Geum.ru

Господарський договiр

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство




>

  • субСФктами цього договору СФ юридичнi або фiзичнi особи, зареСФстрованi у встановленому порядку як субСФкти пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi;
  • змiст господарського договору становлять умови, за якими передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здiйснення пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi або для iнших цiлей, не повязаних з особистим (сiмейним, домашнiм) споживанням. Прикладом такого договору може бути договiр мiжнародноСЧ купiвлi-продажу товарiв. За Вiденською конвенцiСФю ООН 1980 р. про договори мiжнародноСЧ купiвлi-продажу товарiв (статтi 1 i 2) ця конвенцiя застосовуСФться до договорiв купiвлi-продажу мiж сторонами, комерцiйнi пiдприСФмства яких мiстяться в рiзних державах, коли цi держави СФ учасниками конвенцiСЧ або коли згiдно з нормами мiжнародного приватного права до них застосовуСФться право держави, що домовляСФться. Проте ця конвенцiя не застосовуСФться до продажу товарiв, якi набуваються для особистого, сiмейного або домашнього використання, за винятком, якщо продавець у будь-який час до чи у момент укладення договору не знав i не повинен був знати, що товари набуваються для такого використання;
  • для деяких видiв господарських договорiв, зокрема зовнiшньоекономiчних контрактiв або бiржових угод, може встановлюватися окремий порядок СЧх укладення (пiдписання), облiку та реСФстрацiСЧ (Указ Президента УкраСЧни "Про облiк окремих видiв зовнiшньоекономiчних договорiв (контрвiдальнiсть пiдприСФмця незалежно вiд його вини в порушеннi зобовязання).

    • Враховуючи наведенi ознаки, господарським слiд вважати такий цивiльно-правовий договiр, сторонами якого СФ юридичнi чи фiзичнi особи субСФкти господарювання i за яким передаСФться майно, виконуються роботи або надаються послуги з метою здiйснення пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi або для iнших цiлей, не повязаних з особистим (сiмейним, домашнiм) споживанням.

    Якщо ж у нормах ЦК або спецiальних нормативних актах не вiдображенi особливостi тих чи iнших видiв пiдприСФмницьких договорiв, до них застосовуються загальнi положення зобовязального i договiрного права, закрiпленi у ЦК та iнших актах цивiльного законодавства.

    Укладення господарських договорiв.

    Оскiльки договiр СФ спiльним юридичним актом двох чи кiлькох осiб, погодження ними умов договору проходить принаймнi двi стадiСЧ: шляхом пропозицiСЧ однiСФСЧ сторони укласти договiр, яка маСФ назву оферти, i прийняття пропозицiСЧ другою стороною, або акцепту. Вiдповiдно сторона, яка зробила пропозицiю, називаСФться оферентом, а сторона, яка прийняла СЧСЧ, акцептантом.

    Порядок укладення договорiв визначений у статтях 153-159 ЦК. РЖснують певнi особливостi укладення бiржових угод (договорiв), проведення торгiв на аукцiонах, у порядку конкурсу тощо.

    Щоб вступити у договiрнi вiдносини, один iз учасникiв повинен виявити свою iнiцiативу, тобто виступити з пропозицiСФю укласти договiр (офертою). Але чи всяка iнiцiатива (пропозицiя) може вважатися офертою i породжувати певнi юридичнi наслiдки для особи, яка СЧСЧ зробила? Чинний ЦК не мiстить ознак оферти, хоч вони можуть бути виведенi iз загальних положень цивiльного законодавства шляхом доктринального тлумачення.

    За ст. 675 проекту ЦК офертою визнаСФться пропозицiя укласти договiр, яка адресована однiй або кiльком особам, мiстить вказiвку на iстотнi умови майбутнього договору i виражаСФ намiр особи, яка зробила пропозицiю, вважати себе звязаною договором у разi СЧСЧ прийняття (акцепту). Отже оферта характеризуСФться такими рисами: по-перше, вона адресуСФться конкретно однiй або кiльком особам. Якщо пропозицiя розрахована на невизначене коло осiб (наприклад, у рекламах), то вона розглядаСФться як запрошення до оферти, якщо iнше прямо не зазначено у цiй пропозицiСЧ. По-друге, оферта повинна мiстити вказiвку на iстотнi умови майбутнього договору, тобто тi, що визначенi такими за законом або необхiднi для договорiв даного виду, або у погодженнi яких заiнтересований оферент. По-третСФ, пропозицiя виражаСФ твердий намiр оферента вважати себе звязаним договором i запропонованими умовами у разi СЧх прийняття (акцепту) другою стороною.

    Оферта може бути зроблена iз зазначенням або без зазначення строку для вiдповiдi. Пропозицiю укласти договiр можна змiнити або взагалi вiдкликати (скасувати), але у всякому разi не пiзнiше, як до моменту або у момент СЧСЧ одержання адресатом. У цьому разi ранiше зроблена оферта втрачаСФ свою значимiсть i, отже, не звязуСФ оферента. Оферта, яка одержана адресатом, не може бути вiдкликана протягом строку для СЧСЧ акцепту, якщо iнше не застережено у самiй офертi або не випливаСФ iз сутi пропозицiСЧ чи з обстановки, у якiй СЧСЧ зроблено.

    Вiдповiдь особи, якiй адресована оферта, про прийняття нею пропозицiСЧ визнаСФться акцептом. Акцепт маСФ бути повним i безумовним. Це означаСФ, що акцептант повнiстю погоджуСФться iз запропонованими умовами договору i повiдомляСФ про це оферента. Якщо пропозицiю укласти договiр зроблено iз зазначенням строку для вiдповiдi, то договiр вважаСФться укладеним за умови, що особа, яка зробила пропозицiю, одержала вiд другоСЧ сторони вiдповiдь про прийняття пропозицiСЧ протягом цього строку (ст. 155 ЦК).

    У пропозицiСЧ укласти договiр, яка адресуСФться другiй сторонi, строк для вiдповiдi може й не зазначатись, У цьому разi укладення договору залежить вiд того