Життя i творчiсть Олександра Архипенка
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?осований Архипснком, с продовженням його теми вивчення порожнiх обСФмiв. Цей спосiб висловлення пропонуСФ розвязку оптичну i психологiчну. Щоб зрозумiти моСЧ вгини у формi, треба розглянути психологiчний бiк цього нового в скульптурi елементу. Рiчище думки скульптора таке: кожна точка в скульптурi, як нота в музицi, СФ вiдмiннiсть, але всi вони взаСФмозалежнi в композицiСЧ. При фронтальному свiтлi точка найбiльшого вгину i найвища точка рельСФфу мають однакову зосередженiсть у центрi. Психологiчний аспект ввiгнутоСЧ форми вона сприймаСФться як символ того, що вiдсутнСФ в дану хвилину, як асоцiацiя. Наше так i нi в повсякденному життi крутиться навколо одних i тих самих понять i вживаСФться як iндивiдуальний вияв позитивного чи негативного. За природою полярностi так i нi це одне цiле. Так само i моСЧ рельСФфи i вгини в скульптурi. i ще:тАж у творчому життi реальнiсть негативного це концептуальний вiдбиток позитивного.
Архипенко вважав: аби зберегти духовну якiсть мистецького твору, кожна дiра, кожен вгин у ньому повиннi зображувати вiдсутню реальнiсть. Тому, моделюючи дiри i вгини в скульптурi (якщо вони не асоцiативнi), дуже легко впасти i абсурд. Архипенкова дiра i вгин це закон природи, натяк на ще не iснуюче, створення нового органiчного життя. Бо ж природа створюСФ те, чого ще нема (на вiдмiну вiд людини). Цей принцип може привести до розумiння багатьох ключових цiнностей як у життi, так i в мистецтвi.
2.4 Релiгiйнiсть та духовнiсть. РЖндивiдуальнiсть Архипенкових скульптур
В характерi Архипенкового мистецтва виразно вiдчуваСФться релiгiйний вплив на розвиток його творчого пошуку. НаСЧвнiсть широко розплющених очей дитини з вогником захвату. Я не буду здивований, якщо в дитинствi вiн робив маленькi олтарi в коробочку з пiд мила, обрамленi паперовим мереживом, i встановлював у них гiпсовi блискучi фiгурки Богоматерi або своСЧ Вiзантiйськi iконитАж (Аполiнаре. 1914).
Для Архипенка не досить, аби скульптура була iмiтацiСФю або пропозицiСФю новоСЧ форми. Його скульптура повинна бути жертвою, вiчним запитанням людства. Вiн не працюСФ для розваги ока глядача (маСФмо сумнiв, чи вiн взагалi коли думав про конкретного глядача), а для пробудження духовноСЧ вартостi Людини, глибини своСФСЧ вродженоСЧ релiгiйностi вiн так пристрасно застерiгав молодь вiд безпредметноСЧ абстракцiСЧ, вiд скульптури одного моменту.
З раннiх рокiв Архипенко захоплювався простотою i магiСФю схiдних мистецтв та мiфологiСЧ. Одне з найбiльших захоплень РДгипет: пластика, магiя i простота. Пiзнiше вiн заглибився у вивчення Китаю, Сакямунi РЖндiСЧ, тодi стара класична Грецiя. Вiн шукав священну форму. Да Вiнчi, Ботiчеллi, сенсуалiзм XVIII столiття вiд них Архипенко взяв унiкальнiсть свого призначення. Останнi столiття видавались йому занадто репрезентативними, вiн шукав духовностiтАж Символiзм вiдображення природи в кожнiй Архипенковiй скульптурi. Вiн навчився вiд давнiх сакральностi мистецтва: кожен твiр як жертва Природи. Звiдти його ритуальнi танцi, богинi, боги вiйни й вiдродження. Багато своСЧх монументальних робiт Архипенко повертав на схiд як давнi iдоли, з рухом сонця грою полуденних променiв i вечiрнiх тiней вони створювали iсторiю народження, розквiту, краси пропорцiй.
В одному з Архипенкових есеСЧв Наука творчостi СФ такi слова: Творчiсть нас веде в тi сфери, де матерiалiзм не дiСФ. Матерiалiзм це вчення про те, що iснуСФ зараз, i що iснувало ранiше, вiн бiльше орiСФнтований на минуле. Творчiсть це завжди звязок iз майбутнiм; психологiя творчостi повязана з усiм, що iснуСФ i це може iснувати; творчiсть нiколи не консервативна; вона нiколи не загальмуСФ еволюцiСЧ Вiдповiдно до якогось унiверсального закону природи люди зараз вiдчувають все бiльший потяг до духовного! Зараз пора для того, щоб започаткувати науку творчостiтАж
Мабуть, такi слова були актуальними в тридцятих i лишаються актуальними i тепер у новому тисячолiттi.
Використовуючи безмежну кiлькiсть доступних в Америцi матерiалiв, Архипенко в 2030-х роках багато експериментував iз склом, оргсклом, цинком, рiзними металами в поСФднаннi з бронзою чи деревом. Слово архипентура часто застосовують до десяткiв тих робiт, якi зовсiм не пiдпадають пiд цю категорiю. Архипептура це була конкретна машина, механiзм, винайдений скульптором для того, аби досягти вже не iлюзiСЧ руху, а конкретного механiчного руху форми. На Архипентуру СФ навiть американський патент вiд 26 квiтня 1927 року. Як визначив свiй винахiд сам Архипенко це машина, що рухаСФ замальований предмет, аналогiчно до уповiльненоСЧ зйомки в кiнотАж це нова форма мистецтва, що використовуСФ час i простiр. Отже, Архипентура маСФ час. У скриньцi завбiльшки з людськСЧй зрiст було розмiщено безлiч тонких смужок з оргскла (оргскло не вiддзеркалюСФ свiтло так, як звичайне скло), а також металевих смужок, на яких був закрiплений рисунок на полотнi. НатискаСФться кнопка, смужки починають рухатись, поступово вiдкриваючи новi частинки рисунку. ВиникаСФ iлюзiя руху. Хоч Архипенко не став далi розвивати свiй винахiд, але Архипентура пiдкреслюСФ ще одну спробу вiдкриття нового, обСФднання простору i вiдтiнку часу, того, що, може, ще чекаСФ на своСФ перевiдкриття. Постiйна змiна суть цього вiдкриття
Архипенко, можливо, один з найбiльш iгнорованих новаторiв |початку XX столiття. Хоч вiн i був винахiдником форм i технiк докорiнно нових, та критикою вiн вважався просто передовою) особою скульптури ав