Життя i творчiсть Олександра Архипенка
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?хипенко не приймаСФ грози як СФдиного порятунку вiд пересохлостi казенного грунту. Вiн митець. Молода людина не знаСФ, не хоче знати, що це те ж саме, що полiтичний дiяч.
РЖ 1908 року, коли Коцюбинський дописуСФ Fata morgana, Франко редагуСФ Мойсея, а тут-таки поруч, у Москвi, молодий Маяковський вперше потрапляСФ до вязницi, Архипенко виСЧздить до Парижа.
Вiн гадав, що це втеча в мистецтво. Але, тiкаючи кудись, одночасно тiкав вiд когось. Архипенко тiкав вiд себе.
Париж не заспокоСЧв. Архипенко досить чiтко уявляв, чого прагне, i, полишаючи в 1908 роцi Паризьку мистецьку школу, невдовзi засновуСФ свою. Але, не вмiючи вчитися, вчити вiн теж не вмiв. Чи не бажав.
Дивна рiч. Архипенко, чиСЧ педагогiчнi здiбностi не належали до найбiльших скульпторових достоСЧнств, все ж таки вчив. Це висока доля таланту але саме висота злету визначаСФ коло, що перебуваСФ пiд впливом художника, поле зору його.
Архипенко засновував школи, але з учнiв його хiба що Джакомо Манцу з вдячнiстю любив згадувати композицiСЧ свого вчителя Олександр Порфирович умiв закохуватися в талановитих людей, та не завше умiв закохувати СЧх у себе.
Так вiн i жив. Школа Архипенка було поняттям творчим, а не навчальною базою, до неСЧ вчащали навiть тi, хто нiколи не бачив дивного скульптора з КиСФва. Але учнi йшли вiд нього, ставали самими собою, i не завжди потiм учитель мiг СЧх пiзнати.
Архипенко радiСФ, дочувши, що майстри контррельСФфу на батькiвщинi широко використовують його вiдкриття, як радiтиме пiзнiше, почувши, що його шанують в краСЧнi перших пятирiчок, де Татлiн, РДрмилов хiба лиш вони широко цитують його.
Тiльки скульпторовi ще жити бiльш як пiвстолiття. Архипенко квапиться. Вiн виступаСФ, влаштовуСФ мистецькi скандали, зорганiзовуСФ i розпускаСФ навчальнi майстернi.
РДдиний свiт з поки що шанованих ним свiт власних вiдкриттiв. Поки що того вистачаСФ.
У всьому цьому було набагато бiльше вiд зухвальства, нiж вiд переконаностi. Архипенко входить до мистецьких кiл, виставляСФ своСЧ роботи, дружить з Аполлiнером, вiдкидаСФ Родена, ще живого тодi бога класичноСЧ скульптури. Набагато пiзнiше Еренбург напише в книзi спогадiв про свою зустрiч з Архипенком i про те, як вiн на правах колишнього киянина довiрливо запитав скульптора, чому той вiдшукав саме таке трактування для своСФСЧ роботи. А саме тому! вiдповiв Архипенко. Наче язика показав. "асне, це збереглося в нього до останку нелюбов анатомувати чужi твори, знаходячи там неiснуючi смисли та iдеСЧ. Вiн цю нехiть вивiз ще iз дому й плекав СЧСЧ все життя.
Архипенко простуСФ в глибiнь часу. Вiн iде в науку до Лувру до прадавнiх ассiрiйських та африканських скульптур. Вiн шанобливо схиляСФться перед Венерою Мiлоською i проходить поверхом вище там Джоконда Леонардо да Вiнчi. "асне, це Леонардо сполучав математику з мистецтвом. Олександр Архипенко прагне зробити те ж саме.
Вiн задивляСФться на чiткi профiлi готичних споруд собори здаються скульпторовi блискучими витворами вишуканоСЧ фантазiСЧ. Вiн знаходить для себе в готицi вищий свiт, насолоду. Дивна рiч, вiн дiзнався про це набагато пiзнiше, готика теж була колись лайливим словом. Гот лунало так само, як i варвар, принаймнi кiлька столiть тому. Та й iмпресiонiст ще зовсiм недавно звучало в цьому мiстi як образа, як визначення немислимого формалiзму, а нинi Архипенко спокiйно дивиться на картини Моне й засуджуСФ Родена за консерватизм.
У нього своСЧ iдеСЧ. Втiм, це думки, що просочували повiтря, СЧх почали вже реалiзувати. Художники вийшли на майдан, до машин. Фернан Леже малюСФ обСФкт крiзь гарматне дуло йому здаСФться, що так сучаснiше, врештi, й враження за цього бувають найнесподiванiшi.
СпинаСФться на ноги кубiзм. РЖспанець, натуралiзований на берегах Сени, Пабло Пiкассо творить революцiю в малярствi. Архипенко, украСЧнець, що мешкаСФ там-таки, робить перший ступiнь до чiтких геометричних конструкцiй у скульптурi. Все тяжiСФ до простих форм: голова куля, руки цилiндри, блакитнi елiпси очей. Думка використання простих форм виникла з моСЧх захоплень. Дуже люблю простi речi й усе, що ясно й просто. Складностi не люблю. Це Архипенко про себе. А в iншому мiii: Деякий час я вивчав одну книгу з технiки, вона допомогла в моСЧх пошуках. Саме вона привела мене до простих форм, якi я вперше вжив у скульптурi в перiод кубiзмутАж З того часу всi вперто вважали мене кубiстом.
Архипенко каже про себе, обмiрковуючи чужi слова: Всi вперто вважали мене кубiстомтАж А вiн сам?
У ФранцiСЧ багато розмовляють про революцiю. Ще бiльше розмовляють тут про вiйну. Це розмови не для Архипенка. Вiн загiпнотизовуСФ себе магiСФю власних праць. Вiн увесь передчуття вiдкриттiв. Якщо Родена можна порiвняти з диригентом, що керуСФ виразним хором своСЧх персонажiв, то Архипенко оркестрант. Але СФдиний в оркестрi. Вiн дивиться на орудову паличку. Вiн граСФ. На всiх iнструментах по черзi. Перебiгаючи вiд пюпiтра до пюпiтра. ВалторнатАж скрипкатАж рояльтАж Скульпторовi здаСФться, що вiн примусив звучати цiлий оркестр, що звуки цi нашаровуються один на одного. Вiн перший скульптор Землi! Перший ще не означаСФ найкращий. Просто до нього скульпторiв не було. Так здаСФться Архипенковi.
Вiн не втiк од полiтики. Це не вдавалося ще нiкому з митцiв. Не вдасться i йому, хоча вiн кубiст, а кубiзм не може бути полiтичним переконанням. Кубiсти аполiтичнi. Геть усi!
Роки вiйни (19141918) Архипенко провiв у невеличкiй студiСЧ на пiвднi ФранцiСЧ у Нiцi. 1921 року Архипенко одружився з Анжелiкою Бруно-Ш?/p>