Господарський договiр
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
? (крiм випадкiв безвинноСЧ вiдповiдальностi) цивiльна вiдповiдальнiсть не настаСФ.
Проте у випадках, прямо передбачених законом, навiть за наявностi усiх ознак вчиненого правопорушення, особа не несе вiдповiдальностi. Так, згiдно зi ст. 177 Кодексу торговельного мореплавства УкраСЧни перевiзник не вiдповiдаСФ за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, якщо доведе, що вони сталися внаслiдок дiй або упущень капiтана, iнших осiб суднового екiпажу i лоцмана у судноводiннi або управлiннi судном (навiгацiйнi помилки).
Пiдставами звiльнення вiд цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi СФ випадок i непереборна сила.
Випадок, (казус) маСФ мiiе тодi, коли психiчний стан особи, яка порушила зобовязання, характеризуСФться вiдсутнiстю СЧСЧ вини. За вiдсутностi вини немаСФ й вiдповiдальностi, якщо тiльки законом чи договором не передбачено вiдповiдальностi i без вини. Вiдповiдно до ч.2 п.1 ст.634 проекту ЦК особа визнаСФться невинною, якщо доведе, що вжила всiх залежних вiд неСЧ заходiв для належного виконання зобовязання.
Непереборна сила (форс-мажорнi обставини) це надзвичайна i невiдворотна за даних умов подiя (п. 1 ст. 78 ЦК). Вона характеризуСФться, по-перше, як зовнiшня до дiяльностi сторiн обставина (наприклад, явища стихiйного характеру). По-друге, надзвичайнiсть подiСЧ, що стаСФ непереборною силою, означаСФ, що це не рядова, ординарна, звичайна обставина, яка також може спричинити певнi труднощi для сторiн. Тому в ст. 639 проекту ЦК зазначаСФться що не вважаСФться непереборною сила, яка може бути пiдставою для звiльнення вiд вiдповiдальностi особи пiд час здiйснення нею пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi, недодержання своСЧх обовязкiв контрагентами боржника, вiдсутнiсть на ринку потрiбних для виконання зобовязання товарiв, вiдсутнiсть у боржника необхiдних коштiв. По-третСФ, непереборна сила це подiя, яку не можна було вiдвернути засобами, наявними у даноСЧ особи в конкретних умовах СЧСЧ дiяльностi. Те, що в одних умовах можна легко подолати, в iнших стаСФ неможливим. Тому при дiСЧ непереборноСЧ сили теж немаСФ вини боржника.
Висновки
У нинiшнiх умовах особливо зростаСФ роль договору як унiверсальноСЧ та найдоцiльнiшоСЧ форми опосередкування товарно-грошових вiдносин. У процесах роздержавлення i приватизацiСЧ господарському договору належить чiльне мiiе серед форм, якi використовуються для подолання монополiСЧ державноСЧ власностi (купiвля-продаж державного майна через аукцiони, конкурси, бiржi тощо).
Дедалi бiльшого поширення набуваСФ договiрний порядок створення нових пiдприСФмницьких структур: господарських товариств, спiльних пiдприСФмств з участю зарубiжних партнерiв, господарських асоцiацiй та iн. Правовою основою створення таких органiзацiй стаСФ установчий договiр. У ньому засновники зобовязуються утворити юридичну особу, визначають порядок спiльноСЧ дiяльностi з СЧСЧ створення, умови передачi в СЧСЧ володiння, користування i розпорядження свого майна та участi в СЧСЧ дiяльностi. Договором визначаються також умови i порядок розподiлу мiж засновниками прибутку та збиткiв, управлiння дiяльнiстю юридичноСЧ особи, виходу засновникiв з СЧСЧ складу тощо.
Перехiд до ринковоСЧ економiки i саме функцiонування ринкового механiзму можливi лише за умови, що основна маса товаровиробникiв пiдприСФмств, громадян маСФ свободу господарськоСЧ дiяльностi та пiдприСФмництва. Результати цiСФСЧ дiяльностi реалiзуються на ринку товарiв i послуг на договiрних засадах. Перехiд до ринку супроводжуСФться звуженням планово-адмiнiстративного впливу держави на майновi вiдносини, отже розширюСФться свобода вибору партнерiв у господарських звязках i визначення змiсту договiрних зобовязань. Це стосуСФться насамперед договорiв, спрямованих на забезпечення потреб юридичних i фiзичних осiб у матерiальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купiвля-продаж, поставка, контрактацiя, мiна, бартер, постачання енергiСЧ тощо). Не зменшуСФться i роль договорiв майнового найму (оренди, лiзингу, прокату тощо), за допомогою яких опосередковуються вiдносини з тимчасового володiння i користування майном. ЗростаСФ значення договорiв пiдрядного типу, договорiв про надання рiзного роду послуг громадянам та органiзацiями (договори пiдряду, про надання посередницьких послуг, на рекламу продукцiСЧ тощо).
РЖз запровадженням патентноСЧ системи охорони прав на винаходи, кориснi моделi i промисловi зразки пiдвищуСФться роль лiцензiйних договорiв як основноСЧ правовоСЧ форми передачi виключного права на використання цих результатiв технiчноСЧ творчостi. Договiрна форма використовуСФться i для уступки виключного права на знаки для товарiв та послуг, права на секрети виробництва (ноу-хау) тощо. Розширення кола можливих обСФктiв страховоСЧ охорони, до яких належить очiкуваний прибуток, ризик пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi тощо, теж ведуть до урiзноманiтнення форм добровiльного (договiрного) страхування з конкуренцiСФю страхових органiзацiй. Отже, сфера застосування господарських договорiв дедалi бiльше розширюСФться.
Використана лiтература
Лiтература:
- Брагинский М.И. Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. М.: Статут, 1997 682 с.
- Брагинский М.И. Обязательства и способы их обеспечения: неустойка, залог, поручительство, банковская гарантия (комментарий к новому ГК РФ). М.: АО тАЬЦентр деловой информациитАЭ, 1995. 127 с.
- Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность: теоретические аспекты. М., 1976. С. 80.
- Гражданский кодекс Российской Фе?/p>