Дидактична гра в системi органiзацiйних форм навчання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ю зосередженостi, органiзованостi та самостiйностi. На семiнарських заняттях школярi набувають навичок опрацювання навчальноСЧ лiтератури, привчаються слухати виступи товаришiв, критично ставитися до них, аргументувати своСЧ думки, на практикумах - органiзовувати своСФ робоче мiiе, планувати роботу, контролювати СЧСЧ результати.
Оскiльки класно-урочна форма базуСФться на навчальнiй роботi з класом i за певним розкладом занять, виникаСФ проблема комплектування класу i складання розкладу. Класи комплектують при вступi дiтей до школи, склад учнiв зберiгаСФться вiд першого до останнього року навчання в цiй школi, що сприяСФ забезпеченню чiткоСЧ органiзацiСЧ та успiшного виховання учнiвського колективу на основi навчальноСЧ дiяльностi учнiв. При комплектуваннi класiв (перших, пятих, десятих), а також СЧх поповненнi добирають учнiв одного вiку обох статей з таким розрахунком, щоб у кожному класi була приблизно однакова СЧх кiлькiсть, рiвномiрно розподiлялися сильнi й слабшi учнi, майбутнi активiсти та учнi, якi потребують посиленоСЧ уваги вчителя.
Складаючи розклад урокiв, враховують динамiку працездатностi учнiв упродовж дня i тижня, прагнуть зробити його стабiльним, передбачають чергування гуманiтарних i природничо-математичних предметiв, можливостi використання навчальних кабiнетiв, домагаються рiвномiрного навантаження учнiв протягом тижня, зважають на iнтереси вчителя.
Класно-урочна система забезпечуСФ керiвну роль учителя, змiну видiв занять, можливiсть застосування рiзних методiв навчання, активiзуСФ роботу учнiв, сприяСФ рацiональному використанню часу, послiдовному, систематичному вивченню матерiалу. Однак вона розрахована на середнього учня, нiхто з учнiв не може "поспiшати" вiдповiдно до своСЧх можливостей. Ця система обмежуСФ можливостi iндивiдуального пiдходу до учнiв, тому тi, хто не засвоСЧв певних предметiв, змушенi залишатися на повторний курс [4].
1.2 Урок як основна форма органiзацiСЧ навчання
Форма органiзацiСЧ навчання - спосiб органiзацiСЧ навчальноСЧ дiяльностi, який регулюСФться певним, наперед визначеним розпорядком; зовнiшнСФ вираження узгодженоСЧ дiяльностi вчителя та учнiв, що здiйснюСФться у визначеному порядку i в певному режимi. Педагогiчнiй практицi вiдомi понад тридцять конкретних форм навчання.
Загальноприйнятими формами органiзацiСЧ навчальноСЧ роботи СФ колективна - уроки у школi, лекцiСЧ та семiнарськi заняття у вузi, екскурсiСЧ, факультативнi заняття тощо та iндивiдуальна - самостiйна робота, дипломнi та курсовi проекти тощо, якi суттСФво вiдрiзняються за ступенем самостiйностi пiзнавальноСЧ дiяльностi учнiв i ступенем керiвництва навчальною дiяльнiстю з боку викладача.
Вибiр форм органiзацiСЧ навчання зумовлюСФться завданнями освiти i виховання, особливостями змiсту рiзних предметiв та СЧх окремих роздiлiв, конкретним змiстом занять, складом, рiвнем пiдготовки i вiковими можливостями учнiв.
Органiзацiйнi форми навчання змiнюються i розвиваються разом iз суспiльним розвитком. За первiснообщинного ладу навчання було практично-догматичним. Дiти засвоювали виробничий i моральний досвiд у процесi спiльноСЧ працi та повсякденного спiлкування з дорослими. Навчальна робота з ними була iндивiдуальною, потiм iндивiдуально-груповою.
РЖндивiдуальне навчання. ПолягаСФ в тому, що учень виконуСФ завдання iндивiдуально, але за допомогою вчителя (вивчення пiдручника). Воно досить ефективне, оскiльки враховуСФ особливостi розвитку дитини, iндивiдуалiзуСФ контроль за перебiгом i наслiдками навчальноСЧ роботи. Проте iндивiдуальне навчання потребуСФ значних матерiальних витрат, учень позбавлений можливостi спiвпрацювати з однолiтками. Тепер використовуСФться у формi репетиторства i консультування.
РЖндивiдуально-групова форма навчання. Згiдно з нею учитель займаСФться з групою дiтей (10-15 осiб), навчальна робота маСФ iндивiдуальний характер, оскiльки дiти рiзного вiку неоднаково пiдготовленi. Дiти приходять на заняття в рiзний час. Учитель по черзi опитуСФ кожного учня, пояснюСФ новий матерiал, даСФ iндивiдуальнi завдання. Подiбна органiзацiя навчальноСЧ роботи iснувала до того часу, поки навчання не стало масовим, обмежувалось виробленням найпростiших навичок читання, письма i рахування. Тепер СЧСЧ використовують в малокомплектних сiльських школах, де на уроцi одночасно навчаються учнi рiзних класiв [20].
Класно-урочна форма навчання. За феодального ладу розвиток виробництва i пiдвищення ролi духовного життя в суспiльствi сприяли виникненню форм масового навчання дiтей. ОднiСФю з перших було групове (колективне) навчання у братських школах Бiлорусi та УкраСЧни (XVI ст). Воно започаткувало класно-урочну форму навчальноСЧ роботи, теоретично обТСрунтовану в працi Я. - А. Коменського тАЬВелика дидактика". Як система, що забезпечуСФ масовiсть навчання, за якоСЧ можна тАЬусiх навчати всьомутАЭ, вона iснуСФ понад три столiття, переважаСФ i тепер. Сутнiсть СЧСЧ полягаСФ в тому, що учнiв одного вiку розподiляють на класи, заняття з ними проводять поурочно за наперед складеним розкладом. Усi учнi працюють над засвоСФнням одного й того ж матерiалу.
З формуванням класно-урочноСЧ системи навчання в педагогiцi почали використовувати такi поняття, як навчальний рiк, навчальний день, урок, перерва, чверть, канiкули, СЧСЧ ефективнiсть була настiльки очевидною, що незабаром вона стала головною у школах багатьох краСЧн свiту.
Бригадно-лабораторна форма навчання. У другiй половинi 20-х рокiв XX ст. Дещо змiнений даль