Життя i творчiсть Олександра Архипенка
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
87;. А критики писатимуть про нього не одностайно: вiн тодi особливо здаватиметься СЧм кумедним одинаком, що ззовнi зазираСФ в свiт, як птах у вiкно. Але такий спосiб свiтосприймання набув зовсiм конкретного вияву в однiй з найбiльших Архипенкових знахiдок вiдкритих формах. Митець показуСФ предмет i ззовнi й зсередини, вивертаючи скiснi площини з нутрощiв геометрично правильних тiл. Вiн роздягаСФ свiт, i свiтовi часом стаСФ невигiдно й незвично вiд того. Але Архипенко митець, i вiн чiтко знаСФ, що перестане iснувати того дня, коли позбавиться гарячковостi свого пошуку й стане спокiйним, як необроблений камiнь.
Трохи пiзнiше критики напишуть про Архипенка, порiвнюючи мову його праць з мовою героСЧв Фолкнера та Колдуелла. Це жива мова, але до неСЧ належить звикнути. Для того щоб призвичаСЧтись до героСЧв Архипенка, потрiбно трохи пожити з ними, подумати про них, подумати з ними разом. Вiд Архипенка чекають соцiального вибуху, чекають бунту, що перетне кордони сфери мистецтв. У передчуттi цього вибуху напружуються зберiгачi основ.
Кардинал ВенецiСЧ проголошуСФ анафему людинi, що наважилася деформувати тiло, створене на божу подобу, людинi, що поклала творити свiт спочатку. Втiм, Архипенко вже певен себе. Вiн переконаний, що предмет не маСФ СФдиноСЧ, абсолютноСЧ форми в мистецтвi. Можна побачити з рiзноСЧ вiдстанi та в рiзних ракурсах безлiч проекцiй тiСФСЧ ж самоСЧ речi. Голодний намалюСФ сонце на захмареному небi, як жовток в яСФчнi. Кубiзм? Геометричнi вимiри? Боротьба з деструкцiСФю свiту, пропонованою футуристами? Але ж геометрiя СФ наукою, малярство мистецтвом. Геометр вимiрюСФ, маляр творить. Не йдеться тут i про логiку та й що таке формальна логiка, врештi-решт? Чи може вона не допустити до того, аби вино мало одну досконалiсть для хiмiка, а iншу для того, хто пСФ?
Вiн переплутуСФ тези теоретикiв зi своСЧми власними. ПовторюСФ слова Брака друга паризьких часiв: Маляр не прагне вiдтворити анекдот, але створити факт малярський.
Не завжди факт малярський стаСФ фактом суспiльним. Архипенко обстоюСФ в мистецтвi мову символiв, але символiв чого? Вже кiлька столiть, як мистецтво свiту стало атеСЧстичним. Уже давно воно не вiдтворюСФ фотографiчних форм це не посiбник до вивчення анатомiСЧ. Лiнiя може зобразити ногу бiгуна з дивовижною схожiстю, а повiтряна пауза мiж плечем та кiнцiвкою створюСФ враження, що рука рухаСФться, живе. До речi, та рука, про яку стiльки мовилось, належить Молодiй дiвчинi, блискуче вилiпленiй у динамiчнiй скульптурi. Волосся в дiвчини покрито хусткою так на УкраСЧнi запинаються молодицi, спомини оживають i повертаються до Архипенка, приходять асоцiацiями, спадають болем, вiд якого не втечеш.
Вiн нiчий. У ФранцiСЧ його прославлено як чiльного французького скульптора. Нiмцi в двадцятих роках звуть його найбiльшим з наших митцiв. Венецiанський РЖль нуово джiорнале визначаСФ Архипенка як феномена, найбiльш дискусiйну постать у сучасному мистецтвi.
Скульпторовi 33 роки. Що зроблено? Його знають по всiй РДвропi це вiн перший запровадив порожнiй простiр в скульптурi, порожнiсть набувала обСФмностi, формувала твiр, Як музика надаСФ форму тишi, так його заглиблення та отвори на живому тiлi скульптур надавали СЧм форми. Вiн неодноразово повторював цю тему Жiнка, що зачiсуСФться. В жiнки немаСФ обличчя, повiтря вiльно проходить мiж крицевими пасмами СЧСЧ волосся, i те хитаСФться, мов живе. О, так, i матерiал. Вiн робив скульптури iз скла, з цементу, з дерева, з глини, гiпсу, папСФ-маше. РЖ з металу. Нi, не лише з бронзи, що зеленiСФ вiд часу, з крицi, що не iржавiСФ, що блищатиме, як рибяча луска, як вогке вiд роси дiвоче тiло. РЖ з срiбла. Чому б нi? Цi речi не тьмянiтимуть, взагалi всi матерiали на свiтi подiляються на придатнi для скульпторiв та непридатнi.
Колись любили оповiдати про вiртуозiв ковалiв, що величезним, кiлькасотпудовим паровим молотом могли зачинити кишеньковий годинник на ковадлi. Такi майстри вмiли все. Але все-таки остаточний присуд СЧхнiй майстерностi виносився пiсля того, коли майстер показував, як в\н працюСФ тим молотом. РД рiзниця мiж джигiтом, що вмiСФ на цирковiй аренi вертiтися навколо коня, що мчить галопом, стояти в сiдлi й стрiляти через плече, й козаком, що бездоганно володiСФ своСЧм тiлом у бою. Висока доцiльнiсть мистецтва визначала його долю. Лиш фахiвцi знають про блакитний чи рожевий перiоди в творчостi Пiкассо. Свiт шануСФ творця Вiйни i миру та Гернiки. Мистецтво залишаСФться навiчно, стаючи громадською совiстю, як рушниця стаСФ зброСФю лиш пiсля того, коли з неСЧ зроблено перший пострiл у ворога.
Нiмеччина. ГолландiятАж Знову ФранцiятАж
РЖнодi вiн уже не знаСФ, де наслiдувачi, а де щирi послiдовники. Архипенко мовчки спостерiгаСФ, як сходить над РДвропою скульптор Мур, що зве його своСЧм вчителем. Цадкiн, з яким вони разом починали колись, ще поставить у Роттердамi блискучий памятник зруйнованому мiсту, памятник, що ТСрунтуСФться на його, Архипенкових, вiдкриттях. Але тiльки фахiвцi завважать це. Олександр Калдер та Джакометтi розвинуть його iдеСЧ й наситять ними власну творчiсть, що стане вiдомою цiлому свiтовi. Подвiря ЮНЕСКО в Парижi прикрасять рухомi конструкцiСЧ Калдера: не його, Архипенка, працi працi учнiв. Так, це ж вiн конструював скульптури, не рiзьбив, а саме конструював з рiзних матерiалiв, поСФднуючи смуги металiв i гiпсовi блоки воСФдино. Епiгони та учнiтАж Учнiв не втримаСФш бiля себе, епiгонiв не проженеш. Вiн пролiтав РДвропою, мов метеорит, розсипаючи пекучi уламки, кожен з як