Вплив спецiальних вправ на рiвень фiзичноСЧ пiдготовленостi школярiв молодшого шкiльного вiку
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ю не повинна перевищувати 7 10 хв, i бути яскрава за викладом, можливо з казковим сюжетом.
В початкових класах також широко використовуються розпорядження i вказiвки особливо в 1 i 2 четвертях першого класу, коли учнi ще не навчилися виконувати команди [10, 28, 49, 57].
Метод практичноСЧ вправи також маСФ своСЧ особливостi при навчаннi руховим дiям дiтей молодшого вiку. Так, ряд авторiв [10, 56, 57] вважають, що при навчаннi перевага слiд вiддавати цiлiсному методу, оскiльки розчленування вправи на елементи знижуСФ iнтерес до виконання. ВiдрiзняСФться думка [18], автор вiдзначаСФ, що доцiльно використовувати розучування руху по частинах.
Для успiшного навчання молодших школярiв необхiдно використовувати широке коло вправ, варiювати вправами, змiнювати умови виконання, початковi положення, напрями рухiв i т.п. [18, 56, 57]. Рухи повиннi бути емоцiйнi i простi по руховiй структурi [6]. Короткочаснi навантаження повиннi чергувати з достатнiми паузами вiдпочинку, змiнюючи характер роботи окремих мязових груп [10, 56].
Одним з найпоширенiших методiв навчання дiтей молодшого шкiльного вiку СФ iгровий метод iз застосуванням елементiв спортивних i рухливих iгор, оскiльки пiд час iгор спостерiгаСФться найбiльша стiйкiсть уваги у дiтей [6, 10, 52, 56, 58]. В роботах [17, 18, 19] указуСФться, що молодшi школярi охоче засвоюють навички i умiння на заняттях iгрового характеру з цiльовою спрямованiстю. Оскiльки в грi розкриваСФться не тiльки особа, але i СЧСЧ вiдношення до дiйсностi. Рухливi iгри можна використовувати на шкiльних перервах, в спортивних святах, в групах продовженого дня i т.д. В процесi навчання рухам можна також застосовувати метод змагання, який сприяСФ емоцiйному пiдйому i викликаСФ iнтерес, але вiн повинен носити сюжетний характер без конкретного виявлення переможця. Цей метод необхiдно використовувати нечасто i обережно, оскiльки змагання впливають на психологiчний стан дiтей даного вiку [28]. В iгровiй i змагальнiй дiяльностi можна вивчати, повторювати або закрiплювати технiку руху, виховувати руховi здiбностi.
1.2 Особливостi розвитку рухових здiбностей у молодших школярiв
Вiтчизнянi i зарубiжнi дослiдники в галузi фiзичного виховання i спорту констатують, що у вiковому розвитку рухових здiбностей спостерiгаСФться гетерохроннiсть: наявнiсть активного темпу розвитку, пасивного i стабiлiзацiСЧ [18, 27]. В роботах ряду авторiв [5, 6, 9, 39] вiдзначено, що молодший шкiльний вiк СФ найсприятливiшим для розвитку бiльшостi рухових здiбностей. Багато хто з них вважаСФ, що в цьому вiцi найбiльш iнтенсивно розвиваються швидкiсть, гнучкiсть i координацiйнi здiбностi, а менш iнтенсивно сила i витривалiсть.
ОднiСФю з найважливiших рухових якостей молодших школярiв СФ швидкiсть. Ряд дослiдникiв, основними передумовами високого прояву швидкостi вважають: структуру мязiв, внутрiшньомязову i мiжмязову координацiю [34]; рухливiсть нервових процесiв, що виявляСФться досконало протiкання процесiв збудження i гальмування в рiзних вiддiлах нервовоСЧ системи, i рiвень нервово-мязовоСЧ координацiСЧ [12]; потужнiсть i мiсткiсть креатинфосфатного джерела енергiСЧ i буферних систем органiзму [29]; рiвень розвитку швидкiсно-силових якостей i гнучкостi [61].
Вiкова динамiка розвитку швидкiсних здiбностей дослiджквалась багатьма авторами [57, 65]. Проте, слiд зазначити, що в даних, що наводяться авторами, немаСФ СФдностi поглядiв. Так, в роботах: [57] сприятливим перiодом для виховання швидкостi наголошуСФться вiковий перiод вiд 8 до 12 рокiв; [3, 43, 65] вiд 7 до 11 рокiв; [43] вiд 7 до 910 рокiв. Дослiджуючи вiдмiнностi в рiвнi розвитку швидкiсних здiбностей за статтю, автори [65] вiдзначають, що вони невеликi. При цьому, в роботах [19] указуСФться на вiдмiнностi в розвитку швидкостi в статевому аспектi. За даними автора активний прирiст швидкiсних здiбностей спостерiгаСФться у дiвчаток з 8 до 9 i з 9 до 10 рокiв, а у хлопчикiв з 9 до 12 рокiв.
Встановлено, що пiдвищення швидкостi у молодших школярiв звязано, головним чином, iз здiбнiстю до високого темпу рухiв пiд час бiгу [78]. Дослiдженнями [19, 57] визначенi оптимальнi вiковi перiоди розвитку рiзних проявiв швидкiсних здiбностей: швидкостi в простих i складних рухових реакцiях, швидкостi руху i частоти рухiв.
Швидкiсть руховоСЧ реакцiСЧ СФ сенсорною реакцiСФю [77, 78]. РЖнтенсивний прояв функцiй, що забезпечують швидке реагування, вiдбуваСФться в перiод вiд 7 8 до 11 12 рокiв [55, 78].
За даними [55] темп рухiв найбiльш значно збiльшуСФться з 78 до 1112 рокiв. Трохи вiдрiзняються вiдомостi, представленi в роботах [18, 19, 24] в яких частота рухiв найбiльш значно збiльшуСФться в 7 9 рокiв, а у вiцi 7 10 рокiв у хлопчикiв темп рухiв вище, нiж у дiвчаток. На думку [64], до 1011 рокiв частота бiгових крокiв досягаСФ максимальних значень.
Дослiдження свiдчать про iстотне полiпшення показникiв рiвня розвитку швидкостi пiсля використання на уроках фiзичноСЧ культури 3-х класiв короткостроковоСЧ стандартноСЧ навчально-тренувальноСЧ програми стимулюСФ розвиток швидкостi школярiв
Таким чином, на думку бiльшостi авторiв, що займаються проблемою дослiдження швидкiсних здiбностей, молодший шкiльний вiк СФ тим перiодом, коли швидкiсть достатньо добре розвиваСФться пiд впливом рiзних тренувальних програм.
Пiд гнучкiстю прийнято розумiти морфофункцiональнi можливостi опорно-рухового апарату, якi визначають ступiнь рухливостi його ланок. Вiковим змiнам розвитку гнучкостi присвяченi роботи [55].
За даними [55, 77, 78] гнучкiсть природно збiльшуСФться до 1415 рокiв. Особливо сприятливi мож