Господарський договiр
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ги ринковi цiни, що iснували на день добровiльного задоволення вимоги кредитора у мiii, де зобовязання маСФ бути виконано, а якщо вимога не буде задоволена добровiльно, у день вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу щодо вiдшкодування збиткiв, беручи до уваги ринковi цiни, що iснували на день ухвалення рiшення. Пiд час визначення неодержаних доходiв (упущеноСЧ вигоди) враховуються вжитi кредитором заходи для СЧх одержання i здiйсненi з цiСФю метою приготування.
Звичайно, визначити розмiр збиткiв, завданих порушенням цивiльних прав, особливо неодержаних доходiв, на практицi не завжди легко можна здiйснити. Навiть у тих сферах договiрних вiдносин, де майнова вiдповiдальнiсть не обмежена, предявлення вимог до винних контрагентiв про повне вiдшкодування збиткiв за порушення зобовязань рiдкiсне явище у господарськiй практицi. Це зумовлено, зокрема, вiдсутнiстю апробованих методик щодо пiдрахунку збиткiв, якими могли б керуватися працiвники юридичних служб пiдприСФмств, iнших субСФктiв господарювання в обТСрунтуваннi вимог про вiдшкодування збиткiв. Для того, щоб договiрно-правова i претензiйно-позовна робота були дiСФвим iнструментом у взаСФмовiдносинах пiдприСФмства з його контрагентами, необхiдно налагодити у всiх пiдроздiлах чiткий облiк виконання зобовязань як його контрагентами, так i самим пiдприСФмством.
Порушення особистих i майнових прав може спричинити виникнення у потерпiлоСЧ особи моральноСЧ (немайновоСЧ) шкоди. Право на вiдшкодування моральноСЧ шкоди, завданоСЧ порушенням договiрних зобовязань, виникаСФ лише у випадках, передбачених законом або договором, зокрема при заподiяннi моральноСЧ шкоди товаром неналежноСЧ якостi, придбаним у роздрiбнiй торговельнiй мережi (ст.24 Закону УкраСЧни "Про захист прав споживачiв").
ОднiСФю з необхiдних умов цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi СФ наявнiсть безпосереднього причинново-наслiдкового звязку мiж протиправною поведiнкою правопорушника i збитками потерпiлоСЧ сторони. МаСФться на увазi, що протиправна дiя або бездiяльнiсть заподiювача СФ причиною, а збитки, що виникли у потерпiлоСЧ особи, наслiдком протиправноСЧ поведiнки заподiювача.
Для покладення вiдповiдальностi за цивiльне правопорушення, крiм вищезазначених трьох обСФктивних умов протиправностi, збиткiв i причинного звязку, за загальним правилом, необхiдна ще одна умова вина заподiювача. Вина в цивiльному правi розглядаСФться як психiчне ставлення особи до своСФСЧ протиправноСЧ поведiнки та СЧСЧ наслiдкiв.
У цивiльному правi дiСФ презумпцiя вини особи, яка вчинила правопорушення. Вiдповiдно до ст. 209 ЦК особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином, несе майнову вiдповiдальнiсть лише за наявностi вини (умислу або необережностi), крiм випадкiв, передбачених законом або договором. Вiдсутнiсть вини доводить особа, яка порушила зобовязання.
Коли невиконання або неналежне виконання зобовязання зумовлено умислом або необережнiстю кредитора, боржник звiльняСФться вiд вiдповiдальностi, якщо iнше не встановлено законом (ст. 210 ЦК). РЖнодi невиконання зобовязання СФ наслiдком винноСЧ поведiнки обох сторiн (змiшана вина). Тодi суд вiдповiдно до ступеня вини кожноСЧ iз сторiн зменшуСФ розмiр вiдповiдальностi боржника. Вiдповiдальнiсть боржника може бути зменшена також у тому разi, коли кредитор навмисно або з необережностi сприяв збiльшенню розмiру збиткiв, завданих порушенням зобовязання, або не вжив заходiв до СЧх зменшення (ст.211 ЦК).
Якщо для покладення на правопорушника цивiльноСЧ вiдповiдальностi у формi вiдшкодування збиткiв необхiдний повний склад цивiльного правопорушення (протиправнiсть поведiнки, шкода, причинний звязок, вина), то для стягнення неустойки або втрати завдатку кредиторовi досить довести, що поведiнка боржника СФ протиправною, а вина його припускаСФться, коли вiн не довiв вiдсутностi своСФСЧ вини в порушеннi зобовязання.
Особливiстю цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi СФ те, що вона може наставати i без вини, якщо це передбачено законом або договором. Так, за ч. 1 ст. 213 ЦК боржник, який прострочив виконання, вiдповiдаСФ перед кредитором за збитки, завданi простроченням, i за неможливiсть виконання, що випадково (тобто за вiдсутностi його вини) настала пiсля прострочення.
У проектi ЦК (ст. 639) вiдповiдальнiсть без вини (крiм дiСЧ непереборноСЧ сили) пропонуСФться встановити для осiб за порушення зобовязань у звязку iз здiйсненням ними пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi. У цiй дiяльностi пiдприСФмцям доводиться нерiдко приймати рiшення в умовах невизначеностi та ризику. Щоб знизити несприятливий вплив на пiдприСФмництво фактiв порушення зобовязань контрагентами, можна використати рiзнi заходи: проведення монiторингу (спостереження та оцiнка процесiв пiдприСФмництва); спiвробiтництво з консультативними фiрмами в галузi аудиту, менеджменту, iнформацiСЧ, права; вибiр надiйних партнерiв; спiвробiтництво з конкурентами на ринку товарiв тощо. Певну роль у цiй сферi вiдiграСФ страхування пiдприСФмницьких ризикiв (наприклад, страхування вiд неповернення кредитiв банковi).
Для притягнення особи до цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi потрiбен або повний склад правопорушення, що складаСФться з чотирьох елементiв (протиправнiсть, шкода, причинний звязок, вина), або, у випадках, зазначених у законi чи договорi, неповний склад (протиправнiсть i вина) при стягненнi неустойки, втратi завдатку тощо. За вiдсутностi хоч би одного з цих елементi?/p>