiальних гарантiях, на англосаксонську модель, в якiй прiоритет вiддано свободi пiдприСФмництва. На думку середнього французького виборця, прийняття запропонованого проекту загалом привело б до ослаблення соцiальних гарантiй i до росту безробiття у звязку з напливом дешевоСЧ робочоСЧ сили з нових краСЧн-членiв РДС.
Поряд з цим, чимало французiв вважали, що СЧхнi iнтереси i повсякденнi потреби не хвилюють РДврокомiсiю. З точки зору середнього французького виборця, прийняття конституцiСЧ могло сприяти консолiдацiСЧ влади в руках брюссельських чиновникiв i подальшому вiдокремленню влади вiд населення. У результатi зросла б небезпека прийняття важливих для ФранцiСЧ рiшень без врахування думки виборцiв. Саме пiд цим кутом зору сприймалася i проблема можливого членства в РДС Туреччини, що також мало негативний вплив на результати голосування щодо проекту конституцiСЧ. Громадяни ФранцiСЧ, понад 70% яких виступали проти СЧСЧ вступу в РДС, переживали з приводу того, що це надто важливе для краСЧни рiшення буде прийнято помимо СЧхньоСЧ волi.
Певний вплив на референдум мало i те, що текст конституцiСЧ виявився складним i громiздким, оскiльки вiн включав всi попереднi основоположнi документи РДС з доповненнями i виправленнями. За опитуваннями громадськоСЧ думки, навiть серед депутатiв французького парламенту було мало тих, хто повнiстю прочитав текст, не говорячи вже про рядових громадян. Нарештi, негативнi результати референдуму стали вiддзеркаленням бiльш глибоких проблем всього процесу СФвробудiвництва, який у своСФму розвитку пiдiйшов до певноСЧ межi i потребував концептуального оновлення. Цiлей, поставлених у свiй час батьками-фундаторами, фактично досягнено, тому необхiдно окреслити новi рубежi розвитку i надати СЧм вiдповiдного теоретичного обТСрунтування.
ПоСФднання ситуацiСЧ непереварювання та iнституцiйноСЧ безвиходi виявилися найгiршим варiантом розвитку, зазначав впливовий французький полiтолог, директор Французького iнституту мiжнародних вiдносин Т.де Монбрiаль. Вiдмова ФранцiСЧ i Нiдерландiв пiдтримати конституцiю загальмували весь процес СФвробудiвництва. Хоча деякi краСЧни, як, наприклад.
Люксембург, продовжили ратифiкацiю, низка держав вирiшили СЧСЧ вiдкласти на невизначений термiн, i реалiзацiя iнституцiйноСЧ реформи також призупинена.
В результатi, як показали подiСЧ останнiх рокiв, рiшення РДС могли у будь-який момент стати залежними вiд намiру однiСФСЧ краСЧни, яка з допомогою права вето може заблокувати ту чи iншу iнiцiативу. На час приходу до влади Н.Саркозi два члени РДС не пiдтримали проект, тодi як успiшна ратифiкацiя документа вiдбулася у 18 з 27 краСЧн РДвросоюзу, ще чотири оголосили про те, що скоро СЧСЧ ратифiкують, i тiльки три не оприлюднили своСЧх намiрiв. На кiнець 2006 року стало очевидним, що необхiдно шукати вихiд iз глухого кута, i зробити це неможливо без активноСЧ участi ФранцiСЧ.
Намагаючись розблокувати ситуацiю, яка виникла пiсля травневого
2005 року референдуму, Саркозi запропонував iдею прийняття нового спрощеного документа, який регламентуватиме дiяльнiсть РДС. Так званий мiнi-договiр чи спрощений договiр вперше офiцiйно був запропонований майбутнiм французьким президентом пiд час його вiзиту до Брюсселя у жовтнi 2006 року, ще до початку передвиборчоСЧ кампанiСЧ. Ймовiрно, Саркозi виходив з необхiдностi порятунку найбiльш важливих положень вiдхиленого проекту i для цього вiдновити СЧх у новому спрощеному документi. У центрi його пропозицiй була думка про необхiднiсть проведення iнституцiйноСЧ реформи, а саме: змiни системи прийняття рiшень i скорочення числа СФврокомiсарiв. На думку ФранцiСЧ, якi i низки великих краСЧн РДС, необхiдно змiнити систему голосування, прийняту у Нiццi, - спростити СЧСЧ i надати РДС керованостi i гнучкостi. Цi заходи повиннi були дозволити великим державам РДС - Нiмеччинi, ФранцiСЧ, ВеликобританiСЧ, РЖталiСЧ - повернути, хоч би у загальному виглядi, втраченi у результатi розширення переваги, консолiдувати всi краСЧни РДвросоюзу для проведення СФдиноСЧ
зовнiшньоСЧ i вiйськовоСЧ полiтики.
Враховуючи, що черговий провал проекту договору РДС мав би для СФвропейського будiвництва катастрофiчнi наслiдки, Н.Саркозi спробував зменшити ризики, повязанi з можливим новим голосуванням у ФранцiСЧ щодо проекту договору. Ще у сiчнi 2007 року в iнтервю газетi Мошiе Саркозi доповнив своСЧ пропозицiСЧ, заявивши, що у разi свого обрання, вiн буде наполягати на ратифiкацiСЧ нового документу через парламент.
Висуваючи своСЧ СФвропейськi iнiцiативи, Нiколя Саркозi мав намiр надати розширеному РДС керованiсть i динамiзм, закрiпивши за ФранцiСФю роль одного з основних лiдерiв РДвросоюзу. Цiкаво, що СФвропейськi iдеСЧ Саркозi знайшли жвавий вiдгук серед певних верств французьких виборцiв. Опитування засвiдчили, що у ходi референдуму 2005 року за проект конституцiСЧ проголосували найбiльш забезпеченi, освiченi i динамiчнi громадяни, зацiкавленi у активнiй ролi ФранцiСЧв РДС. Вони ж вiддали своСЧ голоси за Саркозi на президентських виборах у травнi 2007 року. Важливу роль вiдiграла пiдтримка i з боку великого французького бiзнесу, традицiйно зацiкавленого у СФвробудiвництвi, i провiдних засобiв масовоСЧ iнформацiСЧ, власникiв i керiвникiв яких повязуСФ особиста дружба з Н.Саркозi.
Пiсля пе?/p>