Господарський договiр
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
и або вiдшкодування збиткiв як вiд усiх боржникiв разом, так i вiд кожного з них окремо. Так, вiдповiдно до ст. 192 ЦК за договором поруки у разi невиконання зобовязання боржник i поручник вiдповiдають перед кредитором як солiдарнi боржники, причому поручник вiдповiдаСФ в тому самому обсязi, як i боржник, зокрема вiдповiдаСФ за сплату вiдсоткiв, вiдшкодування збиткiв, за сплату неустойки, якщо iнше не встановлено договором поруки.
Субсидiарна (додаткова) вiдповiдальнiсть настаСФ тодi, коли iснують основне i додаткове до нього зобовязання i обидва порушенi.
Новi положення щодо субсидiарноСЧ вiдповiдальностi мiстить ст. 641 проекту ЦК. До заявлення вимоги до особи, яка вiдповiдно до закону, iнших правових актiв або умов зобовязання несе вiдповiдальнiсть додатково до вiдповiдальностi iншоСЧ особи, що СФ основним боржником (субсидiарна вiдповiдальнiсть), кредитор повинен заявити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник вiдмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав вiд нього в розумний строк вiдповiдi на заявлену вимогу, ця вимога в повному обсязi може бути заявлена до особи, яка несе субсидiарну вiдповiдальнiсть. Кредитор не маСФ права вимагати задоволення своСФСЧ вимоги до основного боржника вiд особи, яка несе субсидiарну вiдповiдальнiсть, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрiчноСЧ вимоги до основного боржника або безспiрного стягнення коштiв з основного боржника. Особа, яка несе субсидiарну вiдповiдальнiсть, повинна до задоволення вимоги, поставленоСЧ СЧй кредитором, попередити про це основного боржника, а якщо до цiСФСЧ особи вчинено позов, залучити основного боржника до участi у справi. РЖнакше основний боржник маСФ право висунути проти регресноСЧ вимоги особи, що вiдповiдаСФ субсидiарно, заперечення. якi вiн мав проти кредитора.
За загальним правилом, цивiльне законодавство передбачаСФ обовязок боржника перед кредитором вiдшкодувати збитки у повному обсязi. Це стосуСФться як витрат, що СЧх зробив кредитор, втрат або пошкодження його майна, так i неодержаних кредитором доходiв, якi б вiн одержав, якби боржник виконав зобовязання (ст. 203 ЦК).
Вiдповiдальнiсть у цих випадках вважаСФться повною. За окремими видами зобовязань законодавством може бути встановлена обмежена вiдповiдальнiсть за невиконання або неналежне виконання зобовязань (ч. 1 ст. 106 ЦК). Це означаСФ, що за порушення обовязку сплачуСФться лише неустойка, а збитки не вiдшкодовуються, або хоч i вiдшкодовуються, але не в повному обсязi. Так, згiдно з ч. 3 ст. 13 Закону УкраСЧни "Про транспорт" пiдприСФмства транспорту вiдповiдають за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу або багажу у розмiрi фактичноСЧ шкоди. Отже, неодержанi доходи у цих зобовязаннях не вiдшкодовуються.
Вiдповiдно до ст. 204 ЦК якщо за невиконання або неналежне виконання зобовязання встановлено неустойку, то збитки вiдшкодовують у частинi, яка не покрита неустойкою. Законодавством або договором можуть бути передбаченi такi випадки:
- коли допускаСФться стягнення лише неустойки, але не збиткiв;
- коли збитки можуть бути стягнутi в повнiй сумi понад неустойку;
- коли за вибором кредитора можуть бути стягнутi або неустойка, або збитки.
Повне вiдшкодування збиткiв, заподiяних порушенням договiрних зобовязань мiж органiзацiями, передбачено нинi у сферах поставки, купiвлi-продажу, деяких пiдрядних вiдносин. Стосовно бiльшостi iнших господарських зобовязань (постачання енергiСЧ та газу, перевезення, капiтальне будiвництво, проектнi роботи тощо) передбачаСФться не повна, а обмежена вiдповiдальнiсть за порушення договорiв або у формi виключноСЧ неустойки (коли допускаСФться стягнення лише неустойки, але не збиткiв), або у формi дiйсноСЧ (фактичноСЧ) шкоди, без права вiдшкодування упущеноСЧ вигоди. В умовах переведення економiки на ринковi засади не можна вважати нормальним такий стан у законодавствi, коли принцип повного вiдшкодування збиткiв при порушеннi зобовязань не здiйснюСФться з потрiбною послiдовнiстю в усьому ланцюзi господарських звязкiв, а обмежуСФться лише окремими його ланками.
За проектом ЦК повне вiдшкодування збиткiв набуваСФ ширшого застосування. У спiввiдношеннi неустойки i збиткiв як форм вiдповiдальностi загальною стаСФ штрафна неустойка, а не залiкова (як за ст. 204 чинного ЦК), тобто якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то СЧСЧ стягнуть у повному розмiрi понад вiдшкодування збиткiв (п. 1 ст. 632 проекту ЦК). У зобовязаннях за участю субСФктiв пiдприСФмництва, замiсть обмеженоСЧ, запроваджуСФться, як правило, повна майнова вiдповiдальнiсть. Так, якщо за чинним ЦК за невиконання або неналежне виконання обовязкiв за договором пiдряду на капiтальне будiвництво вiдповiдальна за це сторона сплачуСФ встановлену неустойку (пеню) та вiдшкодовуСФ в сумi, не покритiй неустойкою, збитки, що виразилися у зроблених другою стороною витратах, у втратi або пошкодженнi СЧСЧ майна (ч. 1 ст. 356 ЦК), то за проектом ЦК за порушення обовязкiв за договором будiвельного пiдряду замовник i пiдрядник сплачують передбачену договором або законом неустойку та вiдшкодовують у повному обсязi збитки (п. 2 ст. 940 i ст. 943 проекту ЦК).
За окремими видами зобовязань законом чи iншими правовими актами може встановлюватися пiдвищена (зокрема, кратна) вiдповiдальнiсть за порушення цивiльних прав та обовязкiв. Так, за Законом УкраСЧни "Про бiблiотеки i бiблiотечну справу" в