Господарський договiр
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
а в цьому мiсяцi кiлькiсть товарiв пiдлягаСФ поставцi в наступному мiсяцi поточного року за умови, що покупець у встановленому порядку не вiдмовився вiд прострочених поставкою товарiв. За порушення умов договору щодо кiлькостi поставки постачальник, крiм того, повинен вiдшкодувати завданi покупцевi збитки (ст. 203 ЦК) i сплатити неустойку, якщо вона передбачена договором. Отже, до основного обовязку (допоставити товари) приСФднуються новi додатковi обовязки у виглядi вiдшкодування збиткiв або сплати неустойки.
Мiрою цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi СФ також втрата завдатку однiСФю стороною або повернення його у подвiйному розмiрi другою стороною. Завдатком СФ грошова сума, що видаСФться однiСФю з договiрних сторiн у рахунок належних з неСЧ за договором платежiв другiй сторонi на пiдтвердження укладення договору i забезпечення його виконання. Якщо за невиконання договору вiдповiдальною СФ сторона, яка дала завдаток, вiн залишаСФться у другоСЧ сторони. Коли ж за невиконання договору вiдповiдальною СФ сторона, що одержала завдаток, вона повинна сплатити другiй сторонi подвiйну суму завдатку (ст. 195 ЦК).
РЖ вiдшкодування збиткiв, i сплата неустойки, i втрата завдатку СФ додатковими (до основного) обовязками, бо основний обовязок боржника полягаСФ у передачi речi, виконаннi роботи, наданнi послуг тощо, i вiн виконуСФться на еквiвалентних та оплатних засадах. Сплачуючи неустойку, втрачаючи завдаток або вiдшкодовуючи кредиторовi заподiянi збитки, боржник не отримуСФ вiд нього жодноСЧ компенсацiСЧ, отже на боржника покладаються всi невигiднi майновi наслiдки порушення зобовязання.
За ознакою примусу С. М. Братусь пропонував розмежовувати обовязок, що виконуСФться добровiльно, i юридичний обовязок, що виконуСФться за допомогою державного примусу. На його думку, юридична вiдповiдальнiсть це виконання обовязку на основi державного або прирiвняного до нього громадського примусу. Добровiльне ж виконання обовязку юридичною вiдповiдальнiстю бути не може. З такою думкою важко погодитись, бо в такому разi не визнаватиметься вiдповiдальнiстю добровiльна сплата боржником сум неустойки чи збиткiв, якi вiн перерахував на користь кредитора платiжним дорученням, i навпаки, вiдповiдальнiстю вважатимуться примусове виконання добровiльно невиконаного обовязку (наприклад, вiдiбрання речi у боржника).
Пiдкреслюючи, що обовязок i вiдповiдальнiсть взаСФмоповязанi, А. М. Савицька правильно вiдзначала, що цей явний взаСФмозвязок не може бути пiдставою для ототожнення СЧх у разi примусового виконання обовязку, в основi якого лежить мета реальне виконання зобовязання. За допомогою примусу боржник вчиняСФ дiСЧ, якi вiн добровiльно не виконав, i таким чином досягаСФться мета, яка ставилася при виникненнi зобовязання. Цивiльна вiдповiдальнiсть виступаСФ як засiб спонукання, стимулювання боржника добровiльно виконати свiй обовязок. РЖ якщо порiвняти вiдповiдальнiсть i примусове здiйснення добровiльно невиконаного обовязку, то останнСФ виступаСФ як мета, а вiдповiдальнiсть як засiб.
Вiд цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi як покладення на правопорушника нового додаткового обовязку або позбавлення субСФктивного цивiльного права слiд вiдрiзняти засоби оперативного впливу (оперативнi санкцiСЧ). Останнi не вiдновлюють початкового майнового стану потерпiлоСЧ сторони, а спрямованi на запобiгання конкретним порушенням у майбутньому, виконують забезпечувальну функцiю, мають запобiжний характер i можуть застосовуватись в оперативному порядку односторонньо управомоченою стороною без звернення до юрисдикцiйного органу. Так, якщо пiдрядник не приступаСФ своСФчасно до виконання договору або виконуСФ роботу настiльки повiльно, що закiнчити СЧСЧ до строку явно неможливо, замовник маСФ право вiдмовитися вiд договору i вимагати вiдшкодування збиткiв (ч. 1 ст. 347 ЦК). Тут одностороння вiдмова замовника вiд договору СФ засобом оперативного впливу, а вiдшкодування збиткiв мiрою цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi пiдрядника за затримку виконання робiт за договором пiдряду.
Значення цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi розкриваСФться через СЧСЧ функцiСЧ:
- встановлюючи обовязок правопорушника вiдновити порушене право управомоченоСЧ особи, зокрема вiдшкодувати завданi СЧй збитки, iнститут вiдповiдальностi виконуСФ компенсацiйну роль;
- загроза застосування мiр вiдповiдальностi покликана запобiгати вчиненню правопорушення субСФктами цивiльних правовiдносин, виховувати СЧх у дусi поваги до закону, до прав та iнтересiв iнших осiб, неухильного виконання прийнятих на себе обовязкiв;
- як вид юридичноСЧ вiдповiдальностi цивiльно-правова вiдповiдальнiсть СФ негативною реакцiСФю держави на скоСФне правопорушення, яка полягаСФ в його осудженнi суспiльством i державою i, отже, СФ карою для правопорушника;
- застосування мiр вiдповiдальностi до особи, яка порушуСФ зобовязання, може негативно позначитися на СЧСЧ матерiальному i фiнансовому становищi, призвести до банкрутства господарюючого субСФкта, а це СФ сигналом про неблагополучний стан органiзацiСЧ i необхiднiсть вжити заходiв щодо його оздоровлення (наприклад, санацiСЧ).
Ефективнiсть цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi залежить передусiм вiд СЧСЧ застосування до конкретних осiб, винних у скоСФннi цивiльного правопорушення. Проте, керуючись принципом диспозитивностi, властивим як цивiльному праву в цiлому, так i окремим його iнститутам, зокрема iнституту вiдповiдаль