Життя i творчiсть Олександра Архипенка
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
о Габо.
Як прийшов до цього митець? Де нам шукати причини того божественного озорення й осяяння? Може, отут?.
МоСЧ предки (украСЧнцi)тАж багато взяв з традицiСЧ ВiзантiСЧ та ОрiСФнту. Менi iмпонуСФ Вiзантiйське й ОрiСФнтальне мистецтво, справжня традицiя СФ унiкальною в кожнiй краСЧнi i в кожному часi, й моСФ справжня традицiя СФ всюди в генiСЧ творiння всього людстватАж Я не бiльше украСЧнець, нiж я китаСФць. Я не можу бути однiСФю людиною (О.Архипенко).
В Архипенковiй творчостi вiдчуваСФться релiгiйнiсть, данина мистецтву раннi тисячолiть. Його торси й жiночi фiгури Я це давнi богинi в танцi, в молитвi, в своСЧй первозданнiй захоплюючiй красi. Одна iз скульптур у Пршгорн-музеСЧ маСФ назву Жiнка-Ваза; як тут не згадала трипiльськi антропоморфнi глечики, що уособлювали давню богиню землю Архипенко писав про одну з своСЧх най кращих робiт МА-Медитацiя (майже реалiстична фiгура жiнки, богинi, матерi глибокiй задумi): МА це присвячене кожнiй матерi; кожному, хто в любовi страждаСФ вiд любовi; кожному, хто творить у мистецтвi i в науцi; кожному героСФвi, кожному хто розгублений перед проблемою, кожному, хто знаСФ i вiдчуваСФ Вiчнiсть БезмежнiстьтАж Слова майже язичницький;
Архипенко був захоплений давнiм мистецтвами:тАж я не належу до шкiл;i був вигнаний зi шкiл; мистецтво це один великий струмiнь вгору, до вiдкрити справжнiх природних форм для кожноСЧ митця, а перiоди i школи це просто голубинi сiдала в умах критикiвтАж абстракцiя вийшла з РДгипту, ГрецiСЧ, Риму й готики. Не обовязково бути кубiстом, щоб спрощувати форми у пласкi сувязi, в цьому переконуСФ мене японська графiка. Геометризацiя СФ в скульптурi майя, в американських iндiанцiв, в азiатському мистецтвi РЖсторично геометризацiя стара, як саме мистецтво, особливо в орнаментi РЖнки ОрiСФнт, африканська скульптуратАж
2.3 Полiхромiя, рельСФфи та вгини в скульптурi О.Архипенка
Один з перших (1913р.) есеСЧв Архипенка на цю тему Карусель ПСФро. (РЖГСФро персонаж старовинноСЧ французькоСЧ пантонiми, як правило, з розмальованим обличчям). Ним розпочинаСФться тема застосування кольору в скульптурi XX столiття. Тут треба нагадати, що Архипенко ще новаторство полягаСФ в тому, що колiр у захiднiй скульптурi впродовж останнiх двох столiть був забутий. Безумовно, в давнiх мистецтвах РДгипет, Асiрiя, в скульптурi так званих примiтивних народiв (австралiйськi бушмени, американськi iндiани) колiр вiдiгравав роль не менш важливу, нiж форма. До речi, так саме, як i в храмах УкраСЧни Кажiмо, перiоду Кроко, а на Пiличинi здавен i понинi) скульптури святих розписувались. Але пiсля XVII столiття цей кистецький засiб нiби зник з СФвропейськоСЧ скульптури, i в сучасному Архипенковi мистецькому процесi колiр i форма не мислились як СФднiсть. РЖ от Архипенко перевiдкрив колiр для скульптури, за рахунок кольору прагнув досягти динамiки, руху. Наслiдок цього революцiйного нововведення можемо бачити зараз в усiх музеях сучасного мистецтва скульптур одноколiрноСЧ майже не iснуСФ, форма змiнюСФться кольором, колiр формою. Архипенко вивiв цiлу теорему дав послiдовникiв, а теореми й манiфести завжди були й лишаються такими привабливими для захiдного свiту (мабуть, це такий вид мистецькоСЧ реклами). Тож в Каруселi ПСФро Архипенко писав:тАж у сьогоденнi бiльше рiзноколiрностi, нiж одноСЧ РЖбарви, i цей факт сам по собi спричинюСФ |вiдновлення полiхромiСЧ в скульптурi. Архипенкова! полiхромiя в скульптурi йде набагато далi за просте наслiдування його улюбленого РДгипту чи АсiрiСЧ. Сучасний динамiчний свiт не керуСФться свiтосприйняттям давнiх культур, але нова мiфологiя СФ, вона абстрагуСФ i одуховнюСФ певнi теми, i ця нова мiфологiя може скористатися з деяких давнiх мистецьких принципiв. Архипенковi вiдкриття не в тому, що розмальовуються рельСФфи, накладаються природнi барви синi очi, чорнi брови чи червонi губи; полiхромiя в його скульптурi будуСФться на контрастах вгину i рельСФфу, або обСФднаннi вгину i рельСФфу кольором. Крiм того, природа скульптурноСЧ форми ще й створюСФ гру свiтла, яка в свою чергу не мiняСФ нюанси кольорiв. Скульптурна полiхромiя як природа створюСФ безкiнечну варiацiю, тобто вона докорiнно потенцiйнiша за одноколiрнiсть. Це нова оптична мова (Полiхромний Манiфест).
Полiхромiя стала настiльки популярною в XX столiттi, що, як i передбачив Архипенко, багато художникiв почали впадати в безпредметну (бездуховну, за Архипенком) абстракцiю. До супер абсурду доходять виставки Давида Смiта в Гугенгайм музеСЧ в Нью-Йорку, де скульптура це пара розмальованих черевикiв або скручена килимова дорiжка; чи нашумiла виставка Брюса Нюмена в Гiршторн-музеСЧ у Вашингтонi з тушками повiшених псiв iз гiгантським вухом, носом, зубом автора, якi нависають з монiторiв монстро-вiдео-клiпiв. Пригадалось перекошене жахом обличчя малого пятирiчного вiдвiдувача музею, що прожогом вискочив iз залу експозицiСЧ Нюмена (де автор па вiдео, посеред забитих туш, висолопивши язика, зображав вiчний двигун) i перелякано заховався за Королем i Королевою Генрi Мура. Зал Нюмена це потребував пiдпису тiльки для дорослихтАж
Жiнка, що чеше волосся (1915). Бронза, Висота з плiнтом 35см., камяний цоколь 4,2см. Архипенко виготовляв цю вiдому композицiю в трьох розмiрах 35см., 63см., 108см. Скульптура вiдноситься до експерементальноСЧ творчостi Архипенка, коли на основi кубiзму Архипенко створював новi пластичнi форми.
Жiнка що розчiсуСФ волосся
РЖнший технiчний засiб у ремеслi скульптури, зас?/p>