Господарський договiр
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?i у боржника i передачi СЧСЧ йому, кредиторовi. У зобовязаннях мiж органiзацiями кредитор маСФ право вимагати вiд боржника передачi речi i в тому разi, якщо речi визначенi родовими ознаками. У разi невиконання боржником зобовязання виконати певну роботу кредитор може виконати цю роботу за рахунок боржника, якщо iнше не випливаСФ iз закону або договору, або вимагати вiдшкодування збиткiв. На стадiСЧ нормального розвитку зобовязання вимоги належного i реального виконання збiгаються, бо належним виконанням охоплюСФться й додержання умов щодо предмета, який слiд передати у натурi (виконати роботи, надати послуги тощо). При порушеннi якихось умов договору (наприклад, щодо строку) виконання визнаСФться неналежним, проте при цьому зберiгаСФться обовязок виконання у натурi з додержанням iнших умов договору, що не втратили значення для контрагента. Вiдповiдно до ст. 207 ЦК сплата неустойки, штрафу або пенi за прострочення або iнше неналежне виконання зобовязання i вiдшкодування збиткiв, заподiяних цими порушеннями, не звiльняють боржника вiд виконання зобовязання у натурi, крiм випадкiв, коли втратило чиннiсть планове завдання, на якому був оснований договiр мiж органiзацiями. За ч. 2 ст. 213 ЦК кредитор може вiдмовитися вiд реального виконання договiрного зобовязання, якщо воно внаслiдок прострочення боржника втратило iнтерес для кредитора. Так, покупець за договором поставки маСФ право повiдомивши постачальника, вiдмовитися вiд прийняття продукцiСЧ, поставка якоСЧ прострочена, якщо в договорi не передбачено iнше. Продукцiю, вiдвантажену постачальником до одержання повiдомлення покупця, останнiй зобовязаний прийняти й оплатити (ч. 2 ст. 246 ЦК).
Принцип взаСФмного сприяння полягаСФ в тому, що кожна iз сторiн договору повинна всiляко сприяти другiй сторонi у виконаннi нею своСЧх обовязкiв. Умови такого взаСФмного сприяння мають юридичне значення тодi, коли вони закрiпленi в договорi або передбаченi спецiальними нормативними актами.
Суть принципу економiчностi полягаСФ у вимозi до кожноСЧ iз сторiн поважати iнтереси контрагента за договором, а також iнтереси держави i суспiльства в цiлому, вживати необхiдних заходiв до вiдвернення або зменшення шкоди, яка може виникнути у звязку з неналежним виконанням зобовязань, своСФчасно iнформувати другу сторону про цi заходи тощо.
При виконаннi пiдприСФмницьких договорiв усi вищезазначенi загальнi вимоги (принципи) тiсно взаСФмоповязанi та взаСФмозумовленi.
Способи забезпечення виконання договорiв.
Договiрнi зобовязання сторони повиннi виконувати добровiльно, добросовiсно, належним чином i в установленi строки. У разi порушення цих вимог до винноСЧ сторони можуть бути застосованi загальнi заходи примусового впливу; вiдiбрання речi у боржника, стягнення збиткiв тощо.
Проте законом або договором можуть передбачатися i спецiальнi (додатковi) заходи майнового впливу на несправного контрагента, якi покликанi стимулювати його до належного виконання договору.
Вiдповiдно до ст. 178 ЦК виконання зобовязань може забезпечуватися згiдно з Законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою i порукою. Крiм того, зобовязання мiж громадянами або з СЧх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобовязання мiж органiзацiями гарантiСФю. Норма цiСФСЧ статтi чинного ЦК певною мiрою застарiла i вже не враховуСФ реальнiсть сьогодення. По-перше, в нiй даСФться вичерпний перелiк видiв забезпечення зобовязань, що не узгоджуСФться з принципом диспозитивностi, який притаманний цивiльно-правовому регулюванню. Спецiальнi способи забезпечення зобовязань прибирають договiрноСЧ форми, а за ст. 4 ЦК цивiльнi права та обовязки виникають як з угод (у т. ч. договорiв), передбачених законом, так i з угод, хоч i не передбачених законом, але таких, якi йому не суперечать. По-друге, немаСФ поважних причин обмежуватися застосуванням завдатку тiльки для забезпечення зобовязань мiж громадянами або з СЧх участю, а гарантiСФю тiльки зобовязаннями мiж органiзацiями (юридичними особами). Проект ЦК не даСФ вичерпного перелiку способiв забезпечення виконання зобовязань, якi, крiм кодексу; можуть встановлюватися й iншими законодавчими актами або самими сторонами у конкретному договорi. Названi у проектi ЦК способи забезпечення виконання зобовязань подiляються на зобовязально-правовi (неустойка, порука, гарантiя, завдаток) i речово-правовi (застава та утримання). Спiльними для усiх видiв забезпечення зобовязань СФ загальнi положення про те, що забезпечуватися може тiльки дiйсна вимога. Недiйснiсть основного зобовязання (вимоги) спричинюСФ недiйснiсть зобовязання, яке його забезпечуСФ. Недiйснiсть же угоди щодо забезпечення зобовязання не спричинюСФ недiйсностi цього (основного) зобовязання. Угода щодо встановлення способу забезпечення виконання зобовязання маСФ бути укладена у письмовiй формi незалежно вiд форми основного зобовязання. Недодержання письмовоСЧ форми спричинюСФ недiйснiсть угоди щодо встановлення способiв забезпечення виконання зобовязання.
Неустойка. Серед зобовязально-правових способiв найпоширенiшим способом забезпечення виконання договорiв, що застосовуються у пiдприСФмницькiй дiяльностi, тВм неустойка, яку iнодi називають штрафом або пенею. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 179 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) визнаСФться визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторовi у разi невиконання або неналежного ви?/p>