Життя i творчiсть Олександра Архипенка
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
iсть. Болiло серце, врештi, в митцiв серця завжди мають болiти. Знайомi заздрили: Як живе! СвiтовоСЧ слави, багата людина, щаслива людина цей АрхипенкотАж
тАжКоли Олександр Порфирович Архипенко йшов до майстернi, серце його розiрвалося.
2. Творчiсть Олександра Архипенка
2.1 Джерела новаторства та впливи О.Архипенка на модерну скульптуру
Щоб краще зрозумiти внесок Архипенка в розвиток модерного мистецтва, необхiдно проаналiзувати його творчi джерела, первиннi та персональнi i культурнi фактори, що формували його мистецький свiтогляд.
На переломi столiття, коли мистецькi течiСЧ свiту злилися в одне русло з фокусом у Парижi, Архипенко зявився там у вирiшальний момент розвитку модерного мистецтва. Вiн зразу ж знайшов спiвзвучнiсть з найвизначнiшими художниками-модернiстами це Бранкусi, Пiкассо, Брак, Леже, брати Дюшам, Грi, Пiкабiя, Делоне, ГлСФз, Метцiнгер, Фуконе, поет Аполлiнер. Усi вони були пройнятi iдеСФю творення нового мистецтва, найважливiшим виявом якого був кубiзм, що згодом вiв до цiлковитоСЧ абстракцiСЧ.
Неспокiйний, революцiйний дух Архипенка виявляСФться дуже рано: бунт проти батька, проти застарiлого академiзму в художнiй школi в КиСФвi, з якоСЧ його, по трьох роках, було виключено. Його захоплення мистецтвом (спадок вiд дiда, iконопиiя) та ненаситна цiкавiсть вiдкривати невiдкрите (вiд батька iнженера-винахiдника), тверда вiра i молодеча самовпевненiсть у своСФ призначення як творця нового мистецтва спонукаСФ його дуже рано на свiй власний шлях експерименту i дослiдiв у скульптурi. Вже в УкраСЧнi Архипенко мрiСФ про нове мистецтво, яке не повинно бути iмiтацiСФю природи, а мистець не повинен бути наслiдувачем iснуючих стилiв, а творцем нового, свого власного. Архипенко вроджений скульптор з iнтуСЧтивним i смисловим вiдчуттям форми, ритму i гармонiСЧ, вiдразу вiдкидаСФ iмпресiонiстично-психологiчний стиль Родена, який панував в той час у Парижi. Його найкраща академiя це Лувр, де вiн з ентузiазмом вивчаСФ мистецтво старовинних цивiлiзацiй (СФгипетськоСЧ, архаСЧчноСЧ грецькоСЧ, китайськоСЧ та iнших). Знайомиться з африканською та примiтивними традицiями. Його новi принципи мистецького творення сягають самих праджерел мистецтва, до споминiв з дитинства його власноСЧ спадщини передхристиянських iдолiв з украСЧнських степiв, так званих скiфських баб, неолiтичних спрощених статуеток та до мiстерiСЧ i символiзму вiзантiйського мистецтва його рiдного КиСФва. За його словами: Я був вихований в православнiй релiгiСЧ. Я з неСЧ винiс любов до символiв, бо релiгiя переповнена ними.
Архипенко, вiзiонер-новатор, iнтуСЧтивно та рацiонально сягаючи у самi найпервiснiшi глибини формотворення (якi збiгаються з принципами кубiзму), вiдкриваСФ новi можливостi, поширюСФ межi мистецтва до нових обрiСЧв, про якi досi нiхто не мрiяв. Сучаснi течiСЧ, а скорiше горячково-революцiйна активнiсть модернiстiв-пiонерiв нового стилю кубiзму запалюСФ його уяву. Я спiвпрацював у твореннi кубiзму в Парижi 1910р. разом з групою мистцiв, мiж якими я був наймолодший (мова тут iде про т. зв. Золоту секцiю). Одначе кубiзм для нього був лише етапом. З ранньоСЧ молодостi вiн захоплювався символiзмом. (Ще в Москвi залюбки читаСФ Малларме i Андреева. Його твори того часу також; символiчнi.) Архипенко, як кожний великий мистець, шукаСФ самостiйно i окремо своСЧх власних розвязок для завдань, якi вiн сам собi ставить. Результат цих пошукiв вдалий! Цей iнтернацiональний вiзiонер, як його часто називають, завойовуСФ досi незнанi свiти i стаСФ одним з провiдних творцiв модерноСЧ скульптури.
Мистецтво це унiверсальна мова понад нацiональнi, географiчнi, полiтичнi рiзницi. Однак воно СФ витвором пiднесеного людського духу одиницi, яка черпала життСФдайнi соки з певноСЧ культури i традицiСЧ свого народу. РЖ в цьому контекстi мистець це речник, згiдно з К.Юнгом, колективноСЧ пiдсвiдомостi свого народу, а ширше цiлого людства.
Святослав Гординський, дослiдник Архипенка, так говорить про унiверсальнс-нацiональну дуальнiсть мистця та про його заслуги перед украСЧнським мистецтвом: Хоче цього хтось або не хоче, Архипенко витягнув нашу культуру, наше мистецтво на шлях свiтових проблем, i було б сумно i трагiчно, якби цього не було. Отож, завданням творчостi Архипенка в цей iсторичний момент було наздогнати та перегнати довгi перiоди занедбань нашоСЧ культури, яка не могла нормально розвиватися в минулому.
Нiби продовжуючи цi iдеСЧ, Архипенко пише: МоСЧ предки так само, як росiяни, користувалися вiзантiйським i схiдним мистецтвом. Фактично, все, що являСФться генiальним в кожнiй нацiСЧ i в кожнiй добi, i моя справжня традицiя знаходиться всюди в генiСЧ людськоСЧ творчостi. Це, звичайно, його унiверсалiзм. Але це не означаСФ, що вiн заперечуСФ своСФ походження, свою спадщину. Хто знаСФ, каже вiн, чи думав би я так, якби украСЧнське сонце не запалило в менi почування туги за чимсь, чого i я сам не цiлком розумiю.
Архипенко, як справжнiй син цього модерного вiку, був ентузiастом змiни, прогресу, експерименту та свободи людського духу. Звiдси його любов i захоплення Америкою, до якоСЧ вiн приСЧхав в 1923р. i де проживав до самоСЧ смертi (1964 p.). Вiн так говорив про Америку: Америка запалюСФ мою уяву бiльше, як будь-яка iнша краСЧна, бо вона втiлюСФ в собi флексибiльнiсть, мобiльнiсть та швидку пульсацiю iдей i подiй, якi означають життя, вiтальнiсть i прогрес. В 1920-х роках i на УкраСЧнi вiдбувався такий самий процес розквiту культ?/p>