Зовнiшньополiтичнi прiоритети Нiколя Саркозi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ацiональних парламентiв. Законодавчi пропозицiСЧ РДС (зеленi книги, бiлi книги, законодавчi програми) будуть направлятися в нацiональнi парламенти для СЧхнього детального вивчення i тiльки пiсля цього виноситись на прийняття в РДС.
Четвертий чинник, який СФ новим, стосуСФться кiлькостi депутатiв РДвропейського Парламенту, яка зменшиться вiд 785 до 750, починаючи з 2009 року, тобто пiсля виборiв до РДвропарламенту, та зменшення числа членiв РДврокомiсiСЧ, у якiй зараз по одному комiсару вiд кожноСЧ краСЧни. Виконавчий орган РДС складаСФться нинi з 27 комiсарiв, кожному з яких необхiдно видiляти певну сферу вiдповiдальностi. Кiлькiсть депутатiв визначатиметься за коефiцiСФнтом вiд кiлькостi населення краСЧн-членiв. УкраСЧна СФ пятою за населенням пiсля Нiмеччини (82,54 млн. осiб), ФранцiСЧ (59,9 млн. осiб), ВеликоСЧ БританiСЧ (59,33 млн. осiб) та РЖталiСЧ (57,48 млн. осiб).
УкраСЧна могла б отримати близько 65 мiiь у РДвропарламентi, тодi як зараз Польща маСФ 51 мiiе, а СФвропейськi краСЧни-лiдери вiдповiдно: 96-у Нiмеччини, 74-у ФранцiСЧ i по 73 у ВеликоСЧ БританiСЧ й РЖталiСЧ.
Лiсабонський договiр змiцнюСФ органiзацiю дипломатичноСЧ служби РДвросоюзу зi злиттям теперiшнiх посад Високого представника зi спiльноСЧ зовнiшньоСЧ i безпековоСЧ полiтики i комiсара з питань зовнiшнiх зносин.
Вiдповiдно до нового договору створюСФться РДвропейська група, яка набуваСФ статусу офiцiйного органу РДС, який буде надiлений функцiСФю координацiСЧ економiчних полiтик краСЧн-членiв зони СФвро.
Внесено вiдповiднi змiни у дiяльнiсть РДвропейського Суду: буде створено три додатковi посади генеральних адвокатiв. Одну з посад буде займати представник Польщi, що було зроблено за вимогою останньоСЧ.
ПропонуСФться також Хартiя фундаментальних прав, яка буде чинною в усiх краСЧнах-членах РДС. Хартiя визначаСФ обовязковiсть дотримання громадянських, економiчних i соцiальних прав людини. У руслi традицiйноСЧ полiтики вiдступу вiд зобовязань членства Велика Британiя домоглася непоширення на неСЧ положень ХартiСЧ фундаментальних прав та неучастi у полiцейськiй i судовiй спiвпрацi. Польща також виторгувала собi те, що Хартiя фундаментальних правне буде для неСЧ обовязковою у повному обсязi. Загалом до ХартiСЧ додано спецiальний протокол про винятки для цих двох краСЧн.
Пропонуються новацiСЧ у контролi за iммiграцiСФю. У проектi договору вказано, що РДС розвиваСФ полiтику, спрямовану на забезпечення контролю осiб i ефективне спостереження пересiкання зовнiшнiх кордонiв. Великобританiя та РЖрландiя домоглися права мати власну вiзову й iммiграцiйну полiтику. З врахуванням цього, для РДС у нинiшнiй ситуацiСЧ вигiднiше мати УкраСЧну - сусiда, нiж УкраСЧну - члена.
На вiдмiну вiд ДЗКРД Лiсабонський договiр не мiстить у своСЧй назвi самого поняття конституцiя, не згадуСФ про символи Союзу (прапор, гiмн, СФдину валюту), повертаСФться до чинних нормативно-правових актiв РДС (регламенти й директиви замiсть закони та рамковi закони РДС), вiдмовляСФться назвати керiвника дипломатичноСЧ служби РДвросоюзу мiнiстром закордонних справ, усуваСФ з основного тексту договору Хартiю фундаментальних прав РДС та положення щодо вищостi права РДС над нацiональним правом (зi збереженням СЧхньоСЧ обовязковоСЧ юридичноСЧ сили).
Лiсабонський договiр також уточнюСФ розподiл повноважень мiж Союзом i державами-членами, визнаючи за РДвросоюзом сфери виключноСЧ (правила конкуренцiСЧ, монетарна полiтика, спiльна торговельна полiтика, митний союз), спiльноСЧ (переважна бiльшiсть галузей, примiром внутрiшнiй ринок, сiльське господарство, транспорт) i допомiжноСЧ компетенцiСЧ.
У глобальнiшiй перспективi укладення Лiсабонського договору знаменуСФ собою завершення тривалого перiоду становлення РДвросоюзу, що розпочався з ухвалення Маастрихтського договору, з подальшим пiдписанням Амстердамського (1997 р). i Нiццького (2001 р.) договорiв та невдалою спробою ратифiкацiСЧ Конституцiйного договору РДС (2005 р.). Пiд час наступного етапу консолiдацiСЧ РДвросоюз зможе зосередитися на вирiвнюваннi рiвня соцiально-економiчного розвитку його держав-членiв, реформi СФвробюджету та спiльнiй сiльськогосподарськiй полiтицi. Зосередження на соцiально-економiчних викликах СФвробудiвництва буде можливе, однак, лише за умови успiшноСЧ ратифiкацiСЧ Лiсабонського договору всiма 27 державами-членами РДвросоюзу.
Таким чином, iнституцiйною реформою, спрямованою на забезпечення дiяльностi РДС у розширеному виглядi, i новою процедурою прийняття рiшень великi держави - старi члени РДС - страхують себе вiд негативних наслiдкiв подальшого розширення РДвропейського спiвтовариства. Одночасно зростатимуть i вимоги та бiльш прискiпливе ставлення РДС до нових кандидатiв, прикладом чого СФ тривалий переговорний процес iз Туреччиною.
Французький президент Н.Саркозi пiдтвердив висловлену ще пiд час передвиборчоСЧ кампанiСЧ свою позицiю, спрямовану проти повноправного членства Туреччини в РДС, що повинно було полегшити ратифiкацiю новго договору у самiй ФранцiСЧ (70% французьких виборцiв негативно ставляться до членства Туреччини в РДС).
Очевидно, що турецьке питання стоСЧть окремо у комплексi проблем розширення РДвросоюзу, i позицiя французького президента у цьому контекстi характеризуСФться особливою жорсткiстю. Незважаючи на те, що переговори Туреччиною розпочалися ще восени 2005 року, Францiя всiляко заважаСФ СЧхньому проведенню i гальмуСФ весь процес. Н.Саркозi заявляСФ, що мова може йти лише про надання СЧй статусу асоцiйованого ?/p>