Життя i творчiсть Олександра Архипенка
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
сноСЧ скульптури, як поп-арт, асамбляж, комбайне, джанк-скульптура i т.д. Приклади: Медрано РЖ, 1912; Карусель ПСФро, 1913. (Рис.1.)
Продiрявлюючи i геометризуючи форми суцiльноСЧ матерiСЧ в негативнi порожнi простори та тонкi площини, Архипенко дематерiалiзуСФ матерiю у двовимiрнi й архiтектонiчнi площини i, таким чином, впроваджуСФ нову концепцiю простору i обСФму в скульптурi. Логiчне завершення цього напряму знаходить вислiв в абстрактному стилi, т. зв. конструктивiзмi, що в свою чергу породжуСФ кiнетичну скульптуру, легку i майже лiнiйну, яка рухаСФться.
Скульптуро-малярство ще один прецiкавий винахiд, де Архипенко вперше в XX ст. повертаСФ колiр у скульптуру Заходу (що зник в XVII ст.). Цей стиль маСФ спiльнi елементи з полiхромiСФю i конструкцiСФю. У воСФннi роки (19141918) в Нiццi на пiвднi ФранцiСЧ Архипенко iнтенсивно працюСФ над кольоровими рельСФфами, якi вiн називаСФ скульптуро-малюнки, де зСФднуСФ двовимiрнi площини з тривимiрними геометричними фiгурами (конус, сфера, куб) та вводить рiзнi матерiали, як скло, бляха, дерево, картон, дикта, тканина, дрiт, дзеркало. Тут всякий матерiал визнано гiдним мистецтва. Все це прикрiплене до дошки як тла, яку вiн трактуСФ як картину, розмальовуючи СЧСЧ яскравими кольорами. Ось i сполука малярства з скульптурою, яку розвинули такi американськi мистцi, як Раушенберг, Джоне, Рiверс, Дайн. Таких скульптуро-малюнкiв Архипенко створив близько 40, з яких ледве половина залишилася.
Архипенко вважаСФ скульптуро-малюнки одним з найцiкавiших своСЧх винаходiв. Вiн навiть пише манiфест про полiхромiю, де мовиться: В полiхромiСЧ СФ безмежнi можливостi нових застосувань кольору i форми, згiдно з творчими концепцiями i духом модернiзму. Оригiнальнiсть i важливiсть скульптуро-малярства ще досi як слiд не дослiдженi. Цi композицiСЧ скомпонованi з великою спонтаннiстю й уявою, вiльною вiд догматичних обмежень певноСЧ естетики. Цiкавим скульптуро-малюнком СФ Жiнка перед дзеркалом (1915), який вважаСФться прототипом славнозвiсноСЧ картини Пiкассо пiд цiСФю ж самою назвою з 1932р. В цiй композицiСЧ Архипенко вперше включаСФ зображення мертвоСЧ природи з своСЧм фотопортретом, що веде перед у вживаннi фотографiй дадаСЧстами та представниками iнших, пiзнiших напрямкiв, як асамбляж, поп-арт, комбайне.
Не можна не згадати його цiкавих скульптурних портретiв i бюстiв, де характер моделей вiн вивчаСФ i трактуСФ своСФрiдно-iндивiдуально. В Америцi вiн рiзьбить бюсти сенаторiв. Для украСЧнськоСЧ громади вирiзьбив три портрети Шевченка (1933), а також бюсти Франка i Шашкевича та статую Володимира Великого. Найцiкавiшi з портретiв, вiльно за уявою створених, СФ портрети i бюсти його дружини Анжелiки.
Рух завжди цiкавив Архипенка як пульсуюча манiфестацiя життя. Мистець маСФ надзвичайне вiдчуття ритму i гармонiСЧ, якими висловлюСФ вiтальнiсть i рух своСЧх фiгур, якi йдуть, танцюють, борються, крутяться, вертяться, гнуться, сягають у простiр, де свiтло вiдбиваСФться на поверхнях-то випуклих то вiгнутих, то геометричних то органiчно круглих, в двовимiрних та в тривимiрних площинах i формах його надзвичайних скульптур. З цих мiркувань походить ще один винахiд машину для рухомого малярства, яку вiн називаСФ Архипентурою i яку запатентовуСФ 1924р. До цього довгого списку досягнень Архипенка слiд додати численнi високоСЧ вартостi i оригiнальностi рисунки, малюнки, акварелi та колажi, що згадуються часто курсивно i коротко, та якi вартi особливого дослiдження й уваги. Вони попереджають або супроводять його задуми в скульптурi, одначе самi собою мають свою власну мистецьку вартiсть.
За свого надзвичайного продуктивного творчого життя Архипенко також з ентузiазмом займався педагогiчною дiяльнiстю. Вiн майже по всiй Америцi (як ранiше в Парижi й Берлiнi) засновував студiСЧ, або був запрошуваний викладати мистецтво по багатьох художнiх школах та унiверситетах. В результатi вiн мав тисячi студентiв та наслiдувачiв як в Америцi, так i в РДвропi (обидвi його дружини були скульпторками, а друга, Френсiс Грей, була його студенткою).
Архипенко як мистець-новатор, вiзiонер, мислитель, творив з внутрiшньоСЧ потреби. Всi пошуки мистця вiддзеркалювали його духовно-фiлософський та iнтелектуальний свiтогляд. Це бачимо з його лекцiй, есеСЧв, зiбраних у книжцi Архипенко: 50 творчих лiт. 19081958. Тут вiн особливу увагу придiляСФ космiчним законам i силам природи, що керують людським життям i Всесвiтом. Також аналiзуСФ питання творчого процесу взагалi i свого зокрема. Його бажання бути одночасно новаторським, динамiчним, автентичним митцем, а при тому унiверсальним та позачасовим, випливаСФ з його власних спостережень та фiлософiСЧ Енрi Бергсона й теорiСЧ релятивностi Всесвiту Ейнштейна.
Американськi роки Архипенка (19231964) позначилися також його великою мистецькою активнiстю, незважаючи на життСФвi труднощi. В повоСФнних роках, як i за молодих лiт, Архипенко все шукаСФ нових шляхiв, розвиваСФ своСЧ iдеСЧ, часто повертаючись до знахiдок своСФСЧ молодостi, нiби замикаючи цей великий цикл творчостi. В 195060-х роках Архипенко застосовуСФ новi матерiали пластику, плексиглас, використовуючи СЧх оптичнi властивостi. Освiтлюючи СЧх свiтлом зсередини, вiн висловлюСФ i пiдкреслюСФ мiстику твору i красу прозорого матерiалу. Тут вiн СФ передтечею свiтловоСЧ, неоновоСЧ скульптури наших днiв.
Архипенко далi конструюСФ рухливi скульптури та яскраво розмальовуСФ фiгури, що обертаються. Особливо цiкавиться контрастом поверхнi (гладкоСЧ i шорсткоСЧ), вживаючи перламутр i мозаСЧку, подекуди декоруючи поверх?/p>